Методичні вказівки до семінарських занять методичні рекомендації з виконання контрольних робіт студентами заочної форми навчання



Сторінка2/2
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0.56 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2
ТЕМАТИКА ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарське заняття — є формою навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінари з курсу „Філософія Сходу” складаються з двох взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення магістрантами програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності. Вони привчають працювати самостійно, формують навички роботи з літературою, розвивають інтерес до предмету, вчать аргументувати відповідь, сприяють зв’язку теорії і практики.

Семінарські заняття можна класифікувати:

1. Залежно від складності, об’єму і вимог (підготовчі, власне семінари, міжпредметні).

2. Залежно від мети: семінар – повторення і систематизації знань; семінари вивчення нового матеріалу, комбіновані.

3. За формою проведення: семінар-бесіда, семінар-обговорення (реферативний), диспут, комбінований, семінар-конференція.

• Підготовка до семінарських занять передбачає те, що студенти, ознайомлюючись із відповідною, необхідною для підготовки літературою, нормативною базою, документацією навчально-методичного забезпечення навчального процесу повинні самостійно сформулювати актуальність тематики семінарського заняття.

Обов’язковим завданням із підготовки до семінарського заняття є написання конспекту, у якому відображаються відповіді на питання плану семінарського заняття.

Семінари з курсу „Філософія Сходу” складаються з двох взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення студентами програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності. Вони привчають працювати самостійно, формують навички роботи з літературою, розвивають інтерес до предмету, вчать аргументувати відповідь, сприяють зв’язку теорії і практики.

Семінарські заняття можна класифікувати:

1. Залежно від складності, об’єму і вимог (підготовчі, власне семінари, міжпредметні).

2. Залежно від мети: семінар – повторення і систематизації знань; семінари вивчення нового матеріалу, комбіновані.

3. За формою проведення: семінар-бесіда, семінар-обговорення (реферативний), диспут, комбінований, семінар-конференція.

В рамках проведення семінарських занять пропонуються різні варіанти проведення занять.

Під час проведення семінарських занять важливо

• заохочувати студентів до діалогу;

• залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень;

• ставити проблеми, які викликають загальний інтерес;

• шукати згоди в суперечливих ситуаціях;

• обмінюватися думками, порівнювати протилежні позиції.

Студенти навчаються брати на себе відповідальність за спільну та індивідуальну підготовку; відстоювати свою позицію; співпрацювати, обмінюватися інформацією; виконувати різні ролі та брати на себе відповідальність (роль лідера, автора, репортера, спостерігача).

В цьому процесі роль викладача зводиться до того, щоб правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп; підготувати цікавий заохочувальний матеріал; бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.


ТЕМАТИКА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

В рамках самостійної роботи студенти готуються до семінарських занять. Студентам пропонується наступна тематика семінарів:


Тема і зміст семінарських занять модулю № 1

Тема 1. Ведичний період формування індійської філософії.

1. Веди як релігійно-філософська основа індійської культури.

2. Філософські ідеї Вед.

3. Космогонія, антропологія, поняття про Єдине, Рита, Нарита, Майя, Поняття жертви.



Тема 2. Філософія упанішад.

1. Походження упанішад. Головні упанішади: Брихадараньяка та Чхандог’я.

2. Поняття прастхана-трайя.

3. Вчення про Атмана та Брахмана.

4. Чотири рівня свідомості.

5. Поняття карми та дхарми.



Тема 3. Бхагават-Гіта як джерело філософських ідей індійської філософії

1. Епічний період філософії Індії. „Махабхарата”.

2. Бхагават-Гіта як смріті прастхана.

3. Ідея трьох йог.

4. Поняття карма-марга.

Тема 4. Ортодоксальні даршани.

1. Філософія Ньяя.

2. Філософія вайшешики.

3. Філософія міманси.

4. Філософія Веданти.

5. Філософія Йоги.

6. Філософія санкх’і.

Тема 5. Неортодоксальні даршани.

1. Філософія адживіки.

2. Філософія чарвака-локаяти.

3. Філософські ідеї джайнізму.

4. Філософія буддизму.

Тема 6. Філософія вішишта-адвайти.

1. Філософія Рамануджи.

2. Концепція Брахмана.

Тема 7. Філософія Двайта-веданти.

1. Мадхва, його життя та вчення.

2. Концепція „Брахман-світ-людина”

Тема 8. Розвиток філософської думки Індії (18-19 ст.).

1. Індія під владою англійців.

2. Національно-культурне відродження.

3. Виникнення неоведанти.



Тема 9. Вчення Рамакришни.

1. Рамакрішна як представник неоведанти.

2. Ідея єдності релігії.

3. Сенс людського буття за Рамакришною.



Тема 10. Філософія Вівекананди.

1. Життя та філософські ідеї.

2. Філософія веданти за Вівеканандою.

3. Концепція „Брахман-природа-людина” за Вівеканандою.

4. Йога: Карма-йога, Бхакті-йога, Джняна-йога як методи визволення.

Тема 11. Філософія Ауробіндо Гхоша.

1. Інтегральна філософія Ауробіндо Гхоша.

2. Брахман – першооснова сущого.

3. Інтегральна соціологія.



Теми і зміст семінарських занять модулю № 2

Тема 12. „І-цзин” як базовий текст китайської культури.

1. Історія виникнення та формування.

2. Філософія „І-цзин”: інь-ян, п’ять першоелементів.

3. Гексаграми.



Тема 13. Філософське вчення Конфуція.

1.Конфуцій: його життя та вчення.

2. Етико-політичні ідеї.

3. Управління на основі правил поведінки. Ритуал.

4. Вчення про шляхетного чоловіка (Цзюн Цзи).

5. Відношення між небом та людиною.

6. Шлях золотої середини.

Тема 14. Філософія Лао-цзи.

1. Лао-цзи: його життя та вчення.

2. „Дао де цзин” базовий текст даосизму.

3. Розуміння Дао – головного поняття даосизму.



Тема 15. Філософія Мо-цзи, Мен-цзи, Сюнь-цзи.

1. Філософські ідеї Мо-цзи.

2. Філософські ідеї Мен-цзи.

3. Філософські ідеї Сюнь-цзи.



Тема 16. Хань-Фей і легістська традиція.

1. Хань-Фей як головний представник легізму.

2. Вчення ранніх легістів.

3. Теорія управління.



Тема 17. Філософія Фен-лю („вітропотоківці”).

1. Поняття „фен-лю”.

2. Стиль життя.

3. Фен-лю та даосизм.

4. Вплив буддизму


  1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

В рамках курсу «Філософія Сходу» студенти заочної форми навчання пишуть контрольну роботу.



ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Контрольна робота складається з титульного листа, теми і плану, який включає вступ, основну частину – питання плану, висновок і список використаної літератури.

Контрольна робота виконуються в учнівському зошиті або на листах паперу формату А 4 відповідно до необхідного обсягу. Зовнішня сторона обкладинки зошита або 1-го листа паперу вказаного формату оформляються як титульний лист, зразок якого додається.

Зміст контрольної роботи повинен відповідати вибраній темі і плану, що пропонується до них.

Матеріал теми повинен бути викладений логічно, послідовно і доказово, грамотною, літературною мовою.
СТРУКТУРА І ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Контрольна робота складається з титульного листа, плану, вступу, основної частини, висновків і списку використаної літератури.


ЗРАЗОК ТИТУЛЬНОГО ЛИСТА КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТА-ЗАОЧНИКА

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Донецький національний технічний університет

Кафедра філософії
КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу


«Філософія Сходу»

ТЕМА


Виконав:

Прізвище, ім’я, по-батькові

студент __ курсу

заочного факультету

гр. _____, шифр ____________

Донецьк – 2013


Всі сторінки контрольної роботи повинні бути пронумеровані.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, розкривається ступінь її відображення в літературі, показується значення даної теми, формулюються мета і завдання курсової роботи.

В основній частині відповідно до питань плану викладається зміст теми. Кожне питання плану, перш ніж буде розкрите, необхідно виділити окремим заголовком. Спочатку виділяється перше питання, після його розгляду – друге питання і т.д.

У висновку, виходячи із змісту викладених питань плану, формулюються основні положення контрольної роботи.

На всі приведені в контрольній роботі виписки (цитати) і факти необхідно зробити посилання на джерело інформації (книгу, статтю).

Посилання можна винести в кінець сторінки під риску, яка відокремлює його від основного тексту. Воно може бути не одним, на одне й те ж джерело або на різні джерела. При цьому нумерація посилань може бути посторінковою або наскрізною. Якщо нумерація посторінкова, то перше посилання на будь-якій сторінці тексту починається з цифри 1. При наскрізній нумерації порядковий номер посилань від сторінки до сторінки збільшується. У даному випадку у виносці під рискою указуються прізвище й ініціали автора, назва джерела, видавництво і рік видання, номер тому, випуску, частини, цитована сторінка.

Якщо посилання робиться відразу після цитованого положення з якого-небудь джерела, то дане джерело може указуватися в дужках повністю або цифрами: перша цифра позначає його порядковий номер у списку використаної літератури, друга – сторінку або сторінки [2, 35-36]. При цьому в списку використаної літератури також повинні бути вказані всі необхідні дані про джерело. Якщо це багатотомне видання, то при будь-яких варіантах посилань необхідно вказати прізвище автора, якщо він є, назву роботи. з якого тому ця робота. Тому при вказівці джерела цифрами в дужках достатньо буде тільки дві цифри.

Вказівка на джерело може бути також здійснена і наскрізною нумерацією в кінці цитати після лапок відповідною цифрою, яка буде наполовину свого розміру вище за рядок, але відповідати джерелу, розташованому в списку використаної літератури, з тією лише різницею, що в ньому указуватиметься не повний обсяг твору, а тільки цитована сторінка.

Крім того, коли те або інше положення не цитується, а передається своїми словами, потрібно також зробити посилання на його джерело. У даному випадку перед джерелом ставиться див., як це показано в одному з пунктів оформлення посилань. У подібній ситуації див. ставиться і перед цифрою в дужках, яка указує на джерело даного перефразованого положення [див.: 23, 67].

У контрольній роботі необхідно дотримуватися тільки одного якого-небудь варіанту посилань.



До контрольної роботи обов'язково додається список використаної літератури. Він складається залежно від вибраного варіанту посилань: список використаної літератури складається в алфавітному порядку, або в послідовності цитування. Список використаної літератури виноситься на останню сторінку курсової роботи.

Теми контрольних робіт

  1. Ведичний період індійської протофілософії.

  2. Веди як релігійна основа індійської культури.

  3. Ведичний літературний комплекс та його характеристика.

  4. Філософія упанішад. Кінець ведичного періоду протофілософії.

  5. Поняття внутрішньої жертви.

  6. Вчення про Брахмана, Атмана, світ та людину в упанішадах.

  7. Вчення упанішад про чотири рівні свідомості.

  8. Філософські ідеї „Бхагават-Гіти”.

  9. Вчення про марги у „Бхагават-Гіті”.

  10. „Брахма-сутра” Ватсьяяки як ньяя-прастхана.

  11. Еволюція понять про рита, карму, дхарму у різних вченнях Індії.

  12. Період філософських сутр та формування філософських систем (даршан) – V ст. до н.е. – IV ст. до н.е.

  13. Філософія санкхьї та йоги.

  14. Вчення про гуни.

  15. „Йога-сутри” Махаріши Патанджалі.

  16. Неортодоксальні даршани.

  17. Філософські ідеї джайнізму.

  18. Ньяя та вайшешика.

  19. Міманса та веданта.

  20. Санкхья

  21. Йога.

  22. Адвайта-веданта.

  23. Вішишта-адвайта.

  24. Двайта-веданта.

  25. Поняття про Брахман, світ та людину в різних течіях веданти.

  26. Взаємовідносини Абсолюту та та універсаму в різних течіях неоведанти.

  27. Розвиток філософської думки Індії наприкінці XVIII – середини ХІХ ст.

  28. Рамакрішна та його філософські ідеї.

  29. Вчення Вівекананди.

  30. Інтегральна філософія Ауробіндо Гхоша.

  31. „І-цзин” – як базовий текст китайської культури.

  32. Особливості будови та прочитання „І-цзин”.

  33. Основні категорії китайської філософії.

  34. Вчення про Дао в різних системах китайської філософії.

  35. Вчення про у-сін.

  36. „Небо” Фу Сі та „небо” Вень Вана.

  37. Кун-цзи (Конфуцій) та його вчення.

  38. Етико-політичні ідеї Конфуція.

  39. Вчення про „цзюнцзи”.

  40. Лао-цзи та вчення даосизму.

  41. Роль та місце „Дао де цзин” в історії китайської філософії.

  42. Діалектика даосизму.

  43. Філософські ідеї Мо-цзи.

  44. Філософія Мен-цзи.

  45. Релятивістський даосизм Чжуан-цзи.

  46. Філософія Мінцзя (номіналізм).

  47. Сюнь-цзи та його вчення як спроба узагальнення доцинської філософії.

  48. Хань Фей та легізм.

  49. Вчення Хуей Ши про поєднання тотожного та різного.

  50. Вчення Гуньсунь луна про розділення твердого та білого.

  51. Філософське вчення періоду двох династій Хань.

  52. Філософія та стиль життя „фен-лю” (III-VI ст. н.е.).

  53. Даосизм та „фен-лю”.

  54. Неоконфуціанство двох Ченів.

  55. Вчення Чжу Сі.

  56. Вчення про серце Лу Цзююаня

  57. Вчення про серце Ван Шоуженя.

  58. Порівняльна характеристика даосизму та конфуціанства.

  59. Порівняльна характеристика конфуціанства та неоконфуціанства.

  60. Порівняльна характеристика філософських вчень Індії та Китаю.




  1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних завдань, формою навчального процесу у ВНЗ.

Як складне педагогічне явище - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять.

Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.

Згідно сучасних поглядів:

- самостійна робота є організованою викладачем активною діяльністю студента, направленої на виконання поставленої дидактичної мети, але здійснюється без посередньої участі викладача;

- самостійна робота студентів вимагає від викладача ретельного її планування;

- створення умов ефективної організації навчальної роботи студентів припускає перш за все ґрунтовне науково-методичне їх забезпечення.

Від організації самостійної роботи багато в чому залежать результати навчання студентів та їх майбутня практична діяльність.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо.

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента.

Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна і періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах.

В рамках курсу «Філософія Сходу» до самостійної роботи студентів відносяться такі види робіт:

- опанування наявного навчально-методичного забезпечення курсу (робоча навчальна програма тощо).

- підготовка до семінарських занять.

- написання контрольної роботи.
На ефективність самостійної роботи студента значною мірою впливає керівництво нею викладача, яке охоплює:

- планування самостійної роботи студентів;

- формування в них потреб і мотивів до активної, творчої самостійної роботи;

- навчання студентів основам самостійної роботи;

- контроль за виконанням навчальних завдань.


  1. ПИТАННЯ ДО ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛІВ / іспиту


Заліковий модуль 1

1.Ведичний період індійської протофілософії.

2.Веди як релігійна основа індійської культури.

3.Ведичний літературний комплекс та його характеристика.

4.Філософія упанішад. Кінець ведичного періоду протофілософії.

5.Поняття внутрішньої жертви.

6.Вчення про Брахмана, Атмана, світ та людину в упанішадах.

7.Вчення упанішад про чотири рівні свідомості.

8.Філософські ідеї „Бхагават-Гіти”.

9.Вчення про марги у „Бхагават-Гіті”.

10.„Брахма-сутра” Ватсьяяки як ньяя-прастхана.

11.Еволюція понять про рита, карму, дхарму у різних вченнях Індії.

12.Період філософських сутр та формування філософських систем (даршан) – V ст. до н.е. – IV ст. до н.е.

13.Філософія санкхьї та йоги.

14.Вчення про гуни.

15. „Йога-сутри” Махаріши Патанджалі.

16.Неортодоксальні даршани.

17.Філософські ідеї джайнізму.

18.Ньяя та вайшешика.

19.Міманса та веданта.

20.Санкхья

21.Йога.


22.Адвайта-веданта.

23.Вішишта-адвайта.

24.Двайта-веданта.

25.Поняття про Брахман, світ та людину в різних течіях веданти.

26.Взаємовідносини Абсолюту та та універсаму в різних течіях неоведанти.

27.Розвиток філософської думки Індії наприкінці XVIII – середини ХІХ ст.

28.Рамакрішна та його філософські ідеї.

29.Вчення Вівекананди.



30.Інтегральна філософія Ауробіндо Гхоша.

Заліковий модуль 2.

  1. „І-цзин” – як базовий текст китайської культури.

  2. Особливості будови та прочитання „І-цзин”.

  3. Основні категорії китайської філософії.

  4. Вчення про Дао в різних системах китайської філософії.

  5. Вчення про у-сін.

  6. „Небо” Фу Сі та „небо” Вень Вана.

  7. Кун-цзи (Конфуцій) та його вчення.

  8. Етико-політичні ідеї Конфуція.

  9. Вчення про „цзюнцзи”.

  10. Лао-цзи та вчення даосизму.

  11. Роль та місце „Дао де цзин” в історії китайської філософії.

  12. Діалектика даосизму.

  13. Філософські ідеї Мо-цзи.

  14. Філософія Мен-цзи.

  15. Релятивістський даосизм Чжуан-цзи.

  16. Філософія Мінцзя (номіналізм).

  17. Сюнь-цзи та його вчення як спроба узагальнення доцинської філософії.

  18. Хань Фей та легізм.

  19. Вчення Хуей Ши про поєднання тотожного та різного.

  20. Вчення Гуньсунь луна про розділення твердого та білого.

  21. Філософське вчення періоду двох династій Хань.

  22. Філософія та стиль життя „фен-лю” (III-VI ст. н.е.).

  23. Даосизм та „фен-лю”.

  24. Неоконфуціанство двох Ченів.

  25. Вчення Чжу Сі.

  26. Вчення про серце Лу Цзююаня

  27. Вчення про серце Ван Шоуженя.

  28. Порівняльна характеристика даосизму та конфуціанства.

  29. Порівняльна характеристика конфуціанства та неоконфуціанства.

  30. Порівняльна характеристика філософських вчень Індії та Китаю.

Каталог: bitstream -> 123456789 -> 22654
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка