Методичні вказівки до вивчення дисципліни «загальна екологія»



Сторінка1/17
Дата конвертації08.11.2016
Розмір5.08 Mb.
#1149
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17



Міністерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет садівництва
факультет плодоовочівництва і лісівництва

кафедра екології та безпеки життєдіяльності



Сонько С.П.

Суханова І.П.

Мазуренко Ю.Ю.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
«ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ»
для студентів напряму 6.040106

«Екологія, охорона навколишнього середовища

та збалансоване природокористування»

Схвалено науково-методичною комісією факультету плодоовочівництва і лісівництва

(протокол № від «___» _________2010р.)


УМАНЬ 2011
Методичні вказівки до вивчення дисципліни «Загальна екологія» для студентів для студентів напряму 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Укладачі: доктор географічних наук, доцент, завідувач кафедри екології та безпеки життєдіяльності Сергій Петрович Сонько; кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології та безпеки життєдіяльності Ірина Прохорівна Суханова; ассистент кафедри екології та безпеки життєдіяльності Юлія Юріївна Мазуренко. – Умань УНУС, 2011. - __с.

Рецензенти: д.с.-г.н. проф.Балабак А.Ф.

к.с.-г.н. доц. Мостов’як І.І.

© С.П.Сонько

©І.П.Суханова

©Ю.Ю.Мазуренко



ЗМІСТ
Розділ І. «ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ»
Модуль 1. Методологія екології

Тема 1. Методологічні особливості дисципліни «Загальна екологія та неоекологія»…………………………..

Тема 2. Еволюція екології як науки…………………………………………………………………………………

Тема 3. Базові поняття традиційної екології.Ч.1……………………………………………………………………

Тема 4. Базові поняття традиційної екології. Ч.2……………………………………………………………………

Тема 5. Глобальні екологічні проблеми……………………………………………………………………………..
Модуль 2. Біоекологія

Тема 6. Організми, популяції, угруповання………………………………………………………………………….

Тема 7. Взаємодія між організмами та навколишнім середовищем……………………………………………….

Тема 8. Взаємодія організмів між собою…………………………………………………………………………….

Тема 9. Стійкість у структурі угруповання………………………………………………………………………….
Модуль 3. Екосистемологія

Тема 10. Поняття про екосистему…………………………………………………………………………………….

Тема 11. Різновиди екосистем………………………………………………………………………………………..

Тема 12. Динаміка екосистем………………………………………………………………………………………….

Тема 13. Біологічна продукція екосистем……………………………………………………………………………
Розділ ІІ. «НЕОЕКОЛОГІЯ»
Модуль 4. Методологія неоекології

Тема 14. Методологічні особливості неоекології……………………………………………………………………

Тема 15. Структура неоекології………………………………………………………………………………………

Тема 16. Глобальні неоекологічні проблеми в діяльності міжнародних організацій……………………………

Тема 17. Головні закони в екології та неоекології………………………………………………………………….

Тема 18. Головні гіпотези та теорії в екології та неоекології. Гіпотеза геї……………………………………….

Тема 19. Головні гіпотези та теорії в екології та неоекології. теорія біотичної соморегуляції………………….

Тема 20. Головні гіпотезии та теорії в неоекології. критика теорії біотичної соморегуляції……………………
Модуль 5. Ноосферологія

Тема 21. Ноосферологія. теорія ноосфери В.І.Вернадського - основа ноосферології………………………………

Тема 22. Ноосферологія. сучасні інтерпретації теорії ноосфери……………………………………………………

Тема 23. Ноосферологія. сучасні нетрадиційні інтерпретації……………………………………………………..

Тема 24. Ноосферологія. агроекосистема – основа ноосферних екосистем………………………………………

Тема 25. Ноосферологія. топологія агроекосистем………………………………………………………..

Тема 26. Ноосферологія. Агроекосистема як первинна просторова одиниця ноосферного розвитку………….

Тема 27. Ноосферологія. Урбоекосистеми – сучасні екосистеми людини………………………………………..

Тема 28. Ноосферологія. інфраекосистеми – сучасні екосистеми людини……………………………………….

Тема 29. Ноосферологія. людина-невідємна частина біосфери……………………………………………………
Модуль 6. Вплив на довкілля

Тема 30. Вчення про забруднення……………………………………………………………………………………

Тема 31. Оцінка впливу на навколишнє середовище……………………………………………………………….

Тема 32. Контроль і управління якістю середовища………………………………………………………………

Тема 33. Пріоритетні екологічні проблеми Україні…………………………………………………………………

Розділ І. «ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ»

Модуль 1. Методологія екології
ЗАНЯТТЯ №1

Тема: «Методологічні особливості дисципліни «Загальна екологія»
План заняття

1. Мета та задачі вивчення навчальної дисципліни.

2. Програма навчальної дисципліни, її структура, особливості виконання.

3. Об'єкт, предмет, методи та завдання традиційної екології.

4. Складові традиційної екології.


1. Мета та задачі вивчення навчальної дисципліни.

Усвідомлення людським суспільством кінцевості свого існування на планеті Земля привели до бурхливого розвитку підготовки фахівців екологічного напрямку у всіх країнах, в тому числі й в Україні. Сьогодні більше ніж 100 вищих навчальних закладів України здійснюють підготовку фахівців-екологів на освітньо-кваліфікаційних рівнях бакалавр, спеціаліст і магістр. Необхідність вивчення екології на професійному рівні у історичному часі виникла відносно недавно – в останню чверть ХХ століття.



Головною метою підготовки професійних екологів, певним соціальним запитом є необхідність коригуючого впливу людського суспільства на погіршення стану навколишнього природного середовища.

Сучасна екологія – міждисциплінарна наука, що використовує наукові підходи біології, географії, хімії, фізики, філософії та багатьох інших природничих і суспільних наук. Більше 20 ВНЗ та більше 40 фахівців протягом 6 років приймали участь у розробці галузевого стандарту вищої освіти з екології на освітньо-кваліфікаційних рівнях бакалавр, спеціаліст і магістр. Це доктори та кандидати географічних, біологічних, сільськогосподарських, фізико-математичних, технічних, юридичних та інших наук. Сучасна екологія пройшла складний шлях еволюційного розвитку від окремого напрямку в межах класичної біології до розгалуженої складної наукової течії, яка постійно розширюється, залучаючи до свого предмету усе нові науки.

Початок 21 століття поставив на порядок денний виокремлення в межах самої екології нового наукового напряму – неоекології, (або новітньої), яка стала вивчати передусім складне середовище помешкання людини. У неоекології це середовище розглядається як новий стан розвитку біосфери, наближеної до сфери розуму (ноосфери), середовище, утворюване симбіозом природних і антропогенних систем і яке без людини існувати вже не може.

Головними задачами вивчення дисципліни «Загальна екологія» є:



  • започаткування нового етапу розвитку так званої «Геккелівській» екології, яка сформувалась у визнану міждисциплінарну науку і яка в англомовній науковій літературі має назву «Environmental Sсіеnсе».

  • підкреслення особливого статусу екології як науки та виокремлення її з поміж інших наук з наданням власних методологічних рис – актуальності, предмету, об’єкту, завдань, методів;

  • докорінна перебудова методики, як викладання багаточисельних екологічних дисциплін, так і діагностики знань, що формуються під час підготовки екологів нового покоління.


2. Програма навчальної дисципліни, її структура, особливості виконання.

Швидкий розвиток нового напрямку викликає нагальну потребу у створенні та втіленні нового покоління навчальних програм, які б не тільки об'єднали різнопрофільних спеціалістів у підготовці фахівця-еколога, але і створили реально існуючу єдину навчально-наукову базу формування та діагностики знань майбутнього фахівця у будь-якому навчальному закладі. Особливо нагальною ця потреба стала у зв'язку з процесом розробки та завершенням складання галузевого стандарту вищої освіти з екології в Україні та намірами країни приєднатися до Болонського процесу.

Програми всіх нормативних дисциплін бакалаврату складені за єдиними вимогами, за єдиною структурою відповідно до нового механізму проведення навчального процесу. Основу нового покоління навчальних програм складає чітко визначена кількість навчальної інформації (навчальних елементів), яка є оптимальною для формування висококваліфікованого конкурентноздатного фахівця-еколога. Нормативна кількість навчальної інформації визначалась відповідними методами, в основу яких покладена розумова здібність студента. Комісія з екології НМР МОНУ визнала доцільним оптимальний поділ навчальної дисципліни об'ємом 108 годин (як найбільш поширеного у діючому галузевому стандарті вищої освіти з екології) на 3 модулі з незначними коливаннями, які можуть виникати внаслідок специфіки дисципліни та обґрунтованих особливостей.

Вперше в навчальній програмі кількісно визначена студентська наукова робота, по-новому оцінюється самостійна робота та інші види активної навчальної діяльності. Викладач, дотримуючись загальної кількості навчальної інформації, має можливість варіювати її кількістю для кожного окремого модуля, уточнювати кількість безпосередньо під час виконання тієї чи іншої роботи й визначати кількість годин для засвоєння конкретного модуля і т. і.



3. Об'єкт, предмет, методи та завдання традиційної екології.

Екологія XXI ст. — це одна з головних фундаментальних комплексних наук про виживання на планеті Земля, завданням якої є пізнання законів розвитку і функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природної і, головне, антропогенної діяльності, а також про визначення шляхів і засобів еколого-економічно збалансованого співіснування техносфери і біосфери.

Отже, сучасна екологія це — комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв'язки багатокомпонентних і багаторівневих систем у природі й суспільстві та засоби регуляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.

Мета досліджень екології — визначення оптимальних шляхів координації гармонійного еколого-економічио збалансованого співіснування техносфери і біосфери, принципів: і критеріїв ефективної, локальної, регіональної та глобальної екологічної політики.

Основний об'єкт досліджень - екологічні системи планети всіх рівнів та їх елементи.

Основний предмет досліджень екології — взаємозв'язки між живими організмами, їх групами різних рангів, живими і неживими компонентами екологічних систем, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екологічних систем та біосфери в цілому.

Методи екологічних досліджень відбивають найголовнішу методологічну рису сучасної екології – її комплексність. Вона використовує широкий арсенал різноманітних методів, які можна поділити на три основні групи:

1. Методи, за допомогою яких збирається інформація про стан екологічних об'єктів: рослин, тварин, мікроорганізмів, екосистем, біосфери.

2. Методи обробки отриманої інформації, згортання, стиснення та узагальнення.

3. Методи інтерпретації отриманих фактичних матеріалів.

Будь-яке екологічне дослідження починається зі спостережень, відмінною рисою яких є невтручання спостерігача в процеси, що відбуваються. Такі спостереження можуть здійснюватися, так би мовити, неозброєним оком, що було характерним для екології першої половини XX століття. В останні десятиріччя екологічні спостереження ведуться із застосуванням різноманітних приладів та технічних засобів. Це вже начебто і не спостереження в побутовому значенні цього слова, а отримання інформації про стан об’єктів. У сучасній екології спостереження за допомогою приладів – один з основних методів дослідження.

Окрім комплексних спостережень на стаціонарах може проводитися глобальний моніторинг екосистем і біосфери в цілому, зокрема, глобальний моніторинг концентрації вуглекислого газу в атмосфері. За допомогою літаків, супутників та спеціальних ракет проводиться моніторинг стану озонового екрану нашої планети.

Як міждисциплінарна наука екологія широко застосовує методи експерименту. Йото суть полягає в тому, що до екосистеми свідомо вноситься звичайно якась одна зміна і, через деякий час, зіставляються результати спостережень на контрольній (вона обов’язкова) та експериментальній ділянках екосистеми. Але такі класичні однофакторні експерименти в екології малореальні. Тут більш придатні багатофакторні експерименти.

У результаті спостережень та експериментів у розпорядженні еколога накопичується сукупність наукових фактів. Але за науковий факт не можна приймати результати будь-якого спостереження. Важливим критерієм достовірності результатів спостережень та експериментів є їхня відтворність. Вона досягається як правило, багаторазовим повтореннями спостережень та експериментів. Результати таких повторюваних спостережень або обліків у сукупності складають так звану вибірку. Відповідна статистична обробка даних дослідження дозволяє оцінити рівень статистичної достовірності результатів та вважати їх науковим фактом.

Певним джерелом фактів для еколога є літературні дані та службова інформація.

Основні завдання сучасної екології: вивчення загального стану сучасної біосфери (біологічних систем усіх рівнів), умов його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників; прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в цілому в часі й просторі; розроблення шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і природи з урахуванням основних екологічних законів, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.

Центральним завданням сучасної екології є дослідження живої компоненти біосфери, пізнання всіх процесів функціонування життя.
4. Складові традиційної екології.

Сучасні напрямки розвитку екології умовно поєднуються в чотири блоки – біоекологію, геоекологію, техноекологію та соціоекологію. Існує ще поділ на загальну (або теоретичну) екологію (яку більшість фахівців ототожнюють з біоекологією і яка формує теоретичний фундамент екологічних досліджень), а також експериментальну та математичну екологію (моделювання екологічний процесів, обробка інформації та кількісний аналіз), яка за змістом входить до складу загальної екології. Отже теоретичною основою загальної екології є біоекологія.



Остаточна структура сучасної екології ще лише формується і не визначена передусім через надзвичайну складність і розгалуженість напрямів екологічних досліджень. Проте, можливе узагальнене виділення основних напрямів сучасної екології та стисла характеристика їх особливостей:

Агроекологія є одним із головних розділів прикладної екології. Це комплексна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є агросфера планети, а предметом — взаємозв'язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси, взаємозв'язки між компонентами агроекосистем і специфіка колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень. Агроекологія — ідеологічна основа раціонального, екологічно збалансованого виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Головна мета агроекології — забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природпо-ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Агроекологія вивчає особливості екологічних процесів у агросфері. Об'єкт її досліджень — території розвитку сільського господарства, найдавнішої галузі діяльності людини. Агроекологія — ідеологічна основа екологічно збалансованого функціонування агросфери у XXI ст.

Біоекологія займається формуванням уявлень про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та біологічних систем. Вона є праматір'ю і головною складовою сучасної екології. Біоекологія — основа всієї сучасної екології, її головна частина - екологія природних біологічних систем (аутекологія, демекологія, синекологія, біогеоценологія). Друга складова - екологія таксономічних груп; третя - еволюційна екологія.

Геоекологія вивчав специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах, на суші і в океані, в тундрі тайзі і тропіках, у горах і пустелях тощо; дає екологічну характеристику різних географічних регіонів, областей, районів, ландшафтів; розглядає екологічні наслідки ендо- і екзогенних геологічних процесів, видобутку корисних копалин; займається екологічним картографуванням (нині існує ще кілька визначень геоекології (В. Боков, І. Черваньов, І. Дедю, В. Некос), які суттєво близькі до вищезазначеного).

Екологія природних сфер досліджує екологічні процеси, що відбуваються на територіях, де вплив людини ще не відіграє вирішальної ролі у функціонуванні екосистем (заповідні території, позашельфові зони океанів і морів, пустелі, великі лісові масиви, гори, де антропогенні забруднення мінімальні або в межах допустимих для функціонування біоти норм).

Соціальна екологія — розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмітності цієї ролі від ролі інших живих істот. Вона вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, тісно пов'язана з етнографією і соціологією.

Техноекологія — найбільший за обсягом блок прикладних екологічних напрямів (відповідно, дисциплін), пов'язаних із такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос. Займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливу на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів діяльності, особливостей використання ними природних, ресурсів; розробкою регламентацій природокористування і технічних, засобів охорони природи, проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем; екологізацією виробництв. Серед прикладних екологічних напрямів найефективніше розвиваються техноекологічні. Нині у сфері техноекології потреби у фахівцях-екологах найгостріші (тут зайнято 60-70% загальної кількості працівників екологічних спеціалізацій). За останнє десятиріччя в техноекологічних розділах виокремилися галузеві підрозділи, кожен з яких має свої методи екологічних досліджень і контролю, свою специфіку впливу на довкілля, утилізації відходів та свої методи й шляхи екологізації:

- військова діяльність — до восьми підрозділів за типами діяльності (екологічні проблеми механізованих військ; екологія і ракетна справа; екологія і військово-морський флот; екологічні проблеми військово-промислового виробництва; екологічні наслідки воєн і військових навчань; екологічна освіта військових кадрів; екологічна безпека військової радіотехніки; військова техніка і стан довкілля та ін.);

- енергетика — екологія і ядерна енергетика; гідроенергетика і екологія; екологічні проблеми теплоенергетики; альтернативна енергетика — потужний чинник еколого-безпечного розвитку (вітрова, сонячна, біоенергетика, геотермальна та ін.);

- промисловість — близько двадцяти галузевих підрозділів (екологічні проблеми металургійної, нафтопереробної, хімічної, машинобудівної, будівельної, цементної, м'ясо-молочної, цукрової, фармацевтичної, деревообробної та ін.);

- транспорт — шість підрозділів (екологічні проблеми повітряного, наземного автомобільного, водного, залізничного, трубопровідного, підземного транспорту);

- сільське господарство (агроекологія) — понад десять підрозділів (екологія культурних рослин; екологія сільськогосподарських тварин; екологічні проблеми землеробства; екотоксикологія агросфери; заповідна справа в агросфері; агроекологічний контроль: моніторинг, аудит, експертиза; агроекологічний менеджмент і бізнес; альтернативне землеробство; соціальна екологія агросфери; агроекологічна освіта і виховання; геоінформаційні системи (ГІС) в агропромисловому комплексі; екологічні проблеми електрифікації і механізації сільського господарства та ін.);

- космічна діяльність — чотири підрозділи (екологія ближнього і дальнього космосу, екологія космічних апаратів; екологія землеподібних космічних тіл).

Урбоекологія досліджує процеси урбанізованих і промислових територій, які формують екологічні умови та особливості функціонування екосистем під впливом енергетики, транспорту, будівництва, різних галузей промисловості. Це території найбільш техногенне навантажені.

Крім того, активно розвиваються такі напрями, як: екологічна техніка, екологічна метрологія і стандартизація, економіка природокористування, екологічна політика.

Останнім часом виокремлюється і такий напрям як екологія людини. Об'єктом досліджень цієї науки є людина, але не як соціальний об'єкт, а як біологічний вид. Фактично це — екологія біологічного виду Номо Сапієнс. Але чітких обґрунтованих розмежувань між соціальною екологією і екологією людини поки що не зроблено. Існують також певні неузгодженості і з такими науками, як валеологія, безпека життєдіяльності, медична географія та медична екологія (щодо цілей, завдань, методів досліджень, підходів). М.Реймерс (1990) визначив екологію людини як екологію людської популяції, яка включає як соціально-психологічні і етологічиі стосунки людей між собою, так і ставлення людей до природи, тобто як комплексну еколого-соціально-економічну галузь знань.

Проте, нині ще не можна говорити про екологію як про консолідовану наукову систему. Формування фундаментальних основ її тільки починається, існує низка надзвичайно складних проблем, розв'язання яких вимагає глибоких професійних знань, універсальної підготовки фахівців, їх взаєморозуміння і координації. Існує небезпека спрощень, профанації і помилкових вирішень як практичних, так і теоретичних екологічних питань. За останні 20-30 років почесна справа охорони довкілля не уникла профанації і популізму. Велика і чиста за своїм змістом екологічна ідея стала поступово перетворюватись у щось подібне комуністичній ідеї.



ЗАНЯТТЯ №2


Каталог: assets -> files -> zbirniki
files -> Робочий проект програми соціальної реабілітації дітей-інвалідів «час допомогти!»
files -> А. С. Макаренко: аксіологічний, етичний та психологічний контексти професійного самоусвідомлення педагогічної особистості
files -> Розповідь про Софію Петрівну варто почати з її далеких предків
files -> «е к ономі ч н І нау к и»
files -> Міжнародний менеджмент петрашко людмила петрівна – к е. н., доцент, професор кафедри міжнародного менеджменту
files -> Методичні рекомендації до написання та основні вимоги щодо оформлення дипломної роботи (проекту) для студентів окр
files -> Рішення про відставку; Призначати за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їх повноваження
files -> Методичні вказівки з вивчення дисципліни для студентів напрямів підготовки


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка