Методичні вказівки практичних занять з курсу інфекційних хвороб для студентів 5 курсу медичного факультету 2010



Сторінка4/9
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.74 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Невідкладні стани в інфекційних хворих розвиваються часто, особливо при тяжкому перебігу хвороби. Неправильні діагностичні рішення призводять не тільки до малоефективних та неефективних лікувальних заходів, але становлять загрозу для життя хворого. Чим раніше діагностована наявність чи загроза розвитку у хворого критичного стану й розпочато проведення реанімаційних заходів, тим більша ймовірність успіху в лікуванні.



Контрольні питання:

  1. Які захворювання супроводжуються синдромом дегідратації?

  2. Стадії патогенезу синдрому дегідратації.

  3. Основна клінічна симптоматика при синдромі дегідратації.

  4. Назвіть ступені дегідратації залежно від втрати рідини.

  5. Основні причини летальності при синдромі дегідратації.

  6. План обстеження хворого з синдромом дегідратації.

  7. Гемограма хворого з синдромом дегідратації.

  8. Диференціальний діагноз дегідратаційного шоку.

  9. Визначення дегідратаційного шоку.

  10. Клініка дегідратаційного шоку.

  11. Оцінка ступеня дегідратації на догоспітальному етапі у хворого на діаре

  12. Етапи ведення хворого з дегідратацією.

  13. Комплекс лікувальних заходів при синдромі дегідратації.

  14. Які розчини потрібно використати для регідратації.

  15. Перфорація кишки й кишкова кровотеча. Визначення, етіологія.

  16. Патогенез, клінічні прояви перфорації тонкої кишки, термін виникнення.

  17. Патогенез, клінічні прояви кишкової кровотечі, термін виникнення.

  18. Невідкладна допомога у випадку перфорації тонкої кишки.

  19. Невідкладна допомога у випадку кишкової кровотечі.

  20. План ведення хворого з кишковою кровотечею й перфорацією кишки.

  21. Симптоми, що характеризують кишкову кровотечу при черевному тифі.

  22. Характеристика випорожнень та блювотних мас за кишкової кровотечі при черевному тифі.

  23. Назвати клінічні симптоми 1-го ст. зневоднення.

  24. Назвати клінічні симптоми 4-го ст. зневоднення.

  25. Які різновиди гіповолемічного шоку (ГВШ) Ви знаєте?

  26. Характеристика розчинів для паренерального введення при ГВШ.

  27. Характеристика розчинів для ентерального введення при ГВШ.

  28. Тривалість парентеральної регідратації за умови дегідратаційного шоку.

  29. Вимоги до препаратів крові за умови застосування їх в лікуванні геморагічного шоку.

  30. Правила визначення групи крові.

  31. Характеристика збудника ботулізму.

  32. Характеристика ботулотоксину.

  33. Яка основна точка прикладання дії ботулотоксину в організмі людини?

  34. Джерело інфекції, механізм та фактори передачі.

  35. Від чого залежить перебіг хвороби, її важкість?

  36. Чи існує залежність між тривалістю інкубаційного періоду та важкістю перебігу?

  37. Патогенез та обумовлені ним опорні клінічні синдроми ботулізму.

  38. Класифікація ботулізму.

  39. Основні клінічні синдроми ботулізму, початок хвороби, характеристика температури.

  40. Опорні клінічні симптоми залежно від важкості перебігу.

  41. Перерахуйте неврологічні синдроми ботулізму.

  42. Назвіть симптоми фарингоплегічного синдрому.

  43. Назвіть симптоми офтальмоплегічного синдрому.

  44. Назвіть симптоми міоплегічного синдрому.

  45. Назвіть симптоми ураження травної системи.

  46. Клінічні особливості перебігу ранового ботулізму.

  47. Ускладнення ботулізму.

  48. Методи специфічної діагностики ботулізму.

  49. Диференціальний діагноз ботулізму.

  50. Правила обстеження хворого на ботулізм.

  51. Інтерпретація результатів лабораторного обстеження.

  52. Специфічна терапія ботулізму: розрахунок дози, шлях введення, тривалість лікування.

  53. Правила введення протиботулінічної сироватки.

  54. Доцільність антибіотикотерапії при ботулізмі.

  55. Особливості техніки промивання шлунку та кишківника при ботулізмі.

  56. Послідовність надання невідкладної допомоги хворому на ботулізм.

  57. Надання невідкладної допомоги у разі виникнення невідкладних станів при ботулізмі.

  58. Рановий ботулізм.

  59. Ступінь небезпеки хворого на ботулізм для оточуючих.

  60. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

  61. Принципи профілактики та заходи в осередку.

  62. Причини смерті при ботулізмі.

  63. Чи формує перенесене захворювання імунітет? Обгрунтуйте.

  64. Диференціальна діагностика ботулізму з харчовими токсикоінфекціями іншої етіології, отруєнням грибами, белладонною, метанолом, з крововиливом у мозок, стовбуровим енцефалітом, поліомієлітом, дифтерійним поліневритом.

  65. Ботулотоксин – як бактеріологічна зброя, способи застосування, заходи захисту


Завдання:

1. Скласти схему перебігу ботулізму.

2. Засвоїти техніку промивання шлунку при ботулізмі.

3. Скласти схему специфічної (імунної), антибактеріальної та патогенетичної терапії ботулізму.

4. Скласти таблицю диференціальної діагностики ботулізму з правцем, енцефалітом, поліомієлітом, дифтерійним поліневритом.

5. Скласти таблицю показаннь до застосування терапії хворому на ботулізм.

6. Скласти таблицю термінів виникнення специфічних ускладнень черевного тифу.

7. Скласти таблицю основних клінічних симптомів дегідратації різного ступеня та дегідратаційного шоку.

8. Скласти таблицю характерних змін при різних ступенях зневоднення.
ТЕМА № 6.

Загальна характеристика групи інфекційних хвороб із повітряно-крапельним механізмом передачі. Грип. Інші ГРВІ: парагрип, аденовірусна хвороба, РС-інфекція, риновірусна інфекція. Інфекційні хвороби, що перебігають із клінікою атипової пневмонії: респіраторний мікоплазоз, орнітоз, легіонельоз.

Актуальність.

Щорічно (за даними ВООЗ) на інфекційні хвороби в світі хворіють 40 млн. людей, з них 90 % припадає на ГРВІ. Кожен дорослий в середньому 2 рази на рік хворіє на грип, або ГРВІ, школяр – 3 рази, дошколяр – 6 разів.

В практичній медицині ГРВІ займають особливе місце серед інших хвороб людини ще за однієї причини. Як і у відношенні інших поширених хвороб, діагноз ГРВІ часто виставляється без достатніх на те підстав. Частота помилок при діагностиці ГРВІ складає 50 %. Разом з тим, діагноз ГРВІ може мати місце лише в тому випадку, якщо при обстеженні хворого лікар визначає ознаки ураження дихальних шляхів. Проте необхідно пам’ятати, що респіраторний синдром можуть спричинювати не лише віруси, а й бактерії, мікоплазми, хламідії, рикетсії.

Актуальність цих інфекцій підкреслюють наступні їх особливості:



  • ці збудники поширені повсюдно;

  • контагіозність захворювань висока, сприйнятливість загальна, як наслідок – масовість захворювань;

  • перенесена вірусна інфекція відкриває доступ для бактеріальній інфекції, звідси часті бактеріальні ускладнення;

  • перенесені вірусні захворювання сприяють формуванню хронічних процесів не лише в дихальних шляхах, але й в інших органах і системах;

  • багато респіраторних вірусів здатні персистувати в організмі, періодично викликаючи загострення. Доведено, що деякі з них можуть бути причиною розвитку повільних інфекцій.

Нині грип є найпоширенішою інфекцією на земній кулі і реєструється на всіх континентах. Особливістю цієї інфекції є неймовірна швидкість поширення – велике місто охоплюється захворюванням за 1,5-2 тижні, велика країна – за 3-4 тижні. Під час епідемічних спалахів хворіє до 30-50 % населення ураженого регіону, що призводить до великих матеріальних збитків. На грип хворіють у найспокійніші роки близько 30 млн. людей. Зараз грип залишається мало контрольованою інфекцією. Показник смертності неускладненого грипу невисокий і становить 0,01-0,2 %, але він різко збільшується у разі захворювання на грип літніх і ослаблених людей, особливо у тих , хто має хронічні захворювання серця, легень, у малолітніх дітей. Під час епідемії грипу завжди збільшується летальність від серцево-судинних, легеневих захворювань. Підраховано, що неускладнений грип та інші ГРЗ забирають у людини не менше 1 року життя.

Поява в Мексиці в 2009 році пандемічного штаму вірусу грипу A (Н1N1), властивості збудників грипу – здатність обмінюватись генетичною інформацією зі збудниками грипу тварин, здатність тривалий час зберігатись в організмі людини після одужання і навіть, як гадають, бути одним із можливих факторів розвитку в людини повільних інфекцій – посилюють значущість цієї проблеми і необхідність подальшого вивчення грипу.



Респіраторний мікоплазмоз, пневмонія, що викликається Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, орнітоз (збудник Chlamydia psittaci), легіонельоз, ТГРС – тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS) – суто інфекційні хвороби, клінічний перебіг яких характеризується розвитком атипової пневмонії. Основні дані стосовно визначення та класифікації пневмонії приведені у “Протоколі надання медичної допомоги хворим на негоспітальну та нозокоміальну (госпітальну) пневмонію у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія”. У наказі №128 від 19.02.2007 р. МОЗ України приведено визначення та класифікацію пневмоній. Пневмонія (Код МКХ 10: J 12 - J 18) - гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації. Виділяють такі види пневмонії: - негоспітальна (позалікарняна, розповсюджена, амбулаторна); - нозокоміальна (госпітальна); - аспіраційна; - пневмонія в осіб з тяжкими порушеннями імунітету (вроджений імунодефіцит, ВІЛ-інфекція, ятрогенна імуносупресія). Найбільше практичне значення має поділ пневмонії на негоспітальну (набуту поза лікувальним закладом) та нозокоміальну (набуту у лікувальному закладі).

Разом з тим, значна частина пневмоній має атиповій перебіг. Відрізняються атипові пневмонії від пневмоній, що викликаються типовими збудниками, домінуванням запалення переважно у інтерстиції, що супроводжується біллю за грудиною часто центральної локалізації, відсутністю або незначним проявом змін у легенях, які можна виявити фізикально (невідповідність даним рентгенологічного обстеження), та виділенням незначної кількості негнійного харкотиння. До атипових пневмоній відносять пневмонії, що викликаються легіонелами, мікоплазмами, хламідіями. Легіонели, мікоплазми, хламідії являються внутрішньоклітинними патогенами. Атиповий перебіг пневмонії характерний також для тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТГРС), що ускладнює перебіг коронавірусної інфекції, яка викликається новим штамом коронавірусу. Геном цього збудника був виділений у 2003 році, вірус відноситься до родини Coronaviridae. Вірус належить до II групи патогенності за ступенем небезпеки для людини. ТГРС, або атипова пневмонія – нова висококонтагіозна вірусна хвороба з переважно повітряно–краплинним механізмом інфікування, яка характеризується тяжкими перебігом та ураженням нижніх відділів дихальних шляхів. По даним ВООЗ хворі на атипову пневмонію були зареєстровані у 28 країнах світу. При цьому загальна кількість хворих на 17 травня 2003 року складала 7761, у тому числі померло 623. «Глобальна тривога» у зв’язку з розповсюдженням атипової пневмонії була оголошена ВООЗ 17 травня 2003 року.

Окрім того, останнім часом в Україні збільшилась захворюваність на респіраторний мікоплазмоз. Сьогодні також активно вивчається роль метапневмовірусу у механізмах ураження респіраторної системи. Наразі існує перспектива збільшення і випадків легіонельозної інфекції. Незважаючи на невисокий рівень розповсюдженості, це захворювання відносять до однієї із самих трагічних патологій, що характеризується тяжким перебігом та високою смертністю.

Такими чином, ураховуючи складність клінічної діагностики, можливість розповсюдження збудників атипових пневмоній повітряно-краплинним шляхом, високу летальність при деяких із них, реальну загрозу виникнення епідемічної ситуації – вивчення інфекційних хвороби, що перебігають із клінікою атипової пневмонії є актуальним.



Контрольні питання:

1. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать грип?



  1. Дати характеристику збудника грипа, факторів агресії, різних серотипів вірусу та антигенних варіантів, дати визначення антигенного дрейфу та шифту.

  2. Механізм передачі грипу.

  3. Періодичність епідемій грипу.

  1. Патогенез грипу та основних його клінічних симтомів.

  2. Класифікація грипу.

  3. Охарактеризувати основні клінічні симптоми та назвати критерії важкості грипу

  4. Назвати можливі ускладнення грипу та їх діагностичні критерії.

  5. Наслідки грипу.

  6. План обстеження хворого на грип.

  7. Методи специфічної діагностики грипу.

  8. Етіотропна терапія грипу та принципи базисної терапії .

  9. Термін та покази до призначення антибактеріальної терапії при грипі.

  10. Неспецифічна та специфічна профілактика грипу.

  11. Категорії осіб, яким вакцинація показана в першу чергу.

  12. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать парагрип, риновірусна, респіраторно-синцитіальна та аденовірусна інфекції?

  13. Дати характеристику збудників парагрипу, риновірусної, респіраторно-синцитіальної та аденовірусної інфекцій, факторів агресії, різних серотипів вірусу та антигенних варіантів.

  14. Механізм передачі парагрипу, риновірусної, респіраторно-синцитіальної та аденовірусної інфекцій.

  15. Патогенез ГРВІ та основних його клінічних симптомів.

  16. Класифікація парагрипу, рино-вірусної, респіраторно-синцитіальної та аденовірусної інфекцій.

  17. Охарактеризувати основні клін симптоми та назвати критерії важкості ГРВІ

  18. Назвати можливі ускладнення парагрипу, рино-вірусної, респіраторно-синцитіальної та аденовірусної інфекцій та їх діагностичні критерії.

  19. Наслідки ГРВІ.

  20. План обстеження хворого на ГРВІ.

  21. Методи специфічної діагностики ГРВІ.

  22. Етіотропна терапія ГРВІ та принципи базисної терапії .

  23. Термін та покази до призначення антибактеріальної терапії при ГРВІ.

  24. Неспецифічна профілактика ГРВІ.

  25. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать легіонельоз, респіраторний мікоплазмоз, орнітоз і чому?

  26. Які шляхи передачі легіонельозу, респіраторного мікоплазмозу, та атипової пневмонії, що викликається Chlamydia pneumoniae?.

  27. Які можливі шляхи передачі етіологічного фактору при ТГРС?

  28. Які групи осіб є найбільш уразливими для Legionella pneumophyllia?

  29. Як інфікується людина при орнітозі?

  30. Назвіть фактори патогенності Legionella pneumophyllia та стадії патогенезу легіонельозу у разі його перебігу з ураженням легень? .

  31. Які особливості патогенезу атипової пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia?

  32. Які особливості патогенезу атипової пневмонії, що викликається Chlamydia psittaci?.

  33. Які є клінічні форми орнітозу?

  34. Які особливості патогенезу атипової пневмонії, що викликається Mycoplasma pneumoniae?

  35. Морфологічні зміни у респіраторній системі при легіонельозі.

  36. Основні симптоми атипової пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia у початковий період хвороби?

  37. Основні симптоми атипової пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia

  38. Основні симптоми атипової пневмонії, що викликається Mycoplasma pneumoniae у початковий період хвороби?

  39. Основні симптоми орнітозу у розпалі хвороби.

  40. Особливості клінічного перебігу ТГРС.

  41. Невідкладна допомога у разі розвитку невідкладних станів, що супроводжують тяжкий перебіг атипових пневмоній.

  42. Охарактеризуйте дані рентгенограми при атиповій пневмонії, що викликається Chlamydia pneumoniae.

  43. Особливості змін на рентгенограмі легень при атиповій пневмонії, що виникає при коронавірусній інфекції, яка ускладнена ТГРС.

  44. Охарактеризуйте дані рентгенограми при атиповій пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia?

  45. Які зміни у клінічному аналізі крові спостерігаються при атиповій пневмонії, що викликається Chlamydia pneumoniae?.

  46. Які зміни у клінічному аналізі крові спостерігаються при атиповій пневмонії, що викликається Mycoplasma pneumoniae?.

  47. Які зміни у клінічному аналізі крові спостерігаються при атиповій пневмонії, що викликається Chlamydia psittaci?

  48. Опишіть зміни у клінічному аналізі крові, які виникають у разі розвитку ТГРС при коронавірусній інфекції.

  49. Назвіть позалегеневі і системні прояви атипової пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia?

  50. Гемограма хворого на орнітоз у розпалі хвороби.

  51. Наслідки атипової пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia.

  52. Наслідки атипової пневмонії, що викликається Mycoplasma pneumoniae.

  53. Наслідки атипової пневмонії, що викликається Chlamydia psittaci.

  54. Основні причини летальності при атиповій пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia.

  55. Основні причини летальності при атиповій пневмонії, що викликається Chlamydia psittaci.

  56. Ускладнення атипової пневмонії, що викликається Chlamydia psittaci.

  57. Ускладнення атипової пневмонії, що викликається Mycoplasma pneumoniae.

  58. План обстеження хворого на атипову пневмонію, за винятком ТГРС.

  59. План обстеження хво-го на атипову пневмонію, включаючи підозру на ТГРС.

  60. Методи специфічної діагностики зазначених атипових пневмоній.

  61. Методи специфічної діагностики атипової пневмонії, при підозрі ТГРС?

  62. Інтерпретація результатів хвороби і матеріалу для дослідження.

  63. Етіотропна терапія при атиповій пневмонії, що викликається Legionella pneumophyllia, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae. Дози, шляхи введення препаратів, способи їх застосування (сходинкова терапія), тривалість лікування.

  64. Принципи патогенетичної терапії атипових пневмоній.

  65. Показання до госпіталізації при атипових пневмоніях.

  66. Медична допомога хворим на атипову пневмонію на догоспітальному етапі.

  67. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.


Завдання:

1. Диференційна діагностика грипу з іншими інфекційними хворобами

2. Диференційна діагностика ГРВІ

ТЕМА № 7.

Герпесвірусні інфекції. Інфекційний мононуклеоз.

Актуальність.

Актуальність проблеми, що розглядається, зумовлена високою розповсюдженістю герпесвірусів серед населення, легкістю зараження, часто латентним перебігом та довічною персистенцією. Герпесвірусні інфекції займають за частотою 3-є місце після серцево-судинної та онкологічної патології, характеризуються різною локалізацією процесу і різноманітною клінікою. За даними ВООЗ, захворювання, викликані вірусами простого герпесу 1-го та 2-го типів, посідають 2-е місце (15,8 %) після грипу (35,8 %) як причини смерті від вірусних інфекцій.



Інфекційний мононуклеоз (ІМ) - захворювання, що супроводжується різноманітними клінічними і лабораторними проявами, найбільш закономірними з яких є реакція лімфатичних вузлів та гематологічні зміни. До останнього часу розвиток ІМ пов’язували виключно з вірусом Епштейна-Барр (EBV). По мірі збільшення можливостей вірусології та імунології стало зрозумілим, що подібні патологічні зміни, окрім EBV, можуть викликати й деякі інші збудники, переважно представники родини герпесвірусів. І якщо раніше, щоб не плутати з EBV-інфекцією, подібну патологію, зумовлену іншими лімфотропними вірусами описували як мононуклеозоподібний чи мононуклеозний синдром, то останнім часом все частіше в літературі зустрічаються рекомендації об’єднати їх під загальною назвою «ІМ», додаючи етіологічне розшифрування. Однак у більшості випадків етіологічна структура хвороби залишається нерозшифрованою, а перебіг, завершення та наслідки значною мірою залежать від етіології збудника.

Найбільшу увагу привертає гостра форма ІМ, що зазвичай перебігає сприятливо, проте не завершується повною елімінацією збудника. Подальший перебіг набуває латентного характеру, який може ніяким чином не проявляти себе майже все життя людини, але за наявності імунодефіциту можлива реактивація інфекції з тяжким ураженням органів та систем, що клінічно проявляється менінгітами, енцефалітами, полірадікулоневритами, гепатитами та ін. Останнім часом все більша увага приділяється герпесвірусам і як представникам групи ТORCH-інфекцій, доведена їх роль у розвитку гематологічних, неврологічних та онкологічних захворювань; певна роль приділяється у виникненні хвороби Альцгеймера, саркоїдозу, синдрому хронічної втоми та іншої патології. Збудники ІМ виступають опортуністичними інфекціями при СНІДі.


Контрольні питання:

  1. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать герпесвірусні інфекції?

  2. Шляхи передачі герпесвірусних інфекцій.

  3. Стадії патогенезу різних проявів герпесвірусних інфекцій.

  4. Клінічна класифікація герпесвірусних інфекцій.

  5. Основні симптоми різних нозологічних форм герпесвірусних інфекцій.

  6. Особливості перебігу різних проявів герпесвірусних інфекцій у хворих на СНІД.

  7. Ускладнення різних проявів герпесвірусних інфекцій.

  8. Основні причини смерті при різних нозологічних формах герпесвірусних інфекцій..

  9. План обстеження хворого з різними формами герпесвірусних інфекцій.

  10. Зміни в лікворі при ураженнях нервової системи, спричинених герпесвірусам

  11. Методи специфічної діагностики герпесвірусних інфекцій.

  12. Інтерпретація результатів залежно від терміну хвороби і матеріалу дослідження.

  13. Етіотропна терапія герпесвірусних інфекцій: дози, шлях введення, тривалість лікування.

  14. Принципи патогенетичної терапії герпесвірусних інфекцій.

  15. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

  16. Етіологічна структура інфекційного мононуклеозу.

  17. Класифікація інфекційного мононуклеозу.

  18. Клінічні варіанти перебігу інфекційного мононуклеозу.

  19. Ускладнення та наслідки інфекційного мононуклеозу.

  20. Особливості ураження ротоглотки при інфекційному мононуклеозі.

  21. Особливості ураження печінки при інфекційному мононуклеозі.

  22. Основні клінічні прояви інфекційного мононуклеозу.

  23. Характер змін в гемограмі при інфекційному мононуклеозі.

  24. Критерії тяжкості інфекційного мононуклеозу.

  25. Ультразвукова діагностика при інфекційному мононуклеозі.

  26. Основні етапи патогенезу інфекційного мононуклеозу .

  27. Принципи лікування інфекційного мононуклеозу.

  28. Правила виписки хворих при інфекційному мононуклеозі.


Завдання:

1. Скласти таблицю особливостей продуктивної, латентної та трансформаційної герпесвірусної інфекції у людини.

2. Скласти таблицю препаратів, які застосовують при лікуванні інфекцій, викликаних -герпесвірусами 1-3-го типів (гострий період).

3. Скласти таблицю лабораторного контролю за ефективністю лікування захворювань, які викликані вірусом простого герпесу 1-го типу (ВПГ-1).


ТЕМА № 8.

«Дитячі» інфекції у дорослих. Дифтерія. Дифдіагностика ангін.

Актуальність.

«Дитячими інфекціями» традиційно називають інфекції, які до початку масової імунізації переважно вражали дитяче населення, що зумовлено широким розповсюдженням збудників у популяції, легкістю передачі та формуванням стійкого тривалого імунітету після перенесеної хвороби. Для профілактики більшості з «дитячих інфекцій» розроблені надійні вакцини, які дозволили значно знизити захворюваність на ці хвороби та включити їх до групи керованих інфекцій. Саме виконання профілактичних заходів зменшило захворюваність на ці інфекції в сотні разів, але з іншого боку зменшення тривалості штучного імунітету зсунуло захворюваність на більш старші вікові категорії, перетворило «дитячі» інфекції в «переважно дорослі».

Кір, краснуха та епідемічний паротит є частою патологією людини. Кір – це одне з найбільш контагіозних інфекційних захворювань. Кожен рік на Земній кулі від кору гине більше людей, ніж в автомобільних аваріях. Значна поширеність захворювання, тяжкий перебіг, можливість розвитку в подальшому повільних інфекцій з тяжким ураженням ЦНС, наявність надійної вакцини, що створює ефективний імунітет, спонукало ВООЗ запропонувати та почати впровадження програми глобальної ліквідації кору шляхом системи щеплень. В умовах спорадичної захворюваності дуже великого значення набуває рання діагностика хвороби для проведення адекватних профілактичних заходів та запобігання тяжких ускладнень.

Краснуха – це відносно доброякісне, так зване «амбулаторне» захворювання. Але дуже велику небезпеку вона набуває при зараженні вагітної жінки, оскільки може призвести до переривання вагітності, тяжких вад розвитку і навіть внутрішньоутробної загибелі плоду. Захворювання, що визивають подібні ураження плоду при зараженні під час вагітності виділяють в окрему групу ТОRСН-інфекцій, вивчення та діагностика яких посідає велике місце у діяльності не лише інфекціоністів, але й акушерів, гінекологів, генетиків, неонатологів, педіатрів та, безумовно, сімейних лікарів.

Епідемічний паротит перебігає з ураженням всіх без виключення залозистих органів та центральної нервової системи. З одного боку це зумовлює можливість тяжкого перебігу хвороби, а з іншого може бути етіологічною причиною розвитку таких серйозних наслідків, як тиреоїдит з функціональною недостатністю щитоподібної залози, хронічний панкреатит та цукровий діабет, оофорит у жінок та орхоепідідіміт у чоловіків з наступним безпліддям.

З урахуванням того, що на краснуху та епідемічний паротит хворіють переважно діти та особи молодого віку, ці інфекції представляють велику небезпеку репродуктивному здоров’ю популяції. Саме цей факт та можливість керування епідемічним процесом за допомогою засобів активної імунізації спонукав ВООЗ почати програму ліквідації краснухи та епідемічного паротиту. В Україні планова імунізація в рамках виконання цієї програми почалась з 1990 року.



Дифтерія – гостре антропонозне інфекційне захворювання з краплинним механізмом передачі, що спричиняється дифтерійними коринебактеріями і характеризується місцевим фібринозним запаленням (частіше слизових оболонок ротоглотки) і явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

Імунізація дітей проти дифтерії в СРСР, що проводилася з 30-х років ХХ ст., дозволила до середини 70-х років практично ліквідувати дифтерію. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків, але періодично нагадувала про себе в різних, навіть розвинутих, країнах. А з кінця 80-х – початку 90-х років почалася епідемія дифтерії, яка охопила переважно республіки колишнього РС, максимум захворюваності припав на Росію та Україну.

Особливістю даної епідемії є значна перевага серед захворілих дорослого населення над дитячим. Ситуація, що виникла з дифтерією, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються підконтрольними лише доти, доки про них пам´ятають, ними займаються. Недотримання графіка щеплень, необгрунтована відмова від них, велика кількість протипоказань негайно призводять до активації епідеміологічного процесу.

Проблема дифтерії є актуальною і сьогодні. На фоні зниження захворюваності, високими залишаються питома вага тяжких і ускладнених форм та показники смертності. Знання цієї патології необхідні лікарю будь-якого фаху, оскільки від якості та швидкості правильної постановкм діагнозу залежить ефективність і своєчасність надання медичної допомоги та проведення протиепідемічних заходів.


Контрольні питання:

  1. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать кір, краснуха та епідемічний паротит?

  2. Шляхи передачі кору, краснухи, паротитної інфекції.

  3. Тропність вірусу кору, краснухи.

  4. Тропність вірусу епідемічного паротиту.

  5. Стадії патогенезу кору, краснухи.

  6. Стадії патогенезу епідемічного паротиту.

  7. Морфологічні зміни в слизовій оболонці рота при кору.

  8. Синдром органних уражень при краснусі.

  9. Стадії циклічного клінічного перебігу кору.

  10. Основні симптоми кору в початковий період хвороби.

  11. Опорні симптоми краснухи у розпалі хвороби.

  12. Симптоми ураження слинних залоз при епідемічному паротиті.

  13. Характеристика, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на кір.

  14. Ураження нервової системи при паротитній інфекції.

  15. Клін прояви ураження підшлункової залози при паротитній інфекції та кору

  16. Особливості перебігу мітигованого кору.

  17. Епідеміологічні особливості сучасного кору.

  18. Вплив вірусу краснухи на плід.

  19. Наслідки вродженої краснухи.

  20. Основні причини ускладнень з боку нервової системи при кору.

  21. Ускладнення кору.

  22. Патогенез, клінічні прояви ускладнень краснухи.

  23. Гемограма хворого на краснуху в розпалі хвороби.

  24. План обстеження хворого на кір.

  25. План обстеження хворого на краснуху.

  26. План обстеження хворого на паротитну інфекцію.

  27. Методи специфічної діагностики кору, краснухи, паротитної інфекції.

  28. Показання для етіотропного лікування «дитячих інфекцій» у дорослих.

  29. Принципи патогенетичної терапії кору, краснухи, епідемічного паротиту.

  30. Правила виписки реконвалесцентів «дитячих інфекцій» із стаціонару.

  31. Характеристика збудника дифтерії.

  32. Джерело, механізм, шляхи передачі при дифтерії.

  33. Характер імунітету при дифтерії.

  34. Які органи уражаються при дифтерії?

  35. Класифікація дифтерії.

  36. Що таке комбінована дифтерія, навести приклад.

  37. Класифікація дифтерійного крупа.

  38. Особливості плівок при дифтерії гортані.

  39. При яких інфекційних захворюваннях, крім дифтерії та ангіни буває ураження мигдаликів.

  40. Назвати основні фактори агресії дифтерійної палички.

  41. Назвати стабільні типи збудника дифтерії.

  42. Основні ланки патогенезу дифтерії.

  43. Механізм утворення специфічних плівок при дифтерії.

  44. Клініка загальноінтоксикаційного синдрому при дифтерії.

  45. Клініка локалізованої плівчатої дифтерії мигдаликів.

  46. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії мигдаликів та лакунарній ангіні. Вказати зміни.

  47. Особливості перебігу дифтерії гортані.

  48. Зміни в ротоглотці при острівцевій дифтерії мигдаликів.

  49. Специфічна лабораторна діагностика дифтерії.

  50. Неспецифічні лабораторні дослідження при дифтерії.

  51. Перерахувати ускладнення, що можуть виникнути при дифтерії.

  52. Специфічні ускладнення при дифтерії.

  53. Причини смерті при дифтерії.

  54. Принципи лікування дифтерії.

  55. Етіотропна терапія дифтерії.

  56. Характеристика невідкладних станів при дифтерії.

  57. Правила введення протидифтерійної сироватки.

  58. Профілактика дифтерії.

  59. Які протиепідемічні заходи проводяться в осередку дифтерії?


Завдання:

1. Скласти таблицю динаміки клінічних симптомів при вітряній віспі.

2. Скласти таблицю симптомів, характерних для тонзилітів.

3. Скласти таблицю диференційної діагностики дифтерії з тонзилітами.

4. Скласти таблицю диференційної діагностики стенозів гортані.

5. Скласти таблицю клінічних симптомів, які характерні для захворювань, що перебігають з ураженням мигдаликів.


6. Скласти таблицю диференційної діагностики дифтерії з іншими захворюваннями.



ТЕМА № 9.

Менінгеальний синдром у клініці інфекційних хвороб. Диференційна діагностика серозних і гнійних менінгітів. Менінгококова інфекція. Невідкладні стани у хворих на інфекційні хвороби з повітряно-краплинним механізмом передачі.

Актуальність.

Менінгококова інфекція (МІ) у вигляді спорадичних випадків або невеликих епідемічних спалахів реєструється в усіх країнах світу. Найвищою захворюваність залишається на Африканському континенті, який у довідках ВООЗ у 70-80-ті роки фігурував як “менінгококовий пояс”. У 80 % випадків бактеріальний менінгіт має менінгококову етіологію.

На МІ хворіють переважно діти і молоді люди. Високий ступінь контагіозності сприяє виникненню епідемій, а наслідком цього є величезні економічні затрати.

На сьогодні МІ залишається не повністю керованою, оскільки вакцини створені не проти всіх груп менінгококів.

Залишаються недостатньо вивченими питання патогенезу, зокрема, причини формування фульмінантних і хронічних форм.

Генералізовані форми МІ перебігають важко, з високою летальністю. Так, згідно даних МОЗ України в 1999 р. летальність від МІ склала 9,6 %, а від менінгококцемії – 20,1 %. Серед усіх випадків менінгококцемії 10-20 % класифікуються як фульмінанті, що супроводжуються 80-100 % летальністю.

Отже, актуальність МІ визначається широким розповсюдженням, ураженням усіх вікових груп населення, тяжким перебігом, розвитком невідкладних станів, що ведуть до інвалідності, а в ряді випадків до летальності. Своєчасна рання діагностика та адекватна терапія сприяє повному одужанню та відновленню працездатності. Знання ранньої діагностики і тактики ведення хворого на догоспітальному етапі необхідні лікарю будь-якого фаху.


Контрольні питання:

  1. Хто із вчених зробив детальний опис клініки хвороби?

  2. Коли і ким був відкритий збудник МІ?

  3. Стан захворюваності на менінгококову інфекцію в Україні та світі?

  4. Назвіть збудника менінгококової інфекції, охарактеризуйте його морфологічні властивості, фактори патогенності.

  5. Вкажіть стійкість збудника до дії факторів зовнішнього середовища.

  6. Охарактеризуйте джерело інфекції, назвіть механізм інфікування.

  7. Патогенез менінгококової інфекції.

  8. Класифікація клінічних форм менінгококової інфекції.

  9. Основні клінічні прояви менінгококового назофарингіту.

  10. Основні прояви та клінічні форми менінгококцемії.

  11. Ускладнення менінгококцемії.

  12. Основні клінічні прояви менінгококового менінгіту та менінгоенцефаліту.

  13. Ускладнення менінгококового менінгіту та менінгоенцефаліту.

  14. Основні причини летальності при генералізованих формах МІ.

  15. План обстеження хворого на менінгококову інфекцію.

  16. Методи специфічної діагностики менінгококової інфекції. Інтерпретація результатів дослідження.

  17. Етіотропна терапія різних форм менінгококової інфекції: препарати, дози, шляхи введення, тривалість лікування.

  18. Санація бактеріоносіїв менінгококу.

  19. Принципи патогенетичної терапії генералізованих форм МІ.

  20. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

  21. Диспансерне спостереження за реконвалесцентами.

  22. Заходи в осередку менінгококової інфекції.

  23. Зміни в лікворі при менінгізмі.

  24. Типові зміни в гемограмі при генералізованих формах МІ.

  25. Патогенез мозкової коми при генералізованих формах МІ.

  26. Генералізовані форми менінгококової інфекції.

  27. Патогномонічна тріада початкових симптомів при менінгококовому менінгіті

  28. Патогенез висипки, гіпертензії, набряку і набухання мозку, ІТШ.

  29. Критерії клінічної діагностики менінгококових назофарингіту, менінгоенцефаліту, менінгококцемії.

  30. Клініка інфекційно-токсичного шоку; синдром Уотерхауза-Фрідеріхсена.

  31. Лабораторна діагностика окремих форм менінгококової хвороби (лікворологічна, бактеріологічна та ін.).

  32. Диференційна діагностика менінгококкемії з геморагічними гарячками, висипним тифом, кором, краснухою, медикаментозною хворобою, тромбоцитопенічною пурпурою, геморагічним капіляротоксикозом, сепсисом.

  33. Клінічна і лікворологічна диференційна діагностика менінгококового менінгіту з вірусними менінгітами та енцефалітами, туберкульозним менінгітом, вторинними гнійними менінгітами, пухлиною мозку.

  34. Клініка ускладнень менінгококової хвороби (набряк головного мозку, ураження черепно-мозкових нервів, парези і паралічі, гідроцефалія, вентрикуліт, синдром церебральної гіпотензії, абсцеси мозку, гостра наднирниркова недостатність, ендокардит).

  35. Активна імунопрофілактика менінгококової хвороби та її ефективність у тропічних країнах.


Завдання:

1. Скласти схему перебігу основних форм менінгококової хвороби.

2. Скласти таблицю диференційної діагностики менінгіту з вірусними серозними менінгітами, енцефалітами, туберкульозним менінгітом.

3. Скласти план обстеження і лікування хворих на різні клінічні форми менінгококової хвороби.

4. Скласти таблицю диференційної діагностики менінгококцемії з геморагічними синдромами при геморагічних гарячках, висипному тифі, сепсисі.

5. Описати методику інтенсивної терапії при менінгококовій хворобі.

6. Скласти таблицю змін в спинномозковій рідині при ураженні ЦНС різної етіології.
ТЕМА № 10.

Загальна характеристика вірусних гепатитів. Вірусні гепатити з фекально-оральним механізмом передачі. Гострі вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі.

Актуальність.

Серед інфекційної патології людини особливе місце займають вірусні гепатити. Основні причини цього наступні:



Каталог: uploads -> repository -> infectio
infectio -> Методичнарозробк а
infectio -> Методичні вказівки для організації самостійної роботи студентів 5 курсу медичного факультету
infectio -> Програма навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів освіти
infectio -> Робоча програма елективного курсу для студентів 6-го курсу
infectio -> Робоча програма для студентів 6-го курсу за фаховими спрямуваннями
infectio -> Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти
infectio -> Методичнарозробк а
infectio -> Методичнарозробк а
infectio -> Методичнарозробк а


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка