Методичні вказівки щодо написання та оформлення дипломних робіт для здобувачів першого (бакалавр) та другого (магістр) рівнів вищої освіти



Сторінка2/3
Дата конвертації16.03.2017
Розмір0.72 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3

ВСТУП



Кваліфікаційна робота (з латин. мови «qualificare» – визначати, встановлювати якість) – це форма представлення результатів дослідження студентом, що засвідчує рівень його компетентності. Кваліфікаційна робота є творчим, самостійним видом навчально-наукової роботи студента, що виконується під керівництвом наукового керівника на завершальному етапі здобуття першого рівня вищої освіти (бакалавр) або другого рівня вищої освіти (магістр).

Кваліфікаційна робота першого освітнього рівня має засвідчити рівень здобуття студентом теоретичних знань і практичних умінь та навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю. Дипломна робота бакалавра є одним із перших самостійних ґрунтовних досліджень, у якому узагальнюються та критично осмислюються теоретичні передумови вирішення досліджуваної проблеми, обґрунтовуються та розробляються положення, а також рекомендації з використання отриманих результатів у практиці. Кваліфікаційна робота бакалавра дозволяє виявити потенціал студента, розвинути навики самостійного вивчення й узагальнення наукової літератури з будь-якого вузького питання, вишукувати нові невирішені наукові завдання.

Кваліфікаційна робота на другому освітньому рівні повинна продемонструвати глибину здобутих студентом теоретичних та практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової (професійної) діяльності. У магістерській кваліфікаційній роботі автор повинен самостійно проводити наукове дослідження на підставі отриманих знань, умінь і досвіду. Основними завданнями дипломної роботи магістра є вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад із обраного напряму дослідження; проведення всебічного аналізу ситуації із застосуванням сучасного наукового інструментарію; розробка та оцінка альтернативних варіантів вирішення визначених проблем.

1. АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБОТАХ
Керівництво процесом виконання кваліфікаційної роботи студента покладається на викладача випускаючої кафедри. Наукові керівники кваліфікаційної роботи обираються студентом з-поміж членів професорсько-викладацького складу кафедри. При цьому слід виходити з науково-освітньої спеціалізації викладачів та їх учбового навантаження. Після обрання теми дослідження студент пише заяву на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити конкретну тему та наукового керівника кваліфікаційної роботи (додаток А). Закріплення тематики робіт за студентами, а також призначення наукових керівників і рецензентів робіт регламентуються наказом ректора Луцького НТУ.

Назву теми роботи слід формулювати лаконічно. Назва роботи повинна відповідати спеціалізації, за якою студент здобуває освітній рівень, суті досліджуваної економічної проблеми, вказувати на мету дослідження і його завершеність. У назві роботи не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру, в якій не достатньо відображено суть проблеми.

Відповідальність за актуальність та відповідність тематики кваліфікаційної роботи профілю спеціальності, а також за дотримання календарного плану написання розділів роботи й загальний процес організації її виконання несе випускаюча кафедра і безпосередньо керівник роботи.

При підготовці кваліфікаційної роботи студент повинен прислухатися до вказівок наукового керівника. Проте за студентом залишається право вибору на висвітлення матеріалу роботи у власному розумінні (тоді свою точку зору студент може довести при захисті роботи). Наукове керівництво роботою передбачає: узгодження теми дослідження та оформлення науковим керівником завдання на виконання роботи; надання допомоги студентові в складанні календарного плана-графіка виконання роботи; надання студентові рекомендацій щодо підбору рекомендованих джерел для розкриття тематики дослідження; надання консультацій по ходу виконання кваліфікаційної роботи; здійснення перевірки роботи та визначення рівня її готовності до проходження захисту; періодичне інформування завідувача кафедри про перебіг виконання етапів роботи студентом; написання відзиву на роботу. В разі зриву студентом встановлених календарним планом термінів виконання роботи чи представлення незадовільної роботи, науковий керівник зобов’язаний доповісти про це завідувачу кафедри.



Завдання студента при підготовці кваліфікаційної роботи передбачає здійснення ним: вибору та затвердження теми; дослідження тематичних літературних джерел; розробки та погодження з керівником плану роботи; підготовки тексту та оформлення роботи; періодичне подання на систематичний контроль керівнику поточних варіантів роботи, регулярне консультування з науковим керівником згідно графіку консультацій; усунення недоліків роботи, виявлених науковим керівником; вчасне представлення завершеної кваліфікаційної роботи; вивчення відгуку керівника та висновків рецензентів з метою опонування їм на захисті; безпосередньо захист дипломної роботи бакалавра (магістра).

Обов’язками рецензента кваліфікаційної роботи є: перевірка якості виконання роботи; написання рецензії на роботу. Кожна кваліфікаційна робота рецензується двома рецензентами – внутрішнім (з числа колективу професорсько-викладацького складу кафедри) та зовнішнім.

Виконавець кваліфікаційної роботи повинен дотримуватися етичних принципів та визначених правил і норм законодавства про авторське право, якими керуються учасники освітнього процесу під час навчання. Дотримання академічної доброчесності виконавцем кваліфікаційної роботи передбачає: самостійність її виконання; застосування посилань на джерела інформації у разі використання чужих ідей, тверджень, відомостей; надання достовірної інформації про результати та власний внесок дослідження.

Конкретними фактами порушенням академічної доброчесності в кваліфікаційних роботах можуть бути:

а) плагіат – часткове або повне подання наукових результатів, отриманих іншими особами, як власних здобутків або відтворення в своїй роботі раніше опублікованих текстів інших авторів без зазначення їх авторства. Досить часто студенти використовують самоплагіат. Він передбачає використання власних попередніх праць в іншому контексті, без посилань на те, що такий текст вже був раніше використаний чи опублікований;

2) фабрикування – фальсифікування результатів досліджень, посилань у власних публікаціях, облікових та статистичних даних, що стосуються висвітлення стану та результатів діяльності об’єкту дослідження, самостійне написання зовнішньої рецензії до роботи, відгуку керівника, підробка його підписів, а також підробка підписів особи відповідальної за нормоконтроль, підробка підпису завідувача кафедри;

3) обман – завідомо неправдива інформація стосовно власної діяльності в ході виконання кваліфікаційної роботи.

Недопустимим також є хабарництво, як спроба надання (отримання) чи пропозиції щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди під час виконання та захисту результатів кваліфікаційної роботи.

Конкретно плагіат у кваліфікаційних роботах може проявлятися в наступному: «клонуванні» роботи (коли виконавець роботи повністю, слово за словом, подає чужі результати дослідження за свої власні); використання «ефекту CTRL-C, CTRL-V» (виконавець роботи копіює частину тексту з одного джерела, не змінюючи її); перефразовування ідей та тверджень, запозичених із інших джерел; запозичення частин тексту, результатів дослідження з власних, раніше опублікованих праць без посилання на них (особливо характерно проявляється у випадку, коли магістерська робота є продовженням розпочатих досліджень на етапі виконання бакалаврської роботи); використання в роботі цілого ряду матеріалів, взятих з інших джерел без належного їх цитування; використання в дослідженні цитат з посиланням на неіснуючі джерела або подача неточної інформації про джерела. Неприпустимо, коли виконавець кваліфікаційної роботи надмірно захоплюється цитуванням інших авторів (навіть за умови правильності його оформлення), переповнюючи цим текст роботи та позбавляючи її оригінальності. Також слід відходити від подачі правильної цитати із занадто тісною залежністю від її початкової редакції в оригінальному тексті.

Студент – автор кваліфікаційної роботи несе відповідальність за відомості, викладені у роботі, ухвалені рішення й правильність приведених розрахунків. Кваліфікаційна робота студента допускається до захисту лише після її перевірки на плагіат, яка здійснюється керівником роботи особисто. Для убезпечення себе від порушень норм академічної доброчесності, студент може самостійно здійснити перевірку роботи на плагіат. Для цього можна скористатися програмами пошуку плагіату, розміщеними в інтернеті за посиланнями: https://ua.unplag.com; http://www.scanmyessay.com.

Електронний варіант роботи автор подає особисто на випускаючу кафедру для формування репозитарію дипломних робіт бакалаврів та магістрів. Робота записується студентом на електронний носій інформації та переноситься до пам’яті системного блоку кафедральної ЕОМ з базою даних дипломних робіт. На електронному носієві повинні міститися файл із текстом реферату роботи (ім’я файла має розпочинатися з прізвища автора на англійській мові, а далі назва типу роботи – Lorvi_ref.doc) та файл із текстом кваліфікаційної роботи (ім’я файла – Lorvi_bac.doc (для кваліфікаційної роботи бакалавра) або Lorvi_mag.doc (для кваліфікаційної роботи магістра)). Лише після цього процедура нормоконтролю (звісно після перегляду роботи на дотримання вимог по оформленню пояснювальної записки та презентації результатів) може вважатися завершеною. Кафедральний репозитарій кваліфікаційних робіт формує електронну інформаційну базу дипломних робіт з її обов’язковим захистом від злому та обмеженням числа осіб із правом доступу до неї. На кафедрі з числа її працівників повинна бути призначена відповідальна особа за наповнення та збереження репозитарію кваліфікаційних робіт.

Для забезпечення дотримання принципів прозорості та публічності, запобігання порушенню принципів академічної доброчесності, реферати до кваліфікаційних робіт мають бути розміщені на офіційному сайті факультету, де навчається студент.

За порушення академічної доброчесності в кваліфікаційних роботах їх автори можуть бути притягнені до відповідальності: повторне проходження захисту; зняття роботи із захисту з правом її коригування та повторення процедури захисту через рік; відрахування з університету. Міра відповідальності студента за порушення академічної доброчесності визначається спеціальною комісією в складі декана факультету, відповідального за академічну доброчесність на факультеті, завідувача кафедри, представника студентської ради факультету. Підтвердження студентом факту самостійності виконання роботи та дотримання принципів академічної доброчесності фіксується у спеціальній заяві-підтвердженні, що завіряється студентом та прикріплюється в кінці роботи (додаток Б).



2. ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ ТА ЗАХИСТУ ПОЛОЖЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Процес виконання кваліфікаційної роботи слід розпочати з пошуку теми, осмислення її значення та обґрунтування актуальності. Полегшує вибір теми роботи тематичний перелік, що пропонується випускаючою кафедрою. При виборі теми студент повинен керуватися не лише внутрішніми схильностями, але й виходити з можливості отримання інформаційних джерел для проведення дослідження проблеми на прикладі конкретного об’єкта дослідження. За виняткових обставин студент може пропонувати свій варіант теми. Обрана тема роботи обов'язково погоджується з науковим керівником і затверджується на засіданні кафедри.

Після обрання та затвердження теми необхідно самостійно скласти план роботи. Він має включати вступ, два-три взаємопов'язані і логічно побудовані розділи, що дозволяють розкрити тему, а також висновки. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими, зрозумілими, пов’язаними з назвою роботи, але не мають повторювати її. Слід також визначитися з обсягом матеріалу для кожного пункту плану та погодити з керівником календарні терміни опрацювання теоретичного та емпіричного матеріалу.

Складання календарного плану-графіку кваліфікаційної роботи є досить важливим та відповідальним моментом, адже це дозволяє систематизувати працю дипломника, зробити її цілеспрямованою. Першим пунктом плану роботи має бути складання бібліографічного списку за тематикою роботи. Опрацьовуючи літературу здійснюють біглий перегляд джерел задля отримання інформації про їх зміст та цінність для роботи. Після цього здійснюють виписки потрібного тексту шляхом конспектування, ксерокопіювання, сканування чи списування тексту. Виписки доцільно здійснювати своїми словами, передаючи основний зміст прочитаного джерела або цитуючи його (кожну цитату потрібно фіксувати мовою оригіналу і обов'язково брати в лапки). При цьому слід ретельно занотувати бібліографічні дані про джерела, з яких робляться виписки та звернути увагу на обов’язковість посилання на джерела. Робота не повинна включати весь зібраний матеріал. Текст роботи слід підкріпити лише тими вставками з літературних джерел, які дають можливість більш повно розкрити зміст теми. При написанні роботи не слід надмірно зловживати цитатами та витягами з літературних джерел.

При підборі літературних джерел слід використовувати предметні та алфавітні каталоги бібліотеки, спеціальні бібліографічні довідники, тематичні збірники літератури, статті журналів, збірники наукових праць і наукових статей, навчально-методичні посібники, монографії. Студенти можуть використовувати ресурси бібліотеки Луцького НТУ (читальний зал економічної літератури, електронний репозитарій), Волинської обласної універсальної наукової бібліотека імені Олени Пчілки. При підготовці кваліфікаційної роботи можна використовувати матеріали, які отримані через мережу Інтернет та інші електронні засоби інформації (з обов’язковим посиланням на них). Йдеться про ресурси Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (електронний фонд тематичних та видових зібрань публікацій), репозитарії електронних версій книг бібліотек України, навчальних закладів, електронні ресурси науково-дослідних установ, центральних органів влади тощо.

Загалом успішне виконання роботи передбачає: висвітлення теоретичних аспектів проблеми, що досліджується, аналітичне дослідження проблеми, здійснення власного пошуку шляхів вирішення проблеми та складання обґрунтованого висновку по результатах дослідження. На завершальному етапі важливо ретельно вивірити та оформити кінцеві результати кваліфікаційної роботи. У кваліфікаційних роботах потрібно стисло, логічно та аргументовано викладати зміст та результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень і тавтології. Текст слід подавати науковим стилем, представляючи інформацією, яка б викликала інтерес до роботи, її основних ідей та висновків автора. Для цього наукову інформацію необхідно викладати у найповнішому вигляді, обов'язково розкриваючи хід та результати дослідження, з детальним описом методики дослідження. Повнота наукової інформації має відображатися на основі обґрунтованих гіпотез у деталізованому фактичному матеріалі.

До захисту кваліфікаційної роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) допускаються студенти, котрі виконали всі вимоги навчального плану, пройшли фахову, переддипломну практику, у встановлені терміни представили роботу та позитивні відгуки й рецензії на неї.

Дипломна робота може бути не допущена до захисту, якщо: при написанні студент відійшов від суті висвітлення теми роботи (структура та фактичний зміст роботи не збігаються); має місце безсистемний виклад матеріалу, повторення в тексті одних і тих же положень; присутнє дослівне списування матеріалу з літературних джерел без посилання на них; має місце механічне копіювання кваліфікаційних робіт із мережі Інтернет; робота не відповідає встановленому обсягу; використовується застарілий або сфальсифікований фактологічний матеріал; робота оформлена без дотримання встановлених вимог.

Після остаточного оформлення та представлення кваліфікаційної роботи науковий керівник пише відгук. У відгуку наукового керівника оцінюється теоретико-практичний рівень дослідження, ступінь самостійності виконання, готовність роботи до захисту, відзначаються її переваги та недоліки. Студент, ознайомившись із відгуком керівника, усуває всі критичні зауваження й представляє роботу для проходження нормоконтролю. Якщо робота відповідає вимогам щодо оформлення, то автор може здати її до палітурного цеху (друкарні) для переплетіння в тверду палітурку.

Оформлену таким чином кваліфікаційну роботу студент зобов’язаний представити на кафедру в установлені терміни, але не пізніше, ніж за два тижні до визначеної дати захисту. Потім робота потрапляє на рецензування до рецензентів. Рецензенти роботи поділяються на внутрішніх та зовнішніх. Внутрішні рецензенти призначаються згідно наказу про затвердження тематики робіт з-поміж професорсько-викладацького складу кафедри. Зовнішніми рецензентами можуть виступати викладачі з науковими ступенями та вченими званнями з інших навчальних закладів, висококваліфіковані фахівці, котрі представляють суб’єкти господарювання за матеріалами яких виконується дослідження. В зовнішній рецензії має бути визначена актуальність обраної теми, практична значимість виконаної роботи, дана характеристика щодо розкриття теми роботи, відповідність її змісту до завдання. Рецензент робить висновок щодо використання в роботі сучасних методів дослідження. Наприкінці рецензії дається загальна оцінка роботи (оформлення, стиль, грамотність викладання). За бажанням рецензент може висловити зауваження та думку про оцінку роботи (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), робить висновок щодо можливості допущення її захисту перед ДЕК. Зовнішня рецензія має бути обов’язково завірена підписом та печаткою установи, де працює рецензент. Після видачі рецензії студенту вносити доповнення і зміни у роботу не дозволяється.

На основі представлених матеріалів завідувач кафедри приймає рішення про допуск дипломника до захисту. Про це засвідчує його підпис на титульному аркуші квалфікаційної роботи. Після погодження роботи із завідувачем кафедри студент спрямовується в деканат факультету для оформлення супровідних документів. Студент, кваліфікаційна робота котрого не відповідає вимогам щодо змісту та оформлення, написана без дотримання затвердженого плану, не містить матеріалів конкретного дослідження проблеми, немає обґрунтованих пропозицій до захисту не допускається. У разі негативного рішення скликається засідання кафедри за участю керівника та виконавця роботи, складається окремий протокол засідання кафедри, витяг із якого передається на розгляд декану факультету.

Задля покращення підготовки та підвищення якості робіт дипломників на випускаючій кафедрі може здійснюватия попередній захист кваліфікаційних робіт, терміни якого визначаються завідувачем кафедри й передують процедурі основного захисту. Безпосередньо захист кваліфікаційної роботи проводиться на відкритому засіданні ДЕК. Для ДЕК студент представляє наступні матеріали: машинописний екземпляр роботи в твердій палітурці, демонстраційно-ілюстративні матеріали роботи (графіки, таблиці), що супроводжують публічний виступ на захисту; відгук керівника роботи; рецензії на роботу; довідку про впровадження результатів дослідження (лише для тих кваліфікаційних робіт, де мало місце впровадження результатів дослідження в господарську практику); довідку про успішність (з деканату). Зазначені матеріали вкладаються до двох конвертів, які приклеюють на звороті твердої обкладинки кваліфікаційної роботи.

Захист роботи відбувається наступним чином: оголошується секретарем ДЕК інформація про захист конкретного студента (вказується прізвище) та його тема дослідження; здійснюється доповідь студента (тривалість 5-7 хвилин) з наочною презентацією результатів дослідження; студент дає відповіді на запитання голови та членів ДЕК і присутніх на захисті; секретарем оголошується відгук керівника та зміст рецензій (зачитуються позитивні та негативні моменти в роботі); студент дає відповіді на зауваження керівника і рецензентів. Відповіді студента на запитання повинні бути короткими, конкретними та аргументованими. У відповідях на запитання членів ДЕК та присутніх слід сповідувати принципи культури мовлення та дотримуватися регламенту й етики наукових повідомлень. Загальна тривалість захисту роботи студентом не повинна перевищувати 30 хв.

Особливу увагу слід звернути на підготовку доповіді. В ній структурно слід виділити вступну частину з обґрунтуванням актуальності вибору теми, зазначенням мети, завдань дослідження, об’єкту та предмету дослідження; інформацію про виконану роботу (виділяється те, що автором самостійно зроблено, проаналізовано, розраховано, доведено); інформацію про результати дослідження (зміст висновків та пропозицій роботи). Під час доповіді не слід робити довгих багатозначних пауз, якщо в роботі відсутня наукова новизна, то слід говорити лише про практичну значимість роботи.

Презентація результатів дослідження повинна складатися з матеріалів, що ілюструють основний зміст виступу, звільняючи доповідача від необхідності характеризувати статистичний матеріал словами (графіки, таблиці, схеми). Рекомендується кожному члену ДЕК додатково при захисті надати роздатковий матеріал. Кількість одиниць графічного матеріалу залежить від теми роботи та її складності. Презентація виступу може містити: короткий теоретичний вступ (зазначаються ті, хто займався досліджуваною проблемою) (1 слайд); мета, завдання та гіпотези дослідження (1 слайд); методика дослідження (1 слайд); опис результатів дослідження (залежить від виду роботи); висновки, пропозиції та рекомендації (до 4 слайдів).

Оцінювання кваліфікаційної роботи здійснюється за результатами її захисту перед ДЕК. Захист роботи оцінюється за національною шкалою (5-бальна шкала) та за шкалою ECTS. При оцінюванні роботи враховуються: оцінки роботи рецензентами; оцінка роботи науковим керівником; якість виконання роботи; рівень доповіді студента та точність відповідей на запитання на захисті роботи.

Оцінка “відмінно” (А – за системою ECTS) виставляється, якщо: робота відповідає обраній темі, виконана в установлені терміни, зроблено власне оцінювання різних літературних джерел, використано сучасні методи дослідження, проведено комплексні розрахунки, на захисті студент показав самостійне та глибоке володіння змістом роботи, вміло використовував ілюстративний матеріал, вірно та повно давав відповіді на запитання членів ДЕК, вільно володів науковою фаховою термінологією.

Оцінка “добре”:

(В – за системою ECTS) виставляється, якщо робота відповідає обраній темі, виконана в установлені терміни, зроблено власне оцінювання різних літературних джерел, використано сучасні методи дослідження, проведено комплексні розрахунки, на захисті студент показав самостійне та глибоке володіння змістом роботи, використовував ілюстративний матеріал, проте допускав неточності при відповіді на запитання і не зумів їх повністю виправити після того, як на них звернули увагу члени ДЕК, в основному володіє науковою фаховою термінологією.

(С – за системою ECTS) виставляється, якщо робота відповідає обраній темі; виконана в установлені терміни; логічно обґрунтована структура роботи, зроблено оцінювання використаних літературних джерел, самостійно проведено аналітичне дослідження, але зроблені висновки та сформульовані пропозиції не є достатньо аргументованими; мають місце окремі зауваження в рецензії та у відгуку керівника, на захисті студент в основному володів змістом роботи, під час доповіді використовував ілюстративний матеріал (але в ньому були деякі помилки та неточності), при відповіді на запитання допускав незначні неточності, які він не зумів повністю виправити після зауваження членів ДЕК, в основному володіє науковою фаховою термінологією.

Оцінка “задовільно”:

(D – за системою ECTS) виставляється, якщо тема роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру, нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має відсутнє власне оцінювання різних літературних джерел, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, пропозиції обґрунтовані непереконливо, рецензія і відгуки позитивні, але містять окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на питання членів ДЕК правильні або повні. Є зауваження щодо оформлення роботи. Окремі фахові терміни студент вживає не за їх точним призначенням.

(Е – за системою ECTS) виставляється, якщо тема кваліфікаційної роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру, нечітко сформульована мета роботи, відсутнє власне оцінювання різних літературних джерел, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, сформульовано висновки без необхідного їх обґрунтування, рецензія і відгуки позитивні, але містять суттєві зауваження. Є порушення вимог щодо оформлення роботи. Доповідь прочитана, під час доповіді використовується ілюстративний матеріал, в якому є помилки та неточності, а його коментар здійснювався з труднощами. Відповіді на запитання членів ДЕК були дані нечітко. Фахові терміни студент застосовував не за їх точним призначенням.

Оцінка “незадовільно” виставляється, якщо нечітко сформульована мета роботи, розділи немають логічного зв’язку між собою. Відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел. Аналіз виконаний поверхово, переважає описовість. Запропоновані заходи, економічне обґрунтування неповні та з аналізу не випливають. Оформлення роботи далеке від зразкового. Рецензія і відгук керівника негативні. Студент не володіє частиною змісту роботи, його доповідь нелогічна, містить серйозні помилки, ряд висновків є неправильним. Під час доповіді використовувався ілюстративний матеріал, але змістовно прокоментувати його студент не зміг. Відповіді на запитання членів ДЕК були нечіткими і поверховими. Знання фахових термінів відсутнє.

Студент, котрий отримав на захисті кваліфікаційної роботи незадовільну оцінку відраховується з університету і йому видається академічна довідка установленого зразка. Він має право бути повторно допущеним до захисту кваліфікаційної роботи через рік, після офіційного поновлення для захисту роботи. Така ж процедура передбачена для тих студентів, котрі завершили теоретичний курс, але вчасно не представили роботу до захисту.

Якщо голоси членів ДЕК в оцінюванні кваліфікаційної роботи розділилися порівну, то для прийняття остаточного оціночного судження вирішальним є голос голови ДЕК. На відкритому засіданні в день захисту голова ДЕК повідомляє рішення про оцінку робіт. Оцінка роботи, виставлена ДЕК, заноситься секретарем до протоколу засідання ДЕК та у залікову книжку і затверджується підписами голови і членів ДЕК. Позитивна оцінка ДЕК привселюдного захисту роботи студентом є підставою для присвоєння йому відповідної кваліфікації та видачі диплому.



3. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Кваліфікаційна робота складається з таких частин:

  1. титульна сторінка;

  2. завдання до роботи;

  3. анотація роботи українською та іноземною мовами із зазначенням ключових слів;

  4. зміст роботи;

  5. перелік умовних позначень та скорочень (за необхідності);

  6. вступ;

  7. теоретичний розділ;

  8. аналітичний розділ;

  9. проектно-рекомендаційний розділ (для дипломної роботи магістра);

  10. висновки та пропозиції (для дипломної роботи магістра – висновки);

  11. список використаних джерел;

  12. додатки.

Анотація (обсяг – 1 сторінка українською мовою. На окремій сторінці подають анотацію іноземною мовою) скорочено відображає головний зміст роботи. Текст анотації повинен відображувати об’єкт дослідження, мету роботи. В ній також зазначають про методики, які було використано, вказують на головні результати дослідження та їх практичну спрямованість. Текст анотації має викладатися мовою ділових документів та містити стандартизовану термінологію. Маловідомих термінів і символів слід уникати.

Наприкінці анотації наводяться ключові слова (слово або стійке словосполучення, яке має смислове інформаційне навантаження) відповідною мовою. Ключовими є такі слова, які виражають окреме поняття, суттєве для розкриття змісту тексту роботи. Їх сукупність повинна відображати основний зміст роботи. Ключові слова подають у називному відмінку та друкують у рядок через кому. Кількість ключових слів становить від п’яти до десяти.

Структура роботи повинна відповідати її змісту. Зміст спрямований на висвітлення головної ідеї роботи. Зміст повинен містити усі (за винятком титульної сторінки, завдання та анотації) складові частини структури роботи: перелік умовних позначень (за наявності), вступ, найменування усіх розділів, підрозділів, висновки, список використаних джерел, додатки із позначенням нумерації їх початкових сторінок. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки у тексті. Скорочувати заголовки в змісті або подавати їх в іншій редакції порівняно із заголовками в тексті не можна. Зміст найкраще оформляти у вигляді таблиці з двох стовпців (зовнішні та внутрішні рамки таблиці не відображають), один із яких містить назви розділів, підрозділів, а інший – нумерацію сторінок.

Перелік умовних позначень використовують у роботі за потреби подачі специфічної термінології, маловідомих скорочень, нових позначень тощо. В такому випадку їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку перед вступом. Перелік друкується двома колонками, в яких ліворуч за алфавітом наводяться умовні скорочення, а праворуч – їх детальна розшифровка (додаток В). Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, позначення тощо повторюються менше трьох разів, їх перелік не складають, а подають розшифровку в тексті при першому згадуванні.

Вступ кваліфікаційної роботи (обсяг – 2-3 сторінки) має розкривати науковий стан і значимість вирішуваної проблеми. У вступі слід послідовно відобразити наступні елементи: обґрунтування актуальності вибору теми роботи; стан вивченості проблеми; мету і завдання роботи; об’єкт дослідження; предмет дослідження; методику дослідження; джерела інформаційної бази дослідження. Для дипломних робіт магістра у вступі додатково слід відмітити практичне значення роботи, наукову новизну одержаних результатів (за її наявності), апробацію результатів дослідження та зазначити кількість публікацій автора в сфері вивчення досліджуваної проблеми.

Обґрунтування актуальності теми дослідження має бути коротким, слід наголосити на суті проблемної ситуації, показати її своєчасність та значимість. При розкритті ступеня вивченості проблеми слід вказати ким, коли і які аспекти проблеми досліджувалися, і наскільки глибоко. Якщо тема достатньо розроблена у науковій літературі, слід обґрунтувати доцільність та напрями її подальшого доопрацювання.

Мета роботи – це те, що намагаються отримати при проведенні дослідження (наприклад: виявлення недоліків і проблем, обчислення нових показників, розробка або поліпшення методики, оцінка рівня розвитку, визначення властивостей об’єкту і т.д.). Мета формулюється чітко, зазвичай, одним реченням. Завдання роботи – це етапи, послідовність виконання роботи, дії, які слід здійснити, щоб досягти поставленої мети (вирішити проблему). Як правило, кожен із пунктів завдання розпочинається словами: розглянути; визначити; обґрунтувати; висвітлити; опрацювати; проаналізувати; вивчити; систематизувати; узагальнити; з'ясувати тощо. Зазвичай кожне із завдань відповідає змісту підрозділів кваліфікаційної роботи.

Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. Об’єкт дослідження – це те, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення. Об’єктами дослідження дипломної роботи бакалавра можуть виступати організаційні одиниці (суб’єкти господарювання), предметні, функціональні сфери діяльності. При цьому горизонт дослідження має охоплювати не менше трьох років. Для дипломної роботи магістра слід орієнтуватися на збільшення часового діапазону дослідження одного об’єкта в межах не менше п’яти років або обирати для дослідження декілька об’єктів із часовим горизонтом їх вивчення за останні три роки.

Предмет дослідження – це те, що знаходиться у межах об’єкту дослідження, теоретичне відтворення об’єктивної дійсності. Предмет дослідження визначається темою дослідження. Визначення предмета дослідження по суті виступає формою конкретизації досліджуваної проблеми. В якості предмета дослідження можуть бути: процес, сфера, вид діяльності, вид ресурсів й т. ін., що є складовими об’єкта дослідження.

У вступній частині слід подати також перелік використаних у ході проведення дослідження методів і коротко зазначити, яку роль вони відіграли в досягненні поставленої мети. В ході дослідження можна використовувати емпіричні методи дослідження (спостереження, експеримент, порівняння, опис, вимірювання), методи теоретичного пізнання (гіпотетико-дедуктивний метод, сходження від абстрактного до конкретного), загально логічні методи (аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, системний підхід, статистичні методи).

Джерела інформаційної бази дослідження слід згрупувати за типами і видами, розділити за важливістю. Інформаційну базу роботи формують законодавчі та нормативні акти; статистичні та фінансові дані підприємства, організації, установи; результати соціологічних опитувань та фактологічні дані розміщені у спеціалізованих виданнях; матеріали конференцій, монографічні дослідження.

Дипломна робота магістра є самостійною навчально-дослідницькою працею. Тому в ході її виконання не завжди вирішуються наукові проблеми. Проте інколи такі роботи мають науково-дослідницький характер, що вимагає виділення у вступі елементів наукової новизни (наукова новизна одержаних результатів). При цьому в стислій формі описують нові наукові рішення, запропоновані особисто автором роботи. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток). Кожне наукове положення слід чітко формулювати, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено, а сутності і новизни із написаного виявити неможливо.

Авторам магістерських робіт у вступі слід зазначати про практичне значення отриманих результатів. У дипломній роботі магістра, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення  відомості про практичне застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання. Відзначаючи практичну цінність отриманих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь готовності до використання або масштаби використання.

Апробація результатів дослідження та публікації – тут вказується, на яких конференціях, семінарах, круглих столах оприлюднено результати досліджень, що включені до роботи,наводиться кількість наукових праць, в тому числі опублікованих самостійно та в співавторстві.

При написанні основних розділів кваліфікаційної роботи, слід пам’ятати, що розподіл матеріалу на розділи та підрозділи, їх послідовність має бути логічно виправданою. Назви розділів повинні відображати вирішувану проблему.

Теоретичний розділ кваліфікаційної роботи (обсяг – 12-15 сторінок для диплому бакалавра та 15-18 сторінок – для диплому магістра). Назва цього розділу повинна змістовно відображати сутність проблеми, яка розглядається в роботі. У першому розділі теоретичної частини роботи подають огляд літератури із досліджуваної проблеми та теоретичні міркування автора роботи. Тут важливо послідовно, цілісно й лаконічно висвітлити ступінь розкриття проблеми в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі зазначивши ті аспекти проблеми, які слід вивчити. Важливо подавати різні погляди на проблему та відмічати власне ставлення до тих чи інших положень. У цій частині роботи можна розглядати понятійний апарат теми дослідження, уточнювати наукові категорії та поняття, із якими автор передбачає мати справу.

В цьому розділі автор може висловлювати припущення щодо очікуваних результатів роботи – формулювати гіпотези дослідження. Гіпотези виступають своєрідною формою осмислення фактичного матеріалу, містком для переходу від фактів до теорії. Без гіпотези неможливо розпочати дослідження, оскільки невідомо, з якою метою необхідно його проводити, що і як спостерігати. Формулюючи гіпотези дослідження, необхідно враховувати, що гіпотеза не повинна містити поняття, які теоретично або експериментально не можуть бути інтерпретовані. Гіпотези слід формулювати як припущення. Крім того їх потрібно формулювати так, щоб можна було перевірити. Залежно від типу дослідження, яке проводиться в роботі (пошукове, аналітичне або експериментальне), формулюють гіпотези різного типу: структурно-описові, функціонально-описові або пояснювальні. Гіпотеза у процесі дослідження може уточнюватися і змінюватися залежно від отриманих результатів.



Для перевірки гіпотези автор роботи розробляє і описує конкретну процедуру і техніку дослідження, що вимагає включення до теоретичної частини роботи питання, що розкриватиме визначення методів дослідження і обробки результатів.

Аналітичний розділ кваліфікаційної роботи (обсяг – 21-24 сторінки для дипломної роботи бакалавра та 24-27 сторінок – для дипломної роботи магістра) передбачає конкретний аналіз стану проблеми, що досліджується. У розділі слід здійснити ґрунтовний аналіз стану функціонування досліджуваного суб’єкта економіки за останній період часу (мінімальний часовий період дослідження – 3 роки; останній рік дослідження повинен передувати рокові написання та захисту роботи – для дипломних робіт бакалавра та магістра, де дослідження здійснюється по більше, ніж одному об’єкту; мінімальний період дослідження в 5 років встановлено для магістерських робіт, де досліджується один об’єкт). У ході викладення матеріалу цього розділу приводять результати емпіричних чи експериментальних досліджень на основі методик, зазначених у першому розділі роботи. В основній частині другого розділу слід утримуватися від представлення проміжних результатів дослідження та таких, які не дають підстави робити обґрунтовані висновки.

Проектно-рекомендаційний розділ виконується для дипломних робіт магістра (обсяг – 15-25 сторінок). У розділі слід представити характеристику напрямів вдосконалення діяльності чи функціонування предмету дослідження, можливе подання рекомендацій автора з практичної сторони вирішення досліджуваної проблеми. У розділі також можна представити конкретний проект, який спрямований на вирішення проблеми, яка була розглянута й проаналізована в попередніх розділах роботи.

Висновки є завершальною частиною кваліфікаційної роботи (обсяг – 3 сторінки для дипломної роботи магістра). Вони містять стислий виклад реалізованих дослідницьких завдань та основних напрацювань роботи. Висновки повинні бути конкретними, змістовними та виходити з результатів проведеного дослідження. Кожен пункт висновку повинен відповідати дослідницькому завданню. У дипломній роботі бакалавра останній розділ роботи носить назву «Висновки та пропозиції» (обсяг – 10-12 сторінок). У висновках та пропозиціях слід відобразити практичні рекомендації та пропозиції, що випливають з дослідження. У висновках та пропозиціях слід утримуватися від повторення того, що написано в основній частині. Водночас не слід формулювати висновки ширше, ніж того вимагає тема. Не можна також приводити положення, які не підтверджені в роботі конкретним матеріалом.

Список використаних джерел має містити лише реально використаний в процесі роботи перелік джерел. Складання списку використаних джерел – найбільш тривалий процес в ході праці над кваліфікаційною роботою. Він розпочинається з моменту опрацювання літератури на стадії вибору та обґрунтування майбутньої теми роботи й закінчується на етапі завершального оформлення результатів дослідження. Список використаних джерел містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Кожне джерело згадується в списку один раз, незалежно від того, як часто на нього робиться посилання в текстовій частині роботи. 

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: звітність суб’єктів господарювання, проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; великі за обсягом таблиці, рисунки, навність яких в основному тексті необов’язкова із-за масштабності, а їх відсутність там не позначається на логіці та змісті роботи; інструкції та методики, опис алгоритмів, розроблених в роботі тощо. Також у додатках слід приводити розрахункові операції, що наочно підтверджують економічну обґрунтованість рекомендацій (для дипломних робіт бакалавра).



4. ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Як уже раніше зазначалося, для забезпечення принципів прозорості та публічності, для ознайомлення з кваліфікаційною роботою до неї готується реферат. Реферат роботи розміщується на офіційному сайті факультету за два тижні до захисту. Здача електронного примірника реферату здійснюється викладачу, котрий веде нормоконтроль та на якого лягає відповідальність за його розміщення.

Реферат висвітлює основний зміст виконаної роботи. Він має бути стислим та інформативним. Обсяг реферату має становити до двох сторінок українською мовою.

Реферат слід складати за наступною схемою: відомості щодо обсягу кваліфікаційної роботи (кількість сторінок, рисунків, таблиць, додатків); кількість використаних літературних джерел), текст реферату, список ключових слів.

Приклад оформлення початку реферату для дипломної роботи бакалавра:



Салій Ю. Д. Методи та засоби економічного діагностування підприємства (на матеріалах ПАТ «Волиньголовпостач»). – Дипломна робота бакалавра на правах рукопису.

Дипломна робота на здобуття ступеня бакалавра за спеціальністю 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність». – Луцький національний технічний університет МОН України, Луцьк, 2017.

Записка: 56 стoр., 24 рис., 4 табл., 1 додаток на 2 стор., 19 джерел.

Приклад оформлення початку реферату для дипломної роботи магістра:



Салій Ю. Д. Комплексний фінансово-економічний аналіз рівня ефективності функціонування підприємств целюлозно-паперової промисловості. – Дипломна робота магістра на правах рукопису.

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра за спеціальністю 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», спеціалізація «Економіка підприємства». – Луцький національний технічний університет МОН України, Луцьк, 2017.

Записка: 70 стoр., 22 рис., 14 табл., 5 додатків на 12 стор., 29 джерел.

Текст реферату має відображати зміст кваліфікаційної роботи в такій послідовності:



  • Актуальність теми.

  • Мета й завдання дослідження.

  • Об’єкт дослідження.

  • Предмет дослідження.

  • Методи дослідження.

  • Результати дослідження (коротко).

  • Наукова новизна одержаних результатів (лише для магістерських робіт, де вона присутня).

  • Апробація результатів дослідження (для магістерських робіт).

Ключові слова, що є найістотнішими для розкриття спрямованості роботи, формують на основі тексту роботи й розташовують у кінці реферату.

5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ
5.1. Загальні вимоги до оформлення тексту та обсягу кваліфікаційної роботи
Загальними вимогами до дипломної роботи бакалавра, магістра є чіткість та послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, точність формулювань, конкретність викладення результатів дослідження, обґрунтованість висновків, рекомендацій, пропозицій. Мова, на якій готується текст кваліфікаційної роботи має бути державна, стиль написання – науковий. Термінологія, вживана у тексті, повинна відповідати встановленим стандартам, а за їх відсутності – загальноприйнятій в науково-технічній літературі.

Не рекомендується використовувати складні речення та звороти, вирази-штампи, здійснювати виклад матеріалу від першої особи. Слід уникати в тексті частих повторень слів та словосполучень. Не дозволяється також використовувати іноземні слова і терміни за наявності аналогів слів і термінів в українській мові, математичні знаки без цифр. Скорочення слів у тексті не дозволяється. Винятком є загальноприйняті скорочення.

У тексті роботи не повинні зустрічатися емоційні засоби вираження Вашої думки щодо досліджуваного питання, водночас не слід зловживати в тексті оборотами розмовної мови, довільними словотвореннями та скороченнями слів, які не встановлені правилами орфографії. Не слід вживати особистого займенника «я». Тому замість фрази «я вважаю...» краще використовувати вираз «на наш погляд» чи «на нашу думку», «на думку автора» і т. п.

Числа в тексті з розмірністю слід записувати цифрами (наприклад, чистий прибуток становить 2 тис. грн), а без розмі­рності – словами (наприклад, чистий прибуток зріс у три рази). Позначення одиниць слід писати в рядок із числовим значен­ням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск. Якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фі­зичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (наприклад, 1,5; 1,75; 2 млн грн або 7–9 %). Порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінко­вими закінченнями (наприклад, 7-й день, 3-я лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (наприклад, 1,2,3-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (наприклад, на 15 аркушах); не пишуть закінчення в датах (наприклад, 14 червня) та при римських числах (наприклад, XX століття). У тексті не допускається з’єднання слів із умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (наприклад, не “виробіток = 27 один. виробів/год”, а ”виробіток дорівнює 27 один. виробів/год”).

Якщо абзац тексту розпочинається з числівника, то він має писатися словами (наприклад, Тридцять відсотків у структурі виробничих витрат припадає на…). Однозначні кількісні числівники також пишуться словами (наприклад, програма соціально-економічного розвитку підприємства розрахована на п’ять років). Багатозначні кількісні числівники пишуться цифрами (наприклад, 125 вантажних автомобілів). Однозначні та багатозначні порядкові числівники, як правило, пишуться словами (наприклад, друга група працівників).

Окрім чіткого дотримання описаних вище норм оформлення роботи, слід також дотримуватись таких загальних правил оформлення тексту: не допускається присутність у тексті подвійних пробілів; не допускається присутність пробілів перед знаками пунктуації; не допускається наявність “висячих” рядків; по всьому тексту роботи використовуються однакові типи маркерів списку, причому допускається вживання лише таких маркерів: « – » або «-» (без лапок звісно); по всьому тексту роботи використовуються однакові типи лапок, причому слід дотримуватись принципу парності (закриваючі лапки повинні бути того ж типу, що і відкриваючі), наприклад: «текст» або “текст”.

Слід також розрізняти використання у тексті дефісів та тире: дефіс («-») використовується у складних словах (наприклад, «економіко-статистичний»), тире використовується у діапазонах значень (наприклад, 15–18 тис. грн, с. 10–12), а також для відділення складових частин речення (наприклад, «ціна – це грошовий вираз вартості товару).

«Напівжирний» стиль у тексті дозволяється застосовувати лише при виділенні назв розділів, підрозділів, підпунктів роботи. Стиль «курсив» слід використовувати для позначення назв елементів вступу («Актуальність дослідження» і т.д.), для позначення окремих фрагментів тексту, на які автор хоче звернути увагу (наприклад, власні визначення).

Друкарські помилки, описки та графічні неточності в тексті можна виправляти зафарбуванням коректором в кількості не більше двох виправлень на одній сторінці і нанесенням на тому ж місці тексту чорнилом або пастою чорного кольору. Вписувати в надрукований текст окремі слова, формули або знаки також слід лише чорним чорнилом.



Текстова частина кваліфікаційної роботи повинна виконуватися згідно допустимих обсягів:

  • дипломна робота бакалавра – 45–60 сторінок машинописного тексту (основна частина роботи);

  • дипломна робота магістра – 60–80 сторінок машинописного тексту (основна частина роботи).

Забороняється використання таких засобів форматування тексту, як ущільнення, зміна інтервалів, полів тощо з метою корегування обсягу роботи у більшу або меншу сторону.

Текст кваліфікаційної роботи оформляють машинописно, з використанням комп’ютерної техніки. Текстова частина роботи виконується на аркушах білого паперу формату А4 (210х297 мм). Технічні вимоги до оформлення тексту:



  1. текстовий редактор MS Word;

  2. шрифт – Times New Roman;

  3. розмір шрифту (кегель) основного тексту – 14 з міжрядковим інтервалом – 1,5, розмір шрифту таблиць, приміток – 12 з міжрядковим інтервалом – 1, розмір шрифту для рисунків – 10;

  4. колір шрифту – чорний;

  5. ширина абзацного відступу тексту – 1,00 см;

  6. вирівнювання основного тексту – по ширині, в таблицях вирівнювання назви показників – по ширині, шапка таблиці та цифровий матеріал вирівнюються по центру;

  7. параметри полів сторінки: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм; праве – 10 мм;

  8. щільність тексту – однакова;

  9. між заголовками розділу й підрозділу та між підрозділами повинен залишатися вільний простір в два інтервали рядка, між заголовком підрозділу та основним текстом – в один інтервал.

Зміст тексту ділиться на розділи, підрозділи, пункти. Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи друкують великими літерами симетрично до набору («ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ»). Підкреслювати заголовки та переносити в них слова не дозволяється.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка крапки не ставлять. У випадку, коли заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Не допускається розташовувати заголовки підрозділів в нижній частині листа, якщо після заголовка є тільки один рядок тексту.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка ставиться крапка.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів подають арабськими літерами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш. Титульний аркуш, завдання до роботи, анотація, зміст, перелік умовних позначень, символів, скорочень та термінів включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер сторінки на них не зазначають (вони не є основною частиною роботи). На першій сторінці вступу до роботи починають проставляти номер сторінки за порядком без крапки після цифри.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять (наприклад, «РОЗДІЛ 1»), потім з нового рядка друкують назву розділу.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між якими слід ставити крапку. В кінці номера підрозділу також ставлять крапку (наприклад, «1.4.» – четвертий підрозділ першого розділу). Назву підрозділу вказують в тому ж рядку, що і номер підрозділу.

Нумерація пунктів здійснюється в межах кожного підрозділу. Складовими номера пункту є номер розділу, номер підрозділу, номер пункту. Всі вони розділяються крапкою, а в кінці номера також ставиться крапка (наприклад, «2.2.3.» – третій пункт другого підрозділу другого розділу). Заголовок пункту наводять в тому ж рядку, що і його номер.

Такі структурні частини роботи, як «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера.
5.2. Вимоги щодо оформлення ілюстрацій, таблиць та формул у кваліфікаційній роботі
Ілюстрації (схеми, графіки, карти, креслення) та таблиці в роботі, потрібно розміщувати безпосередньо після тексту, де вперше про них згадано. В окремих випадках їх можна подавати на наступній сторінці. Ілюстрації та таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включаються до загальної нумерації сторінок. Якщо розміри ілюстрації, таблиці більші формату листа А4, то їх враховують як одну сторінку й розміщують у певному місці після посилання на них в тексті роботи.

Оформляти посилання на ілюстрацію чи таблицю не слід як самостійну фразу, яка лише повторює те, що міститься в підписі.

Ілюстрації позначають словом «Рис.». Нумерацію здійснюють послідовно в межах розділу, за винятком тих рисунків, які подані в додатках роботи. Номер рисунку складається з номера розділу та порядкового номера рисунку, які розділяє крапка (наприклад, «Рис. 3.5» – п’ятий рисунок третього розділу). Назву рисунку розміщують після його номеру.

У випадку, якщо в роботі присутній один рисунок, то його нумерують за загальними правилами.

Посилання на рисунок розміщують у вигляді виразу взятого в дужки (наприклад, «рис. 2.3») або звороту (наприклад, «… як це видно з рисунку 2.3» або «… як це показано на рисунку 2.3»).

Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації. При потребі рисунки можна доповнювати під рисунковим підписом (пояснювальними даними). Зразок оформлення ілюстрації наведено в додатку Г.

Цифровий матеріал у роботі зазвичай оформляють у вигляді таблиць. Таблиця складається із головки і рядків, боковика (заголовки рядків) та граф (колонки). Графи мають заголовки (підзаголовки). Заголовки граф і рядків таблиць слід писати з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих – якщо вони самостійні. Графу „№ з/п” у таблицю не включають.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею по центру.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу (за винятком таблиць розміщених в додатках). Номер таблиці містить номер розділу та порядкового номера таблиці, розділених крапкою (наприклад, «Таблиця 2.1» – перша таблиця другого розділу). У випадку, якщо в роботі присутня одна таблиця, то її нумерують за загальними правилами.

Таблицю слід розміщувати так, щоб її можна було читати без повороту тексту. Якщо таке розташування неможливе, то таблицю розміщують так, щоб для її читання треба було повернути сторінку за годинниковою стрілкою на 90 градусів (альбомна сторінка).



Таблицю з великою кількістю рядків переносять на наступну сторінку. В такій таблиці слово «Таблиця» та її номер вказують один раз по центру над першою частиною таблиці, а після заголовка таблиці подають рядок нумерації граф. Цей рядок переносять на наступну сторінку. Над іншими частинами таблиці по центру пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують її номер (наприклад, «Продовж. табл. 2.1»).

Якщо таблиця має велику кількість граф, то її можна ділити на частини і розміщувати одну частину над іншою в межах однієї сторінки.

Для компактного розміщення цифрових матеріалів у великих таблицях допускається зменшення розміру шрифта усіх елементів таблиці (крім слова «Таблиця», її номера та назви) з 12 до 10 з одинарним міжрядковим інтервалом. Загалом побудова всіх таблиць в роботі має відповідати єдиним параметрам.

Якщо таблиця текстова і текст, який складається з одного слова, в графах повторюється, то його можна замінювати лапками. Якщо текст, що повторюється, складається з кількох слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Замість цифр, знаків, математичних символів, які повторюються, ставити лапки не дозволяється.

Якщо цифрові дані в якомусь рядку таблиці не наводять, то ставлять прочерк, а якщо інформація відсутня за даним показником – три крапки.

Нумерацію рисунків, таблиць, формул подають арабськими літерами без знака №.

На всі таблиці в тексті роботи повинні бути посилання. При непрямому посиланні на таблицю слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено й у дужках (наприклад, «проведено дослідження динаміки показників ефективності використання оборотних засобів (табл. 3.2)»), а при прямому звертанні на таблицю – повністю (наприклад, розглянемо основні показники ефективності використання оборотних засобів, що приведені в таблиці 3.2). У повторних посиланнях на таблицю чи ілюстрацію слід вказувати скорочено слово «дивись» (наприклад, «див. табл. 1.5»). Приклад оформлення таблиці показано в додатку Д.

Розміщення в тексті роботи формул повинно здійснюватися з врахуванням певних правил. Насамперед формули розміщують у тексті безпосередньо після посилань на них, посередині сторінки. Їх щільність повинна бути приблизно такою ж, як і щільність основного тексту.

Громіздкі формули та формули, які нумерують, розміщують на окремих рядках. Короткі однотипні формули, під час відокремлення їх від тексту, доцільно подавати в одному рядку. Формули, що не мають самостійного значення вписують всередину рядків тексту.

Пояснення символів та числових коефіцієнтів, що наводяться в формулі, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони розміщені у формулі. При цьому значення кожного символу чи коефіцієнта слід подавати з нового рядка. Перший рядок пояснень починають зі слова «де» без двокрапки.

Переносити формулу у наступний рядок, якщо вона займає декілька рядків, дозволяється лише на знаках операцій, що виконуються, повторюючи знак операції на початку наступного рядка.

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які ідуть одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою. Після формули, до якої нижче йде пояснення, слід ставити кому.



Формули повинні бути відокремлені від тексту. Таким чином, щоб вище і нижче (після пояснення елементів формули) кожної формули залишався інтервал не менше одного рядка.

Формули в роботі, якщо їх більше однієї, нумерують у межах розділу. Нумерацію формул подають арабськими літерами без знака №. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому у тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, які розділяються крапкою. Номери формул пишуть з правого краю поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках (наприклад, «(2.4) – четверта формула другого розділу»). Якщо він не вміщається у цьому рядку, то його переносять у наступний та вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули, де використовується дріб, подають на рівні основної горизонтальної риски дробу. Якщо група формул розміщена на окремих рядках і об’єднана фігурною дужкою, то номер формули ставиться справа від вістря фігурної дужки.

Посилання у тексті на порядковий номер формули дається в дужках, наприклад, «у формулі (2.3)».

Усі розрахунки, наведені в тексті, повинні виконуватися в одиницях міжнародної системи (СІ).

Одиниці вимірювання ставлять після цифрових значень (наприклад, «20 м»). Якщо в тексті наводять ряд цифрових значень однієї розмірності, то одиниці величини вказують після останньої цифри (наприклад, «10, 20, 30 м»). Числа з розмірністю пишуться цифрами, а без неї – словами (наприклад, «планова собівартість одиниці – не більше 100 грн», «прибуток зріс у шість разів»).
5.3. Правила здійснення посилання на використанні джерела, оформлення переліків та приміток
При написанні дипломної роботи бакалавра чи магістра, студент повинен обов’язково посилатися на джерела, матеріали та результати, які наводяться в роботі. Це також стосується випадку, коли при вирішенні власної проблематики за основу було взято чужі авторські ідеї та висновки.

Слід зазначити, що посилання на ідеї, думки окремих авторів повинні бути повними без довільного скорочення авторського тексту та перекручування думок. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається, якщо це робиться без перекручування авторського тексту, а місце пропуску позначається трьома крапками.

Зазначаючи в тексті роботи прізвища та ініціали дослідників, необхідно дотримуватись одного стилю: В. О. Морохова, О. В. Кощій або В. Морохова, О. Кощій. Між прізвищем та ініціалами (слідкуйте, щоб вони лишились в одному рядку) необхідно використовувати пробіл.



При використанні цитат обов’язково зазначають посилку на джерело. Якщо в роботі застосовується непряме цитування думок інших авторів, то слід дотримуватися точності викладення, бути коректним в оцінці чужих думок та зазначати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ряд літературних джерел зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками (наприклад, «… у працях [1-5]…»). Посилання в тексті на декількох авторів можна оформляти також таким чином: [Ковальська, 2012; Кривов’язюк, 2014].

При посиланні в тексті на документ, авторами якого є дві-три особи, у дужках зазначають їхні прізвища, наприклад: [Герасимяк, Оксенюк]. Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є чотири та більше осіб, то у квадратних дужках зазначають лише його назву.



Коли в роботі використовуються джерела з великою кількістю сторінок, тоді потрібно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць чи формул з джерела на яке є посилання. Якщо посилання робиться на складову частину чи конкретні сторінки джерела, то воно береться в квадратні дужки, при цьому зазначається порядковий номер джерела в переліку джерел та вказується конкретна сторінка (наприклад, [3, с. 57] – посилання робиться на цитату тексту на сторінці 57 літературного джерела розміщеного в списку використаних джерел під номером 3).

Якщо в тексті дипломної роботи є посилання на таку саму книгу того самого автора, але видану в іншому році, то після прізвища автора слід зазначити відомості про рік її виходу та сторінки, на яких подано об’єкти посилань. Наприклад: [Попік, 1998, с. 42]; [Попік, 2009, с. 28].



За потреби переліки можуть бути наведені всередині пунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Кожна позиція переліку починається з малої літери української абетки з дужкою. У випадку, коли перелік не нумерують, ставлять дефіс. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою, наприклад:

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

а) прямі матеріальні витрати;

б) прямі витрати на оплату праці;

в) інші прямі витрати:

1) платежі зі страхування майна підприємства та цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції, безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством;

2) плата за оренду основних засобів, що може бути віднесена на конкретний об’єкт;

3) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів, що використовуються в конкретному виробничому процесі, зокрема їх амортизацію, витрати на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання тощо;

4) податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно законодавства відносяться на витрати виробництва;

5) інші витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

г) загальновиробничі витрати.

Примітки вміщують у тексті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Слово «Примітки» друкують з абзацного відступу і з великої літери (розмір шрифту 12 з одинарним міжрядковим інтервалом). У тому ж рядку подають текст примітки (розмір шрифту 12 з одинарним міжрядковим інтервалом), наприклад:

Примітка.____________________________________________________________________________________________________________________

Примітки до тексту, таблиць, ілюстрацій, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно арабськими цифрами в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1._______________________________________________________

2. _______________________________________________________

5.4. Правила оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел розміщують у порядку появи посилань на них у тексті.

Назви праць слід писати виключно мовою оригіналу. За наявності в списку джерел на інших мовах, окрім російської, утворюють додатковий алфавітний ряд. При цьому бібліографічні записи на іноземних мовах об’єднують в один ряд. Усі бібліографічні записи в списку послідовно нумеруються .



Приклади бібліографічних описів:

Книги одного автора

Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання / В. М. Геєць. – Київ : Ін-т економічного прогнозування, 2000. – 344 с.



Книги двох і трьох авторів

Єпіфанов А. О. Регіональна економіка : навч. посіб. / А. О. Єпіфанов, І. В. Сало. – Київ : Наукова думка, 1999. – 343 с.

Козаченко Г. В. Економічна безпека підприємств : сутність та механізми забезпечення : монографія / Г. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, О. М. Ляшенко. – Київ : Лібра, 2003. – 280 с.

Книги чoтирьох авторів

Регіональна економіка / І. Р. Михасюк, М. Д. Янків, З. М. Залога, С. Й. Сажинець ; за ред. проф. І. Р. Михасюка. – Львів : Українські технології, 1998. – 240 с.



Книги п’ятьох і більше авторів

Психология менеджмента / [Власов П. К., Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. – [3-е изд.]. – Харьков : Гуманитар. центр, 2007. – 510 с.



Багатотомні видання

Адміністративне право України : академ. курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. : у 2 т. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ : Юрид. думка, 2004-2005. – Т. 1 : Загальна частина. – 2004. – 583 с. ; т. 2 : Особлива частина. – 2005. – 624 с.

Адміністративне право України : академ. курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. : у 2 т. Т. 1 : Загальна частина / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ : Юрид. думка, 2004. – 583 с.

Збірники праць, матеріали конференцій, періодичні видання

Геодезія, картографія і аерофотознімання : укр. міжвід. наук.-техн. зб. / Нац. ун-т «Львів. Політехніка» ; [відп. ред. К. Р. Третяк]. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. Політехніка», 2008. – Вип. 70. – 88 с.

Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу : матеріали Всеукр. конф. молодих учених-аграрників [«Молодь України і аграрна реформа»], (Харків, 11-13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харків. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. – Харків : Харків. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2000. – 167 с.

Матюха В. В. Методологический подход к оценке экономической эффективности разработки месторождений на основе определения нормы дисконта / В. В. Матюха // Экономика, организация и управление : Горный журнал. – 2016. – № 1. – С. 59–61.



Дисертації

Василишин Х. Р. Формування ринку екологічного страхування в Україні : дис. … канд. економ. наук : 08.00.06 / Василишин Христина Романівна. – Київ, 2016. – 237 с.



Автореферати дисертацій

Василишин Х. Р. Формування ринку екологічного страхування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.06 «Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища» / Х. Р. Василишин. – Київ, 2016. – 23 с.



Словники

Українсько-німецький тематичний словник : [близько 15000 термінів / уклад. Н. Яцко та ін.]. – Київ : Карпенко, 2007. – 219 с.

Європейський Союз : словник-довідник / [ред.-упоряд. М. Марченко]. – 2-ге вид. – Київ : К.І.С., 2006. – 138 с. 

Законодавчі та нормативні документи, стандарти

Конституція України. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. – Київ : Велес, 2005. – 48 с. – (Серія видань «Офіційний документ»).

Кримінально-процесуальний кодекс України : станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Київ : Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).

Якість води. Словник термінів : ДСТУ ISO 6107-1:2004 – ДСТУ ISO 6107-9:2004. – [Чинний від 2005–04–01]. – Київ : Держспоживстандарт України, 2006. – 181 с. – (Національні стандарти України).



Електронні ресурси

Богомольний Б. Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс] : навч. посіб. для студ. мед. вузів III–IV рівнів акредитації / Б. Р. Богомольний, В. В. Кононенко, П. М. Чуєв. – 80 Min / 700 MB. – Одеса, 2003. – (Бібліотека студента-медика) – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000. – Назва з контейнера.

Електронний каталог Національної парламентської бібліотеки України [Електронний ресурс] : [політемат. база даних містить відом. про вітчизн. та зарубіж. кн., брош., що надходять у фонд НПБ України]. – Електронні дані (803438 записів). – Київ : Нац. парлам. б-ка України, 2002-2015. – Режим доступу: catalogue.nplu.org (дата звернення 30.03.2015). – Назва з екрана. 

5.5. Правила оформлення додатків
Додатки оформляються як продовження пояснювальної записки і розміщуються в порядку посилання на них у тексті. У додатках розміщують рисунки, таблиці, тексти допоміжного характеру, розрахунки.

Додаток повинен мати заголовок, розміщений угорі аркуша симетрично відносно тексту сторінки, написаний малими літерами, з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої пишуть слово «Додаток__» і велику літеру, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер: Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т.д.). Один додаток в роботі позначається як «Додаток А».

Ілюстрації, таблиці, формули, що є у тексті додатка, нумерують в межах кожного додатка (наприклад, «Рис. А.4» – четвертий рисунок додатка А, «формула (А.2)» – друга формула додатка А, «Таблиця А.1» – перша таблиця додатка А).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка