Методичні вказівки щодо семінарських занять І самостійної роботи з навчальної дисципліни «податкове право»



Скачати 328.5 Kb.
Дата конвертації06.09.2018
Розмір328.5 Kb.
ТипМетодичні вказівки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ПОДАТКОВЕ ПРАВО»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 081 – «ПРАВО»

ОСВІТНЬОГО СТУПЕНЯ «БАКАЛАВР»

(У ТОМУ ЧИСЛІ СКОРОЧЕНИЙ ТЕРМІН НАВЧАННЯ)

КРЕМЕНЧУК 2017
Методичні вказівки щодо семінарських занять і самостійної роботи з навчальної дисципліни «Податкове право» для студентів денної та заочної форм навчання за напрямом 081 – «Право» освітнього ступеня «Бакалавр» (у тому числі скорочений термін навчання)

Укладач к. ю. н., доц. В. В. Локтіонова


Рецензент к . ю. н., старш. викл. О. І. Максак

Кафедра галузевих юридичних наук

Затверджено методичною радою КрНУ імені Михайла Остроградського

Протокол №____ від__________

Голова методичної ради______________ проф. В. В. Костін

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................................4

1 Теми та погодинний розклад лекцій, семінарських занять і самостійної роботи …......................................................................................................................7

2 Перелік семінарських занять і самостійної роботи……………………………..8

Семінарське заняття № 1 Податкове право як галузь права………...8

Семінарське заняття № 2 Податкові правовідносини та податково-правові норми………………………………………………………………12

Семінарське заняття № 3 Правове регулювання податкової системи України. …………………………………………………………………….15

Семінарське заняття № 4 Правове регулювання податку………....21

Семінарське заняття № 5 Податковий облік доходів і витрат платника податків…………………………………………………………..25

Семінарське заняття № 6 Податковий контроль. Відповідальність за порушення податкового законодавства…………………………………..31

Семінарське заняття № 7 Податкове представництво. Особи, що сприяють сплаті податків і зборів...……………………………………….38

3 Питання до іспиту..................................................................................................43

4 Критерії оцінювання успішності студентів…….…………………………...…46

Список літератури…………....................................................................................48



ВСТУП

Податкове право є складовою частиною фінансового права, що регулює основи доходної частини бюджетів.

Податкове право містить досить велику сукупність фінансових норм, що об’єднані в певну систему. Остання розбита на групи, що мають специфічні особливості, логічну структуру, об’єктивний склад. Система податкового

права – сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру податкового права, зміст і особливості розміщення норм, які регулюють податкові правовідносини.

Навчальна дисципліна «Податкове право» складається із Загальної та Особливої частин. Загальна частина акумулює інститут, що закріплює загальні підходи до регулювання системи оподаткування, які мають відношення до всіх видів податків і зборів і норм Особливої частини. До Загальної частини належать положення, що закріплюють поняття та зміст податкового права, зміст податкової системи, механізм податку та його елементів, підстави відповідальності за порушення норм податкового законодавства.

Особлива частина податкового права складається з інститутів, що деталізують податкову систему в цілому та визначають конкретні механізми окремих податків і зборів. Саме Особлива частина охоплює правові механізми елементів податкової системи.



Метою вивчення навчальної дисципліни «Податкове право» є формування у майбутніх юристів ефективного методологічного підходу до аналізу сфери податків як правового явища, уміння відмежовувати юридичні аспекти податків від суто економічних і чітко визначати структуру та зміст податкових відносин, статус, права й обов’язки їхніх учасників.

Навчальна дисципліна «Податкове право» пов’язана з такими навчальними дисциплінами, як : «Фінансове право», «Адміністративне право», «Кримінальне право», «Господарське право».

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Податкове право» студенти повинні :

знати :

– законодавчі акти з оподаткування;



  • функції, права, обов’язки та відповідальність учасників податкових

правовідносин;

– принципи та функції податку;

– правові механізми регулювання та забезпечення податкових відносин;

– засоби забезпечення, підстави, зміст і види відповідальності у разі порушення чинного законодавства;



  • порядок розгляду спорів, що виникають між суб’єктами податкового права.

уміти :

– застосовувати законодавчі акти на практиці;

– складати податкові декларації;


  • користуватися нормативними документами з метою визначення своїх обов’язків під час проведення податкового контролю;

  • складати документи за встановленою формою у зв’язку з реалізацією механізму податкового контролю;

  • самостійно обчислювати суму фінансових санкцій і пені за порушення правил податкового законодавства для узгодження податкових зобов’язань у разі визначення їх органами податкового контролю.

  • давати правильну юридичну консультацію фактичним відносинам у сфері податкового права.

Метою семінарських занять є навчити студентів застосовувати законодавчі акти на практиці, складати податкові декларації, давати правильну юридичну оцінку фактичним відносинам у сфері податкового права.

Методичні вказівки щодо семінарських занять і самостійної роботи дають можливість ознайомити студентів з джерелами податкового права, з податковою системою України, з питаннями податкового контролю та з видами відповідальності за порушення податкового законодавства.

Самостійні заняття призначені сформувати у студентів здатність максимально ефективно та раціонально використовувати особисті здібності й індивідуальні можливості для досягнення навчальної мети.

Індивідуалізація навчання забезпечується виконанням студентами конкретних завдань на семінарських заняттях під керівництвом викладача. У процесі самостійної роботи та під час підготовки до семінарських занять студентам необхідно користуватися Податковим кодексом, чинними спеціальними нормативно-правовими актами, конспектом лекцій, матеріалами юридичної практики.

Для вивчення навчальної дисципліни «Податкове право» навчальним планом передбачено : для студентів денної форми навчання – 14 годин лекцій, 16 годин семінарських занять і 60 годин для самостійної роботи; для студентів заочної форми навчання – 4 години лекцій, 4 години семінарських занять і 82 години для самостійної роботи.


1 ТЕМИ ТА ПОГОДИННИЙ РОЗКЛАД ЛЕКЦІЙ,

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

пор


Назви тем

Кількість годин

денна форма

заочна форма

усього

у тому числі

усьо

го


у тому числі

л

с

с. р.

л

с

с. р.

Змістовий модуль 1. Загальні положення податкового законодавства

1

Податкове право як галузь права

12

2

2

5

12

0,5

0,5

12

2

Податкові правовідноси-ни та податково-правові норми

13

2

2

9

13

0,5

0,5

12

3

Правове регулювання податкової системи

13

4

4

6

13

0,5

0,5

12

Змістовий модуль 2. Особливості податкових режимів

4

Правове регулювання по-датку

13

2

2

10

13

0,5

0,5

12

5

Податковий облік доходів і витрат платника податків

13

2

2

10

13

0,5

0,5

10

6

Податковий контроль. Від-повідальність за порушен-ня податкового законодав-ства

13

2

3

10

13

1

1

12

7

Податкове представництво. Особи, що сприяють сплаті податків та зборів

13

2

3

10

13

0,5

0,5

12




Усього годин :

90

14

16

60

90

4

4

82



  1. ПЕРЕЛІК СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Семінарське заняття № 1

Тема Податкове право як галузь права

Мета : формування знань про базові положення податкового законодавства й уміння застосувати їх на практиці.

Питання для обговорення

  1. Податкове право в системі фінансового права.

  2. Предмет і метод податкового права.

  3. Система податкового права.

  4. Джерела податкового права.

  5. Принципи податкового права та податкового законодавства.

  6. Склад податкового законодавства України.

Короткі теоретичні відомості

Податкове право – складний фінансово-правовий інститут, який регулює владні відносини зі встановлення, введення та справляння податків та зборів, а також відносини, що виникають у процесі здійснення податкового контролю, оскарження актів податкових органів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб та притягнення до відповідальності за здійснення податкового правопорушення.

Предметом податкового права є система фінансово-правових відносин, яка регулює податкові відносини державних податкових органів і платників податків щодо встановлення, зміни та сплати платниками відповідних податків у відповідний бюджет. Доходи при цьому обчислюються в грошовій формі.

Метод податкового права характеризується як владно-майновий, зумовлений необхідністю застосування імперативних (таких, що не допускають вибору) норм податкового права з метою формування державного бюджету за рахунок коштів платників податків, тобто імперативний метод.
Імперативні норми податкового права зобов’язують платників податків жорстко дотримуватися виконання вимог податкового законодавства та не допускати будь-якого суб’єктивного впливу (крім податкового компромісу).

Субєкт податкового права – особа, яка є учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав та обов’язків.

Обєкт податкового права – матеріальні блага фізичних та юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки, тобто доходи (прибутки), додана вартість, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб, передача майна та інші визначені об’єкти.

Система податкового права – об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру податкового права, зміст та особливості розміщення норм, які регулюють податкові правовідносини.

Джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Основні принципи правового регулювання податкових відносин можуть бути як загальними для усіх галузей права, так і специфічними для цілей оподатковування. Можна сформулювати шість основних юридичних принципів оподатковування :

– принцип рівного податкового тягаря (нейтральності) передбачає загальнообов’язковість сплати податків і рівність платників перед податковим законом. Відповідно до цього принципу не допускається встановлення додаткових, а також підвищених за ставками податків залежно від яких-небудь дискримінаційних основ (форма власності, місцезнаходження платника податків і ін.);

– принцип установлення податків законами закріплений у Конституції України – він означає, що встановлювати податки повинні представницькі органи, приймаючи в обов’язковому порядку відповідні закони;

– принцип заперечення зворотної сили податкових законів – відповідно до якого прийнятий закон, що призводить до зміни розмірів податкових платежів, не поширюється на відносини, що виникли до його прийняття;

– принцип пріоритету податкового закону над неподатковими законами є спеціальним. Він означає, що якщо неподаткові закони містять норми, що стосуються яким-небудь чином податкової сфери, застосовувати їх можна тільки в тому випадку, якщо вони підтверджені та відповідають нормам податкового законодавства. У випадку колізії норм застосовуються положення податкового законодавства;

– принцип наявності всіх елементів податку в податковому законі припускає, що відсутність хоча б одного елемента дозволяє платникові податків не сплачувати податок чи сплачувати його зручним для себе образом;

– принцип поєднання інтересів держави та зобов’язаних суб’єктів властивий будь-якій системі податкового законодавства та припускає нерівність сторін (держава, органи місцевого самоврядування, платник податків) у правовому регулюванні податкових відносин і при застосуванні податкового закону. Ця нерівність виявляється в нерівноправному положенні платника податків під час стягнення недоїмок і штрафів і повернення переплачених податків.

Податкове законодавство складається з Конституції України, Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України, чинних міжнародних договорів України, якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до Податкового кодексу України та інших законів з питань оподаткування.



Теми рефератів

  1. Зміст та особливості інституту податкового права України.

  2. Предмет, метод, система та джерела податкового права України.

  3. Склад податкового законодавства України.


Контрольні питання

1. Зміст та особливості інституту податкового права.

2. Предмет і метод податкового права.

4. Система та джерела податкового права.

5. Зв’язок податкового права з іншими галузями права.

6. Об’єкти та суб’єкти податкового права.

7. Податкове законодавство України. Податкові роз’яснення.

Питання для самостійного опрацювання


  1. Основні положення Податкового кодексу України.

  2. Сфера дії Податкового кодексу України.

  3. Внесення змін до Податкового кодексу України.

4. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами та міжнародними договорами.

5. Податкове законодавство України. Податкові роз’яснення.



Завдання до теми

1. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Бюджетного Кодексу України до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності.

Яким чином співвідноситься ця норма Бюджетного кодексу України зі ст. 9, 10 Податкового кодексу України?

2. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, установлених законом.

Чи стосується ця вимога юридичних осіб-платників податків? Якими нормативними актами встановлюється цей обов’язок стосовно юридичних осіб?

Література : [с. 67–74; с. 75 – 76; c. 77–80; c. 80– 82; с. 82– 91].

Семінарське заняття № 2

Тема Податкові правовідносини та податково-правові норми

Мета : формування знань про властиві ознаки й особливості податкових правовідносин, їх зміст, ознаки податково-правової норми та вироблення навичок визначати об’єкт і суб’єктів податкових правовідносин.

Питання для обговорення


  1. Поняття податкових правовідносин.

  2. Особливості податкових правовідносин.

  3. Класифікація податкових правовідносин.

  4. Зміст податкових правовідносин.

  5. Об’єкт податкових правовідносин.

  6. Суб’єкти податкових правовідносин.

  7. Поняття та види податково-правових норм.

Короткі теоретичні відомості

Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм властиві всі ознаки останніх: вони виникають на підставі фінансово-правових норм як форми їх реалізації та мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави. При цьому податкові правовідносини мають свої специфічні характеристики, обумовлені предметом і методом правового регулювання, – вони виникають і розвиваються у сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини. Серед особливостей податкових правовідносин – опосередкованість їх рухом публічних грошових фондів; особливе місце в системі правовідносин; винятково грошовий характер; специфічний стан держави, коли вона виступає й організатором цих відносин, і власником податкових надходжень; їх виникнення, змінення та припинення безпосередньо на підставі закону.

Об’єктом податкових правовідносин є кошти, предмети, діяльність, що породжує податковий обов’язок і пов’язані з ним.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав та обов’язків.

Податково-правова норма – це загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, що визначене державою й охороняється нею, яка, діючи разом з іншими податково-правовими нормами, закріплює за учасниками податкових відносин суб’єктивні податкові права та покладає на них юридичні обов’язки, пов’язані з оподаткуванням.

Класифікація податкових норм.

1. За особливостями впливу на учасників відносин :

– зобов’язуючі – норми, що в категоричній формі встановлюють обов’язок робити певні активні дії. Наприклад, норми, що встановлюють обов’язок зі сплати податків, надання декларацій, звітів;

– забороняючі – норми, що в категоричній формі встановлюють обов’язок не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений податковими нормативними актами. Наприклад, законодавчо забороняється вносити зміни у принципові елементи податкового механізму (ставку, пільги, об’єкт тощо) без відповідних змін у бюджетному законі або протягом бюджетного року забороняється надавати індивідуальні податкові пільги;

– уповноважуючі – норми, що надають учасникам правовідносин право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в податковій нормі. Допускаючи певну самостійність, подібні норми все одно перебувають під впливом (хоч і непрямим) імперативних розпоряджень : органи місцевого самоврядування можуть встановлювати та регулювати механізми місцевих податків і зборів на своїй території, але тільки в рамках (переліку, межах), установлених законодавчо.

2. За змістом :

– матеріальні – норми, що регулюють змістовий бік реальних суспільних відносин, міру прав і обов’язків учасників, види й обсяг матеріальних і грошових зобов’язань;

– процесуальні – норми, що регулюють процедуру (порядок) діяльності суб’єктів правовідносин з реалізації матеріальних норм у сфері діяльності з приводу надходження податків і зборів у бюджети.

Структура податково-правової норми відображає внутрішній склад норми, її складові частини, елементи.

1. Гіпотеза – частина норми права, що визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, у разі настання яких варто керуватися цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.

2. Диспозиція – частина норми права, що вказує, якою має бути поведінка суб’єктів відносин, зміст їх прав та обов’язків у разі настання обставин, описаних у гіпотезі. Наприклад, механізм сплати податку з власників транспортних засобів припускає пропорційний його розподіл.

3. Санкція – частина норми права, яка передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб, що не дотримуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, та реалізують при цьому охоронну функцію права.



Теми рефератів

  1. Податкові правовідносини. Підстави виникнення, зміни та припи-нення податкових правовідносин.

2. Поняття, види та структура податково-правових норм.

Контрольні питання

1. Поняття й особливості податкових правовідносин.

2. Види податкових правовідносин.

3. Юридичний і фактичний зміст податкових правовідносин.

4. Структура податкових правовідносин.

5. Підстави виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин.

6. Поняття та види податкових норм.
Питання для самостійного опрацювання

1. Співвідношення суб’єктів податкового права та суб’єктів податкових правовідносин.

2. Правовий статус суб’єктів податкових правовідносин.

3. Податкова правоздатність, податкова дієздатність суб’єктів

податкових правовідносин.

3. Місце та роль держави в системі суб’єктів податкових правовідносин.

4. Поняття й особливості податково-правових норм.

5. У чому полягають особливості виникнення, зміни та припинення по-

даткових правовідносин?

5. Класифікація та структура податково-правових норм.



Завдання до теми

1. Виходячи зі змісту Податкового кодексу України навести приклади уповноважуючих, зобов’язуючих і забороняючих фінансово-правових норм. У чому виявляються особливості таких правових норм?

2. Наведіть по три приклади матеріальних, процесуальних, регулятивних та охоронних податково-правових норм.

Література : [с. 92–96; с. 110 – 129; c. 135 – 157].

Семінарське заняття № 3

Тема Правове регулювання податкової системи України

Мета : формування знань про правову природу податку, його ознаки, принципи та функції; вироблення навичок класифікації податків і зборів, уміння встановлювати співвідношення податку, збору та мита.

Питання для обговорення

1. Поняття податкової системи України.

2. Основні засади встановлення податків і зборів.

3. Поняття податку та збору. Ознаки податку.

4. Принципи та функції податку.

5. Класифікація податків і зборів. Підстави класифікації податків і

зборів.

6. Загальнодержавні податки та збори.

7. Місцеві податки та збори.

8. Спеціальні податкові режими.



Короткі теоретичні відомості

Податкова система України являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі; принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова система має забезпечувати оптимізацію розподілу та перерозподілу національного доходу, спираючись на такі принципи :

1. Загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом України, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового та Митного кодексів.

2. Рівність усіх платників податків перед законом, запобігання будь-яким проявам податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до усіх платників податків, незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

4. Презумпція правомірності рішень платника. Цей принцип означає, що у випадку, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника.

5. Фіскальна достатність – установлення податків і зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

6. Соціальна справедливість – установлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платників податків.

7. Економічність оподаткування – встановлення податків і зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування.

8. Нейтральність оподаткування – встановлення податків і зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоспроможності платника податків.

9. Стабільність – зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

10. Рівномірність і зручність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

11. Єдиний підхід до встановлення податків і зборів – визначення на законодавчому рівні всіх обов’язкових елементів податку. Відсутність хоча б одного елемента означає, що обов’язок платника податків щодо сплати податку не встановлений.

Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують податковий обов’язок у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

Усі податки можна класифікувати так:

За формою оподаткування – прямі та непрямі.

За об’єктом оподаткування – на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні), на майно та на витрати.

Залежно від рівня встановлення – загальнодержавні та місцеві.

За методом стягнення – розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – між платниками) та складні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників).

Залежно від характеру використання – податки загального призначення (використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків) та спеціальні (цільові) податки (зараховуються до державних цільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкретних видатків.

За періодичністю стягнення – разові, тобто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше – податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); систематичні (регулярні), тобто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).



Основними функціями податків є :

– фіскальна (збирання грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів держави);

– регулююча (регулювання процесу нагромадження грошових фондів функціонування національного ринку та інше);

– стимулююча (стимулювання прискорення темпів економічного зрос-тання, інвестиційних процесів тощо);

– розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними гру-пами та верствами населення, між сферами та галузями економіки).

Збір – обов’язковий платіж, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок учинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами й особами юридично значимих дій. Збір як правило має разовий характер і має на меті задоволення конкретних інтересів його платника.

Спеціальні податкові режими – передбачають особливий порядок обчислення та сплати податків і зборів у відповідний податковий період, який застосовується у випадках та порядку, визначених податковим законодавством. Спеціальні податкові режими передбачають особливий порядок визначення елементів правового механізму податку, звільнення від сплати окремих податків і зборів. Вичерпний перелік спеціальних податкових режимів закріплено у розділі XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України : спрощена система оподаткування, обліку та звітності; фіксований сільськогосподарський податок; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, окрім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Теми рефератів

1. Принципи оподатковування, які відображають особливості та тенденції сучасної податкової системи.

2. Система податків в Україні.

3. Місцеві податки та збори, механізм стягування та порядок їх сплати.

4. Статус Державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності.

Контрольні питання

1. Зміст податкової системи.

2. Поняття та рівні податкового тиску.

3. Поняття й ознаки податку.

4. Принципи оподаткування.

5. Функції податків.

6. Підстави класифікації податків і зборів.

7. Правовий механізм податку та його елементи.

8. Спеціальні податкові режими.

Питання для самостійного опрацювання

1. Співвідношення податку, збору та мита.

2. Основні, додаткові та факультативні елементи правового механізму податку.

3. Назвати основні функції податків.

4. Поняття та рівні податкового тиску.

5. Повноваження Верховної Ради України, сільських, селищних і

міських рад щодо податків і зборів.

6. Типи й особливості податкових систем.



Завдання до теми

1. Приватний підприємець М. є імпортером товарів з Росії. Він працює за спрощеною системою оподаткування та відноситься до другої групи платників єдиного податку. У державній інспекції від приватного підприємця М. в усній формі потребують реєстрації як платника податку на додану вартість.

Чи правомірні вимоги працівників Державної податкової інспекції?

Визначте, хто правий у цій ситуації.

2. Іванов І. І., протягом 2016 р. отримував середньомісячну заробітну платню у розмірі 3500 грн. У звітному році він сплатив за навчання своєї безробітної дочки Іванової Т. І. у професійному училищі 7000 грн. Також у 2016 р. він отримав спадок від бабусі – кошти на банківському рахунку у розмірі 10 тис. грн.

Обрахуйте суму податку на доходи фізичних осіб. Визначте, на які пільги має право Іванов І. І. і у якому розмірі вони будуть надані.

Який порядок сплати податку за отриманими доходами? Відповідь обґрунтуйте.

Література : [с. 119–124; с. 125–135; c. 142 – 168;].

Семінарське заняття № 4

Тема Правове регулювання податку

Мета : формування знань про систему суб’єктів податкових правовідносин, їхні обов’язки та права; про поняття та види об’єктів оподаткування, методи їх визначення.

Питання для обговорення


  1. Місце платника податків у системі суб’єктів податкових правовідносин.

  2. Обов’язки та права платників податків.

  3. Фізичні особи як платники податків.

  4. Юридичні особи як платники податків.

  5. Самозайнята особа.

  6. Поняття податкового резидента та податкового нерезидента.

  7. Поняття та види об’єктів оподаткування.

  8. Поняття ставки податку.

Короткі теоретичні відомості

Платниками податків є суб’єкти податкових правовідносин, на яких за наявності об’єкта оподаткування покладено певний комплекс податкових обов’язків і прав, установлених законодавством.

Платників податків можна класифікувати за такими підставами.

І. Залежно від способу організації господарської діяльності :

– фізичні особи;



  • юридичні особи;

  • іноземні юридичні особи; постійні представництва іноземних юридичних осіб;

  • юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу юридичної особи (іноземні і/чи національні юридичні та фізичні особи, що діють в Україні на правах партнерів у складі групи, яка не є юридичною особою, на підставі договору про спільну діяльність);

  • відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;

  • консолідована група платників податків.

ІІ. Залежно від податкової юрисдикції держави:

  • резиденти – особи, які мають місце постійного проживання чи місцезнаходження в даній державі та доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);

  • нерезиденти – особи, які не мають місця постійного знаходження в державі і в яких оподатковуванню підлягають лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть обмежену податкову відповідальність).

Самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності.

Самозайнятими особами є, зокрема, науковці, письменники, артисти, митці, приватні вчителі, лікарі, приватні нотаріуси, адвокати, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), аудитори, бухгалтери, оцінщики, місіонери.



Обовязок платника податків – це передбачена нормою податкового права міра його належної поведінки, тобто платник податків не може відмовитися від виконання свого обов’язку. Обов’язок платника податків означає, що він повинний незалежно від свого бажання будувати свою поведінку таким чином, як це запропоновано йому податковим законом. Обов’язок платника податків зробити необхідну від нього за законом дію настає або в терміни, зазначені в податковому законодавстві, або за вимогою контролюючого органу.

Право платника податків – це передбачена нормою податкового права міра його можливої поведінки. Право платника податків означає, що він може будувати свою поведінку на власний розсуд, але в межах того, що йому не заборонено податковим законом. При цьому невикористання платником податків свого права не повинно означати його припинення. Платник податків повинен мати можливість використати своє право у будь-який час, поки це право існує.

Об’єкт оподаткування – майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Податкова ставка – законодавчо визначена величина податкових нарахувань на одиницю вимірювання податкової бази.

Ставки оподаткування можна класифікувати :



  1. Залежно від податкового тиску на платника :

  • базова (основна) ставка – ставка, що не враховує особливостей платника або виду діяльності, яка полегшує або збільшує податковий тягар;

  • гранична ставка податку, згідно з якою визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

  1. Залежно від методу встановлення ставки податку :

  • абсолютна (специфічна), згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування;

  • відносна (адвалорна), згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

  1. Залежно від змісту :

  • маргінальна ставка – ставка податку, безпосередньо зазначена в нормативному акті, що закріплює даний вид податку; вона застосовується до окремих податкових розрядів, окремих частинах доходу;

  • фактична ставка – відношення сплаченого податку до податкової бази;

  • економічна ставка – відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу.

  1. Залежно від формування стимулів платника :

  • стимулюючі – податкові ставки, які створюють у платника стимул для підвищення результатів діяльності, що спричиняє до збільшення доходів, майна тощо;

  • обмежуючі – ставки оподаткування, при яких формуються певні чинники, що стимулюють платника до діяльності в незмінних масштабах, що перешкоджають подальшому розвитку або новим вкладенням;

  • заборонні – податкові ставки, які встановлюють чіткі обмеження й роблять неефективними будь-які дії, за ними змінюється об’єкт оподаткування й здійснюється перехід до нової ставки.

Теми рефератів

  1. Платники податків, їх права й обов’язки.

  2. Поняття ставки оподаткування. Види ставок податку.

Контрольні питання

  1. Поняття платників податків і зборів.

  2. Обов’язки та права платника податків.

  3. Фізичні особи як платники податків.

  4. Юридичні особи як платники податків.

  5. Облік платників податків.

Питання для самостійного опрацювання

  1. Ознаки податків.

  2. Правовий механізм податків та його елементи.

  3. Хто вважається самозайнятою особою?

  4. Методи визначення об’єктів оподаткування.

  5. Класифікація ставок оподаткування.

  6. Гранична ставка податку.

  7. Абсолютна та відносна ставки податку.


Завдання до теми

  1. Акціонерне товариство «Регіон» займалося виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції (зерно, молоко), кондитерських виробів і напоїв. Сума, яка була одержана підприємством від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік, перевищила 75 % загальної суми валового доходу підприємства. У зв’язку з цим було сплачено фіксований сільськогосподарський податок поставкою зерна.

Чи має право платник податків сплачувати фіксований податок у другому кварталі поточного року?

2. Під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири продавець Юхно І. І. наполягав на тому, що обов’язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб щодо операцій з продажу об’єктів нерухомості покладено на нотаріуса, який виконує обов’язки податкового агента під час посвідчення такої угоди. Нотаріус проти цього заперечував і наполягав тільки на обов’язковому контролю за додержанням податкового законодавства з приводу сплати податку на доходи фізичних осіб у разі посвідчення такої угоди.

Визначте та проаналізуйте інститут податкового агентства. Чи є нотаріус податковим агентом щодо оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна у разі, коли сума нарахованого податку самостійно сплачується сторонами угоди попередньо її нотаріальному посвідченню?

Література : [ с. 11–22; 23; 27; с. 53–58; с. 90–96].

Семінарське заняття № 5

Тема Податковий облік доходів і витрат платника податків

Мета : формування знань про ведення податкового обліку, віднесення доходів і видатків до тих звітних періодів, коли вони фактично були одержані чи понесені або коли вони визнаються такими. Ведення податкового обліку забезпечує для податкових органів можливість мати повне уявлення про всі операції, пов’язані з діяльністю платника податку, і про його фінансове становище.

Питання для обговорення


  1. Види витрат і доходів платника податків.

  2. Методи обліку доходів і витрат платника податків.

  3. Касовий метод.

  4. Метод нарахувань.

  5. Метод «попередньої події».

Короткі теоретичні відомості

Витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Витрати, що враховуються під час визначення об’єкта оподаткування, за своїм складом поділяються на дві групи : витрати операційної діяльності та інші витрати.

До складу витрат операційної діяльності належать собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і витрати банківських установ.

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг розуміють витрати, прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
До складу собівартості належать :


  • прямі матеріальні витрати, до складу яких належать вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

  • прямі витрати на оплату праці, до яких належать заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

  • амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

  • вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

  • інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат належать усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв.

До складу інших витрат належать :

  • загальновиробничі витрати;

  • адміністративні витрати;

  • витрати на збут;

  • інші операційні витрати;

  • фінансові витрати;

  • інші витрати звичайної діяльності.

Доходи – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Види доходів :

До складу доходу від операційної діяльності належать : доходи, отримані від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та доходи банківських установ.

До складу інших доходів належать :



  • доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

  • доходи від операцій оренди/лізингу; суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

  • вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

  • суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які мають пільги щодо цього податку, у тому числі тих, що застосовують нижчі ставки податку.

Платник податку веде облік доходів і витрат з метою обчислення та сплати податків, а також з метою здійснення податкового контролю. Допускається ведення податкового обліку доходів і витрат платника податку його законними або уповноваженими представниками. Податковий облік доходів і витрат здійснюється платником податку виключно з метою оподаткування відповідно до методу податкового обліку, який використовується ним. Ведення податкового обліку забезпечує для податкових органів можливість мати повне уявлення про всі операції, пов’язані з діяльністю платника податку, і про його фінансове становище. Ці операції мають бути відображені таким чином, аби можна було простежити їх початок, хід і закінчення. Забороняється зміна або виправлення записів, пов’язаних із податковим обліком доходів і витрат, при яких неможливо встановити їх початковий зміст або момент внесення змін (виправлень). Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податку на підставі документально підтверджених даних із застосуванням відповідних правил та форм обліку.

У податковому обліку застосовується кілька методів :



  1. касовий метод;

  2. метод нарахувань;

  3. метод «попередньої події».

Касовий метод обліку доходів і видатків платника податків передбачає їх облік з моменту фактичного внесення платником. Моментом одержання доходів уважається момент, коли платник податку фактично набуває право одержання коштів.

Моментом здійснення видатків визнається момент, коли платник податку фактично здійснює ці видатки. Під час виплати коштів таким моментом є момент виплати готівки, під час безготівкового платежу – момент одержання банком або кредитною установою доручення платника податків перерахувати відповідні грошові суми.



Метод нарахувань передбачає облік доходів і видатків платника податків незалежно від моменту надходження коштів, від моменту оплати товарів (робіт, послуг). У разі застосування цього методу доходи й видатки фіксуються з моменту виконання робіт, поставки товарів, надання послуг. Моментом одержання доходу визнається момент, коли виконуються всі такі умови : а) платник податку набув право на одержання цього доходу; б) величину доходу можна визначити з достатньою точністю.

Метод «попередньої події» являє собою об’єднання кращих сторін касового методу та методу нарахувань. Фактично ж облік доходів і видатків у разі застосування цього методу здійснюється за «подією, що відбулася раніше», незалежно від часу вступу платника податків у право власності або визнання за ним відповідних видатків.

Теми рефератів

  1. Види доходів і витрат платника податків. Їх характеристика.

  2. Методи обліку доходів і витрат платника податків.

Контрольні питання

  1. Види витрат.

  2. Документальне підтвердження витрат.

  3. Витрати операційної діяльності.

  4. Реєстри обліку доходів і витрат.

  5. Що таке касовий метод?

  6. Що таке метод нарахування доходів?

  7. Особливості методу «попередньої події».

Питання для самостійного опрацювання

  1. Як відображаються доходи в податковому обліку?

  2. Склад собівартості витрат.

  3. Які витрати належать до складу інших витрат?

  4. Особливості обліку загальновиробничих витрат.

Завдання до теми

1. Підприємством несвоєчасно подано податкову декларацію до органів державної податкової служби.

Якими статтями Податкового кодексу України визначено поняття податкової декларації, строки подання податкової декларації до органів податкової служби та якими статтями передбачено відповідальність за несвоєчасне подання податкової звітності?


  1. Підприємством було спрощено строки самостійно визначеного

податкового зобов’язання.

Якими статтями Податкового кодексу визначено строки сплати податкового обов’язку та якими статтями передбачено відповідальність за несвоєчасну сплату?



3. Визначити суму податку на прибуток страхової організації : сума валових доходів за звітний період від страхування життя складає 40 000 грн, від інших видів страхової діяльності – 80 000 грн. Валовий дохід, отриманий за договорами страхування життя у випадках дострокового розірвання договорів, становить 10 000 грн.

Література : [с. 165–183; 12, c. 61–76; 15, c. 42–68; 26–35].

Семінарське заняття № 6

Тема Податковий контроль. Відповідальність за порушення податкового законодавства

Мета : формування знань про систему органів державної податкової служби України, їх правовий статус, про зміст податкового контролю, види відповідальності за порушення податкового законодавства; вироблення навичок щодо порядку проведення перевірок різних видів, умінь оформлювати їх результати.

Питання для обговорення

  1. Поняття, види та методи податкового контролю.

  2. Зміст та види податкової перевірки.

  3. Класифікація податкових правопорушень.

  4. Фінансові санкції.

  5. Види відповідальності за порушення податкового законодавства.

Короткі теоретичні відомості

Податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів, а також додержання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Завдання податкового контролю :

  • перевірка виконання податкових обов’язків платників;

  • перевірка правильності й своєчасності здійснення операцій, пов’язаних з оподаткуванням, підтримка й забезпечення дисципліни у сфері оподаткування;

  • попередження й усунення правопорушень у сфері оподаткування, виявлення винних і притягнення їх до відповідальності.

Об’єктом податкового контролю є переважно грошові відносини, що виникають під час формування публічних грошових ресурсів.

Податкова перевірка – це одинична контрольна дія на певній частині діяльності контрольованого суб’єкта, здійснювана на місці з використанням облікових, звітних документів для виявлення порушень фінансової дисципліни у сфері оподаткування й усунення їх наслідків.

Види податкових перевірок :

  • камеральна перевірка – проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника податкової та направлення на її проведення, без присутності платника. Їй підлягає вся податкова звітність суцільним порядком;

  • документальна перевірка – предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної й іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку та пов’язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів і податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків;

  • фактична перевірка – здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва й обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Результати перевірок (окрім камеральних) оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Податкове правопорушення – протиправне (передбачене податковим законодавством), винне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів або посадових осіб, пов’язане з невиконанням чи неналежним виконанням податкового обов’язку, за яке передбачена юридична відповідальність.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються й охороняються правом.

Залежно від ступеня узагальнення розрізняють загальний, родовий, видовий та безпосередній об’єкти правопорушень.



Загальним об’єктом податкових правопорушень визначається податкова система країни, адже саме їй завдається шкода порушенням норм податкового законодавства.

Родовий об’єкт указує на однорідність певних правовідносин. Саме його покладено в основу класифікації правопорушень податкового законодавства та він впливає на системну побудову законодавчих актів. Класифікація родового об’єкта : приховування доходу; заниження доходу; відсутність обліку об’єкта оподаткування чи ведення його з порушенням установленого порядку; несвоєчасна сплата податку; неподання документів та іншої інформації тощо.

Видовим же об’єктом визнається відокремлена група відносин, характерна для деяких правопорушень, що ми можемо спостерігати під час аналізу глави 11 ПК України.

Безпосередній об’єкт визначає ті конкретні відносини, на яких спрямоване посягання суб’єкта.

Суб’єктом правопорушення визнається особа, що досягла певного віку, деліктоздатна, осудна, яка відповідно до чинного законодавства може бути притягнута до юридичної відповідальності.

Види юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства :

а) фінансова;

б) адміністративна;

в) кримінальна;

г) дисциплінарна.



Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та/або пені.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) є платою у вигляді фіксованої суми та /або відсотків, що стягується з платника податку у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на податкові органи. А пеня є сумою коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Адміністративна відповідальність є засобом адміністративного впливу на порушників податкового законодавства із застосуванням адміністративно-правових норм. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення – винної або необережної дії чи бездіяльності, що посягає на захищені законом суспільні відносини, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність передбачена у таких випадках :



  • порушення законодавства у фінансових питаннях;

  • ухилення від подачі декларації про доходи;

  • ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та порушення порядку обчислення та сплати внесків про соціальне страхування.

Кримінальна відповідальність застосовується під час доказу винності, протиправності, умислу та особливо тяжких наслідках податкового злочину.

Види покарань, які можуть застосовуватися до платників, визнаних винними у вчиненні злочину, пов’язаного з ухиленням від сплати податків :

  • штраф;

  • позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

  • виправні роботи;

  • конфіскація майна;

  • арешт;

  • обмеження волі;

  • позбавлення волі на певний строк.

Дисциплінарні санкції становлять форми впливу адміністрації підприємств, установ і організацій за здійснення дисциплінарних провин, пов’язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної і дисциплінарної відповідальності, в основу яких покладено невиконання чи неналежне виконання обов’язків зі сплати податку платником, як працівником конкретного підприємства, установи, організації.

Теми рефератів

  1. Податковий контроль. Види та методи податкового контролю.

  2. Податкова перевірка : зміст і види. Оформлення результатів податкової перевірки.

  3. Кримінальна відповідальність за ухиляння від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів.

Контрольні питання

  1. Зміст податкового контролю.

  2. Завдання податкового контролю.

  3. Механізм податкового контролю.

  4. Податкова перевірка : зміст і види.

  5. Підстава відповідальності за порушення податкового законодавства.

  6. Класифікація податкових правопорушень.

10.Фінансові санкції.

Питання для самостійного опрацювання

  1. Перелічити органи податкового контролю.

  2. Поняття податкової перевірки.

  3. Класифікація податкових перевірок.

  4. Порядок та особливості проведення перевірок різних видів.

  5. Строки проведення перевірок.

  6. Оформлення результатів перевірок.

  7. Кримінальна, адміністративна та фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства.

Завдання до теми

1. Виїзною позаплановою документальною перевіркою донараховано до бюджету 120,0 тис. грн податкових платежів, у тому числі : ПДВ – 40, 0 тис. грн, акцизний податок – 30, 0 тис. грн, податок на прибуток – 50, 0 тис грн. Відповідно до чинного податкового законодавства платнику нараховані фінансові санкції в сумі 22,8 тис. грн та пеню в сумі 5,0 тис. грн. Платник відмовляється від сплати фінансових санкцій та пені, мотивуючи тим, що в особових рахунках значиться переплата в бюджет на загальну суму 60,0 тис. грн. У зв’язку з цим він відмовився від підписання акта документальної перевірки та подав скаргу до податкового органу.

Чи правомірні дії перевіряючого ?

2. Державна податкова інспекція здійснила планову виїзну перевірку ТОВ «Дизель» за відсутності головного бухгалтера підприємства. Директор ТОВ «Дизель» відмовився підписувати акт перевірки у зв’язку з тим, що головний бухгалтер перебував у відпустці та не був присутній під час проведення перевірки.

Чиї дії у цьому випадку правомірні?


  1. Робітниця бухгалтерії припустилася помилки під час ведення

документів податкового обліку, що призвело до несплати податку на прибуток на суму 200 000 грн.

Яким чином бухгалтер буде притягнута до відповідальності? Кваліфікувати діяння бухгалтера.



  1. Керівництво підприємства несвоєчасно надало до податкової інспекції декларацію про сплату податків.

Як кваліфікувати діяння?

Особливості притягнення до відповідальності керівників підприємства?



  1. Співробітники податкової міліції викрили факти умисного ухиляння від сплати податків комерційним підприємством та наполягають на проведенні позапланової раптової перевірки. Розкрити порядок проведення позапланової перевірки суб’єкта підприємницької діяльності.

  2. За результатами планової перевірки у податкового агента було викрито систематичні недонарахування податкових зобов’язань стосовно найманих працівників, яким було нарахована та виплачена заробітна платня. З пояснення головного бухгалтера підприємства стало ясно, що на підприємстві немає постійного працівника, який би займався податковим обліком, а співробітники бухгалтерії вели такий облік самостійно.

Яким чином вести податковий облік на підприємстві?

Хто відповідає за ведення податкового обліку та звітності?

Розкрити правила притягнення до відповідальності за такі правопорушення.


  1. Актом камеральної перевірки донараховано податок з реклами у сумі 2000 грн. Період затримки платежу 32 доби. Ставка НБУ, яка діяла на момент виникнення податкового боргу, 25 % річних, на момент погашення – 24 % річних.

Розрахувати суму адміністративного штрафу, фінансових санкцій та пені, які потрібно перерахувати до бюджету.

Особи, відповідальні за податкові правопорушення – керівник підприємства та головний бухгалтер.



Література : [с. 316–324; 11; с. 335–340; 21; с. 341–345].

Семінарське заняття № 7

Тема Податкове представництво. Особи, що сприяють сплаті податків і зборів

Мета : формування знань про інститут представництва в податковому праві, поняття податкового агента, його права й обов’язки; про визнання осіб, що сприяють сплаті податків і зборів, їх права й обов’язки.

Питання для обговорення

  1. Поняття представництва в оподаткуванні.

  2. Види податкових представників.

  3. Податкові агенти.

  4. Суб’єкти, що сприяють сплаті податків і зборів.

  5. Пов’язані особи.


Короткі теоретичні відомості

Представниками платника податку визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

Набуття статусу податкового представника :


  • пасивна форма – набуття статусу представника не пов’язано ні з якими діями представника або особи, яку представляють, воно просто випливає із закону;

  • активна форма – набуття статусу представника не пов’язане з активними діями суб’єктів.

Податкове представництво існує у трьох формах :

  • законне податкове представництво, яке ґрунтується на положеннях закону або іншого нормативного акта;

  • уповноважене податкове представництво – ґрунтується на договорах (або дорученнях) між платником податків і його представником;

  • офіційне податкове представництво – представництво платника податків, в основу якого покладено ініціативу податкових органів.

Податковий агент – особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Обов’язки податкового агента :

  • правильне та своєчасне обчислення сум податкових платежів з коштів платників податків;

  • утримання сум податкових платежів з коштів платників податків;

  • своєчасне перерахування податків у відповідні бюджети.

Під особами, що сприяють сплаті податків, зборів і мит, розуміються зобов’язані особи, від дій яких залежить належне виконання обов’язків платників податків, контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів і мит до бюджетів і надання інформації про платника податків, необхідної для нарахування податків і зборів.

До збирачів податків належать :



  • підприємства (установи, організації), що утримують і перераховують до бюджету податки із сум, які виплачуються фізичним особам;

  • підприємства (установи, організації), що утримують і перераховують до бюджету податки з доходів від акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству, від участі на паях в інших підприємствах;

  • підприємства (установи, організації), що утримують і перераховують до бюджету податки з доходів, одержаних іноземними юридичними особами.

Пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють. Головним і фактично єдиним правовим наслідком визнання осіб пов’язаними є право податкових органів контролювати правильність дотримання фінансової дисципліни.

Податковий кодекс вирізняє три типи пов’язаних осіб : «юридична особа з юридичною особою», «юридична особа з фізичною особою» та «фізична особа з фізичною особою».



Теми рефератів

  1. Поняття представника в оподаткуванні. Види податкових представників.

  2. Суб’єкти, що сприяють сплаті податків та зборів. Пов’язані особи.

Контрольні питання

  1. Суб’єктивний склад податкового представництва.

  2. Форми набуття статусу податкового представника.

  3. Види податкового представництва.

  4. Види доручень.

  5. Випадки призначення офіційного представника платника податків.

  6. Суб’єкти, що сприяють сплаті податків і зборів.

  7. Статус податкового агента.

  8. Збирачі податків і зборів.

  9. Поняття пов’язаних або взаємопов’язаних осіб.

Питання для самостійного опрацювання

  1. Здійснення комплексного виконання податкових обов’язків.

  2. Особи, які можуть бути законними представниками платника податку.

  3. Види законного представництва юридичних осіб.

  4. Види законного представництва фізичних осіб.

  5. Які особи не можуть бути офіційними представниками платника податків?

  6. Обов’язки податкового агента.

  7. Обов’язки збирачів податків і зборів.

  8. Підстави визнання особи взаємопов’язаною.

Завдання до теми

1. Релігійна організація, що зареєстрована у порядку, передбаченому законом, здійснювала діяльність щодо надання платних культових послуг (хрещення, укладання церковного шлюбу), а також одержувала грошові кошти за договором оренди земельної ділянки, що належить їй на правах власності.

Чи є така організація платником податку на прибуток? Яким чином у таких ситуаціях буде здійснюватись оподаткування релігійної організації?

2. Головний бухгалтер господарського товариства включив до складу витрат суми, що були витрачені на організацію та проведення корпоративних святкових заходів, презентацій, витрати на безкоштовне харчування співробітників, благодійна допомога дитячому будинку та витрати на відпочинок за минулий рік. За результатами перевірки податковий орган не погодився з внесенням цих сум до складу витрат і донарахував товариству податкове зобов’язання з податку на прибуток і прийняв рішення щодо застосування штрафних санкцій.

Чи правомірні дії товариства та податкового органу в такій ситуації?


  1. Крупний металургійний комбінат за рішення уряду було вилучено з реєстру платників податку на прибуток, мотивуючи таку необхідність неможливістю підприємства витримувати конкуренцію на світовому ринку металу.

Яким чином використовуються пільги до платників податків?

Хто має право звільняти підприємства від сплати податків?



Література : [с. 186–190; 192–197, 198–200; c. 201–208; ].


3 ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

  1. Місце податкового права в системі фінансового права.

  2. Предмет податкового права.

  3. Метод податкового права.

  4. Система та джерела податкового права.

  5. Зв’язок податкового права з іншими галузями права.

  6. Податкове законодавство України. Податкові роз’яснення.

  7. Податкова система : поняття, функції та типи.

  8. Поняття та рівні податкового тиску.

  9. Поняття, ознаки та функції податку.

  10. Співвідношення податку, збору й інших обов’язкових платежів.

  11. Класифікація податків і зборів.

  12. Правовий механізм податку та його елементи.

  13. Принципи оподаткування.

  14. Поняття платника податків. Його обов’язки та права.

  15. Податковий агент.

  16. Податкове представництво.

  17. Об’єкт оподаткування : поняття та види.

  18. Правове регулювання ставок оподаткування.

  19. Податкові пільги.

  20. Самозайнята особа як платник податків.

  21. Обчислення та сплата податків.

  22. Джерела сплати податків.

  23. Податкова звітність : поняття та форми її реалізації.

  24. Правова природа податкового обов’язку.

  25. Забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів.

  26. Податкова міліція України.

  27. Контролюючі органи й органи стягнення.

  28. Органи державної податкової служби України.

  29. Податкова перевірка : поняття та види.

  30. Правове регулювання податкового контролю.

  31. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

  32. Поняття та види подвійного оподаткування. Шляхи та методи його усунення.

  33. Правове регулювання податку на додану вартість.

  34. Основні елементи правового механізму ПДВ.

  35. Додаткові елементи правового механізму ПДВ.

  36. Податковий кредит.

  37. Податкова накладна.

  38. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

  39. Податкові правовідносини.

  40. Правове регулювання акцизного податку.

  41. Основні елементи правового механізму акцизного податку.

  42. Додаткові елементи правового механізму акцизного податку.

  43. Правове регулювання податку на прибуток.

  44. Основні елементи податку на прибуток.

  45. Додаткові елементи податку на прибуток.

  46. Податок на доходи фізичних осіб.

  47. Основні елементи податку на доходи фізичних осіб.

  48. Додаткові елементи податку на доходи фізичних осіб.

  49. Спеціальні податкові режими.

  50. Екологічний податок.

  51. Оподаткування землі в Україні.

  52. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

  53. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції.

  54. Правове регулювання загальнодержавних зборів.

  55. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

  56. Спрощена система оподаткування, облік і звітність.

  57. Правове регулювання місцевих податків і зборів.

  58. Види місцевих податків і зборів.

  59. Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів).

  60. Податкове законодавство. Податковий кодекс України.


4 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

Шкала оцінювання : національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для іспиту

для заліку

90 – 100

A

відмінно

відмінно

82 – 89

B

добре

добре

74 – 81

C

64 – 73

D

задовільно

задовільно

60 – 63

E

35 – 59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

незараховано з можливістю повторного складання

0 – 34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

незараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни


РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Максимальна сума балів, які може набрати студент, становить 100 балів, із яких :

10 балів – відвідування та робота на лекціях;

20 балів – за індивідуальну роботу;

30 балів – (ділиться на кількість практичних (семінарських) занять) – опитування (виступ і активна участь на кожному практичному заняті);

10 балів – за контрольну роботу (в семестр проводиться 2 контрольні роботи);

20 балів – підсумковий модульний контроль;

Індивідуальна робота студентів передбачає : участь у роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи), студентських конференціях, конкурсах, олімпіадах; написання рефератів та їх презентацію; анотацію прочитаної додаткової літератури; бібліографічний опис літератури. Вибір виду індивідуальної роботи студент здійснює за власними інтересами, попередньо узгодивши з викладачем. Індивідуальна робота оцінюється від 0 до 20 балів.

Контрольну роботу студенти виконують у формі тестів, колоквіуму або письмових відповідей на 3 – 4 запитання за темами, які були вже розглянуті на семінарських заняттях.

Реферати готуються за темами, що зазначені в модулі. Тему та план реферату студент узгоджує із викладачем, який проводить заняття. Оптимальний обсяг реферату – 15 – 20 сторінок.

Підсумковий модульний контроль (ПМК) – проводиться на останньому практичному (семінарському) занятті у письмовій (усній) формі, зміст якого охоплює весь курс навчальної дисципліни.

У разі невиконання студентом якихось завдань поточного модульного контролю з об’єктивних причин він має право з дозволу викладача відпрацювати ці завдання.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 102.

2. Податковий кодекс України від 02 грудня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15 – 16, № 17 – ст. 112.

3. Митний кодекс України від 26 липня 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44 – 45, № 46 – 47, № 48 – ст. 552.

4. Бюджетний кодекс України від 01 листопада 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50 – 51. – ст. 572.

5. Господарський кодекс України від 06 листопада 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – ст. 208.

6. Кодекс законів про працю України від 30 квітня 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – № 50. – ст. 375.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 27 вересня 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 10.

8. Кримінальний кодекс України від 18 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 10. – ст. 108.

9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44 – ст. 40.

10. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 10 червня

2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5 – 6. – ст. 30.

11.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 11 червня 2017 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 26. – ст. 210.

12. Про внесення змін до податкового Кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні : Закон України від 26 квітня 2015 р. // Відомості Верховної Ради. – 2013. – № 33 – ст.435.

13 . Про аудиторську діяльність : Закон України від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 44. – ст. 432.

14. Алісов Є. О. Фінансове право : підручник / Є. О. Алісов,

Л. К. Воронова, С. Т. Кадькаленко – Харків : Консум, 1999. – 496 с.

15. Алисов Е. А. Финансовое право Украины : учебное пособие /

Е. А. Алисов. – Харьков : Эспада, 2005. – 360 с.

16. Бандурка О. О. Державна податкова служба в Україні : система, правовий статус, модернізація : монографія / О. О. Бандурка. – Xарків : НУВС, 2004. – 233 с.

17. Бандурка О. О. Управління державною податковою службою в

Україні : монографія / О. О. Бандурка. – Xарків, 2005. – 504 с.

18. Бех Б. В. Фінансове право України : підручник / Г. В. Бех,

О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький; За ред. М. П. Кучерявенка. – Київ : Юрінком Інтер, 2004. – 320 с.

19. Воронова Л. К. Финансовое право : учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. – Харьков : Легас, 2003. – 360 с.

20. Воронова Л. К. Финансовое право : учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов / Л. К. Воронова, И. Е. Криницкий,

Н. П. Кучерявенко. – Харьков : Право, 2006. – 384 с.

21. Головач A. B. Керівник в органах Державної податкової служби : адміністративно-правовий статус : монографія / А. В. Головач. – X. : Золота миля, 2011. – 584 с.

22. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Загальна частина : навчальний посібник / Е. С. Дмитренко. – К. : Алерта; КНТ, 2006. – 376 с.

23. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Особлива частина : навчальний посібник / Е. С. Дмитренко. – К. : Алерта; КНТ, 2006. – 613 с.

24. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум /

Е. С. Дмитренко. – К. : Алерта; КНТ, 2004. – 216 с.

25. Іванов Ю. Б. Альтернативні системи оподаткування. – Харків : ХДЕУ – Торнадо, 2003. – 517 с.

26. Костюченко О. А. Банківське право : навчальний посібник /

О. А. Костюченко. – Київ : А.С.К., 2001. – 325 с.

27. Кучерявенко М. П. податкове право / М. П. Кучерявенко. – Харків : «Право», 2012. – 526 с.

28. Марченко В. Б. Податкове право / В. Б. Марченко, М. Ф. Легкова. – К. : КНЕУ, 2004. – 225 с.

29. Орлюк О. П. Фінансове право : навчальний посібник / О. П. Орлюк. –К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.

30. Понікаров В. Д. Фінансове право : навчальний посібник /

В. Д. Понікаров, І . В. Ялдін, В. В. Назаренко. – X. : ВД «ІНЖЕК», 2005. – 200 с.

31. Проценко Т. О. Правове забезпечення адміністрування податків та митних платежів : монографія / Т. О. Проценко. – К., 2006. – 546 с.

32. Роль В. Ф. Фінансове право : навчальний посібник / В.Ф. Роль,

В. В. Сергієнко, С.М. Попова. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.

33. Угровецький О. П. Система оподаткування в Україні : становлення, адміністрування, реформування : монографія / О. П. Угровецький. – X. : Золота миля, 2009. – 326 с.

34. Фомін Г. Ф. Фінансове право : навчальний посібник / Г. Ф. Фомін,

О. П. Гетьманець, Т. В. Сараскіна. – Харків : Ун-т внутрішніх справ, 2000. –

210 с.

35. Фещенко Л. В. Бюджетна система України : навчальний посібник /



Л. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук. – К. : Кондор, 2008. – 440 с.

36. Пахомов И. Н. Финансовое право : учебник / под ред. И. Н. Пахомова. – Харьков : Одиссей, 2003. – 380 с.

37. Горбунова О. Н. Финансовое право : учебник / под ред.

О. Н. Горбуновой. – 2 е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 2004. – 496 с.


Методичні вказівки щодо семінарських занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни «Податкове право» для студентів денної та заочної форм навчання за напрямом 081 – «Право» освітнього ступеня «Бакалавр» (у тому числі скорочений термін навчання)

Укладач к. ю. н., доц. В. В. Локтіонова


Відповідальний за випуск зав. кафедри галузевих юридичних наук к. ю. н.,

доц. В. Л. Скрипник

Підп.до др._______________.Формат 60×84 1/16. Папір тип. Друк ризографія.



Ум.друк.арк.______. Наклад__________прим. Зам. №__________.Безкоштовно.

Видавничий відділ
Кременчуцького національного університету
імені Михайла Остроградського

вул. Першотравнева, 20, м. Кременчук, 39600




Каталог: new -> metod
metod -> 1 Теми та погодинний розклад лекцій та самостійної роботи
metod -> Методичні вказівки розроблено відповідно до навчальних програм з дисципліни «Психологічні основи проведення ділових ігор»
metod -> Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «прикладне програмне забезпечення фінансової діяльності»
metod -> Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства»
metod -> Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів: 1
metod -> Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни „ земельне право для студентів заочної форми навчання
metod -> Методичні вказівки щодо практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни "земельне право" для студентів денної та заочної форм навчання
metod -> Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни "cудова бухгалтерія" для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності
metod -> 2 Перелік практичних занять, тем і питань для самостійного опрацювання
metod -> Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни „ криміналістика для студентів заочної форми навчання

Скачати 328.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка