Методичні вказівки стор. 7 Зміст тем, вимоги до знань і умінь студентів стор. 9 Розділ Теоретичні основи безпеки життєдіяльності сто



Сторінка12/21
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.74 Mb.
#12751
ТипМетодичні вказівки
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21

Соціальнополітичне середовище


Виділяють такі сфери суспільного життя:

  • матеріальна, охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну;

  • соціально-політична, включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні тощо. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути як держава, партії, громадські організації;

  • духовна – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень;

  • культурно-побутова, це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім’ї, організація побуту, відпочинку, освіта виховання тощо.

Усі сфери суспільного життя взаємопов’язані.

Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини, які виникають між людьми і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші. В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей.

Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.

Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому зв’язку конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Своєчасне нерозв’язання конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, надзвичайних подій, що загрожуватимуть безпеці людства.

Люди в процесі життєдіяльності об’єднуються в соціальні групи.

Соціальна група – це сукупність певного числа людей, об’єднаних спільним інтересом чи спільною справою.

Групи утворюються:

- на засадах духовності (релігійні);

- на родинних зв’язках (рід, сім’ї тощо);

- за спільними етнічними особливостями (народ, нація);

- за соціально-політичними інтересами (партія, держава);

- за громадсько-культурними (суспільні організації, спілки тощо).

Слід розрізняти малі (сім’ї, виробничі бригади, шкільні класи тощо), середні (жителі одного села, міста, працівники однієї установи, закладу) та великі соціальні групи (нація, народність, плем’я, вікові групи тощо).

Якісний стан компонентів соціально-політичного середовища буття людини значною мірою впливає на її здоров’я, життєдіяльність та тривалість життя.

З точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму параметри середовища життєдіяльності людини поділяються на оптимальні та допустимі.



Оптимальними вважаються такі, за яких має місце найвища працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі передбачають можливість напруженої роботи систем організму, що не виходить за межі його можливостей.

В цілому параметри навколишнього середовища дуже активно впливають на життєдіяльність людини. Зміни його параметрів є природними і не являють небезпеки для життєдіяльності. Вони навіть необхідні, тому що підтримують сформований режим життєдіяльності.

Конкретні умови середовища існування, в яких живе і працює людина, суттєво впливають на її працездатність, самопочуття, збереження здоров’я.

За впливом факторів існування на фізіологічні, психологічні та інші функції організму умови життєдіяльності діляться на комфортні, відносно комфортні, дискомфортні, екстремальні, надекстремальні умови надзвичайних ситуацій.



Комфортні умови забезпечують високу працездатність людини, добре самопочуття. При цьому не виникають небезпечні напруження компенсаторних систем організму, здоров’я людини не погіршується тривалий час (роки). Комфортні умови виникають при оптимальних значеннях факторів існування.

Дискомфортні умови характеризуються високою напругою компенсаторних систем організму, що знижує працездатність людини і може мати вплив на її здоров’я протягом тривалого часу.

Екстремальні умови виникають, коли один чи декілька факторів навколишнього середовища досягають рівня, який є межею витримки людини. В екстремальних умовах працездатність швидко знижується, можуть виникати функціональні зміни, які виходять за межі норм, але не викликають патологічних порушень.

Надекстремальні умови можуть спричинити загибель людей чи викликати в організмі людини патологічні зміни. В екстремальних та надекстремальних ситуаціях однією з головних, а інколи і єдиною метою діяльності людини є підтримка життя.

Техногенне середовище (техносфера)
Людина давно не живе в “природі”, а в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему “ людина-довкілля”.

Довкілля - навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров’я і життя.

З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері.

Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою, або біотехносферою.

Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Але створення руками і розумом людини техносферу, призначеної максимально задовольняти її потреби в комфорті і безпеці, далеко не виправдовувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не може бути об’єктом загального поліпшення. Усе, що добуто з неї людською працею, повинне бути повернене.

Техносфера включає в себе регіони міста, промислової зони, виробничого і побутового середовища. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності. Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.



Матеріальне виробництво – це передусім діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища. Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби. Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли: аграрне виробництво; промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснили революцію в промисловості; інформаційне виробництво, тобто виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На цьому етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.

Людство вступає в нову еру - інформаційну. Основним видом економічної діяльності стає виробництво, збереження і розповсюдження інформації.


Психологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки
Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка – це властивість нервової системи. Люди мають центральну і вегетативну нервову систему. Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає спинний мозок, великі півкулі головного мозку, які пов’язані з проміжним мозком, середній мозок, задній мозок, довгастий мозок, мозочок. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.

Розвиток психіки – це результат еволюції нервової системи під впливом навколишнього середовища.



Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Аналіз статистичних даних та висновки експертів в галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90 % травм у побуті та на виробництві відбуваються з вини потерпілих.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень?

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка. Розрізняють свідомість конкретної людини (знання про світ) і її самосвідомість (знання про саму себе). Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так і на внутрішній світ. Такі показники свідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості. Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

У кожній людині виокремлюють три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовну та виконавчу. Порушення в будь-якій з цих частин тягне за собою зрушення в дії в цілому. Таким чином у психологічній кваліфікації причин виникнення небезпечних ситуацій та нещасних випадків можна визначити три класи:



  1. Порушення мотиваційної частини дій (проявляється в небажанні виконувати визначені дії). Порушення може бути відносно постійним (людина недооцінює небезпеку) та тимчасовим.

  2. Порушення орієнтованої частини дій (проявляється в незнанні правил безпеки).

  3. Порушення виконавчої частини (проявляється в невиконанні правил безпеки внаслідок невідповідності психічних та фізичних можливостей людини).

Особиста безпека заснована головним чином на трьох важливих фундаментальних принципах: знанні, спостережливості та обережності. Наші знання не обов'язково базуються виключно на власному досвіді - в основі майже всіх сучасних знань лежить досвід минулих поколінь людей. Цей досвід треба вивчати, бо більшість ситуацій мають типовий характер.

Спостереження - це активний, свідомий процес, який може передати нашій свідомості істину, детальну картину навколишнього світу. Цим процесом необхідно навчитися керувати, з часом зробити його своєю звичкою, невід'ємною частиною світогляду. Обидві ці якості - знання та спостережливість - обов'язково повинні бути доповнені третьою - обережністю.

Тільки при такому сполученні система особистої безпеки може бути дійсно ефективною.

Розумну, тверезу обережність не треба плутати з боягузтвом. Перша базується на об'єктивній оцінці фактів і передбачає прийняття відповідного даній ситуації рішення. В другому випадку , оцінка також проходить, але рішення так ніколи і не приймається.

Всі три складові, на котрих базується особиста безпека, можливо об'єднати в одне поняття - пильність. Пильність - це стан духу, друга натура обережної людини. Люди, які виховали в собі цю особливість, рідше попадають в небезпечні, кризові ситуації, тому що в змозі їх вчасно прогнозувати та обходити стороною.


2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
Загальна характеристика впливу людини на планетарні та космічні ресурси
З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалося руйнування біосфери.

Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче витіснило інших жителів природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою або біотехносферою.



Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природніх негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами – на тривалість життя людей.

Але нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми. Існує декілька класифікацій природних ресурсів. Згідно з природничою класифікацією, ресурси поділяються на природні групи: водні, повітряні, ґрунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматичні тощо.

За природноекономічною класифікацією ресурси поділяються на ті, які використовуються в матеріальному виробництві, і ті, що використовуються в невиробничій сфері.

За іншою класифікацією природні ресурси поділяються на невичерпні і вичерпні, а останні на відновлювальні, важковідновлювальні та невідновлювальні.

Відновлюваними вважають біологічні ресурси, атмосферне повітря, поверхневі води. До важковідновлюваних можна віднести грунти, підземні води, деякі гірські породи, природні ландшафти. Практично невідновлювальними є переважна більшість корисних копалин та види організмів, що вже зникли на Землі.

Загальна характеристика впливу людини на природні ресурси:
а) наслідки впливу на атмосферу шляхом забруднення:


  • парниковий ефект – глобальне потепління клімату за рахунок збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі;

  • утворення озонових дір;

  • зменшення прозорості атмосфери та збільшення хмарності;

  • смог тобто димні тумани, які виникають внаслідок хімічних реакцій в повітрі при його забрудненні великою кількістю пилу та газів;

  • кислотні дощі, які утворюються при викиданні в повітря сірчистих сполук і оксидів азоту;

  • корозія металевих конструкцій;

  • порушення фотозахисту рослин.

б) наслідки впливу на водні ресурси шляхом їх забруднення:

  • зменшення кількості якісної, чистої прісної води;

  • порушення життєдіяльності живих організмів водойм;

  • вимирання окремих видів організмів (жаб, комах, риб);

  • порушення ланцюгів живлення у біоценозах (історично складена сукупність тварин і рослин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування).

в) наслідки впливу на ґрунт шляхом його забруднення:

  • зменшення території, що вкрита рослинністю;

  • зменшення площі лісів;

  • зниження родючості ґрунтів та опустелювання, пилові бурі, селі;

  • погіршення умов росту та розвитку рослинного світу;

  • міграція небезпечних речовин в гідросферу;

  • накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення.

г) вплив діяльності людини на корисні копалини.

Корисні копалини – це мінеральні ресурси, які залягають у літосфері. Корисні копалини поділяються на такі групи:

1. Енергоносії – вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, уран, торій.

2. Рудні – руди чорних, кольорових та благородних металів.

3. Гірничо-хімічні – апатити, харчова сіль, карбонати, сульфати кальцію.

4. Механічні неметалорудні – алмаз, корунд та інші.

5. Будівельні – гіпс, пісчаники, будівельний камінь.

6. Гідромінеральні – підземні води.

Ситуація з деякими видами корисних копалин близька до критичної. За прогнозами, алюмінію вистачить на 570 років, заліза на 250 років, цинку на 19 років, олова на 35 років. При теперішніх темпах споживання вугілля, нафти, газу людству може вистачити на 150 років.

Результатом споживання значної кількості природних ресурсів є збільшення забрудненості всіх складових біосфери.
Основні джерела забруднення атмосфери, водних ресурсів та ґрунтів
Забрудненням називають внесення в якесь середовище нових, не характерних для нього фізичних, хімічних і біологічних агентів, перевищення їхнього природного середнього багаторічного рівня в середовищі. Об’єктом забруднення є атмосфера, вода, ґрунт. Непрямими жертвами забруднення є люди, тварини, рослини, мікроорганізми.

Забруднення навколишнього середовища поділяють на природні, викликані якимись природними причинами (космічний пил, пожежі, виверження вулканів тощо) та антропогенні, що виникають в результаті діяльності людей.

Серед антропогенних виділяють забруднення:

- механічні (тверді частинки та предмети в біосфері);

- хімічні (хімічні елементи, різні сполуки, отруйні речовини промислового і побутового призначення);

- фізичні (шуми, вібрація, зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі);

- біологічні (різні організми, бактеріологічна зброя, нові віруси).

Фізичні забруднення поділяються на такі типи:
- теплове (термальне) – виникає в результаті підвищення температури середовища, головним чином у зв’язку з промисловими викидами нагрітого повітря, відхідних газів і води;
- світлове – порушення природної освітленості місцевості внаслідок впливу штучних джерел світла, що призводить до аномалій у житті рослин і тварин;
- шумове – утворюється через збільшення інтенсивності створюваності шуму надприродного рівня;
- електромагнітне – виникає у разі зміни електромагнітних властивостей середовища (від ліній електропередач, радіо й телебачення, роботи деяких промислових установок) й приводить до глобальних і місцевих географічних аномалій і змін у тонких біологічних структурах;
- радіоактивне – пов’язане з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин.
Забруднення атмосфери

Джерелами забруднення атмосфери є димові викиди промислових підприємств та теплових електростанцій, вихлопні гази транспортних засобів, продукти само згорання сміттєзвалищ та териконів вугільних шахт.

Атмосфера забруднюється аерозолями важких металів, синтетичними сполуками, радіоактивними та канцерогенними речовинами – усіх їх більше 500. Найбільш поширеними речовинами, що забруднюють атмосферу є оксид вуглецю СО, двоокис вуглецю (вуглекислий газ) СО2, двоокис сірки SO2, оксид азоту NO2, вуглеводні СnНm , пил.

Основними фізико-хімічними характеристиками забруднювачів повітря є їх хімічний склад та щільність, а для газоподібних речовин їх леткість (швидкість випаровування), пружність та тиск пари, температура кипіння. Масова концентрація всіх викидів вимірюється в мг/м та приводиться до нормальних умов.

В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло і затримує тепло розігрітої сонцем поверхні Землі. Це викликає розігрівання планети, яке відоме під назвою “парникового ефекту”. Для людства є два наслідки парникового ефекту. Значне збільшення посушливості в середніх шротах, в результаті чого врожаї зерна різко скоротяться. Другий – це підйом рівня Світового океану на 2-3 м. за рахунок танення полярних льодовиків.

Окиси сірки і азоту, що потрапляють в атмосферу внаслідок роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні краплі сірчаної та азотної кислоти, що переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами, які шкідливо діють на рослинність, фауну, врожайність, будівлі.

Промислові викиди в атмосферу порушують озоновий шар, який є своєрідним щитом від жорсткого ультрафіолетового випромінення – смертельного для всього живого.



Вплив забруднення атмосфери на людину:

- зниження загального імунітету організму та підвищення вразливості до інфекцій;

- підвищення дитячої захворюваності;

- поширення хронічних захворювань: бронхіту, рахіту;

- підвищення кількості алергічних захворювань;

- “помолодшання” хвороб.




Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка