Методичні вказівки стор. 7 Зміст тем, вимоги до знань і умінь студентів стор. 9 Розділ Теоретичні основи безпеки життєдіяльності сто



Сторінка17/21
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.74 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Природно-соціальні небезпеки


До природно-соціальних небезпек належать епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія.

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій та пандемій.



Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

Пандемія – найвищий ступінь розвитку епідемії, коли якась інфекційна хвороба поширюється на території усієї країни, території суміжних держав, а іноді й багатьох країн світу (напр. грип, холера).

Соціальні хвороби – це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов’язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші).

Найбільш поширена вірусна інфекція – грип, яка виникає як епідемія щорічно. Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, Д, а також багато інших підтипів. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (пневмонія, плеврит), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку. Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Інший спосіб захисту – вакцинація. Але головне, людина повинна тримати себе в чистоті – духовній та фізичній.



Вірусний гепатит або хвороба Боткіна, посідає п’яте місце серед найпоширеніших інфекцій, поступаючись лише ОРВ, грипу, вітряній віспі й краснусі. Відомо мінімум сім збудників захворювання – A, B, C, D, E, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Збудник гепатиту потрапляє в організм людини при нехтуванні правил гігієни, також із забрудненою водою та їжею (збудник А), при медичних маніпуляціях, перемиванні крові (збудник С) або активізуються при простудних захворюваннях, грипі, невиправданому прийомі антибіотиків (збудник В). У значної частини інфікованих захворювання протікає безсимптомно, і такі хворі до лікарів не звертаються. Для запобігання цій хворобі необхідно дотримуватись таких основних правил: мити руки перед їжею, кип’ятити воду, обмивати кип’ятком овочі і фрукти. Найнадійніший захист від гепатиту В – вакцинація.

Туберкульоз (сухоти) – це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання Збудником туберкульозу є паличка Коха, яка може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих органів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз, а також при вживанні в їжу молока, м’яса хворої на туберкульоз худоби. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча. Збудником туберкульозу інфікована майже третина населення Землі.

Для запобігання захворюванню на туберкульоз проводиться щеплення. Отримавши вакцину (так звана БЦЖ), людина отримує послаблений штамп туберкульозної палички і виробляє до неї імунітет. Але навіть невелике послаблення імунітету, наприклад, після грипу, може спричинитись до захворювання.

Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Найбільшу небезпеку представляють збудники шлунково-кишкових захворювань. Їжа служить для них лише переносником, харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони розповсюджуються, вживаються людьми кожного дня.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників харчових інфекцій здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби (блювота, різкі болі в області живота, пронос, загальна слабкість). Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння викликані стафілококами.

Харчові токсоінфекції займають проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Викликають токсикоінфекції найчастіше сальмонелами (бактеріями). Харчові токсикоінфекції , які викликаються сальмонелами, називаються сальмонельозами. Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки та різні гризуни.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп:

хвороби, які викликаються вірусами – генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та інші;

паразитарні – короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

бактеріальні – сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити (запалення сечівника), бактеріальний вагіноз;

грибкові – кандідоз на статевих органах.

Важливе значення має профілактика: слід уникати випадкових зв’язків, користуватися презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил.



СНІД – синдром набутого імунодефіциту, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

ВІЛ-інфекція передається при статевому контакті, під час переливання крові чи пересадці органів чи тканин, при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання, при пошкодженні медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами, від інфікованої матері – плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком. Найчастішими проявами хвороби є підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висипка на обличчі, на тулубі у вигляді рожевих або червоних плям, розлад травлення, головний біль, блювання. Цей стан триває від 2 до 4 тижнів. Антитіла ВІЛ на цей момент ще не визначаються, а з’являються лише через 1,5-3 місяці. За фазою гострої інфекції настає фаза безсимптомної інфекції. Цей період триває до 3-5 років і більше. Людина почувається здоровою, але залишається джерелом інфекції. У цей період можлива поява деяких ознак прогресування хвороби: збільшуються периферичні лімфатичні вузли. Наступною є стадія вторинних захворювань: розлад шлунку, тривале (близько 1 місяця) підвищення температури тіла, зменшення маси тіла триває 10% і більше, швидка втомлюваність нічна пітливість. Приєднання вторинних інфекцій, викликаних вірусами, бактеріями, розвиток пухлин, поява симптомів ураження нервової системи і психічних порушень свідчать про те, що настала фінальна стадія хвороби-СНІД.



Наркотики і наркоманія. За походженням наркотики поділяються на природні і синтетичні, а за психофармакологічним впливом на три групи: 1. ті, що пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати); 2 – які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш); 3 – які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін). Наркоманія – стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику. В наркоманії як хворобі розрізняють два стани – залежність та звикання. Виникає психічна і фізична залежність (абсистентний синдром або “наркотичний голод”). У наркомана сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби поступово випадають, значно послаблена пам’ять. Всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотик. Найпоширенішою причиною смерті наркоманів є передозування наркотиків і як наслідок набряк легень, шок. Наркоманія набула ознак епідемії.
Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм,

психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю

Фактори матеріально-виробничого середовища вагомо вплива­ють на стан здоров'я працівників, хоча в кожному конкретному випад­ку цей вплив на рівень здоров'я дуже складний. Тим більше, що вплив виробничого оточення на організм людини, особливо сьогодні, здійс­нюється на фоні погіршення якості навколишнього середовища — забруднення атмосферного повітря, питної води та продуктів харчу­вання, неправильного способу життя, шкідливих звичок (зловживання спиртними напоями, тютюнопаління, наркоманія та ін.).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, майже 50% усіх факторів, що негативно впливають на здоров'я населення, зале­жать від способу життя, до 20-25% —від стану навколишнього (в тому числі виробничого) середовища, до 15-20% — від успадковості і приблиз­но до 10% — від діяльності органів та установ охорони здоров'я .

Відомо, що підприємства, в основному, зосереджені у великих містах і на працівників може негативно впливати комплекс факторів сучасного міста. Великі міста характеризуються власним мікрокліма­том, переважно більш теплим. Сучасні промислові підприємства уяв­ляють собою комплекс виробництв, кожне з яких відрізняється своїм специфічним «спектром» шкідливостей. Окремі виробництва, цехи та ділянки, які розташовані на одному промисловому майданчику, навіть при дотриманні його зонування та необхідної відстані між заводськи­ми спорудами, своїм спектром шкідливостей перекривають (накладаються на) шкідливості сусідніх виробництв (ділянок, цехів), через що працівники даного виробництва в тій чи іншій мірі можуть наражати­ся на дію сукупності техногенних та природних факторів як власного, так і сусіднього виробництв Найбільше цим факторам піддаються осо­би, які обслуговують виробниче устаткування, або працюють просто неба. Їх організм зазнає дії не лише всього комплексу професійних шкідливостей, але й метеорологічних умов, що коливаються. В той же час, як правило, в першу чергу враховується дія основного (негатив­ного) фактора виробничого середовища

Більш чітко цей фактор реалізується у формі професійних за­хворювань — патологічних станів людини, що обумовлені роботою і пов'язані з надмірним напруженням організму чи несприятливим впливом шкідливих виробничих факторів

В міру впровадження нових видів енергії, нових матеріалів та технологій, заміни застарілого обладнання та технологічних процесів, одні професійні хвороби зникають або частота їх вагомо знижується (наприклад, приглухуватість клепальників), інші, навпаки, починають пе­реважати (наприклад, пневмоконіози електрозварювальників, хроніч­ні інтоксикації у працівників хімічного виробництва).

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних чи виробничо зумовлених захворювань. Виявле­но що особи, які контактують з токсичними речовинами, частіше хво­ріють загальними хворобами (грипом, запаленнями верхніх дихальних шляхів та легенів, розладами органів травлення), що ці захворювання проходять у них важче, процес одужання йде повільніше, частіше трапляються рецидиви хронічних захворювань, у цих осіб повільніше загоюються післяопераційні рани та частіше реєструються загострен­ня хвороби. За даними медоглядів, люди, які працюють з хімічними речовинами, незалежно від їх походження, висувають скарги на вто­му, дратівливість, безсоння, пригнічений настрій, хвилювання, відсут­ність апетиту, болю в суглобах, м'язах. Вони погано переносять як спеку, так і холод, їх дратує шум і поведінка оточення, хоча до роботи з ними вони на це не реагували.

Дія ряду факторів виробничого середовища може призвести до пошкоджень —порушення анатомічної цілісності чи функції організ­му людини, викликати дискомфортні або екстремальні умови в тру­довій діяльності працівників

Ось чому проблема підвищення безпеки життєдіяльності людини посідає головне місце у стратегії виживання людства З цією метою в Україні в 1993 р., вперше серед країн СНД, був прийнятий Закон «Про охорону праці», розроблена «Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки».
Потенційні джерела небезпеки трудової діяльності.

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого се­редовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездат­ність та стан здоров'я людини в процесі праці. Виробниче середовище і фактори трудового процесу становлять в сукупності умови праці.

На здоров'я людини, її життєздатність і життєдіяльність вели­кий вплив мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека - це наслідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповіднос­ті фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний фактор - це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках - до раптового погіршення здоров'я або до смерті Шкідливий фактор - це фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності До визначаючих ознак небезпечних і шкід­ливих факторів відносяться: можливість безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення нормального функціонування орга­нів людини; можливість порушення нормального стану елементів ви­робничого процесу, в результаті якого можуть виникнути аварії, ви­бухи, пожежі, травми.

Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів е об'єкти, що формують трудовий процес і які входять в нього, а також загально життєві фактори оточуючого середовища; предмети праці;

засоби праці (машини, верстати, інструменти, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т. п.); продукти праці; технологія, операції, дії;

природнокліматичне середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні параметри атмосфери і т. п.); флора, фау­на, люди.

Небезпечні і шкідливі фактори за впливом на людину поді­ляються на три групи: активні, пасивно-активні, пасивні

До активних належать фактори, що можуть вплинути на люди­ну завдяки своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:

1) механічні фактори, що характеризуються кінетичною і потенціальною енергією і механічним впливом на людину. До них належать: кінетична енергія рухомих елементів, що обертаються, потенціальна енергія; шум; віб­рація; прискорення; гравітаційне тяжіння; невагомість; статичне на­пруження; дим, туман, пилюка в повітрі; аномальний барометричний тиск та інші;

2) термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою. До них належать: температу­ра нагрітих і охолоджених предметів і поверхонь, температура відкритого вогню і пожежі, температура хімічних реакцій і інших дже­рел. До цієї групи належать також аномальні мікрокліматичні пара­метри, такі як вологість, температура і рухомість повітря, що призво­дять до порушення терморегуляції організму;

3) електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

4) електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені, іонізуючі ви­промінювання, магнітні поля;

5) хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне і вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газово­го стану повітря, наявність шкідливих домішок у повітрі;

6) біологічні фактори: небезпечні властивості мікро і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об'єктів;

7) психофізіоло­гічні: стрес, втома, незручна поза та інші.

До пасивно-активної групи належать фактори, що активізують­ся за рахунок енергії, носіями якої є людина або обладнання: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівність поверхні, по якій переміщується людина і машина, а також нахил і підйом.

До пасивних належать ті фактори, які впливають опосередкова­но: небезпечні властивості, що пов'язані з корозією матеріалів, наки­пом, недостатньою міцністю конструкцій, підвищеними навантаження­ми на механізми і машини та інше. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи та інші види аварій.

Фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існуван­ня або дії на людину, імовірністю появи, масштабами зони дії.

З позиції гігієни праці і виробничої санітарії серед хімічних фак­торів необхідно виділити речовини з гостро направленим механізмом дії, за концентрацією яких в повітрі повинен бути забезпечений конт­роль із сигналізацією на перевищення ГДК. У списках ГДК поряд з величиною нормативу стоїть літера «О».

Хімічні речовини, які можуть знаходитися в повітрі робочої зони поділяють на: алергени, які спроможні викликати алергічні за­хворювання в виробничих умовах (у списках ГДК поряд з величиною їх нормативу стоїть літера «А»); канцерогени, які спроможні виклика­ти злоякісне переродження тканин (у списках ГДК поряд з величиною їх нормативу стоїть літера «К»); в формі аерозолю (пилу) переважно фіброгенної дії (у списках ГДК стоїть літера «Ф»).

У групі шкідливих виробничих факторів біологічної природи є підгрупа мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності. Небезпеч­ність їх обумовлена сенсибілізуючою здатністю (поряд з ГДК стоїть літера "А")

Отже, фактори виробничого середовища якісно різнорідні, ос­кільки частина з них створена людиною і вони відсутні серед факто­рів навколишнього природного середовища. До них належать, по-перше, штучно синтезовані хімічні речовини, продукти мікробного синтезу, штучне освітлення.

По-друге, окремі фактори виробничої сфери являють собою агенти природного походження, інтенсивність дії яких в умовах ви­робництва набула нових якостей. Це, наприклад, інфрачервоне випро­мінювання від розплавленого металу, шум, який генерує обладнання чи функціонуюча вентиляція, підвищений барометричний тиск (водо­лазні роботи), іонізуюче випромінювання (роботи з виробництва, вико­ристання та утилізації радіоактивних речовин і матеріалів), електрич­не та магнітне поле в промислових умовах.

По-третє, фактори виробничого середовища діють на організм працівників у дуже складних комбінаціях між собою та факторами трудового процесу, що обумовлено, в першу чергу, особливостями технологічного процесу та характером трудових операцій, що викону­ються.

Інтенсивність дії факторів виробничого середовища під час робо­чої зміни значно коливається навіть у безперервному, тим більше пе­ріодичному технологічному процесі. Особливо виражена динамічність виробничого середовища в так званих «імпульсних» технологіях.
3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі
Небезпечні фактори, причини та наслідки, пов’язані з урбанізацією середовища

життєдіяльності людини
Урбанізацією називається процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується постійним збільшенням площі та чисельності їх населення. Урбанізація спричинена припливом у великі міста сільського населення і населення малих міст. Процес урбанізації знаходиться в тісному зв’язку і зумовлений в першу чергу економічними чинниками, рівнем науково-технічного прогресу, а також концентрацією промислового виробництва, осередків науки і культури у великих містах. Виділяють три стадії урбанізації. На першій стадії місто практично нічим не відрізнялося від села. Цей період поселень характеризувався низькою концентрацією неорганічних відходів (скляних і металевих), а також забруднення повітря.

Друга стадія пов’язана із подальшим економічним розвитком міста, який характеризується інтенсивним використанням сільських природних і трудових ресурсів (переробка сільськогосподарської сировини, виплавлення металу, гірські розробки). Розвиток економічних зв’язків між містами стимулював будівництво доріг, розвиток міського і річкового транспорту. Ця стадія урбанізації відрізняється в основному лише деякою перевагою міста над сільськогосподарським оточенням.

Третя стадія урбанізації, яка збігається з періодом технічної і науково технічної революції, відрізняється стійкою перевагою урбанізованого середовища над природним ландшафтом. На цій стадії урбанізації природне середовище якісно змінюється.

Процес урбанізації має свої позитивні атрибути, що проявляються в комфортабельності умов життя у великому місті порівняно з сільськими умовами. До них належать широкий вибір товарів і послуг, які жителі міста використовують, можливість отримати добру освіту і професіонально реалізувати себе, доступ до культурних цінностей і до інформаційних ресурсів. Жителі міст частіше використовують громадський і особистий транспорт для переміщення у населеному пункті та за його межами. Потреба у відпочинку жителів міст задовольняється на спеціально устаткованих для цієї мети територіях, зокрема в парках, спортивних комплексах тощо. У містах всеціло сконцентроване політичне життя. Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного характеру, а саме: наявність місць роботи та можливість зміни роботи; зосередження закладів науки і культури; забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги; можливість створювати кращі житлові та соціально побутові умови життя; розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного. Серед негативних наслідків урбанізації слід відмітити певний комплекс соціально-економічних проблем, які в окремих випадках загрожують здоров’ю і навіть існуванню міського населення. Так, висока щільність населення і постійна конкуренція на ринку праці, роблять життя мешканців міст насиченим стресами. Серед соціальних “хвороб”, рівень яких є вищим у містах, залишається невирішеним питання житла, злочинність, наркоманія. Суттєво змінюється і характер соціальних контактів. Серед найважливіших проблем є проблеми погіршення стану урбанізованого середовища, ускладнюється проблема охорони повітряного басейну, водних джерел, грунту. Значно загострюється важлива проблема забезпечення населення житлом, яке відповідало би необхідним санітарно-гігієнічним вимогам. Вплив техногенних факторів у містах, що знижують якість життєвого середовища, постійно створює загрозливу ситуацію для здоров’я людей, стає причиною росту захворюваності і смертності.

В умовах урбанізації гостро постають проблеми масштабних природоохоронних заходів: виведення із районів житлової забудови підприємств, які являються джерелами забруднення довкілля, втілення безвідхідних і маловідхідних технологій, заборона експлуатації промислових об’єктів без комплексу природоохоронних заходів, забезпечення населення доброякісною питною водою, прийняття всіх невідкладних заходів по нормалізації стану повітряного басейну, який забруднюється викидами підприємств та автомобільним транспортом.

Важливою проблемою є усунення, переробка і утилізація твердих і рідких відходів. Необхідно обмежити і попередити попадання токсичних речовин у грунт. В місті сконцентровані і інші від’ємні сторони розвитку сучасної цивілізації, до яких належать шум, вібрація, забруднення атмосферного повітря, зміни радіаційного балансу, зміни клімату, скупченість населення. Наслідком цих факторів стало підвищення зокрема захворюваності респіраторними хворобами.

Внаслідок урбанізації, механізації і автоматизації праці різко знижується м’язова діяльність і людина значну частину часу знаходиться у стані гіподинамії, що є одним з основних чинників ризику виникнення і розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Отже, деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну дію на здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо.

Усі ці фактори малої інтенсивності протягом життя людини викликають хронічну, кумулятивну та синергічну дію, можуть спричинювати захворювання, зменшують фізичний розвиток дітей, скорочують тривалість життя людини, а також змінюють структуру захворюваності і смертності.

Основні небезпеки життя в урбанізованому середовищі.

До основних небезпек життя в урбанізованому середовищі відносять небезпеки забруднення атмосфери міст, забруднення міських приміщень, забруднення питної води, шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення та інші. Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

Автотранспорт дає 70 % усіх токсичних викидів в атмосферу: оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі, сірчані та свинцеві сполуки, гумового пилу при стиранні шин. Місто забруднюється і продуктами згоряння кам’яного вугілля, нафтопродуктів, природного газу. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна його кількість в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму. Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень, в яких люди проводять більшу частину свого часу (житлові будинки, службові приміщення). Причинами забруднення повітря приміщень є забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах, невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів, аерозолі, очисники, які містять хлор або аміак, лакові та воскові покриття підлоги, зволожувачі повітря, розпилювачі від комах, дим від цигарок. Токсичними матеріалами приміщень є олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяється бензол, толуол та інші речовини.

Для поліпшення якості повітря в приміщеннях рекомендується розводити домашні рослини, робити регулярне вологе прибирання, провітрювання, обладнати кухню витяжною шафою тощо.

За даними ВООЗ вода може містити 13 тисяч токсичних речовин. В реальних умовах вода містить органічні і мінеральні сполуки, мікро і мікроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГКД. Вода проходить декілька стадій очищення та знезараження на відповідних станціях з використанням таких способів очищення: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитися дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус гепатиту та ін. Знешкодити мікроорганізми можна чотирма способами: термічно (скип’ятити); за допомогою сильних окисників, наприклад, хлориду, озону, марганцевокислого калію; впливом іонів благородних металів, зазвичай срібла; фізичними методами, тобто за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку.



Шум, який присутній в приміщеннях, знижує продуктивність праці на 15-20 %, суттєво підвищує ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років. Нормативні рівні звуку в децибелах для жителів житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45 вночі. Заходами боротьби з шумом є створення мало шумних двигунів і транспортних засобів, віддалення житлових забудов від вуличних магістралей, озеленення. Негативним фізичним чинником міста є вібрація, джерелом якої є рейковий та автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки. Несприятливо впливають і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового діапазону, які створюються радіоапаратурою, телевізорами, холодильниками тощо.

Для безпеки необхідно на ніч вимикати з електромережі радіоапаратуру, не встановлювати її в спальні тощо.


Основні заходи безпеки при використанні у побуті електричного устаткування
В побутових умовах переважна частина електрообладнання є переносним, і при цьому часто виникає пошкодження її ізоляції. Таке обладнання використовується зокрема на кухнях і у ванних кімнатах, які мають підвищену небезпеку, в сільській і дачній місцевостях, часто на відкритому повітрі. Як захід безпеки, при неможливості збереження ізолюючих властивостей підлоги в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, використовують додаткові ізолюючі засоби, наприклад, сухі дерев’яні підставки, гумові килимки. В більшості країн світу почали використовувати заземлення (занулення) електроспоживачів в побуті. Тобто необхідно проводити заземлення побутових електроприймачів в житлових і громадських будівлях та приміщеннях і використовувати для цього штепсельні електрорезетки, які, крім контактів фазового та нульового провідників, повинні мати окремий контакт для підключення заземлюючого (нульового) захисного провідника.

Електронагрівальні прилади, такі, як електрочайник, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші потрібно включати в електромережу справними.



Не можна:

- залишати без нагляду увімкненими в розетку електроприлади;

- витягувати вилку із електророзетки тримаючись за електричний шнур;

-торкатися до оголених електричних дротів, контактів;

- гасити водою електроприлади під напругою;

- користуватися електроприладами мокрими руками.



Є неприпустимим:

- використання проводів і кабелів з пошкодженою, або такою, що втратила захисні властивості, ізоляцією; залишення під напругою проводів з неізольованими провідниками;

- застосування саморобних продовжувачів, які не відповідають вимогам до переносних електропроводок;

- застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

- користування пошкодженими розетками, вимикачами та іншими електровиробами;

- підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

- використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам підприємств-виготовлювачів.
Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин
В побуті як паливо широко використовується природний і зріджений гази. Зріджені гази в резервуарах та балонах перебувають у рідкому стані під тиском власної пари. При підвищеній температурі вони переходять в газоподібний стан. Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при витоку з приладів і газопроводів скупчується у верхніх зонах приміщень. Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, їх одорують, тобто додають домішки.

Заходи безпеки при використанні у побуті газу:
- не дозволяється підігрівати балони зі зрідженим газом, встановлювати їх поблизу опалювальних приладів , виявляти витікання газу за допомогою відкритого полум’я, користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням;
- не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників в приміщення починає надходити газ, він накопичується та, зміщуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш, що може вибухнути. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не згасив полум’я;
- якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення;
- категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плиткою із запаленими пальниками, не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо;
- при виявленні запаху газу в приміщенні необхідно закрутити крани подачі газу, відчинити вікна і двері для провітрювання приміщення;

- не допускати в приміщенні відкритого вогню, не вмикати і не вимикати електроприлади та освітлення, щоб запобігти утворенню іскор, що можуть призвести до загоряння газу та вибуху;


- повідомити про витікання газу по телефону 04 і залишити приміщення.

Використання у побуті токсичних речовин.

Токсичність – отруйність, здатність деяких хімічних речовин шкідливо діяти на організм людини і тварини.

В навколишньому середовищі вже накопичилось більше 6 млн. різних токсичних речовин. Біля 60 тис. з них використовується у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, препаратів побутової хімії, косметичних засобів. Нараховується до 500 токсичних речовин, які викликають найбільше число отруєнь. Ці речовини відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Розрізняють кілька ступенів активності хімічних речовин – від практично не токсичних до надзвичайно токсичних. Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини чи при внутрішньому надходженні застосовують поняття відповідно часткова смертельної концентрації (мг/л) та частково смертельної дози (мг/кг).

До отрутохімікатів, що використовуються в побуті, належать побутові інсектициди – засоби побутової хімії для боротьби з домашніми та садовими комахами. Вони є дуже ефективними, методи їх використання нескладні, але ці препарати отруйні для людини і можуть викликати тяжкі гострі отруєння при вдиханні їхніх парів чи потраплянні у травний тракт. Зовнішній вплив може проявлятися у виникненні хвороб подразнювального характеру (почервоніння, свербіж, прищі тощо) або алергійні реакції шкіри, яка викликає почервоніння, опухання та пухирі.

Вплив на внутрішні органи людини залежить від того куди потрапила отрута (в легені чи шлунково-кишковий тракт). Найбільш загальними симптомами отруєння пестицидами є сонливість, головний біль, запаморочення, надмірна пітливість, порушення зору, блювота, біль у м’язах у животі та судоми. За будь-яких отруєнь слід негайно звернутися за медичною допомогою. Але перша допомога повинна полягати у виведенні з організму отруйного продукту шляхом промивання шлунку, знешкодження чи змивання водою, винесенні потерпілого на свіже повітря або виконанні штучного дихання.



Заходи безпеки при використанні у побуті токсичних речовин:

- перед застосуванням прочитати етикетку на препараті;

- суворо дотримуватись інструкції щодо застосування речовини;

- на упаковці знайти застережний запис (сигнальне слово) з інформацією про те, наскільки небезпечним є вплив засобу (речовини) на організм людини. Наприклад: “Обережно!”, “Небезпечно!”, “Отрута!”, “Небезпечно для життя!”;

- одягати необхідний захисний одяг та засоби індивідуального захисту;

- не палити під час роботи з токсичними речовинами;

- вимити руки та обличчя з милом перед тим як їсти, пити, палити, або купатися, після роботи митись з милом і волосся шампунем;

- зберігати токсичні речовини у місцях, недоступних для дітей.



Заходи безпеки при використанні у побуті вибухо- та пожежонебезпечних речовин.
До таких речовин відносяться зокрема легкозаймисті речовини, зокрема бензин, гас, ацетон, якими розбавляють фарби, лаки та аерозолі, які використовуються для знищення тарганів та комах, дезодоранти. При користуванні ними необхідно пам’ятати, що:

- не можна користуватися відкритим вогнем у місцях зберігання речовин, що легко займаються;

- не можна нагрівати аерозольні балончики на вогні, бо вони можуть вибухнути;

- аерозолі не можна розпилювати поблизу вогню;

- не можна розпалювати вогнища чи користуватися відкритим вогнем поблизу місць зберігання сіна, соломи, хмизу тощо, а зберігати їх слід подалі від житла, в спеціально обладнаних місцях.

Забороняється:
- зберігати речовини, що легко займаються, біля печі, газової плити;

- використовувати бензин, гас для розпалювання печей, вогнищ;

- горючі матеріали біля житла та на горищах;

- залишати без нагляду воду на ввімкненій газовій плиті, бо вона при закипанні може загасити вогонь і в приміщення почне надходити газ, що може призвести до вибуху.

Крім того різні сорти жирів, які використовуються для смаження, займаються самі при собі при температурі близько 450 градусів. Щоб загасити такий жир, не можна користуватися водою, необхідно накрити сковорідку мокрою ганчіркою або кришкою.

При виникненні пожежі вдома необхідно вжити всі заходи для її гасіння, а якщо це вже неможливо – для врятування свого життя та життя інших людей. Перед тим як вийти з дому, необхідно перекрити подачу газу та електроструму, щільно закрити всі двері. Викликати пожежників за телефоном 01.


Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах, при користуванні транспортними засобами
З появою транспортних засобів були створені правила дорожнього руху, які обов’язкові для виконання всіма учасниками дорожнього руху. До учасників дорожнього руху відносяться пішоходи, водії, пасажири, погоничі тварин. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску.

Всяка вулиця складається з проїзної частини, узбіччя чи тротуару.



Пішоходи повинні рухатись по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правої сторони, а в разі їх відсутності або коли просуватися по них неможливо – в один ряд по узбіччю або по краю проїзної частини дороги, назустріч руху транспортних засобів, щоб добре бачити автомобіль, що наближається. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Пішоходи повинні проходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

Переходячи вулицю, подивись ліворуч, а дійшовши до середини проїжджої частини, - подивись праворуч.

Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадочних майданчиках, а де вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.



Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б)допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
в) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, а також у місцях, де встановлено огородження;
г) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із безпекою дорожнього руху;
д) рухатися по дорозі, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

Пасажири повинні дотримуватися встановлених правил:

- посадка і висадка дозволяється після повної зупинки транспортного засобу;

- під час пересування в транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутими, а на мотоциклі – в застебнутому шоломі;

- сидіти або стояти в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування; - під час руху не стояти на східцях, не притулятися до дверей;

- не виставляти руку і не висувати голову у відкрите вікно; - трамвай, який зупинився, обходити потрібно тільки спереду, автобус та тролейбус на зупинках обходять ззаду.

Пасажирам забороняється:

а) під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому;

б) відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару чи узбіччя;

в) перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди виступи транспортних засобів ;

г) стояти під час руху в кузові вантажного автомобіля, сидіти на бортах і на вантажі, який знаходиться на рівні або вище бортів.

Правила поведінки водіїв мопедів та велосипедів:

Рухатися по проїзній частині на мопедах дозволяється особам які досягли 16-річного віку, а на велосипедах – 14-річного віку.

Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані світлоповертаючими поверхнями: спереду – білого кольору, по боках – оранжевого, ззаду – червоного.

Водіям мопедів і велосипедів забороняється:

а) керувати мопедом, велосипедом з несправними гальмами, звуковим сигналом, а також без освітлення в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;

б) під час руху триматися за інший транспортний засіб;

в) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок);

г) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

д)перевозити пасажирів, за винятком дітей до 7-річного віку, на додатковому сидінні, обладнаними надійно закріпленими підніжками;

е)буксирування мопеда, велосипеда, причепа (крім призначеного для експлуатації з цим транспортним засобом.
Вимоги щодо безпеки громадян при переході через залізничні колії,

перебуванні їх на пасажирських платформах і в потягах

Правила безпеки для пішоходів

Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не на­ближається потяг (або локомотив, вагон, дрезина тощо).


Пішоходам забороняється:

• ходити по залізничних коліях;

• переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м;

• переходити колію зразу після проїзду потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пе­ресувається рухомий склад;

• переходити залізничні переїзди при закритому шлагбаумі або при червоному світлі світлофора переїзної сигналізації;

• на станціях і перегонах пролазити під вагонами і перелазити через автозчепи для переходу через колію;

• проходити вздовж залізничної колії ближче п’яти метрів від крайньої рейки;

• проходити по залізничних мостах і тунелях, не обладнаних спе­ціальними настилами для проходу пішоходів;

• пролазити під закритим шлагбаумом на залізничному переїзді, а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає опускатися;

• на електрифікованих лініях підніматися на опори, а також торкатись до металевих проводів заземлення, які ідуть від опори до рейки;

• наближатися до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів;

• підніматися на дах потягів, локомотивів, вагонів тощо;

• класти на рейки залізничної колії будь-які предмети;

• підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подання або прибуття потяга до його повної зупинки.


Правила безпеки пасажирів:

• підніматися у вагон і виходити з вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

• посадку пасажирів у вагон і вихід їх з вагона необхідно проводити тільки з боку перонів або посадочних платформ. Дітей під час посадки у вагон і висадки із вагона слід тримати за руку або на руках.

Пасажирам забороняється:

• проїжджати на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів;

• заходити у вагон і виходити з вагона під час руху потяга;

• висуватися із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга;

• стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинення і відчинення;

• проїжджати у вантажних потягах без спеціального дозволу;

• знаходитись у потязі у нетверезому стані;

• залишати дітей без нагляду на вокзалі та в потязі;

• провозити у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини;

• виходити із вагона на міжколійя і знаходитись там під час руху потяга;

• стрибати з платформи на залізничні колії;

• займатися на пасажирських платформах рухливою грою;

• палити у вагонах (у тому числі тамбурах) приміських потягів, а також у непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів;

• бігти по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без зупинки;

• підходити до вагона до повної зупинки потяга;

• без потреби самовільно зупиняти потяг. Самостійно перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або багажу працівниками пошти та залізниці;

• розміщувати ручну поклажу в тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході вагона приміського потяга.

РОЗДІЛ 4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення

їх негативних наслідків
Причини виникнення, загальна характеристика та класифікація

надзвичайних ситуацій, їх запобігання
Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 1998р “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуація (НС) – це спричинена джерелом небезпеки ситуація, за якої на певній території, акваторії чи господарському об’єкті порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю чи здоров’ю, завдається шкода об’єктам економіки, особистому майну чи природному довкіллю.

Загальні ознаки надзвичайної ситуації:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;

- заподіяння матеріальних і економічних збитків;

- істотне погіршення стану довкілля.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемія, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Деякі вчені розглядають виникнення НС як наслідок загострення суперечностей між суспільством і природою, пов’язане із занадто великими масштабами впливу людства на природне середовище. Пояснюється це швидким зростанням населення Землі, розширенням господарської діяльності, різким збільшенням енергоспоживання та використання інших природних ресурсів. Інші пов’язують НС із обмеженістю знань людства про навколишній світ, що нерідко не дозволяє передбачити усі наслідки реалізації тих чи інших науково-технічних рішень та проектів. Втручаючись у природу, законів якої людство ще далеко не пізнало, та створюючи все більш потужні інженерні комплекси та технічні системи, люди формують нове штучне середовище існування, закономірності існування якого їм ще недостатньо відомі. Якщо ще врахувати, що моральний та загальнокультурний розвиток цивілізації відстає від темпів науково-технічного прогресу, то стане зрозумілим, що внаслідок цього збільшується ризик виникнення надзвичайних ситуацій.

Серед причин, які викликають НС, особливо потрібно виділити такі, як аварії, катастрофи, стихійні лиха. Ці поняття часто переплітаються, люди їх плутають.



Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, або території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель споруд, обладнання та транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. Аварії, в залежності від наслідків (збитків) поділяються на дві категорії, а за розмірами розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії.

Катастрофа – велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків для людини, тваринного чи рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Серед катастроф виділяють події, пов’язані із різними проявами руйнівних сил природи, які об’єднані під загальною назвою “стихійні лиха”.

Серед природних явищ розрізняють небезпечні природні явища та стихійні лиха.

Небезпечне природне явище – стихійна подія природного характеру, яка за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалості може викликати негативні наслідки.

Стихійне лихо – катастрофічне природне явище чи процес, які можуть викликати людські жертви, значну матеріальну шкоду та інші важкі наслідки.

Стихійні лиха переважно пов’язані із природними процесами і можуть бути спровоковані антропогенною діяльністю.



Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС розрізняють:

  • Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

  • Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану природних ресурсів та біосфери

  • Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру: пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування, збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна, викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, замах на керівників держави та народних депутатів України, захоплення заложників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, виявлення застарілих боєприпасів;

  • Надзвичайні ситуації воєнного характеру: пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

  • локальні – коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи або мікроколективу (сім’ї, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо);

  • об’єктові – розгортаються на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони;

  • місцеві – виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, а також у разі коли для її ліквідації необхідні матеріальні технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі НС, які виникають на об’єктах житлово- комунальної сфери та інших , що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

  • регіональні – розгортається на території двох та більше адміністративних районів або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

  • Загальнодержавні (національні) – виникає на території двох або більше областей або загрожує транскордонним перенесенням.

Розрізняють також континентальні та глобальні (загально планетарні) рівні надзвичайних ситуацій.


Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка