Методичні вказівки стор. 7 Зміст тем, вимоги до знань і умінь студентів стор. 9 Розділ Теоретичні основи безпеки життєдіяльності сто



Сторінка21/21
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.74 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

ТЕСТИ


РАДІАЦІЯ: ФІЗИЧНІ ОСНОВИ, ДЖЕРЕЛА РАДІОАКТИВНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ, БІОЛОГІЧНА ДІЯ
1. Одиниця активності за СІ:

а) бекрель (Бк);

б) грей (Гр.);

в) рад.
2. Одиниця поглинутої дози за СІ:

а) бекерель;

б) бep;


в) грей.
3. Одиниця еквівалентної та ефективної дози:

а) бекерель;

б) зіверт (Зв);

в) рад.
4. Позасистемна одиниця активності:

а) електрон-вольт (еВ);

б) кюрі (Кі);

в) рад.
5. Позасистемна одиниця поглинутої дози:

а) рад;


б) бер;

в) зіверт.


6. Позасистемна одиниця еквівалентної та ефективної дози:

а) грей;


б) бекерель;

в) бер.
7. Під потужністю дози радіоактивного випро­мінювання розуміють:

а) відношення дози радіоактивного випромінюван­ня до часу;

б) дозу опромінення, отриману людною під час її перебування на забрудненій радіоактивними речовинами місцевості;

в) дозу опромінення, яка зумовила легкий ступінь променевої хвороби.
8. Процес іонізації являє собою:

а) утворення іонів у результаті впливу на хімічну речовину радіоактивних речовин;

б) утворення з електрично нейтрального атома двох або кількох заряджених частинок;

в) процес розпаду ядра атома на протони та нейтрони.


9. Найбільшу іонізуючу здатність мають:

а) нейтрони;

б) гамма-випромінювання;

в) альфа-частинки.


10. Для вимірювання доз опромінення використо­вуються такі прилади:

а) дозиметри;

б) радіометри-рентгенометри;

в) вимірювачі потужності доз.


11. Особи, які постійно або тимчасово безпосеред­ньо працюють із джерелами іонізуючих випроміню­вань, належать до категорії:

а) “Б”;


б) “Д”;

в) “В”.
12. Особи, які безпосередньо не працюють із дже­релами іонізуючих випромінювань, але за розташуванням їх робочих місць на об'єктах з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримати додаткове опромінення, належать до категорії:

а) “А”;

б) “В”;


в) “Б”.
13. Усе населення належить до категорії:

а) „В”;


б) “Б”;

в)А”.
14. Граничне допустима річна ефективна доза оп­ромінення осіб категорії “А” становить:

а) 2 мЗв;

б) 1 мЗв;

в) 20 мЗв.


15. Гранично допустима річна ефективна доза опромінення осіб категорії “Б” становить:

а) 2 мЗв;

б) 20 мЗв;

в) 1 мЗв.


16. Гранично допустима річна ефективна доза оп­ромінення осіб категорії “В” становить:

а) 20 мЗв;

б) 1 мЗв;

в) 2 мЗв.


17. Запланована максимальна річна доза підвище­ного опромінення персоналу категорії “А” становить:

а) 30 мЗв

б) 40 мЗв;

в) 50 мЗв.


18. Наслідками детерміністичних (нестохастичних) ефектів виливу радіаційного випромінювання можуть бути:

а) променева хвороба, спадкові хвороби, промене­ва катаракта;

б) гостра променева хвороба, променеві опіки, променева катаракта;

в) хронічна променева хвороба, променеві опіки, лейкози.



19. Стохастичними ефектами радіаційного впливу можуть бути:

а) променеві опіки, злоякісні новоутворення, лейкози;

б) гостра променева хвороба, променеві опіки, променева катаракта;

в) злоякісні новоутворення, лейкози, генетичні зміни, що передаються нащадкам.


20. Залежно від масштабів розрізняють такі класи радіаційних аварій:

а)локальні, промислові;

б) промислові, комунальні;

в) локальні, поширені.


21. Фази радіаційної аварії:

а) рання, середня, пізня;

б) рання, проміжна, глобальна;

в) регіональна, фаза стабілізації, очищення.


22. Радіаційно-ядерна аварія — це:

а) будь-яка незапланована подія на об'єкті з радіаційно-ядерною технологією, що відбувається одночас­но із втратою контролю над ланцюговою ядерною ре­акцією та виникненням реальної або потенційної за­грози спонтанної (мимовільної) ланцюгової реакції;

б) така комунальна радіаційна аварія, під час якої у зону аварії потрапили території декількох населеним пунктів, один або декілька адміністративних районів чи навіть областей з кількістю населення понад 10 ти­сяч осіб;

в) така аварія, коли її зона поширюється за межі державних кордонів країни, у якій вона виникла.


23. Природними джерелами радіації є:

а) радіаційний фон, земна радіація, внутрішнє оп­ромінення;

б) космічне випромінювання, земна радіація, внут­рішнє опромінення;

в) штучні джерела радіації, космічне випроміню­вання, внутрішнє опромінення,



24. Одним із найважливіших природних джерел внутрішнього опромінення є:

а) радій;

б) уран;

в) радон.


25. Основними радіонуклідами, що спричинили забруднення місцевості внаслідок Чорнобильської аварії, були:

а) йод-131, -132, сезій-134, -137, плутоіпй-238, -239, стронцій-189, -190;

б) уран-235, -238, радон-230, -222, плутоній-233, -339, йод-131, -132;

в) цезій-134, -137, йод-131, -132. стронцій-89, -90, уран -234,-235.


26. У перші 1,5—2 міс після аварії на ЧАЕС основ­ним дозоутвірним радіаційним елементом був:

а) цезій;

б) плутоній;

в) йод.


27. Радіозахисне харчування грунтується на таких основних положеннях:

а) максимальне зменшення надходження радіонуклідів з їжею, гальмування усмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі; раціональне харчування;

б) максимальне зменшення надходження радіонуклідів в організм шляхом кулінарної обробки продуктів;

в) вживання препаратів, які зменшують усмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі (адсорбентів), раціональне харчування, достатнє очищенння продуктів від радіонуклідів.



ТЕСТИ

ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ У ІІАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ



1. Основні способи захисту населення в осередках катастроф:

а) укриття у захисних спорудах, вживання антидотів, евакуація за межі осередків;

б) використання засобів індивідуального та медичного захисту укриття у захисних спорудах; евакуація та тимчасове переселення;

в) використання сховищ та протирадіаційних приміщень, йодна профілактика, евакуація за межі осередків.


2. Засоби індивідуального захисту діляться на:

а) засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри; медичні засоби захисту; респіратори: ізолювальні протигази;

б) фільтрувальні цивільні та промислові протигази; респіратори; ізолювальні протигази;

в) засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри; сховища.


3. Для захисту органів дихання від окису вуглецю додатково використовуються:

а) фільтрувальні протигази; шлангові протигази;

б) гопкалітовий патрон (ДП-1); респіратори;

в) комплект додаткового патрона (КДП); гопкалітовий патрон.


4. Фільтрувальні промислові протигазн можуть бути використані, якщо в атмосферному повітрі міститься:

а) не менше ніж 20 об’ємних відсотків вільного кисню і не більше ніж 10% хлору або аміаку;

б) не менше ніж 16 об'ємних відсотків вільного кисню і не більше ніж 0,5 об'ємного відсотка отруйної речовини;

в) не більше як 8% отруйної речовини.



5. Шланговий протигаз — це апарат ізолювального типу, який використовується для захисту органів дихання людини під час роботи:

а) у сильно загазованих отруйними речовинами приміщеннях;

б) в атмосфері з недостатнім вмістом кисню або у разі високих концентрацій отруйних речовин;

в) в атмосфері, яка містить понад 5% отруйних речовин.


6. Найбільш доцільно використовувати шланговий протигаз під час виконання:

а) ремонтних робіт, очищення різних ємкостей, цистерн, баків, сховищ тощо;

б) робіт на височині;

в) робіт у приміщеннях з високою концентрацією окису вуглецю.


7. Основні відмінності шлангових протигазів ПШ-2 І ПШ-1 полягають:

а) у довжині повітропровідного шланга;

б) у наявності двох повітропровідних шлангів;

в) у наявності повітродувки та двох повітропровідних шлангів.


8. Ізолювальні протигази використовуються:

а) у разі високих концентрацій СДОР, коли фільт­рувальні протигази не забезпечують захисту; у разі недостатнього вмісту кисню у повітрі; у разі високих концентрацій окису вуглецю, за наявністю в атмосфері невідомих СДОР;

б) у разі високих концентрацій СДОР, зіпсованості фільтрувального протигазу, нестачі кисню у повітрі; наявності в атмосферному повітрі невідомих СДОР;

в) у разі утрудненого дихання потерпілого; нестачі кисню в атмосферному повітрі; за наявності в атмосферному повітрі невідомих СДОР.


9. Постачання кисню в ізолювальному протигазі здійснюється:

а) за допомогою повітропровідних шлангів та повітродувки;

б) за рахунок балонів з киснем або регенеративного патрона;

в) за рахунок очищення повітря, що надходить до протигазу.


10. Засоби захисту шкіри можуть бути:

а) фільтрувального та ізолювального типів;

б) гумові, бавовняні:

в) такі, що частково та повністю захищають шкіру.


11. Медичні засоби захисту призначені для:

а) надання допомоги потерпілим від радіації та отруєння СДОР;

б) запобігання ураженням та надання медичної до­помоги населенню під час катастроф;

в) проведення йодної профілактики.


12. Радіопротектори — це фармацевтичні препарати, які використовуються для:

а) ослаблення реакції організму на зовнішнє радіоактивне опромінення4

б) лікування гострої променевої хвороби;

в) для гальмування усмоктування радіоактивних речовин у кров.


13. До препаратів з радіопротекторною дією належить:

а) атроіпін;

б) цистамін;

в) інтерферон.


14. Табельні медичні засоби захисту такі:

а) шини, джгути, аптечки індивідуальні;

б) аптечка індивідуальна, індивідуальний перев'язувальний пакет, індивідуальний протихімічний пакет;

в) аптечка індивідуальна, індивідуальний перев’язувальний пакет, шприц-тюбик.



15. У сховищах використовуються такі режими повітропостачання:

а) чистої вентиляції, фільтрації, підпори, підвищеного тиску повітря у сховищі;

б) регенерації повітря, застосування балонів з киснем, фільтровентиляції;

в) чистої вентиляції, фільтровентиляції, регенерації повітря, використання балонів з киснем;

г) чистої вентиляції, фільтровентиляції, ізоляції з використанням балонів з киснем.
16. Під час проведення йодної профілактики дози калію йодиду складають:

а) для дорослих — 130 мг, для дітей — 65 мг на добу;

б) для дорослих — 0,5 мг, для дітей — 70 мг на добу;

в) для дорослих — 200 мг, для дітей — 100 мг на добу.


17. Тривалість йодної профілактики для дорослих становить:

а) 7 діб;

б) не більше ніж 10 діб;

в) не більше ніж 15 діб.


18. Тривалість йодної профілактики для дітей віком до трьох років та вагітних жінок становить:

а) не більше ніж 2 доби;

б) не більше ніж 10 діб;

в) не більше ніж 7 діб.


19. Немовлята, які перебувають на грудному виго­довуванні, якщо мати залучена до йодної профілактики, отримують за добу таку дозу калію йодиду:

а) 65 мг;

б) 130 мг;

є) з молоком матері.


20. Обов'язок щодо оповіщення та інформації про аварію на хімічно небезпечному об'єкті покладено на

а) керівника підприємства;

б) начальника штабу цивільної оборони об'єкта;

в) чергового диспетчера.


21. Для привернення уваги населення у разі ви­никнення аварії на хімічно небезпечному об'єкті по­дається такий сигнал:

а) Хімічна небезпека;

6) Увага, всім!

а) Хімічна тривога.



ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.

2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності.

3. Оцінка небезпек та основні принципи управління ризиком.

4. Природне середовище та його роль у життєдіяльності людини.

5. Психологічні особливості та властивості людини.

6. Навколишнє середовище і здоров'я людини.

7. Негативні фактори техносфери.

8. Характеристика шкідливих хімічних речовин та їх вплив на організм людини.

9. Біологічні фактори небезпеки.

10. Психофізіологічні фактори небезпеки життєдіяльності людини.

11. Загальні закономірності прояву природних стихійних лих.

12. Вплив техносфери на навколишнє середовище.

1З. Соціально-політичні небезпеки, причини виникнення, способи розв'язання.

14. Комбінований характер небезпек - їх природно-техногенний аспект.

15. Природно-соціальні небезпеки та фактори, які становлять загрозу для генофонду української нації.

16. Урбанізація і проблеми життєдіяльності людини.

17. Фактори ризику життя в урбанізованому середовищі.

18. Загартування і фізичне виховання, як фактори, що підвищують життєдіяльність людини.

19. Чинники ризику, що впливають на життєдіяльність людини та шляхи підвищення життєдіяльності людини.

20. Причини виникнення, характеристика та класифікація надзвичайних ситуацій.

21. Правовий режим надзвичайного стану.

22. Організація забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях та ліквідація наслідків таких ситуацій.

23. Організація першої долікарської допомоги на підприємствах , в установах та організаціях.

24. Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних ситуацій (аварії на виробництві, землетрусу, повені, пожежі, радіоактивному та бактеріологічному зараженні тощо).

25. Правила поведінки в небезпечних ситуаціях на відпочинку.

26. Правила поведінки в небезпечних ситуаціях в побуті.

27. Побутові небезпеки.

28. Правила безпеки при користуванні громадським транспортом та участь в дорожньому русі.



ПИТАННЯ

підсумкового семестрового контролю знань з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

згідно навчальної програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності»

для вищих закладів освіти затвердженої першим заступником Міністра освіти України В.П.Андрущенком 4 грудня 1998р.
1. Основні етапи розвитку проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності людини.

2. Мета та основні завдання курсу «Безпека життєдіяльності»

3. Зв'язок курсу «Безпека життєдіяльності» з навчальними дисциплінами та практикою життєвого досвіду.



4. Основні положення Концепції національної безпеки України, що стосуються безпеки життя та здоров’я особи.

5. Основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності.

6. Загальна модель діяльності людини.



7. Аксіома про потенційну небезпеку діяльності людини.

8. Джерела небезпеки та їх класифікація.

9. Таксономія та квантифікація небезпек.



10. Концепція допустимого ризику.

11. Загальні положення управління ризиком.

12. Системи забезпечення життєдіяльності людини.

13. Характеристика системи «Людина-життєве середовище».

14. Об'єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «Людина-життєве середовище» різного рівня.

15. Структурно-функціональний стан організму людини.

16. Подразники зовнішнього та внутрішнього середовища організму людини.



17. Значення гомеостазу для забезпечення безпеки організму людини

18. Роль нервової системи в забезпеченні життєдіяльності людини.

19. Основні характеристики аналізаторів організму людини.

20. Роль органів чуття в забезпеченні безпеки.



21. Психо-фізиологічний закон Вебера-Фехнера.

22. Модель сприймання та переробки інформації в системі «Людина-життєве середовище».

23. Психічна характеристика особистості.

24. Дія наркотичних, лікарських та інших речовин на організм людини.

25. Фізіологічні матеріальні та духовні потреби людини



26. Характеристика середовища життєдіяльності людини.

27. Значення флори та фауни в забезпеченні життєдіяльності організму людини.

28. Синергізм та антогонізм дії шкідливих факторів.

29. Роль біоритмів людини в забезпеченні її життєдіяльності.

30. Вплив духовних, соціальних та політичних чинників на життєдіяльність людини.

31. Категорії факторів, що змушують людину ризикувати.

32. Технологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки.

33. Біотехнічні системи.

34. Інженерна фізіологія

35. Антропометрична, біофізична, енергетична, соціальна та техніко-естетична сумісність людини з технікою та середовищем.

36. Загальна характеристика впливу людини на планетарні та космічні ресурси.

37. Основні джерела забруднення атмосфери, водних ресурсів та ґрунтів.

38. Основні види взаємодії та трансформації забруднень в оточуючому середовищі.

39. Негативні наслідки нераціонального природокористування

40. Основні причини деградації оточуючого середовища.

41. Причини та характер виникнення абіотичних природних небезпек.

42. Небезпека дії підвищених рівнів температури, вологості, тиску та швидкості руху повітря.

43. Загальні заходи і засоби захисту від бактеріальних та вірусних захворювань.

44. Небезпека життю та здоров'ю людей від отруйних рослин та грибів.

45. Небезпека контакту з тваринами, комахами та рибами.

46. Основні заходи, спрямовані на попередження та мінімізацію негативних наслідків природних небезпек.



47. Причини та характер виникнення техногенних небезпек.

48. Заходи захисту від небезпек, пов'язаних з транспортними засобами.

49. Заходи безпеки при використанні горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів.

50. Заходи захисту від небезпек, пов’язаних з електричним струмом.

51. Основні заходи та засоби захисту від джерел випромінювання

52. Дія токсичних речовин на організм людини.

53. Основні заходи і засоби захисту від дії токсичних речовин.

54. Причини виникнення небезпек при експлуатації та утриманні житла

55. Загальні причини виникнення соціальних та політичних небезпек.

56. Загальна характеристика комбінованих небезпек.

57. Основні вимоги до технічного стану житлового фонду, інженерного обладнання, транспортних засобів, комунікацій, місць відпочинку та розваг.

58. Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин, електричного устаткування, посудин, що знаходяться під тиском, тощо.

59. Загальні правила користування та поведінки в приміщеннях житлових будинків і на прибудинковій території.

60. Вимоги щодо забезпечення санітарно-гігієнічного та епідемічного благополуччя населення.

61. Загальні правила на вулицях і дорогах, використання транспортних засобів та користування ними.

62. Причини виникнення, загальна характеристика та класифікація надзвичайних ситуацій.

63. Вимоги до систем сповіщення, організації зв'язку та медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях.

64. Ідентифікація типу ситуацій та оцінка рівня небезпеки.



65. Заходи для запобігання зсувів, пожеж та вибухів у житловому фонді.

66. Принципи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.

67. Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних ситуацій.

68. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

69. Види ураження організму людини.

70. Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги.

71. Комплектація аптечки першої допомоги.

72. Підручні засоби для надання першої допомоги.

73. Правила зупинення кровотечі та обробки ран.

74. Правила та порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті.

75. Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності.

76. Органи нагляду і контролю за дотриманням вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням.

77. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності.

78. Нормативна та організаційно-методична основа системи управління безпекою життєдіяльності.

79. Контроль за станом безпеки життєдіяльності.

80. Організація навчання населення з питань безпеки життєдіяльності.

81. Пропаганда знань з питань створення та дотримання здорових і безпечних умов існування людини.





Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка