Методичний комплекс для самостійної роботи студентів спеціальності «Економічна та соціальна географія» з курсу «країнознавство»



Сторінка13/14
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.49 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Держави-спостерігачі СОТ:


Афганістан, Алжир, Андорра, Азербайджан, Багамські острови, Білорусь, Бутан, Боснія та Герцеговина, Ватикан, Вануату, Кабо-Верде, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Ємен, Ірак, Іран, Казахстан, Лаос, Ліван, Лівія, Російська Федерація, острови Самоа, Сан-Томе та Принсіпі, Сейшельські острови, Сербія, Судан, Таджикистан, Узбекистан, Чорногорія (всі, крім Ватикану ведуть переговори про вступ до СОТ).
Додаток 25

Етапи формування Європейського Союзу



Додаток 26

Держави-члени Європейського Союзу

(станом на 01.06.2008 р.)

Рік вступу

Кількість держав
з моменту
утворення

Держави-члени

1957

7

Бельгія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція,

ЄС-

15


1973

9

Велика Британія, Данія

1981

10

Греція

1986

12

Іспанія, Португалія

1995

15

Австрія, Швеція, Фінляндія

2004

25

Естонія, Кіпр (грецька час­тина), Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словач­чина, Словенія, Угорщина, Чехія

ЄС-

12


2007

27

Болгарія, Румунія

Особливі території поза|зовні| межами Європи, що входять в ЄС|

Азорські Острови, Гваделупа, Канарські Острови, Мадейра, Мартініка, Мелілья, Реюньйон, Сеута, Французька Гвіана

Так само, згідно ст.182 Договори про функціонування ЄС, країни-члени Євросоюзу асоціюють з Євросоюзом землі і території поза межами Європи, які підтримують особливі стосунки з Данією, Францією, Нідерландами та Великою Британією

Гренландія (Данія); Майотта, Нова Каледонія, Сен-П'єр і Мікелон, Уолліс і Футуна, Французькі Південні та Антарктичні території, Французька Полінезія (Франція); Аруба, Нідерландські Антильські Острови (Нідерланди); Ангілья, Бермудські Острови, Британські Антарктичні території, Британські території в Індійському океані, Британські Віргінські Острови, Гібралтар, Кайманові Острови, Монтсеррат, Піткерн, Південна Георгія та Південні Сандвічеві Острови, Теркс і Кайкос, Острів Святої Єлени, Фолклендські (Мальвінські) острови (Велика Британія)

Країни-кандидати

Македонія, Туреччина, Хорватія

Країни-учасники політики Європейського сусідства

Ізраїль, Йорданія, Марокко, Молдова, Туніс, Україна

Додаток 27

Північноатлантичний договір

Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 р.

Сторони цього Договору, підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй та своє прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, сповнені рішучості захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи особистості і верховенства права, прагнучи сприяти стабільності і добробуту в північноатлан­тичному регіоні, вирішивши об'єднати свої зусилля для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки, уклали між собою такий Північноатлан­тичний договір:

СТАТТЯ 1


Сторони зобов'язуються, як це визначено у Статуті Організації Об'єднаних Націй, вирішувати всі міжнародні спори, учасниками яких вони можуть стати, мирними засобами і таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість, а також утримуватись у своїх міжнародних відносинах від погроз силою чи застосування сили у будь-який спосіб, несумісний з цілями Організації Об'єднаних Націй.

СТАТТЯ 2


Сторони сприятимуть подальшому розвитку мирних і дружніх міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції, домагаючись кращого розуміння принципів, на яких ці інституції засновані, та створюючи умови для забезпечення стабільності і добробуту. Вони намагатимуться усувати конфлікти у своїй зовнішній економічній політиці та сприятимуть економічному співробітництву між окремими або між усіма учасниками Договору.

СТАТТЯ З


Для забезпечення ефективнішої реалізації цілей цього Договору Сторони, діючи окремо чи колективно, шляхом постійного І ефективного вдосконалення влас­них можливостей та взаємодопомоги, підтримуватимуть і розвиватимуть свою інди­відуальну та колективну здатність протистояти збройному нападу.

СТАТТЯ 4


Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін.

СТАТТЯ 5


Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх; і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Стат­тею 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у північноатлантичному регіоні.

Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв'язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.

СТАТТЯ 61

При застосуванні Статті 5 збройним нападом на одного або більше учасників Договору вважається напад, здійснений на територію будь-якої із Сторін у Європі чи у Північній Америці, на алжирські департаменти Франції2, на окупаційні сили будь-якої із Сторін у Європі, на острови під юрисдикцією будь-якої із Сторін, роз­ташовані в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака; на кораблі чи літальні апарати будь-якої із Сторін, які перебувають у межах цих територій.

СТАТТЯ 7


Цей Договір не зачіпає і не повинен тлумачитися як такий, що будь-яким чином зачіпає права і обов'язки Сторін, які випливають для них як держав-членів із Статуту Організації Об'єднаних Націй, чи головну відповідальність Ради Безпеки ООН за підтримку міжнародного миру й безпеки.

СТАТТЯ 8


Кожна сторона заявляє, що жодна з чинних міжнародних угод між нею та будь-якою іншою із Сторін чи будь-якою третьою державою не суперечить положенням цього Договору, і зобов'язується не укладати жодних міжнародних угод, що суперечать цьому Договору.

СТАТТЯ 9


Цим Договором Сторони засновують Раду, в якій кожна з них буде представ­лена для розгляду питань, пов'язаних з виконанням цього Договору. Рада буде організована таким чином, щоб її можна було скликати швидко і в будь-який час. Рада створить такі допоміжні органи, в яких вона може мати потребу; зокрема, вона негайно створить Комітет оборони, який рекомендуватиме засоби для вико­нання Статей 3 і 5.

СТАТТЯ 10



Сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати у життя принципи цього Договору і сприяти безпеці у північноатлантичному регіоні. Будь-яка запро­шена таким чином держава може стати Стороною у цьому Договорі шляхом передачі свого документа про приєднання на збереження урядові Сполучених Штатів Амери­ки. Уряд Сполучених Штатів Америки повідомить кожну із Сторін про депонування у нього кожного такого документа про приєднання.

СТАТТЯ 11



Цей Договір повинен бути ратифікованим, а його умови виконуватись усіма Сторонами згідно з їхніми відповідними конституційними процедурами. Ратифіка­ційні грамоти у найкоротший термін мають бути передані на депонування уряду Сполучених Штатів Америки, який повідомить усі інші Сторони, що підписали цей Договір, про кожне депонування. Договір набуде чинності для тих держав, які його ратифікували, одразу після депонування ратифікаційних грамот більшості із Сторін, які його підписали, у тому числі ратифікаційних грамот Бельгії, Канади, Франції, Люксембургу, Нідерландів, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки, а для інших держав він набуде чинності з дати депонування їхніх ратифікаційних грамот.

СТАТТЯ 12



Через десять років після набуття Договором чинності або в будь-який час пізніше цього терміну Сторони, якщо того вимагатиме будь-яка з них, проведуть спільні консультації з метою перегляду цього Договору, враховуючи чинники, які на той момент впливатимуть на стан безпеки та миру в північноатлантичному регіоні, у тому числі появу нових універсальних чи регіональних угод, укладених згідно зі Статутом ООН і спрямованих на підтримання міжнародного миру й безпеки.

СТАТТЯ 13



Через двадцять років після набуття Договором чинності будь-яка із Сторін має право припинити свою участь у ньому через рік після передачі повідомлення про денонсацію урядові Сполучених Штатів Америки, який поінформує уряди інших Сторін про депонування кожного повідомлення про денонсацію.

СТАТТЯ 14



Цей Договір, тексти якого англійською і французькою мовами мають однакову силу, зберігатиметься в архіві уряду Сполучених Штатів Америки. Його належним чином завірені копії будуть передані цим урядом урядам Договірних Сторін.
Примітки: 1 Статтю 6 було переглянуто Статтею 2 Протоколу Північноатлантичного

договору про вступ Греції та Туреччини.

2 16 січня 1963 р. Північноатлантична рада переглянула Договір у своєму

рішенні С-Р(63)2, пункт V, про незалежність алжирських департаментів

від Франції

Додаток 28

Каталог: files -> 2012
2012 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
2012 -> «основи соціальної географії» Харків 2007
2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медична географія»
2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів зі спеціальності «Економічна І соціальна географія»
2012 -> Титульний аркуш
2012 -> Рішенням Київської обласної ради від 29. 07. 2010 №775-33-v програма співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка