Методичний комплекс для самостійної роботи студентів спеціальності «Економічна та соціальна географія» з курсу «країнознавство»
Скачати 3.49 Mb.
|
- Навігація по даній сторінці:
- Контрольні запитання до семінару
- Література: Основна
- ДОДАТКИ Додаток 1 Територія та столиці країн світу
| Тема: Україна та НАТО.
Організація Північноатлантичного договору (НАТО) - це альянс 26 країн (станом на 01.06.2008 р.) з Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору (див. додаток 27), підписаного у Вашингтоні 4 квітня За Договором головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн-членів за допомогою політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок і підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні. Вона слугує форумом, на якому країни з Північної Америки і Європи можуть консультуватись зі спільних питань безпеки та здійснювати спільні дії з їх розв'язання. Засадами НАТО є відносини між північноамериканськими та європейськими членами Альянсу. Ці країни поділяють однакові основні цінності та інтереси і віддані справі збереження демократичних принципів, що робить нероздільною безпеку Європи і Північної Америки. Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії і розглядає напад на одного або декількох членів як напад на усіх. НАТО залишається міжурядовою організацією, в якій кожен член зберігає свій суверенітет. Усі рішення в НАТО приймаються спільно на основі консенсусу. Найважливішим органом прийняття рішень в НАТО є Північноатлантична рада, в якій беруть участь представники усіх країн - членів Альянсу на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів. Кожна країна-член НАТО бере повноцінну участь у процесі прийняття рішень на рівноправній основі незалежно від її розміру або політичної, військової та економічної потужності. НАТО не має своїх оперативних сил, за винятком тих, що приписані до Альянсу країнами-членами, або надаються країнами-партнерами задля виконання конкретних місій. Для цього існує ряд механізмів - процеси оборонного і ресурсного планування, які є основою співпраці у межах Альянсу, виконання політичних зобов'язань з вдосконалення можливостей та військова структура, яка об'єднує функції багатонаціональної організації з планування збройних сил і широкомасштабної системи командування і управління військовими силами, приписаними до Альянсу. Тобто за керівництва стратегічних командувачів НАТО Організація забезпечує спільне планування, навчання і оперативне розгортання сил, наданих країнами-членами Альянсу відповідно до спільно узгодженого процесу планування збройних сил. У підсумку важливою частиною ролі НАТО є функція каталізатора генерування військових сил як необхідних для виконання завдань Альянсу, так і таких, які дають змогу країнам-членам Альянсу брати участь в операціях з врегулювання кризових ситуацій, які самостійно вони не змогли б виконати. Діалог і співпраця з країнами - не членами НАТО допомагають подолати розкол часів холодної війни й поширити безпеку і стабільність далеко за межі кордонів НАТО. Альянс поглиблює і розширює співпрацю з Україною, а також з іншими країнами-партнерами, які вже набули членства в Альянсі - і країнами-учасницями програми "Середземноморський діалог" та розширеним Близьким Сходом. Він також зміцнює співпрацю з іншими міжнародними організаціями, зокрема з Європейським Союзом, з яким він розвиває стратегічне партнерство. Структури і механізми НАТО забезпечують рамки для цих різних форм співпраці, які є невід'ємною частиною повсякденної роботи Альянсу. Між 1947 і 1949 роками сталася низка драматичних політичних подій, які змусили деякі країни Європи серйозно замислитись над проблемами своєї безпеки. Йдеться про пряму загрозу суверенітету Норвегії, Греції, Туреччині та інших країн Західної Європи, червневий 1948 року державний переворот в Чехословаччині та протиправну блокаду Берліна, що розпочалась у квітні того ж самого року. Підписання у березні 1948 року Брюссельського договору стало свідченням рішучості п'яти країн Західної Європи - Бельгії, Франції, Люксембургу, Нідерландів і Великої Британії - розробити спільну систему оборони і посилити взаємні зв'язки в такий спосіб, який дозволив би їм краще протистояти ідеологічній, політичній і військовій загрозі своїй безпеці. Брюссельський договір став першим кроком у повоєнній реконструкції західноєвропейської безпеки і сприяв створенню оборонної організації Західноєвропейського Союзу. Це також був перший крок на шляху до підписання у 1949 році Північноатлантичного договору та створення Північноатлантичного альянсу. Згодом переговори зі Сполученими Штатами і Канадою привели до створення єдиного Північноатлантичного альянсу на засадах гарантій безпеки і взаємних зобов'язань між Європою і Північною Америкою. Держави, що підписали Брюссельський договір, запросили Данію, Ісландію, Італію, Норвегію і Португалію приєднатись до цього процесу. Ці переговори завершились підписанням у квітні 1949 року Вашингтонського договору, який започаткував систему колективної безпеки на основі партнерства між 12 країнами (див. додаток 28). У 1952 році до цього договору приєднались Греція і Туреччина. Федеративна Республіка Німеччина стала членом Альянсу у 1955 році, а у 1982-му до лав НАТО вступила Іспанія. У 1990 році після возз'єднання Німеччини колишня Німецька Демократична Республіка перейшла під захист Альянсу, як невід'ємна частина об'єднаної держави. Чеська Республіка, Угорщина і Польща приєдналися до НАТО у 1999 році. У 2003 році ще сім країн (Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія) були запрошені розпочати переговори про вступ і у березні 2004 року офіційно приєднались до договору. З дня створення Організації Північноатлантичного договору минуло понад 50 років. Протягом усього часу своєї діяльності НАТО було зосереджене на забезпеченні оборони і безпеки держав-членів. Після розпаду Організації Варшавського договору в 1990 р. намітились контури сучасного союзу. Сьогодні можна окреслити три напрями діяльності НАТО, а саме: створення інституційних політичних рамок для розвитку відносин союзу з партнерами у Центральній та Східній Європі; розвиток співробітництва в оборонній та військовій сферах; роль НАТО у врегулюванні кризових ситуацій і операціях з підтримки миру. Час від часу у відповідальні моменти своєї історії НАТО проводить зустрічі на вищому рівні за участю глав держав і урядів. Присутність на таких засіданнях прем’єр-міністрів і президентів та їхня безпосередня участь у процесі прийняття рішень на основі консенсусу підносить значення зустрічей в очах громадськості і надає їм більшого історичного значення. На чолі НАТО стоїть Північноатлантична рада (ПАР), до якої входять представники країн-членів. На Правах партнерства в роботі органів НАТО беруть участь представники дипломатичних місій інших країн. Важливими органами блоку є Комітет оборонного планування (КОП), Група ядерного планування (ГЯП), а також комітети з політичних, економічних, військових, медичних питань, питань озброєння, науки, досліджень, інфраструктури, інформації та культурних зв'язків, військового та цивільного бюджетів. Якщо в перші роки утворення мета союзу була «тримати США всередині, Німеччину в покорі, а Росію поза альянсом», то в останні роки діяльність Союзу змінилась. Пішла в минуле загроза масового зіткнення, а підходи до безпеки на засадах співпраці прийшли на зміну колишній конфронтації між країнами-членами Організації Варшавського договору та Північноатлантичного союзу. Але, попри все, потенційна загроза безпеці з боку нестабільності та напруження в світі залишається. Сьогодні розвиток політики Союзу відбувається у широких рамках міжнародної співпраці з безпеки, а не виокремлено від інших структур і організацій з безпеки. НАТО працює над розбудовою нової архітектури безпеки в Європі, яка прагне досягти своєї мети через взаємне доповнення ролей Організацій Північноатлантичного договору, ОБСЄ, Європейського Союзу і Ради Європи. Запобігання нестабільності та розмежуванню, які можуть стати результатом економічних диспропорцій та войовничого націоналізму, залежить від ефективної взаємодії між цими різними складовими. Активний діалог і співпраця союзу з новими партнерами та іншими організаціями спирається на його зобов'язання утримувати ефективну міць колективної оборони і розвивати необхідну основу відвернення конфліктів і розв'язання криз. Таким чином, політика безпеки Союзу сьогодні ґрунтується на таких елементах, що доповнюють один одного: діалозі, співпраці, підтриманні колективної оборонної спроможності. Кожен з елементів спрямований на те, щоб кризи, які впливають на європейську безпеку, можна було відвернути або розв'язати мирним шляхом. Військовий вимір Союзу залишається невід'ємним чинником для досягнення цих цілей. Він продовжує віддзеркалювати низку фундаментальних принципів: а) НАТО є винятково оборонною організацією за своєю метою; б) напад на одного члена Союзу є нападом на всіх, тобто безпека є неподільною; в) політика безпеки НАТО ґрунтується на колективній обороні; г) утримання необхідного балансу ядерних і звичайних сил у Європі залишатиметься необхідним у передбачуваному майбутньому. За умов, що змінюються та впливають на безпеку Європи, сили країн НАТО адаптуються до нової стратегічної обстановки, стають меншими та гнучкішими. Розширення НАТО є подальшим кроком до основної мети Союзу - вдосконалення безпеки і поширення стабільності на весь Євроатлантичний регіон. Проте це нікому не становить загрози. НАТО залишатиметься оборонним Союзом, метою якого є збереження миру в Євроатлантичному регіоні та безпека його членів. Збільшення кількості членів блоку має здійснюватися через приєднання нових членів до Організації Північноатлантичного договору. Важливо зазначити, що розширення НАТО є відкритим, тривалим процесом, а не одноразовою подією. Очікується, що Союз продовжуватиме запрошувати нових членів, які бажають і спроможні взяти на себе відповідальність та зобов'язання, що випливають з членства в Організації. Тим часом НАТО підтримує активні відносини як з тими країнами, що висловили свою зацікавленість у членстві НАТО, так і з тими, які можуть вступити до Організації в майбутньому. Жодна європейська демократична країна, чий вступ відповідатиме вимогам Договору, не залишиться поза увагою. Відносини НАТО з Україною почали розвиватися невдовзі після проголошення незалежності державою в 1991 р. У 1994 р. наша країна приєдналася до програми «Партнерство заради миру», яка спрямована на вдосконалення можливостей у миротворчій діяльності через спільне планування, підготовку, навчання, тобто через досягнення сумісності військових підрозділів країн-партнерів з відповідними силами країн-членів НАТО. Україна бере активну участь у засадах за програмою «Партнерство заради миру», влаштовувала навчання в рамках Програми на своїй території. Важливим є внесок держави в миротворчих місіях в Африці, країнах колишньої Югославії тощо. Консультації та співробітництво між Україною та НАТО через семінари, робочі групи та інші спільні програми охоплюють широке коло питань, зокрема: планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовність до катастроф; стосунки між військовими та цивільними, демократичний контроль над збройними силами, оборонна реформа в Україні; оборонне планування, складання бюджету, політика, стратегія та концепція національної безпеки; конверсія оборонної промисловості; військова співпраця між НАТО та Україною; військова підготовка та навчання; економічні аспекти безпеки; наука і технологія; питання екологічної безпеки, зокрема ядерної; аерокосмічні науково-технічні розробки; координація дій військових і цивільних органів; управління повітряним рухом і контроль за повітряним простором. Створена Спільна робоча група НАТО - Україна з оборонної реформи. Північноатлантична рада періодично проводить свої засідання, принаймні двічі на рік, за участю представників України, на форумі «Комісія Україна - НАТО», на якому обговорює шляхи поліпшення і подальшого розвитку співпраці. Контрольні запитання до семінару: 1. Схарактеризуйте основні етапи формування НАТО. 2. Назвіть керівні органи НАТО . 3. Схарактеризуйте основні цілі Північноатлантичного альянсу. 4. Назвіть основні напрями діяльності НАТО. 5. Схарактеризуйте фундаментальні принципи Північноатлантичного альянсу. 6. Схарактеризуйте стан співробітництва між Україною та НАТО. Література: Основна: 1. Довідник НАТО (українською мовою). Укладач Шервен Ніколас., Public Diplomacy Division NATO, 1110 Brussels, Belgium, 2006. - 384 с.; Додаткова: 1. Палій О. Навіщо Україні НАТО ? – К.: Дніпро, 2006.-144 с.; 2. Website: www.nato.int Основні завдання та запитання до модульного контролю з курсу «Країнознавство»:
схарактеризуйте предмет та об’єкт дослідження у країнознавстві; схарактеризуйте основні принципи та закономірності даної науки; яки види територій виділяють у міжнародному праві, схарактеризуйте відмінності між цими поняттями; дайте характеристику етапів та періодів, що виділяють у процесі формування політичної карти світу; які зміни відносять до якісних а кількісних на політичній карті світу, наведіть конкретні приклади; назвіть «гарячи точки» планети, поясніть причини виникнення конфліктів в них; які ознаки використовуються для проведення типології держав світу; схарактеризуйте основні підходи в типології держав світу та відмінності між ними за різними авторами; назвіть чинники, які сприяють утворенню міжнародних організацій; дайте характеристику історії формування, функцій та головних пріоритетів найважливіших міжнародних організацій (ООН, НАТО, ЕС, СОТ тощо); назвіть основні категорії географічного положення та розкрийте їх суть; схарактеризуйте основні ознаки географічного положення; назвіть функції які виконують державні кордони та стисло схарактеризуйте кожну з них; схарактеризуйте засади формування регіонального поділу світу; дайте порівняльну характеристику регіонального поділу світу за різними авторами; назвіть основні регіони світу та покажіть їх на карті; розкрийте роль і значення Світової організації торгівлі у світовій економіці, назвіть основні сфери діяльності та функції СОТ; схарактеризуйте роль і місце України в цій організації; схарактеризуйте основні етапи формування та цілі Європейського Союзу. Зразок одного з варіантів модульного контролю з курсу «Країнознавство» 1. Дайте визначення об’єкту Країнознавства. 2. Дайте визначення понять «країна», «джамахирія». 3. Поясніть, в чому полягає закономірність неминучого розпаду імперій. 4. Який статус у міжнародному праві має Антарктида та води Світового океану ? 5    . Домалюйте схему: Типи монархій
6. Які з перерахованих країн є унітарними (зайві закресліть) Бразилія, Канада, Нігерія, Швейцарія, Японія, ОАЄ, Франція, Мексика, Білорусь, ПАР. 7. Назвіть чотири острівних держави Європи. 8. У якому році утворилася держава Ізраїль ? 9. У якому році розпалась Чехословаччина ? 10. Розшифруйте наступні скорочення: СФРЮ, НДР. 11. Наведіть приклади кількісних змін на політичній карті світу. 12. Наведіть приклади карликових країн Латинської Америки. (не менше 3-х) 13. Які з перерахованих країн належать до країн, що розвиваються (зайві закресліть): ПАР, Афганістан, Гана, Н. Зеландія, Болівія, Словаччина, Албанія, Португалія, Латвія, Мальта, Судан, Ісландія. 14. Колоніями яких держав були наступні країни Лівія - _______________________; Макао - ______________________; Колумбія - ______________________. 15. Розкрийте роль ЄС в економічних та політичних процесах сьогодення. 16. За типовим планом дайте характеристику ПГП Грузії. ДОДАТКИ Додаток 1 Територія та столиці країн світу
Скорочення: оф. - офіційна столиця; факт. – фактична столиця. Додаток 2 Каталог: files -> 2012 2012 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство 2012 -> «основи соціальної географії» Харків 2007 2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медична географія» 2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів зі спеціальності «Економічна І соціальна географія» 2012 -> Титульний аркуш 2012 -> Рішенням Київської обласної ради від 29. 07. 2010 №775-33-v програма співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів Скачати 3.49 Mb. Поділіться з Вашими друзьями:
|