історії створення комп'ютерів та різним галузям їх застосування.
Матеріал краще готувати до уроку заздалегідь, а потім організовувати його вивчення у вигляді повідомлень окремих учнів. На початку вивчення теми можна оголосити серед учнів конкурс на краще повідомлення та кращий ілюстративний альбом про різні застосування комп'ютерної техніки, вибрати журі та оголосити тип заохочення переможців. Це дозволить зробити на останніх уроках вивчення теми своєрідну виставку рефератів, альбомів, газет з теми «Комп'ютери навколо нас».
Необхідно зазначити, що такий підхід до вивчення поняття інформаційної системи дає можливість значно підвищити пізнавальну активність та інтерес учнів до інформатики, що, в свою чергу, впливає на ефективність засвоєння основних понять інформатики та досягнення цілей навчання з використанням комп'ютерно-орієнтованих дидактичних систем.
Учителю не слід вимагати від учнів глибоких знань щодо історії створення комп'ютера, дат та прізвищ, головне завдання — формування уявлень та знань учнів про те, що при зміні апаратної складової основні принципи функціонування комп'ютера залишаються незмінними. Важливо також, щоб учні розуміли вплив науково-технічного прогресу на діяльність людини.
Комп'ютерні мережі
На останньому уроці теми доцільно пояснити поняття комп'ютерної мережі, оскільки багато сучасних інформаційно-комунікаційних технологій грунтується на використанні комп'ютерних мереж. Учні повинні засвоїти, що першопричиною створення комп'ютерних мереж стало прагнення до економії ресурсів. Економія досягається кількома шляхами:
мережа забезпечує швидкий доступ до різних джерел інформації;
мережа зменшує надмірність ресурсів.
Доцільно дати таке описове означення цього поняття: комп'ютерна мережа — це сукупність комп'ютерів, що з'єднані лініями зв'язку і оснащені комунікаційним обладнанням і комунікаційним програмним забезпеченням (мал. 21.5).
|
|
Комп'ютерні мережі
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Інформаційні
|
|
|
|
|
|
|
За призначенням
|
|
Обчислювальні
|
|
|
|
|
|
|
Інформаційно-
|
|
|
|
|
|
обчислювальні
|
|
|
|
3 централізованим банком даних
|
|
|
|
|
|
За розміщенням даних
|
|
З розподіленим
банком даних
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Локальні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Корпоративні
|
|
За територіальним розподілом
|
|
|
Глобальні
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Локальні
|
|
|
|
|
За складом ЕОМ
|
|
|
|
|
|
|
Однорідні
|
|
|
|
|
|
|
Неоднорідні
|
|
|
|
Мал. 21.5
 Комп'ютерна мережа забезпечує:
колективне опрацювання даних користувачами, комп'ютери яких під'єднані до мережі, та обмін даними між цими користувачами;
спільне використання програм;
спільне використання принтерів, модемів та інших периферійних пристроїв.
Існують різні класифікації комп'ютерних мереж.
Слід пояснити учням, що комп'ютери, об'єднані в мережу, мають значно ширші можливості, ніж комп'ютери, які працюють окремо. Можна також розглянути детальніше кожну складову мережі та запропонувати такі описові означення.
Комунікаційне або мережеве обладнання — це периферійні пристрої, що здійснюють перетворення сигналів, використовуваних у комп'ютері, на сигнали, що передаються через лінії зв'язку, і навпаки.
Такими пристроями є модеми та мережеві адаптери. Модеми застосовуються при використанні телефонних ліній зв'язку, мережеві адаптери — при використанні інших ліній зв'язку.
Лінія зв'язку — це обладнання, за допомогою якого здійснюється об'єднання комп'ютерів у мережу.
Мережева інтерфейсна плата (або мережевий адаптер) — спеціальний апаратний засіб для ефективної взаємодії персональних комп'ютерів у мережі. Вона встановлюється в одне з вільних гнізд розширення шини комп'ютера, а кабель передавання даних під'єднується в роз'єм на цій платі.
Лінії зв'язку, що використовують кабелі для передавання сигналів, називаються дротовими, решта-— бездротовими.
Телефонна лінія — приклад лінії зв'язку з дротами. Системи супутникового зв'язку — бездротові. Лінії зв'язку різні за складністю. Часто для з'єднання локально розташованих комп'ютерів використовується радіозв'язок. Для потужніших телекомунікацій використовується мікрохвильове або інфрачервоне випромінювання.
Комунікаційне або мережеве програмне забезпечення — це набір програм, що забезпечують роботу мережевого обладнання і обмін інформацією між комп'ютерами в мережі.
Мережеве програмне забезпечення поділяється на дві групи програм. Перші працюють з мережею на так званому низькому рівні. Ці програми забезпечують управління мережевим обладнанням з метою перетворення сигналів з одного виду на інші.
Програми другої групи працюють з мережею на високому рівні, вони призначені для розпізнавання та опрацювання інформації залежно від її характеру та способу організації.
Усі комп'ютерні мережі поділяються на три групи — локальні, корпоративні і глобальні мережі.
Локальна мережа об'єднує комп'ютери, що розташовані на невеликій відстані один від одного, і є замкнутою системою. Невеликі відстані між комп'ютерами дають можливість використовувати для зв'язку в локальних мережах звичайні дротові лінії.
Як правило, локальна мережа обмежена офісом, кабінетом інформатики, однією будівлею. Локальні мережі повинні бути легко адаптованими, тобто мати гнучку архітектуру, яка дозволяє довільно розташовувати робочі місця, додавати або переставляти персональні комп'ютери або периферійні пристрої. Якщо така мережа організована грамотно, то вихід з ладу однієї зі складових не впливає на роботу інших.
Локальна мережа створюється для спільного використання та обміну інформацією між комп'ютерами, спільного використання ресурсів мережі.
Ресурс мережі — це пристрої, що входять до апаратної частини деяких із комп'ютерів мережі, доступні і можуть використовуватися будь-яким користувачем мережі. Ресурсами мережі можуть бути принтери, сканери, модеми, стримери, фотонабірні апарати, дискові накоичувачі великої ємності, пристрої резервного копіювання інформації, верстати з числовим програмним управлінням тощо.
Комп'ютер, ресурси якого призначені для спільного використання, називається сервером (від англ. to serve - постачати, обслуговувати). Комп’ютери, що використовують ресурси мережі, називають робочими станціями. Сучасні локальні мережі дуже різноманітні і можуть мати у своєму складі один або кілька серверів, комп'ютери, які одночасно можуть бути як сервером, так і робочою станцією.
Найзагальніший тип серверу — файловий, основний ресурс файлового серверу — файли. Будь-який комп'ютер з одним або кількома жорсткими дисками можна використати як файловий сервер (Репtіит, 32-64 Мб RAМ).
Взаємодія серверів і робочих станцій забезпечується мережевим програмним забезпеченням кожного комп'ютера мережі. Користувачеві робочої станції доступні ресурси мережі відповідно до заздалегідь обумовлених правил.
Призначення робочої станції — виконувати програми, одержані з мережі, а призначення сервера — доставляти ці програми до робочих станцій. Схему роботи, коли робочі станції виконують велику частину опрацювання даних, а файл-сервер надає файли для цього опрацювання, називають розподілений опрацюванням. Схему опрацювання, за якою робота розподіляється між робочою станцією і файлом-сервером рівномірно, називається системою «клієнт-сервер». Як правило, таке середовище складається із сервера баз даних (БД) (високошвидкісний процесор, що опрацьовує запити до БД) в поєднанні з робочими станціями.
Крім того, мережі розрізняються за іншими ознаками, наприклад:
швидкістю передавання;
типом кабелю, що використовується;
фізичним розташуванням кабелю;
форматом пакетів (кадрів) тощо.
Глобальна мережа — це з'єднання локальних мереж і окремих комп'ютерів, розташованих далеко один від одного.
У таких мережах є додаткові пристрої для опрацювання великих обсягів даних та пересилання їх на велику відстань. Передусім, це сервери глобальних мереж, які є дуже потужними комп'ютерами.
Через великі відстані між комп'ютерами використання звичайних ліній зв'язку в глобальних мережах неможливе. Сучасні глобальні мережі використовують телефонний зв'язок. Проте зв'язок між серверами глобальної мережі здійснюється не через звичайні телефонні лінії, а через виділені лінії або через спеціальні канали зв'язку.
Виділена телефонна лінія використовується лише для передавання інформації між комп'ютерами в мережі. Вона має високу швидкість передавання та перешкодостійкість. Канали зв'язку мають ті самі властивості, однак з вищими якісними характеристиками.
У глобальних мережах усе частіше використовуються системи супутникового зв'язку, що значно розширює їх масштаби та можливості використання. Щоб користуватися глобальною мережею, у комп'ютері необхідно мати модем і спеціальне програмне забезпечення.
Найбільшою у світі глобальною мережею є мережа Інтернет. Вона охоплює всі континенти Землі.
Схема персонального компьютера
СИСТЕМНАЯ МАГИСТРАЛЬ ПЕРЕДАЧИ ДАННЫХ
(










 ОБЩАЯ ШИНА)
------- центральное устройство (системный блок)
АЛУ - арифметико – логическое устройство
УУ - устройство управления
ОЗУ – оперативно запоминающее устройство
К-Р - контроллер (адаптер)
НГМД – накопитель на гибких магнитных дисках
Н ЖМД – накопитель на жестких магнитных дисках
- слоты
Поділіться з Вашими друзьями: |