історії ство­рення комп'ютерів та різним галузям їх застосування

Матеріал краще готувати до уроку заздалегідь, а потім організову­вати його вивчення у вигляді повідомлень окремих учнів. На початку вивчення теми можна оголосити серед учнів конкурс на краще повідом­лення та кращий ілюстративний альбом про різні застосування комп'ю­терної техніки, вибрати журі та оголосити тип заохочення переможців. Це дозволить зробити на останніх уроках вивчення теми своєрідну виставку рефератів, альбомів, газет з теми «Комп'ютери навколо нас».

Необхідно зазначити, що такий підхід до вивчення поняття інформа­ційної системи дає можливість значно підвищити пізнавальну актив­ність та інтерес учнів до інформатики, що, в свою чергу, впливає на ефективність засвоєння основних понять інформатики та досягнення цілей навчання з використанням комп'ютерно-орієнтованих дидактич­них систем.

Учителю не слід вимагати від учнів глибоких знань щодо історії створення комп'ютера, дат та прізвищ, головне завдання — формуван­ня уявлень та знань учнів про те, що при зміні апаратної складової основні принципи функціонування комп'ютера залишаються незмін­ними. Важливо також, щоб учні розуміли вплив науково-технічного прогресу на діяльність людини.

На останньому уроці теми доцільно пояснити поняття комп'ютерної мережі, оскільки багато сучасних інформаційно-комунікаційних техно­логій грунтується на використанні комп'ютерних мереж. Учні повинні засвоїти, що першопричиною створення комп'ютерних мереж стало праг­нення до економії ресурсів. Економія досягається кількома шляхами:

• 
  мережа забезпечує швидкий доступ до різних джерел інформації;
  
• 
  мережа зменшує надмірність ресурсів.
  

		Комп'ютерні мережі
						Інформаційні
	За призначенням					Обчислювальні
						Інформаційно-
						обчислювальні
						3 централізованим банком даних
	За розміщенням даних					З розподіленим банком даних
						Локальні
						Корпоративні
	За територіальним розподілом					Глобальні
						Локальні
		За складом ЕОМ
						Однорідні
						Неоднорідні

• 
  колективне опрацювання даних користувачами, комп'ютери яких під'єднані до мережі, та обмін даними між цими користувачами;
  
• 
  спільне використання програм;
  
• 
  спільне використання принтерів, модемів та інших периферійних пристроїв.
  

Слід пояснити учням, що комп'ютери, об'єднані в мережу, мають значно ширші можливості, ніж комп'ютери, які працюють окремо. Можна також розглянути детальніше кожну складову мережі та запро­понувати такі описові означення.

Такими пристроями є модеми та мережеві адаптери. Модеми застосовуються при використанні телефонних ліній зв'язку, мережеві адаптери — при використанні інших ліній зв'язку.

Лінії зв'язку, що використовують кабелі для передавання сигналів, називаються дротовими, решта-— бездротовими.

Телефонна лінія — приклад лінії зв'язку з дротами. Системи супутникового зв'язку — бездротові. Лінії зв'язку різні за складністю. Часто для з'єднання локально розташованих комп'ютерів використовується радіозв'язок. Для потужніших телекомунікацій використовується мік­рохвильове або інфрачервоне випромінювання.

Комунікаційне або мережеве програмне забезпечення — це набір програм, що забезпечують роботу мережевого обладнання і обмін інформацією між комп'ютерами в мережі.

Мережеве програмне забезпечення поділяється на дві групи про­грам. Перші працюють з мережею на так званому низькому рівні. Ці програми забезпечують управління мережевим обладнанням з метою перетворення сигналів з одного виду на інші.

Програми другої групи працюють з мережею на високому рівні, во­ни призначені для розпізнавання та опрацювання інформації залежно від її характеру та способу організації.

Усі комп'ютерні мережі поділяються на три групи — локальні, кор­поративні і глобальні мережі.

Як правило, локальна мережа обмежена офісом, кабінетом інформа­тики, однією будівлею. Локальні мережі повинні бути легко адаптова­ними, тобто мати гнучку архітектуру, яка дозволяє довільно розташову­вати робочі місця, додавати або переставляти персональні комп'ютери або периферійні пристрої. Якщо така мережа організована грамотно, то вихід з ладу однієї зі складових не впливає на роботу інших.

Локальна мережа створюється для спільного використання та об­міну інформацією між комп'ютерами, спільного використання ресурсів мережі.

Ресурс мережі — це пристрої, що входять до апаратної частини деяких із комп'ютерів мережі, доступні і можуть використовуватися будь-яким користувачем мережі. Ресурсами мережі можуть бути принтери, сканери, модеми, стримери, фотонабірні апарати, дискові накоичувачі великої ємності, пристрої резервного копіювання інформації, верстати з числовим програмним управлінням тощо.

Комп'ютер, ресурси якого призначені для спільного використання, називається сервером (від англ. to serve - постачати, обслуговувати). Комп’ютери, що використовують ресурси мережі, називають робочими станціями. Сучасні локальні мережі дуже різноманітні і можуть мати у своєму складі один або кілька серверів, комп'ютери, які одночасно можуть бути як сервером, так і робочою станцією.

Найзагальніший тип серверу — файловий, основний ресурс фай­лового серверу — файли. Будь-який комп'ютер з одним або кількома жорсткими дисками можна використати як файловий сервер (Репtіит, 32-64 Мб RAМ).

Взаємодія серверів і робочих станцій забезпечується мережевим програмним забезпеченням кожного комп'ютера мережі. Користувачеві робочої станції доступні ресурси мережі відповідно до заздалегідь обу­мовлених правил.

Призначення робочої станції — виконувати програми, одержані з мережі, а призначення сервера — доставляти ці програми до робочих станцій. Схему роботи, коли робочі станції виконують велику частину опрацювання даних, а файл-сервер надає файли для цього опрацюван­ня, називають розподілений опрацюванням. Схему опрацювання, за якою робота розподіляється між робочою станцією і файлом-сервером рівномірно, називається системою «клієнт-сервер». Як правило, таке середовище складається із сервера баз даних (БД) (високошвидкісний процесор, що опрацьовує запити до БД) в поєднанні з робочими станціями.

Крім того, мережі розрізняються за іншими ознаками, наприклад:

• 
  швидкістю передавання;
  
• 
  типом кабелю, що використовується;
  
• 
  фізичним розташуванням кабелю;
  
• 
  форматом пакетів (кадрів) тощо.
  

У таких мережах є додаткові пристрої для опрацювання великих обсягів даних та пересилання їх на велику відстань. Передусім, це сервери глобальних мереж, які є дуже потужними комп'ютерами.

Через великі відстані між комп'ютерами використання звичайних ліній зв'язку в глобальних мережах неможливе. Сучасні глобальні мережі використовують телефонний зв'язок. Проте зв'язок між серве­рами глобальної мережі здійснюється не через звичайні телефонні лінії, а через виділені лінії або через спеціальні канали зв'язку.

Виділена телефонна лінія використовується лише для передавання інформації між комп'ютерами в мережі. Вона має високу швидкість передавання та перешкодостійкість. Канали зв'язку мають ті самі влас­тивості, однак з вищими якісними характеристиками.

У глобальних мережах усе частіше використовуються системи супутникового зв'язку, що значно розширює їх масштаби та можливості використання. Щоб користуватися глобальною мережею, у комп'ютері необхідно мати модем і спеціальне програмне забезпечення.

Найбільшою у світі глобальною мережею є мережа Інтернет. Вона охоплює всі континенти Землі.

Схема персонального компьютера

СИСТЕМНАЯ МАГИСТРАЛЬ ПЕРЕДАЧИ ДАННЫХ

------- центральное устройство (системный блок)

АЛУ - арифметико – логическое устройство

УУ - устройство управления

ОЗУ – оперативно запоминающее устройство

К-Р - контроллер (адаптер)

НГМД – накопитель на гибких магнитных дисках

НЖМД – накопитель на жестких магнитных дисках