Міжнародна економічна інтеграція


Суперечності соціально-економічного розвитку ЄС



Скачати 174.21 Kb.
Сторінка8/11
Дата конвертації23.10.2016
Розмір174.21 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Суперечності соціально-економічного розвитку ЄС

  • «Соціальний демпінг», як його нерідко називають в Європі, найбільш рельєфно проявив себе у таких сферах:
  • доволі високому рівні середньої заробітної плати (від 30 євро за годину в Швеції та Данії до 10 євро в Португалії та 3–5 євро в нових членах ЄС);
  • високому рівні оподаткування (до 60% у скандинавських країнах), який нівелює різницю у реальних доходах населення;
  • більш низьких (за винятком Фінляндії і деяких інших країн Північної Європи) показниках країнової конкурентоспроможності (макро- і мікрорівень);
  • суттєвій різниці в інноваційному рівні розвитку економік ЄС та США і Японії (незважаючи на всю амбітність Лісабонської стратегії (2000 р.), вона навряд чи буде реалізована повною мірою у 2010 році, адже ефективність витрат на НДДКР в ЄС й зараз значно відрізняється від США);
  • негативний баланс інвестицій в країнах–лідерах ЄС, який зумовлений значними обсягами їх відпливу через високу дорожнечу робочої сили, страйки (Франція), обтяжливий «соціальний пакет», що прийнятий в окремих країни, дуже високі норми захисту прав працівників, що значно обмежують ведення підприємництва;
  • високі екологічні стандарти, які, з одного боку, суттєво впливають на якість життя, значно покращуючи його, з другого – відлякують потенційних інвесторів, особливо американських. Основні суперечності відносяться до трикутника: високі податки → високі соціальні гарантії → низька ділова активність та відплив інвестицій за кордон.

Порівняння ВВП ЄС та США, %

Рівень зайнятості населення в ЄС та США Parker G., Atkins R. Eurozone «reaping benefits on reform» // Financial Times. – 2006. – September 29. – P. 3.

  • Стандартизований рівень безробіття (standardised unemployment rate) - за другий квартал 2006 року ідентифікувалася цифрою у 7,9% у межах Європейського Монетарного Союзу та 4,5% в США (за іншими оцінками, цей показник не перевищував 3,5%).

Продуктивність праці на одного працюючого, 2007

  • Індекс Джині країн ЄС

Документ Європейської Комісії «Ширша Європа – сусідство» (2003)

  • Нове бачення Європи (2003):
  • 1. Створення Спільного європейського економічного простору – Common European Economic Space
  • 2. Розвиток торговельних зв’язків та ринків
  • 3. Реалізація спільних інтересів у соціальній, культурній та регіональній кооперації
  • 4. Кооперація у спільній безпековій політиці
  • 5. Інтеграція транспортних, енергетичних та телекомунікаційних мереж
  • 6. Нові інструменти для сприймання інвесторами
  • 7. Підтримка інтеграції до Глобальної Торгової Системи
  • Спільний європейський економічний простір: Євросоюз, держави Європи – Білорусь, Молдова, Україна, які відтепер мають доволі тенденційну назву Нові західні незалежні держави та Російська Федерація; країни Північної Африки – Алжир, Єгипет, Марокко, Туніс, Сирія; Близького Сходу – Йорданія, Ліван, Палестина, Сирія, Ізраїль. Трохи пізніше до цього списку було включено ще й три країни Закавказзя – Вірменію, Грузію, Азербайджан, а щодо майбутнього багатьох балканських країн, які не потрапили до цього списку, то комісарам ЄС у 2003–2004 роках довелося давати окремі пояснення, мотивуючи це тим, що вони все одно увійдуть з часом до Євросоюзу, як тільки-но будуть готові до цього, імплементувавши всі положення «Спільного доробку», який вже зараз налічує близько 80000 сторінок. Подібними були пояснення керівництва Євросоюзу й для Туреччини, яка в цілому прагне вступити до ЄС, перебуває в статусі асоційованого члена вже не один десяток років, проте реально буде позбавлена можливості увійти до цього інтеграційного угруповання упродовж наступної європейської «семирічки» (2007–2013 рр.)*.

6. Особливості інтеграції в Північній Америці

  • По-перше, Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. На торгівлю між учасниками припадає майже 51% ЗТО країн, 18% та 20% - на країни Європи та Азії.
  • По-друге, країни, існує чималий розрив у рівнях економічного розвитку країн-членів, що ускладнює створення єдиного господарського комплексу. Наприклад, обсяг ВВП у 1996 р. склав (у млрд. дол.) у США - 6785, у Канаді - 607, у Мексиці - 608. Конвергенція США та Канади за ВВП на душу населення, продуктивністю праці, рівнем інфляції та зайнятості; Мексика значно відстає і від США, і від Канади.
  • По-третє, має яскраво виражений центр – США: світовий лідер з величезним науково-технічним, технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою.
  • По-четверте, угода має широкомасштабний характер: вона охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами, інвестиційну діяльність, розширює вільний рух капіталів, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо.

Особливості інтеграції в Північній Америці

  • По-п'яте, країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і тихоокеанськими, вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів – Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону.
  • У НАФТА слабко розвинуті мережі органів міжнаціонального регулювання (Структура: Комісія з вільної торгівлі та секретаріат) і цілком відсутні органи наднаціонального регулювання.
  • До 2010 р. планувалося утворити у NAFTA загальний ринок.
  • Існування міжконтинентальної інтеграції – SAFTA (NAFTA + MERCOSUR), АТЕС (APEC).
  • Один з напрямів розвитку: GAFTA з країнами MERCOSUR та Андського пакту – зараз доволі проблематичний
  • Масштаби внутрішньоторговельних відносин в межах НАФТА, у % і млн.дол.США
  • Сукупні обсяги трьохсторонньої
  • торгівлі, 68 750 млн.дол.
  • Сукупні обсяги трьохсторонньої
  • торгівлі, 232 393 млн.дол
  • Окремі соціально-економічні показники інтеграційного розвитку в межах НАФТА
  • З 1990 до 2005 р. сукупні обсяги міжнародної торгівлі країн блоку зросли з 297 до 810 млрд. дол. США;
  • Щоденні обсяги торгівлі становлять 2,2 млрд. дол.;
  • Канада і Мексика є найбільшими ринками збуту для товарів зі США;
  • За останні 12 років було досягнуто балансу у торгівлі сільськогосподарськими товарами між США та Мексикою (з з США до Мексики зріс до 5,7 млрд. дол., експорт Мексики до США – до 5,6 млрд. дол.)
  • 7. Особливості інтеграційних процесів у країнах Латинської Америки
  • Значно більш слабка регіоналізація торгівлі: 26% торгівельних потоків припадає на країни регіону, 25% - на НАФТА, по 20% - на країни Азії та Європи
  • Супроводжується політикою “індустріалізації”, що базувалась на розвитку імпортозаміщуючих галузей;
  • Країни укладали міждержавні угоди, в яких базисом був принцип взаємної спеціалізації, тобто промислове заміщення і доповнення економік країн, що призвело до нарощення політики протекціонізму;
  • Спроби обмежити вплив ТНК (Андська співдружність – 15% капіталу іноземних фірм має належати державі, вивозити можна не більше 14% зареєстрованих інвестицій);
  • Значні політичні зусилля та протидія впливу США;
  • Домінують три моделі міжнародної економічної інтеграції: спільний ринок, зона вільної торгівлі, модель часткових економічних преференцій;
  • Наявність міжконтинентальної інтеграції – ЗВТ МЕРКОСУР-Ізраїль, ТАФТА, САФТА.
  • Найбільші регіональні блоки у Латинській Америці
  • Спільний ринок країн Південного Конусу (МЕРКОСУР), березень 1991р. (Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай, Венесуела), митний союз; 75% ВВП Південної Америки;
  • Андська група (Андський пакт, або Картахенська угода), 1969р. (Болівія, Перу, Еквадор, Колумбія); спільний ринок – за документами
  • UNASUR, 2004 – МЕРКОСУР, Андський пакт, Чилі, Гайана, Сурінам
  • Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську інтеграцію (MERCOSUR, Андський пакт, Чилі, Мексика);
  • Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р. (Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор, Гондурас, Гватемала); Спільний ринок
  • Співтовариство і спільний ринок країн Карибського басейну (КАРІКОМ), 1973р.(Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсерра, Сент-Христофер і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка);
  • Карибський спільний ринок (КАРІКОМ, Caribbean Single Market & Economy)
  • Найбільш стійке інтеграційне угрупування регіону, створене у 1973р. На основі договору підписаного у Тринідад і Тобаго;
  • Включає 16 країн Карибського басейну: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсерра, Сент-Христофер і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка.
  • Заснований на базі зони вільної торгівлі, яка існувала з 1965-1973рр.;
  • Складається з субрегіональних відділень, де найрозвинутішим вважається Карибський загальний ринок в рамках країн Антігуа, Барбадос, Гайана, Тринідад і Тобаго, Ямайка;
  • В межах загального ринку повністю ліквідовані торгові обмеження, затверджений єдиний митний тариф щодо товарів третіх країн;
  • Третину взаємної торгівлі складають нафтопродукти;
  • 1995 рік — вільне переміщення громадян, скасування паспортного режиму.
  • У 1989 році в рамках КАРІКОМ було прийнято рішення використовувати єдину Гармонізовану систему опису і кодування товарів для цілей тарифної класифікації.
  • 1 січня 1991 р. країни КАРІКОМ (за винятком держав Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Антигуа і Барбуда, Сент-Люсія) встановили єдині ставки ввізного мита на товари, що ввозяться з країн, які не є членами КАРІКОМ: такі єдині ставки встановлені стосовно промислової продукції, щодо інших товарів окремі держави встановлюють ставки мита самостійно.
  • Ставки ввізного мита на різні товари відрізняються (від 5 до 40 %).
  • Найбільш високими ставками митами обкладаються товари, аналогічні тим, які виробляються на території КАРІКОМ у достатніх кількостях.
  • Готова і «проміжна» продукція обкладаються ввізним митом за нижчими ставками.
  • Існують проекти об'єднання НАФТА і МЕРКОСУР та НАФТА і КАРІКОМ
  • В нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, Венесуела
  • Асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія, Еквадор.
  • Спостерігач – Мексика.
  • Охоплює територію в 12 мільйонів кв. км. з населенням 200 мільйонів осіб і сумарним обсягом ВВП близько 1 трлн. доларів США.
  • Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її населення і близько 50% ВВП.
  • Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку підписали Аргентина і Бразилія в 1986 р.
  • У 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай і Уругвай.
  • Основним принципом діяльності вищих органів є консенсус.
  • З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угоди, підписаних у 1994 р., перейшов від зони вільної торгівлі до митного союзу.
  • У внутрішній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%).
  • Спільний ринок Південної Америки (МЕРКОСУР)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка