Міжнародна економіка у світовій економічній системі



Скачати 197.46 Kb.
Дата конвертації17.01.2017
Розмір197.46 Kb.
ТипРеферат
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ


РЕФЕРАТ


на тему

«Міжнародна економіка у світовій економічній системі»

Виконала студентка

3 курсу, 231 групи

спеціальності «Економічна кібернетика»

денної форми навчання

Токар Адріана



Чернівці 2015
Міжнародний поділ праці - найвища форма суспільного поділу праці між країнами, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі. Це спеціалізація галузей народного господарства, підприємств та виробників на виготовленні певних видів продукції, матеріалів та послуг у міжнародному масштабі.


Суспільний поділ праці
- причина і умова виникнення товарного виробництва, в якому кожний виробник спеціалізується на виробництві якихось виробів не для власного споживання, а для обміну на ринку. Суспільний поділ праці:

  • пов'язує технологічний процес із суспільним процесом виробництва, тобто соціалізує технологічну будову виробництва, надаючи їй суспільних якостей;

  • виступає як самостійна продуктивна сила, як фактор зростання суспільної продуктивності праці.

Формами суспільного поділу праці є:

  • Спеціалізація - це поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці всередині галузі. Ознакою спеціалізації є виробництво певного продукту або частини його. Спеціалізація - це вироблення продукції не для себе, а для інших членів суспільства, продукція не є предметом особистого чи виробничого споживання;

  • Кооперація - це особлива форма тривалих раціональних виробничих зв'язків між спеціалізованими самостійними підприємствами порівняно з іншими підприємствами, які не мають таких зв'язків;

  • Концентрація виробництва як організаційно-економічна форма суспільного поділу праці виявляється в досягненні певного обсягу чи масштабу спеціалізованих підрозділів загальної кооперації виробництва. Концентрація засобів виробництва і робочої сили в окремому підприємстві здійснюється завдяки процесам нагромадження капіталу і формування кількісних пропорцій обміну;

  • Комбінування виробництва є формою раціоналізації виробничої кооперації в межах окремих складних виробництв. Комбінування забезпечує ефективне використання всіх факторів виробничого процесу на підприємстві, створення безвідходних технологій.

Суть міжнародного поділу праці:

  • в постановці собою спеціалізації кожної країни на виробництві значної частини певних виробів з метою задоволення як своїх власних потреб, так і потреб країн-партнерів;

  • у становленні собою відособлення окремих видів трудової діяльності

  • за допомогою встановлення між різними країнами міцних економічних зв'язків надати найбільш сприятливе економічний вплив на структуру національного господарства;

  • забезпеченні країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.

Можливість брати участь в МПП забезпечують вищі темпи економічного розвитку. Чинники розвитку МПП:

  • природно-географічні умови;

  • технічний прогрес;

  • соціально-економічні умови.

Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. При цьому:

  • почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;

  • з’явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;

  • скористався виробничий цикл;

  • розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових).

Почали відігравати значну роль і соціально-економічні умови:

  • досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку;

  • механізм організації національного виробництва;

  • механізм організації зовнішньоекономічних відносин.

Суспільний поділ праці і міжнародний поділ праці - спеціалізації трудової діяльності.

Суспільний поділ праці — відокремлення окремих видів трудової діяльності, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва.
Напрям поділу - забезпечити об’єктивний процес розчленування окремих видів праці та одночасному співіснуванні видів праці у суспільному житті.

Міжнародний поділ праці - найвища форма суспільного поділу праці.
Напрям поділу в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.

Фактори розвитку МПП.


1
. Національні фактори МПП:

  • природно-географічні розходження (природно-кліматичні умови, природні ресурси, величина території, чисельність населення, економіко-географічне положення);

  • соціально-економічні умови (досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку, історичні традиції розвитку окремих видів виробництв, механізм організації національного виробництва, механізм організації зовнішньоекономічних зв'язків)

2. Міжнародні фактори МПП:

  • рівень НТП у світі: чим він вище, тим більше наукомісткими стають галузі (продукти) спеціалізації країн;

  • попит на світовому  ринку;

  • система міжнародних розрахунків;

  • екологічні проблеми, що по-новому порушують питання про вартість природних ресурсів і якість товарів.

Умовами, що визначають участь країни в МПП, є елементи продуктивних сил – засоби праці, предмети праці, робоча сила. З усіх факторів, що визначають участь країни в МПП, вирішальну роль відіграють засоби праці. 

Світове господарство — глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах. Основа розвитку світового господарства - міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якими вони обмінюються. Для того, щоб сформувалася спеціалізація, потрібні певні умови. По-перше, країна, яка бере участь у міжнародному поділі праці, повинна мати переваги (наприклад, багаті природні ресурси) перед іншими країнами у виробництві відповідної продукції; по-друге, повинні бути країни, які потребують цієї продукції; по-третє, витрати на доставку продукції до місця продажу повинні бути вигідні країні — виробнику.

Основні визначення світового господарства.

  1. Як сукупності національних господарств, взаємозалежних системою міжнародного поділу праці, економічних і політичних відносин. Основними складовими виступають національно відособлені країни поза залежністю від того, йде їхнє виробництво на внутрішній або зовнішній ринок.




  1. Як система міжнародних економічних взаємин, як загальний, універсальний зв'язок між національними господарствами. Подібної концепції дотримуються багато західні дослідників, зокрема, вважаючи, що міжнародна економічна система включає і торгівлю, і фінансові відносини, а також нерівний розподіл капітальних ресурсів і робочої сили. В даному випадку із поля зору дослідників випадає виробництво, яке багато в чому визначає міжнародні економічні взаємозв'язки.




  1. Як його глобальну економічну систему, самовідтворюються на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і певних аспектів правових і політичних відносин у тій мірі, в якій вхідні в нього господарюючі суб'єкти мають визначену сумісність на кожному з трьох названих рівнів. У цьому визначенні знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і визначений порядок функціонування відтворювальних процесів.


Структура світового господарства:
- міжнародна виробничо-інвестиційна сфера;
- міжнародні науково-технічні відносини;
- світовий ринок та світова торгівля;
- міжнародний рух капіталів;
- міжнародні валютні відносини;
- міжнародна міграція робочої сили;
- міжнародна транспортна система та зв'язок;
- міжнародна інформаційна система.

Світовий ринок становить собою сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Світовий ринок має такі риси:

  • збут продукції здійснюється за національними межами;

  • рух товарів між державами відбувається під впливом не тільки
    внутрішнього, а й зовнішнього попиту і пропозиції;

  • виступає засобом оптимізації використання факторів виробництва, даючи інформацію про те, в яких сферах та країнах або регіонах вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;

виконує очищаючу роль, виштовхуючи з міжнародного обміну товари та їх виробників, якщо ті останні неспроможні забезпечити міжнародний стандарт якості продукції при конкурентних цінах.

Склад світового ринку: ринок товарів і послуг, ринок робочої сили, ринок капіталів, ринок технологій і валютний ринок.

Головна зовнішня ознака світового ринку - є рух товарів та послуг між країнами, тобто наявність міжнародної торгівлі.

Поєднання понять: національний та світовий ринок.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

Первісним елементом світового ринку є внутрішній ринок, який здійснює торговельні операції з внутрішньої торгівлі.

Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю да-ної країни.

Система міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини є - складною системою взаємин господарюючих суб’єктів національного і інтернаціонального рівня, які обмінюються результатами своєї діяльності поза межами національних економік. В якості господарюючих суб’єктів національного та інтернаціонального рівнів (або суб’єктів МЕВ) виступають фізичні та юридичні (держави, підрозділи держапарату, громадсько-політичні організації, товариства як повні, так і командитні, акціонерні компанії як відкриті так і закриті, товариства з обмеженою відповідальністю) особи, їх об’єднання у будь-яких комбінаціях, а також міжнародні організації.

За ступенем свого розвитку міжнародні економічні відносини мають чотири рівні:

  • економічні контакти - найпростіші економічні зв’язки, що мають епізодичний або випадковий характер;

  • економічна взаємодія - організовані економічні зв´язки, що регулюються міждержавними угодами про співпрацю в окремій галузі й сфері діяльності впродовж чітко визначеного, як правило, короткострокового (до 1 року) періоду;

  • економічне співробітництво - сталі економічні зв´язки, основні напрями яких закріплюються у міждержавних, як правило, двосторонніх угодах (так званих «великих договорах»), що мають комплексний характер і охоплюють тривалу перспективу (10-15 і більше років);

  • економічна інтеграція - вищий рівень МЕВ, що характеризується сплетінням національних економік та узгодженою політикою як у взаємних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами та організаціями.

Принципи розвитку МЕВ:

  • принцип рівноправності та недискримінації партнерів;

  • принцип їх взаємної вигоди;

  • принцип добровільності щодо участі в економічному співробітництві;

  • принцип невтручання у внутрішні справи, поважання суверенітету в міждержавних відносинах;

  • принцип взаємної допомоги у вирішенні складних економічних проблем;

  • принцип колективної відповідальності партнерів за наслідки міжнародних економічних відносин.

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості,характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн. Можна поділити МЕС на такі групи, як високорозвинені країни (країни великої сімки, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку), середньо розвинені країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.На сучасному етапі функції ядра глобальної економіки переходять до низки найрозвинутіших країн, які відрізняються розвинутим соціально-ринковим господарствам; найбільшою вичерпаністю джерел і факторів індустріального розвитку; провідною роллю у світовій економіці, що дає змогу активно залучати до господарського обігу власні і чужі ресурси.

МЕС складається із підсистеми різних міжнародних ринків і підсистеми національних і міжнародних інститутів, які регулюють МЕС; підсистеми міжнародних економічних відносин.

Система МЕВ як частина загальної системи економічних відносин і як частина системи міжнародних відносин.

МЕВ - система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь. Зв’язки поділяються на торговельні, валютно-фінансові, виробничі, науково-технічні тощо. Ці відносини у сукупності утворюють систему.

Основні визначення суті міжнародної економіки.

Базою міжнародної економіки є теорія ринкової економіки, мікро-і макроекономіка. Поєднання їх з прикладними економічними дисциплінами, такими як міжнародний маркетинг, фінанси, облік тощо, дало змогу створити універсальну теорію міжнародної економіки, яка стала третьою складовою сучасної економічної теорії і застосовується у більшості країн світу та у сфері їх економічної взаємодії.

Виділення міжнародної економіки у самостійну науку викликано переходом світового господарства у другій половині XX ст. на якісно новий ступінь розвитку. Характерними ознаками настання нового етапу в розвитку світового господарства є:

  • відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовим співтовариством незалежно від політичного устрою та рівня розвитку;

  • утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансований економічний розвиток: ООН, Світовий банк, МВФ, ЄС, ВТО, Паризький та Лондонський клуби тощо;

  • виникнення та широке поширення БНК, ТНК, які все більшою мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торгову політику;

  • наявність розвиненої сфери міжнародної торгівлі, міжкраїнного переміщення робочої сили, капіталу, технологій;

  • функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов'язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом факторів виробництва.

Рівні міжнародних економічних відносин :

  • макрорівень - це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, мета рівень - це міжнародні зв’язки галузевого й регіон. значення;

  • мікрорівень – це рівень зв’язків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

  • міжнародні економічні контакти - найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.

  • міжнародна економічна взаємодія - добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, на доволі тривалий період часу.

  • міжнародне економічне співробітництво - міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.

  • міжнародна економічна інтеграція - вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризуються взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Суб’єкти МЕВ - це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Класифікувати суб’єктів МЕВ можна по-різному. Наприклад, можна їх поділяти за критерієм рівнів.

Фіз. Особи - це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.

Юр. Особи - це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають наступним ознакам, що установлюються законодавством відповідної країни:

  • постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;

  • наявність власного майна, відособленого від його учасників;

  • право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися обєктами власності;

  • право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;

  • самостійна майнова відповідальність.

Юр. особи поділяються на юр. особи публічного права та юр. особи приватного права.

Суб’єктами публ. права вважаються такі особи:

  • держава як скарбниця, як верховна влада;

  • підрозділи державного апарату й державно-територіальних об’єднань;

  • сусп. -політ. угрупування й організації державного значення.

Суб’єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юр. осіб приватного права:

  • товариства з необмеженою відповідальністю;

  • товариства з обмеж. відповідальністю;

  • АО;

  • командитні товариства;

  • одноосібні п/п-ва.

Держава як особливий суб’єкт МЕВ.

Держава - це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до інших держав.

Як суб’єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:

  • вона через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнародних операцій;

  • через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури держава може сприяти (або заважати) міжнародній діяльності інших суб’єктів.

Структура міжнародної економіки як цілісного системного утворення може розглядатися в різних площинах. Два загальних напрями її дослідження:

- напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економічних елементів міжнародної економіки, які функціонують протягом тривалого часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної економіки.

- напрям конкретних соціально-економічних принципи пів структуризації міжнародної економіки, на основі яких можна його виділити і розглядати сучасну господарську структуру.

Відповідно до першого напряму виділяються чотири концепції розвитку структури міжнародної економіки:

Перша концепція носить назву системного підходу до виділення структурних елементів міжнародної економіки.

  • світове ринкове господарство,

  • національне ринкове господарство;

  • світове соціалістичне господарство;

  • національне соціалістичне.

Друга концепція виділення структурних елементів міжнародної економіки ґрунтується на теоретичному положенні про існування трьох світів у світовому співтоваристві, серед яких виділяють:

  • світ капіталізму,

  • світ соціалізму

  • світ, що розвивається.

Третя концепція структуризації міжнародної економіки ґрунтується на теоретичних положеннях про те, що в її межах можна виділити центр і периферію.

Четверта концепція структуризації міжнародної економіки базується на принципі політичної противаги. За цим принципом виділяють два види структури міжнародної економіки:

  • поділ міжнародної економіки на Схід та Захід.

  • поділ міжнародної економіки на Північ та Південь.

Таким чином, перший напрям аналізу структури міжнародної економіки в основному передбачає виділення її складових за найбільш загальними показниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їх функціонування в сучасних умовах.

Принципи другого напряму дослідження структури міжнародної еокноміки:

  • економічний принцип

  • принцип ступеня розвитку ринку

  • організаційний принцип

  • соціально-економічний принцип

  • принцип аналізу її складових, до яких включаються окремі групи країн за рівнем середньорічного доходу на душу населення.

  • регіональний принцип структуризації міжнародної економіки означає, що її структура розглядається за ознакою територіального розміщення груп країн світу, насамперед їхнього розташування за континентами.

  • регіонально-економічний принцип структуризації міжнародної економіки означає розгляд структури міжнародної економіки на основі виділення груп країн, які мають схожі економічні ознаки та спільні кордони.

Соціально-економічна структура міжнародної економіки

Соціально-економічний принцип структуризації міжнародної економіки передбачає розгляд структури міжнародної економіки у двох площинах. Перша з них досліджує структуру міжнародної економіки за ознакою рівня І цивілізаційного розвитку. На її основі виділяються такі елементи структури міжнародної економіки:

  • а) країни наукової епохи. До них відносять держави світу, які постійно впроваджують у виробництво останні досягнення науково-технічного прогресу. Це, як правило, економічно розвинені країни;

  • б) країни технологічної епохи. До них відносять ті, які періодично впроваджують сучасні досягнення науково-технічної революції. До цих держав можна віднести нові індустріальні країни та окремі країни з перехідною економікою;

  • в) країни виробничої епохи. Це ті держави, які використовують у виробництві традиційні технології і не мають об'єктивних умов для використання сучасних досягнень науки і техніки. До цієї групи держав належить більшість країн, що розвиваються.

За ознакою соціальної організації держави можна виділити другу площину структуризації міжнародної економіки, яка включає такі складові:

  • капіталістичні країни — країни, зорієнтовані на максимальне використання у національному господарстві товарно-грошових, ринкових регуляторів;

  • статичні держави. До них належать окремі країни з націонал-соціалістичним устроєм, наприклад Іран, Лівія. В цих країнах поєднуються авторитарний режим керівництва національним господарством з ринковими методами його регулювання;

  • соціалістичні країни. У цих державах переважає використання планових, центрально-керованих методів управління національним господарством.

Організаційно-економічна структура міжнародної економіки

За організаційним принципом систематизації міжнародної економіки в його структурі виділяють складові елементи, до яких відносять міжнародні інтеграційні об'єднання, окремі групи країн в сучасних умовах. Згідно з цим принципом можна виділити такі структурні елементи міжнародної економіки:

Форми міжнародної економіки

  • Міжнародна торгівля як одна з визначальних форм МЕВ.

  • Міжнародний рух капіталів.

  • Міжнародна міграція робочої сили.

  • Міждержавні організації.

Особливості структури зовнішньоекономічної діяльності.
Розрізняють:
- організаційно-виробничу структуру;
- структуру управління;
- організаційну структуру підприємства.
На будь-якому підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першої відносяться органи, служби, апарат управління. До іншої - виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи).
Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління - системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства - побудову і взаємозв'язок двох даних систем, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД.
Апарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління - це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління.


МПП, СГ, МЕВ: співставлення, зв’язок, взаємозалежність.

Проблеми розвитку МЕВ - глобальні і регіональні. Глобалізація СГ і МЕВ - одна з головних ознак сучасного їх розвитку.

Світове, або всесвітнє, господарство являє собою сукупність національних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що виходять за територіальні межі окремих країн - міжнародних економічних відносин.

У сучасних умовах економічна замкнутість національних господарств не лише нераціональна, бо позбавляє економіку відособленої країни переваг, що випливають з міжнародного поділу праці, спеціалізації та кооперації, а й практично неможлива. Тенденція дедалі більшої взаємозалежності національних економік, підвищення ролі зовнішніх факторів у процесі відтворення в тій чи іншій країні стала загальною.

Таким чином, поняття світового господарства не можна зводити до простої суми національних економік. Не меншою мірою його суть визначається тим універсальним зв'язком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці, науково-технічної і виробничої кооперації, міжнародної торгівлі, валютних і кредитних відносин, тобто міжнародними економічними відносинами.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему господарських відносин між різними країнами світу. Важливими елементами цієї системи є міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, вивіз капіталу і міжнародний кредит, світова торгівля, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. В цій системі всі її елементи тісно пов'язані, взаємно переплетені і впливають один на одного. Отже, міжнародні економічні відносини обслуговують взаємодію національних економік, що входять у світове господарство, і тим самим забезпечують його цілісність.

Історично вихідною основою функціонування та розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці. Всебічне поглиблення останнього — це той економічний фундамент, на якому ґрунтується вся система світових господарських зв’язків.

Міжнародний поділ праці (МПП) вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, що виходить за національні рамки окремих держав. Усі країни тією чи іншою мірою включені до міжнародного поділу праці. Його поглиблення відповідно до розвитку продуктивних сил є об’єктивним процесом, який інтенсифікує міжнародні зв’язки між країнами незалежно від рівня їх розвитку і соціальної орієнтації.
Каталог: fr
fr -> М. методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного І підсумкового контролю їх знань з дисципліни «міжнародне право»
fr -> Програма дисципліни "Країнознавство" для бакалаврів денної форми навчання
fr -> План заходів з реалізації Стратегії розвитку Івано-Франківської області на період 2015 – 2017 роки
fr -> Організація з безпеки І співробітництва в Європі (обсє)
fr -> Ринок міжнародних перевезень
fr -> Міжнародне науково-технічне співробітництво
fr -> Міждержавні економічні організації
fr -> Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Кафедра правового регулювання економіки
fr -> Основи комп’ютерної верстки
fr -> Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи з дисципліни «фінансовий облік»

Скачати 197.46 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка