Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації



Скачати 14.26 Mb.
Сторінка1/17
Дата конвертації20.03.2017
Розмір14.26 Mb.
#12769
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки

Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Орієнтовні плани-конспекти уроків

для 8 класу

з факультативного курсу

«Біблійна історія та християнська етика»

Дніпропетровськ, 2013

УДК 37.013.79

ББК 87.7
Схвалено для використання в загальноосвітніх навчальних закладах (Лист ІІТЗО МОН України № 14.1/12-Г-1542 від 14.10.2013, протокол комісії № 5 від 3.07.2013)
Рекомендовано методичною радою Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № від 24 січня 2013 року)
Б59 Біблійна історія та християнська етика: орієнтовні плани-конспекти уроків для 8 класу з факультативного курсу / О.Г. Рогова, Н.М. Скакун, О.В. Гродікова та ін., 2013. – 251 с.
У посібнику розміщені матеріали для проведення уроків відповідно до програми 8-го класу з курсу «Біблійна історія та християнська етика». Посібник складається з програмних уроків (за винятком тематичних оцінювань та регіонального компоненту), які містять біблійні історії, оповідання, філософськи уривки, вірші, інтегровані в різноманітні творчі завдання. Дібраний матеріал сприяє становленню духовності особистості, поглиблює знання про традиційні духовні цінності держави, сприяє засвоєнню християнських і загальнолюдських цінностей, допомагає формуванню особистісних переконань на підставі критичного мислення.

Пропонується для вчителів курсу «Біблійна історія та християнська етика», які викладають цей предмет у 8-х класах


Рецензент:
Вознюк Лідія Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри управління освітніми закладами Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Авторський колектив:
Рогова Олена Георгіївна, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Скакун Наталія Миколаївна, методист кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Гродікова Олена Володимирівна, викладач християнської етики СЗШ № 71, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, переможець обласного етапу конкурсу «Вчитель року – 2012» в номінації «Етика»;

Рожаловська Галина Михайлівна, вчитель християнської етики першої категорії Олександрівської СЗШ Широківського району Дніпропетровської області;

Комарин Ольга Іванівна, вчитель християнської етики Хутір-Губиниської СЗШ Новомосковського району Дніпропетровської області;

Фрейліх Наталя Андріївна, вчитель християнської етики другої категорії Криворізької ЗШ № 41 Дніпропетровської області;

Воронкіна Ірина Іванівна, вчитель християнської етики першої категорії Брагинівської ЗОШ Петропавлівського району Дніпропетровської області;

Руденко Інна Анатоліївна, вчитель християнської етики вищої категорії НВК № 57 м. Дніпропетровська;

Удовенко Іван Іванович, вчитель християнської етики Першотравенської ЗОШ № 1 Дніпропетровської області;

Ляхевич Людмила Василівна, вчитель християнської етики Спаської ЗОШ Новомосковського району Дніпропетровської області;

Аленіна Світлана Григорівна, вчитель християнської етики Криворізької СЗШ № 105 Дніпропетровської області;

Пасічник Тетяна Петрівна, вчитель християнської етики вищої категорії Новодачинської ЗОШ Павлоградського району Дніпропетровської області.

Розділ І. Біблійна історія: сторінками Нового Заповіту

Урок 1 Поняття про притчу. Істина.

Наше сприйняття істини. Притча про сіяча

Мета уроку: навчити учнів пояснювати зміст понять «істина»,

«притча», «правда»; заохотити учнів до читання та

роздумів над притчами Христовими; формувати в дітях усвідомлення, що єдиною Істиною у християнському житті є Ісус Христос; розвити в учнів вміння аналізувати притчі;

формувати прагнення до пошуків істини.



Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • пояснювати зміст понять «притча», «правда», «істина»;

  • визначати головну ідею притчі про сіяча;

  • проводити паралель змісту притчі з власним життям;

  • прагнути до пошуків правдивого життя.


Тип уроку: урок-ознайомлення з новим матеріалом

Біблійна основа:

  • Ісус сказав іудеям, які увірували в Нього: «Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно мої учні, і пізнаєте істину, і істина визволить вас (Ін. 8, 31-32);

  • Я є путь і істина, і життя… (Ін. 14, 6)

  • Коли ж ми кажемо, що маємо єднання з Ним, а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не творимо істини! (1Ін. 1, 6)

  • Відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу (Мв. 13, 35)

Біблійна історія: Притча про сіяча (Мт. 13, 3-23; Мк. 4, 3-20; Лк. 8, 5-15)

Словник понять і термінів:

Притча - повчальна алегорична оповідь про людське життя з яскраво вираженою  моралізаторською основною думкою.

Істина -  положення, твердження, судження, або перевірене практикою, досвідом, часом, або є правильним відображенням дійсності у свідомості людини.

Правда – відповідність з правилом, стандартом, моделлю, зразком чи ідеалом, незаперечний факт (правдивість, справедливість, правосуддя тощо); існує людська правда, а існує й Божа правда.

Обладнання: Біблія, ілюстрації за темою, словник, відеоматеріал, проектор.

Міжпредметні зв’язки: історія, українська література, біологія, образотворче мистецтво.

Література до уроку:

Новий Завіт. – Луцьк: Видання Волинської єпархії Української Православної Церкви, 2005.

Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.

Мириам Файнберг Вамош. Быт людей во дни Иисуса Христа. – Киев: Украинское Библейское Общество, 2004.

Рогова О.Г. Основи християнської етики (електронний підручник). – Дніпропетровськ, ДОІППО, 2009.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Вступне слово вчителя

 Минуло літо, канікули. Розпочався новий навчальний рік. Кожен з нас має певні прагнення й сподівання від нього, тому цікавістю сяють ваші очі, серця наповнені радістю й відкриті до знань і позитивних емоцій. Тож привітаймо одні один одного з нагоди нашої зустрічі.


ІІ. Актуалізація опорних знань

Робота із словничком

В цьому році безмежні скарби вікової мудрості людства нам відкриють притчі. На уроках з літератури у попередніх класах ви вже знайомилися з ними.

Пригадаємо, що це таке. (Відповіді дітей.)

Знайдіть у літературному словничку визначення, що таке притча.

Багато притч є у Біблії. Яка, на вашу думку, особливість біблійних притч?
ІІІ. Мотивація навчання

Кожного дня й години, а то й хвилини, до нас приходить певна інформація. Ми живемо з вами у світі, наповненому різними повідомленнями. Деколи вони є добрими, яких, можливо, ви очікували, а деколи, можливо, є не зовсім бажаними. Але ж від кого ми їх отримуємо? По-перше, від людей при безпосередньому спілкуванні: усні розповіді, листи, телефонні дзвінки. По-друге, через ЗМІ: радіо, телебачення, Інтернет.

Але ж чи всі повідомлення з цих джерел є корисними для учнів вашого віку?

Які повідомлення від себе передаєте ви людям?

До речі, усе, що нас оточує, може передати нам якесь повідомлення. Іноді його треба було б і розшифрувати, і розтлумачити.  Та найголовніше: за подіями, станом предметів, у багатьох явищах – заховано більш глибокий зміст. Скажімо:  листя, що змінило свій колір і тихо опадає додолу, розповідає нам про прихід осені; темні хмари на небі, блискавиці, громи – несуть із собою  можливе наближення грози і попереджають нас про небезпеку.

Отже, накопичення повідомлень поповнює і збагачує наші знання, а одержувати їх можна по-різному. Що ж стосується Біблії, то у ній Господь навчає людей за допомогою притч: через прості слова й зрозумілі образи яких відкривається глибокий моральний зміст.


Проблемне запитання

Чому Ісус Христос навчає саме притчами? (учні дають свій варіант відповіді)



Слово вчителя

Сам Ісус Христос пояснює, чому промовляє до людей притчами, адже «вони , дивлячись не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють» (Мт. 13, 10-17), тобто їм потрібні приклади із реалій їхнього повсякденного життя, близькі й зрозумілі для кожного.



IV. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів

  1. Що таке притча? Чому Христос говорив притчами?

  2. Що таке істина і правда?

  3. Як правильно сприймати істину? Притча про сіяча.


Вправа «Чиста дошка»

В різних кутах класної дошки написані проблемні та дискусійні питання до уроку. Учитель повідомляє учням про те, що коли проблема під час уроку вирішується, питання, означене на дошці, витирається. Таким чином, до кінця уроку повинна залишитися чиста дошка.


V. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань

Слово вчителя

Слово «притча» означає: порівняння, уподібнення. Цей термін означає таку розповідь, де моральна або духовна істина пояснюється за допомогою різних явищ і подій у природі та житті. Так, наприклад, думка про те, що людина повинна допомагати своїм близьким, пояснюється на прикладі євангельської притчі про милосердного самарянина. Думка про любов Бога до кожного грішника, що кається — в притчі про блудного сина.

Слід додати, що термін «притча» містить у собі переклад двох грецьких слів: «параболі» та «паремія». «Паремія» означає «короткий вислів, що містить правило життя». «Параболі» — це оповідання, що має приховану ідею та висловлює вищі духовні істини в образах, які взяті з повсякдення. Отже, притчами користувалися ще стародавні греки.

Євангельські притчі більше відповідають терміну «параболі». Прикладом можуть бути притчі, що містяться в 13-й главі Євангелія від Матвія та в паралельних місцях у євангелістів Марка й Луки. Вони були промовлені Христом при такому натовпі народу, що Йому довелось увійти до човна, щоб відокремитися від натовпу, який тиснув на Нього, та вже з човна звертатися до тих, хто заполонив берег Генісарет­ського моря.

Притчі зазвичай мають приховане моральне повчання. Їм притаманне велике життєве значення, бо вони не тільки розповідають про якусь подію, а й висвітлюють загальні для всіх часів закономірності життя та стосунків між людьми. Вони не старіють, бо спрямовані в майбутнє та допомагають людям розібратись у життє­вих питаннях, які по всяк час постають перед людиною. Євангельські притчі Ісуса Христа -  це перлини моральності, наука для людства, цілюще невичерпне джерело християнської моралі. В них молода людина може шукати взірець для наслідування, який стане для неї досконалим цементуючим елементом життя у її прагненні до правдивого і вічного.
Вправа «Мозковий штурм»

Учні відповідають на запитання «Які асоціації виникають у них, коли вони чують слово «правда»?». На дошці записується все, що пропонують учні.


Робота з зошитом

Правда – відповідність з правилом, стандартом, моделлю, зразком чи ідеалом, незаперечний факт (правдивість, справедливість, правосуддя тощо); існує людська правда, а існує й Божа правда.

Як в українській, так і інших слов'янських мовах, слово «правда» етимологічно походить від старослов'янського «правъ», що означало «прямий», той, «що не відхиляється в сторони». На основі цього значення розвивається ідея правильності як слідування прямим, кращим шляхом. Від цього слова походять і такі поняття як «правила», «правити», «виправляти», а протилежністю його стає «кривий» звідки пішло поняття «кривда».

Учні записують назву притчі, яка буде вивчатися на уроці,
«Притча про сіяча»

Слово вчителя

З метою навчити людей відокремлювати істинне та хибне й сприймати істинне, Ісус Христос  розповів притчу про сіяча.



«Ось вийшов сіяч сіяти. І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зів’яло, і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його.

Інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять. Хто має вуха слухати, хай слухає! І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм? Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють. І збувається на них пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите, бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої замкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6, 9-10). (…) Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його; але не має кореня в собі і тому непостійний. Коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається. А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне. Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а іншій в тридцять. (Мф. 3-23)

Історичний екскурс

Учень розповідає текст, який підготував заздалегідь додатково.

У притчі про сіяча Ісус Христос нагадав учням про їхні рідні поля, через які проходив шлях, місцями зарослий кущами, тернами, іноді кам’янистий, вкритий лише тонким шаром землі. Сівба — прекрасний образ проповіді Євангелія, що, падаючи на серце, залишається безплідним або приносить урожай — великий чи малий.

У стародавній Палестині сівба відбувалася таким чином: спочатку селяни розкидали зерно жменями із спеціальної ємкості, а вже після цього поле оралося. Христос розповідає про цілий ряд невдач, які могли спіткати сіяча: одні зерна скльовували птахи, інші гинули від сонячної спеки, треті задихалися в чагарниках бур'янів. Землероба очікували й інші небезпеки, наприклад, нашестя сарани або посушливі вітри в пустелі. Здається, як би говорить Христос, й весь урожай міг би пропасти, і сіяти, доглядати, трудитися не було ніякого сенсу. Але ж ні: деяка частина зерна все ж потрапила в добру землю, і це зерно принесло небачений, казковий урожай в стократ. При тому, що в давнину нормальною врожайністю було 1 до 7, а при співвідношенні 1 до 10 урожай вважався багатим, фантастична цифра 1 до 100 відразу перевела слухачів із знайомої їм площини повсякденної селянської праці в область притчового повчання.
Тлумачення притчі

Навіть учні Ісуса Христа спочатку не зрозуміли, про що йде мова. Ввечері, коли народ розійшовся, вони запитали Ісуса, що Він мав на увазі. І Він пояснив.

Зерно — це є Слово Боже (Євангеліє).

Сіяч — той, хто сіє (проповідує, несе) слово Боже.

Земля — серце людини.
Робота в групах

Діти класу об’єднуються у чотири групи,  кожна з яких повинна встановити особистісні характеристики у співвідношенні до  одного з типів ґрунту.



І група:

Земля при дорозі, куди впало зерно, означає неуважних, розсіяних людей, до серця яких Слово Боже не має доступу.

ІІ група:

Кам’янисте місце  означає людей непостійних і малодушних. Вони охоче слухають Слово Боже, та воно не утверджується в їхній душі, і вони при першій спокусі, скорботі або гонінні на Слово Боже відпадають від віри.

ІІІ група:

Терня означає людей, у яких житейські турботи, багатство та різні пороки заглушують у душі Слово Боже.

ІV група:

 Добра, плодюча земля означає людей з добрим серцем. Вони уважні до слова Божого, зберігають його в добрій своїй душі і з терпінням намагаються виконати все, чого воно вчить. Плоди їхні  - це добрі діла, за які вони сподобляються Царства Небесного.



Прийом «Знаходимо причину»

Кожна група отримує запитання до іншої групи. Мета: знайти причину, чому те чи інше серце саме так реагує на Істину.

Питання до І групи:


  • Чому такі, як «земля при дорозі» не сприймають слова Божого?

  • Коли воно не цікавить їх?

Питання до ІІ групи:

  • За яких обставин  зацікавило Слово Боже і які почуття викликало воно у тих, хто з «каменистого місця»?

  • Чи довго це тривало й чому зникло?

Питання до ІІІ групи:

  • Яке  «терня» найбільш конкурує  зі Словом Божим?

Питання до ІV групи:

  • Коли ті, хто з «доброї плодючої землі», по-справжньому сприйняли Слово Боже?

  • Як воно може прорости?

  • Чи вже плодоносить?

Занурення у проблему

А тепер заплющить очі і поміркуйте, до якого виду ґрунту ви належите особисто.

Нехай ця правда буде між вами і Богом, про це не потрібно говорити вголос.

Опрацювання тексту вірша

Учні в групах отримують текст вірша. Потрібно розділити вірш на частини, які характеризують тип ґрунту, над тлумаченням образного змісту якого працювала група, і прочитати вголос відповідну частину.


Притча про сіяча

Бог Ісус добра навчає

Блудників синів

І якось про сіяча їм

Притчу розповів:

«Сіяч вийшов із зорею,

Посіяв зерно.

При дорозі за межею,

Не зійшло воно.

Птахи сім’я розклювали

І витоптав люд,

А якась зернятка впали

В кам’янистий ґрунт.

Вже й росточки попускали –

Зелен пагінці,

Та вологи бракувало –

Всохли корінці.

А окремі впали зерна

В терен. Проросли,

Тільки заглушив їх терен,

Плоду не дали.

Ті ж, що в добрий ґрунт встелились,

Проросли, зійшли –

І стократно уродили,

Людям хліб дали».

«Скажи, нащо Твоя мова?

Що Ти нам нарік?»

«Оті зерна – Боже Слово!

Ті, що край доріг

Недоглянуті упали, -

Нищить сатана.

В тих, що з каменю зростали, -

Віра неміцна,

Як той грім короткочасна.

В терені зерно –

У турботах про багатство –

Плід уб’є воно.

Ті, що в добрий ґрунт упали, -

Слово бережуть.

Щире й добре серце мають,

Не дарма живуть».
Слово вчителя

Звичайно, інколи і в одній людині можна зустріти всі чотири типи ґрунту. Наше завдання - добре розпушити свою душу, щоб вона стала справжньою плодючою землею для добрих намірів, думок і вчинків.

У школі всім учням дають знання, але одні навчаються добре, а інші нічого не знають. Чому ж? Тому що, дехто слухає будь-як, без уваги та не бажає розуміти, про що саме йдеться. Інші слухають уважно, розуміють пояснення, але швидко забувають, бо не хочуть повторити та пригадати самостійно вдома, що сказав учитель в класі. Треті теж слухають, але як тільки скінчиться урок, як тільки вийдуть зі школи, — починають розважатися, займатися пустощами й швидко забувають, про що йшла мова. Але ж є й такі розумні та відповідальні учні, які слухають уважно, прагнуть усе запам’ятати, — від того й навчаються добре.

Те, що ми бачимо, чуємо в жит­ті, — нагадує сіяння в нас різного зерна. Серце одного схоже на ка­мінь. У другого — на терни. Якщо дати тернам волю, вони зіпсують усе добре. Якщо ж обе­рі­гати серце від зла та неправди, — зерно дасть добрий врожай. Людині ж постій­но потрібні пильне око та велике терпіння, щоб був багатий врожай добрих справ.

Святитель Іоанн Златоуст пояснює так: «Тому, хто бажає та прагне придбання Божої ласки, Бог Сам дарує все; а в кому немає ані бажання, ані прагнення, тому не принесе користі навіть те, що він, як йому здається, має».
Опрацювання оповідань

К.Д. Ушинський

Поле і школа

Люди орють поле, зерном посипають: діти ходять в школу слово Боже слухають. Зернятко лягає в м'яку земельку: слово Боже входить в душі молоді. Дощем землю змочить, сонечком пригріє: розумним словом, ласкою душу зігрівають. Під землею, в пітьмах не улежать зерна: не загине в серці добре вчення. Виглянуть посіви яриною зеленою: позначиться вчення розумними мовами. Поле обіллється жнивами золотими: зійде Боже слово добрими справами.



Завдання:

Випишіть в зошит усі порівняння (наприклад: люди орють поле – діти ходять в школу). Яке з порівнянь ви вважаєте найважливішим? Чому?


Що таке правда

Студент третього курсу, приїхав на канікули до дідуся в село. Дідусь запитує його:

—    Ну, чого ти там у великому місті навчився?

—    Та багато чого навчився, – відповів студент.

—    А, скажи ж мені, запитує знову дідусь, що таке правда?

—    Гм, - замислився студент…

—    Правдою, - подумавши відповів він, - є це все, що я бачу.

—    Тоді виходить, що як ти був далеко і мене не бачив, то це вже неправда, що я є? Але ж я був тут у селі, думав про тебе, чекав тебе.

Замислився студент.

А дід йому на те відповідає: «Правда, онучку, – є Бог, хоч ми Його не бачимо, а Він був, є і буде».



Питання:

Що таке Істина й Правда з біблійної точки зору?



VI. Закріплення вивченого матеріалу. Рефлексія

Поміркуємо разом
Учні разом заповнюють таблицю. За недостатньою кількістю часу це може бути домашнім завданням.


Символи людського серця

Характеристика символу (серця)

Земля при дорозі



Кам’янистий ґрунт



Терни



Плодюча земля




У пошуках доброчинності


  • Як ви розумієте словосполучення «твердість духу»?

  • Як ви зберігаєте вірність своїм переконанням?

  • Що пробуджує в вас захопленість, негативне ставлення або байдужість?

  • Яким чином людина може уникати недоброго в своєму житті?

VII. Домашнє завдання


  1. Завдання за вибором: вивчити віршовану притчу про сіяча або виконати малюнок до притчі

  2. Написати есе «Як відповідати образу «доброго ґрунту».

VIIІ. Підведення підсумків уроку

Слово вчителя

Чим ми є: неродючою землею при дорозі, кам’янистим ґрунтом, терням чи доброю нивою? Чи розуміємо, слухаємо уважно настанови Святого Письма? Чи турбують нас виключно буденні справи.. Від нас залежить, чи будемо вірити, чи будемо вважати правдою те, що нам Бог об’явив у Святому Письмі. Треба відкривати своє серце для сприйняття істини, прагнути її пізнавати, бачити у всіх наших справах, у всьому житті. Щоденний хліб, який споживаємо, починається з маленького зернятка пшениці, а наша віра  - зі Слова Божого, котре щиро приймаємо в душу і серце.



Вчитель оцінює роботу учнів на уроці.

Урок 2 Важливість добрих справ для духовного росту.

Притчі про зерно гірчичне та про закваску

Мета уроку: на основі притч про зерно гірчичне та про закваску розкрити зміст

поняття «добро»; навчити наводити приклади добрих вчинків;

допомогти дітям усвідомити, що добро є сильнішим від зла;

розвивати в учнях здібність аналізувати важливість зроблених

добрих справ; формувати власне ставлення до проявів

добра; виховувати бажання робити добрі вчинки, показати необхідність участі кожної людини в поширенні добра у світі.



Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • пояснювати значення понять «добро», « зло»;

  • наводити приклади проявів добра;

  • пояснювати сенс притч про гірчичне зерно і закваску;

  • висловлювати власне розуміння щодо необхідності добра у світі.

Тип уроку: комбінований

Біблійна історія: Притча про зерно гірчичне (Мф. 13, 31-32; Мк, 4, 30-33)

Притча про закваску (Мт. 13, 33)



Ключовий вірш: Так само й віра, якщо немає діл, сама по собі мертва (Іак, 2:17)

Словник понять і термінів (пропонується для вчителя):

розчина – закваска – тісто (буквально); йдеться про «тісто» духовне, яке як ті добрі вчинки, що ми їх робимо своїм ближнім, розростаються до міри поширення добра у всьому світі;

добро – благо, усе, що є необхідним для існування й удосконалення особистості, і що відповідає Божим настановам;

добра справа - це вчинок, що несе благо;

духовність – спрямованість людини до удосконалення через прагнення до гармонії внутрішнього світу й взаємовідносин з оточуючим світом, спрямованість життєдіяльності до вищих цінностей, до Творця, що відображається у вчинковій царині.

духовний розвиток - діяльність людини, завдяки якій її духовний стан підноситься на більш високий ступінь, за християнським вченням можливий лише у співробітництві з Творцем.
Обладнання: Біблія, сірники, свічки, проектор, відео-замальовка «Коловорот добра в природi» http://pomogidrugomy.ru/,

«Притча про доброту»http://www.wintube.ru/video/pritcha-o-dobrote/,

відеоролик «Про добро» - http://video.bigmir.net/show/276518/.

Міжпредметні зв’язки: українська література, зарубіжна література.

Література до уроку:

Новий Завіт. – Луцьк: Видання Волинської єпархії Української Православної Церкви, 2005.

Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.

Мириам Файнберг Вамош. Быт людей во дни Иисуса Христа. – Киев: Украинское Библейское Общество, 2004.

Рогова О.Г. Основи християнської етики (електронний підручник). – Дніпропетровськ, ДОІППО, 2009.

Хід уроку

І. Організаційний момент:

Привітання. Створення доброзичливої атмосфери.



ІІ. Перевірка домашнього завдання:

  • Дайте відповідь на запитання — з якою метою Ісус промовляв до народу притчами?

  • Чого навчає нас притча про сіяча?

  • Прочитайте власні есе «Як відповідати образу «доброго грунта».

  • Виразно прочитайте віршовану притчу « Про сіяча».


ІІІ. Актуалізація опорних знань:

Демонстраційна вправа

Вчитель показує учням коробку сірників та свічки. Пропонує подумати, для чого вони потрібні на уроці. Запалює сірник, приблизивши до нього свічку, запалює її, від неї – іншу. Запалені свічки нагадують невеликі факели. Отже, вогонь, можна передавати.



Що ще можна передавати ? (добро, радість, сум, досвід, новини, інформацію).

А також – віру!


ІV. Мотивація навчання:

Метод демонстрації відеоматеріалу

  1. Прогнозування: який сюжет можливий у фільмі з такою назвою (відповіді учнів).

  2. Прогнозування: настрій відео-замальовки, головний герой фільму, музичний супровід та колористичне рішення.

Перегляд відеоматеріалу «Притча про доброту»

http://www.wintube.ru/video/pritcha-o-dobrote/

Або


перегляд відео-замальовки «Коловорот добра в природi» http://pomogidrugomy.ru/

(Якщо немає можливості подання відеоматеріалу, підготовлені заздалегідь учні зачитують оповідання «Брудна старенька»)



Брудна старенька

В одному курортному містечку спокій відпочиваючих кожного дня порушували брудна старенька бабуся. Рано-вранці вона з’являлася на березі моря, обходила піщаний пляж та дивувала своєю поведінкою відпочиваючих. Бабуся мала непривабливий вигляд: старенький, залатаний одяг місцями був досить брудний, не було й взуття. А головне: вона щось шукала на пляжі кожного дня, підбирала та складала у велику торбу, яка теж була брудною та пошматованою. Коли старенька підходила до людей, вона завжди посміхалась і намагалася привітатись: «Здрастуйте!» Але ніхто не відповідав на її доброзичливе привітання. Дорослі мовчки відверталися, діти або дражнили бабусю, або ховалися від неї за засмаглими спинами своїх батьків. Та одного дня бабуся не з’явилася. Відпочиваючі з самого ранку питали один в одного, де сьогодні, цей «привид». Лише увечері того ж дня стало відомо, що старенька бабуся померла, а все її життя було присвячене тому, що вона приходила рано-вранці до пляжу, розшукувала та вибирала з піску бите скло, щоб ніхто з відпочиваючих не поранив своїх ніг.



  • Які почуття виникали у вас, коли ви слухали це оповідання ?

  • Чому воно навчає?

  • Чи зустрічали ви людей, схожих на героїню оповідання? За яких обставин?


V. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів:

Оголошення низки питань, які будуть обговорюватися на уроці:



  1. Що таке добро?

  2. В чому цінність добрих справ (на прикладі притчі про гірчичне зерно)?

  3. Як розповсюджується добро (на прикладі притчі про закваску)?

  4. Як навчитися чинити добро?


VІ. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань:
Вправа «Асоціації»

Учні записують в зошитах які асоціації у них виникають зі словом «Добро».



(Учні будують на дошці асоціативний кущ або асоціативну зірку з багатьма променями – за вибором вчителя).

Слово вчителя

Добро містить у собі все прекрасне, чисте, щире, істинно правдиве, натхненне тощо. За християнським вченням, добро властиве богоствореній природі людини, але приглушене гріхом, моральним беззаконням і потребує очищення. Прагнення до добра наповнює життя людини істинним змістом. Християни вважають, якщо людина виконує заповіді Божі — ці духовні закони нашого світу, живе згідно внутрішнього голосу сумління, то вона поєднується з добром, силами світла та крокує шляхом до вічного життя.



Працюємо парами

Прочитайте притчу про гірчичне зерно і дайте відповіді на запитання.

«Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму, яке, хоч найменше від усіх насінин; але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його» (Мф. 13, 31-32).

В чому полягає головна ідея притчі?

На прикладах з життя аргументуйте свою відповідь.

Слово вчителя

Святе Письмо навчає нас добру. У цій притчі Христос показує зовнішній розвиток Царства Божого від маленького зернятка до поширення по всьому світі. Церква Христова спочатку була маленька, як зерно, але її розвиток був такий великий, що вона змогла пригорнути до себе представників усіх народів. Так само в нашому житті, важливі маленькі діла, як зерно гірчиці, з яких можуть вирости великі добрі справи: з маленького виростає велике. Яким учнем буде сьогодні школяр, таким пізніше стане працівником, а згодом і батьком. Добрі діла ніколи не втрачають своєї вартості та є єдино важливими перед Богом.

Зміст притчі полягає в тому, що хоч початок Царства Істини й ви­глядає малим і не славним, але сила, прихована в ньому, перемагає всі перешкоди та здатна перетворити його в Царство велике та всесильне. Саме таку силу й міць мали багато послідовників Христова вчення.


Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя

Скачати 14.26 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка