Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації



Скачати 14.26 Mb.
Сторінка12/17
Дата конвертації20.03.2017
Розмір14.26 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Вправа «ПРЕС»

Питання:

  1. Чи справедливою були плата хазяїна винограднику для всіх робітників?

  2. Чому хазяїн спочатку розрахувався з тими, хто прийшов на роботу останній?

  3. Чи правомірним є обурення деяких найманців?

  4. Якими мотивами керувалися ображені робітники?

За допомогою метода – прес аргументуйте відповідь

Учні висловлюють свою точку зору за планом: .



  • - я вважаю, що…

  • - тому, що….

  • - наприклад…

Висновок: «Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, чим живемо» - Приповістей 4:23.
Розповідь

Про послідовників Ісуса Христа Симона, Андрія, Якова та Івана, що жили з рибацького ремесла до апостольського покликання (Євангеліє від Марка 1:16-20). Послідовники Христові стали Його учнями, й так само, як і раніше, мали винагороду : «І рече до них Ісус: Йдіть слідом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей» - (Марка 1:17).


Мозковий штурм «Чому ми робимо покупки?»

Вчитель зазначає, що кожний з підлітків не раз бував у ролі покупця. Чи замислювалися ви над тим, що примушує людину робити покупки? Вчитель пропонує разом визначити ті мотиви, що спонукають людей купувати все нові й нові речі в магазинах, супермаркетах чи на ринках. (Всі висловлені припущення записуються на дошці). На завершення педагог зачитує узагальнені дані, спираючись на дослідження соціологів:



Спонукальні мотиви, котрі змушують людину робити покупки

Соціологи поділяють мотиви купівлі на емоційні та раціональні.



Емоційні мотиви:

  1. Почуття переваги. Купуючи якусь річ, багато людей хочуть виділитися, хочуть подобатися іншим, щоб ті ними захоплювалися.

  2. Бажання відрізнятися від інших. Воно штовхає людей на придбання супермодних, оригінальних, а іноді й екстравагантних речей.

  3. Почуття комфорту. Споживачі постійно прагнуть придбати щось для полегшення свого життя.

  4. Почуття страху. У людини живе мимовільний страх перед хворобами, нещасними випадками, замахами злочинців і т.п. Цей страх – досить могутній стимул для придбання цілого ряду товарів і послуг (ліки, зброя, дверні замки, страхові поліси та ін..).

  5. Розвага. Бажання струсити з себе рутину, уникнути монотонного способу життя властиве майже всім людям, які користуються послугами шоу-бізнесу, туристського бізнесу та ін..

  6. Наслідування. Поряд із бажанням виділитися в кожній людині присутнє неусвідомлене бажання наслідувати кумирів, популярних людей. Це часто використовується в рекламі, де знімаються кінозірки, знамениті спортсмени й інші відомі люди.

  7. Добробут родини. Багато людей орієнтуються на сімейні цінності, тобто на те, що потрібно не особисто ім., а всій родині в цілому: меблі, садова ділянка, книги для освіти дітей та ін..

Раціональні мотиви:

  1. Економія. Якщо товар продається зі знижкою чи просто дешевше, ніж у сусідів, - це вагомий фактор для його придбання.

  2. Якість. Багато людей згодні переплачувати, аби бути впевненими у власній безпеці й безпеці придбаного товару.


Підсумкове питання:

Протягом життя ми купуємо багато речей. Як зробити так, щоб наші покупки не походили із заздрощів та не вимагали постійної гонитви за грошима за для них?

Опрацювання арабської казки

Використання багатства на користь

Один тесля, як би багато він не заробляв, задовольняється незначним і робив мало витрат. Сусіда одного разу запитав його:



  • Ти заробляєш багато, але ж де ти діваєш своє багатство? У тебе нічого особливого не видно.

  • Однією часткою своїх заробітків я розплачуюся з боргами, а іншу частку даю в борг під проценти,- відповів майстер

  • Не може бути, батир, щоб у тебе були борги; а ще я не чув, щоб ти комусь давав в борг, - зауважив сусіда.

  • Якщо я даю гроші батьку й матері, то вважаю, що розплачуюсь із боргами. А ті гроші, які я витрачаю на навчання й утримання своїх рідних дітей, вважаю, що віддаю в борг під проценти. Коли діти вийдуть в люди, а ми постаріємо, і якщо вони будуть піклуватися про нас, то хіба це не буде віддання ними боргу? – відповів майстер.


Проблемне запитання

Які ви знаєте варіанти використання багатства на користь?



Рефлексія

Учитель знову повертає учнів до думки про мотивацію своїх вчинків, виходячи з власних потреб.



Питання до учнів:

  • Як ви думаєте, якщо людина витрачає більшу частину своїх грошей на виховання й навчання своїх дітей, чи правильно вона чинить?

  • Чи згодні ви з тим, що діти у вічному боргу у своїх батьків?

  • Як ви думаєте, що для батьків є найбільшим щастям? (Бачити своїх дітей чесними, люблячими, справедливими, добрими людьми)

V. Закріплення матеріалу

  • Вправа «Незакінчене речення»

Продовжить речення: На уроці я



  • дізнався…

  • зрозумів…

  • навчився…

  • мене здивувало…

  • відкрив для себе…

  • відчув себе…

VІ. Домашнє завдання

Вчитель пропонує проаналізувати, які товари, послуги і за якою ціною були придбані та які платежі були здійснені родинами за останній місяць на потреби дитини. Кожен учень отримує робочий бланк «Бюджет учня».

Учні повинні також подумати вдома над такими питаннями:


  • Чи завжди ці витрати були доцільні й необхідні?

  • Без яких витрат можна було б обійтися й чому?

  • Чи можете ви обмежити витрати на себе, щоб витрачати ці кошти на інших членів сім′ї?

Робочий бланк «Бюджет учня»

Види витрат

Реальні витрати

Як би було доцільно

Одяг, взуття







Транспортні витрати







Їжа поза домом







Розваги







Компакт-диски,

on-line ігри









Книги, газети, журнали







Подарунки







Стрижки, парфуми, предмети гігієни







Інше







Всього







  • Вміти переказувати і аналізувати притчу про робітників у винограднику.

Підведення підсумків уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці.

Урок 16 Молодь і школярі – надія держави.

Притча про свічку на підсвічнику

Мета уроку: на основі притчі про свічку на підсвічнику розкрити поняття

«удосконалення»; навчити наводити приклади становлення

особистості як Богоуподібнення; допомогти дітям усвідомити

важливу проблему сьогодення – втрати цінності Богоспілкування;

розвивати в учнях здібність аналізувати важливість удосконалення;

формувати власне ставлення до шляхів удосконалення людей,

сімей, суспільств; виховувати стійкість у власних переконаннях

Тип уроку: комбінований

Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:


  • пояснювати значення поняття «удосконалення»;

  • наводити приклади становлення особистості як Богоуподібнення;

  • пояснювати сенс притчі про свічку на підсвічнику;

  • висловлювати власне розуміння щодо необхідності духовного удосконалення кожної особистості.

Біблійна історія: Притча про свічку та свічник (Мф. 5,15-16, Мк. 4,21-23)

Ключовий вірш:

Так само й віра, якщо не має діл, сама по собі мертва (Іакова, 2:17)

Я Світло для світу (Іоан. 9:5)

В світі мудрих і добрих думок:

Дорога кожного з нас до Господа є тривалою і тернистою. Він пізнається нами через численні випробування та іспити. Але цей шлях нам постійно освітлює свічка Господньої любові і наших добрих справ.

Майбутнє цього світу залежить від того, які цінності сьогодні пануватимуть в нашому серці.

Словник понять і термінів:

Духовний розвиток – процес пробудження, використання і розвиток духовного потенціалу особистості, внаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого.

Удосконалення – зміна чого-небудь у бік покращення, результат такої зміни;

Приклад – те, що варто наслідувати, зразок поведінки, заснованої на виконанні моральних настанов.
Обладнання: Біблія, сірники, свічки, проектор, відео-замальовка «Воскові чоловічки» www.youtube.comlightheaded.

Міжпредметні зв’язки: українська література, зарубіжна література, кіномистецтво.

Література до уроку:

Новий Завіт. – Луцьк: Видання Волинської єпархії Української Православної Церкви, 2005.

Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.

Кузик Б., Литвин Л. Благовіст. Основи православної культури. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2009.

Мириам Файнберг Вамош. Быт людей во дни Иисуса Христа. – Киев: Украинское Библейское Общество, 2004.

Основи християнської етики 6 клас. – Київ: Літера, 2008.

Рогова О.Г. Основи Християнської етики (електронний підручник). – Дніпропетровськ, ДОІППО, 2009.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання. Створення доброзичливої атмосфери.

Актуалізація правил уроку етики.

І. Перевірка домашнього завдання


  • Чого навчає нас притча про робітників у винограднику?

  • Обговорення результатів роботи над Робочим бланком «Бюджет учня»;

Коротка дискусія за питаннями:

  • Чи завжди ці витрати були доцільні й необхідні?

  • Без яких витрат можна було б обійтися й чому?

  • Чи можете ви обмежити витрати на себе, щоб витрачати ці кошти на інших членів сім′ї?


ІІІ. Актуалізація опорних знань

Метод демонстрації

Вчитель показує учням коробку сірників та свічки. Пропонує подумати, для чого вони потрібні на уроці. Запалює сірник, приблизивши до нього свічку, запалює її, від неї – іншу. Запалені свічки нагадують невеликі факели. Отже, вогонь, можна передавати.



Що ще можна передавати, як вогонь, який здатен зігріти і дати життя?

(Добро, надію, любов, віру)


ІV. Мотивація навчання

Слово вчителя

Образи будинку на скелі та свіч­ки, що освітлює дім, говорять про покликання людини на Землі — бути відкритим світові, чистим у думках, словах і вчинках, зменшувати духовну темряву, зміцнювати в людях надію та віру. І все це також маленькі прояви Царства Істини в людському серці.

Головне Світло світу за християнським вченням — це Сам Іісус Христос. Але християни наповнюються цим Світлом і віддзеркалюють Його, тому й вони стають світлом для всього світу. Такими є апостоли та їхні послідовники, пастирі Церкви й усі християни, покликання їх у тому й полягає, щоб освітлювати світ сяйвом Христовим. Вони повинні жити так, щоб, побачивши їхні добрі справи, інші люди також прагнули б крокувати за ними й прославляти Бога.
Метод демонстрації відеоматеріалу

Відео-притча «Світлоголові»

http://lookmyday.ru/shorts/multfilm-pritcha-lightheaded.htm


  1. Прогнозування: який сюжет можливий у фільмі з такою назвою (відповіді учнів).

  2. Прогнозування: настрій відео-замальовки, головний герой фільму, музичний супровід та колористичне рішення.

  3. Після перегляду порівняти прогнози з справжнім сюжетом.

  4. Як можна зрозуміти образи «воскових чоловічків»?

  5. Чого прагне навчити ця відео-притча?


V. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів

VІ. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань

Слово вчителя

Згідно Святому Письму світло було створене Богом найпершим, воно – первісток творіння, адже без світла неможливе й немислиме життя нашої планети. Часто слово «світло» використовувалося як метафора для позначення життя, мудрості, розуму, порятунку. Зі світлом порівнюються Десять заповідей отриманих Мойсеєм на горі Синай, цей етичний закон пророк Ісая в своїй книзі називає «світлом для всіх народів». Бог також часто порівнюється зі світлом. Цар і пророк Давид в одному зі своїх псалмів говорить: «Господь світло моє й порятунок мій: кого мені боятися?». А в Євангелії від Іоанна Сам Іісус Христос називає Себе Світлом для світу, а євангеліст додає, що це світло не може поглинути тьма, тому апостол Павло називає християн «синами Світла» (Еф. 5,8).


Вправа «Асоціації»

Об’єднуючись у дві групи, учні записують на дошці, які асоціації у них виникають зі словами «світло» і «удосконалення». Вчитель порівнює і аналізує результат роботи дітей, підштовхуючи їх до думки про те, що удосконалення врешті-решт – це і є рух особистості в сторону світла.



Слово вчителя

Всі ми покликані ділитися з іншими тим духовним багатством, красою, внутрішнім світом, етичним досвідом, іншим давати те, що ми отримали. Якщо ж ми накриємо горщиком світильник своєї душі, сховаємося в шкарлупу свого егоїзму, - він просто згасне. Треба пам’ятати, що людина покликана бути активною в роботі добра, а всі люди співробітники в перетворенні й удосконаленні людського суспільства. Не можна бути щасливим, коли навколо тебе стільки недосконалості, знедоленості, голоду, страждань. Подолання цих негативних явищ – загальне пріоритетне завдання для всієї сукупності людських осіб, а особливо для молоді, бо за молоддю майбутнє всього світу.



Робота над притчею

Учні отримують текст притчі, читають і працюють парами.



Притча по свічку та свічник:

І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі. Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. (Мф. 5, 15-16).



Слово вчителя

Притча починається знаменними словами Христа, які не тільки дають ключ до розуміння всього уривка, але й повинні стати девізом для кожної людини, тим кредо, яке дає напрямок і наповнює сенсом все життя й діяльність християн: «Ви – світло миру».



Важливо зрозуміти - поміркуємо разом

  • Яку роль відіграє світло у нашому житті?

  • Яка різниця існує між світлом фізичним і світлом духовним?

  • Чому слова Христа, звернені до апостолів у євангельській притчі про свічку і свічник, одночасно стосуються кожного християнина?

Історичний екскурс

Учень розповідає текст, який підготував заздалегідь для уроку.

Учнів своїх Христос називає світлом миру, тому що їх покликання – сяяти в світі, світлом всього свого життя, джерело якого – Євангельське вчення.

Кожна людина покликана Ісусом стати світильником, завдяки якому ставатиме ясно у всьому домі людства, тобто на всьому нашому світі, за допомогою якого можна впевнено орієнтуватися в житті, побачити всю красу і впорядкованість світу, як творіння Божого.

Світильник або лампа в ті часи, коли проповідував Христос, була невеликою глиняною судиною з носиком, до неї вливали оливкове масло й вставляли гніт. Для того, щоб погасити такий світильник його накривали горщиком, а не задували, оскільки гніт задимився б або заіскрив. Не має сенсу запалювати світильник для того, що б негайно погасити його або поставити так, щоб щось затуляло його світло, навпаки його необхідно поставити високо на підставку, що б він освітлював все приміщення. Так, за словами притчі, світло Євангелія неможливо приховати, воно вже світить всім, у кого є очі. У більшості палестинських будинків того часу була всього одна кімната, а тому світильник освітлював весь простір домівки.

Християни переконані, що людина – це та свічка, яку запалив Бог. Для чого приноситься свічка? Для того, щоб світити. А кому? Зрозуміло, не тільки тому, хто цю свічку приніс і запалив. Вона повинна світити всім, хто знаходиться в кімнаті. Ця свічка, що поставлена на вікно або просто стоїть на столі в хатині, може з'явитися дороговказною зіркою для людини, що загубилася. Те ж саме Христос говорить про те, що ми чуємо, чому навчилися, що розкрилося й розквітло в нашій душі, про те слово, те розуміння, яке в нашій душі вже принесло якийсь свій плід. Але як часто людина не хоче ділитися собою з іншими, як часто гасить для інших свій світильник. І навіть не з гордощів, не з самозвеличання та егоїзму, до боротьби з такою замкненістю в собі зазвичай більшість людей готові, хоч і не дуже іноді борються, бо це дійсно дуже наполеглива праця. Ні, просто важко світити всім, хочеться відібрати, кому світити, кому ні. Скільки в світі є неприємних або абсолютно чужих і важких для нас людей. Чом би не закритися від них горщиком? І закриваємося, тому що розуму в нас іноді не більше, ніж у страуса, що ховає свою голову пісок і вважає, що його ніхто не бачить, і невтямки нам, що, закрившись від однієї людини, ми закриваємося від усіх.

Так само, як світить світильник, людина повинна освітлювати все навколо себе своїми добрими справами. Христос говорить: ваше світло – це ваші добрі справи, ваше життя, яке є наочним прикладом для інших людей. Говорити про добро легко, набагато складніше побудувати своє життя за вірними засадами. Але ж засади ці закладені в нас з моменту народження, про них говорить голос нашої совісті, про них же говорить нам Євангеліє. Кожен відчуває в собі здатність любити, розділяючи радість і страждання собі подібних. Але якщо не розвивати в собі добрі нахили, йти на компроміси зі своїми внутрішніми переконаннями, поступатися або потурати тим проявам свого характеру, проти яких протестує совість, якщо не дисциплінувати себе, то це світло добра, яке повинне освітлювати все, що оточує нас, перетвориться на морок. Адже, якщо не стежити за світильником, то дуже швидко може або скінчитися масло, або вигоріти гніт, і світильник згасне. Так і в нашому життя, якщо зупинитися в своєму внутрішньому розвитку, перестати примушувати себе до добрих справ, то дуже швидко у нас не стане того внутрішнього світла, яким освітлюється все життя людини й людства.



Проблемні запитання

Учні класу об’єднуються у п’ять груп. Кожна отримує завдання у конверті. Складність і незвичність ситуації в тому, що текст питання порізаний на відрізки – учні мають спочатку скласти епізоди питання в єдине ціле, а потім вже відповісти. Відповідь має бути добре аргументована.




  • Хто або що порівняються зі світлом на сторінках Святого Письма?

  • Чого навчає нас притча про свічку?

  • Як може людина ділитися собою з іншими?

  • Як ви розумієте вислів «закрившись від однієї людини, ми закриваємося від усіх»?

  • Яким чином ми можемо «стежити за світильником»?


Робота з текстом

Вправа «Пролити світло»

Вчитель пропонує учням прослухати текст.

Після цього учні отримують аркуші з тим же текстом, але поданим


  • без пробілів і знаків пунктуації;

  • затемненими у певних містах;

  • з переставленими абзацами.

Завдання – відновити текст, висвітлити увесь його сюжет та зміст.

Побороти зло
Пізно ввечері молоді ченці в розмові з ігуменом наріка­ли, що у світі стільки зла. Вирішивши вигнати всі темні сили, вони звернулись за порадою до старого та мудрого ігу­мена. Той сказав їм, щоб вони взяли мітли й спробували вимести зі своїх кімнат темноту. Розчаровані учні все ж взялися до роботи, але нічого з того не вийшло. Тоді старець запропо­нував ченцям взяти міцні палиці й бити ними по темноті. Коли ж і це не дало бажаного результату, він порадив їм піти до своїх кімнат і гучним криком протестувати проти темноти. Але й це не допомогло. Врешті ігумен сказав:

- Діти мої, хай кожен із вас запалить у темноті свічку. Ченці пішли до своїх кімнат, запалили свічки. Коли озир­нулися довкола, темінь зникла.

- Бачите, - звернувся ігумен до своїх учнів, - краще за­палити свічку, ніж проклинати пітьму.

Питання:


  1. Яку пораду щодо подолання зла дав наставник молодим ченцям?

  2. Як ви її розумієте?

  3. Що ви вважаєте справжнім світлом для світу?

  4. Що поєднує Притчу про свічку і свічник, відео-притчу «Воскові чоловічки» та текст «Побороти зло»?

Слово вчителя

Пригадаємо наші вогники, запалені на початку уроку. Один вогник - це добре. Але наскільки усе змінюється коли цей вогник запалює 10-15… подібних собі. Так і добро, віра, надія, ідея... Одна – добре, але їх треба збільшувати, поширювати по цілому світу.



VIІ. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Дебати юних філософів»

Учні мають підтвердити або спростувати думку, аргументуючи свою точку зору


1. Притча про свічку та свічник промовлена до всіх людей.

2. Людина вдосконалюється через численні випробування та перешкоди.

3. Світити для інших означає стати зразком для інших

4. Бути світлом світу — завдання для електриків.

5. Головним Світлом для християн є Ісус Христос.

6. Ми покликані ділитися з іншими тим духовним багатством, яке маємо.

7. Надія на майбутнє покладається на людей похилого віку.

8. Егоїзм, жорстокість та відчуженість не дають можливості поширювати добро в світі.

Робота в групах

Творче завдання «Удосконалення: додай життю світла»

На листках написано список ситуацій:

• Людина весь час запізнюється.

• Людина часто хворіє.

• Людина не вміє готувати.

• Людина не хоче вчитися.

• Людина обманює близьких.

• Людина не може знайти роботу.

• Людина мріє мати домашню тварину.

Кожна група обирає одну ситуацію і пропонує якомога більше шляхів її розв’язання в напрямку удосконалення особистості.



Вправа «Без пропусків»

Індивідуальна робота

1. Христос звертається до учнів зі словами «: «Ви – ________________ миру».

2. «І не запалюють ___________________ та й не ставлять його під _______________

4. Шлях випробувань християнського життя освітлює світильник Божої _______________.

5. Людина повинна освітлювати все навколо себе своїми ___________ _________________справами.

6. Світлом духовним для християнина є _________________________ .

7. Якщо зупинитися в своєму внутрішньому розвитку, перестати примушувати себе до ____________ справ, то дуже швидко у нас не стане того внутрішнього _________________, яким освітлюється все життя людини і людства.
Слово вчителя

Наша молодь, школярі є надією України, їм належить будувати майбутнє держави. Це не так просто зробити – у цій справі людина потребує Божої підтримки і допомоги. А особливо тоді, коли є великий обов’язок – служити іншим людям.

Ісус Христос є тим Світлом, Який прийшов на світ для того, щоб показати правдивий життєвий шлях, як почуттями, розумом і мудрістю, з великим бажанням, міцними знаннями і непохитною вірою пізнати силу моральних законів любові і гармонії у світі і серед людей.

За прикладом Ісуса Христа ми повинні робити добрі вчинки, допомагати тим, хто потребує нашої підтримки, сумлінно виконувати свої обов’язки перед близькими, державою й суспільством.


VIIІ. Домашнє завдання
Учні отримують завдання: написати листівку з добрими побажаннями (словами підтримки) в адресу чи хворої людини, чи знедоленої, чи однокласника, якому зараз важко (знайти людину, що потребує уваги).
ІХ. Підведення підсумків уроку і оцінювання роботи учнів на уроці.

Розділ ІІ. Декалог

Урок 18 Поняття заповіді. Заповідь І. «Я – Господь Бог твій. Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм».

Богопізнання. Поняття «інших богів». Гріхи проти заповіді
Мета уроку: навчити учнів пояснювати зміст понять «заповідь», «декалог»; підвести учнів до усвідомлення важливості декалогу, його місця в історії відносин Бога з людиною; розвивати вміння обґрунтовувати важливість першої заповіді декалогу, як морального кодексу людства; формувати усвідомлення шляхів виконання першої заповіді; виховувати повагу до заповідей Божих.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • пояснювати зміст і значення Декалогу;

  • усвідомлювати важливість першої заповіді;

  • обґрунтовувати необхідні умови дружніх стосунків.

  • усвідомлювати, що заважає виконанню першої заповіді;

  • прагнути до християнських відносин з оточуючими.

Біблійна основа:

Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів крім Мене (Вих.20,2-3)

Обладнання: репродукції ікон, картини на релігійну тематику, світлини храмів.

Ключові поняття: духовність, заповіді, релігія, релігійність, богопізнання, гріх.

Міжпредметні зв’язки: історія, література.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання. Повторення правил роботи в групах.



ІІ. Актуалізація опорних знань

Протягом існування людства поступово формувалися закони людського співжиття, які, в тій чи іншій мірі, були спільними для більшості народів світу. На уроках історії ви вже познайомилися з реформами Ехнатона, який спробував ввести культ єдиного Бога в Єгипті, законами царя Хаммурапі, що базувалися на принципі таліона.



  • Чи можете пригадати ці закони?

  • Яка була їх мета?


IІІ. Мотивація навчання

Вправа «Працюємо з прислів’ями»

Учням, які об’єднанні в групи пропонується подумайте, про що йдеться в народних прислів’ях?


Нема в світі вищого над Бога.

Як Бог годить, то й мокре горить.

Як Божа воля, то виринеш і з моря.

Од Бога не сховаєшся.

До Бога важкий шлях, а до пекла прямісінький.
Вчитель мотивує

учнів на знайомство з головними Законами Божими, за якими жили і живуть сьогодні християни по всій землі.


ІV. Оголошення теми уроку і очікуваних результатів
V. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань
Вправа «Мікрофон»

За допомогою уявного мікрофону назвіть якнайбільше визначень поняття «Закон».



Слово вчителя

Багато людей, які створювали правове законодавство, знаходили істину в Біблії і відповідно до неї формулювали основні державні закони. Римське право, європейські правові системи базуються на Святому Письмі. Кожна держава, народ мають свої закони. За час свого існування людство створило їх безліч. З часом закони вдосконалюються, змінюються, зникають. Божі закони незмінні. Ці Божі настанови саме й записані в Біблії, зокрема стисло викладені в 10 заповідях, які мають назву Декалог (від грец. Дека – десять). Саме вони пояснюють людям, що таке зло і добро, вчать робити добро, а не зло.

Бог обрав ізраїльський народ, щоб через нього передати Свої заповіді іншим народам на землі. В історії ізраїльського народу було багато видатних особистостей. Особливе місце серед них займає Мойсей – пророк і керманич ізраїльського народу, який вивів його з єгипетського рабства. Він провів свій народ через пустелю до гори Синай, де мав зустріч із Богом. На горі Синай Бог дав ізраїльтянам заповіді, але наполягав на тому, щоб у відповідь вони виявили послух, дотримуючись Його Закону.

Заповіді були написані Богом на двох кам’яних плитах, які називаються скрижалі.


Робота зі словником

Учні в зошиті записують визначення до понять:



закон – правило, встановлене владою, яке має найвищу юридичну силу і обов’язкове до виконання усім громадянам;

заповідь – настанова морального характеру, що дана людям від Бога;

декалог – десять Божих заповідей;

скрижалі –кам’яні плити на яких вирізьблено десять Заповідей.
Слово вчителя

Заповіді – це основні правила поведінки людини стосовно Бога та інших людей. Прочитайте 10 заповідей, і розкажіть, які з них вчать нас будувати взаємини з Богом, а які з людьми. (Учням пропонується уривок з Біблії: Друга книга Мойсея. Вихід, розділ 20)

Давайте тепер порахуємо, скільки Заповідей стосується Бога, а скільки людей? Так – 4 для побудови стосунків з Богом і 6 для стосунків між людьми. Таким розподілом підкреслюється турбота Творця про людей, про їх життя.
Метод демонстрацій

Учням пропонується переглянути відеоролик з уривком із Біблії з текстом 10 Заповідей.

http://www.youtube.com/watch?v=-IkKJ3vObxg&feature=related

Вправа «Правильна відповідь»
За допомогою тесту «Заповіді Божі» потрібно співвіднести початок і кінець заповіді.

http://svetoch-opk.ru/load/katekhizacija/umniki_i_umnicy/igra_zapovedi_bozhii/12-1-0-787

Вправа «Аналіз вірша»

Значення заповідей для людей підкреслює в своїй поезії видатний український поет Т.Г. Шевченко.



  • Прочитайте вірш і зверніть вашу увагу, якими поетичними засобами поет підкреслює важливість Божого Закону для людей.

  • Яке майбутнє він пророкує тим, хто дотримується заповідей, а яке тим, хто їх порушує?

Т.Г. Шевченко

Блаженний муж на лукаву

Не вступає раду,

І не стане на путь злого,

І з лютим не сяде.

А в законі Господньому

Серце його й воля

Навчається, і стане він,

Як на добрім полі

Над водою посажене

Древо зеленіє,

Плодом вкрите. Так і муж той

В добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих

І слід пропадає,

Як той попіл над землею

Вітер розмахає.

не встануть з праведними

Злії з домовини,

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.
Робота в групах

Учні класу по групах опрацьовують текст.

На основі отриманої інформації спробуйте пояснити, що, на вашу думку, означає поняття «Богопізнання». Що означає для людини пізнати Бога?

Бог – один і Єдиний. Це – Абсолютна Істина,яка приймається без усяких умов та застережень тією людиною, що бажає зватися християнином. Це – положення, яке навіть виключає запитання про те, чи є Бог, а безумовно і безсумнівно стверджує: Бог є. І це найважливіше знання, яке дане людині про Бога. Бо іншого знання людський розум мати не може: безсиле конечне в пізнанні Безконечного, тимчасове в осягненні Вічного, а творіння не в силі досягти Творця…

Перша заповідь вимагає від людини: вірувати в Єдиного Бога, завжди пам’ятати, що Він є, і завжди знати, що Йому відомі наші помисли, чутні наші слова і видимі наші дії; тому не гнівити, а служити Йому своїм духом і добрими справами.

Любити і славити Бога, якою не була б наша доля, і як би не склалося наше життя; не ремствувати й не обурюватися, бо тільки Богу відомі істинні джерела нашого блага і справжні причини наших нещасть. Бути вдячним Господу за все, що маємо, бо він милосердний, коли дарує, і справедливий, коли карає…
Обговорюються відповіді груп і колективно формулюють поняття богопізнання.
Богопізнання – спроба оволодіння всією доступною сукупністю знань про Бога.

Проте християни вважають, що



Богопізнання – це, в першу чергу, прийняття Бога людиною в своє серце і життя.
Слово вчителя

Всі ви чули давню істину – у кожного своя дорога до Бога. Для кожної людини богопізнання має своє значення. Так само, як і кожна людина звертає до Бога свої власні молитви. Прослухайте ще один вірш Тараса Шевченка. Чого прохає поет у Бога для себе?


Вірш читає учень, який його заздалегідь вивчив
Т.Г. Шевченко.

Боже, спаси, суди мене

Ти по своїй волі.

Молюсь, Господи, внуши їм

Уст моїх глаголи.

Бо на душу мою встали

Сильнії чужії,

Не зрять Бога над собою,

Не знають, що діять.

А Бог мені помагає,

Мене заступає

І їм правдою своєю

Вертає їх злая.

Помолюся Господеві

Серцем одиноким

І на злих моїх погляну

Незлим моїм оком.
Схожу істину проголошувала і російська поетеса Марина Цвєтаєва:
Целому морю – нужно все небо.

Целому сердцу – нужен весь Бог.

(М. Цветаева)


Вправа «Аналіз тексту»

Клас ділиться на дві групи.

Перед однією групою поставлене завдання: скласти декілька питань до прочитаного тексту.

Перед другою - завдання: відповісти на запитання.


Перша заповідь свідчить: "Я Господь Бог твій, хай не буде у тебе інших Богів, окрім Мене".

Ця заповідь указує людині на джерело всіх благ і мету вчинків людини, дає напрям розумовій і вольовій діяльності людини і закладає фундамент її життя. Вона говорить: зроби Бога першим у своєму житті. Для виконання цього християни починали дізнаватися про те, що відомо взагалі про Всевишнього людству: про Божественну любов, про майбутні долі світу й людини. І питання ці для християн не чужі і не нудні, а життєві, оскільки від їх розв’язку залежить самий сенс, призначення, благополуччя їх життя. Для виконання першої заповіді наші пращури вважали необхідним: читати й вивчати Святе Письмо; знайомитися з творами духовних осіб, бо відкидати їх досягнення все одно, що дитині відкидати досвід і мудрість старшого покоління; вивчати природу й історію роду людського, які представляють нам дії Творця у світі.

Порушенням цієї заповіді завжди вважались: зневіра, відчай, протест, захоплення окультними течіями, марновірства, нехтування Божими настановами і таке інше.

Вправа «Обговорення в загальному колі»

При розмові про першу заповідь цікаво пригадати історію царя Соломона, ймовірно, одного з найбагатших царів в історії людства. Перші роки свого царювання він прагнув жити по заповідях. За це він був нагороджений надзвичайною мудрістю, багатством, а країна його економічною та політичною могутністю. Проте до кінця свого життя цар Соломон вже не був такий доброчинний, як раніше, відступив від Закону, порушував багато заповідей починаючи з першої, ввів многобожжя. І серце його вже не було чистим. Цим в основі руйнувався союз з Творцем. Який же підсумок життя цієї людини, яка випробувала всю пишність і яскравість світу, всі задоволення життя і до дна випила чашу земних радощів? Серед тривог і випробувань наближався він до своєї кончини, а найголовніше, залишився незадоволеним і, врешті-решт, повинен був із сумом вигукнути: "Марнота марнот, все марнота, і томління духу!" Зі свого великого досвіду він прийшов до переконання, що дійсне життя полягає у виконанні моральних заповідей.




  • Поміркуйте , чи зустрічали ви вжитті людей, які подібно Соломону були розчарованими в своєму житті?

  • Що б ви їм порадили?


Прийом «Закінчить розповідь»

Учням пропонується прослухати історію.


Бруно Ферреро

Нехай святиться ім’я Твоє

Одного разу в маленькому містечку, подібному до багатьох інших таких містечок, почали відбуватися дивні речі: діти забували робити домашні завдання, дорослі, лягаючи спати, забували знімати взуття, ніхто ні з ким не вітався, на дверях церков висіли замки, в родинах стихла молитва.

Якось у понеділок вранці вчитель запитав учнів:

- Чому ви вчора не прийшли до школи?

- Тому, що вчора була неділя, - відповіли здивовані учні. –А чому? - допитувався вчитель.

Діти не знали, що відповісти.

Усі ці події відбулися якраз напередодні Великодня.

У містечку не писали писанок, не пекли пасок, не впорядковували могил на цвинтарі. Словом, не готувалися до свят, але ніхто не міг пояснити, чому?

З кожним днем маленьке чепурне селище ставало все сумнішим і сірішим, а люди робилися щораз злішими і сварливішими. Хоча час від часу кожен мешканець містечка думав собі: «Здається я про щось забув. Щось тут не так».
Запитання: Як ви думаєте про що ж забули жителі містечка?

Учні висловлюють свої думки.
Вчитель читає продовження історії.
Та ось одного дня над містом знявся страшенний вітер. Він сильно розгойдував верхівки дерев, ширяв поміж дахами будинків. Раптом вітер подув з такою силою, що на церковній дзвіниці захиталися величезні дзвони. Мешканці містечка від несподіванки немовби застигли хто де був. Всі були вражені. Аж раптом якийсь чоловік голосно крикнув:

- Люди, я вже знаю про кого ми забули. Ми забули про Бога!

Надія на цьому світі існує тому, що в усіх куточках Землі люди проголошують ім’я Бога. Мільйони людей віддають Йому свої радощі й печалі, бо тільки це ім’я спроможне витримати тягар людського страждання й надати всьому сенсу. Ось чому ми не можемо забувати про святе ім’я Господнє.

Запитання: Чому жителі містечка забули про Бога?
Вправа «Знайди ланцюжок»

Учням роздаються окремі частини вірша. Слухаючи інших, їм потрібно продовжити читання виразно.


Вадим Крищенко

Я – твій

- Я - Твій… І хай не буде в тебе інших, -

Сказав Господь, подумавши про нас,

Подумавши про праведних та грішних,

Щоб світ позбувся кривди і образ,

Щоб не йшли ми совісті супроти

Й лихе в собі зуміли побороть.

І перекресливши зневір турботи,

Щоб ми повірили, що є Господь.

Віри одвічна потреба

Сяйвом лягла на чолі,

Чуємо слово із неба,

Чуємо слово землі.

Дзвони гудуть малинові,

Родить живицю кора.

Чуємо слово любові,

Чуємо слово добра.

Хай спадок батька перейде до сина

І стане зрозуміло всім сповна,

Що правда на усі віки єдина

Й краса людська на всі віки одна.

Нашарування довгих літ зітерши,

Нехай звучить, як вірності сурма,

Святої книги заповідь найперша:

- Я - твій. Ти інших не шукай… Нема!
Слово вчителя

Люди, які забувають про Бога, забувають одночасно і заповіді Божі, які протягом століть служили людству моральними орієнтирами. В усіх світових релігіях в тій чи іншій формі присутні правила, викладені в Декалозі. Навіть коли віра проголошувалася чимось шкідливим, непотрібним, заповіді, які відносились до стосунків між людьми, залишалися незмінними. Людина, яка дотримується заповідей, живе в гармонії з собою і світом.


VІ. Закріплення вивченого матеріалу

Заповніть таблицю




№ заповіді

Зміст заповіді

Види її порушень

Справи по виконанню заповіді

І












VІІ. Домашнє завдання

Вивчити напам'ять першу заповідь.

Вивчити напам'ять вірш «Я-твій». Написати есе «Шляхи пізнання Бога».

VІІІ. Підведення підсумків уроку. Учитель аналізує роботу учнів на уроці.

Урок 19 Заповідь II. «Не роби собі ідола…»

Сучасне ідолопоклонство: культ тіла, грошей, алкоголю, наркотиків, розваг. Забобони і марновірство
Мета уроку: навчити учнів пояснювати зміст понять «ідол», «ідолопоклонство», «поклоніння», «ідеал»; показати різницю між ідеалом та ідолом; формувати навички визначення сучасного ідолопоклонства серед молоді; розвивати вміння прогнозувати наслідки служіння ідеалам та ідолам;

виховувати в учнів повагу до християнських ідеалів.


Тип уроку: комбінований

Очікувані результати:
Після вивчення цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • пояснювати зміст понять «ідол», «ідолопоклонство», « ідеал»;

  • наводити приклади сучасного ідолопоклонства;

  • визначати причини сучасного ідолопоклонства;

  • висловлювати власну думку щодо необхідності пошуку ідеалу в своєму житті;

  • називати і наводити приклади ідеальних чеснот і людей, які можуть бути прикладом для наслідування;

  • порівнювати вплив ідеалу і кумиру на людину;

  • визначати ідеал Христовий як найвищий ідеал у світі.


Біблійна основа:

Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм (Вих.20,4-5)
Обладнання: репродукції ікон, картини на релігійну тематику, фотографії храмів.
Ключові поняття: поклоніння, ідеал, ідол, кумир, марновірство.
Міжпредметні зв’язки: історія, література, основи здоров’я.
Хід уроку

І.Організаційний момент

Налагодження контакту з класом. Перевірка присутніх.



Привітання вчителя. З якими думками ви прийшли сьогодні на урок?

Учні згадують про те, якими є правила роботи в групах.

ІІ. Перевірка домашнього зав дання

  • Прочитати напам'ять вірш «Я-твій».

  • Прочитати за бажанням есе «Шляхи пізнання Бога».

  • Що таке Декалог?

  • Пояснити зміст Першої заповіді.



ІІІ. Актуалізація опорних знань

  • Пригадайте з уроків етики, в чому різниця між поняттями «ідеал» і «ідол».

  • Чи відомі вам якісь приклади наслідків служіння людини ідеалу й поклоніння кумиру?


IV. Мотивація навчання

Вправа «Знайди заховане слово».

  • Імндущетноажцвлу

  • Кпрувдимвепидиепр

  • Вафеодаурнимагект

  • Раімордамеопуслен

Вправа «Коло обговорення»
Учні ,працюючи в групах, отримують картки зі словами «гроші», «щастя», «слава», «добро», «доля», «автомобіль», «зло», «безсмертя», «віра», «справедливість». Вчитель пропонує обговорити і вибрати найцінніше для групи поняття.

В процесі обговорення учні підводяться до розуміння того, що гроші, автомобіль, та інші матеріальні блага є засобом досягнення певної мети та задоволення людських потреб, а справжні, не скороминучі цінності це – добро, справедливість, віра.


V. Оголошення теми уроку і очікуваних результатів
VI. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань

Слово вчителя

Ми з вами сьогодні продовжимо знайомство із заповідями Божими.



Друга заповідь Декалогу: «Не сотвори собі кумирів і всякої подоби того, що на небі вгорі, на землі внизу, і в водах, під землею; не поклоняйсь і не служи їм».

Немає нічого більш небезпечного, ніж фальшиве шанування, бо тоді фальшивим, несправжнім стає все життя людини, і вона поклоняється ідолам, а не прагне до ідеалів, визнає примарне вищим за духовне, небесне. Серцем прив’язується до земних скарбів, ігноруючи скарби небесні. Поклоняється тим, хто має багато тлінного, відвертаючись від тих, хто багатий духовно. Підносячи тих, хто має силу на Землі, впадає в гординю і забуває про Бога, який Всемогутній усюди й в усьому. Але той, хто робить тлінне своїм «богом», перетворює на тлінне своє життя…


Евристична бесіда
Згадайте, що ви вивчали на уроках історії про поклоніння ідолам?

А чи можуть бути сьогодні ідоли? Якщо так, то які.


Робота в групах
Учні отримують шаблон схеми, яку їм пропонується заповнити

.

Учні діляться своїми пропозиціями



Схема може виглядати таким чином:

Робота в групах
Учням об’єднуються в три групи (можна в шість). Кожній групі пропонується прочитати текст один і той же текст і дати відповіді на різні запитання:
Група 1. В чому полягає головна суть Другої заповіді?

Група 2. Чому заповідь забороняє поклоніння ідолам?

Група 3. Чому християнська віра витіснила поклоніння ідолам?
Можна вважати, що друга заповідь пропонує, щоб ніщо не стало між людиною та Всевишнім. Цією заповіддю в буквальному розумінні забороняється виготовлення ідолів для шанування, або створення кумирів, а також вшанування подібності або зображення того, що ми бачимо на небі (сонця, місяця, зірок) і що знаходиться на землі (тварин, людей) або знаходиться у водах (риб). Ця заповідь забороняє таке поклоніння, тому що в людини, яка шукає для себе ідолів, плутаються етичні норми, за якими слідує неправильна орієнтація думок і вчинків, бо думки і вчинки будують саме життя.

Одна людина, що прожила довге життя, казала: "Небесна слава кругом мене: пташки, дерева, луки, небеса, один я жив в ганьбі, один все ганьбив, а краси і слави не примітив зовсім." Відомо, що ІІ заповідь була дана людству в ті часи, коли поклоніння ідолам було дуже поширеною хворобою душі. З часом християнська віра витіснила стародавні марновірства майже всюди, і масове поклоніння ідолам в чистому вигляді, має місце лише у декількох куточках світу: частково в Японії, Китаї, Індії, серед диких племен Південної Америки і Африки.
Вправа «обговорення в загальному колі»

Учні обговорюють свої думки, висловлюють точки зору.


Вправа «Аналіз тексту»
Прочитати і зробити аналіз тексту. Вибрати із тексту названих кумирів (те ж саме, що і ідол). Дати оцінку інформації. Чи згодні ви з нею?
Для сучасної людини буквальне поклоніння ідолам не має сенсу і навіть виглядає смішно. Проте, якщо не буква, то дух цієї заповіді порушується багатьма й сьогодні. Сучасними кумирами людини стали гроші і необмежене прагнення до їх примноження, до придбання багатства, У Святому Письмі чітко вказано: «Зажерливість - є ідолопоклонство» (Кол.3,5) Для користолюбної людини гроші замінюють поняття честі, совісті, порядності. А засоби до здобичі грошей стають всі припустимі. Кримінальні звіти рябіють розкраданнями цінностей, квартирними крадіжками, угонами автомобілів, аферами, до вжитку увійшло слово кіллер, а вулиці міста з настанням темряви вимирають. Адже внутрішнім мотивом більшості злочинів є ненаситне прагнення до збагачення.

Сучасними кумирами є фізичні задоволення, такі як обжерливість і служіння своїм статевим інстинктам. Обжерливість, це - надмірні ласощі, об’ядіння і пияцтво. Про таких людей, які найвище за все ставлять тілесні задоволення від їжі та пияцтва ап. Павло говорить: "Їх Бог - чрево". Людина, що живе за законом своїх бажань прагне робити те, що їй бажається, те, що приносить їй задоволення: смачно поїсти й випити, дістати грошей, мати різні любовні стосунки, причому чим більше, тим краще. Всі ці бажання, що не стримуються нічим, не підлягають загальній меті духовної досконалості гіперболізуються, стають поштовхом для поведінки, перетворюються на пристрасті. Коло інтересів може звузитись до задоволення головної пристрасті або пристрастей: пити, розпусничати, копити гроші будь-якою ціною. Жорстокими кумирами у наш час є такі пристрасті, як наркоманія, алкоголізм, куріння, азартні ігри. А якщо в результаті алкоголізму і наркоманії, або захоплення азартними іграми без коштів для існування залишаться близькі люди, що скажуть вони про того, хто заподіяв їм таке лихо? Чи зможуть зрозуміти й пробачити?

Порушенням ІІ заповіді є також гордість і пихатість. Горда й пихата людина надмірно високої думки про свої достоїнства – розум, красу, багатство. Гордий шанує самого себе. Свої поняття і бажання ставить вище за все. З презирством і насмішкою відноситься він до думок і рад інших людей і не відмовиться від своїх поглядів, якими б вони помилковими не були. Гордий і пихатий з самого себе, як для себе, так і для інших робить ідола. Отже, багато внутрішніх недоліків може переродитися та стати для людини справжнім лихом.
Вправа «Згоден – не згоден»

В різних місцях класу прикріплені листки зі словами «Так» і «Ні».

Якщо учні вважають, що не згодні з прочитаною інформацією, то вони стають на сторону «Ні», а якщо згодні, то на сторону «Так».

Вправа «ПРЕС»

Учні висловлюють свою точку зору відносно потрібності ідеалу за планом:

- я вважаю, що…

- тому,що….

- наприклад…

- отже, таким чином…

Вчитель дякує учнів за відвертість.
Робота в групах

Учні отримують один із висловів. Пропонується пояснити суть висліву.



Забобони – розум дурнів. ( Вольтер )

Під купою грошей може бути схоронена людська душа. (Готорн)

Гроші, якими володієш, - знаряддя свободи; ті, за якими женешся, - знаряддя рабства. (Жан-Жак Руссо)

Для придбання того, що потрібно душі, гроші не потрібні. (Торо)

Цінуй гроші рівно настільки, наскільки вони заслуговують; вони гарні слуги і кепські хазяї. (Дюма-син)

Ліпше хліб із сіллю в тиші та без печалі, ніж жадання дорогих наїдків із безладдям і жахом. (Філістіон)

Задоволення – це щастя дурнів, щастя – це задоволення мудреців. (С.Буфле)

Коли в житті немає більшої мети, окрім себелюбного щастя, життя швидко стає безцільним. (Р. Роллан)
Вправа «Дебати юних філософів»
Учень виразно читає вірш, який підготував до уроку. Останні обговорюють які думки і почуття викликає у них цей вірш.
Ліна Костенко

Давидові псалми

Блажен той муж, воістину блажен,

Котрий не був ні блазнем, ні вужем.

Котрий вовік ні в празники ні в будні

Не піде на збіговиська облудні.

І не схибнеться на дорогу зради,

І у лукавих не спита поради.

І не зміняє совість на харчі, -

Душа його у Бога на плечі.

І хоч про нього скажуть: навіжений,

То не біда, - він все одно блаженний.

І між людей не буде однооким,

Стоятиме, як древо над потоком.

Крилаті з нього вродяться плоди,

І з тих плодів посіються сади.

І вже йому ні слава, ні хула

Не зможе вік надборкати крила.

А хто від правди ступить на півметра, -

Душа у нього сіра й напівмертва.

Не буде в ній ні сили, ні мети,

Лиш без’язикі корчі німоти.

І хто всіляким ідолам і владам

Ладен курити херувимський ладан,

Той хоч умре з набитим гаманцем, -

Душа у нього буде горобцем

Куди б не йшов він, на землі і далі ,

Дощі розмиють слід його сандалій.

Бо так воно у Господа ведеться –

Дорога ницих в землю западеться!
Вправа «Знайди ланцюжок»

Учням роздаються окремі частини вірша. Слухаючи інших, їм потрібно продовжити читання виразно.


Вадим Крищенко

Не сотвори собі кумира

У світі перекручень і обману,

Де стільки хитрих і кривих дзеркал,

Там, де за добрим сховане погане, -

Так важко віднайти свій ідеал.

Шукай його не зором, а душею,

Не вір усьому, що блищить.

Лиш Боже слово з мудрістю своєю

Нас напоумить, як на світі жить.

Не сотвори собі кумира – ні,

Бо можна так продатись сатані.

Перед багатством ти не падай ниць,

Не придивляйсь до виблиску дрібниць.

Кумира іншого собі не сотвори,

Бо Господу все видиться згори:

Чим ти живеш і що бажаєш ти,

Чи ти – з добра, чи ти – із марноти.

Хоч ти правитель, скупаний у славі,

Таких, як ти, нема, здається, двох…

Але не вір у вигадки лукаві,

Бо й над тобою судія є – Бог.

Якщо ми заповідь цю будем пам’ятати,

То не потрапим в пастку із оман.

Один лиш образ на хресті розп’ятий –

Обереже нас од болючих ран.
VІІ. Закріплення вивченого матеріалу:

Заповніть таблицю




№ заповіді

Зміст заповіді

Види її порушень

Справи по виконанню заповіді

ІІ











Вправа «Незакінчене речення»

Продовжить речення:

На уроці я


  • дізнався…

  • зрозумів…

  • навчився…

  • був здивований тим, що…

  • був в захопленні від того, що…


VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити напам'ять або підготувати до виразного читання вірш «Не створи собі кумира». Написати твір-мініатюру «Ідеал у моєму житті».


IX. Підведення підсумків уроку. Учитель аналізує роботу учнів на уроці.

Урок 20 Заповідь ІІІ. «Не призивай імені Господа Бога твого даремно». Про вживання імені Божого. Прокльони, лихослів’я, богохульство.

Значення імені для людини
Мета уроку: навчити учнів пояснювати зміст понять «ім’я Бога»

«богохульство», «лихослів’я»; формувати уявлення про виконання та порушення третьої заповіді; розвивати навички виконання заповіді, обґрунтування значення імені в житті християнина; виховувати повагу до імені Божого, до імені іншої людини.


Тип уроку: комбінований

Очікувані результати:
Після вивчення цього уроку учні повинні вміти:

  • знати зміст третьої заповіді;

  • пояснювати сенс понять «ім’я Бога», «богохульство», «лихослів’я»;

  • наводити приклади вірного та невірного вживання імені Божого;

  • усвідомлювати важливість виконання третьої заповіді.


Біблійна основа:

Не призивай імени Господа, Бога твого, марно (Вих.20,7)

Обладнання: репродукції ікон, картини на релігійну тематику, фотографії храмів.
Ключові поняття: ім’я Боже, прокльони, лихослів’я, богохульство.
Міжпредметні зв’язки: історія, література, основи здоров’я.
Хід уроку

І.Організаційний момент

Налагодження контакту з класом. Перевірка присутніх.

Учні згадують правила роботи в групах, парах.
ІІ. Перевірка домашнього зав дання


  • За бажанням прочитати вірш «Не створи собі кумира».

  • Поділитися думкою про свій ідеал у житті.

  • Промовити на пам'ять першу та другу заповіді.

  • Пояснити зміст перших двох заповідей.



ІІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель звертається з проханням назвати учнів свої імена. Запитує, чи знають учні, чому батьки назвали їх саме так. Учні обмінюються думками про значення своїх імен.

Запитання до учнів:


  • При яких обставинах були дані Заповіді Ізраїльському народу?

  • Пригадайте, чи було відомим ім’я Бога у Старому Заповіті?


Словник для вчителя: Григорій Богослов розділяє імена Божії на три категорії: ті, які відносяться до Його суті (проте жодне з них не вичерпує самої суті), ті, які указують на Його владу над світом, і, нарешті, ті, що відносяться до Його дій на благо людині.
Ми ніколи не поставимося нешанобливо до імені близької нам людини чи свого власного. То як же ми можемо не шанувати Ім’я Боже?
IV. Мотивація навчання

Учням пропонується прослухати пісню Світлани Копиловой

«Не произноси имени Господа всуе / Ювелир»

http://joymylife.org.ua/christian_albums/index.php?name=Music&op=view_music&lid=1727
Вправа «Відкритий мікрофон»
Учні висловлюють свою думку щодо головної ідеї пісні.
V. Оголошення теми уроку і очікуваних результатів
VI. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань
Вправа «Ланцюжок»

Учні «ланцюжком» зачитують наведені нижче настанови


  • Згадувати ім’я Боже можна й потрібно в особливо важливі моменти життя, під час богослужіння, в молитві. Але завжди –з великою повагою й любов’ю.




  • Порушує цю заповідь той, хто призиває Боже ім’я, а в серці своїм не має любові до Нього…




  • Найчастіше люди порушують третю заповідь, коли нарікають на Господа за свої життєві труднощі, вважаючи, що вони таких труднощів не заслужили. Тоді й їх молитва – розмова з Богом – стає нещирою: словами людина молиться, а в серці замість покори – образа…

Після читання пропонується обговорення настанов щодо виконання чи порушення третьої заповіді.


Слово вчителя доповнює обговорення

Третя заповідь забороняє вимовляти ім'я Творця без відповідного ставлення, наприклад, в пустих розмовах, жартах та іграх. Чому заради цього існує окрема заповідь? Пояснюється це тим, що за негідним відношенням до імені приховується подібне відношення й до Самої Особи. Нешанобливе відношення до імені Божого виявляється в наступному: легковажне вживання цього імені в звичайних, буденних, порожніх розмовах. Дехто це ім'я вживає замість приказки, коли говорить про самі низькі речі. Навіть діти з повагою вимовляють імена батьків і бентежаться, коли ці імена вимовляються іншими із зневагою. Таким же чином бентежиться християнське серце, коли зневажливо вимовляється ім'я Творця.

Порушенням цієї заповіді є блюзнірство і богохульство. Блюзнірство відбувається тоді, коли про священні предмети говорять жартома або насміхаючись. Християнин повинен поважати це святе ім'я, не згадувати його даремно, вимовляти його з благоговінням, зібравши всі свої думки до купи. Відомий вчений Ісаак Ньютон мав таке глибоко шанобливе ставлення до імені Божого, що кожного разу, як він вимовляв це ім'я, або, коли при ньому інші вимовляли його, вчений вставав і знімав з голови свій капелюх. Український народ здавна підкреслено – шанобливо ставився до імені Бога. Людина, яка замість того щоб працювати, боротися, в своїх проблемах звинувачувала інших людей та нарікала на Бога, вважалася слабкою і не гідною. Подібне ставлення описав Т.Г. Шевченко в своєму вірші «Не нарікаю я на Бога»
Вправа «Знайди спільне»
Учням пропонується уважно прослухати вірш Т.Шевченко (бажано, щоб читав учень, який його вивчив до уроку) .

Потім їм пропонується вислів давньогрецького філософа Платона (бл.427 – бл. 347 до н.)


У власних бідах люди схильні звинувачувати долю, богів і що завгодно, тільки не самих себе. (Платон)
Учням необхідно визначити , яка спільна думка у вірші Т.Г. Шевченка і висловлюванні Платона (представникам дохристиянського язичницького світу час-від-часу відкривалась істина).
Т.Г. Шевченко
Не нарікаю я на Бога,

Не нарікаю ні на кого,

Я сам себе, дурний, дурю,

Та ще й співаючи. Орю

Свій переліг – убогу ниву!

Та сію слово. Добрі жнива

Колись- то будуть. І дурю!

Себе таки, себе самого,

А більше, бачиться, нікого?

Орися ж ти, моя ниво,

Долом та горою!

Та засійся, чорна ниво,

Волею ясною!

Орися ж ти, розвернися,

Полем розстелися!

Та посійся добрим житом,

Долею полийся!

Розвернися ж на всі боки,

Ниво-десятино!

Та посійся не словами,

А розумом, ниво!

Вийдуть люде жито жати…

Веселії жнива!

Розвернися ж, розстелися ж,

Убогая ниво!!!

Чи не дурю себе я знову

Своїм химерним добрим словом?

Дурю! Бо лучче одурить

Себе-таки, себе самого,

Ніж з ворогом по правді жить

І всує нарікать на Бога.
Вправа «Знайди ланцюжок»

Учням роздаються окремі частини вірша. Слухаючи інших, їм потрібно продовжити читання виразно.


Вадим Крищенко

Не промовляй даремно
Перейдено всі грані допустимі,

І сором давній кинуто на злам…

У цім ядучім непрогляднім димі

Вже вогника не залишилось нам.

І все ж не хочеться у те повірить,

Що зогнила душа твоя й моя.

В липких словах облуди та зневіри

Не треба згадувать святе ім’я.

Що варті у житті слова? –

Себе я запитаю знову.

Чого ж болить душа моя

Від необдуманого слова?

Слова – як скошена трава,

Прив’ялі радість і тривога…

Але не граймось у слова,

Що звернуті до Бога.

Ми думаєм, що все на світі можем,

Ми думаєм, що обійдем гріхи,

І книги мудрої закони Божі

Вже відлетіли, наче порохи.

Любов і віра – це небесний витвір,

Все повертає на круги своя…

Подумай сам про себе й без молитви

Не промовляй ти Господа ім’я.
Робота з текстом

Учням пропонується прочитати текст і дати відповіді на запитання:




  1. Чому, на вашу думку, таке велике значення надається імені?

  2. Чи завжди ви слідкуєте за своєю мовою?

Ми часто чуємо слова «іменини» та «день народження». Як ви думаєте, це однакові поняття чи ні? Це не просто різні поняття, це можуть бути зовсім різні дні. За давніми українськими традиціями, дитину несли до церкви хрестити незабаром після її народження. Там священик відкривав церковний календар, в якому написано день пам’яті якого святого відзначає церква кожного дня. Саме за ім’ям цього святого дитині й давалося ім’я. Надалі святий, чиє ім’я носила людина, і вважався її покровителем. І тому надалі відзначали вже не день власного народження, а день пам’яті святого покровителя. Це і були «іменини». Зараз же, коли ім’я дитині вибирають батьки, іменини і день народження можуть бути в різні дні. У вас тепер є чудова можливість привітати ваших друзів і рідних не тільки з днем народження, а й з іменинами чи Днем ангела. Адже саме разом з святим покровителем під час хрещення дитина отримувала і свого ангела-хранителя. Доречним подарунком до цього свята завжди вважалися зображення ангелів, святих, ікони. І день цей людина присвячувала саме спілкуванню з Богом і рідними, а не гучним веселощам.

Дуже часто, останнім часом, батьки намагаються дати дитині якесь незвичне ім’я. Або називають на честь своїх «кумирів», про яких ми говорили на минулому уроці. Подібного імені може і не виявитися в списках святих. Тоді священик на власний розсуд може запропонувати батькам ім’я, яким і буде охрещено дитину. Саме це ім’я дане під час хрещення називають «хрещеним» ім’ям, і саме його треба згадувати в усіх церковних обрядах, бо це і є ім’я людини перед Богом. Поцікавтеся вдома у батьків, яким саме ім’ям хрестили вас.

Таким чином, ім’я кожної людини це ще й ім’я її святого покровителя. Тому завжди вважалося недопустимим не шанувати не тільки Ім’я Боже а й ім’я людини. Великим гріхом завжди було лихослів’я, прокльони, а тим більше богохульство.



Словникова робота

Лихослів’я - вживання непристойних, образливих слів, виразів; лайка.

Богохульство - будь-який образливий або нешанобливий акт, слово або намір відносно Бога або святині
На жаль, зараз лайка стала «розмовною мовою», і люди дуже часто вже навіть не помічають, як засмічена їх мова, і навіть не задумуються, що лихослів’я великий гріх.
VII. Закріплення матеріалу:


№ заповіді

Зміст заповіді

Види її порушень

Справи по виконанню заповіді

ІІІ











Вправа «Незакінчене речення»

Продовжить речення:

На уроці я


  • дізнався…

  • зрозумів…

  • навчився…

  • прояснив для себе…

  • відчув, що…


VIII. Домашнє завдання (за вибором):

  • Знайти оповідання про важливість імені.

  • Вивчити за бажанням вірш Вадима Крищенко «Не промовляй даремно».

  • Обговорити з батьками значення і суть третьої заповіді.

ІХ. Підведення підсумків уроку. Оцінювання учнів.

Урок 21 Заповідь ІV. «Пам’ятай день святий святкувати…».

Субота у Старому Заповіті. Неділя у Новому Заповіті. Християнські свята
Мета уроку: навчити учнів пояснювати зміст понять «субота», «день

святий», значення святого дня; формувати в учнів розуміння IV заповіді, її суті і значення для людини, шляхів її виконання й видів порушення; розвивати в учнів здібність оцінювати значення заповідей для власного життя; виховувати пошану до християнських свят.



Тип уроку: комбінований
Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • пояснювати зміст понять «субота», «святий день», «християнське свято»;

  • розуміти значення святкування суботи й неділі;

  • наводити приклади християнських свят;

  • поважати релігійні почуття.

Біблійна основа:

Памятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого (Вих.20,8-10)
Обладнання: репродукції ікон, картини на релігійну тематику.
Ключові поняття: субота, свято, християнське свято.
Міжпредметні зв’язки: історія, література.
Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання. Учитель запитує учнів про готовність до уроку.


ІІ. Перевірка домашнього завдання

  • Зачитати оповіданнями про важливість імені.

  • Прочитати за бажанням вірш Вадима Крищенко «Не промовляй даремно».

  • Поділитися своїми враженнями про розмови з батьками про значення і суть третьої заповіді.



ІІІ. Актуалізація опорних знань

  • Учням пропонується згадати дні створення світу.

  • Що зробив Бог після того, як створив світ?

  • Чому, на вашу думку, Бог про це розповів в своєму Слові?


IV . Мотивація навчання

Робота в групах

Вправа «Асоціації»

Учням пропонується написати якнайбільше асоціацій зі словом «відпочинок».


Слово вчителя

Сьогодні ми з вами поговоримо про таку приємну річ, як відпочинок. Можливо ви чули, що відпочивати треба вміти? Що ви знаєте про те, як потрібно відпочивати? (короткі висловлювання)

Ми з вами сьогодні дізнаємося, яким повинен бути відпочинок згідно із Заповідями Божими. Про відпочинок говориться в четвертій заповіді Божій.
V. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів

VІ. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань

Слово вчителя

Четверта заповідь Закону Божого: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і роби в них усі діла твої. День же сьомий, субота, - Господу Богу твоєму».
Вправа «Ланцюжок»

Діти «ланцюжком» зачитують наведену нижче інформацію, яка буде розтлумачена протягом уроку




  • Шість днів творив Господь, а на сьомий спочив, оглядаючи й оцінюючи світ – плід Творення свого. І благословив Він сьомий день для молитви, для слави Божої, для милосердних справ.




  • Шанували суботу в часи Старого Заповіту, який закінчився з розп’яттям Сина Божого, а з початком Нового Заповіту, що наступив у День Воскресіння Христового, шанування перейшло до дня воскресного, до неділі, бо саме в неділю Син Божий здолав смерть заради спасіння і вічного життя людей.




  • Якщо за Старим Заповітом Господу віддавали останній день тижня – суботу, то за Новим – присвятили Богу перший день – неділю, а решту днів працювали на себе.

  • Поруч з воскресним днем вшанування суботи як дня спокою залишилось у православному богослужінні, по що свідчить богослужбовий устав

Що нового ви дізнались з прочитаного ланцюжком?


Вправа «Аналіз тексту»

Робота в групах
Завдання для І групи: Згідно с текстом назвіть речі, які християнам бажано робити у сьомий день відпочинку?
Четвертою заповіддю людина закликається шість днів працювати і займатися своїми справами, хто до яких покликаний, а сьомий день особливо присвятити духовному життю та добрим справам.

Такими є:

  • наведення порядку у своїй душі;

  • відвідування храму;

  • допомога бідним, утіха сумних і скорботних;

  • відвідини хворих і самотніх;

  • заняття добродійністю, тощо.

Сьомий день пропонується присвячувати служінню добру, бо згідно Біблії, Бог за шість днів створив світ, а в сьомій день почив від справ Своїх, тобто закінчивши процес творіння освятив його і призначив, що б всі розумні істоти пам’ятали, Кому вони повинні бути вдячними за своє існування.
Завдання для ІІІ групи: Чому бездіяльність, небажання працювати є порушенням четвертої заповіді?

Спокій сьомого дня встановлений для фізичної і духовної користі людини. Щотижневе утримання від звичайних справ надає людині можливість зібрати свої думки, відновити свої духовні і фізичні сили, усвідомити мету своїх прагнень і взагалі свого земного існування. Праця для людини є матеріально і морально необхідним і важливим чинником людського життя, але не менш важливою і головною для людини є діяльність, спрямована на пильнування за своїм внутрішнім станом й удосконалення свого духовного «я».
Завдання для ІІ групи: Назвіть речі, які не потрібно робити згідно християнського світогляду в сьомий день. Чому?

Виконання четвертої заповіді є несумісним з розгульною веселістю і пияцтвом, сумнівними задоволеннями в недільні та святкові дні.

Порушенням четвертої заповіді є неробство, лінь, ухилення від своїх обов'язків, умисне уникнення роботи, прикриття удаваною хворобою, оскільки заповідь наказує шість днів на тиждень працювати. Відомий всім вислів «не трудящий нехай не їсть» належить апостолові Павлу, тобто має християнське походження.

Проблемне запитання
Прочитайте інформацію і поміркуйте:

Чому виконання заповіді наповнює сенсом все життя людини?


Коловорот подій і турбот сучасного життя дуже часто поглинає людину цілком. Виконання четвертої заповіді дозволяє людині вирватися з цієї нескінченної гонитви справ. І якщо людина починає дотримуватись цієї заповіді, то дуже швидко помічає, як упорядковується, наповнюється сенсом все її життя.

Занурення у проблему
Учням пропонується прослухати пісню Світлани Копиловой «Помни день седьмой / Два соседа» і відповісти на запитання «Чому, сусід, який багато працював, отримав маленький врожай?» , якщо в Біблії так багато сказано про необхідність людської праці.

http://joymylife.org.ua/christian_albums/index.php?name=Music&op=view_music&lid=1727



Історичний екскурс

Учень розповідає текст, який підготував для уроку.

У Старому Заповіті святкувався сьомий день тижня – субота (що означає на стародавньо-єврейському «спокій»). У апостольський час суботній день також святкувався, але лише християнами юдейського походження. У перший же день після суботи, тобто в неділю, християни збиралися для молитви, причастя та спогадів подій, пов'язаних із земним життям Іісуса Христа, особливо з Його Воскресінням, яке відбулося в перший день після суботи. Згадується про день недільний і в книзі Діянь апостольських, і в Апокаліпсисі. Так, вже в першому сторіччі християнської віри виникло святкування недільного дня, як спогад Воскресіння Христового. Надалі апостоли не вимагали від християн дотримання суботи, а збирали їх на молитву саме в недільний день, і субота поступилася місцем неділі, як дню, що присвячувався виконанню четвертої заповіді.

Під поняттям сьомого дня традиційні християнські сповідання розуміють і всі інші свята і пости, встановлені в Церкві, подібно до того, як і в Старому Завіті під ім'ям суботи розумілися й інші свята (Великдень, П'ятидесятниця, свято Кущей, Пурім, свято Оновлення і ін.).

Найголовнішим християнським святом є Світле Христове Воскресіння, зване Великоднем, який святкується в перший недільний день після весняного повного місяця і іудейської паски, в період від 4 квітня по 8 травня.


Вправа «Коло обговорення»


  • Які християнські свята ви знаєте?

  • Яке ваше найулюбленіше свято?

Учні діляться своїми думками.



Матеріал для довідки
У Православній традиції після Великодня слідують великі, так звані двунадесяті свята (назва походить від числа 12), встановлені на честь Іісуса Христа та Його Матері. До їх числа відносять: Різдво Пресвятої Богородиці, Вознесіння Хреста Господня, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Різдво Христове, Хрещення Господнє, Срітення Господнє, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Вхід Господній до Єрусалиму (вербна неділя), Вознесіння Господнє, день Святої Трійці або П'ятидесятниця, Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці.

У Православній традиції встановлені також чотири багатоденних поста: Великий піст, Різдвяний піст, Успенський піст, Апостольський або Петрів піст. Існують і одноденні пости в особливі дні, а також пісними днями є середа й п'ятниця практично кожного тижня.

Пост не є дієтою, не дивлячись на те, що обмеження в їжі дійсно має місце (відмовляються від їжі тваринного походження). Головне призначення посту – духовне зростання людини. А воно пов'язане з умінням відмовлятися від шкідливих звичок і недобрих схильностей, всього того, що може збурити в душі людини недобрі думки і бажання.
Вправа «Знайди ланцюжок»

Учням роздаються окремі частини вірша. Слухаючи інших, їм потрібно

продовжити читання виразно. Може вірш прочитати один із учнів.

Вадим Крищенко

Свято

Для праці й клопоту шість днів,

А сьомий – це для відпочинку,

Так давній звичай повелів,

Згадавши чоловіка й жінку.

А відпочинок пахне нам,

Як молоде татарське зілля…

Спочинок спині та рукам,

Бо вже прийшла свята Неділя.

Неділя, Неділя, Неділя –

Це свято людей і землі.

Сорочка вишивана біла,

І хліб запашний на столі.

Неділя, Неділя, Неділя –

Турботного тижня вінець.

Хай радісні дзвони дозвілля

Торкаються наших сердець.

За днями дні , за днями дні –

Їх назбиралося багато…

Турботи всі свої земні

Залиш хоча б на день, на свято.

Сил наберися у цей день,

Щоб легшою здалась дорога.

Залиш цей день ти для пісень,

Залиш для Церкви і для Бога.
VII. Закріплення знань
Заповніть таблицю


№ заповіді

Зміст заповіді

Види її порушень

Справи по виконанню заповіді

ІV










Вправа «Незакінчене речення»

Продовжить речення:

На уроці я:


  • дізнався…

  • зрозумів…

  • навчився…

  • запам’ятав…

VIII. Домашнє завдання:

  • Підготувати інформацію про те, як проводили святий день відомі християнські письменники.

  • Обговорити з батьками зміст і суть четвертої заповіді.

  • Вивчити за бажанням вірш Вадима Крищенко «Свято».

VIII. Оцінювання навчальної діяльності учнів.

За допомогою карток самооцінювання учні оцінюють себе і однин одного.



Урок 22 Заповідь V. «Шануй батька свого та матір свою…» Обов’язки дітей перед батьками: любов, пошана, послух. Повага до старших.
Мета уроку: розкрити зміст понять «любов», «пошана», «послух»;

актуалізувати знання учнів про українські традиції пошани до

батьків, розвивати в учнів вміння аналізувати

взаємозв’язок між виконанням заповіді та майбутнім,

робити самоаналіз своїх вчинків по відношенню до батьків;

виховувати повагу до старших як моральну необхідність.


Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • пояснювати поняття «любов», «пошана», «послух»;

  • наводити приклади пошани батьків в українських традиціях;

  • встановлювати взаємозв’язок між виконанням заповіді та майбутнім;

  • робити самоаналіз своїх вчинків по відношенню до батьків.

Біблійна основа:

Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі (Вих.20,12)
Обладнання: репродукція картин на релігійну тематику.
Ключові поняття: обов’язок, любов, пошана, послух, повага.
Міжпредметні зв’язки: історія, література.
Хід уроку
І. Організаційний момент:

Привітання. Створення доброзичливої атмосфери.



ІІ. Перевірка домашнього завдання

  • Короткі розповіді про те, як проводили святий день відомі християнські письменники.

  • Результати обговорення з батьками змісту четвертої заповіді.

  • Вірш Вадима Крищенко «Свято».


ІІІ. Актуалізація опорних знань

Метод демонстрацій

На екрані висвічується картина Рембрандта «Блудний син».

Учні згадують біблійну історію, яка відображена на картині.

Вчитель пропонує учням визначити заповідь, яка буде вивчатися на уроці.

На столах лежать розрізані слова V Заповіді. Потрібно скласти з них речення і зачитати в голос.
ІV. Мотивація навчання

Вправа «Розділи на дві групи»
Кожному з учнів дається листок с Декалогом. Потрібно згадати, які заповіді вказують на стосунки Бога і людини, а які на відносини між людьми. Пропонується заповнити таблицю.


Заповіді, що вказують на стосунки Бога і людини

Заповіді,що вказують на відносини між людьми.





















V. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів:

Оголошення питань, які будуть обговорюватися на уроці. Учні зачитують запитання по черзі.


VI. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань:
Вправа «Мозковий штурм»

Назвіть якнайбільше словосполучень, якими можуть бути стосунки між батьками і дітьми.


Вправа «Звикаємо до самоаналізу»
Прочитайте запитання і спробуйте швидко на них відповісти так чи ні. Не обов’язково читати відповіді вголос, вчитель пропонує, щоб це було між розумом і серцем дитини.


  1. Чи завжди ви слухаєте своїх батьків?

  2. Ви допомагаєте батькам по господарству з радістю?

  3. Чи часто ви засмучуєте своїх батьків?

  4. Чи знаєте, про що мріють батьки?

  5. Чи завжди ви були добрим до батьків?

  6. Чи помічаєте, коли твої тато і мама втомилися?

  7. Чи помічаєте ви, коли батькам потрібна допомога?

  8. Чи знаєте ви, коли день народження батьків?

  9. Чи знаєте ви, якого кольору очі в мами?


Слово вчителя

Синовня та дочірня любов є природною для людини, адже це перше почуття, яке виникає у людини відразу після її народження. Це почуття продиктоване звичайним ладом речей і закладене в нашу природу від народження. Тому нешанування батьків є протиприроднім, а тому й одним з найтяжчих порушень етичного порядку. Якщо відкрити першу частину Біблії - Старий Заповіт, - написаний задовго до Різдва Христова, тобто більше двох тисяч років назад, можна побачити, що за неповагу до батьків законним покаранням була страта. Слід зазначити, що таке жорстоке відношення до порушення цієї заповіді характерне для переважної більшості стародавніх суспільств не тільки Європи і Азії, але й територій Нового Світу.

П'ята заповідь закликає нас до послуху своїм батькам, до вшанування тих, хто виростив нас. Син, неслухняний в батьківському домі, ніде не буде слухняним, поступливим - ні в суспільстві, ні на роботі, ні в особистому житті. Слухняність батькам природний і священний обов'язок.
Вправа «Батьки й діти»

Прийом моделювання

Клас ділиться на дві групи: «батьки» і «діти».

Обом групам пропонується прогнозувати свою поведінку стосовно запропонованої ситуації.

Ситуація 1:

Одного вечора дівчину (15-16 років) друзі покликали на дискотеку. Після дискотеки потрібно було йти через темний сквер.


Група «дітей» моделює поведінку дівчини.

Група «батьків» моделюють поведінку матері і тата.


Ситуація 2:

Клас збирається їхати до Львову на екскурсію. Путівка коштує 1,5 тис. грн. В сім’ї хлопчика з цього класу бракує коштів.

Групи моделюють ситуації батьків і дітей.
Проблемне запитання

Учитель запитує учнів з приводу мети попереднього виду роботи.

Треба дійти висновку: щоб розуміти одне одного і уникати конфліктів, потрібно подивитися на ситуацію очами батьків і дітей.
Робота с текстом

Створення опорного конспекту

Перед учнями ставиться завдання опрацювати текст і скласти опорний конспект за назвою в вигляді схеми:


« Приклади порушення V заповіді»

Грубе відношення


Або в вигляді тезисів:





Порушенням П'ятої заповіді є грубе відношення до батьків, докори, лихослів'я їх, помилковий сором за бідність, чи неосвіченість і простоту батьків, насмішки над ними, засудження їх перед іншими людьми, розповіді про їх помилки і недосконалість. Біблія наводить повчальний приклад покарання Хама, який посміявся над своїм батьком Ноєм, засудив його поведінку і розголосив все, що трапилося з отцем. Слово «хамство» стало з того часу прозивним для означення надзвичайної безкультурності і безсовісності. Особливо тяжким прикладом хамства по відношенню до батьків є сперечання, сварки, а іноді і безцеремонна лайка дітей з батьками. Не можна звертатися до отця або матері такими словами, як «предки», «старі», «пахани», адже ще 50 років тому в українському народі існувала традиція звертатися до батька й матери не інакше як на «Ви», для наших дідусів і бабусь було б дико сказати комусь зі своїх батьків «ти». А в нас сьогодні міцно укоріняється звичка, перейнята з найгірших зразків західної масової культури, звертатися до батьків, а то й до бабусь з дідусями просто зневажливо на ім’я. Протиприродньо по відношенню до людей, що дали нам життя і що досягли солідного віку, чути звернення: Вася, Маша, Оля, Гриша. В той час, як до своїх вчителів, наставників, керівників навряд чи хтось з нас посміє звернутися таким чином.

Порушенням заповіді є не тільки зневажливе ставлення до батьків, але й також відсутність піклування про них, особливо під час хвороб і старості. Бо ж вони піклувалися та не кидали дітей на призволяще, коли діти були слабкими й безпорадними немовлятами. Та й хвороби їх можуть бути наслідками важких турбот та хвилювань за своїх дітей, які стосувалися годування та виховання їх. Необхідно пам’ятати, що безпорадні та старенькі батьки можуть уподібнитись немовляті в своїй немічності, а діти повинні бути для них тим, ким вони були для дітей в дитинстві. В наш час нерідкісними є випадки, коли дорослі діти відмовляються від своїх батьків, здаючи їх до притулків, лікарень на піклування держави, що є жахливим проявом егоїзму, а водночас й прикладом майбутньої поведінки для своїх власних нащадків. Треба пам’ятати також, що колись прийде той час, коли виникне бажання приділити увагу та потурбуватися за тата й маму, але вже не буде кому приділяти своєї синовньої любові та уваги. Спробуйте уникнути цього важкого стану, який може спіткати вас, але вже під час вашої власної старості та не надавайте своїм дітям прикладу неповажного відношення до батьків, аби самим не отримати такого відношення від власних дітей.

Неприпустимо доводити своїх батьків до роздратування та гніву, бо ж Святе Письмо говорить, що «прокляття батька чи матері є жахливим нещастям», і, навпаки, народна мудрість говорить, що молитва матері з «води витягне та від вогню врятує», а благословення батька зміцнює домівки синів.

Порушує цю заповідь і той, хто самовільно залишає батьківську оселю без будь-якої на те необхідності, або ображаючись на батьків за їх інколи надмірну суворість в вихованні, яка може зачепити юнацькі амбіції. Часто вимогливість батьків до своїх дітей є виявом їх небайдужості, турботи та любові. Найжахливішим проявом неповаги до батьків є «підняття рук», тобто бійка або нанесення тілесних ушкоджень найріднішим людям.
Вправа «Скарби мудрості»
Учні по черзі читають вислови:


  • Зберігай у пам’яті, мій сину, науку батька свого й не забувай нагадувань матері своєї! Заховай їх у серці назавжди. Коли йтимеш, вони будуть тебе супроводити: як ляжеш, стоятимуть на варті біля тебе; а коли прокинешся, розмовлятимуть з тобою. Бо наказ є смолоскипом, а наука – світлом.




  • Мудрий син є радістю свого батька, а дурний приносить горе своїй матері.




  • Подбай, щоб батько й матір раділи тобою, а твої вихователі з любов’ю дивилися на тебе.




  • Сивина це почесний вінець, знайдений на життєвому шляху. Вінцем для старих є онуки, а добра слава дітей є вінцем для їхніх батьків.

Як ви вважаєте, чи справді наведені вислови є скарбами мудрості. Поясніть свою думку



Метод демонстрації

Учням пропонується перегляд відеоролика «Почитай отца и мать»

Запитання до відеоматеріалу:


  • Яка головна думка цього відео?

  • Придумайте правило, яке відображає вашу думку.


http://video.yandex.ua/users/bogoblog/view/357#

Вправа «Передбачення»

Учні починають читати оповідання

Єдиний син був у батьків. Юнаком поїхав він до столиці вчитися. Один раз син написав батькам, що вивчився і отримав хорошу посаду. Більше старі не отримували від нього вісточок. День за днем дивилися вони на небо, на захід - туди, де знаходилася столиця.


- Дивись, старий, сьогодні захід чистий. Добре йдуть справи у нашого сина, - говорила баба в ясний день.
- Скільки чорних хмар зібралося! Гублять біди нашого сина, - журилася стара в непогожий день.
- Нічого, він сильний, впорається з усім, - втішав старий стару. Син приїхав, коли старі вже померли. Сусіди розповіли йому, як батьки дивилися на небо, думаючи про нього.
- Не розумію, навіщо вони дивилися на небо?! Вони ж знали, що в мене все добре, - здивувався син, а хтось сказав:
- Щоб зрозуміти любов батьків, потрібно самому виховати дитину.
- У мене росте дитина, але я не займаюся такими дурницями, - відповів син.

Учитель ставить запитання: «Як ви думаєте, як далі розвивалися події»?

В загальному колі учні обговорюють свої пропозиції.

Потім учень читає кінець притчі. Чи так думали учні? Обговорення.

Минуло багато років. Біля високого дерева у дворі сидів старий.


- Добре, що я колись посадив тебе разом з сином, - говорив старий і гладив дерево по жорсткій корі.

- Поїхав мій синок в іншу країну і тільки один лист мені написав. Вчора я перелякався, коли побачив твою зламану гілку. Подумав, біда у сина трапилася. Але сьогодні, слава Богу, твої листи зеленіють, значить, у сина все в порядку.


Слово вчителя

Не дарма Біблія говорить про те, що гідне ставлення до батьків приносить дітям добробут і довголіття, бо ж тільки той, хто виконує цю моральну норму може розраховувати на увагу й турботу власних нащадків.


Подорож в світ літератури

Робота в групах

Групам дається завдання згадати літературний твір, в якому висвітлюється проблема батьків і дітей, або відношення до старших людей. Групи представляють свої відповіді і аналізують відносини батьків і дітей, або відношення до старих людей в обраному творі.


Складне запитання

Інді буває так, що батьки ведуть аморальне життя: вживають алкоголь, наркотики, погано відносяться до своїх дітей. Як в такому випадку виконувати заповідь пошани?

Спробуємо знайти відповідь, слухаючи пісню Світлани Копиловой

«Почитай отца и мать / Записка» http://joymylife.org.ua/christian_albums/index.php?name=Music&op=view_music&lid=1727


Учні роблять висновки, не оголошуючи своїх думок.
Вправа «Знайди ланцюжок»
Учням роздаються окремі частини вірша. Слухаючи інших, їм потрібно

продовжити читання виразно. Може вірш прочитати один із учнів.


Вадим Крищенко

Шана

Неправда – все, мов, продається:

Давай готівку – і неси.

А як людське гаряче серце

Ти покладеш на терези?

Не все, не все міняти можна –

Спинись, задумайся на мить.

Є заповідь одвічна Божа,

Що краще золота блищить.

Шануймо матір, шануймо батька –

І нам воздасться теж добром.

Хай буде шана в кожній хаті

І дух сімейства за столом.

Шануймо батька, шануймо матір –

Нам каже Біблія свята.

І щастям будем ми багаті

На всі часи і всі літа.

Слова ці треба повторяти,

Бо в них основа доброти.

Коли б не батько і не мати

Чи був би на цім світі ти?

Слова ці треба змалку вчити –

В них світить істина стара:

Коли в добрі батьки і діти –

Тоді всім вистачить добра.
VIІ. Закріплення знань

Аукціон добрих справ

Учні по черзі називають добрі справи, які можна вже сьогодні зробити для батьків



Заповніть таблицю


№ заповіді

Зміст заповіді

Види її порушень

Справи по виконанню заповіді

V










Вправа «Незакінчене речення»

Продовжить речення:

На уроці я


  • дізнався…

  • зрозумів…

  • навчився…

  • намагатимусь…

VIІІ. Домашнє завдання

  • Обговорити з батьками зміст і суть п’ятої заповіді.

  • Вивчити за бажанням вірш Вадима Крищенко «Шана».

  • Написати правила «Як уникати конфліктів з батьками і будувати добрі стосунки».

ІХ. Вчитель підводе підсумки уроку щодо активності учнів, оцінює роботу учнів на уроці.

Урок 23 Заповідь VI. «Не вбивай». Життя – дар Божий.

Вбивство фізичне і моральне.

Відповідальність людини за життя.

Падіння суспільної моралі: самогубство,

наркоманія, алкоголізм, аборти, евтаназія,

екологічні катастрофи.
Мета уроку: навчити учнів пояснювати зміст понять «життя», «вбивство

моральне і фізичне», «евтаназія»; розвивати в учнів вміння

висловлювати особисту думку про значення відповідальності за

своє власне життя; формувати вміння наводити приклади згубних для людини захоплень; виховувати в учнів потребу дотримуватися VІ заповіді, та оберігати життя у всіх проявах.


Тип уроку: комбінований

.

Очікувані результати:


Після вивчення цього уроку учні повинні вміти:

  • пояснювати зміст понять «життя», «вбивство моральне і фізичне», «евтаназія»;

  • висловлювати власну думку про значення відповідальності за своє життя;

  • називати і наводити приклади згубних для людини захоплень, які не можуть бути прикладом для наслідування;

  • прагнути дотримуватись виконання шостої заповіді.

Біблійна основа:

Не вбивай! (Вих.20,13)

Обладнання: репродукції ікон, картини на релігійну тематику, світлини екологічних катастроф.
Ключові поняття: моральне вбивство, евтаназія, екологічні катастрофи.
Міжпредметні зв’язки: історія, література, географія, основи здоров’я.
Хід уроку

І.Організаційний момент

Налагодження контакту з класом. Перевірка присутніх.



Привітання вчителя. З якими настроєм та очікуваннями ви прийшли сьогодні на урок?

ІІ. ІІеревірка домашнього завдання

  • Розказати за бажанням вірш Вадима Крищенко «Шана».

  • Повідомити свої правила «Як уникати конфліктів з батьками і будувати добрі стосунки».

ІІІ. Актуалізація опорних знань

  • Які заповіді говорять про стосунки між людьми, а які про стосунки людини Богом?


IV. Мотивація навчання

Слово вчителя

Серед 10 заповідей Божих є одна, про яку говорять і знають всі. Багато людей вважають цю заповідь взагалі першою. Звичайно ж, мова йде про заповідь «Не убий». Як бачите заповідь «не убий», яка, здавалося б, є очевидною, не просто не перша з заповідей, а навіть не перша серед заповідей, що стосуються людини.



Вправа «Коло обговорення»

Учні обговорюють чому заповіді розташовані саме так.

(Учні підводяться до думки, що якщо людина буде виконувати перші 5 заповідей то про вбивство навіть не йтиме мова. Крім того, ті заповіді, що стосуються відносин між людьми мають свою ієрархію: спочатку людина повинна навчитися будувати стосунки в родині з найближчими людьми (V заповідь), а потім вчиться будувати стосунки з будь-якою людиною, починаючи з визнання абсолютної цінності іншого життя (VІ заповідь))

Слово вчителя

Як ми з вами вже з’ясували, майже всі знають про заповідь «не убий». Але, на жаль, дуже мало хто усвідомлює, що занадто часто люди порушують цю заповідь навіть самі того не розуміючи. Сьогодні ми з вами і поговоримо про неочевидні порушення очевидної заповіді.


V. Оголошення теми уроку і очікуваних результатів
VI. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань
Вправа «Мозковий штурм»

Учням пропонується назвати і записати, які прояви поведінки людини можуть привести до вбивства.


Слово вчителя

Після п'ятої заповіді, яка говорить нам про обов'язки по відношенню до найближчих нам людей, слідують обов'язки наші по відношенню до людини взагалі. І починається їх перелік з шостої заповіді, яка стосується фізичного життя людини. Ця заповідь говорить: «Не вбий». Людина приходить в цей світ не за власним бажанням і піти з нього повинна тоді, коли прийде її час. Християни вважають, що життя і смерть знаходяться в руках Творця, а тому людина, що віднімає у іншого життя, прагне взяти на себе Божественне право розпоряджатися життям і смертю. А у кого вона віднімає життя, тому здійснює таке зло, що більшого вже не можна й уявити. Не кажучи про те, що, вбивця може відняти у сім'ї дорогу і улюблену людину, а може й її головну опору й годувальника. Порушення цієї заповіді є кримінальним злочином в будь-якому законодавстві будь-якої країни. Вбивством порушуються всі закони: і цивільні, й духовні. Вбивство нічим не може бути виправдане.


Вправа «Аналіз тексту»

Учням пропонується прочитати текст і заповнити таблицю:




Приклад порушення заповіді

Приклади поведінки, що не допускають це порушення


























Людина буває причетна до вбивства (а значить і винна в ньому) і тоді, коли сама особисто не вбиває, але сприяє здійсненню вбивства, а також тоді, коли не перешкоджає виконанню цього злобного наміру. Порушують цю заповідь все ті, хто штовхає інших на скоєння злочину: наказом, порадою, допомогою, згодою, а також ті, хто вкриває і виправдовує вбивцю, тим самим даючи можливість йому скоювати нові злочини.

Порушниками заповіді є ті, хто не позбавляє ближнього від смерті, коли цілком міг би це зробити: провідники, що кидають мандрівника в небезпечних місцях; що байдуже спостерігають за бійкою; лікарі, що відмовляють в допомозі хворим або проводять недбале лікування; ті, що свідомо повідомляють іншим порочні хвороби; жорстокі до убогих і калік; ті, що продають іншим продукти харчування, що вийшли з терміну придатності до вживання.

Вище перераховані порушення знають всі, і за них також існує покарання за законами більшості країн світу. Проте є і неочевидні, й такі, що не караються законом, порушення заповіді про які, на жаль люди дуже часто забувають, а то і взагалі не помічають їх.

Безумовними порушниками є ті, хто важкою працею і жорстокими покараннями виснажують своїх підлеглих і тим самим наближають їх відхід з життя, а також ті, хто непомірністю і різними пороками скорочує своє власне життя, ті, хто бажає смерті іншому, хто не живе з іншими мирно і лагідно, а відчуває до них ненависть, заздрість і злість (Євангеліє говорить, що "всякий, хто ненавидить ближнього свого є людиновбивцею"(1 Іоан. 3:15)), заводить сварки і бійки, засмучує інших, хто, будучи злим і сильним, кривдить слабких і беззахисних.

Одним з найзухваліших злочинів проти шостої заповіді, за християнським вченням, є самогубство. Якщо говорять, що дар можна прийняти або відкинути, то таке уявлення про дар неприпустимо до людського життя. Християни вважають, що життя - це дар, яким не можна розпоряджатися за своїм свавіллям. Сам вчинок може бути здійснений в одну мить, але йому передує період відчаю, легкодухості, зневіри. Фізичному самогубству дуже часто, таким чином, передує самогубство духовне. Самовбивця, за християнським вченням, - творіння, що обурилося проти свого Творця.
Слово вчителя

На жаль, сучасні люди занадто часто не розмірковують над тим, що своїми згубними звичками торують собі шлях до смерті.

Давайте ми з вами подумаємо, які речі є найбільш поширеними серед молоді, а які найбільш шкідливими.

Заповніть запропоновані схеми-трикутники. В першу впишіть шкідливі звички, найнебезпечніші для життя. В другу впишіть звички, які найпоширеніші серед молоді.





Проблемні питання


  • Наскільки популярними є ті звички, які нас вбивають?

  • Що нам заважає відмовитися від цих звичок?



Робота в групах.

Вправа «Створи правило»

Подумайте і напишіть правила, які допоможуть не порушувати шосту заповідь. Для цього можна використати зміст наданого тексту.


Для виконання цієї заповіді людині необхідно прагнути покірливо обходитися з ближніми, примирятися з тими, хто гнівається, утішати сумних, полегшувати стан нещасних, вибачати образи, ні словом, ні справою не подавати згубного прикладу іншим.

У християнській етиці відомі так звані 7 справ тілесного милосердя: жадаючого нагодувати, спраглого напоїти, бідного одягнути, ув'язненого відвідати, мандруючого поселити, хворого відвідати, померлого в бідності і убозтві поховати.

Не таким тяжким злочином є ненавмисне вбивство. Але й мимовільного вбивцю не можна вважати абсолютно невинним, якщо він не прийняв всіх засобів обережності, що привели до сумних наслідків.

Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя

Скачати 14.26 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка