Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Миколаївський Національний університет імені В. о. Сухомлинського



Сторінка6/11
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.84 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Розвиток відносин з Росією


Водночас геополітичні реалії не дають можливості Україні зосереджуватися лише на європейському геополітичному векторі. Визначена стратегічна мета не применшує важливість інших пріоритетних напрямів— розвитку дружніх і партнерських відносин з Росією та поглиблення   стратегічного партнерства із США, розвитку економічних відносин з країнами АТР.

Посилення стратегічного партнерства з Росією, поряд з напрямком євроінтеграції, є одним з важливих пріоритетів України. І це не випадково. Росія є природним партнером України, і не лише через економічну взаємозалежність двох країн. Варто пам'ятати, що Росія є досить могутньою у військово-політичному плані і вельми впливовою й авторитетною у світі державою, яка значно впливає на розвиток міжнародних подій. Не випадково, більшість західних політологів називають її одним із силових центрів сучасної геополітики і досить високо оцінюють її потенціальні можливості. Збігнев Бжезинський, наприклад, виділяє серед країн Євразії дві основні категорії, що впливають на розвиток геополітичної ситуації в даному регіоні й у світі в цілому: 1) геостратегічні дійові особи; 2) геополітичні центри.

На його думку, геополітичні центри — це держави, чиє значення зумовлюють не їхня сила або мотивації, а, передусім, місцезнаходження й наслідки їхньої потенційної вразливості для дій з боку геостратегічних партнерів чи суперників. Частіше за все геополітичні центри визначаються своїм географічним положенням, яке у багатьох випадках надає їм особливої ролі у плані контролю доступу до важливих регіонів або можливості відмови важливим геостратегічним дійовим особам в отриманні ресурсів. В інших випадках геополітичний центр може діяти як щит для держави чи навіть регіону, який має життєво важливе значення на геополітичній арені. 
Безпосередніми активними геостратегічними особами Бжезинський вважає держави, що мають здатність і національну волю реалізовувати або здійснювати вплив за межами власних кордонів з метою змінити існуюче геополітичне становище.

Україну (разом з Азербайджаном, Південною Кореєю, Туреччиною та Іраном), американський політолог відносить до геополітичних центрів, а Росію (поряд із Францією, Німеччиною, Китаєм та Індією)-- до ключових геостратегічних дійових осіб. Хоча при цьому позицію Росії в сучасному геополітичному просторі він вважає "надто слабкою, щоб бути партнером Америки, але занадто сильною, аби стати лише її пацієнтом". Проте варто зауважити, що після подій 11 вересня 2001 р. США виявили бажання включити й Росію до числа своїх стратегічних партнерів.

Окрім того, Росія - постійний член Ради Безпеки ООН і володіє правом "вето" у цій організації при вирішенні міжнародних проблем. І саме тому відносини з Росією займали і займатимуть центральне місце в українській геостратегії. Тим більше, що вплив російського чинника постійно відчувається (особливо останнім часом) і в стратегії внутрішньої політики, в усіх сферах суспільного життя. Вкрай важливим є те, що характер російсько-українських відносин впливає на розвиток внутрішньополітичної ситуації в Україні, адже багато суб'єктів політичної діяльності пов'язують з ним і вирішення внутрішньополітичних проблем, і власні політичні інтереси й намагання. Тим більше, що в Україні, як відомо, вельми значна російська діаспора, а майже 40 % населення є російськомовним. Не менш суттєвий і факт, що українсько-російські   відносини  набувають  важливості в контексті глобальної безпеки та збереження миру.

Варто зауважити, що з точки зору геостратегічних інтересів України не існує (і не може існувати, враховуючи історичну і культурну близькість двох народів) принципових перешкод для того, щоб визнавати Росію своїм стратегічним партнером. Певна напруженість у стосунках між нашими країнами значною мірою є штучною. Ні в економічному, ані в політичному чи у військовому вимірах вона не має достатніх підстав. Таку ситуацію політологи визначають як феномен "залишкової ідеологізації", яка, на жаль, має місце з обох сторін. З одного боку, в Росії ще й досі є певні політичні сили, які ніяк не можуть змиритися з самим фактом існування незалежної України і прагнуть домогтися всебічної і повної "інтеграції" України з Росією на основі утворення якогось нового союзу, маючи на увазі фактичне підкорення першої другій.

Відомий російський геополітик О. Дугін відверто демонструє свою заангажованість певним політичним силам Росії стосовно розуміння сутності і перспектив російсько-українських відносин. "Самий лише факт, — зауважує він, наприклад, — поділу політичної карти світу на два табори робить відмову від Москви автоматичним кроком у бік атлантизму".

Відповідно до цього, наголошує дослідник, "одне лише існування "суверенної України" вже є кроком у напрямі атлантизму. Але не український народ несе за це відповідальність, а підривні елементи та інородницькі групи, які не заінтересовані в загальній євразійській долі, а також геополітичні агенти впливу Заходу, що вийшли на стратегічні позиції як в Україні, так і в самій Росії". Роз'єднаність двох держав — Росії і України, на його думку, вигідна лише атлантистам. У стосунках між Москвою і Києвом має бути встановлений суворий пріоритет. "Тільки спільна євразійська континентальна Держава, тільки об'єднуюча універсальна московська ідея".

З цих же позицій оцінює російський геополітик і Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. На його думку, цей документ має як позитивні, так і негативні сторони, оскільки, з одного боку, він згадує про союзницькі, стратегічні   відносини,   а  з  іншого   —   юридично фіксує той факт, що Росія відмовляється від територіальних претензій щодо України. І якщо стратегічне партнерство Росії і України не приведе до ширших інтеграційних процесів, якщо Україна в  подальшому не стане частиною євразійської континентальної конструкції, а залишиться регіональною державою, то даний договір виявиться актом, за яким Москва здає свої позиції щодо "санітарного кордону" державі, за об'єктивними причинами змушеній (якщо вона залишиться самостійною) рано чи пізно стати плацдармом для НАТО, тобто для головного геополітичного супротивника Росії.

Звичайно, Росія має свої власні інтереси і, зрозуміло, ставить їх вище за інтереси інших країн. Проте Україні немає чого боятися Росії, якщо вона розважливо вестиме свою внутрішню і зовнішню політику. Конструювання відносин з Україною є одним із найсерйозніших випробувань російського суспільства на демократизм і спроможність органічно увійти до світового співтовариства на основі Дотримання загальноприйнятих міжнародних норм.


З іншого боку, стратегічні інтереси України потребують стабільних дружніх, рівноправних взаємовідносин із Росією. За визначенням експертів, у найближчі роки українсько-російські стосунки стануть найбільш важливими в Європі і набудуть геополітичного значення, оскільки на їхньому прикладі вироблятиметься модель взаємовідносин незалежних супердержав, їх входження у стабільну, цілісну Європу.

Цілісний аналіз усього комплексу взаємовідносин України і Росії свідчить, що відкрита конфронтація між ними навряд чи матиме місце, проте час від часу приховане протистояння може загострюватися. Остання обставина пов'язана насамперед із певними розходженнями в основних зовнішньополітичних цілях і завданнях України і Росії.

Теоретичною основою геостратегії сучасної Росії є доктрина "багатополюсного світу", на основі якої передбачається створення такого світопорядку, де б не було диктату однієї держави чи групи держав. Розуміючи під "полюсами" інтеграційні угруповання держав, Росія вважає країни СНД зоною свого політичного впливу, під який, звісно, підпадає й Україна. Намагання Росії утримувати, а в подальшому посилювати контроль за ситуацією в межах пострадянського простору не збігається зі стратегічними інтересами України, яка обрала шлях інтеграції до європейської спільноти.

Відповідно, є досить значні розходження між нашими   країнами   й   у   питанні   про   характер взаємовідносин з ЄС. Росія веде свою гру на європейському полі, намагаючись створити достатньо надійну опору для реалізації своїх геостратегічних задумів і використовуючи для цього той очевидний факт, що для провідних європейських країн Росія є стратегічним партнером, якого, до того ж, можна використовувати у боротьбі за зменшення впливу США в Європі. Метою європейської політики Росії як держави, що прагне стати самостійним центром сили, є співробітництво з Європою як іншим центром геополітичного впливу, в той час як "стратегічна мета України в європейському інтеграційному процесі означає, по суті, прагнення зменшити вплив Росії у пострадянському просторі.

І все ж, незважаючи на розходження щодо стратегії стосунків з Євросоюзом, Росія так само, як і Україна, зацікавлена у розвитку своїх відносин з ним не лише в економічній, а й у політичній сферах. Таке прагнення Росії цілком відповідає інтересам України. Більше того, можна стверджувати, що гармонізація відносин Росії із Заходом є досить жорстким імперативом для України, оскільки, по-перше, це   сприяє   певному  переплетенню   взаємних  національних інтересів обох країн, а по-друге, відповідає намірам західноєвропейських країн "прив'язати" Росію до Європи і їх прагненню залучити до цього процесу Україну як найближчого і системно рівного партнера Росії. Той факт, що між Росією і Європою досі не створено надійних відносин, містить у собі величезну потенційну загрозу.
Контрольні завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять, завдання для заліків
Тема 1. «Розвиток світової політичної географії і концепція територіально-політичної організації суспільства.»

План.


  1. Етапи розвитку світової політичної географії.

  2. «Нова» політична географія: витоки, проблематика, теорія.

  3. Світова політична географія кінця ХХ ст.

  4. Сучасної наукові концепції: теорія ”світових систем”, концепція держави, концепціі мультикультуризму, концепція територіальності та теорія етнічної та політичної ідентичності.


Ключові терміни: політична географія, світова політична географія, концепція держави, концепція мультикультуризму, концепція територіальності, теорія етнічності, політична ідентичність.
Реферати:

  1. Концепція геополітичного устрою Європи Ісая Ноумена.

  2. Вплив «критичної геополітики» на розвиток теорії політичної географії.

  3. Зв’язок теорії «світових систем» Валлерстайна-Тейлора з політичною географією.

  4. Проблеми розвитку політичної географії в Радянському Союзі.


Література:

1. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран. — М.: Форум; Инфра. — М, 2000. — 488 с.

2. Баймуратов М. А. Международное публичное право. — К.: Истина, 2004. — 552 с.

3. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посіб.— К.: МАУП, 2000. — 198 с.

4. Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Рудич,В. О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с.

5. Гольцов А. Г. Політична географія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2007. — 256с.

6. Дністрянський М. С. Політична географія та геополітика України: Навч. посібник. — Тернопіль: Богдан, 2010. — 344 с.
7. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

8. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ріяка В. О., Семенов В. С., Цвік М. В. та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

9. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. — Харків: Торнадо, 2001. — 352 с.

10. Мадіссон В. В., Шахов В. Л. Сучасна українська геополітика. — К.: Либідь, 2003. — 176 с.

11. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.

12. Політична географія і геополітика: Навч. посібник / Б. П. Яценко, В. І. Стафійчук, Ю. С. Брайчевський та ін.; за ред. Б. П. Яценка. — К.: Либідь, 2007. — 255 с.

13. Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира / Ред. Бакирова В. С., Сазонова Н. И. — Харків: ХНУ, 2005. — 592 с.

14. Тихонравов Ю. В. Геополитика: Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 2000. — 269 с.

15. Трохимчук С. В., Федунь О. В. Політична географія світу: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 422 с.

16. Троян С. С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навч. посіб. — К.: НМЦВО, 2003. — 266 с.

17. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928с.

18. Арон Р. Мир і війна між націями. — К.: Юніверс, 2000. — 688 с.

19. Бжезінський 3. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. — Львів: Лілея-НВ, 2000. — 236 с.

20. Блій де Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ. — К.: Либідь, 2004. — 740 с.



Методичні рекомендації

По першому питанню необхідно зазначити етапи розвитку світової політичної географії.

По другому питанню слід виокремити «Нову» політичну географію: витоки, проблематика, теорія.

По третьому питанню необхідно проаналізувати розвиток світової політичної географії кінця ХХ ст.

По четвертому питанню слід зазначити сучасні наукові концепції: теорія ”світових систем”, концепція держави, концепціі мультикультуризму, концепція територіальності та теорія етнічної та політичної ідентичності.
Контрольні питання:

  1. Концепція геополітичного устрою Європи Ісая Ноумена.

  2. Вплив «критичної геополітики» на розвиток теорії політичної географії.

  3. Зв’язок теорії «світових систем» Валлерстайна-Тейлора з політичною географією.

  4. Проблеми розвитку політичної географії в Радянському Союзі.


Тема 2. «Політична карта світу як дзеркало політичної ситуації.»

План.


  1. Історичні періоди формування політичної карти світу.

  2. Промислова революція, великі географічні відкриття та їх вплив на світові політико-географічні процеси.

  3. Епоха колоніалізму, формування великих світових колоніальних імперій.

  4. Зміна політичної карти світу після Першої та Другої світових війн.

  5. Сучасна політична карта світу.


Ключові терміни: політична карта світу, промислова революція, великі географічні відкриття, політико-географічні процеси, колоніалізм, колоніальна імперія.
Реферати:

  1. Політичний поділ світу в 1914 та 1937 роках.

  2. Політико-географічні об’єкти та політичні процеси на політичній карті світу.


Література:

1.Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран. — М.: Форум; Инфра. — М, 2000. — 488 с.

2. Баймуратов М. А. Международное публичное право. — К.: Истина, 2004. — 552 с.

3. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посіб.— К.: МАУП, 2000. — 198 с.

4. Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Рудич,В. О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с.

5. Гольцов А. Г. Політична географія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2007. — 256с.

6. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ріяка В. О., Семенов В. С., Цвік М. В. та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

8. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. — Харків: Торнадо, 2001. — 352 с.

9. Мадіссон В. В., Шахов В. Л. Сучасна українська геополітика. — К.: Либідь, 2003. — 176 с.

10. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.

11. Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира / Ред. Бакирова В. С., Сазонова Н. И. — Харків: ХНУ, 2005. — 592 с.

12. Тихонравов Ю. В. Геополитика: Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 2000. — 269 с.

13. Трохимчук С. В., Федунь О. В. Політична географія світу: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 422 с.

14. Троян С. С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навч. посіб. — К.: НМЦВО, 2003. — 266 с.

15. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928с.

16. Блій де Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ. — К.: Либідь, 2004. — 740 с.

Методичні рекомендації
По першому питанню слід проаналізувати історичні періоди формування політичної карти світу.

По другому питанню необхідно зазначити про промислову революцію, великі географічні відкриття та їх вплив на світові політико-географічні процеси.

По третьому питанню слід зазначити про епоху колоніалізму, формування великих світових колоніальних імперій.

По четвертому питанню проаналізувати зміни політичної карти світу після Першої та Другої світових війн.

По п’ятому питанню необхідно охарактеризувати сучасну політичну карту світу.
Контрольні питання:


  1. Політична географія (ПГ) як наука: підходи до визначення.

  2. Політична сфера (політосфера) суспільного життя як об'єкт вивчення ПГ.

  3. Структура ПГ (історична, теоретична, регіональна, галузева, Світового океану).

  4. Методи ПГ. Хорологічний метод.

  5. Рівні дослідження ПГ: глобальний і регіональний (макрорівень), окремих країн (мезорівень), окремих районів, міст (мікрорівень). ПГ – політична регіоналістика – регіональна політологія – регіонознавство.

  6. Основні проблеми політико-географічного дослідження.

  7. Місце ПГ в системі туристсько-економічних, суспільно-географічних наук.

  8. Міждисциплінарність досліджень у ПГ, зв'язки дисципліни з іншими суспільними науками, у тому числі політологією, соціологією, історією.

  9. Співвідношення сфер дослідження ПГ, геополітики та політології.

  10. Відмінність їх підходів до вивчення держави як об'єкта дослідження.

  11. Сучасні завдання й функції ПГ (теоретико-пізнавальна, методологічна, світоглядно-гуманістична).

  12. Генезис політико-географічної думки. Історія розвитку ПГ


Тема 3. «Держава як основний об’єкт політичної географії.»

План.


  1. Політико-географічна сутність держави.

  2. Класифікація держав за формою правління та формою державного устрою.

  3. Проблеми сучасного унітаризму та національних держав.

  4. Політико-географічне значення федералізму.


Ключові терміни: держава, унітаризм, федералізм, монархія, конфедерація.
Реферати:

  1. Вплив законодавчої, виконавчої та судової влади на політико-географічний процес в державі.

  2. Лімологія: традиційні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів.


Література:

1. Баймуратов М. А. Международное публичное право. — К.: Истина, 2004. — 552 с.

2. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посіб.— К.: МАУП, 2000. — 198 с.

3. Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Рудич,В. О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с.

4. Гольцов А. Г. Політична географія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2007. — 256с.

5. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

6. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ріяка В. О., Семенов В. С., Цвік М. В. та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

7. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. — Харків: Торнадо, 2001. — 352 с.

8. Мадіссон В. В., Шахов В. Л. Сучасна українська геополітика. — К.: Либідь, 2003. — 176 с.

9. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.

10. Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира / Ред. Бакирова В. С., Сазонова Н. И. — Харків: ХНУ, 2005. — 592 с.

11. Трохимчук С. В., Федунь О. В. Політична географія світу: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 422 с.

12. Троян С. С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навч. посіб. — К.: НМЦВО, 2003. — 266 с.

13. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928с.

14. Бжезінський 3. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. — Львів: Лілея-НВ, 2000. — 236 с.

15. Блій де Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ. — К.: Либідь, 2004. — 740 с.


Методичні рекомендації

По першому питанню слід охарактеризувати політико-географічну сутність держави.

По другому питанню необхідно зазначити про класифікацію держав за формою правління та формою державного устрою.

По третьому питанню слід зазначити проблеми сучасного унітаризму та національних держав.

По четвертому питанню необхідно проаналізувати політико-географічне значення федералізму.
Контрольні питання:

  1. Держава - ключовий елемент політичної системи.

  2. Об'єкти ПК: «держава», «країна», «територія».

  3. Суверенітет. Історична трансформація розуміння суверенітету.

  4. Суверенітет монарха, суверенітет нації, суверенітет держави.

  5. Аспекти (свобода вибору шляху економічного розвитку, політичного режиму, процесуального законодавства тощо) і наслідки (міжнародна стратифікація держав, «дилема безпеки») державного суверенітету.

  6. Національна і територіальна ідентичність.

  7. Територіально-політична організація суспільства.

  8. Види і функції територіально-політичних систем (ТПС).

  9. Держава як найбільш цілісна ТПС.

  10. Ознаки держави: народ (субстанціональний елемент), територія (територіальний елемент), публічна державна влада (інституційний елемент), міжнародне визнання.

  11. Внутрішні та зовнішні функції держави. Історична зміна і розвиток уявлень про державу.


Тема 4. «Федералізм у територіально-політичній організації суспільства.»

План.


  1. Поняття та форми сучасного федералізму.

  2. Класифікація федерацій.

  3. Типи федерацій в сучасному світі.


Ключові терміни: федералізм, федерація.
Реферати:

  1. Проблеми державного будівництва в сучасний федераціях.

  2. Специфіка федеративного устрою в Російській Федерації.

  3. Компаративний аналіз федеративних держав Європи та США.



Література:

1. Баймуратов М. А. Международное публичное право. — К.: Истина, 2004. — 552 с.

2. Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Рудич,В. О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с.

3. Гольцов А. Г. Політична географія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2007. — 256с.

4. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ріяка В. О., Семенов В. С., Цвік М. В. та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

6. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. — Харків: Торнадо, 2001. — 352 с.

7. Мадіссон В. В., Шахов В. Л. Сучасна українська геополітика. — К.: Либідь, 2003. — 176 с.

8. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.

9. Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира / Ред. Бакирова В. С., Сазонова Н. И. — Харків: ХНУ, 2005. — 592 с.

10. Тихонравов Ю. В. Геополитика: Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 2000. — 269 с.

11. Трохимчук С. В., Федунь О. В. Політична географія світу: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 422 с.

12. Троян С. С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навч. посіб. — К.: НМЦВО, 2003. — 266 с.

13. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928с.

14. Блій де Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ. — К.: Либідь, 2004. — 740 с.

15. Гаджиев К. С. Введение в геополитику: Учебник. — М.: Логос,

2007. — 432 с.
Методичні рекомендації
По першому питанню слід зазначити про поняття та форми сучасного федералізму.

По другому питанню необхідно проаналізувати класифікацію федерацій.

По третьому питанню слід охарактеризувати типи федерацій в сучасному світі.
Контрольні питання:


  1. Поняття та форми сучасного федералізму.

  2. Класифікація федерацій.

  3. Типи федерацій в сучасному світі.


Тема 5. «Географія адміністративно-територіального поділу і місцеве самоуправління»

План.


  1. Виникнення і типи систем АТП і місцевого самоуправління в промислово-розвинутих країнах.

  2. Місцеве самоврядування і територіальні органи державної влади.

  3. Реформи АТП: географічні передумови і наслідки.


Ключові терміни: промислово-розвинуті країни, місцеве самоврядування, територіальні органи державної влади.
Реферати:

  1. Стійкість і зміна АТП: протиріччя між стабільністю адміністративних кордонів і динамізмом суспільного розвитку.

  2. Геопросторовий каркас території країни.

  3. АТП України: еволюція, сучасний стан та перспективи.



Література:

1. Баймуратов М. А. Международное публичное право. — К.: Истина, 2004. — 552 с.

2. Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Рудич,В. О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с.

3. Гольцов А. Г. Політична географія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2007. — 256с.

4. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

5. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / Ріяка В. О., Семенов В. С., Цвік М. В. та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.

6. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. — Харків: Торнадо, 2001. — 352 с.

7. Мадіссон В. В., Шахов В. Л. Сучасна українська геополітика. — К.: Либідь, 2003. — 176 с.

8. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.

9. Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира / Ред. Бакирова В. С., Сазонова Н. И. — Харків: ХНУ, 2005. — 592 с.

10. Трохимчук С. В., Федунь О. В. Політична географія світу: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 422 с.

11. Троян С. С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навч. посіб. — К.: НМЦВО, 2003. — 266 с.


12. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928с.

13. Блій де Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ. — К.: Либідь, 2004. — 740 с.

14. Гаджиев К. С. Введение в геополитику: Учебник. — М.: Логос,

2007. — 432 с.


Методичні рекомендації

По першому питанню слід проаналізувати виникнення і типи систем АТП і місцевого самоуправління в промислово-розвинутих країнах.

По другому питанню необхідно охарактеризувати місцеве самоврядування і територіальні органи державної влади.

По третьому питанню слід проаналізувати реформи АТП: географічні передумови і наслідки.

Контрольні питання:

  1. Виникнення і типи систем АТП і місцевого самоуправління в промислово-розвинутих країнах.

  2. Місцеве самоврядування і територіальні органи державної влади.

  3. Реформи АТП: географічні передумови і наслідки.

Тема 6. «Українська державна територія й етнічні землі.»

План.


  1. Український географічний простір.

  2. Сучасна державна територія України та етапи її становлення.

  3. Конфігурація державної території, форма території, компактність території України.

Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка