Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Нагорна О. Б. Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами



Скачати 10.04 Mb.
Сторінка3/8
Дата конвертації16.03.2017
Розмір10.04 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8

ДЦП







Рис. 9 Розлади психомоторної сфери, які характерні для дітей з ДЦП
Несформованість вищих коркових функцій є важливою ланкою порушень пізнавальної діяльності при ДЦП. У деяких дітей розвиваються переважно наочні форми мислення, в інших, навпаки, особливо страждає наочно-дійове мислення при кращому розвитку словесно-логічного.

У дітей з ДЦП, незалежно від ступеня ураження, спостерігається сповільненість, виснаженість психічних процесів, труднощі переключення уваги на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам'яті, відсутність інтересу до завдань, слабкість зосередженості, низька пізнавальна активність. Найбільше чітко воно проявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях.

У дітей з ДЦП нерівномірно знижений запас уявлень про навколишній світ: це обумовлено вимушеною соціальною ізоляцією, обмеженням контактів дитини з однолітками й дорослими людьми у зв'язку із відсутністю або труднощами пересування; утруднення пізнання навколишнього світу в процесі предметно-практичної діяльності, пов'язане із проявом рухових розладів; порушення сенсорних функцій.

Порушення одних інтелектуальних функцій, затримка розвитку інших і збереження третіх пов'язаний з раннім органічним ураженням мозку на ранніх етапах його розвитку.

Для дітей із церебральним паралічем характерні також розлади емоційно-вольової сфери.

Емоційні розлади у одних дітей проявляються у вигляді підвищеної емоційної збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванні (загальмованості), сором'язливості, боязкості, схильність до коливань настрою: почавши плакати або сміятися, дитина не може зупинитися.

В новій для дитини обстановці та при стомленні характерна підвищена емоційна збудливість, що нерідко поєднується із плаксивістю, дратівливістю, примхливістю, реакцією протесту. Іноді відзначається радісний, піднятий настрій зі зниженням критики (ейфорія).

У здорової дитини між окремим рухом (згинання руки в лікті) та руховою діяльністю (різноманітна гра) виникає просте природне перенесення: кожен рух практично автоматично переноситься і використовується для навчання нової, складнішої рухової діяльності. У дітей з порушенням розвитку рухової сфери таке перенесення порушене: вони повинні вчитись використовувати окремі рухи в окремих рухових функціях, навчитись багатьом вмінням, навичкам, які здорові діти набувають несвідомо та автоматично, граючись з мамою, пізнаючи власне тіло і оточення, через контакти з дорослими, однолітками.

Таким чином, дитячий церебральний параліч є складним захворюванням центральної нервової системи, що веде не тільки до рухових порушень, але і визиває затримку чи патологію розумового розвитку, мовну недостатність, порушення слуху, зору і таке інше. У дітей з церебральним паралічем достатній інтелектуальний розвиток часто супроводжується відсутністю впевненості в собі, самостійності, з підвищеною сугестивністю. Усе це свідчить про своєрідний дисгармонійний психічний розвиток дитини з ДЦП.



3.2 Корекційно-виховна робота з дітьми із вадами опорно рухового апарату

Основною метою корекційної-виховної дітей з вадами опорно-рухового апарату є адаптація дітей до майбутнього життя у соціумі. Формування основних умінь і навичок є обов'язковою умовою, виконання якої і обумовлює рівень їх якості життя.

Організація навчально-виховного процесу дітям з ДЦП має певну специфіку. Перш за все – це організація безбар’єрного простору в групі, класі, школі. Використання спеціалізованих стояків, ходунів, візків, стільців-парт сприяє безпечному перебуванні дитини під час занять, формує правильний руховий стереотип сидіння, стояння, ходіння, покращить функціональну діяльність рук, кисті, запобігає виникненню таких вторинних ускладнень, як деформації хребта, нижніх та верхніх кінцівок, гіподинамічні захворювання верхніх дихальних шляхів.

Стратегія корекційно-виховної практики базується на послідовному, багаторазовому повторенні навчального матеріалу – завдяки такому підходу виробляється правильний стереотип руху. Враховуючи особливості розвитку дитини з розладами моторики, яка формується в умовах безперервного надходження неправильної інформації з периферії (паталогічна схема тіла), відсутності досвіду правильного руху, порушення соматогнозії (спотворена схема тіла і сприйняття просторових уявлень, відносин), доцільно застосування методику «рука в руці». Це сприяє формуванню нових корково-підкоркових взаємозв’язків, закріпленню їх в системі рухового аналізатора.

Заняття слід спрямовувати на різні сфери розвитку і ґрунтуватись на самостійному, свідомому, активному оволодінні дитиною необхідних знань – при постійному стимулюванні рухової активності та завдяки пластичності мозку дитини є незаперечна можливість покращення рухових функцій та навичок.

Доцільно організувати заняття за принципом чіткої повторюваності і постійності, що дає дитині відчуття впевненості, безпеки. Планувати розпорядок дня та його складових (заняття з корекційною, з навчальною метою, розвиток дрібної моторики, харчування,) для формування у дитини усвідомлення і уявлення про наступність дії, розуміння того, що відбувається, розвивати бажання діяти самостійно, свідомо. Такий підхід сприяє формуванню у дітей потреби у заняттях, позитивного психо-емоційного настрою.

Підбір вправ, завдань формуються за принципом, що кожна дитина здатна до навчання: якщо перед нею стоїть посильне завдання, вчитель спонукає дитину знайти можливість його виконання.

У дітей з порушеним руховим розвитком сповільнена реакція на зовнішні подразники, тому заняття слід виконувати в повільному темпі, даючи дитині час для сприйняття, опрацювання інформації та відповіді на неї.

Цілі занять можуть носити різний характер: забезпечення дитині відчуття впевненості, комфорту, налагодження з нею контакту, створення спільного поля уваги, введення нових знань.

При плануванні завдання необхідно забезпечити детальне розчленування навчального матер’ялу, на найпростіші елементи: навчання ведеться по кожній частині окремо, поступово об’єднуючи їх в ціле; дитина з розладами рухових функцій має потребу в детальному навчанні певних функцій та дій, їх об’єднанні з уже накопиченою раніше інформацією.

Формування мети заняття, підбір вправ, завдань, виходить з доцільності та потреб дитини, оволодіння нею функцій та навичок, що в подальшому допоможе здобути самостійність, поліпшить якість життя.

Важливий індивідуальний та диференційований підхід на занятті: завдання дитина повинна виконувати у відповідності зі своїми можливостями, з використанням необхідної допомоги вчителя чи асистента; поступове зменшення супроводу дитини та збільшення самостійних дій з власної ініціативи, за мовною інструкцією дорослого, в нових для дитини ситуаціях.

При проведенні заняття необхідні часті чергування зміни положення тіла дитини, режиму рухового дозвілля та активного відпочинку. Вибір вправ та завдань, які вимагають залучення великої кількості груп м’язів, сенсорних аналізаторів.

Для перспективи якомога більшої самостійності у майбутньому, оволодіння навичками самообслуговування, покращення навичок письма, одним з пріоритетних напрямків навчання є вдосконалення дрібної моторики.

З урахуванням спастичності мязів, зокрема м’язів-згиначів рук, вибір вправ для розвитку дрібної моторики має бути спрямований на стимулювання розкриття долоні: поступовий тактильний стимул, який позитивно сприймається дитиною, може бути корисний. Розпочинати слід з твердих, гладеньких поверхонь, враховуючи форму, розмір, вагу, колір, фактуру предмету з урахуванням того, що у дітей може спостерігатись сенсорна гіперчутливість, що спричинить підвищення тонусу м’язів-згиначів.

Під час занять необхідно вибрати зручне, оптимальне положення дитини для покращення певних вмінь та навичок: наприклад, положення, при якому дитина може розвивати вправність рук, найчастіше є положення сидячи, вертикалізація дитини покращує контроль за положенням голови, сприяє вирівнюванню, формуванню просторових уявлень.

Особливу увагу необхідно приділяти розвитку сенсорних функцій: покращення сенсорики шляхом забезпечення тактильних та пропріоцептивних відчуттів, використання активних рухів за допомогою, надання можливості дитині самій дослідити предмети різної форми, розміру, структури; формування когнітивного, зорового сприйняття.

Раціональне використання гри є ефективним засобом залучення дитини до діяльності, який мотивує її долати труднощі у процесі навчання та сприяє самоствердженню, сприяє розвитку комунікативних властивостей.

Максимально розширити рамки обмежених рухових функцій можливо за допомогою спеціалізованих допоміжних пристроїв (стільчика, стояка, ходунків), фіксаторів (лонгет, ортезів), ортопедичного взуття. Такий підхід формує потреби дитини, рівень домагань, їх реалізацію, дає простір для розкриття особистості дитини, її інтересів.

При використанні допоміжних засобів важливим є вибір ременя для фіксації як у кріслі, так і в стояку, ходунах, нахил спинки крісла чи стояка під відповідним кутом для меншого навантаження на хребет, використання відповідного валика для створення більш стабільного положення.

Важливий контроль під час занять за поставою: нестійка опора при сидінні, стоянні, викликає страх падіння, крижове сидіння обмежує функціональну активність рук, викликає неадекватність ізольованих рухів, виникає ризик деформації хребта.

Залучення батьків дитини до партнерської співпраці у навчально-виховному процесі забезпечує довго тривалість та безперервність корекційно-навчального процесу: об’єднання зусиль фахівців та родини у синхронній співпраці позитивно впливає на результат.

При проведенні оцінювання рухових фнкцій чи засвоєння навчального матеріалу слід пам’ятати, що не всі вміння дитина може опанувати повною мірою аби виконувати їх так, як діти з типовим розвитком. З урахуванням особливостей розвитку дітей з розладами рухових функцій необхідно розуміти, що функція певної здобутої навички завжди важливіша за форму та якість її виконання.

Рухова терапія

У дітей з порушеннями психофізичного розвитку спостерігається ряд супроводжуючих соматичних захворювань, часті захворювання дихальних шляхів. Постійні хвороби перешкоджають запланованому навчально-виховному процесу та виконанню корекційно-розвивальної програми. Для збереження та зміцнення здоров’я використовуються сучасні інноваційні технології, які сприяють збереженню, зміцненню здоров’я дітей.

Перед проведенням запланованих оздоровчих міроприємств пропонується проведення наступних заходів:


  1. Огляд та оцінювання психомоторного розвитку міждисциплінарною командою (дефектолог, психологом, неврологом, фізичний реабілітолог, логопедом).

  2. Складання індивідуальної програми оздоровлення дітей з особливими потребами та визначення короткотривалих та довготривалих завдань на навчальний рік;

  3. Розвиток рухових навичок, психічних функцій за принципом онтогенетичної послідовності, з врахуванням індивідуальних можливостей дитини, її віку, мотивації; профілактика виникнення деформацій, контрактур та тугорухливості суглобів кінцівок у дітей з обмеженими руховими можливостями;

  4. Залучення батьків та опікунів дітей з нетиповим розвитком до процесу оздоровлення шляхом проведення індивідуальних консультацій, проведення семінарів, лекцій, засідання «круглого столу»;

  5. Проведення контролю ефективності реабілітаційної терапії та динаміки рухового розвитку дітей з обмеженими руховими можливостями (лікар-невролог та вчитель-реабілітолог).

Для створення сприятливого корекційно-виховного середовища здійснюються спеціальні профілактичні заходи:

  • дотримання санітарно-гігієнічних вимог, правильний добір та розміщення меблів;

  • застосування адекватного індивідуального підходу під час проведення навчально-виховного процесу з урахуванням психофізичних порушень;

дотримання норм тривалості навчальних та корекційних занять;

  • періодична зміна видів діяльності дитини, проведення релаксаційних хвилинок, фізкультхвилинок, рухової терапії;

  • спеціальний підбір наочності з урахуванням тяжкості порушення;

  • розширення рамок обмежених рухових можливостей за рахунок використання допоміжних засобів пересування;

  • виконання заходів для профілактики можливих негативних наслідків основного захворювання;

  • дотримання заходів з профілактики фізичного та психічного стомлення;

  • створення умов ефективного розвитку, реабілітації ушкоджених сфер, фізичного, психічного розвитку кожної дитини, зміцнення загального здоров’я.

Оптимізація рухового режиму дітей є одним із основних чинників, який забезпечує наближення виховного середовища до природного простору дитини. Застосовуються гімнастика, фізкультхвилинки, рухова терапія, пальчикова, звукова, дихальна гімнастика тощо. Це дозволяє знімати стан утомленості, ослабити психологічну напруженість, і просто дати дитині можливість порухатися.

Правильне використання фізичних вправ – ефективний засіб збереження та зміцнення здоров’я дитини з психофізичними порушеннями. Оздоровчі фізкультхвилинки під час навчального дня повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для постави, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим дітям, або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: «зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени…». Фізкультхвилинки дозволяють зняти м’язову наругу, статичне навантаження, пов’язане з тривалим сидінням.



Під час поведення фізкультхвилинки необхідно дотримуватись загальних правил:

  • застосування дозованих фізичних навантажень;

  • поступове збільшення навантаження: з урахуванням інтенсивності, кількості повторень, інтервалів відпочинку, характеру вправ;

  • використання вправ, що охоплюють всі групи м’язів;

  • обов’язкове включення дихальних вправ.

Усі вправи за інтенсивністю поділяються на три режими: щадний, щадно-тренувальний та тренувальний. Будь-який комплекс вправ поділяється на розминку, основну та завершальну частини.

Розминка, яка триває 5-10 хв використовується для розігріву м'язів та виконуються прості вправи:

  • шия - дитина розминає м'язи шиї, повертаючи та нахиляючи голову в різні боки

  • плечі - дитина підіймає та опускає плечі, наче каже «я не знаю», робить ротаційні рухи плечима;

  • тулуб - дитина робить нахили у різні боки;

  • ноги - дитина згинає по черзі ноги в колінах, підіймає їх на мисок, робить ротаційні рухи стопами.

 Основна частина триває 20-25 хвилин, протягом яких виконується комплекс гімнастичних вправ:

  • шия - з положення лежачи на спині дитина підіймає та опускає головну, обертає голову в боки, нахиляє її в боки; ті ж вправи робляться з положення лежачи на животі;

  • тулуб - з положення лежачи на спині дитина підіймає та опускає тулуб, нахиляє його у різні боки, ті ж вправи робляться з положенням лежачи на животі;

  • ноги - з положення лежачи на спині дитина відводить та приводить ноги, згинає їх у колінах та нахиляє у різні боки, спочатку обидві потім по черзі кожну ногу; з положення лежачи на боці дитина згинає у коліні ногу, робить нею ротаційні рухи, потім іншу ногу з другого боку;

  • руки - з положення лежачи на спині дитина робить ротаційні рухи рукою, зігнутою в лікті, та прямою, відводить та приводить пряму руку, ті ж рухи дитина робить з положення лежачи на боці; в положенні сидячи, дитина кладе руку на стіл так, щоб кисть була за краєм стола, згинає та розгинає кисть із випростаними пальцями;

Заключна частина триває 5-10 хвилин, протягом яких відбувається поступове сповільнення ритму впав, зниження фізичного навантаження:

  • лежачи на спині, дитина вдихає носом повітря видихаючи його ротом;

  • стоячи, дитина підіймає руки вгору під час вдиху повітря і видихаючи, опускає руки.

Домінуючою формою проведення ЛФК є гра. Гра заохочує дитину до занять, формує мотивацію до самостійної рухової діяльності, дитина очікує та отримує від дорослого заохочення. Під час рухової терапії доцільно кожну вправу супроводжувати словами (можна віршованими рифмами). Такі заняття можна варіативно виконувати як фізкультхвилики, як окреме заняття, як динамічна пауза під час уроку.

Вправа 1. «Руки в гору піднімає –

Вітер гілочки гойдає:

То додолу пригинає.

То до сонця розпрямляє».



Діти піднімають руки вгору, хитають ними вправо-вліво, нахиляються донизу, знову піднімають їх догори.

Вправа 2. «Песик вже із ліжка встав,

Головою похитав,

Хвостиком він помахав,

На горбочку покружляв».



Діти хитають головою повільно вправо-вліво, вверх-вниз, ніби крутять «хвостиком», кружляють навколо себе.

Вправа 3. «Дуже дивно йде пінгвін –

Не згинає ноги він,

Спробуйте і ви, малята,

Йти і ніжки не згинати».



Діти переступають з ноги на ногу, не згинаючи ніг.

Вправа 4. «На носочках бігла мишка,

Щоб не чула кроків кішка.

Треба бігти тихо-тихо,

Щоб не трапилося лихо».



Діти ходять на «носочках».

Вправа 5. «А лелека без упину

Вгору підніма коліна.

Випрямивши гордо спину,

Завмирає на хвилину».



Діти йдуть, слідкуючи за поставою, високо піднімаючи коліна.

Вправа 6. «Зайчик лапки любо склав,

Вгору весело скакав,

Стрибне з ніжечки на ніжку.

Наче біга по доріжці».



Діти складають руки перед собою, ніби лапки, стрибають на правій нозі, на лівій, на обох.

Вправа 7. «Їжачок тут пробігав,

І щоразу присідав.

Під осиковим листочком він знайшов аж три грибочки».

Діти присідають, ніби знаходять грибочки.

Вправа 8. «Гордовито, як орли,

Ми махаємо крильми

І ширяєм вправо, вліво,

Так повільно, так красиво».



Діти розводять руки на рівні плечей, ніби крила, повільно повертають тулуб вправо, вліво.

Вправа 8. «Ну й пригода у кота!

Весь він мокрий не спроста:

Впав до рибок на хвилинку –

З лапок струшує краплинки».



Діти струшують ногами та руками, ніби вони мокрі.

Вправа 9. «Джміль старезний впав на спину –

Розпрямити важко крила.

Ніжками він дригає,

Раз у раз підстрибує».



Діти, лежачи на спині, піднімають вгору руки та ноги і дригають ними.

Вправа 10. «Сім писклявих комарів

Оточили малюків.

Хочуть боляче вкусити,

Та ми будемо їх бити».



Діти плещуть у долоні перед собою, під правим коліном, під лівим коліном.

Вправа 11. «Що за зорі чарівні

На морськім глибокім дні?

В небі сяють не такі!

Звуться зіроньки - морські».



Діти лягають на спину, ноги прямі, руки вздовж тулуба. Ноги й руки необхідно розвести, щоб тіло нагадувало морську зірку. В такому положенні завмерти, нормалізувати дихання. Вправа підходить для заклчної частини заняття.

Вправи для розвитку дрібної моторики на заняттях передбачають використання будь-якого природнього матеріалу: жолуді, каштани, висушену горобину, горіхи, шишки. Дитині пропонується спочатку перебрати змішаний матеріал на окремі види. Поступово ускладнюють завдання, пропонуючи брати в праву руку, наприклад, горіх, а в ліву – жолудь тощо.

З урахуванням специфіки моторики при дитячому церебральному паралічу варто дотримуватсь певних правил під час роботи з дітьми, що зазначено в табл..3.

Табл.3

Рекомендовано

Не рекомендовано

Виховання мотивації до рухової активності

Надання гіперопіки та виховання за типом гіперпротекції

Проведення вправ у положенні, що відповідає хронологічному віку

Проведення вправ переважно у лежачому положенні

Розсіяне навантаження на групи м’язів, зоровий, слуховий аналізатори

Неадекватне тривале фізичне та сенсорне навантаження

Розвиток здатності до розслаблення м'язів

Вправи для збільшення напруження спазмованих м’язів

Гальмування насильницьких рухів за допомогою самоконтролю, обтяжувачів, фіксаторів

Виконання вправ у швидкому темпі

Розвиток рівноваги та координації

Формування паталогічного стереотипу певної рухової функції

Попередження та корекція контрактур тугорухливості в суглобах за допомогою ортезів, ортопедичного взуття

Перебування дитини тривалий час в одному положенні

Розвиток здібностей до самостійної рухової активності та самообслуговування за допомогою допоміжних засобів пересування: вертикалізаторів, ходунів тощо

Використання переважно інвалідного візка під час пересування для «полегшення» переміщення

Розвиток зорово-моторної координації та функціональних можливостей кисті й пальців

Обмеження функціонування рук



4. «Сонячні діти»
Синдром Дауна - це генетичне захворювання, яке характеризується аномалією (потроєнням) 21 пара хромосом, недоумством і характерними зовнішніми ознаками (розкосі очі, пласке обличчя, одна поперечна складка на долоні, відносно низький зріст, великий язик і пр).
Причиною виникнення синдрому Дауна є потроєння 21 хромосоми. Ризик народження дітей з синдромом Дауна значно підвищується у разі віку матері більше 35 років або віку батька більше 45 років.

Вперше синдром Дауна був описаний в 1866 році англійським лікарем Джоном Ленгдон Дауном, як розумова відсталість, що поєднується з характерними зовнішніми ознаками, а в 1959 році вчений Жером Лежен визначив його генетичну природу.


У дівчаток і хлопчиків синдром Дауна зустрічається однаково часто.
Лікування синдрому Дауна включає нейропсихологическую реабілітацію та соціальну адаптацію дітей, а також лікування супутніх захворювань і вад розвитку.

4.1 Осоливості розвитку дітей із синдромом Дауна

Найбільш характерні зовнішні ознаки синдрому Дауна, за якими можна поставити можливий діагноз відразу після народження дитини: у 90% «плоске» обличчя, потовщена шийна складка, розкосі очі,


півмісяцева шкірна складка у внутрішнього кута ока (епікантус).

Для дітей з синдромом Дауна характерно:


м'язова гіпотонія (зниження м'язового тонусу),

  • підвищена рухливості суглобів,

  • короткі та широкі кисті,

  • деформовані вушні раковини,

  • великий складчастий ніс,

  • поперечна складка долонна, як універсальна ознака синдрому Дауна, може зустрічатися лише у 45% дітей народжених з цією хворобою;

  • деформація грудної клітки,

  • пігментні плями по краю райдужної оболонки очей (плями Брушфільда).
    Також у дітей з синдромом Дауна можуть спостерігатися певні зміни з боку внутрішніх органів:
    • поєднані, множинні, вроджені вади серця, такі як дефект міжшлуночкової перегородки, дефект міжпередсердної перегородки, аномалії великих судин, відкритий атріовентрикулярний канал
    • з боку дихальної системи - зупинки дихання уві сні через велику мови та особливостей будови ротоглотки;
    • проблеми з боку зору (вроджена катаракта, глаукома, страбізм-косоокість), порушення слуху
    • захворювання щитовидної залози (природжений гіпотиреоз)
    • патологія шлунково-кишкового тракту (стеноз кишечника, мегаколон, атрезія прямої кишки і ануса)
    • аномалії опорно-рухового апарату (дисплазія тазостегнових суглобів, одностороннє чи двостороннє відсутність одного ребра, клинодактилия (викривлення пальців), низький зріст, деформація грудної клітини)
    • гіпоплазія (недорозвинення) нирок, гідроуретер, гідронефроз
    Проте, остаточний діагноз синдрому Дауна, можна поставити лише після дослідження на каріотип (хромосомний набір) дитини.
    У дітей з синдромом Дауна яскраво виражена затримка психічного і фізичного розвитку. Зріст людини з синдромом Дауна на 20 см нижче середнього. Рівень розумового розвитку IQ у таких дітей варіює від 20 до 75 і залежить від віку початку реабілітації та обсягу реабілітаційних заходів. Незважаючи на відносно низький рівень інтелекту, діти з синдромом Дауна дуже уважні, ласкаві, терплячі при навчанні та слухняні.

Основною метою виховання та навчання дітей з синдромом Дауна є їх сімейно-соціальна адаптація. Заохочуються групові заняття для поліпшення соціальної пристосованості дитини та її підготовки. Також вітається перебування дитини в дитячих колективах (наприклад, в дитячих садах), оскільки доведено, що перебуваючи в колективі, діти з синдромом Дауна швидше і краще пристосовуються.

При правильно організованому догляді та спеціальному навчанні діти з синдромом Дауна освоюють ті ж навички, що і здорові діти, тільки дещо пізніше.

Оскільки діти мають широкий спектр можливостей, їх успіх в школі за стандартною програмою навчання може сильно варіюватися. Проблеми в навчанні, притаманні дітям з синдромом Дауна, можуть зустрічатися і у здорових, тому батьки можуть спробувати використовувати загальну програму навчання у школі.

Дрібна моторика затримується в розвитку і значно відстає від інших рухових якостей у зв’язку з зниженим м’язовим тонусом, та характерної формою кисті. Деякі діти можуть почати ходити вже в два роки, а деякі тільки на 4-му році після народження. Зазвичай призначають фізіотерапію, щоб прискорити цей процес.


4.2 Корекційно-розвивальний напрямок роботи з дітьми із синдромом Дауна

Дітям з синдромом Дауна притаманні симптоми швидкої втомлюваності, недостатньої концентрації уваги, дратівливість, лабільність емоційної сфери, загальна ослабленість. В умовах вимушеної гіподинамії, яка супроводжує дитину, енергійні фізичні вправи, дихальна гімнастика є необхідні для профілактики захворювань дихальних шляхів, зміцнення м’язового корсету, є добрим психогігієнічним засобом.

Забезпечення формування психологічного комфорту, адекватної поведінки особистості, можливе при застосуванні різноманітних засобів оздоровчих технологій: музикотерапії, арт-терапії, казкотерапії, кольоротерапії.

Музична терапія проводиться під час фізкультхвилинки, звукової гімнастики, самомасажу долонь рук, стоп ніг, як ранкове привітання, що дозволяє дитині позитивно налаштуватись на робочий день в навчальному закладі, чи як нагорода за добре виконане завдання. Для привітання, поздоровлення, можливо використовувати мажорні звуки творів Моцарта, Штрауса. Це заспокоює дитину та налаштує її на відповідний настрій. Як фонову музику на заняттях з малювання, трудового навчання можна використовувати східні музичні мотиви, класичні твори.

Використання протягом навчального дня мішечків з піском, сіллю, горохом, дрібними камінцями є доброю гімнастикою для м’язів ніг, стоп, під час якої стимулюються рефлекторні точки, розміщені на стопі. Така гімнастика, що проводиться у формі гри, сприяє профілактиці плоскостопості, загальному зміцненню здоров’я.

Для самомасажу долонь рук пропонується застосування ялинкових шишок, горіхів, жолудів, каштанів. Такий ігровий підхід дозволяє не тільки знайомити дітей з оточуючим світом, а і сприяти розвитку дрібної моторики, розвантаженню психоемоційної сфери.

Використання аромамасел допомагає досягти різних цілей: і як профілактику захворювань дихальних шляхів (евкаліптове), заспокійливе (лавандове), та тонізуюче (апельсинове). Необхідно 3-4 крапелі масла нанести на аромалампу. Доцільно його застосування під час денного сну, можливо поєднати з музичним супроводом відповідної тематики, наприклад, заспокійливі східні мотиви.

З огляу на специфіку захворювання, існує потреба в дотриманні певних рекомендацій при плануванні комплексів ЛФК для дітей з синдромом Дауна, що зазначено в табл..4

Табл.4

Рекомендовано

Не рекомендовано

Вправи для зміцнення м’язів кінцівок, «м’язового корсету», розвиток рівноваги, координації рухів

Вправи для збільшення мобільності суглобів

Профілактика плоскостопості за допомогою вправ, ортопедичного взуття

Носіння взуття без належної корекції

Розвиток навичок самообслуговування, формування соціальної моделі поведінки

Виховання за типом гіперопіки, педагогічної депревації, соціальної ізоляції дитини

Дихальна гімнастика

Гіподинамія

Чергування завдань, які вимагають включення зорової або слухової уваги

Тривале навантаження сенсорних аналізаторів

Розвиток емоційного, мовленнєвого, предметно-дійового та ігрового спілкування з оточуючими

Навчання ізольованих якостей

Розвиток функціональних можливостей кисті й пальців, підготовка руки до письма

Формування тільки основних рухових функцій

При плануванні занять з лікувальної фізкультури необхідно звертати увагу на те, що внаслідок зниженого м’язового тонусу у дітей синдромом Дауна є небезпека формування плоскостопості з різним ступенем тяжкості.

Плоскостопість − це деформація стопи, що характеризується певною плоскістю. Лікарі називають плоскостопість хворобою цивілізації. Незручне взуття, синтетичні покриття, гіподинамія − все це призводить до неправильного розвитку стопи. Деформація стоп буває двох видів: поперечна і поздовжня. Поперечна плоскостопість спостерігається на поперечному підйомі стопи. При поздовжній плоскостопості стопа лягає на підлогу майже всією підошвою. В окремих випадках можливе поєднання обох форм плоскостопості.

Стопа дитини є свого роду каркасом, що складається з м'язів і хрящів, які з часом скостеніють. Наприклад, човноподібна кістка, яка знаходиться на склепінні стопи, сформується лише до 5 років. Та й і самого склепіння ще не видно - в ділянці стопи знаходиться жирова подушечка, яка зникає поступово разом із зростанням скелета та збільшенням навантаження на ноги. До 5-6 років діагностувати плоскостопість може лише дитячий лікар-ортопед.

З огляду на фізіологічно знижений м’язовий тонус у дітей з синдромом Дауна плоскостопість є характерним захворюванням, яке потребує профілактики та корекції в разі його виникнення.

Такі проблеми як порушення постави і ходи, м'язовий дисбаланс, больові відчуття в ногах і спині з'являються у дітей уже при наявній плоскостопості, і є одним з його наслідків. Здорова ж стопа амортизує ударну хвилю, яку отримує наше тіло при ходьбі і бігу, на 80%. При плоскостопості ж деформуються, втрачають свої властивості й інші ресорні системи – гомілковостопні, колінні, кульшові суглоби, хребет. У результаті, дія ударної хвилі поширюється на внутрішні органи і головний мозок.

Дуже вільне взуття не може допомогти стомленим м'язам утримати стопу в правильному положенні. А тісна - порушує кровообіг, внаслідок чого порушуються обмінні процеси в м'язах і зв'язках, що не дозволяє їм повністю відновлюватися після навантажень. Відсутність каблука і тонка підошва можуть призвести до травмування і швидкого розбивання стопи, її деформації. Стопа повинна працювати з перекочуванням з п'яти на пальці.

В цілях розгрузки стопи від ваги тіла, рекомендується на початку виконувати вправи сидячи, а пізніше включати у вправи стопу в різних положеннях тіла. Обов`язковим елементом в лікуванні плоскостопості є носіння спеціального ортопедичного взуття, яке підбирається індивідуально, а не купується заочно, без дитини.

Для виконання з дитиною щоденних профілактичних вправ, що зміцнюють м'язо-зв'язковий апарат стопи і гомілки, багато часу не потрібно. Потрібне лише усвідомлення необхідності з боку батьків і «згода погратись» з боку дитини. Устаткування буде потрібне наступне: масажні м'ячі - жорсткий маленький і м'який (розміром більше), а також масажний килимок і/або масажний вал, гімнастичний м'яч діаметром 26 см.

На рис. 10 наведено рекомендований комплекс вправ при плоскоступості.








Каталог: method kabinet -> biblioteka.php -> Наукові%20розробки
Наукові%20розробки -> Гуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами
biblioteka.php -> Метод проектів: сутність та умови застосування
Наукові%20розробки -> Вісник №17 кафедри педагогіки, психології та корекційної освіти за 2015 рік у номері: Виховуємо в дусі громадянськості. «Програма у дусі громадянськості»
Наукові%20розробки -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Наукові%20розробки -> Вісник №16 кафедри педагогіки, психології та корекційної освіти за 2015 рік у номері
Наукові%20розробки -> Вісник науково-дослідницької лабораторії інклюзивної освіти
Наукові%20розробки -> Вісник №12 кафедри корекційної освіти 2013 рік у номері
Наукові%20розробки -> Вісник №9 кафедри корекційної освіти 2011 рік у номері

Скачати 10.04 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка