Міністерство освіти і науки, молоді та спору України



Сторінка3/3
Дата конвертації20.03.2017
Розмір4.39 Mb.
#12906
1   2   3

4.2. У вінок шани Кобзареві.
Підготувала: зав. бібліотекою

Цехановська Людмила Антонівна

Святково прибраний зал: портрет Тараса Шевченка, виставка творів Т. Шевченка,

Фотоекспозиція життя і творчості Кобзаря, епіграф.

Звучить музика « Пам’яті Т. Шевченка “ прелюдія

Читець:


Заходьте, братове, заходьте в світлицю, братове -

Ми ще у житті не збиралися разом ніколи.

Ударило в дзвони пророче Шевченкове слово,

Допоки вуста не поснули і душі іще не схололи.

Уся Україна зійшлася у світлій господі.

Плечем до плеча приступає весь рід наш великий.

Невже аби тільки вгодити поступливій моді?

Невже аби тільки воскові свічки запалити?

Заходьте, братове, заходьте в світлицю, братове!

Не поминки нині, не поминки.Чуєте? Свято!

Нам вірить Шевченко. Нас кличе довірливе Слово.

Вкраїно, дивись: воскресає барвінок хрещатий.

Музика продовжує звучати

1 – й ведучий:

Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова.

Поезія Т. Шевченка – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини

Запалює свічку.



2 – й ведучий:

Хай палає свічка . Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.

Музика продовжує звучати



1 – й ведучий:

« Україна... В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю...

...край розкішний і багатий, заворожений двома неволями: одна неволя – панська, а друга царська.

2 – й ведучий:

...Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю...»

Звучить пісня на слова Т. Шевченка « Світе тихий, краю милий»

Cьогодні ми зібралися в нашій світлиці, щоб вклонитися великому українському поетові Т. Г. Шевченку. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.

Читець:

Подивіться на край тихий,



На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну...

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,-

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть!

2 – й ведучий:

Придивіться до портрета Тараса. І ви обов’язково зустрінетесь з його сумними очима, в яких затаїлись невиплакані сльози, біль і печаль. Високе чоло свідчить про висовий розум.

Ми ніби відчуваємо, як його переповнюють думи. Про що він мріє? Так, про свою долю безталанну, про далеких рідних людей, про Україну. Вслухайтесь у музику його слів.

Читець:


Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

В Україну ідіть, діти,

В нашу Україну,

Попідтинню сиротами,

А я тут загину.

...Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

Дратували його мрійливість, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів та важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

Читець:


Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там, батько, плачучи з дітьми,

А ми малі були і голі,

Умер на панщині,

А ми – розлізлися межи людьми,

Мов мишенята...



1 – й ведучий:

Тарас наймитує, а випаде вільна часина – читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Читець:

Хоче малювати,



Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.

2 – ведучий:

Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художником Брюловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі.

Читець:

Так у людському морі



Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Сміливим і щирим

Був Тараса спів.

Він гострить сокири,

Кличе на панів.

1 – й ведучий:

За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав: О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю,

Караюсь, мучусь... але не каюсь!



2 – й ведучий:

9 березня 1861 року Шевченку минало 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі.А 10 березня перестало битися серце великого Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Звучить пісня «Заповіт»

1 – й ведучий:

Він був сином мужика – а став володарем уцарстві духа.



2 – й ведучий:

Він був кріпаком – а став велетнем у царстві людської культури.



1 – й ведучий:

Він був самоуком – а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.



2 – й ведучий:

Два генія має Україна – пісню й поета Шевченка, рівного якому по його ролі в історії духовної культури важко знайти.



1 – й ведучий:

Незважаючи на тяжку долю, на усе те страшне, що довелося поетові пережити, ніколи Шевченка не залишала надія на краще. Саме на засланні поет створив свій прекрасний шедевр «Садок вишневий коло хати»

Звучить « Садок вишневий коло хати»

2 – й ведучий:

Тарас Шевченко... Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову велич.



1 – й ведучий:

Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти.

Діти читають вірші.

2 – й ведучий:

«Незлим тихим словом» згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Читець:

Залишим у спадок новим поколінням



Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, вякій наша сила,

І геній Шевченка як нації крила.

Читець:


Залишим і те, що душею народу

Зовуть не даремно від роду до роду,

Як вищу красу і життєву основу,

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Читець:

Бо ще не вмерла, не вмре ніколи



Вкраїна наша і наше слово.

Поки кобзарство пульсує в жилах –

Ніхто не зіб’є нам волі крила!

1 – й ведучий:

Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не звалювались на долю нашого народу, він вистоїть, якщо буде з ним Тарас Шевченко, його заповіт.



2 – й ведучий:

Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці розквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його не забуте і нині, вічно ходило по Україні. Та освятиться душа наша великою мудрістю безсмертного генія великого народу!



Звучить пісня « Реве та стогне Дніпр широкий»





4.3. Поетична осінь

Мета:


  • Розширити і доповнити знання дітей про ознаки і прикмети осені;

  • Розвиватиестетичні почуття під час милування природою, творчі здібності;

  • Виховувати бережне ставлення до живої природи;

  • Формувати вміння працювати у команді.

ПЛАН ЗАХОДУ:

І. Учнівські літературні читання та виступ шкільного бібліотекаря. (додаток 5)

ІІ. Формування команд «Жолуді та каштани»

ІІІ. Змагання команд:



  • Осіння вікторина.

  • Конкурси.

  • Підбиття підсумків конкурсів та вікторини.

ІV. Привітання від осені.
ФОТОРЕПОРТАЖ:

  1. Команди створюють свої емблеми.

  2. Конкурс «Осінній букет»

  3. Конкурс «8 ознак осені»

  4. Учасники літературно-мовного конкурсу.

  5. Літературні читання.

  6. Виступ шкільного бібліотекаря.

  7. Осінні побажання.