Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів



Сторінка11/15
Дата конвертації20.03.2017
Розмір6.01 Mb.
ТипПротокол
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

ЛИТЕРАТУРА

  1. Исаева, И.Ю. Досуговая педагогика : уч. пособие / И.Ю. Исаева. – М. : Флинта : НОУ ВПО «МПСИ», 2010. – 210 с.

  2. Кричевский, Р. Л. Психология лидерства / Р.Л. Кричевский – М. : Статус, 2007. – 542 с.

  3. Российская педагогическая энциклопедия / Гл. ред. В. В. Давыдов – М.: Большая российская энциклопедия, 1993 – 608 с.



Ксенія Пазіна,

студентка 4 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. наук, доцент (БДПУ)
ВИКОРИСТАННЯ АЛГОРИТМІЧНИХ СЕРЕДОВИЩ У ПОЧАТКОВОМУ КУРСІ ІНФОРМАТИКИ
Введення з 2013-2014 н. р. в інваріантну складову нового Державного стандарту початкової загальної освіти курсу «Сходинки до інформатики» спрямоване перш за все на формування у молодших школярів ключової інформаційно-комунікаційної компетентності, а також на розвиток інших ключових і предметних компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації в суспільстві.

Для формування міжпредметних компетенцій, особливо з курсом математики, у рамках початкового курсу інформатики програмою передбачено вивчення питань, пов’язаних з алгоритмами та їхніми виконавцями [1, 175]. У результаті засвоєння цієї змістової лінії учні повинні розуміти поняття виконавця, його середовища, команди, системи команд виконавця, алгоритму; отримати перші уявлення про основні алгоритмічні структури, зокрема, слідування, розгалуження та повторення; навчитися виконувати готові алгоритми, а також складати прості алгоритми для виконавців, які працюють у певному зрозумілому для відповідної вікової категорії комп’ютерному середовищі, використовуючи просту систему їхніх команд.

Метою нашого дослідження є огляд існуючих об’єктно-орієнтованих алгоритмічних середовищ та добір завдань, адаптованих до виконання їх молодшими школярами.

Навчальними виконавцями називають різні об’єкти на екрані комп’ютера, якими можна управляти з допомогою спеціальних команд. Одні виконавці створюють малюнки на екрані, інші складають слова чи приклади з кубиків з літерами чи з цифрами, треті – переносять предмети з одного місця в інше. Всі ці виконавці управляються програмним шляхом. Будь-якому з них властиві певне середовище діяльності, система команд управління, режими роботи.

У навчально-ігровому програмному комплексі «Сходинки до інформатики» є група програм-виконавців, призначених для формування алгоритмічного мислення, набуття навичок визначати послідовність дій та записувати її за допомогою алгоритмічної мови. У візуальних середовищах цих виконавців можна реалізовувати різні типи алгоритмів:

– лінійні («Садівник», «Навантажувач»);

– циклічні («Садівник», «Кенгуру», «Восьминіжка»);

– розгалужені («Восьминіжка»).

В пакет програм «Скарбниця знань», що входить до складу навчального комплексу «Кроки до інформатики. Шукачі скарбів», також вбудовано середовище навчального виконавця «Їжачок», в якому можливе відпрацювання навичок складання і виконання алгоритмів з лінійною структурою для побудови геометричних фігур і простих малюнків.

Запис різних типів алгоритмів декількома способами у подальшому доцільно здійснювати за допомогою мови стрілок, візуально реалізованій у середовищі виконавця «Стрілочка». Управління виконавцем «Стрілочка» можливе в двох режимах: режим прямого і режим програмного керування. Програма (алгоритм) для «Стрілочки» створюється на навчальній алгоритмічній мові шляхом вибору відповідних команд – блоків з інтерфейсу середовища. Редагувати текст алгоритму на екрані можна за допомогою контекстного меню.

В останніх варіантах підручників з інформатики для початкової школи [2, 87] пропонується для ознайомлення інтерпретована динамічна візуальна мова програмування Скретч (Scratch), яка була створена саме для навчання дітей поняттю програмування. У Скретч можна оперувати різними об’єктами (спрайтами), видозмінювати їх вигляд, переміщувати по екрану (сцені), встановлювати форми взаємодії між об’єктами, створювати анімовані й інтерактивні сюжети. Це інтерактивне мультимедійне середовище, в якому програми (скрипти) збираються з різнокольорових графічних блоків, «цеглинок»-команд у потрібні конструкції, які можуть бути переглянуті в режимі презентації на повному екрані.

Таким чином, одним із результатів формування предметної ІКТ–компетентності учнів початкової школи повинна стати їх готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом застосування алгоритмів виконання завдань, тобто формування алгоритмічних вмінь: розв’язувати значущі задачі з їх повсякденного життя, застосовуючи алгоритмічний підхід; планувати послідовність дій для досягнення цілей, передбачати можливі наслідки; розв’язувати задачі, для яких відповіддю є не число або твердження, а опис послідовності дій, створення моделі, схеми, графіка тощо.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. 1-4 класи. – К., Видавничий дім «Освіта», 2012. – 392c.

  2. Ломаковська Г.В. Сходинки до інформатики : підруч. для 2 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Г.В. Ломаковська, Г.О. Проценко, Й.Я. Ривкінд, Ф.М. Рівкінд. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2012. – 160 с.

Олена Присяжнюк,

магістрантка Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. наук, доцент (БДПУ)
ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕКТРОННОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НАВЧАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ІНФОРМАТИКИ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Прийняття нового Державного стандарту початкової загальної освіти у 2011 році призвело до внесення відповідних змін в стандарт підготовки майбутніх вчителів початкових класів з 2012 року, а саме підсилення інформатичної підготовки фахівців, що видно із аналізу освітніх професійних програм, освітніх кваліфікаційних характеристик та навчальних планів. За новим стандартом інформатична підготовка повинна реалізуватися через наступні змістові лінії: теоретико-методологічну, програмно-технологічну й предметно-методичну та здійснюватися в рамках 3-х дисциплін: «Сучасні інформаційні технології навчання», «Основи інформатики з елементами програмування», «Методика навчання інформатики в початковій школі».

Переважною тенденцією у формуванні змісту теоретико-методологічної лінії є підвищення рівня фундаментальних знань в області наукових дисциплін, досліджуваних у відповідних курсах. До таких курсів, теоретичний рівень яких був істотно посилений у порівнянні з попереднім стандартом, відноситься дисципліна «Основи інформатики з елементами програмування». В Інституті психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ процес навчання вказаної дисципліни здійснюється на основі навчально-методичного комплексу, до складу якого входять друковані посібники [1] та електронне дидактичне забезпечення на дисках-додатках.

Метою нашого магістерського дослідження є аналіз методики навчання майбутніх учителів теоретичних основ інформатики зі спрямуванням набутих знань в площину початкової школи. В межах даної публікації буде приділена увага характеристиці електронного ресурсного забезпечення.

На сьогодні надзвичайно актуальним є використання цифрових ресурсів на електронних носіях (ОЕР), що можуть бути подані у вигляді текстових, графічних, звукових, відеоданих або їх комбінацій та призначені для забезпечення процесу навчання на всіх освітніх рівнях.

Так, на дисках-додатках представлені інформаційні, методичні, дидактичні матеріали для підтримки навчально-виховного процесу як у ВПНЗ, так і в початковій школі: програмно-педагогічні засоби, текстові, гіпертекстові та мультимедійні посібники для навчання інформатики й інших освітніх галузей початкової школи, тренажери, тестові оболонки для закріплення знань, посилання на освітні веб-ресурси, колекції тематичних кліпартів, добірки фізкультурних хвилинок і для психологічного розвантажування тощо. Зміст дисків динамічний, матеріали постійно оновлюються, база дидактичних і методичних розробок поповнюється кращими зразками студентських робіт попередніх років.

У процесі засвоєння основних тем теоретичної інформатики робота з електронним ресурсним забезпеченням повинна здійснюватися за трьома напрямками:



  • освоєння апаратного, системного програмного забезпечення, програмного забезпечення загального призначення і програмного забезпечення навчального призначення;

  • формування вмінь працювати з файлами різних форматів (текстовими, графічними, звуковими, флеш-об’єктами), модифікувати їх та інтегрувати у різні програмні середовища;

  • визначення місця, способів та форм використання ЕОР у процесі навчання молодших школярів інформатики та інших дисциплін початкової школи.

Результатом навчання у студентів повинні бути сформовані уявлення про загальні проблеми теоретичної інформатики, положення теорії інформації й соціальної інформатики, про основні етапи інформаційних процесів в суспільстві й освіті. Вони повинні володіти основними методами одержання, зберігання, обробки, передачі й використання навчальної інформації (моделювання, формалізації, алгоритмізації, кодування), а також уміти застосовувати для цього технологічні засоби, які мали бути засвоєні ними під час навчання дисципліни «Сучасні інформаційні технології навчання».

Загалом, розуміння теоретичних основ інформатики – важливий системоутворюючий компонент інформатичної підготовки студентів у педагогічних університетах, який визначає дидактичні умови цілісного процесу професійного становлення майбутнього вчителя початкової школи. Подальша методична підготовка з інформатики базуватиметься на теоретичних основах інформатики та на навичках проектування методичної системи навчання інформатики молодших школярів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Шиман О.І. Основи інформатики. Навч.-метод. посіб.: У 2 ч. Ч.1: Теоретичні основи інформатики. Ч.2: Засоби і методи інформатики. – Бердянськ, 2013.



Вікторія Романенко,

студентка 2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. наук, доцент (БДПУ)
КОМП’ЮТЕРНА ПІДТРИМКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Нині в загальноосвітніх школах України вивчення іноземної мови починається з 1-го класу, а в деяких випадках, ще у дитячому садку. Це зумовлено сенситивним періодом у віці дитини, адже цей період є найефективнішим для засвоєння мови. Більшість дітей психологічно підготовлені до школи, але в процесі навчання вони стикаються з певними труднощами, внаслідок чого наступає апатія, байдужість, зниження рівня мотивації до навчання. Одним з факторів стимулювання інтересу молодших школярів до навчальної діяльності виступають інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Визначаючи місце комп’ютеризованого навчання у всій системі іншомовної підготовки молодших школярів, варто брати до уваги рекомендації дидактів і методистів (М.А. Бовтенко, Н.Д. Гальскова, Л.В. Городнича, З.Н. Никитенко, А.В.Конишева, С.В. Роман, О.О. Коломінова, С.Г. Тер-Мінасова, Л.В. Ягеніч) щодо доцільності використання комп’ютерів на відповідному етапі навчання [1].

Відсутність, однак, у достатньо системному вигляді методики використання ІКТ у ранньому шкільному навчанні іноземних мов зумовлює актуальність і перспективність подальшого дослідження широкого кола питань, пов’язаних з комп’ютерною підтримкою навчання іноземної мови у початкових класах, а саме: з розробкою системи завдань, дидактичних ресурсів, уточненням типології програм, можливостей використання Інтернету та ін.

Аналіз стану окресленої проблеми визначив мету нашого дослідження – уточнити на матеріалі англійської мови особливості застосування комп’ютерних технологій у навчанні молодших школярів.

З метою підвищення мотивації до навчання хоча б раз на тиждень уроки англійської мови мають проводитись з використанням комп'ютера. Однак, ІКТ мають застосовуватись тільки на окремих етапах уроку, адже тривалість роботи учня початкової школи за комп'ютером не повинна перевищувати 10-15 хвилин.

Фрагментарна комп’ютерна підтримка на уроках іноземної мови дозволяє:



  • прослухати діалоги, тексти, пісні, переглянути відеофрагменти іноземною мовою;

  • здійснити заочну подорож в природне оточення, будь-яке місце земної кулі або казковий фантастичний світ;

  • розвивати практичні навички швидко змінювати граматичну структуру речення переміщенням його частин на екрані;

  • знаходити необхідні морфологічні елементи у запропонованому тексті «кліком» мишки;

  • деталізувати структуру електронного тексту за заданими параметрами (сконструювати послідовність тексту, вилучити й поновити частини мови, відновити речення тощо).

За допомогою використання спеціальних комп’ютерних програм учні відчувають справжнє занурення у живу мову, отримують безліч можливостей для вивчення та запам’ятовування нових слів та мовних зворотів, а також для розвитку мовленнєвих навичок. Програмні педагогічні засоби з іноземної мови для початкової школи мають бути спрямованими передусім на формування навичок і вмінь аудіювання, а також техніки читання і письма. Разом з тим в ході використання цих програм мають бути вирішені і такі супутні завдання як: 1) розширення активного і пасивного словникового запасу учнів; 2) набуття культурологічних знань; 3) формування культури спілкування; 4) формування потреби вживати іноземну мову для реального спілкування; 5) формування навичок співпраці у групі.

Тож, комп’ютер як універсальний носій інформації має практично невичерпний потенціал для задоволення інформаційних потреб молодших школярів і стимуляції різних мотивів їхньої діяльності: ігрових, комунікативних, лінгвопізнавальних, соціокультурних, естетичних. У свою чергу новизна інформації і способів її подачі за допомогою комп’ютера суттєво прискорює процеси сенсорного сприймання учня, активізує його інтелектуальну, рухову, вольову та емоційну сфери і тим самим забезпечує міцність запам’ятовування навчального матеріалу. З огляду на ці фактори потреба в доповненні складу сучасних навчально-методичних комплексів з іноземної мови для початкової школи дидактично доцільними комп’ютерними засобами є цілком очевидною. Їх застосування, вкупі з комп’ютерними програмами з інших навчальних дисциплін початкової ланки, покликане створювати реальну комп’ютерну підтримку оволодінню дітьми комп’ютерною грамотністю, набуттю ними вмінь освітньої автономії, інтелектуальних, комунікативних і металінгвістичних здібностей, і тим самим робити певний внесок у підготовку особистості інформаційного суспільства, що є одним із провідних завдань комп’ютерної лінгводидактики у контексті акмеологічного, тобто життєво орієнтованого підходу до навчання.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Коломінова О.О., Роман С.В. Сучасні технології навчання англійської мови у початковій школі // Іноземні мови. – 2012. – №2. – С. 40-47.



Екатерина Рослякова,

студентка 5 курса факультета педагогического

образования и сервисных технологий

Научный руководитель: И.Ю. Исаева,

к. пед. н., доцент

(Магнитогорский государственный

технический университет)
ФОРМИРОВАНИЕ У МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ОРИЕНТАЦИИ

НА НРАВСТВЕННЫЕ ЦЕННОСТИ В ПРОЦЕССЕ ОБРАЗОВАНИЯ
Одной из основных задач школы становится «ориентация образования не только на усвоение обучающимися определенной суммы знаний, но и на развитие его личности». В Федеральном государственном образовательном стандарте начального общего образования особое внимание уделено решению задач социализации современного школьника, созданию условий для социально-педагогической поддержки становления и развития «высоконравственного, ответственного, творческого, инициативного, компетентного гражданина России».

В образовательном процессе происходит ориентация учащихся на нравственные ценности, формируется умение соотносить совершенные учениками поступки, события с общепринятыми нормами и ценностями.

Педагогический аспект формирования нравственных ценностей раскрыт в исследованиях Е.В. Бондаревской, З.И. Васильевой, Т.И. Власовой, В.А. Караковского, Б.Т. Лихачева, А.С. Макаренко, И.С. Марьенко, Н.Д. Никандрова, К.Д. Ушинского, Н.Е. Щурковой и др.

Приоритет формирования ориентации на нравственные ценности определяется тем, что они, как предельные высшие смыслы человеческой жизни, выполняют функцию регуляторов поведения, охватывают все стороны человеческого бытия, они включаются в национальные ценности, ценности семьи, труда, образования, общества. Нравственные ценности не существуют в отрыве от других ценностных отношений. Они как бы накладываются на все виды ценностей, облагораживая их, придавая человеческой деятельности гуманистический смысл, эмоциональную насыщенность. Формирование ориентации на нравственные ценности происходит в течение всей жизни человека, однако наиболее сензитивным периодом в воспитании ценностей является младший школьный возраст.

Младший школьный возраст имеет большое значение в становлении взрослеющей личности. Именно в этот период закладываются базовые ценности, которые на долгие годы определяют социально нравственный облик человека. В этот период идет освоение норм и правил поведения, принятых в обществе. Вместе с тем, именно в младшем школьном возрасте воспитательный процесс сложен и противоречив в силу психофизиологических особенностей детей.

Понятие «ценность» в нашем исследовании представлено, как значимость явлений, объектов, предметов окружающего мира для человека. Ценности приобретают личностный смысл для индивида, коллектива, социальной группы, как идеал человеческой деятельности, как свойство объекта, удовлетворяющего потребность и др. Именно ценностные смыслы определяют позиции личности, её цели и содержание жизнедеятельности. Приобретение человеком осознаваемых смыслов, позволяет ему изменять свой облик, продвигаться в личностном саморазвитии и самосовершенствовании.

В современном обществе большое внимание уделяется ориентации учащихся на нравственные ценности, где само содержание понятия «ориентация на нравственные ценности младших школьников» включает в себя осознание общественного и личностного смысла ценностей, умение соотносить поступки, события с общепринятыми нормами и ценностями; способность к самостоятельному нравственному поступку в различных ситуациях.

Большое значение в формирование у младших школьников ориентации на нравственные ценности вносит учебная деятельность. Выступая в младшем школьном возрасте в качестве ведущей, учебная деятельность с момента поступления ребенка в школу определяет всю его жизнедеятельность, опосредует всю систему отношений со сверстниками и взрослыми.

Ценности младшего школьника формируются в процессе переживания и осознания им значимости некоторых внешних факторов, предметов или явлений, с которыми он вступает во взаимодействие. Приобретение ребенком осознаваемых смыслов, позволяет ему изменять свой облик, продвигаться в личностном саморазвитии и самосовершенствовании.

Существуют различные пути формирования у младших школьников ориентации на нравственные ценности в процессе образования: через учебное содержание, методы, формы организации учебной работы (парная, групповая, индивидуальная; урок, экскурсия, опыты, игры и т.д.), через характер общения учителя и учащихся, через общение детей между собой, через организацию внеклассной работы.

Таким образом, анализ педагогической литературы показал, что ценности, выработанные веками в истории человечества и признаваемые как всеобщие, являются приоритетными и в современном образовании. Формирование у младших школьников ориентации на нравственные ценности – это очень сложный и длительный процесс. Он требует постоянных усилий от учителя, систематической и планомерной работы по формированию чувств и сознания детей, а также должен способствовать индивидуальному развитию личности ребенка.
ЛИТЕРАТУРА


  1. Артюхова, И.С. Ценности и воспитание / И.С. Артюхова // Педагогика. – 1999. – № 4. – С. 38.

  2. Болдырев, Н.И. Нравственное воспитание школьников: вопросы теории / Н.И. Болдырев. – М.: Педагогика, 2009.

  3. Караковский, В.А. Стать человеком. Общечеловеческие ценности – основа целостного учебно-воспитательного процесса / В.А. Караковский. – М. : Педагогика, 2003. – 75 с.



Олена Сігаєва,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Л. В. Чемоніна,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ

ТА ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ
Технологія розвитку критичного мислення як освітня інновація стала предметом досліджень вітчизняних педагогів і методистів порівняно недавно. Науковці різних країн світу не мають єдиної точки зору щодо визначення поняття «критичне мислення». Так, М. Кларін вважає, що критичне мислення «є раціональним, рефлексивним мисленням, яке направлене на вирішення того, чому варто вірити або які дії варто застосувати». На думку Д. Клусгера, критичне мислення – це мислення самостійне, інформативне, воно починається з постановки запитання, прагне до переконливої аргументації, має соціальний характер [2].

Нам імпонує визначення цієї дефініції, подане в «Концепції громадянської освіти та виховання в Україні». За цим документом, критичне мислення – здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему, користуватися інформацією х різних джерел, відрізняючи об’єктивний факт від суб’єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону, вміння людини адекватно визначати причини й передумови в її житті проблем, готовність докласти зусиль до їх практичного (а не лише риторичного) подолання [3].

Проте, усі варіанти визначення поняття «критичне мислення» об’єднані спільною рисою – наявністю ознак (аналітичність, асоціативність, логічність, самостійність, системність), які сприяють формуванню компетентностей, що допомагають людині зорієнтуватись у навколишньому світі, як-от: інформаційної, мовленнєвої, логічної, соціальної.

Ми згодні з ученими (Н. Вукіна, Н. Дементієвська, В. Дороз, В. Нищета та ін.), що успішність і ефективність формування основних груп компетентностей молодших школярів і розвиток критичного мислення дітей цієї вікової категорії залежать від форм і методів організації навчання предметів взагалі та рідної мови і літературного читання зокрема. Не викликає жодних сумнівів той факт, що пріоритетними в цьому плані стають сучасні педагогічні технології, які забезпечують активні форми діяльності учнів, залучають їх до творчого процесу пізнання, дослідження проблем, формування власної думки та самореалізації [1].

Загальновідомо, що процес розвитку критичного мислення має три фази – евокацію (фаза актуалізації, виклику), осмислення (фазу вивчення нового матеріалу) і рефлексію (фазу розмірковування). Відповідно й урок розвитку критичного мислення має три блоки з ідентичними назвами, кожен з яких передбачає використання певних методичних стратегій.

Наведемо кілька прикладів розвитку критичного мислення учнів початкової школи на уроках рідної мови та літературного читання.

Так, актуалізацію опорних знань молодших школярів із теми «Повторення вивченого про іменник» (блок уроку – евокація) доцільно організувати за допомогою методичних стратегій «Асоціативний кущ» або «Кубування».

На нашу думку, усвідомленню третьокласниками головної думки оповідання Є. Гуцала «Перебите крило» (блок осмислення, або вивчення нового матеріалу) і розвитку в них критичного мислення сприятимуть «Мозаїка «Джигсоу» і метод «Прес».

Стратегії «Ромашка Блума», «Кола Вена», «Сенкан», асоціативний кущ тощо дозволяють належним чином організувати такий блок уроку як рефлексія (розмірковування). Наприклад, на останньому етапі уроку літературного читання, присвяченого вивченню літературних казок за допомогою діаграми Вена («Кола Вена») можна з’ясувати, чи усвідомлюють молодші школярі, у чому полягає відмінність між літературною та народною казкою тощо.

Отже, розглянуті стратегії сприятимуть формуванню в молодших школярів мовно-мовленнєвої та літературознавчої компетенції, умінь мислити критично, самостійно знаходити, вивчати й аналізувати інформацію, мислити мобільно, аргументовано відстоювати власну точку зору, бути відкритим для сприйняття думок інших людей; помічати помилкові судження інших, своєчасно виправляти власні помилки, адекватно оцінювати свої знання та сприймати зауваження вчителя й однокласників щодо своїх помилок і недоліків.


ЛІТЕРАТУРА

1. Вукіна Н. В., Дементієвська Н. П. Критичне мислення: як цього навчати / Н. В. Вукіна, Н. П. Дементієвська. – Харків : «Основа», 2007. – 108 с.

2. Кроуфорд А. Технології розвитку критичного мислення учнів / А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер; наук. ред., передм. О. І. Пометун. – К. : Плеяда, 2006. – 220 с.

3. Формування критичного мислення на уроках мови : монографія // Колектив авторів за заг. ред. В. Ф. Дороз : В. Ф. Дороз, Л. Я. Романова, О. Б. Ярова, В. А. Нищета, Г. А. Удовиченко; передмова К. О. Баханова. – К. : «Освіта України», 2008. – 336 с.



Василь Славов,

студент 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Т. К. Володько,

ст. викл. (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ
У час відродження духовності, повернення до народних витоків, ми поступово прямуємо до пізнання самих себе, історії свого народу. Українське народне декоративнее мистецтво завжди показувало світові життя нації, її духовне богатство, рівень культури, творчі сили і здібності, енергію, виступало як феномен незнищеності. Вивчення народного декоративного мистецтва закономірно входить у коло проблем національної культури [2, с. 336]. Зневажливе ставлення до культурної спадщини призводить до порушення спадкоємності у розвитку суспільства і культури, до втрати духовних надбань народу. Глибокі етнічні традиції й образність народного мистецтва є животворним джерелом творчої фантазії у процесі формування художньої культури як природного, органічного розвитку учнів молодших класів загальноосвітньої школи. Нинішній технічний прогрес, упровадження нових технологій, бурхливий сплеск комерціалізації в державі характеризується тенденціями до витіснення гуманітарних засад стабільності, у тому числі національних та регіональних стильових ознак, історичних, етнічних, ремісничих та художньо – творчих традицій [3, с. 3].

Відтворення та трансляція культури духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних надбань. Народні ремесла в сучасній педагогіці являються ефективним чинником формування художньо-естетичного виховання у молодших школярів.

Сьогодні морфологія декоративно-прикладного мистецтва ґрунтується на різних принципах класифікації: за матеріалом – камінь, дерево, метал, скло та ін.; за технологічними особливостями – ткацтво, вишивка, плетіння, в'язання, розпис тощо; рідше за функціональними ознаками – меблі, посуд, прикраси, одяг, іграшки. У ремісництві застосовується близько 20 матеріалів та ще більше різновидів. Крім цього, існує понад 100 головних технік і технологій художньої обробки. Усе це дає вагомі підстави стверджувати, що художні ремесла і промисли є найбільшою і найбагатшою галуззю художньої творчості. Серед ремесел досить поширеним є явище значної переваги художніх засад оздоблення над утилітарними. За виражальними ознаками слід виділити такі види – техніки: поліхромна група (ткацтво, килимарство, вишивка, бісер, писанкарство, емалі, розпис дерева та кераміки); монохромна група (інкрустація, випалювання, гравіювання); пластична група (різьблення, тиснення, пластика малих форм); ажурно-силуетна група (кування і слюсарство, мереживо, витинанки).

Одні види широко функціонують у сфері побуту і загалом у візуальній культурі, наприклад, художній метал, дерево, кераміка, ткацтво. Інші, такі, як мереживо, вироби з бісеру, писанки, навпаки, мають порівняно вузьке функціональне середовище. Так, підвиди в кераміці ґрунтуються на якісних характеристиках матеріалів (майоліка, фаянс, фарфор) та технологіях виготовлення; підвиди в обробці дерева – це техніки його обробки (різьбярство, столярство) [1, 18].

В процесі формування естетично розвинутої особистості важливо мати на увазі те, що народні ремесла характеризуються особливою мистецько-педагогічною довершеністю. Естетичне виховання учнів, як й інші виховні напрями, є досить складним педагогічним процесом. Для педагогів досить важливою є проблема переведення естетичних емоцій в естетичні дійства, в нашому випадку, впровадження в повсякденний вжиток постійного контактування з народними ремеслами. Тобто, наряду з опануванням техніками роботи в різних галузях та навиками виготовлення виробів, оточенням учня мають слугувати кращі зразки виробів характерних для народних ремесел.

У вихованні в учнів естетичних якостей учитель має надавати вихованцям можливість свободи вибору тих видів діяльності, у яких вони можуть реалізовувати себе як особистості. Робота вчителя над естетичним вихованням учнів відзначатиметься якістю та повнотою тоді, коли братимуться до уваги святині духовної культури українського народу, його погляди та уявлення про прекрасне й спотворене у природі, суспільстві й людині.

Отже, якщо ми будемо ознайомлювати молоде покоління з фольклорним багатством та розвивати бажання глибоко вивчати й естетично усвідомлювати звичаї, традиції, обряди, ремесла і промисли нашого народу, то й питання естетичного виховання та розвитку національної свідомості школярів буде успішно вирішуватись. А без знання своєї культури людина не може бути повноцінно розвинутою, а отже, вихованою.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай. – Л. : Світ, 1992. – 271 с.

  2. Захарчук-Чугай Р. В. Українське декоративне мистецтво: навч. посіб. / Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – К. : Знання, 2012. – 372 с.

  3. Опанашук М. Концепція єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України / М. Опанашук // Мистецтво та освіта. – 1998. – №1. – С.2–6.



Екатерина Тимофеева,

студентка педагогического факультета

Московского государственного

областного гуманитарного института

Научный руководитель: Н.А. Клиншова,

к. филол. н., доцент


ФОРМИРОВАНИЕ КЛЮЧЕВЫХ КОМПЕТЕНЦИЙ У МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ПРИ ИЗУЧЕНИИ ПРОИЗВЕДЕНИЙ Н.НОСОВА
Задача системы образования заключается в том, чтобы научить детей формировать те нормы, ценности, которые помогут им добиться успехов в будущей жизни. Сегодня школы ориентируются не на уровень полученных знаний, а на формирование многочисленных – компетентностей в разных сферах деятельности. Этим объясняется актуальность нашего обращения к данной теме.

Цель нашего исследования – формирование ключевых образовательных компетентностей младших школьников на уроках чтения при изучении произведений Н. Н. Носова. Для реализации этой цели мы решаем следующие задачи: 1)изучить специальную литературу по проблеме формирования компетентностей на уроках литературного чтения; 2)проанализировать программы, учебники, типы заданий в них по формированию образовательных компетентностей; 3)познакомиться с требованиями, предъявляемыми к учащимся начальной школы по освоению программы литературного чтения; 4) изучить творчество Н.Н. Носова, его произведения, изучаемые в начальной школе и проанализировать их.

Методы исследования: анализ литературоведческой и методической литературы по теме; анкетирование; обобщение.

Компетентностный подход рассматривается различными педагогами: Скаткиным М.Н., Хуторским В.А., Давыдовым В.В., Гальпериным П.Я.

Рассматривая современные требования к выпускнику, которые складываются под влиянием социума, можно сказать, что репродуктивная система обучения не дает нужных результатов. В современном мире выпускник должен быть: инициативным, мобильным, обладать умением приспосабливаться к разным условиям жизни, конструктивным. Современному обществу необходимы организованные, нравственные, образованные люди, готовые к сотрудничеству, ответственные при выполнении различных видов работ, которые могут самостоятельно принимать решения.

Одним из решений этой задачи образования является формирование ключевых образовательных компетентностей младших школьников. К числу таких компетентностей относят: 1)целостно-смысловую; 2)коммуникативную; 3)интеллектуальную; 4)социально-трудовую; 5)информационную; 6)компетенцию личностного самосовершенствования; 7)общекультурную.[1,с 99]

Центральная задача современной системы образования – организация условий для обучения, которое должно стать качественным. Школьник в дальнейшем должен руководствоваться такими понятиями, как «знать», «уметь», «создавать», «стремиться».

На уроках литературного чтения формируются различные компетентности младших школьников. Изучение произведений Н.Н. Носова в начальной школе («Огурцы», «На горке», «Живая шляпа») способствует формированию всех образовательных компетентностей учащихся: целостно-смысловой (при изучении всех произведений Н.Н.Носова на обобщающих уроках); коммуникативной (при чтении произведений, в беседах по содержанию прочитанного); интеллектуальной (при выявлении основной мысли произведения, при характеристике персонажей); информационной (при подготовке уроков внеклассного чтения по произведениям Носова, с презентацией о писателе); компетенцию личностного самосовершенствования (в беседах по прочитанным произведениям Н.Н Носова, при анализе нравственных поступков героев рассказа;) общекультурной (при подготовке воспитательных мероприятий по произведениям Н.Н Носова). С целью выявления знаний у учащихся о произведениях Н.Н Носова нами было проведено анкетирование по следующим вопросам:



  1. Какие произведения Н.Н Носова вы читали и знаете?

  2. Какой из прочитанных вами рассказов понравился больше

и почему?

  1. Чему можно научится у героев Н.Н. Носова

Результаты анкетирования:1) Учащиеся читали и знают произведения Н.Н.Носова и называют их; 2) Учащиеся считают произведения Н.Н.Носова интересными, забавными, поучительными; 3) Учащиеся делают выводы о том, что произведения Н.Н.Носова учат честности, справедливости, трудолюбию, смекалке; обличают такие недостатки в человеке как трусость, вранье, воровство, самолюбие и т. д.

Формирование компетенций у младших школьников – процесс долгий, сложный, но очень важный. Воспитание достойного человека, успешного в современном обществе – есть главная задача начальной школы.



ЛИТЕРАТУРА

1) Хуторской А.В. Ключевые компетентности : технология конструирования // Народное образование. – 2003. – №5, с 99

Дарина Харченко,

студентка 3 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Т. В. Ніконенко,

ст. викл. (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Метод проектів був запропонований і розроблений американським філософом Джоном Дьюї та його учнем В. Кілпатріком у другій половині ХIХ століття. Вчені запропонували будувати навчальний процес на активній основі, спираючись на цілеспрямовану діяльність учнів з урахуванням їх особистої зацікавленості в цих знаннях. У зв’язку з реформуванням шкільної освіти метод проектів знайшов своє відображення і в українській педагогіці.

У сучасній вітчизняній практиці проблема організації навчальної проектної діяльності в початковій школі висвітлюється в роботах К. О. Баханова, Т. В. Башинської, В. М. Землянської, Л. В. Коваль, О. В. Онопрієнко, В. П. Тименко та ін.

Під проектом розуміють обґрунтовану, сплановану та усвідомлену діяльність, яка спрямована на формування у школярів певної системи інтелектуальних та практичних умінь [2, с. 55].

У початковій школі можна користуватися загальноприйнятою класифікацією проектів, розробленою Є. Полат, у якій вони розрізняються за: домінувальною діяльністю (дослідницько-пошукові, творчі, рольові, прикладні, ознайомлювально-інформаційні), предметно змістовою галуззю (монопредметні, міжпредметні, надпредметні), характером контактів (серед дітей однієї вікової групи, серед дітей різновікової групи, у співавторстві з батьками), кількістю учасників (індивідуальні, парні, групові), тривалістю (короткочасні, середньої тривалості, довгострокові).

Розкриємо особливості реалізації технології організації навчальної проектної діяльності.

На думку Л. В. Коваль планування змісту та ходу навчального проекту вчителю слід здійснювати за такими етапами: організація, планування, реалізація, підсумок.

На першому етапі вчитель без залучення дітей визначає вид проекту, обирає тему та формулює дидактичну мету. Приблизними темами проектів, які доцільно застосовувати на уроках математики в початковій школі є такі: задачник з математики, збірник прикладів, готуємося до ремонту (завдання передбачаються на обчислення площі підлоги, стелі, стін), мультфільми на математичну тематику і т. п. [2, с. 102].

На другому етапі здійснюється планування проекту: ознайомлення учнів із темою, обдумування напрямків розв’язання проблеми, формування груп для виконання проекту, визначення критеріїв оцінювання та можливих форм презентації [2, с. 104].

На третьому етапі передбачається діяльність щодо реалізації проекту, а саме: складання учнями плану роботи над проектом; визначення способів збору джерел інформації; розподіл обов’язків між учасниками проекту; самостійна робота учнів над проектом; обговорення презентації [2, с. 105].

На завершальному етапі проектної діяльності відбувається захист учнівських виробів, що як правило, відбувається у формі виставки. Крім того, доцільно попросити школярів підготувати невеличкий виступ з розповіддю про свій проект [2, с. 107].

Покажемо на конкретному прикладі можливості використання методу проектів при вивченні теми «Час і його вимірювання».

Тема проекту: «Виготовлення календаря».

Тип проекту: дослідницький; міжпредметний (математика, природознавство, історія, художня праця); середньої тривалості.

Запланований результат: кожна група учнів виготовляє календар, представляє його класу, потім вироби використовуються за призначенням протягом усього навчального року. Такий проект виконується в процесі позакласної роботи. У результаті молодші школярі: дізнаються про способи й одиниці вимірювання (рік, місяць, тиждень, доба). Знайомляться з календарем як системою лічби часу, його устроєм, різними видами календарів, вчаться працювати з папером.

Отже, технологія організації навчальної проектної діяльності є ефективним засобом реалізації гуманістичного підходу до навчання. Вона орієнтована на самостійну пошуково-творчу діяльність учнів, що може бути як індивідуальною, так і груповою, у процесі якої вони вчаться застосовувати знання на практиці, що забезпечує формування предметно математичної та ключових компетентностей молодших школярів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Землянская Е. Н. Учебные проекти младших школьников // Начальная школа. – 2005. – № 9 . – С. 55-58

2. Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч.- метод. посіб. / Людмила Вікторівна Коваль. – Донецьк : ТОВ «Юго – Восток, Лтд», 2006. – 225 с.

3. Сайт Освіта.ua [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/initial/10697/



Дар’я Шатіло,

студентка 3 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Т. В. Ніконенко,

ст. викл. (БДПУ)
ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ

НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
У процесі модернізації початкової освіти, запровадження в ній компетентнісного підходу відбувається методологічна перебудова навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спрямування його на особистісний розвиток молодших школярів.

Практика доводить, що особистісно-розвивальна спрямованість освіти неможлива без диференційованого навчання.

У вітчизняній дидактиці принцип диференціації розроблявся ще за часів К. Д. Ушинського. Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності дітей не раз висловлював у своїх працях В. О. Сухомлинський. Це питання досліджувалось також Ю. К. Бабанським, І. Д. Бутузовим, Г. О. Люблинською та ін.

На сучасному етапі проблему застосування технології диференційованого навчання в початковій школі визнають актуальною О. Я. Савченко, К. І. Коберник, Л. В. Коваль, С. П. Логачевська та ін.

Диференційоване навчання – організація навчально-виховного процесу з урахуванням типових індивідуальних особливостей учнів [2, с. 553]. Щоб організувати диференційоване навчання на уроці, вчителю спочатку необхідно співвіднести складність теми, її структуру з рівнями готовності дітей до засвоєння навчального матеріалу [1, с. 60]. Наступним етапом є визначення диференційованих завдань для кожного учня.

Основне призначення диференційованих завдань, як вважає С. П. Логачевська, – забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи.

Зокрема, на уроках математики в початковій школі виділяють такі способи диференціювання навчальних завдань: за змістом: (ступенем складності: репродуктивні, продуктивні, творчі; обсягом: зменшення або збільшення кількості завдань), формою (індивідуальні, фронтальні, групові, вільний вибір, конструювання), джерелом (підручник, дидактичний матеріал, довідкова література, спостереження, особистий досвід, телебачення).

Диференціація завдань дає можливість попередити відставання учнів з низьким рівнем засвоєння нового матеріалу, а, також допомагає підтримувати інтерес до навчання, стимулювати подальший розвиток і поглиблення знань і вмінь учнів з високим рівнем навчання.

Наприклад, для учнів з достатнім рівнем підготовленості мета диференційованих завдань – розширення їх знань, збагачення пізнавального досвіду.

Для дітей з низьким рівнем підготовленості мета диференціації завдань – усунення прогалин в їх знаннях [3].

Так, для учнів 2 класу при вивченні теми: «Додавання двозначних чисел без переходу через десяток», доцільно підготувати подібні диференційовані завдання:

Легко Важко Дуже важко

Виконай за зразком Виконай самостійно Творче завдання

36 + 23 34 + 25 24, 38, 47, 12, 13

23 + 45 55 + 12 Склади самостійно

34 + 25 63 + 36 приклади

Важливим є також використання на уроках математики в початковій школі диференційованих домашніх завдань.

Вони теж диференціюються за рівнем складності і самостійності. Обсяг цих домашніх завдань має бути таким, щоб їх перевірка вчителем займала не більше 5 хвилин. Якщо учням пропонуються спільні домашні завдання, то при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів. Так, учні першої групи, які засвоїли матеріал уроку на високому рівні, самостійно виконують домашнє завдання. Учні другої групи виконують домашнє завдання з різною мірою допомоги (алгоритми, пам’ятки, опорні таблиці тощо). Учні третьої групи, які мають низький рівень навчальних досягнень, виконують завдання за зразком.

Отже, застосування технології диференційованого навчання на уроках математики в початковій школі дає змогу не тільки враховувати індивідуальні можливості учнів, попередити їх відставання від однокласників, а й створити для кожної дитини ситуацію успіху, підтримувати її інтерес до пізнання нового.


ЛІТЕРАТУРА

1. Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч.- метод. посіб. / Людмила Вікторівна Коваль. – Донецьк : ТОВ «Юго – Восток, Лтд», 2006. – 225 с

2. Фіцула М. М. Педагогіка: навч. посіб. / М. М. Фіцула. – 3-тє вид., стер. – К. : Академвидав, 2009. – 560 с. (Серія «Альма-матер»).

3. Сайт Освіта.ua [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/initial/10697/



Варвара Яковлева,

студентка педагогического факультета

Московского государственного

областного гуманитарного института

Научный руководитель: Н.К. Перцева,

к. филол. н., доцент


РАБОТА НАД СЛОВОСОЧЕТАНИЕМ КАК ПРОЦЕСС РАЗВИТИЯ СВЯЗНОЙ РЕЧИ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ
Обращение к данной теме вызвано тем, что словосочетание как непредикативное соединение слов (словоформ) на основе подчинительной связи выходит за рамки синтаксического уровня и предполагает усвоение не только многих разделов синтаксиса, но и морфологии, орфографии, пунктуации, а также лексики, т.е. эта тема, по существу, пронизывает весь курс русского языка, что актуально для начальной школы.

Цель данной работы – изучить и практически опробировать вопрос формирования понятия о синтаксической системе русского языка у младших школьников на уровне словосочетания.

Для осуществления названной цели использовались методы:


  1. структурно-семантический, предполагающий рассмотрение изучаемого объекта с двух сторон: формы и содержания;

  2. Дидактический – изучение и анализ методической и психолого-педагогической литературы, анализ школьных учебников.

Синтаксические отношения это и есть те смысловые отношения, которые в школьном синтаксисе квалифицируются как грамматические значения словосочетаний. Именно на этом основании выделяются словосочетания знаменательных слов: зелёная трава, подарил книгу, гулял в парке. Соединение же знаменательного слова со служебным не образуют словосочетаний: в лесу, был теплым.

В сфере подчинения все многочисленные конкретные отношения традиционно сводятся к трём основным типам: атрибутивные (определительные) объективные и обстоятельственные: большой дом, купить картину, говорить тихо. Но встречаются и синтаксические отношения смешанного типа, т.е. совмещение у словоформ двух синтаксических значений: город у моря ,(какой? где?) ваза для цветов (какая? для чего?), что создаёт большие трудности при анализе членов предложения.

Словосочетание функционирует только в структуре предложения и только через предложение входит в речь, поэтому представляется целесообразным сопоставить непредикативные и предикативные связи, что имеет ряд положительных сторон для разработки методического подхода к работе над словосочетанием.

Выводы:


  1. Синтаксические конструкции – это та сфера, через которую осуществляется речь. В синтаксисе речи реализуется словарный состав языка, словообразовательные и морфологические формы слов, проявляются навыки правильного, в соответствии с литературными нормами, целесообразного и выразительного употребления всего арсенала языковых средств. Поэтому на проблему перспективности в развитии речи учащихся можно посмотреть с точки зрения развития синтаксического строя.

  2. При работе над словосочетанием в начальной школе дети практически знакомятся с построением словосочетаний и усваивают нормы употребления предложно – падежных форм, повышают уровень орфографической грамотности, в частности написаний, основанных на установлении связей слов, совершенствуют умения в области морфологического и синтаксического анализа. Работа над словосочетанием в начальной школе – это методический принцип, позволяющий осуществить естественную, органическую связь между лексикой, морфологией и синтаксисом и организовать изучение частей речи с учетом их сочетательных свойств.

  3. Вся система работы по синтаксису в современной начальной школе направлена на осуществление умственного и речевого развития младших школьников. Реализацией этой цели служит:

    • содержание синтаксического материала;

    • принцип взаимосвязи изучения синтаксиса с другими разделами языка;

    • система методов и приемов обучения, таких, как наблюдение над языковым явлением, самостоятельная работа детей по анализу словосочетаний, по распространению, конструированию – все это направлено на развитие творческой активности и самостоятельности.


Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> stud tez
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка