Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Сергєєнкова О.П. Педагогічна психологія / О.П. Сергєєнкова – Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 168 с



Сторінка15/15
Дата конвертації20.03.2017
Розмір6.01 Mb.
ТипПротокол
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

3.Сергєєнкова О.П. Педагогічна психологія / О.П. Сергєєнкова – Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 168 с.




Олександр Плига,

студент 2 курсу факультету комп’ютерних

та енергозберігаючих технологій

Наук. керівник: О. М. Маляров,

асистент
НОВІ ПОДХОДИ ДО РОЗРОБКИ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Актуальність. Система підготовки кадрів в Україні сьогодні не дає змоги повною мірою дати молодим людям професійну освіту такої якості, яка задовольнила б потреби ринку праці. Роботодавці незадоволені якістю освіти випускників професійних навчальних закладів, а випускники часто не можуть знайти роботу з цієї причини. Така ситуація багато в чому зумовлена відсутністю єдиних, об'єктивних і обґрунтованих вимог до змісту і форм навчання майбутніх працівників, що відображають завдання трудової діяльності.

Для того, щоб забезпечити професійну освіту і навчання, що відповідає технологічному та економічному розвитку, необхідно постійно переглядати та оновлювати стандарти.



Ступінь досліджуваності проблеми. Необхідно більш активно переходити до стандартів професійної освіти, орієнтованих на результат, у вигляді освоєних компетенцій.

Освіта, що орієнтована на результат, базується на двох важливих чинниках: результати навчання встановлюються експертами галузі, тоді як успішність визначається тим, чи досягли вони цих результатів. Завдяки тому, що відповідні навчальні результати встановлюють представники роботодавців, навчальні програми відповідають сучасним вимогам робочого місця, а випускники мають більше шансів знайти роботу. Оскільки мета професійно-технічної освіти – забезпечити працевлаштування випускників, складовими її досягнення є залучення представників роботодавців, впровадження освіти, що орієнтована на результат та методик особистісно-орієнтованого навчання.

Освіта, орієнтована на результат, важлива для розробки стандартів професійної освіти і навчання тому, що завдяки їй випускники можуть на належному рівні демонструвати конкретні навички, яких вимагають роботодавці на місцевому та регіональному рівнях.

Метою дослідження є виявлення основних проблем, які виникають в процесі розробки стандартів професійної освіти.

Розробка програм професійно-технічної освіти має починатися з професійної специфікації, яка відповідає вимогам ринку праці. Професійну специфікацію визначають роботодавці та інші соціальні партнери, які більш компетентні в питаннях ринку праці. Навчальну специфікацію визначають фахівці в галузі освіти, соціальні партнери надають підтримку процесу освіти та його оцінюванню, надають консультації, виділяють місця для проходження практики на підприємствах, беруть участь в оцінці знань та вмінь [1].

Професійні стандарти є основою для формування галузевої рамки кваліфікацій, де кожен рівень кваліфікації описаний чітким набором вимог до знань, умінь та компетенцій працівників. Виявлення і опис функцій і вимог до якості їхнього виконання дає можливість обґрунтовано визначити рівні кваліфікації, що пов’язані не тільки з одержанням професійної освіти, і досвідом практичної роботи на підприємствах.

Для забезпечення нових підходів до розробки стандартів професійної освіти необхідне проведення навчальних семінарів для роботодавців, управлінців професійної освіти, педагогів з метою ознайомлення їх з новими підходами до розробки стандартів з урахуванням міжнародного досвіду у контексті європейської інтеграції.

Ринок праці потребує чіткості та об’єктивності у визначенні професійної здатності громадян до праці, їх професійної компетентності. Тому основна мета професійної освіти і навчання полягає у підготовці компетентних фахівців, які володіють адекватними уміннями і навичками для задоволення потреб ринку праці. Головне завдання професійної освіти – оволодіння учнями уміннями і навичками, знаннями і здатністю, що відповідали б потребам та вимогам ринку праці.



Висновки. Для забезпечення інтеграції системи професійної освіти України до загальноєвропейської важливо зрозуміти суть і напрями загальноєвропейских процесів і визначити перспективи розвитку з максимальним врахуванням власних інтересів і використанням усіх можливостей, що є для цього в системі професійної освіти України.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Щербак О.І. Зв’язок стандартів професійної освіти з вимогами ринку праці // Педагогіка і психологія професійної освіти / Науково-методичний журнал. – 2006. – № 1.– С. 181 – 188.



Олексій Савченко,

студент 4 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: С.В. Хоменко,

к.п.н., доцент (БДПУ)

ДИДАКТИЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Актуальність. Сучасні проблеми у педагогічній теорії і практиці часто вирішуються шляхом створення і залучення до освітнього процесу інноваційних технологій та систем. Тому в останні десятиліття у педагогіці сформувався й інтенсивно розвивається новий напрям – педагогічне проектування. Тому актуальним є дослідження теоретичних та практичних аспектів упровадження технології проектування навчальної інформації викладачем ВНЗ у процесі професійно-педагогічної діяльності.

Ступінь досліджуваності проблеми. Розробка окремих аспектів досліджуваної проблеми знайшла своє відображення у роботах таких вчених як: О. Генисаретський, З. Мазур, О. Прикот, В. Безрукова, В. Монахов, Г. Муравйова, Н. Суртаєва, О. Коберника, Яковлевої,О. Анісімов, В. Безпалько

Мета дослідження: висвітлити та теоретично обґрунтувати технологію проектування навчальної інформації викладачем вищої школи в процесі професійно-педагогічної діяльності для забезпечення ефективної підготовки майбутніх фахівців різних галузей.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, систематизація і узагальнення даних.

Тенденції розвитку сучасної педагогічної науки спонукають до детального аналізу і творчого переосмислення здобутків учених у галузі педагогічного проектування та оптимального використання освітніх інновацій у системі підготовки майбутніх фахівців, зокрема вчителів.

Якщо розглядати проектування у найширшому сенсі, тобто визначаючи його як соціокультурний феномен, то можна виділити основні аспекти, що формують про нього багатогранне уявлення. Такі аспекти вирізняє Г. Муравйова. Відповідно до її бачення проблеми, проектування – це:

– діяльність із перетворення природних явищ у штучні предмети і процеси, що задовольняють людські потреби;

– процес створення уявлення про об’єкт, що ще не існує;

– вибір способу дій, підготовчі дії. [4, с. 14].

Узагальнюючи даний комплекс аспектів, Г. Муравйова надає таке визначення категорії ,,проектування” – ,,це діяльність з осмислювання майбутнього перетворення дійсності з урахуванням природних і соціальних законів, на основі вибору і прийняття рішень” [4, с. 14].

Проектування є одним із способів інноваційної діяльності в освіті. Залучення поняття ,,проектування” до освітньої сфери, його адаптація до умов нового середовища, закономірна трансформація у поняття ,,педагогічне проектування” пов’язане з розв’язанням цілої низки методологічних проблем. Це зумовлено розширенням термінологічного апарату, необхідністю переосмислення уявлень про певні усталені категорії, їх співвідношення.

Ми схиляємося до твердження, що поняття ,,педагогічне проектування” може мати два можливі трактування – у широкому та вузькому розумінні. Відповідно, під педагогічним проектуванням у широкому розумінні мають на увазі конструювання теоретичних і нормативних моделей на основі ще більш загальної теорії. Педагогічне проектування у вузькому розумінні визначає створення конкретних проектів, які безпосередньо спрямовують практичну навчальну діяльність [4, с. 21].

У цілому схема педагогічного проекту включає в себе такі компоненти: виявлення проблем за їх спільними ознаками на основі аналізу інформації про середовище; фіксація рівневих параметрів результатів і порівняння їх із формами роботи; формування попередньої діагностичної гіпотези на основі первинної класифікації й обробки отриманої інформації; установлення зовнішніх і внутрішніх причин, що породжують проблеми і відхилення; визначення кінцевого результату і його остаточна інтерпретація [4, c. 25].

Досліджуючи питання проектування навчального процесу як педагогічної проблеми, можна виокремити два найбільш відомі підходи. Перший із них пов’язується з так званим розгорнутим перспективним плануванням, що передбачає складання календарного плану на довготривалий строк або планування системи занять із теми, підбір завдань, самостійних, контрольних робіт, засобів наочності. Другий підхід запропонований В. Монаховим і пов’язаний із власне проектуванням навчального процесу (а не плануванням). Сутність цього підходу полягає в попередньому аксіоматичному моделюванні навчального процесу у вигляді групи аксіом, що включає: аксіоми параметризації навчального процесу, аксіоми цілісності та циклічності навчального процесу; аксіоми технологізації інформаційної моделі навчального процесу. В. Монахов уперше побудував інформаційну модель навчального процесу, що включає п’ять основних параметрів. Кожен із цих параметрів представляє певну інформацію про навчальний процес, надаючи його завершений опис [3, с. 87 ].

Таким чином, на основі теоретичного аналізу літератури приходимо до висновку, що проектування навчального процесу – це важливий компонент професійної діяльності викладача, який включає педагогічні дії, що ґрунтуються на усвідомленні мети діяльності, способів, прийомів, методів і форм їх здійснення. А проектування навчального процесу майбутніх учителів є одним із шляхів реалізації сучасної парадигми педагогічної освіти та важливим засобом забезпечення єдності теорії і практики.Реалізація компонентів системи проектування забезпечить оптимальну організацію взаємодії учасників навчального процесу, зробить його регульованим і конкретизованим.


ЛІТЕРАТУРА

1. Безрукова В. С. Педагогика. Проективная педагогика : учеб. пособ. [для инженерно-пед. институтов и индустриально-пед. техникумов] / В. С. Безрукова. – Екатеринбург : Деловая книга, 1996. – 342 с.

2. Коберник О. М. Проектування навчально-виховного процесу в школі / О. М. Коберник. – К. : Хрещатик, 1995. – 153 с.

3. Монахов В. М. Технологические основы проектирования и конструирования ученого процесса : монография / В. М. Монахов. – Волгоград : Перемена, 1995. – 152 с.

4. Муравьёва Г. Е. Вопросы теории проектирования образовательных процессов / Г. Е. Муравьева // Педагогическое образование и наука. – 2002. – № 4. – С. 14-21.

Ольга Саєнко,

студентка 5 курсу

факультету економіки та управління

Наук. керівник: ас. О.М. Маляров


УСПІШНЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ВНЗ
Актуальність. Значні зміни в українській економіці, зокрема її переорієнтація на інноваційну модель розвитку, в останні роки зумовила значне зростання попиту на освітні послуги та відповідне збільшення обсягів прийому до вищих навчальних закладів. Щороку зростає й чисельність ви­пускників ВНЗ, які вперше виходять на ринок праці. Такі молоді дипломова­ні фахівці, з відповідним рівнем професійно-освітньої підготовки, прагнуть працевлаштуватися за фахом на роботу, яка б відповідала їхнім вимогам.

Ступінь досліджуваності проблеми. За останні роки в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості та глибини наукових дослі­джень з проблем молодіжного ринку праці. Обґрунтування методологічних підходів дослідження молодіжного ринку праці, аналіз чисельності і складу молоді на регіональних ринках праці, визначення чинників, які впливають на зайнятість молоді, аналіз тенденцій економічної активності молоді України, а також з'ясування причин її незайнятості висвітлено у працях В. Онікієнка, Л. Ткаченка, В. Кравченка, Е. Лібанової та ін.

Метою даної роботи є аналіз факторів, які впливають на успішне працевлаштування молоді.

Сутність дослідження. Ус­пішне працевлаштування висококваліфікованої молоді – це вдалий старт у кар'єрному становленні особистості. Водночас, за умов незбалансованості по­питу та пропозиції робочої сили, недостатньої дієвості механізмів сприяння зайнятості молоді, невідповідності рівня освітньо-фахової підготовки части­ни випускників ВНЗ запитам ринку праці та деколи завищеними вимогами до них з боку роботодавців, виникають значні проблеми у процесі працевлашту­вання. Як наслідок, замість здійснення трудової діяльності за отриманою спе­ціальністю майже половина випускників ВНЗ щорічно перебувають у пошу­ках бажаного робочого місця. Відсутність перспектив працевлаштування іс­тотно впливає на мотивацію поведінки молодих людей, загострює взаємовід­носини у молодіжному середовищі і, як наслідок, може призвести до соціаль­ної дезадаптації та особистісної деструктивної поведінки [2].

Загалом з тлумаченням поняття працев­лаштування, ми виокремлюємо три форми працевлаштування за критерієм кількості суб'єктів, які беруть участь у процесі працевлаштування:

  1. Самопрацевлаштування (самозайнятість) – у такій ситуації існує один суб'єкт працевлаштування, який поєднує у собі як роботодавця, так і пра­цівника, тобто працівник організовує власну справу і сам створює робо­че місце.

  2. Працевлаштування без посередників – така форма передбачає наявність двох суб'єктів працевлаштування: роботодавця та потенційного праців­ника, інтереси яких збігаються під час реалізації трудових функцій.

  3. Працевлаштування за допомогою посередників – у цьому випадку у про­цесі працевлаштування беруть участь три суб'єкти: роботодавець, потен­ційний працівник та посередники (різноманітні установи та організації, які надають послуги та допомогу у працевлаштуванні), дії всіх трьох суб'єктів спрямовані на забезпечення трудової зайнятості [3].

Основні висновки. Процес пра­цевлаштування віддзеркалює взаємодію ринку праці та ринку надання освіт­ніх послуг, при цьому освітньо-професійна підготовка молоді повинна відіг­равати вирішальну роль у забезпеченні зайнятості молоді. Водночас основни­ми напрямками практичного вирішення проблеми нераціонального викорис­тання освітньо-професійного потенціалу випускників ВНЗ є розроблення та реалізація державних програм сприяння зайнятості високоосвіченої молоді, яка вперше виходить на ринок праці.


ЛІТЕРАТУРА

    1. Головний критерій для вибору місця роботи для українців – розмір заробітної плати. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www. zakarpatpost. net

    2. Добреньков В.И. Фундаментальнаясоциология/ В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – Т. 12: Экономика и труд. – М. : Изд-во ИНФРА-М, 2007. – 1152 с.

    3. Матазинщикова І.П. Молодий фахівець на сучасному ринку праці / І.П. Магазинщикова, О.М. Лободинська. – Львів : Вид-во "Край", 2004. – 163 с.



Світлана Стоєва,

студентка 2 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: О.А. Чернега,

ст. викл.(БДПУ)
ПРОБЛЕМАТИКА ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
На початку XXI століття відбуваються глибокі перетворення у всіх сферах громадського життя. Глобалізація економіки, використання новітніх технологій у виробництві і комунікаціях принципово змінили розвиток суспільних потреб і умов для їхнього задоволення. Сучасний етап розвитку інформаційної цивілізації жадає від кожної країни відповідної перебудови системи використання новітніх досягнень інформаційних технологій при вивченні економічних дисциплін.

Удосконалювання методів і засобів сучасних персональних комп’ютерів створюють реальні умови для їхнього використання в системі утворення з метою розвитку творчих здібностей людини на кожнім кроці його життя. Але використання комп’ютерів у навчальному процесі створюють і свої психолого-педагогічні проблеми.

З новими комп'ютерними інформаційними технологіями ми сьогодні зв'язуємо реальні можливості побудови відкритої системи утворення, у якій кожна людина може вибрати свою траєкторію навчання. Використання комп'ютерів сприяє індивідуалізації навчального процесу за рахунок програмування й адаптації навчальних програм. Індивідуалізації навчального процесу допомагає також використання формалізованих методів соціоніки і психології.

Необхідність застосування обчислювальної техніки в утворенні зараз ні в кого не викликає сумніву, однак не усі задумуються над тим, що використання комп'ютерних інформаційних технологій не тільки удосконалює навчальний процес, але і формує особливе сприйняття людиною навколишнього середовища, у якій присутні об'єкти фізичної реальності поряд із представленнями про них у людській свідомості й у системі представлень в інформаційному просторі. При цьому в людській свідомості реалізується взаємодія між психічними і кібернетичними просторами, що складає тих цікавих і таємниче, що вимагає визначених досліджень. Соціально–філософський аспект комп'ютеризації розглядали вчені Ю. Абаков, Г. Смирнова, В. Венда, К. Зуєв, В. Винокуров, А. Ракітов, Т. Андріанова, А. Самарський, Г. Смолян та інші. Не менше значення приділяється гуманітарному аспекту комп'ютеризації. Серед учених, які займалися цією проблемою, – А. Глинн, Д. Равич, В. Зінченко, Ю. Сачков, М. Новік, Д. Поспєлов. З думкою В. Зінченко можна погодитися в тому плані, що обчислювальна техніка, яка увійшла в усі сфери людського життя, створює все нові форми людської діяльності, як окремого індивіда, так і в цілому всього нашого суспільства. Саме цей чинник значною мірою впливає на психологію людини (до його когнітивної, операційно–технічної сфер, до мотивації, до здібностей та ін.). Зрозуміло, якщо такий вплив на психіку людини не враховувати при використанні комп'ютерів у процесі навчання, розробці програмних продуктів, то це може негативно відбитися на розвитку особистості. В цьому випадку можна погодитися з думкою: «...засоби інформатики кардинально змінюють предмет людської діяльності. Вона ніби втрачає свою онтологію і стає «гносеологічною». Це діяльність не з предметами, а з різними формами їх, модельного, знакового, символічного відображення. В такій ситуації можлива втрата не тільки побутового, предметного характеру діяльності, а й викривлення її суті, яка прискорена в бутті».[1]

Деякі психологи відзначають, що в наше сторіччя техніки і новітніх інформаційних технологій слід говорити не тільки про соціальні, а й актуальні теми психологічних наслідків комп'ютеризації (О. Тихомиров, Н. Тализіна, Л. Федоров та Ін.). Відомий психолог О. Тихомиров виділяє такі психологічні проблеми застосування, що необхідно враховувати: «1) вплив інформатики, обчислювальної техніки, засобів автоматизації на психіку людини; 2) вплив їх на психологічну науку, що вивчає закони психічного життя; 3) використання наукових психологічних знань у працях з інформатики та обчислювальної техніки».[2]

Отже, комп’ютеризація має як позитивні так і негативні фактори, але я вважаю, що вона є необхідним впровадженням в навчання. Застосування комп’ютерів під час вивчення економічної теорії дає змогу поєднати високі обчислювальні можливості у процесі дослідження різноманітних функціональних залежностей, звільнивши учнів від рутинних обчислень, з перевагами графічного подання інформації, розвитку геометричної інтуїції, графічних навичок, евристичної діяльності, врахування індивідуальних здібностей і можливостей учнів.


ЛІТЕРАТУРА

1. Дидактические основы компьютерного обучения: Межвуз. сб. на–учн. тр. ЛТИ им. А.И Терцена.; Редкол.: В.А. Извозчиков (отв. ред.) и др. – Л., 1989. – 204 с.

2. Международная научно–практическая конференция Elbrus–97. Новые информационные технологии и их региональное развитие: Тезисы докладов. Нальчик: Каб.–Балк. Ун–т, 1998. – 226 с.

Володимир Шилов,

студент 2 курсу факультету комп’ютерних

та енергозберігаючих технологій

Наук. керівник: О. М. Маляров,

асистент
ПРОФЕСІАНАЛІЗАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ
Актуальність. Підвищення ефективності діяльності органів державної влади безпосередньо пов’язане з удосконаленням системи державної служби. У процесі розвитку України як незалежної держави в нових умовах демократії, економічної, політичної конкуренції та європейської інтеграції нагальним питанням виявляється формування стабільного і професійного корпусу державних службовців, здатних результативно та якісно виконувати завдання і функції держави.

Ступінь досліджуваності проблеми. Згідно з енциклопедією соціології для процесу придбання людиною професії та включення її до професіонального середовища існує особливий термін – професіоналізація. Об’єктивні умови професіоналізації – це, насамперед, рівень суспільного розподілу праці та відповідне йому багатство форм кваліфікації. Маючи об’єктивну виробничу основу, професіоналізація означає інтенсивне зростання специфічних особових орієнтацій, “прив’язуючи” кожного робітника до конкретного виду діяльності. Поглиблюючи спеціальну підготовку, людина розвиває свою зацікавленість у даній роботі, прагне до підвищення змістовності праці. Таким чином, професіоналізація, якщо розглядати її як загальне явище, являє собою реальний прогрес щодо відношення до праці [1].

О. Оболенський, В. Сороко визначають професіоналізацію державної служби як сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених соціальних інститутів, яка забезпечує формування, виявлення та розвиток особистості, надання їй допомоги у професійному самовизначенні та професійній самоідентифікації, у застосуванні та формуванні професійного досвіду. Під професійним самовизначенням розуміється вибір особою сфери діяльності, професії; під професійною самоідентифікацією – самооцінка відповідності своїх здібностей, потенційних можливостей [2, с. 21].



Мета і методи дослідження. Метою даної роботи є аналіз особливостей професіоналізації, як процесу підвищення ефективності державної служби.

Головним завданням професіоналізації державної служби є підвищення якості надання управлінських послуг, упровадження серед державних службовців основних принципів управління, кодексу етики та професіоналізму. Результат професіоналізації буде найбільш ефективним, якщо вона охоплює верхні позиції, тобто керівництво органу влади, і далі впроваджується вниз ієрархічними сходами. З метою визначення шляхів удосконалення державної служби в Україні відповідно до загальних засад її функціонування у державах Європейського Союзу підписано Указ Президента України від 05.03.2004 № 278/2004 “Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу”. Одним з пріоритетних напрямів Концепції визначено професіоналізацію державної служби і зазначено, що суттєвою умовою для забезпечення високої професійності має стати розширення можливостей для навчання державних службовців, зокрема, на основі застосування дистанційного навчання, проведення регулярних обмінів досвідом між державними службовцями та обговорення актуальних проблем державного управління, застосування новітніх технологій у цій сфері [3].

Висновки. Таким чином, професіоналізація кадрового забезпечення державної служби являє собою системне соціальне явище та діяльнісний процес якісних та кількісних змін у професіональній сфері державних службовців. Поєднуючи такі складові як розвиток професії, становлення державного службовця як фахівця-професіонала та становлення державних службовців як специфічної соціально-професійної групи, професіоналізація є інструментом державної кадрової політики. Позитивну роль у конструюванні системи професіоналізації державної служби України може зіграти міжнародний досвід, насамперед, країн Європейського Союзу. Впровадження європейських стандартів державної служби, орієнтація на якість надання послуг населенню призведуть до вдосконалення державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Енциклопедія соціології. – http: // www.slovari. yandex.ru/ dict/ sociology

  2. Оболенський О., Сороко В. Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування // Вісник державної служби України. – 2005. – № 1. – С. 20 – 27.

  3. Указ Президента України від 05.03.2004 № 278/2004 “Про концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу”

Наталя Шуйська,

cтудентка 3 курсу факультету комп’ютерних

та енергозберігаючих технологій

Наук.керівник: Кривильова О.А.,

к. пед. н., доцент (БДПУ)


ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ
Інформатизація освіти в Україні – один з найважливіших механізмів, що охоплює основні напрямки модернізації освітньої системи. Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу. Змінюється сама парадигма освіти. Велика роль надається методам активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам.

В останні десятиліття швидко розвиваються науково-методичні основи дистанційного навчання. Нині досліджено напрями підвищення ефективності навчання з використанням інформаційних технологій. Незважаючи на велику кількість досліджень сучасна дистанційна освіта в Україні нагадує традиційні форми заочного навчання, не розкриваючи всіх можливостей використання принципово нових форм і методів навчання [1].



Мета: теоретично обґрунтувати особливості дистанційного навчання у професійній підготовці студентів, вказати його недоліки в сучасному стані навчання в Україні.

Дистанційне навчання – це технологія, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні навчальні програми різного призначення, сучасні телекомунікації для одержання навчального матеріалу та спілкування.

Сучасні комп’ютерні телекомунікації здатні забезпечити передачу знань і доступ до різноманітної навчальної інформації іноді ефективніше, ніж традиційні засоби навчання. Експериментально підтверджено, що якість і структура навчальних курсів, так само як і якість викладання при дистанційному навчанні, часто набагато краща, ніж при традиційних формах навчання. Нові електронні технології, такі як інтерактивні диски, електронні дошки оголошень, мультимедійний гіпертекст, доступні через глобальну мережу Інтернет, не тільки можуть забезпечити активне залучення студента в навчальний процес, а й дозволяють керувати цим процесом на відміну від більшості традиційних навчальних середовищ.

При дистанційному навчанні суб’єктами в інтерактивній взаємодії виступають викладачі і студенти, а засобами здійснення подібної взаємодії є електронна пошта, телеконференції, діалоги в режимі реального часу тощо.

Дистанційне навчання – це така організація навчального процесу, у якій основна увага приділяється самостійному навчанню студента. Така форма навчання характеризується тим, що студент і викладач часто віддалені один від одного в просторі або в часі. За допомогою засобів телекомунікації студенти та викладачі мають можливість здійснювати діалог між собою. Дистанційне навчання дає змогу вчитися жителям регіонів, де немає інших можливостей для професійної підготовки або отримання якісної вищої освіти, немає університету потрібного профілю або викладачів необхідного рівня кваліфікації [2].

Головною проблемою розвитку дистанційного навчання є створення нових методів і технологій навчання, що відповідають телекомунікаційному середовищу спілкування. На зміну колишньої моделі навчання повинна прийти нова модель, заснована на наступних положеннях: в центрі технології навчання – студент; суть технології – розвиток здатності до самонавчання; в основі навчальної діяльності – співробітництво.

Успішне створення і використання дистанційних навчальних курсів має починатися з глибокого аналізу цілей навчання, дидактичних можливостей нових технологій передачі навчальної інформації, вимог до технологій дистанційного навчання з погляду навчання конкретним дисциплінам, коригування критеріїв навченості.

Таким чином, дистанційна освіта відкриває студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищує ефективність самостійної роботи, дає абсолютно нові можливості для творчості, знаходження і закріплення різних професійних навичок, а викладачам дозволяє реалізовувати принципово нові форми і методи навчання із застосуванням концептуального і математичного моделювання явищ і процесів [3].


ЛІТЕРАТУРА

  1. Дабагян А.В. Совершенствование профессиональной подготовки и переподготовки специалистов в современных условиях / А.В. Дабагян, A.M. Михайличенко. – Харьков: 1996. – 105с.

  2. Підвищення кваліфікації керівників освіти за дистанційною формою навчання / Олійник В.В., Биков В.Ю., Жук Ю.О., Антощук С.В./ [за заг. ред. В.В. Олійника.]. – К.: Логос, 2006. – 408с.

  3. Підкасистий П.І. Комп'ютерні технології в системі дистанційного навчання / П.І. Підкасистий, О.Б. Тищенко. – Кривий Ріг: 2000. – 145с.


ДЛЯ НОТАТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УДК 37.01(06)



ББК 74я5
НАУКОВЕ ВИДАННЯ


З 41

Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 квітня 2014 року. – Том 1. Педагогічні науки. – Бердянськ : БДПУ, 2014. – 310 с.


Відповідальний редактор – Богданов Ігор Тимофійович – д.пед.н., проф., проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.


Відповідальність за зміст та літературне редагування тез доповідей несуть автори та їх наукові керівники.


Технічний редактор та комп’ютерна верстка – Анжеліка Денисова.

Адреса редакції:

71100 м. Бердянськ, Запорізька обл., вул. Шмідта, 4.

Підписано до друку 10.04.2014 р. Формат 60х84 1/16. Папір офс.

Друк. офс. Умовних друкарських аркушів 19,4



Тираж 300 прим. Замовл. № 249.





Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> stud tez
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка