Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОНТОГЕНЕЗІ У ДІТЕЙ З РАННІМ ДИТЯЧИМ АУТИЗМОМ



Сторінка8/15
Дата конвертації20.03.2017
Розмір6.01 Mb.
ТипПротокол
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОНТОГЕНЕЗІ У ДІТЕЙ З РАННІМ ДИТЯЧИМ АУТИЗМОМ
Сучасні психолого-педагогічні дослідження свідчать про наявність взаємозв’язку між сформованістю у дитини комунікативних та ігрових навичок (В. Башина, Ю. Ерц, О. Нікольська, Л. Нурієва, С. Морозов, С. Морозова, Т. Морозова та ін.). У зв’язку з цим, вважаємо за необхідне розглянути питання вивчення особливостей онтогенетичного розвитку ігрової діяльності у дітей з раннім дитячим аутизмом.

Наукові досягнення останніх десятиліть показали, що для аутичних дітей характерними є специфічні порушення та низький рівень розвитку ігрових навичок. Уважаємо, що ігрова діяльність має велике значення для розвитку комунікації аутичної дитини. Вона дозволяє розвивати їх когнітивну сферу: пізнавати властивості та функції різних предметів, виявляти причинно-наслідкові зв’язки, розвивати наочні форми мислення, уяву, мовлення. У процесі гри здійснюється процес комунікації, відбувається розвиток емоційної сфери, формується емоційне співзвуччя, здатність співпереживати, що позитивно впливає на розвиток діалогічних навичок.



Мета нашого дослідження полягала в розробленні системи педагогічної корекції дітей дошкільного віку з аутизмом, спрямованої на формування комунікативних навичок з урахуванням рівнів їх сформованості та використанням ігрових прийомів.

Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження: теоретичні – термінологічний аналіз для уточнення понятійного поля дослідження; контент-аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури з проблеми з метою відбору й осмислення фактичного матеріалу; аналіз навчально-методичного забезпечення процесу для характеристики його стану; проектування; емпіричні – діагностичні (анкетування, бесіди, педагогічне спостереження, метод експертних оцінок, узагальнення досвіду роботи фахівців); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для перевірки результативності розробленої методики; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості одержаних результатів дослідження.

У сучасній літературі (D. Sherratt, М. Peter) розроблені методики, що дозволяють оцінити особливості комунікативних, соціальних, ігрових навичок у дітей з аутизмом. Виділені три основних підходи до проблеми формування комунікативних навичок у дітей з аутизмом: психоаналітичний, біхевіористський, психолінгвістичний.

Нами запропонована система педагогічної корекції, яка включає ігрові прийоми та спрямована на формування комунікативних навичок у дітей дошкільного віку з аутизмом. Експериментальне навчання проведене за наступними напрямами: формування базових комунікативних функцій, соціо-емоційних, діалогових, ігрових навичок (індивідуально, групою). В процесі педагогічної корекції здійснене формування вербальних та невербальних засобів комунікації за допомогою альтернативних комунікативних систем. Педагогічна корекція здійснювалась комплексно за участю та взаємодією всіх спеціалістів (вчителів-дефектологів, логопедів, психологів), батьків та членів родини.

Аналіз проблеми дозволив зробити наступні висновки: глобально вивчені питання про структуру, види, етапи розвитку комунікативних та ігрових навичок при нормальному онтогенетичному розвитку, особливостях комунікації та ігрової діяльності дітей з раннім дитячим аутизмом. Однак, у сучасній літературі залишається недостатньо розробленою проблема формування комунікативних навичок у дітей з аутизмом. Описані окремі прийоми з розвитку комунікативних навичок. Відмічаються недолік стандартизованих діагностичних методик, що дозволяють виявити рівень сформованості комунікативних навичок дитини з аутизмом. Залишаються не вивченими питання про методи та прийоми педагогічної корекції, розроблення корекційних програм, спрямованих на формування комунікативних навичок у дітей з аутизмом.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Лебединская К.С., Никольская О.С. Диагностика раннего детского аутизма / К. Лебединская, О.Никольская. – М.: Просвещение, 1991. – С. 21-25.

  2. Ньюмен С. Игры и занятия с особым ребенком. Руководство для родителей / Сара Ньюмен. – М.: Теревинф, 2004. – 240 с.

  3. Sherratt D. Developing play and drama in children with autistic spectrum disorders / D. Sherratt, M. Peter. – London: David Fulton publishers, 2002. 165 p.

Ірина Мусатова,

студентка 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: К. О. Ракович


ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ І КОРЕКЦІЇ ЗАТРИМКИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Проблема діагностики та корекції затримки психічного розвитку у молодших школярів є дуже актуальною. Існуюча система обстеження дітей напередодні вступу до загальноосвітнього навчального закладу не завжди дозволяє виявити відставання у психічному розвитку і мотиваційної сфери, які є важливими для навчання школярів. Якщо вчасно їх виявити і скласти ефективний план корекційної роботи, то затримка темпу розвитку може мати зворотній характер. Передбачається, що поступово розвиток дитини зазнає позитивних змін і вона наздожене своїх однолітків, але за допомогою корекційно-розвивальної роботи. Для цього необхідно більш чітко деталізувати специфіку їх розвитку, описати структуру емоційно-вольової сфери, пізнавальних порушень, вплив середовища, специфіку спілкування дитини з найближчим оточенням. Саме такий стан психічного розвитку дітей та сучасної освіти надає актуальності цій темі. Над особливостями діагностики і корекції затримки психічного розвитку працювало багато вчених: О.М. Мастюкова, Г.П. Логінова, М.К. Акімова, В.Т. Козлова, К.С. Лебединська та інші. Питаннями диференціальної діагностики затримки психічного розвитку займалися такі вченні як: М.С. Певзнер, В.І. Лубовський, Л.С. Виготський, С.Д. Забрамна. Важливе значення при дослідженні рівня психічного розвитку має використання уявлень Л.С. Виготського про зони актуального і найближчого розвитку, про роль допомоги дорослого у навчанні дитини. На думку Л.С. Виготського бути готовим до шкільного навчання – насамперед, це вміння узагальнювати і диференціювати у відповідних категоріях предмети і явища навколишнього середовища. О.І. Запорожець вказував що готовність до навчання в школі складають наступні структурні компоненти особистісного розвитку: мотивація, довільність, здібність до самоконтролю та регуляції психічної діяльності. Вчені які займалися вивченням психічних процесів і можливості навчання дітей із затримкою психічного розвитку ( П.В. Єгоров, Г.І. Жаренкова, С.Г. Шевченко) виявили ряд специфічних особливостей їх пізнавальних можливостей, особливостей емоційно-вольової сфери та поведінки.

Мета дослідження виявити ефективні способи діагностики та корекційного впливу для подолання ЗПР в молодшому шкільному віці. Численні дослідження показують, щоб розмежувати різні категорії дітей з особливими потребами, необхідно використовувати якісні методи психодіагностики що дозволять диференціювати порушення розвитку. Необхідно брати до уваги групу порушення пізнавальної сфери у дітей з ЗПР. Доцільно використовувати на етапі корекції такі методи: метод корекції аналітико-синтетичної діяльності, метод корекції уваги, метод корекції сприйняття. Для проведення діагностики з групою дітей використовувались такі методики: методика дослідження особливостей прогностичної діяльності («Відгадай»), методика дослідження зорового сприйняття і наглядно-образного мислення (методика Дж. Равена), методика дослідження словесно-логічного мислення (Е.Ф. Замбацявічене словесні субтексти). В.І. Лубовськийзапропонував використовувати таблицю, яка дає можливість інтерпретувати дані діагностичних методик. Мета діагностичної роботи з дітьми ЗПР полягає в розробці методичних рекомендацій на основі аналізу виконання діагностичних методик. Сутність дослідження складає діагностування групи дітей молодшого шкільного віку і проведення з ними корекційно-розвивальних завдань для корекції затримки психічного розвитку.Діагностична робота спрямована на виявлення відставання психічного розвитку, готовності до шкільного навчання, сформованості пізнавальних процесів.Корекційно-педагогічна робота з дітьми ЗПР спрямована на формування базових складових психічного розвитку. На сучасному етапі спостерігаються негативні тенденції зростання числа дітей із затримкою психічного розвитку. Відсутність раннього корекційно-педагогічного впливу, несприятливі соціальне середовище в сенситивний період сповільнюють психічний розвиток дітей, тому треба як найшвидше створити необхідні умови для його підвищення.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Приходченко Т. Діти із затримкою психічного розвитку: які вони? / Т.Приходченко// Дефектолог. – 2008. – № 23. – С. 24-31.

  2. Соколова Е.В. Систематика задержки психического развития у детей / Е.В. Соколова // Дефектология. – 2008. – №1. – С. 8-21.

  3. ФадинаГ.В. Диагностикаикоррекциязадержкипсихическогоразвитиядетейстаршегодошкольноговозраста: Учебно-методическоепособие / Г. В. Фадина. — Балашов: Николаев, 2004. — 68с.



Евгения Немцева,

студентка 3 курса Института педагогики,

психологии и социальной работы

Научный руководитель: Семихатская С.В,

доцент

(Магнитогорский государственный



технический университет им. Г..И. Носова)
ЛОГОПЕДИЧЕСКАЯ ТЕХНОЛОГИЯ ПОДГОТОВКИ ДЕТЕЙ С ФФНР

К ОБУЧЕНИЮ ГРАМОТЕ
Фонетико-фонематическое недоразвитие – нарушение процессов формирования произносительной системы языка у детей с различными речевыми расстройствами вследствие дефектов восприятия и произношения фонем.

Развитие речи, включающее умение четко произносить звуки и различать их, владеть артикуляционным аппаратом, правильно построить предложение и т.д., одна из ведущих проблем, стоящих перед дошкольным учреждением.

Преодоление фонетико-фонематического недоразвития достигается путем целенаправленной логопедической работы по коррекции звуковой стороны речи и фонематического недоразвития.

Система обучения и воспитания детей дошкольного возраста с ФФНР включает коррекцию речевого дефекта и подготовку к полноценному обучению грамоте.

Таким образом, становится ясно, что вопросы изучения особенностей логопедической работы по преодолению ФФНР у детей старшего дошкольного возраста приобрели особую актуальность.

Цель исследования: проанализировать логопедические технологии, применяемые в процессе коррекции речи детей с ФФНР.

В ходе работы использовались следующие методы исследования:анализ литературы по данной проблеме исследования, беседа, анализ продуктов деятельности детей дошкольного возраста, анализ логопедической документации.

У детей с ФФНР отмечается недоразвитие процессов фонематического восприятия, а анализ логопедических технологий, применяемых в процессе коррекции речи детей с ФФН будет способствовать более успешному преодолению данного вида речевой патологии.

Разработкой наиболее эффективных методов и приемов работы, направленных на преодоление ФФНР, в свое время занимались Левина Р.Е., Рау Ф.А., Хватцев М.Е., Чевелева Н.А.

Исследования подтверждают, что элементарное осознание фонетических особенностей звучащего слова влияет и на общеречевое развитие ребёнка – на усвоение грамматического строя, словаря, артикуляции и дикции.

В основе нарушения лежит недостаточная сформированность фонематического слуха, назначением которого является узнавание и различение входящих в состав слова фонем, сличения акустических признаков звуков и принятие решения о фонеме. В связи с неопознанием того или другого признака звук узнается неправильно. Это приводит к неправильному восприятию слов. Эти недостатки мешают правильно воспринимать речь как самому говорящему, так и слушающему.

Нарушение произношения звуков при ФФНР находится в тесной взаимосвязи с недоразвитием у детей фонематического восприятия, что в свою очередь затрудняет овладение правильным звукопроизношением, формирование навыков звукового анализа и синтеза, усвоение грамоты.

Признаком фонематического недоразвития у детей данной категории является незаконченность процесса формирования звуков, отличающихся тонкими акустическими или артикуляторными признаками. Дети с ФФНР нуждаются в целенаправленной коррекционно-развивающей работе по развитию фонематического восприятия. Эффективная коррекционная работа невозможна без тщательного выявления особенностей фонематического восприятия.

Таким образом, можно сделать вывод, что основная задача логопеда состоит в том, чтобы своевременно выявить и преодолевать фонетико-фонематическое недоразвитие речи у детей в дошкольных образовательных учреждениях, не допуская их перехода на последующие этапы обучения без соответствующей коррекции отклонений в речевом развитии.


ЛИТЕРАТУРА

1.Балобанова В.П., Богданова Л.Г., Венедиктова Л.В. и др. Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедической работы в условиях дошкольного образовательного учреждения. – СПб.: Детство-пресс, 2001.

2.Филичева Т.Б., Туманова Т.В. Дети с фонетико-фонематическим недоразвитием. Воспитание и обучение. – М., 1999.

3.Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения. – Воронеж, 1997.



Анастасія Пасічник,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної та колекційної освіти

Наук. керівник: Н.М. Анастасова,

асистент (БДПУ)
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ

З ВАДАМИ МОВЛЕННЯ
Найважливішим на етапі дошкільного дитинства є розвиток зв'язного мовлення, адже дитина для власного особистісного розвитку та успішної соціалізації мусить спілкуватися з тим, хто поруч, тобто стати зрозумілою, переконливою, а також навчитися пізнавати світ за допомогою мови й мовлення, розвинути свідоме, у міру своїх мож­ливостей, ставлення до мовної дійсності.

Наукові дані про частотність різних порушень мовлення у дітей старшого дошкільного віку містяться у дослідженнях багатьох учених. Досягнуто значних успіхів у вивченні проблеми загального недорозвинення мовлення, прояви якого вивчалися дослідниками у різних аспектах: психолого-педагогічному (Р. Левіна), психолого-лінгвістичному (В. Орфінська), медико-педагогічному (С. Ляпідевський), фізіологічному (Н. Траугот). Це дало можливість виявити характерні особливості даної мовленнєвої вади, проаналізувати структуру і природу цього порушення,висунути ряд критеріїв і провести на їх основі диференціацію аномалій розвитку мовлення, обґрунтувати наукові основи методики впливу дошкільного закладу на дітей з різними формами мовленнєвого недорозвинення (А. Винокур, Г. Нікашина, Є. Соботович, Л. Спірова, Т. Філічева).

Цілеспрямована робота з розвитку зв’язного мовлення дітей з вадами мови має вестися на більш високому рівні , спрямовуватися на розвиток мовного чуття, мовних здібностей дітей. Працюючи з дітьми з особливими потребами, треба повсякчас створювати умови для самостійних мовних спостережень, для саморозвитку мовлення, здійснення контролю та самоконтролю над висловлюваннями.

Об’єктом нашого дослідження є розвиток зв’язного мовлення у дітей-логопатів.

Предметом дослідження виступає методика розвитку діалогічного і монологічного мовлення у дітей з вадами мовлення.

Мета дослідження – виявити особливості розвитку зв’язного мовлення у дітей-логопатів, розробити методику щодо формування діалогічного і монологічного мовлення.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз методичної літератури з даної проблеми, аналіз досвіду науковців; емпіричні: спостереження, аналіз продуктів діяльності дітей-логопатів, педагогічний експеримент; статистичні: метод обробки даних.

У процесі дослідження ми з’ясували, що центральним провідним завданням у дошкільному дитинстві є розвиток зв’язного мовлення. У процесі його розвитку реалізується передусім основна функція мовлення – комунікативна. У дитини з мовленнєвими вадами без своєчасних корекційних заходів може затримуватися темп інтелектуального розвитку. Відсутність мовленнєвого спілкування значно затримує безперервний і багатогранний процес соціалізації, що триває все життя людини з особливими потребами.

Отже, для більш якісного оволодіння зв’язним мовленням треба заохочувати дітей в прагненні самостійно висловлювати свої думки, але допомагати, щоб це самостійне зв’язне висловлювання було послідовне, логічне, виразне, граматично правильне. Формування мовлення, патологія або відхилення в розвитку, засоби відновлення мови є об’єктом вивчення логопедії, корекційної педагогіки, неврології а в останній час і медичної реабілітації.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Алферова В.П. Как вырастить здорового ребенка /. – Л.: Медицина, 1991. – 416с.

  2. Волкова Л.С. Логопедия: Учеб.пособие для студентов пед. Ин-тов по спец. «Дефектология». – М: Просвещение, 1989. – 528с.

  3. Гавриш Н. Розвиток зв'язного мовлення дошкільнят: Навч.-метод. посіб. – К.: Вид. дім «Шкіл, світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006. —119 с.



Ольга Рибакова,

студентка 5 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О.В.Ревуцька, к.п.н., доцент


КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З ПОДОЛАННЯ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ

У СЕНСОРНИХ КІМНАТАХ
Актуальність теми. Сенсорне виховання, спрямоване на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, є основою пізнання світу, першою сходинкою якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання значною мірою залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто, від того, наскільки дитина чує, бачить, відчуває навколишнє. Проблема сенсорного розвитку та виховання дітей завжди була в центрі уваги психологів і педагогів.

У кінці XIX – початку XX ст. проблема сенсорного розвитку та виховання привертала пильну увагу В.Бехтерєва, П.Каптерева, І.Сікорського, Є.Тихеєва. Особливий інтерес до цієї проблеми проявляла і М.Манасеіна, яка спираючись на новітні досягнення медицини, фізіології, використовуючи численні праці зарубіжних авторів, розробила оригінальну концепцію сенсорного розвитку та виховання дітей дошкільного віку.

Сенсорний розвиток, з одного боку, становить фундамент загального розумового розвитку дитини, з іншого боку, має самостійне значення, оскількі як повноцінне сприйняття необхідно і для успішного навчання дитини в дошкільному закладі, у школі, і для багатьох видів праці.

Сенсорна кімната – це спеціально обладнане приміщення, призначене для проведення лікувально-профілактичних сеансів, необхідних дітям і дорослим з різними відхиленнями в розвитку, а також для поліпшення якості життя здорових людей. У сенсорній кімнаті відбувається вплив на три основні канали сприйняття людиною навколишнього світу – кінестетичний, аудіальний і візуальний.

Сенсорна кімната для дитини – це ідеальна обстановка, в якій дитина не лише розслабляється, а й отримує нові уявлення про світ, нові відчуття, заряджається енергією для активної діяльності.

Головне завдання сенсорної кімнати – впливати на органи почуттів, викликати різноманітні чуттєві переживання, відчуття.

Науковці (Кальмова С., Орлова Л., Яворовська Т. та ін..) довели, що чим бідніше світ сенсорних відчуттів дитини, тим повільніше вона розвивається, а в поведінці та світогляді стає більше стереотипів. Така дитина замикається в собі, не йде на контакт, не знає, як поводити себе в нестандартних ситуаціях.

Відсутність чуттєвих відчуттів дослідники називають сенсорним голодом – у такому стані дитині потрібні підвищена увага, ніжні дотики. Все це допомагає малюкові розкритися, відчувати себе потрібним і розуміти, що його люблять. Такого ефекту допомагає досягти сенсорна кімната.

Об’єкт дослідження – мовленнєва діяльність дитини дошкільного віку.

Предмет дослідження – подолання мовленнєвих порушень за допомогою сенсорної кімнати.

Мета дослідження: сформувати культуру сприйняття оточуючого світу дитини дошкільного віку за допомогою сенсорної кімнати.

Гіпотеза дослідження: корекційна робота з подолання мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку у сенсорних кімнатах, може бути ефективною за умов: правильно організованого середовища кімнати, наявності найрізноманітнішого обладнання для всебічного сенсорного розвитку дитини, використання сучасних інноваційних методів в логопедії та дотримання чіткої структури корекційної роботи.

Для реалізації поставленої мети і перевірки гіпотези були окреслені наступні завдання: виявити рівень мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку; розробити систему корекційної роботи у сенсорній кімнаті для мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку; з’ясувати, яке обладнання у сенсорній кімнаті є найбільш ефективним для мовленнєвого розвитку дитини; визначити та обґрунтувати ефективність впливу сенсорних кімнат на мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку;

У результаті проведеного дослідження ми дійшли висновків:



  1. На основі аналізу літератури (психологічної, педагогічної, психолінгвістичної), програм виховання та навчання дітей з порушеннями мовлення, уточнено особливості розвитку, зокрема мовленнєвого та сенсорного, дітей дошкільного віку; виявлені основні вимоги до обладнання сенсорних кімнат.

  2. Розроблено методику діагностики стану мовленнєвого та сенсорного розвитку дітей дошкільного віку в логопедичній групі, що дало змогу виявити відхилення у їх розвитку.

  3. Розроблено та експериментально апробовано систему роботи з дітьми дошкільного віку у сенсорних кімнатах з розвитку мовлення.

  4. Результати проведеного розвивального навчання за розробленою системою вправ свідчать про позитивну динаміку у збагаченні словникового запасу дітей та граматичної сторони мовлення у дітей дошкільного віку із порушеннями мовлення, які брали участь в експерименті, та наближення основних показників цього розвитку до рівня вікової норми.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Войлокова Є.Ф., Андрухович Ю.В., Ковальова Л.Ю. Сенсорне виховання дошкільників з інтелектуальною недостатністю: Навчально-методичний посібник – СПб: КАРО, 2005.

  2. Кальмова С. Е., Орлова Л. Ф., Яворовская Т. В. Сенсорная комната — волшебный мир здоровья: Учебно-методическое пособие / Под ред. Л. Б. Баряевой. — СПб.: НОУ «СОЮЗ», 2006. — с.

  3. Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Е. Литвяк. – Первое сентября. – 2000. – №74.



Лілія Сіннікова,

студентки 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук.керівник: К.О Ракович


КОРИГУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Проблема коригування мовлення дітей із ЗПР в ігровій діяльності є досить актуальною. Це обумовлено тим, що збільшується кількість дітей з проблемами в розвитку, а питання раннього виявлення і корекції недоліків розвитку залишаються недостатньо вивченими.В даний час роблять перші кроки з організації корекційно-педагогічної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку. Питання розвитку, навчання й виховання дошкільників, з даною аномалією розвитку, знаходиться на початковому етапі вивчення.Гостро ця проблема постає в процесі шкільного навчання,коли відставання в розвитку стає очевидним.

Науковапроблемавивчення дітейіз затримкоюпсихічного розвитку (ЗПР) і корекціїїхнього психічного стану, як особливийсамостійний науковий напрям, сформувалосялише наприкінці60-х років XX століття.В наш час проблемою затримки психічного розвитку дітей займаються багато вчених різної професійної орієнтації( педагогічної, психологічної,клінічної)Н.Ю Борякова 1983, Е.К Іванова 1979, Л.В Кузнєцова 1981, Е.С Слєпович 1983. А саме порушенням мовлення дітей стало предметом дослідження багатьох учених (В. Бадер, А.Богуш, В. Борова, А. Буяновер, О. Гвоздєв, В. Капінос, А. Колупаєва, К. Крутій, Т.Ладиженська, М. Львов, Є. Радіна, В. Рождєственська, Ф. Сергеєв, Є. Соботович, М. Фомічова, С. Цейтлін, К.Чуковський та ін.). У лінгвістиці і лінгводидактиці(В. Бадер, С. Цейтлін, П. Черемісін, Л. Щерба та ін.) існує досить різноманітна класифікація мовленнєвих помилок залежно від того, які критерії покладено в характеристику порушення мовлення: мовленнєві одиниці, функціонування мовних засобів, культура мовлення, стилістичний аспект мовних явищ, вік дитини і та ін. Науково-методична література з дошкільної лінгводидактики засвідчує наявність значної кількості помилок у мовленні дітей-випускників дошкільних навчальних закладів, а саме: у звуковій культурі мовлення, граматичній правильності, лексиці і зв’язному висловлюванні, які вимагають своєчасного коригування і виправлення. Коригування мовлення,через гру,вивчав В.Совєтской,зауважив,що гра розглядається як ведуча розвиваюча діяльність в дошкільному віці в межах якої виникають головні новоутворення даного віку (Л.С Виготський 1966, А.В Запорожець // Гра і її роль в розвитку…1978; А.Н. Лєонтьев,1983; Д.Б Ельконін 1978).

За даними вчених (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Г. Люблінська та ін.), найбільш ефективним засобом психічного розвитку дітей дошкільного віку є ігрова як провідна діяльність дітей означеного вікового періоду. Дія і мовлення – основні способи вирішення задачі у грі. Гра має дієвий і динамічний характер, у ній дитина “володіє собою”, за словами Г. Люблінської, це насамперед відтворення різноманітних фізичних дій, що відображають життя людей. Чим більші можливості для активних дій, тим цікавішою є гра.

Темою мого дослідження є коригування мовлення дітей із ЗПР в ігровій діяльності. А сама особливу перевагу в роботі з дітьми із затримкою психічного розвитку я віддаю рухливим іграмз інтелектуальним навантаженням.Застосовані такі методи дослідження 1) теоретичні: аналіз і узагальнення наукової і методичної літератури з проблемами корекції і коригування мовлення та ігрової діяльності; 2) емпіричні:спостереженнята констатуючий експеримент за рухливою та сюжетно-рольовою грою.Ігри, надаютькомплексний впливнасловник, граматику, зв'язність мовлення, допомагають забезпечити рухову активність.Саме в цих іграх поєднуються дві складові: рух задля нього самого та одночасне виконання певного інтелектуального завдання.Важливо вчити дітей супроводжувати мовленням свої дії, підводити підсумок – давати словесний звіт, а на більш пізніх етапах роботи – складати інструкції для себе і для інших, навчати діям планування. У грі використовуютьсятакі прийоми, як відповідінапитання(проблемні питання: чому, коли, ащо якщо...). У дітей з ЗПР, у порівнянні з нормою, рівень розвитку ігрової діяльності досить низький і потребує корекції.

Сутністю мого дослідження є поетапне коригування мовлення через гру,порівняння впливу сюжетно-рольовихта рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням на мовлення дітей.

Такимчином, ігрова діяльність має безпосередній вплив на розвиток мовлення. Під час гри дитина навчається і розвивається і при цьому докладає для засвоєння знань значно менше вольових зусиль, зосередження уваги. Запам’ятовування у дитини відбувається мимовільно.Саме тому я віддаю перевагу ігровій діяльності як засобу підвищення пізнавальної активності дітей із затримкою психічного розвитку.



Сирушон Оганесян,

студентка 3 курса Института педагогики,

психологии и социальной работы

Научный руководитель: Семихатская С.В.,

доцент

(Магнитогорский государственный



технический университет им. Г.И. Носова)
КОРРЕКЦИЯ ОНР У ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА
Актуальностью изучения проблемы является преодоление общего недоразвития речи у детей дошкольного возраста относится к числу наиболее актуальных для современной логопедии. Анализ реальной ситуации, сложившейся в настоящее время в системе воспитания и обучения детей дошкольного возраста показал, что количество детей, имеющих отклонения в речевом развитии неуклонно растет. На это влияют экологические, биологические, социально-психологические и другие факторы. Поэтому остро встают вопросы раннего распознавания, квалифицированной диагностики и выбора адекватных методов коррекционного воздействия в работе с детьми. Из этого следует определение: [2,c.237-238].

В науке проблематикой коррекции общего недоразвития речи занимались отечественные ученые (Р.Е. Левина, Н.А. Никашина, Г.А. Каше, Л.Ф. Спирова, Г.И. Жаренкова) давно, но средства устранения не дифференцированы в зависимости от уровня развития речи и нуждаются в доработке, именно поэтому эта проблема выбрана нами для специального изучения.

Приступая к сущности исследования, можно сказать, что есть такое выражение «пальцы помогают говорить», т. к. центры отвечающие за речь и мелкую моторику, расположены рядом и влияют друг на друга. Систематическая тренировка пальцев – мощное средство повышения работоспособности головного мозга, а как следствие – улучшение речи, внимания и памяти детей. Работа по коррекции мелкой моторики начинается с диагностического обследования дошкольников с общим недоразвитием речи.

Обследование дошкольников с общим недоразвитием речи, помогло выявить следующие закономерности. Мелкая моторика тесно связана с речевой моторикой. У детей с ОНР затруднено воспроизведение артикуляционных укладов, язык ограничен в движениях, из-за чего страдает звукопроизношение. Дошкольники с ОНР не испытывают трудностей в практическом различении свойств предметов, однако их сенсорный опыт долго не закрепляется в слове.

Развитие мелкой моторики оказывает благоприятное влияние на развитие речи, развитие зрительно-пространственной координации, активизации познавательной и речемыслительной деятельности.

Для того чтобы коррекционная работа была успешной, необходимо создавать полноценную предметно-развивающую среду, которая предусматривает наличие пособий, оборудования и инвентаря, способствующих формированию мелкой моторики у детей дошкольного возраста.

Очень важной частью коррекционной работы по развитию мелкой моторики являются «пальчиковые игры». Игры эти очень эмоциональные, они увлекательны и способствуют развитию речи, творческой деятельности. В ходе пальчиковых игр дети, повторяя движения взрослых, активизируют моторику, тем самым вырабатывается ловкость, умение управлять своими движениями, концентрировать внимание на одном виде деятельности. [3,с.65-69].

Для совершенствования тонких движений пальцев рук, с детьми проводятся различные пальчиковые игры с пением или игры с мелкими предметами под музыку.

На фронтальных занятиях по коррекции лексико-грамматического строя речи используются следующие пальчиковые игры, непосредственно пересекающиеся с лексической темой занятия: «Фруктовая ладошка», «На базар ходили мы», «Компот», «Мы в лесок пойдем», «Садовые ягоды», «Соберу грибы», «Деревья», «Ветер по лесу летал», «Большая семья», «Спортсмены», «Новый дом», «Стирка», «Посуда» и др. [1,с.91] 

Таким образом, общее недоразвитие речи является одним из сложных речевых нарушений, характеризующееся патологией всех структур речи. Поэтому,выполняя пальчиками различные упражнения дети достигают хорошего развития мелкой моторики рук, которая не только оказывает благотворное влияние на развитие речи (т. к. при этом индуктивно происходит возбуждение в центрах речи, но и подготавливает их к рисованию и письму. Кисти рук приобретают хорошую подвижность, гибкость, исчезает скованность движений. Дети при обучении графомоторным навыкам демонстрируют хороший нажим, «уверенные» линии, хорошо справляются с программными требованиями по изобразительной деятельности. Все это создает благоприятную базу для более успешного обучения в школе.

Таким образом задания и игры с пальчиками положительно влияют на общее интеллектуальное развитие ребёнка, развивают речевые и коммуникативные навыки, готовят дошкольника к овладению навыкам письма, что в будущем поможет избежать многих проблем школьного обучения.
ЛИТЕРАТУРА

1. Коррекционно-пȇдагогическая работа в дошкольных учреждениях для детей с нарушениями речи / Под ред. Гаркуша Ю.Ф. М.: Секачев В.Ю., 2000.

2.Миронова С.А. Развитие речи дошкольников на логопедических занятиях. М.: Речь, 2003.

3.Ткаченко Т. А. Развиваем мелкую моторику. – М. :Эксмо, 2010.
ЛІТЕРАТУРА

1.Борякова Н.Ю. Ступеньки развития. Ранняя диагностика и коррекция задержки психического развития. – М.: Гном-Пресс, 1999. – 200с.

2. Иванова Т.Б., Илюхина В.А., Кошулько М.А. Диагностика нарушений в развитии детей с ЗПР. – СПб.: «Детство-Пресс», 2011. – 112.

3.Приходченко Т. Діти із затримкою психічного розвитку: які вони? / Т.Приходченко // Дефектолог. – 2008. – №2. – С.24-28



Роман Склянко,

студент 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник : О.С.Швачунова (БДПУ)


СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
Динамічний розвиток сучасної цивілізації вимагає інноваційних підходів у вирішенні традиційних питань, що постають у різних сферах життєдіяльності людини. Різноманітність освітніх технологій дедалі більше орієнтується на суб’єкт-суб’єктний процес навчання, що передбачає взаємну активність учасників цього процесу. Вдосконалення навчально-виховного процесу необхідно розпочати з удосконалення освіти, яка повинна включати в себе не тільки оволодіння учнями певними знаннями, а й розвиток їх особистісних якостей. Проте система освіти орієнтована на забезпечення їх знаннями і меншою мірою – уміннями. Одним з засобів, що задовольняє вимогам сучасності є соціально-психологічний тренінг.

Досвід використання соціально-психологічного тренінгу відображено у працях Ю.Н.Ємельянова, В.П.Захарова, Г.А.Ковалева, Х.Міккіна, Л.А.Петровської, В.М. Федорчук, Т.С.Яценко та ін.

Термін «тренінг» має ряд значень: навчання, виховання, тренування. Наукове визначення тренінгу також характеризується подібною багатозначністю. Так, Л.А. Петровська розглядає соціально-психологічний тренінг як засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності у спілкуванні, засіб психологічного впливу. Ю.М. Ємельянов зазначає, що термін «тренінг» повинен використовуватись не для позначення методів навчання, а для позначення методів розвитку здібностей до навчання, або оволодіння будь-яким складним видом діяльності, і, зокрема, спілкуванням.

Тренінг – це можливість познайомитися із самим собою – з особливостями свого характеру, мислення, сприйняття. Це дослідницький процес пізнання себе, а також процес набуття нових навичок, необхідних у реальному житті.

Тренінгові групи є певною моделлю реального життя, де учасники проявляють відносини, способи емоційного реагування і поведінкові реакції, які дозволяють їм вийти на розуміння і корекцію своїх проблем за рахунок міжособистісної взаємодії, групової динаміки. К. Рудестам виділяє наступні переваги групової форми роботи: група є мікрокосмом або суспільством в мініатюрі; у групі її учасники мають можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від інших учасників, що мають подібні проблеми або досвід; членам групи можна бути не лише учасником подій, але й спостерігачем; група може співдіяти особистісному зростанню: кожна спроба саморозкриття або самозміни члена групи викликає схвальну реакцію з боку інших її учасників, і, відповідно, збільшується самооцінка особистості.

Практика проведення тренінгів під час навчального курсу «Соціально-психологічний тренінг» дозволяє зробити певне узагальнення щодо їх ефективності та зрозуміти, як сприймають їх учасники тренінгових занять. Підсумуємо враження студентів, яке вони висловили в опитуванні щодо сприйняття студентами цих форм роботи. Виходячи з відгуків студентів, можна скласти уявлення про реальну оцінку того, що дає студентам тренінг як інноваційний метод навчально-виховної роботи: участь у тренінгу сприяє гарному настрою, розкутості, щирості, дружелюбності, викоріненню негативних звичок, позбавленню комплексів, покращенню психічного і фізичного здоров’я; дає можливість навчитись новому, збагатитись особистим досвідом членів тренінгової групи, причому це не теоретичні знання, а набутий іншими життєвий досвід; дозволяє скорегувати самооцінку, порівняти уявлення про себе з відображенням рис особистості, які учасник тренінгу отримує від інших; відкритість та почуття захищеності, що виникає під час тренінгу, призводить до подолання бар’єрів в спілкуванні та особистісних стосунках; дозволяє змоделювати проблемні ситуації, з якими ще не зіштовхувались у житті і знайти правильний вихід з них; допомагає одержувати навички спілкування, ставати більш відкритими.

Отже, на сучасному етапі розвитку освіти соціально-психологічний тренінг є доцільною та ефективною формою роботи. У ході тренінгу відбувається не лише набуття певних навичок та умінь, але й особистісний розвиток його учасників.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга / И.В. Вачков. М: Ось-89, 1999. – Матійків І.М., Черняк Т.Г., Якимів А.І. Основи тренерської майстерності / Матійків І.М., Черняк Т.Г., Якимів А.І., / [за заг. ред. А.І. Якимів] – Львів: Манускрипт, 2012. – 392 с.

  2. 178 с.

  3. Мельник С.Н. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга: учеб. пособие / С.Н. Мельник. – Владивосток : ТИДОТ ДВГУ, 2004. – 74 с.


Альона Сосновська,

студентка 5 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Г.І. Сизко,

к.псих.н, ст.викл. (БДПУ)
ЗВИЧКА ВЖИВАННЯ НЕЦЕНЗУРНИХ СЛІВ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА У ДІТЕЙ
Часто нам доводиться зіштовхуватися з розповсюдженим негативним явищем у спілкуванні – з нецензурними словами. Під час навчання у школі з’являються нові джерела запозичення різноманітних нецензурних і жаргонних висловів. В міру дорослішання діти стають обережнішими, перебірливішими, хитрішими. Нецензурні слова вживаються тільки в компанії однолітків, нишком-тишком, при довірливих бесідах один з одним або «висловлюються» в ситуації конфлікту.

 Багатьом батькам знайома ситуація, коли їх дитина, раптом, в розмові, вживає нецензурну лексику. Єдиного рецепту для всіх дітей бути не може, крім одного: виключити нецензурні вирази в сімейному колі. Якщо ви точно знаєте, що набралася «високого стилю» дитина не вдома, тоді рішуче вставайте на «стежку війни» за чистоту дитячої мови. У цій боротьбі важливо знати: щоб відучити дітей нецензурно висловлюватися потрібно застосовувати певні прийоми, в залежності від віку дитини.



Якщо дитині від трьох до п'яти. У три роки у малюка настає перший кризовий етап становлення особистості. Він все намагається робити наперекір батькам, а бесіди на тему: «що добре, а що погано» ще не доступні для його розуміння. Тому якщо дитина принесла з садка або десь у дворі підчепила нецензурний вираз, діяти необхідно хитрістю. Коли дитина вимовляє лайку, ви робите вигляд, що нічого поганого вона не говорить, просто не звертаєте уваги на її слова, при цьому виберіть яку-небудь дію, наприклад: малюк малює в старому зошиті, і прикиньтеся, що це потрібна вам річ і ви дуже розсерджені тому, що він її зіпсував. При цьому малюк доб'ється бажаного результату (вашої негативної реакції) і перемкнеться на більш ефективний подразник, забувши «погані слова», як абсолютно даремні в своєму лексиконі.

Від п'яти до семи. У п'ять років дитина починає розуміти, що лайки – це погано, хоча і не усвідомлює до кінця сенс конкретних виразів. Необхідно пояснити дитині, слова, які вона говорить – це погані вирази, хороші дівчатка і хлопчики такого не говорять. Якщо розмова з дитиною не принесла бажаного результату, то попередьте її про те, що наступного разу за подібні висловлювання вона буде покарана. У даній ситуації необхідно обов'язково стримати свою обіцянку, інакше в наступний раз вона вам просто не повірить. Нехай це покарання буде у вигляді заборони подивитися улюблений мультик, або відмови в покупці морозива, і навпаки, якщо дитина перестала говорити погані слова, заохотьте її [1]. Інший спосіб позбутися небажаних виразів – це казкотерапія. У 5 років всі дівчатка хочуть бути прекрасними принцесами, а хлопчики хоробрими воїнами. Придумайте казку, де «шкідливі слова» вкрали б прекрасну принцесу, а хоробрий принц її врятував і здобув перемогу над чорними силами злих слів.

У молодшому шкільному віці дитина починає сприймати себе дорослою і самостійною. Намагається наслідувати звичкам дорослих. Часто це виражається у вживанні нецензурної лексики. Батькам варто спробувати провести серйозну бесіду і розповісти про те, що це мова злочинного середовища, і з подібних слів починається шлях в колонію. Корисно показати документальні фільми про життя в дитячій колонії. Чим серйозніше будуть наміри батьків, тим легше буде досягти бажаного результату [2].

Підлітковий вік один з найскладніших у житті, як самої дитини, так і її батьків. Мат на цьому періоді дорослішання – це спроба самоствердитися в групі, спосіб завоювати повагу однолітків. Тому, якщо дорослі у свій час підірвали авторитет у дитини, тепер про те, що вона їх послухає не варто й мріяти. У чада в даний момент вистачає друзів, і вони мають на нього, на жаль, більше впливу, ніж батьки. Тому, варто спробувати переконати сина чи дочку, що людина, яка в її очах має велике значення, ніколи б не дозволила собі вжити подібні вирази. Скажіть дитині в спокійному дружньому тоні про те, що вдома і в школі вона не має права виголошувати нецензурну лайку, в іншому випадку їй не купуватимуть новий одяг, ну скажімо, рік. Це працює, так як для підлітка зовнішній вигляд – його статус в групі. Запасіться терпінням, підлітковий вік проходить, діти дорослішають і починають розуміти, що нецензурна лайка в світі дорослих неприйнятна.

На досягнення бажаного результату у вас може піти від трьох до п'яти тижнів, але гра варта свічок. І нехай ви не позбавитеся від лихослів'я зовсім, але дійсно, мату і лайки стане менше.

Можна сказати, що чистота мови дитини, залежить від цілеспрямованого впливу на неї дорослих, які мають своєчасно помічати негативні прояви у спілкуванні зі своїми дітьми.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Огієнко І. Лайка в українського народу / Огієнко І. // «Рідна Мова», 1997. С. 319 – 364.

  2. Федоренко В. Лайливість  це хвороба / Валерій Федоренко // Психологічні питання розвитку. – К. – . № 8. 1994С. 457.



Старцева А.,

студентка 7 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Старинська О.В.,

к.псих.н, доцент (БДПУ)
МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗАСОБАМИ БІСЕРОПЛЕТІННЯ
«Розум дитини – знаходиться на кінчиках пальців» говорив видатний педагог В.О. Сухомлинський. Це не просто гарний вислів видатного вченого, у ньому викладено нерозривний зв'язок між розвитком дрібної моторики та розумом дитини, а саме її мовленням. Він виявляється у тому, що, якщо з мовленням не все гаразд, то у дитини не достатньо буде розвиватися й дрібна моторика. Річ у тому,що у головному мозку людини центри відповідальні за мовлення та рухи рук розташовані досить близько, тому безпосередньо впливають один на одного.

Стимулюючи дрібну моторику та активізуючи відповідні відділи кори головного мозку, ми активізуємо зони, які відповідають за мовлення. Рухи у яких беруть участь дрібні м’язи, відносять до дрібної моторики. Ці рухи не є безумовним рефлексом, як наприклад хода, тому потребують спеціального розвитку.

Ще з давнини відомо, що розвиток дрібної моторики впливає на розвиток відділів КГМ, активізує тактильні відчуття, розвиваєм’язовупам’ять, розвиває посидючість, уважність, готує до оволодіння письмом, ознайомлення з елементарними геометричними формами, художнього сприймання, навчання комунікативним навичкам.

Мовленнєва готовність є важливим компонентом перед вступом до школи. Для того щоб підготувати дитину до школи необхідно, велику уваги приділити розвитку саме дрібної моторики так як, саме це дозволить вирішити такі завдання, як: загальний інтелектуальний розвиток, готовність до письма та навчанні у школі.

Проаналізувавши роботи присвячені розвитку дрібної моторики, дослідників таких, як: Е.В. Черних,А.В.Мельникова, З.І.Богатєєва, М.М.Кольцової. Саме, М.М. Кольцова дійшла до висновку, що формування мовленнєвих зон здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від руки, точніше від пальців.

Удосконалення мовленнєвих реакцій виявляється у прямій залежності від ступеня тренування пальців рук. Таким чином, кисть руки, другий центр мовлення. З цієї позиції проекція руки – ще одна мовленнєва зона.

У роботі головним завданням виділяємо розвиток дрібної моторики засобами бісероплетіння, як дієвий спосіб покращення мовлення дитини старшого дошкільного віку. Крім того звертаємо увагу на розвиток дрібної моторики пальців рук; розвиток чіткості, координації рухів руки та ока, гнучкість рук, ритмічність; удосконалення рухів рук, розвиваючи психічні процеси(довільну увагу, логічне мислення, зорове та слухове сприймання, пам'ять, мовлення дітей); вміння діяти відповідно словесної інструкції; контролювання власних дій.

Бісероплетіння відомо з давнини як вид художньої діяльності. Воно зберігає своє значення і у наш час. Заняття з бісероплетіння викликають у дошкільників неабиякий інтерес.

Бісероплетіння – це творчість у якій дитина із-задоволенням нанизує намистинки, формуючи їх у браслети або намиста, які із задоволенням дарують своїм мамам та бабусям, а також виробами прикрашають свої іграшки. Такі заняття заспокоюють, розвивають уяву, вчать зосереджуватися, розвивають дрібну моторику, координацію рухів,що пов’язано з мовленнєвим та розовим розвитком дошкільників.

Для виконання поставлених завдань пропонуємо у роботі використовувати саме цей засіб розвитку мовлення дитини старшого дошкільного віку у вигляді факультативних занять.

На заняттях з бісероплетіння діти засвоюють знаннями про дизайн, поглиблюють знання з конструювання та моделювання. Ми розвиваємо естетичний смак, формуємо уявлення про декоративно прикладне мистецтво.

Заняття з бісереплетіння практичного характеру, тобто теоретичній чаcтині ми приділяємо меншу частину. У якій нагадуємо про техніку безпеки поводження з матеріалами, пояснення матеріалу, і основна частина – виконання роботи. Протягом заняття використовуємо особистісно-орієнтований підхід до дітей враховуючи їх індивідуальні особливості. Для прикладу рекомендуємо виконати з дітьми такі роботи, які будуть цікаві як для хлопчиків та дівчаток «Наші друзі смішарики», «Літачок», «Весняна галявина», «Метелики», «Крододильчик», «Веселі жабенята» та інші.

Таким чином, проведенняфакультативних занять з бісероплетіння позитивно впливають на розвиток дрібної моторики, що сприяє мовленнєвому та розумовому розвитку дітей старшого дошкільного віку. Крім того ми здійснюємо всебічний та гармонійний розвиток дітей, готуємо до навчання у школі.


Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> stud tez
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка