Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Рис. 1. Найпростіші вироби у техніці “квілінг”



Сторінка16/23
Дата конвертації20.03.2017
Розмір7.86 Mb.
#12703
ТипПротокол
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   23

Рис. 1. Найпростіші вироби у техніці “квілінг”.

Отже, навчання техніці “квілінг” в початковій школі дозволяє сформувати в молодших школярів такі компетенції:



  • пізнавальну: оволодіння знаннями про папір, його виробництво, види, властивості, способи конструювання з паперу;

  • практичну: формування вмінь і навичок роботи з папером; виготовлення виробів у різних техніках, застосування основних прийомів роботи;

  • творчу: формування творчої особистості, емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток; задоволення потреби особистості у творчій самореалізації;

  • соціальну: виховання культури праці; формування дружніх стосунків у колективі; почуття відповідальності, взаємодопомоги.

ЛІТЕРАТУРА

    1. Методика трудового навчання та художньої праці: [навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закладів напряму підготовки 6.010102 “Початкова освіта”], вид. 3-ге перероб. і доп. / Алла Крамаренко, Катерина Донських. – Донецьк: Ландон, 2011. – 302 с.

    2. Навчальна програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою 1-4 класи / Відповід. за випуск А.В. Лотоцька. – К. : Видавничий дім “Освіта”, 2011. – 392 с.


Кушкіна Анастасія,

студентка 2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: А.М. Крамаренко,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
Використання технічних засобів навчання на уроках природознавства в початковій школі
Одним із пріоритетних сучасних напрямків інноваційного розвитку освіти є застосування технічних засобів навчання (ТЗН) в навчальному процесі. Недостатність вивчення проблеми використання технічних засобів навчання на уроках природознавства та об’єктивна необхідність підвищення якості природничих знань учнів зумовили вибір даної теми.

Найбільший внесок у дослідження проблем застосування технічних засобів навчання в педагогічному процесі внесли: М. Агафонова, Л. Пономаренко, Н. Петлюшенко та ін. Не можна не погодитися з позицією О. Біди, яка стверджує, що вчитель початкової школи повинен володіти всіма видами, методами й формами викладання, при цьому вміти їх застосовувати [1, с.47].

Метою даної роботи є розкрити суть, основні особливості засобів навчання та виявити шляхи використання наочних і технічних засобів у навчанні молодших школярів природознавству.

Так, для вивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує технічні засоби навчання. За допомогою інтерактивної дошки або комп’ютера, підключеного до великого монітору, він має можливість демонструвати учням картини, таблиці, схеми, кінофільми, навчальні передачі та інші технічні засоби.

Демонстрування навчальних таблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в молодших школярів образні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища. Вони мають такі розміри, що зображене на них видно з останньої парти. Перед демонструванням їх у класі вчитель повинен докладно ознайомитися з методичними вказівками, що додаються до комплекту таблиць або картин. В них зазначено, які методи та прийоми треба використати в роботі з кожною таблицею або картиною, на які деталі звернути увагу учнів [2, с. 112].

Значний ефект дає демонстрування на уроках природознавства навчальних кіно-, діафільмів, діапозитивів та інших наочних посібників.

За допомогою навчального кінофільму діти дістають реальне уявлення про предмети і явища навколишнього середовища, яких вони не можуть спостерігати безпосередньо. Дані кінофільми мають можливість розкрити взаємозв'язок рослин і тварин з навколишньою природою і між собою, демонструють технологічні процеси того або іншого виробництва, або знайомлять молодшого школяра з трудовою діяльністю людей [2, с.117].

Технічні засоби навчання поповнилися новим проекційним апаратом – кодоскопом (“класна оптична дошка”). За допомогою його можна при денному світлі демонструвати схеми, малюнки, креслення, які виконані на прозорій плівці або склі. Отже, є можливість поєднувати світлову інформацію на екрані з іншими наочними посібниками.

На уроках природознавства дедалі ширше використовують навчальні телевізійні передачі. Телефільм, як і кінофільм, дає змогу знайомити дітей з процесами або явищами, які важко або зовсім неможливо спостерігати у навколишньому середовищі.

Ефективність від навчальної телепередачі залежить від уміння вчителя зробити її такою, щоб вона була складовою частиною уроку природознавства, відповідала його темі, доповнювала зміст уроку.

Використовують екранні наочні посібники як при повторенні й закріпленні, так і при вивченні нового матеріалу. Методика роботи з ними, як і з іншими наочними посібниками, передбачає актуалізацію знань учнів через застосування цілеспрямованої короткої бесіди і постановку проблемних запитань, які активізують сприймання змісту.

Отже, технічні засоби навчання є невід'ємним і значним компонентом сучасної методичної системи навчання природознавству молодших школярів, що підвищує ефективність педагогічного процесу.
ЛІТЕРАТУРА

1. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання: навч. посіб. [для студ. пед. ф-тів вищ. навч. закл. та класоводів] / Олена Анатоліївна Біда. – К.; ВТ “Перун”, 2000. – 400 с.

2. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства: навч. посіб. [для учнів пед. училищ] / Л. К. Нарочна, Г. В. Ковальчук, К. Д. Гончарова. – К. : Вища школа, 1990. – 302 с.
Лисенко Володимир,

студент 3 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Т. К. Володько,

старший викладач (БДПУ)


ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНИХ ТЕХНІК У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Державною національною програмою “Освіта”, є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, психічного і морального здоров'я. Розв'язання цього завдання передбачає обов'язкове психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процессу.

Шлях, який може допомогти досвідченому, мудрому вчителю пізнати та зрозуміти внутрішній світ дитини це поєднання творчості, мистецтв та елементів психотерапії, адже творчість, як зазначав видатний український психолог В. Роменець, це засіб самопізнання і засіб саморозвитку, це дивовижне дзеркало, в якому відображаються найтонші намагання й очікування людини, найпотаємніші її думки вся велич її духу, її неповторного "Я"[1].

У світлі останніх психолого-педагогічних досліджень, що констатують динаміку зростання тривожності, шкільної та соціальної дезадаптації учнів, виникає потреба пошуку додаткових засобів та методів впливу, якими змогли б скористатися вчителі в процесі класної та позакласної виховної роботи. Особливо це є актуальним з погляду на емоційний стан дітей та їх батьків, аналіз якого свідчить, що на сьогоднішній день: 38 % батьків оцінюють свій емоційний стан як постійне роздратуванняперебування на межі зриву; 24 % як безрадісний, похмурий; 20 % як урівноважений, спокійний; і лише 17 % батьків оцінили свій стан як гарний, активний та радісний [3].

Доводиться констатувати, що стосунки в сім'ї є чи не основним джерелом тривожності у молодших школярів, тож подібна атмосфера заважає переживанню почуття захищеності та стабільності, яке є необхідним для нормального емоційного самопочуття дитини та її подальшої самореалізації, особливо на такому важливому життєвому етапі, як початок шкільного навчання.

Останнім часом можна констатувати становлення нового напрямку розвитку арт-терапії – педагогічного, що передбачає не пошук психічних розладів чи відхилень особистості, а розглядається швидше як різновид творчої діяльності з деяким “лікувальним ефектом” і полягає в певній “соціальній терапії” особистості та корекції стереотипів її поведінки засобами художньої творчості [2].

Види арт-терапії, представлені у психології та медицині, відповідають існуючим видам мистецтв. Виділяють власне арт-терапію, музикотерапію, танцювальну терапію, драмотерапію, казкотерапію, бібліотерапію, маскотерапію, етнотерапію, ігротерапію, кольоротерапію, фототерапію, куклотерапію, оригамі тощо Наведемо деякі техніки арт-терапії, які можуть бути використані під час роботи з дітьми:



  • малювання – одна з основних технік арт-терапії. Малювати можна чим завгодно, але слід пам'ятати, що нервовій людині краще використовувати крейду, тому що акварель, яка розтікається, може спровокувати тривогу. Крейду легше контролювати, і людина переносить це відчуття на життя. А якщо людина закомплексована, то краще малювати аквареллю – це допоможе їй відчути себе розкутою.

  • колаж робиться з газетних і журнальних вирізок, природних матеріалів, фотографій, кольорового паперу. При виготовленні колажу не виникає напруги, пов'язаної з відсутністю художніх здібностей, саме тому він дозволяє кожному одержати успішний результат.

  • для ліплення використовуються пластилін, глина, тісто. Учасники групи можуть виліпити свій страх, подивитись і поламати, а потім створити протилежний стан – радості, щастя.

  • маскотерапія. Маска ліпиться на обличчі. Спочатку на шкіру наноситься крем, на який викладається перший шар паперу, а зверху приклеюється другий. Потім вона знімається й висушується, а далі розмальовується.

Творчість як дитини, так і дорослого, реалізована у процесі арт-терапії, дає можливість висловити та відтворити внутрішні почуття, переживання, сумніви, конфлікти та сподівання, у символічній формі переживши ще раз важливі події, адже спонтанна образотворча діяльність здатна виражати неусвідомлюваний зміст психічного життя.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Копытин А. И. Теория и практика арт-терапии / Копытин А. И. – СПб. : Питер, 2002. – 368 с. – (Серия "Золотой фонд психотерапии").

  2. Лебедева Л. Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система занятий / Л. Д. Лебедева. – СПб. : Речь, 2003. – 256 с. – (Серия – психологический практикум).

  3. Роменець В. А. Психологія творчості [Текст] : навч. посіб. для студ. вузів / Володимир Андрійович Роменець. – 3-е вид. – К. : Либідь, 2004. – 288 с.



Литвиненко Яна,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: Степанюк К.І.,

ст. викладач (БДПУ)
ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО УРОКІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Сучасна освіта характеризується гуманізацією освітнього процесу, у центрі якого – формування різнобічної й повноцінної особистості. Реалізація цього завдання вимагає нового підходу до навчання й виховання дітей через інтеграцію. У зв’язку з цим учителям необхідно урізноманітити уроки, з метою підвищення працезнатності кожного учня.

Ідея педагогічної інтеграції, на думку дослідників, не є новим явищем у вітчизняній педагогіці. Серед класичних підходів слід визначити створений К. Ушинським синтетичний метод навчання грамоти, уроки мислення серед природи В. Сухомлинського, уроки мистецтва Д. Ковалевського та Б. Юсова, педагогічну теорію співробітництва Ш. Амонашвілі, що побудована на засадах інтеграції. Серед сучасних вчених, що розробляють питання інтегрованого навчання навчання слід назвати Т. Браже, О. Гільзову, М. Масол, О. Савченко, Н. Сердюкову, О. Сухаревську, В. Фоменка та ін.

Винятково актуальним сьогодні є впровадження інтегрованого підходу у початковій школі, який враховує всі основні етапи, функції, аспекти та фактори цього педагогічного явища. У зв’язку з цим метою нашої статті є визначення можливостей для інтеграції на уроках трудового навчання в початковій школі.

Зазначимо, що інтеграція – об’єднання в ціле раніше ізольованих частин. Інтегрований урок проводиться на основі знань про певний об’єкт вивчення, одержуваних засобами різних навчальних предметів. Теми, обрані для конструювання інтегрованого уроку, вимагають ретельного підбору міжпредметних знань для рішення нових завдань.



Залучення до конструювання, дизайн-освіти є природовідповідною основою для художньо-технічної діяльності молодших школярів. Уроки трудового навчання інтегруються з уроками природознавства (створення моделей, рельєфних зображень географічних об'єктів із пластиліну, створення композицій із природних матеріалів), математики (знайомство з одиницями виміру довжини, побудовою та вирізуванням геометричних фігур із різних матеріалів), музики (вивчення “Танцю сніжинок” із балету П. Чайковского “Лускунчик” та вирізання сніжинок із паперу), літературного читання (оповідання про народні промисли та ліплення народної іграшки), рідної мови (написання твору “Підготовка до Нового Року” та створення новорічної гірлянди), основ здоров’я (вивчення правил безпеки на дорозі та виготовлення моделі світлофору), образотворчого мистецтва (малювання на тему “Золотокоса осінь” та створення декоративного панно “Пора врожаю”).

Особливої уваги заслуговує практика проведення інтегрованих днів: тематичне навчання передбачає інтеграцію різних сфер навчального плану на основі цікавої ідеї, яка об’єднує зміст різних предметів [3, с. 2]. Наприклад, О. Лисенко пропонує інтегрувати уроки читання, рідної мови, математики, основ здоров’я та трудового навчання за єдиною темою “Зима”. Основними критеріями добору теми виступають: інтерес дітей, розвиток їх уяви, творчого мислення, набуття навичок соціальної взаємодії, реалізація змісту різних предметів. Результатом проведення інтегрованого дня може бути виріб “Сніговик”. Інший вчитель, О. Кузеванова пропонує орієнтовні теми інтегрованих уроків трудового навчання для учнів 2 класу. Під темою “Космічна подорож вона пропонує об’єднати уроки літературного читання, рідної мови, образотворчого мистецтва, трудового навчання (створення об’ємної моделі ракети).

Висновок. Отже, у процесі дослідження трудового навчання в системі початкової освіти, ми дійшли висновку, що інтегровані уроки здійснюють естетичний вплив на формування художньо-технічних інтересів, функціонування системи умінь, набутих протягом вивчення різних предметів, створюють умови для евристичного розвиту учнів на основі залучення їх до творчої діяльності, сприяють розвитку уяви та творчого мислення, підвищення мотивації школярів до навчання.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Колесник Н.Є. Інтегровані форми навчання у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації художньо-технічної творчості учнів. – Режим доступу до статті: http://studentam.net.ua/content/view/7688/95/

  2. Кузеванова О. Эффективность интегрированного обучения в начальных классах общеобразовательной школы. – Режим доступу до статті: http://festival.1september.ru/articles/210991/

  3. Лисенко О. Інтегровані дні // Початкова освіта. – 2009.- №47. – С.2-8

Макарова Ольга,

студентка 5 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Чемоніна Л.В.,

к. пед. н., доцент (БДПУ)


ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ

РІДНОЇ МОВИ ТА ЧИТАННЯ
На початку XXI ст. диференціація навчання і виховання учнів стала основоположним принципом роботи середніх загальноосвітніх навчальних закладів України. Сьогодні створюється педагогічна система, побудована на засадах урахування освітніх потреб, можливостей і пізнавальних інтересів школярів, яка забезпечує як роботу з обдарованими дітьми, так і попередження неуспішності й відставання учнів. Вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури переконує нас у тому, що питання індивідуального та диференційованого підходу у шкільному навчанні досліджувались у працях таких сучасних учених, як-от: К. Коберник, Л. Коваль, С. Логачевська, В. Паламарчук, О. Савченко.

Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих на допомогу тим учням, які відстають у навчанні, так і поглиблення знань дітей, що мають високий рівень досягнень. Особливості реалізації цієї технології полягає в тому, що спочатку вчителю необхідно співвіднести складність теми, її структуру з рівнями готовності школярів до засвоєння навчального матеріалу, а потім організувати процес відповідно до їх рівня актуальної готовності й зони найближчого розвитку [3].

Час на виконання таких завдань визначається згідно зі змістом і обсягом навчального матеріалу. Диференційований підхід у навчанні здійснюється шляхом відбору змісту, рівня складності, форм, методів, засобів навчання, що відповідають особливостям учнів. Ураховуються такі психологічні особливості школярів: загальні навчальні здібності (рівень навченості з предмета, успішності в навчанні), спеціальні здібності учнів (художні, музичні та ін.), пізнавальні інтереси, психофізіологічні параметри дітей, тип мислення, тип сприйняття навчальної інформації, що домінує, темперамент тощо [2].

Ми згодні з С. Логачевською, що основне призначення диференційованих завдань – забезпечити для кожного учня оптимальну пізнавальну діяльність у процесі навчальної роботи на всіх етапах уроку. Принцип побудови диференційованих завдань для закріплення знань, умінь, навичок і при проведенні самостійних та контрольних робіт дуже простий і зручний, може використовуватися кожним вчителем у будь-якому класі. У цьому разі вважаємо за доцільне, не поділяти клас на групи ("сильні", "середні", "слабкі" ), а добирати різнорівневі завдання, щоб не вчитель авторитарним методом вказував на ту чи іншу вправу, яку має виконати дитина, а сам школяр обирав посильні завдання [2].

Пропонуємо такий варіант диференційованого навчання.Група завдань для "слабких" учнів позначається зеленим кольором і передбачає перевірку засвоєння програмового матеріалу. До цієї групи увійшли завдання, які потребують певної допомоги вчителя, підказки і мінімальних знань з теми.

Група вправ для "середніх" учнів позначається синім кольором і передбачає перевірку засвоєння програмового матеріалу і має логічне навантаження.

Група вправ для "сильних" учнів позначається червоним кольором і передбачає перевірку засвоєння програмового матеріалу та містить творчі завдання.

Під час застосування на уроках мови диференціації навчання, доцільно використовувати такі інтерактивні технології:Метод Прес, Незакінчене речення, Діалог, Синтез думок, Мозковий штурм, Дискусія та інші. Це дає змогу залучити всіх дітей до активної діяльності, формувати в них уміння вдосконалювати свої думки, обґрунтовувати відповіді [1; 2; 3].

Творчі вправи для молодших школярів не передбачають ані зразка, ані конструктивних завдань. Вони спонукають учнів виконувати його довільно, без конкретних указівок, спираючись на мовне чуття та засвоєні раніше знання. Так, наприклад, на уроках рідної мови в 4 класі можна використати такі види творчих завдань: побудувати речення із поданим зворотом (фразеологізмом, стійким висловом), скласти речення за предметним малюнком, побудувати речення на пропоновану тему, довільне складання речення, тощо. Мета цих вправ – активізувати словник дітей, сприяти розвитку зв’язного мовлення.

Отже, диференційоване навчання дозволяє отримати високий результат за найменшої затрати сил і часу, сприяє розумовому, мовному і мовленнєвому зростанню учнів, інтересу до вивчення мови, забезпечує формування вміння працювати творчо.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Державний стандарт загальної початкової освіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 1–17.

  2. Логачевська С. Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань / С. Логачевська // Початкова школа. – 2011. – № 4. – С. 12–14.

  3. Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч. посібник / Людмила Коваль. – Донецьк : ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2006. – 226 с.


Пазіна Ксенія,

студентка 3 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. наук, доцент
АНАЛІЗ ППЗ з інформатики

ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ Школі
У зв’язку із впровадженням нового Державного стандарту початкової освіти, який передбачає обов’язкове вивчення інформатики з 2-го класу, актуалізувалася проблема дослідження педагогічних програмних засобів (ППЗ), адаптованих для навчання дітей молодшого шкільного віку.

Метою пропонованої публікації є розкриття можливостей існуючих ППЗ в допомозі вчителю спрямувати навчальну діяльність молодших школярів на оволодіння ними програмним матеріалом з пропедевтичного курсу інформатики.

Теорія і досвід розробки ППЗ та використання їх у навчальному процесі, принципи та методи навчання інформатики висвітлені в роботах В. Беспалька, В. Бикова, Р. Вільямса, А. Гуржія, Ю. Дорошенка, А. Єршова, М. Жалдака, Ю. Жука, В. Лапінського, Н. Морзе, Ю. Машбиця, В. Монахова, І. Підласого, О. Співаковського та інших.

На сьогоднішній день випущено безліч мультимедійних навчальних програм різного призначення на електронних носіях для користувачів різних вікових груп. Мета використання ППЗ полягає в активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх самостійності в опануванні знань, формуванні інформаційної та інших базових компетентностей особистості, посиленні позитивної мотивації до вивчення предмету. Під час дослідження ми аналізували електронний педагогічний програмний засіб Інформатика 10 [1].

ППЗ Інформатика, 10 клас – це електронне видання, яке призначене для демонстрації окремих фрагментів навчального матеріалу на екрані мультимедійного проектора або електронної інтерактивної дошки у вигляді презентацій зі структурно-логічних схем. ППЗ унаочнює як теоретичну, так і практичну частини навчальної програми з інформатики. В його складі: набір мультимедійних компонентів (текстів, малюнків, фотографій, анімацій); конструктор тестових завдань, в яких обирається одна правильна відповідь із запропонованих багатьох відповідей чи декілька правильних відповідей з багатьох; бібліотека базових елементів довідкової інформації (словник термінів); гіперпосилання на означення чи пояснення терміну, гіперпосилання на додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення.

Зміст і структуру ППЗ зорієнтовано на розв'язування навчальних завдань з інформатики через впровадження сучасних педагогічних технологій, у тому числі інтерактивних форм та використання варіативної методики проведення уроків. Це може бути лекція з ілюстраціями, семінарське чи лабораторне заняття, уроки повторення й узагальнення знань, самостійна групова чи індивідуальна робота учнів, виконання завдань творчого характеру.

Такий електронний підручник покликаний доповнити стандартний набір засобів навчання (друкованих підручників, робочих зошитів тощо) за рахунок подання навчального матеріалу в іншій модальності – за допомогою акцентів на ключових поняттях, тез та опорних схем, використання інтерактивних завдань, великої кількості мультимедійного ілюстративного матеріалу, що може використовуватися як при фронтальній роботі з використанням мультимедійного проектора та інтерактивної дошки, так і для самостійної роботи з навчальним матеріалом, узагальнення, повторення тощо; а також додаткових матеріалів, файлів-заготовок та шаблонів для виконання практичних завдань. Такі матеріали надають можливість учителю економити час при підготовці до уроку, а також ефективно організовувати навчальну діяльність учнів на уроці, що сприяє досягненню очікуваних результатів навчання.

З огляду на лінійно-концентричний принцип навчання інформатики й урахування його варіативності, підготовчий курс «Сходинки до інформатики» будується за такими ж змістовними лініями, що й базовий курс середньої школи, тому використання окремих компонентів ППЗ «Інформатика, 10 клас» в початковій школі є не тільки можливим, але й дуже корисним.

Тож, застосування всіх видів інтерактивних, аудіовізуальних і екранно-звукових засобів навчання спрямовано на підвищення позитивної мотивації молодших школярів до вивчення інформатики. Це веде до посилення їх пізнавальної діяльності, розвитку мислення, формуванню активної позиції особистості в сучасному інформатизованому суспільстві. Використання ППЗ забезпечує розвиток творчих здібностей учнів і бажання займатися самостійною роботою.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Морзе Н.В. Інформатика. 10 клас [Електронний ресурс] / Н.В. Морзе, В.П. Вембер, О.Г. Кузьмінська. – К.: ДП “ІПІТ”, Вид. Корбуш, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).



Радюк Альвіна,

студентка 2 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: Є.С. Маркова,

ст.викладач (БДПУ)


ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Актуальність теми полягає в тому, що на даний час використання педагогічних програмних засобів у початковій школі на уроках образотворчого мистецтва не тільки можливе, але й необхідне. ППЗ є потужним засобом підвищення ефективності навчання. Питаннями розробки педагогічних засобів та використання їх у навчальному процесі займалися В. Биков, А. Гуржій. Ю. Дорошенко, А. Єршов, М. Жалдак, Ю. Жук, В. Лапінський, Ю. Машбиць, В. Монахов, І. Підласий, О. Співаковський та інші. Але деякі аспекти використання ППЗ, а саме застосування ППЗ для підтримки уроків образотворчого мистецтва в початковій школі потребують подальших досліджень.

Мета. Дослідження можливостей використання ППЗ на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі.

Застосування ППЗ на уроці образотворчого мистецтва створює емоційну настроєність, а це, в свою чергу, позитивно позначається на розвиткові художньої творчості. Вивчення жанрів живопису і ознайомлення із назвою того чи іншого технічного прийому, з новим художнім матеріалом, викликають великий інтерес у дітей до досліджуваного терміна чи поняття, підвищує увагу і водночас є повторенням відомих раніше назв матеріалів і інструментів, термінів, які використовує вчитель. Як правило, при організації навчальних занять з образотворчого мистецтва вчителі використовують різноманітні варіанти дитячих графічних редакторів або графічний редактор Paint, що входить до складу стандартних програм операційної системи Windows.

Універсальною програмою для підтримки уроків образотворчого мистецтва є програма "Образотворче мистецтво, 1 клас", підготовлена в Кременчуцькому педагогічному училищі ім. А.С. Макаренка. На відміну від значної більшості педагогічних програмних засобів, вона охоплює майже увесь навчальний матеріал з даного предмету в 1 класі, а також містить кілька графічних редакторів, що дозволяють значно розширити стандартний набір засобів навчання образотворчого мистецтва.

ППЗ містить наступний теоретичні розділи: барви природи і палітра художника; матеріали і інструменти художника; хроматичні та ахроматичні кольори; розбіл кольору; теплі кольори; холодні кольори; декоративний розпис (петриківський). Кожен з цих розділів містить певний теоретичний матеріал, для ілюстрування якого використовуються анімація, фотографії реальних об’єктів природи або художньої майстерні, репродукції творів образотворчого мистецтва, звуковий супровід [1].

Практичний блок ППЗ містить цікаві та розвиваючі додатки: "Мозаїка з квадратиків", графічні редактори "Петриківський розпис", "Мозаїка з шестикутників" та "Програма для малювання", яка має більш розвинений інтерфейс і декілька режимів роботи; мультфільм; фотоальбом; репродукції картин; пам'ятка учневі, яка допоможе узагальнити вивчене та надасть корисні поради.

Враховуючи, що програмовий зміст образотворчого мистецтва базується на порівнянні навколишнього світу і його художнього відображення у творах образотворчого мистецтва (основна тема – "Барви природи і палітра художника"), комп’ютерна програма містить додатковий матеріал у вигляді авторських фотографій природи у різні пори року та репродукцій картин в основному пейзажного жанру та натюрмортів.

Розділ "Репродукції" містить роботи І. Айвазовського, К. Білокур, І. Крамського, А. Куїнджі, І. Левітана, В. Поленова, В. Пєрова, І. Рєпіна.

ППЗ має доступний інтерфейс та полегшує роботу вчителеві, покращує сприймання учнів, адже для цього створені всі умови, це і подання теоретичного матеріалу, і використання наочності, і застосування практичних умінь та навичок.



Висновки. Безперечно, застосування ППЗ забезпечує додаткові можливості щодо підвищення ефективності викладання навчальних предметів та розвитку учнів початкової школи, впровадження творчих форм навчальної діяльності, сприяє розробці нових прогресивних технологій навчання.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Шакотько В.В. Методика використання ІКТ у початковій школі: Навч.-метод. посіб. / В.В. Шакотько – К.: ТОВ Редакція “Комп’ютер”, 2008. – 128 с.

  2. Шиман О.І. Використання сучасних інформаційних технологій. Навчально-методичний посібник [2-ге вид., допов. і переробл.] / О.І. Шиман. – Запоріжжя, “Просвіта”, 2012. – 238 с.

Саакян Арміне,

магістранка Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О. В. Голуб,

к. пед. н., доцент
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

ДО ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Актуальність теми. У сучасному світі відбувається об’єктивний процес проникнення комп’ютерних технологій в усі сфери життєдіяльності людства, засоби інформатизації дедалі інтенсивніше входять у навчальний процес початкової школи.

Філософські підвалини переходу до інформаційного суспільства, закладені М. Амосовим, Д. Беллом, 3. Бжезинським, Н. Вінером, В. Глушковим та ін.

Ключові проблеми інформатизації освіти як складової інформатизації суспільства, аналіз педагогічного потенціалу інформатизації навчального процесу розкрито в працях В. Бикова, А. Верланя, Ю. Дорошенка, А. Єршова, О. Кузнецова, В. Мадзігона, О. Співаковського, П. Старра та інших науковців.

Питанням вивчення інформатики та застосування комп’ютерних технологій у середній і вищій школі присвячені праці Н. Апатової, Л. Бабенко, Л. Білоусової, С. Бєшенкова, Р. Вільямса, Я. Глинського, В. Житомирського, Г. Кедровіча, І. Козачука, С. Симоновича, М. Сміта, Т. Тихонової, Д. Якобсена, Т. Ящун та багатьох інших дослідників.

Ми визначили, що критеріями готовності вчителя початкової школи до використання комп’ютерних технологій є рівень: знань особливостей використання комп’ютерних технологій у початковій школі; навичок кваліфікованого користувача комп'ютерної техніки; вмінь використовувати комп’ютерних технологій на уроці в початковій школі, здійснювати пошук інформації, отримувати нові знання та здійснювати самоосвіту засобами новітніх інформаційних технологій (НІТ), здійснювати організаційну діяльність та планування засобами НІТ, діагностувати рівень навчальних досягнень учнів засобами НІТ, створювати власні дидактичні матеріали засобами НІТ, використовувати НІТ для наукової діяльності.

Автоматизований моніторинг, діагностика та управління навчально-виховним процесом є одним з найефективніших напрямів застосування педагогом комп’ютерної техніки. Тому одним із напрямів інформаційної підготовки вчителя початкових класів має бути вивчення основ складання тестів та набуття навичок використання комп’ютерних технологій оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.



Готовність учителя початкової школи до комп'ютерної діагностики навчально-виховного процесу має такі складові: знання санітарно-гігієнічних та психофізіологічних вимог використання комп'ютерної техніки в початковій школі; знання основ тестології та вміння складати тести; вміння використовувати комп'ютерну техніку; вміння проводити уроки з комп'ютерною підтримкою; вміння здійснювати аналіз отриманих результатів та виробляти відповідні управлінські рішення.

Високі темпи оновлення програмних засобів і технологій вимагають від учителя початкової школи постійного самовдосконалення, самоосвіти та професійного саморозвитку. Формування такої здатності також має реалізовуватися засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Для забезпечення ефективного професійного саморозвитку вчитель повинен мати професійні знання, уміння та навички, умови реалізації саморозвитку та професійно-психічну спрямованість особистості. Результатом процесу професійного саморозвитку майбутнього вчителя є його готовність до фахового зростання, до використання комп’ютерних технологій.



Висновки. Аналіз наукових джерел засвідчив, що запровадження комп’ютерних засобів у національну освіту зумовило появу нової педагогічної технології, яка змінює традиційні підходи до викладання практично всіх предметів загальноосвітньої школи. Перехід до інформаційного суспільства зумовлює оновлення змісту, засобів і технологій навчання в початковій школі. І хоча питання використання комп’ютерних засобів молодшими школярами залишається дискусійним, навіть його актуалізація вимагає певного відображення в змісті підготовки вчителя початкової школи. Ще більш перспективним і багатоаспектним є безпосереднє використання вчителем інформаційно-комунікаційних технологій.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Суховірський О.В. Передумови використання комп'ютерної техніки в початковій школі : навч. посібник / Олег Васильович Суховірський. – Хмельницький : Вид-во ХГПІ, 2003. – 24 с.

  2. Дорошенко Ю.О. Методичні підходи до використання комплексу навчально-розвивальних ігрових програм з курсу “Сходинки до інформатики” у початкових класах : навч. посібн. / Юрій Олександрович Дорошенко. – Хмельницький : Вид-во ХГПІ, 2003. – 52 с.

  3. Очеретний В.О. Основи інформатики та обчислювальної техніки в системі ступеневої підготовки вчителів початкової школи (навчальна програма та методичні рекомендації щодо її реалізації) / Володимир Олександрович Очеретний. – Хмельницький : Вид-во ХГПІ, 2001. – 26 с.



Свірєпова К.,

студентка 3 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Ніконенко Т. В.,

старший викладач (БДПУ)


ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ПІД ЧАС ВИВЧЕНННЯ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. На жаль, статистика фізичного стану школярів сьогодні є досить невтішною.

На сьогодні цією проблемою займаються багато вчених, такі як: М. Безруких, І. Воротілкіна В. Зайцев, Л. Коваль Ю. Макаренко, Н. Смирнов, Е. Чепурних та ін..



З першого дня в школі дитині тяжко адаптуватися до нової обстановки, до зміни соціального статусу. Все це відображається на здоров’ї дитини. Початковий період адаптації на уроках математики збігається з проведенням підготовчої роботи до сприйняття понять «число», «величина», дій із числами та ін. (дочисловий період). У цей період діти вчаться цілеспрямовано спостерігати за предметами і групами предметів у ході їх порівняння, розміщення у просторі, класифікації за ознаками (форма, розмір, колір), отримуючи при цьому кількісні й просторові уявлення. Відбувається розширення математичного кругозору і досвіду дітей, формуються їхні комунікативні уміння. Особлива увага приділяється розвитку математичного мовлення дітей, формуванню їхніх особистісних якостей [2, с. 38].

Подальша робота з ознайомлення дітей із числами та діями з ними організовується з обов’язковим використанням предметної наочності в ході проведення дидактичних ігор, екскурсій тощо, використання яких допомагає дитині відпочити від розумового навантаження. Здоров’я дитини знаходиться в прямій залежності від умов навчання, рухової активності і обов’язкового правильного чергування навантаження та відпочинку.

Залежно від характеру завдань на уроці діти можуть вставати з-за парт, підходити до столу вчителя, до книжкових полиць, до полиць із наочністю, іграшками та ін.

Значне місце на уроках математики слід відводити дидактичним іграм, дозволяючи дітям час від часу рухатися, забезпечуючи зміну видів діяльності. Для розвитку у першокласників просторових уявлень корисно використовувати різноманітні дидактичні матеріали: будівельні набори, конструктори тощо.

Навчання має відбуватися не лише у класі, а й у добре обладнаній ігровій кімнаті, на уроках-іграх, поза межами класу, школи. Щотижня один урок математики доцільно проводити на повітрі.

Оптимізація рухового режиму учнів – один із чинників, що дозволяє наблизити шкільне середовище до природного середовища дитини. З метою фізичного розвантаження в навчальному процесі доцільно використовувати оздоровчі заходи у вигляді фізкультхвилинок (короткочасні перерви на уроках). Наведемо різновиди фізкультхвилинок розроблені І. Воротілкіною. До них відносяться виконання оздоровчих, мовленнєво-рухових, когнітивних (пізнавальних), креативних (творчих) вправ [1, с. 73].



Оздоровчі фізкультхвилинка передбачають виконання спеціальних вправ для різних груп мязів.

Когнітивні сприяють розвитку пізнавальних процесів. До них відносяться: дидактичні ігри з рухами, рухові дії та завдання, розвиваючи ігри.

Креативні фізкультхвилинка спрямовуються на виконання незвичних дій зі спортивним інвентарем.

Мовленнєво-рухові фізкультхвилинка передбачають виконання різноманітних вправ під римований або музичний супровід.

Гімнастика або фізкультхвилинка на уроці математики дозволяє знімати стан утомленості на уроці, ослабити психологічну напруженість, викликану інтенсивністю занять і просто дати дитині можливість порухатися.

Отже, головні ідеї зміцнення і збереження здоров’я під час уроків, впровадження здоров’язберігаючих технологій на уроках математики для учнів 1 – 4 класів відіграють важливу роль. Ми можемо сказати, що саме на уроках математики йде найбільше навантаження на головний мозок дитини, у зв’язку з чим учні молодшого шкільного віку швидко втомлюються і можливе погіршення стану здоров’я дитини. Тому теоретичний аналіз уможливив висунути рекомендації вчителям – класоводам обов’язково проводити фізкультхвилинки під час уроків математики, проводити один урок математики доцільно на свіжому повітрі, правильно чергувати розумову працю із фізичною, тощо.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Воротилкина И. М. Оздоровительные мероприятия в учебном процессе / И. М. Воротилкина // Начальная школа. – 2005. – № 4. – С. 72 – 76.

  2. Коваль Л.В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч. – метод. посіб. / Л. В. Коваль. – Донецьк : ТОВ "Юго – Восток, Лтд", 2006. – 225 с.


Сімакова Наталя,

студентка 5 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Чемоніна Л.В.,

к. пед. н., доцент (БДПУ)


ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Сьогодні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) розглядаються як важливий компонент загальної освіти, що відіграє велику роль у розв’язанні пріоритетних завдань навчання та виховання, як-от: формування цілісного світогляду, навчальних, комунікативних і комунікаційних навичок, основних психічних якостей учнів. Широке застосування названих вище технологій в освіті поступово, але досить упевнено стає найважливішою деталлю навчально-виховного процесу ЗНЗ.

Висвітлення проблем, пов'язаних із використанням сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі початкової школи, розкрито в роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників, наприклад: В. Варченко, М. Гольцмен, М. Жалдак, Д. Клементс, М. Левшин, Н. Макарова, Т. Оппенхеймер, С. Пейперт, Ф. Ривкінд, К. Хохман, Л. Фуксон та інших.

Можливості сучасного уроку й системи освіти загалом значно розширюються завдяки використанню мультимедійних, інтерактивних технологій, Інтернету. Сьогодні перед педагогами стоїть важливе завдання – виховати та підготувати молодь, здатну активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, пов’язаний із пошуком і наданням певної кількості інформації. Нині дитина опановує комп’ютер раніше, ніж навчається грамотно писати чи критично читати.

Ми згодні з ученими, що використання ІКТ дає нам можливість змінити зміст освіти та сприяє :



  • кращому сприйманню та засвоєнню дітьми навчального матеріалу;

  • зростанню інтересу до пізнання;

  • індивідуалізації навчання;

  • розвитку творчих здібностей учнів;

  • скороченню видів роботи, що стомлюють дітей;

  • використанню різних аудіовізуальних засобів (музики, графіки, анімації) для збагачення змісту і посилення мотивації навчання;

  • більш динамічному викладанню матеріалу;

  • формуванню в учнів адекватної самооцінки та створенню умов для самостійної роботи;

  • самоосвіті й самовдосконаленню особистості школяра й учителя;

  • засвоєнню дітьми нових важливих знань, умінь, навичок [1; 2 ].

Використання комп’ютерної техніки можливе на уроках з усіх навчальних дисциплін і дозволяє унаочнити матеріал, активізувати властивості уваги школярів, спрямованої на засвоєння теорії та вироблення вмінь і навичок. Отже, перед педагогом, який вирішив використати можливості комп’ютера на своїх уроках, постають питання про те, в якій мірі та на яких саме етапах уроку техніка може замінити вчителя, які саме дидактичні функції можна покласти на неї.

Підготовка до уроків із використанням інформаційних технологій вимагає більшої кількості часу, ніж до звичайних, але це не можна назвати недоліком, оскільки вони є значно ефективнішими. Як доводить практика, з усіх технічних засобів навчання, що існують, комп'ютер найбільш повно задовольняє дидактичні вимоги, тому що володіє цілим рядом додаткових можливостей, які дозволяють керувати процесом навчання, максимально адаптувати його до індивідуальних особливостей учнів.

Отже, застосування комп’ютерів дозволяє педагогові наповнити урок новим змістом, розвивати творчий підхід до виконання завдань і спостережливість учнів, формувати в них елементи інформаційної культури, прищеплювати навички раціональної роботи з новими технологіями тощо.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Пономаренко Л. Мультимедійна підтримка навчального процесу / Л. Пономаренко // Початкова освіта, 2012. – № 1–2. – С. 16.

  2. Кітаєва М. Використання мультимедійних технологій / М. Кітаєва // Початкова освіта. – 2011. – № 38. – С. 7.

  3. Петлюшенко Н. Упровадження комп’ютерних технологій у початковій школі / Н. Петлюшенко // Початкове навчання і виховання. – 2012. – № 1. – С.12.


Сіра Юлія,

магістрантка Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: О.В.Малицька,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
духовний аспект як визначальна якість особистості майбутнього педагога
Людина, особистість з давніх часів трактується як двоєдина сутність: є внутрішній шар та зовнішній, які, в ідеалі, пов’язані між собою та є відтворенням один другого.

Виявляється така дуалістичність людини в злагодженості, співзвуччі внутрішнього “я” зі стратегією її життя, соціальною доцільністю.

Таке подання людини можна виявити ще в мислителів античності (Платон, Демокрит, Аристотель), в німецькій класичній філософії (Г. Гегель), російській релігійній філософії (М. Бердяєв, В. Зеньковський), екзистенціальній філософії (М.Бубер).

При неподільній однорідності цих двох шарів людського єства саме внутрішній є суто людським і трактується як найважливіша, базисна характеристика особистості, її визначальна якість. Г. Сковорода вважає, що “…не внешняя наша плоть, но наша мысль, – то главный наш человек. В ней-то мы состоим, а она есть мы” [1, c. 128].

Отже, в філософії Г. Сковороди внутрішній світ людини і є суто людиною. Він вважає, що зовнішня форма – це тимчасове, а внутрішня натура – це щире джерело краси. Структура людини, також як і структура навколишнього світу мають єдину рису – вони є дуалістичними. Однак, на відміну від природи, де зовнішнє ніколи не стає внутрішнім, людська подвійність, за Г. Сковородою, може й повинна бути переборена. Зовнішня людина, органічно синтезуючись з внутрішньою, осягає суть буття.

Цей внутрішній шар в людині багато хто з мислителів трактує як “дух”, “духовність”. “Дух…есть начало во всем, животворяще, осмысливающее и очистительное” [2, c. 112]. Духовність – це сила, що складає та підтримує особистість в людині [3].

Духовність можна трактувати як спрямованість особистості до певних цінностей, здатність до духовного життя. Але ж зазначена здатність – лише потенційна можливість, яка зрідка реалізується в сучасному суспільстві. Внутрішню людину, яка є споконвічно в кожному та становить суть кожної людини, за думкою Г. Сковороди кожен має відкрити в собі.

Аналіз робіт психологів (Л. Виготський, О. Запорожець), дослідників в області педагогіки й методик естетичного виховання (Н. Вєтлугина, Т. Комарова) виявив, що творча активність є складним поняттям, у визначенні якого зустрічаються істотні розходження. Ми розділяємо позицію тих дослідників, які вважають, що творча активність – складна інтегративна якість особистості, що є вищою формою прояву активності й діалектичною єдністю, що представляє собою, і загальне, властиве всім видам соціальної активності, і особливе, характерне, яке є мірою діяльності особистості в області творчості.

Аналіз літератури також виявив, що в сучасній теорії естетичного виховання визнана необхідність створення сприятливих умов розвитку творчої активності дитини молодшого шкільного віку, оскільки саме цей вік є найбільш сензитивним для творчого розвитку. Найбільш ефективною умовою виховання самостійної, ініціативної особистості молодшого школяра є активізація його творчої діяльності.

В ході нашого дослідження ми вивчили наукові підходи до досліджуваної проблеми (Л. Венгер, Т. Комарова, Г. Шевченко, Л. Масол, С. Коновець, Б. Юсов). У всіх цих працях простежується розширення сфери естетичних знань і практичних умінь. Розкриваються методи й прийоми роботи, що сприяють розвитку духовності осбистості, і трактуються в прямому зв'язку з активізацією уваги, сприйняття, уяви, інтересу, що успішно формуються в певних обставинах. У них відзначається, що завданням педагога є допомогти виявити у предметах й явищах дійсності й мистецтва живі, яскраві й значущі аспекти а це буде сприяти адекватному вираженню своїх почуттів та емоцій.


Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> stud tez
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   23




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка