Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів



Сторінка17/23
Дата конвертації20.03.2017
Розмір7.86 Mb.
ТипПротокол
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   23

ЛІТЕРАТУРА

  1. Сковорода Г. С. Собр. соч.: В 2 т. // Г.С.Сковорода. –– М. : Высшая школа, 1993. – Т. 2. – 1993. – 248 с.

  2. Ильин И.А. Путь духовного обновления / Ильин И.А. – М. : Высшая школа, 1992. – 412 с.

  3. Бердяев Н.А. Экзистенциальная диалектика божественного и человеческого / Н.А.Бердяев. – Париж : YMCA-PRESS. – 1992. – 327 с.

  4. Ціннісні орієнтації (аналіз соціально-філософських концепцій заходу 80-90-х рр.) – К. : Наукова думка, 2005. – 189 с.



Таран Наталія,

студентка 4 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О. В. Голуб,

к. пед. н, доцент


ЗАСОБИ СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Актуальність теми полягає в тому, що в умовах кардинальних змін соціально-економічних відносин та інтеграції України до загальноєвропейського освітнього простору фахова освіта спрямовується на забезпечення професійно-творчої самореалізації особистості, зростання соціальної значущості в престижності знань, формування інтелектуального потенціалу нації як найвищої цінності суспільства. Розв’язання вказаних завдань певною мірою залежить від вибору і застосування методів та прийомів, умінь, оскільки вони дають змогу учням оволодіти новими знаннями, уміннями, навичками, максимально розвинути потенціал творчих здібностей, забезпечити потребу особистості в пізнанні оточуючого світу.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні засоби стимулювання навчальної діяльності молодших школярів.

Проблемою стимулювання навчальної активності молодших школярів займалися такі видатні вчені: М. Алексєєва, Ш. Амонашвілі, Ю. Бабанський, Л. Божович, М. Вашуленко, Л. Виготський, О. Гринько, М. Данилов, О. Дусавицький, С. Зінченко, О. Киричук, Г. Коберник, М. Козак, С. Лисенкова, А. Маркова, О. Савченко, В. Сухомлинський, Т. Шамова, Г. Щукіна та ін.

У молодшому шкільному віці провідним видом діяльності є навчальна діяльність, яка не просто розвиває дитину, зміцнює її психічні процеси, але й визначає склад її особистості, ті моральні еталони, мотиви і потреби, які істотно впливають на весь життєвий шлях людини.

Навчальні мотиви, які закладаються в цьому віці, можуть зберігатися упродовж всього шкільного життя і навіть визначати ставлення особистості до процесу пізнання на все життя. Саме тому психолого-педагогічна наука постійно звертається до проблеми мотивації учіння, до пошуків педагогічного впливу на розвиток і виховання суспільно-цінних мотивів і мотивів обов'язку.

Існують такі методи стимулювання навчальної активності молодших школярів: метод забезпечення успіху в навчанні, метод пізнавальних ігор, метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу, метод створення ситуації новизни навчального матеріалу, метод опори на життєвий досвід учнів, методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні, метод заохочення.

Для визначення засобів стимулювання навчальної активності молодших школярів проводилося анкетування. Опитування відбувалося в 3-Б класі Бердянської гімназії №3 “Сузір’я”. У класі 21 учень (8 хлопчиків та 13 дівчаток).

Аналіз відповідей свідчить, що 100% опитуваним батьки дають доручення; 100% дітей хвалять за виконані добре доручення; 80% молодших школярів хвалять за добрі справи словами “Молодець, розумник (розумниця)”, 10% отримують у нагороду подарунок і 10% заохочують словами та подарунками; 30% початківців не сварять за те, що вони зробили щось погане; 100% учнів хвалять за добрі оцінки; 50% з них це чують на словах, інші або отримують вільний час або щось смачне; 100% опитуваних подобається, що їх хвалять за добрі вчинки; 100% учнів намагаються виправитися, якщо їх посварили батьки.



Висновок. Однією із умов підвищення ефективності навчального процесу є вдосконалення традиційних методів навчання, зокрема методу стимулювання навчальної діяльності молодших школярів. Цей метод має великі виховні можливості. Він сприяє підготовці підростаючого покоління до життя, формуванню умінь самостійно поповнювати знання, творчо розв'язувати навчальні завдання. Особливо цінним є створення ситуації успіху в навчанні, заохочення.

Використання методів стимулювання навчальної діяльності має забезпечити розвиток та саморозвиток особистості учня, виходячи з його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання предметної діяльності.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Савченко О.Я. Умій вчитися : навч. посіб. [для молодших школярів] / Олександра Яківна Савченко. – 2-ге вид. – К. : Освіта, 1998. – 192 с.

  2. Коберник Г.І. Стимулювання навчально-пізнавальної активності молодших школярів. – Дніпропетровськ : вид – во ДДУ, 1996. – 140 с.

  3. Онишків З.М. Стимулювання навчальної діяльності молодших школярів / З.М. Онишків // Початкова школа. – 1996. – №4. – С. 10–12.


Тюхта Максим,

студент 4 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: М.І.Дорошенко,

к. психол. н., доцент (БДПУ)


НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНОСТЬ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
Численні дослідники особливо ретельно виділяють етапи первісного входження дитини до нових умов шкільного життя. Більшість дітей психологічно готові до цього. Вони з радістю йдуть до школи, сподіваючись зустріти там щось незвичайне (порівняно з дитячим садком та домом). Ця внутрішня позиція дитини важлива у двох аспектах.

Насамперед, це перед чуття та бажання новизни шкільного життя допомагають дитині швидше сприйняти вимоги вчителя, які стосуються правил поведінки у класі, норм стосунків з товаришами, розпорядку дня. Ці вимоги дитина сприймає як суспільно значущі та неминучі. З перших днів перебування дитини у класі необхідно чітко сформулювати йому правила поведінки школяра на заняттях, дома та у громадських місцях.

Важливо одразу показати дитині різницю її нової позиції, обов’язків та прав з тим, що було звичним раніше. Якщо ці умови будуть подані нечітко, то діти не будуть в змозі відчути новизну етапу свого життя, і це може зруйнувати інтерес до школи. інша сторона внутрішньої позиції дитини пов’язана з її загальним позитивним ставленням до процесу засвоєння знань та умінь. Ще до школи дитина звикає до думки, що вчитись необхідно для того, щоб колись по-справжньому стати таким, яким вона хотіла бути в іграх. При цьому дитина не уявляє конкретного складу знань, потрібних у майбутньому. Вона прагне до знань взагалі, тобто до знань, які мають суспільне значення та цінність. У цьому й виявляється цікавість дитини, її теоретичний інтерес до навколишнього. Дитина з перших занять засвоює відповідні відомості, її навчання спирається при цьому на інтерес до знань взагалі.

Першим інтересом до знань виступають математика та граматика. Цей інтерес учитель активно використовує на перших заняттях. Інтуїтивне прийняття дитиною цінності знань необхідно підтримувати та розвивати з початку шкільного навчання, але вже спочатку чогось несподіваного, цікавого в тій чи іншій навчальній дисципліні. Це дозволяє сформувати справжні пізнавальні процеси та інтереси як основу навчальної діяльності. Таким чином, на першому етапі шкільного життя дитина підкоряється новим вимогам вчителя, які регулюють її поведінку у класі та вдома, а також починає цікавитися змістом навчальних предметів. Якщо дитина безболісно пройшла цей етап – вона добре була підготовлена до шкільних занять.

Тому перед учнями слід ставити систему завдань, яка з самого початку веде першокласників до інтелектуальних пошуків, вимагає пояснення знайдених способів дій. Завдяки тій активній розумовій діяльності діти можуть свідомо засвоїти потрібні знання та уміння. Тому особливо небезпечно на початку навчання вимагати від учнів простого запам’ятовування тих чи інших відомостей без розуміння їх необхідності та умов застосування. Інакше кажучи, в цьому випадку буде випущено з-під контролю важливий момент – початок формування у школярів пізнавальних інтересів до навчального матеріалу.

Процес навчальної діяльності має кілька загальних закономірностей. Насамперед необхідно, щоб викладач систематично залучав дітей до навчальних ситуацій, разом з ними знаходив та демонстрував відповідні навчальні дії, а також контроль та оцінку. Учні, в свою чергу, повинні усвідомлювати зміст навчальних ситуацій та послідовно відтворювати всі дії.

Таким чином, у молодшому шкільному віці спостерігаємо певну динаміку відносин дітей до навчання. Спочатку вони прагнуть до нього як до суспільно корисної діяльності взагалі, потім їх притягують окремі прийоми навчальної роботи, і нарешті, діти починають самостійно перетворювати конкретно-практичні задачі на навчально – теоретичні.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Вікова психологія / Г.С.Костюк. – К.: Рад.школа, 1976. – 268 с.

  2. Вікова та педагогічна психологія: Навч.посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.Огороднійчук та ін. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.

  3. Власова О.І. Педагогічна психологія: навч. посібник. – К. : Либідь, 2005. – 400 с.

  4. Мухина В.С. Детская психология: Учебник для студентов педагогических институтов. – М., 1985. – 326 с.

  5. Савчин М.В. Василенко Л.П. Вікова психологія: Навч. посіб. – К. : Академвидав, 2005. – 360 с.



Фільчакова Ганна,

магістрантка Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. н., доцент
ГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ
Серед пріоритетних напрямів сучасної педагогічної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола питань комп’ютерної підготовки майбутніх учителів, зокрема початкової ланки, які мають бути здатними не тільки на професійне викладання своїх навчальних дисциплін, а й представлення навчального матеріалу на високому художньо-естетичному, наочному рівні. Бурхливий розвиток ІКТ, впровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти, який передбачає підвищення інформаційно-комунікаційної компетентності всіх суб’єктів навчання, актуалізує фундаментальну підготовку майбутнього вчителя початкової школи в галузі застосування інструментарію комп'ютерної графіки в своїй професійній діяльності. Комп'ютерна графіка як засіб навчання розглядається в роботах Е. Єрофєєва, Ю. Дорошенко Г. Клочкової, М. Лапчика, Н. Орлової, С. Попової, М. Рагуліна, В. Якуніна та ін. “Комп'ютерна графіка – це спеціальна область інформатики, що вивчає методи та засоби створення й обробки зображень за допомогою програмно-апаратних обчислювальних комплексів. Вона охоплює всі види й форми представлення зображень, доступних для сприйняття людиною або на екрані монітора, або у вигляді копії на зовнішньому носії (папір, кіноплівка, тканина та інше)” [1, 7].

У практиці вчителя початкової школи часто використовується традиційний вид графічної діяльності, як малюнок крейдою на класній дошці. Нині в школу прийшли сучасні технічні засоби наочного навчання, що значно доповнюють методичний арсенал учителя, збагачують учбовий процес, удосконалюють наочність як специфічний, дієвий і незамінний засіб навчання всіх дисциплін. Так, використання проекційних апаратів, мультимедійних дощок, призначених для демонстрації на великому екрані ілюстрацій, малюнків, схем, графіків чи діаграм викликає більше пожвавлення навчальної діяльності, дає можливість частіше і ширше використати педагогічну майстерність для поліпшення результатів навчання. Разом з тим при впровадженні проекційної апаратури для показу навчального матеріалу зростає відповідальність учителя, встановлюються більш високі вимоги до його графічно-комп’ютерної підготовки.



Метою освоєння комп’ютерної графіки є розвиток інтелекту, логічного, алгоритмічного та конструктивного мислення студентів з одночасним опануванням основ сучасних комп’ютерних графічно-інформаційних технологій шляхом практичного навчання параметризації, графічної алгоритмізації та моделювання графічних об’єктів. Комп'ютерна графіка поєднує загальний вплив зображення зі змістовою деталізацією окремих його фрагментів, що дозволяє вчителю передати те, що неможливо передати учням на логічно-словесному рівні або за умов використання дошки та крейди. Створення зображення за допомогою графічного редактора на комп'ютері нагадує процес малювання фарбами або олівцями на папері. Малювання на комп'ютері має як ряд переваг, що полегшують створення будь-якого рисунка чи композиції, так і ряд недоліків, що утрудняють реалізацію поставлених завдань. Багатьох труднощів можна уникнути, дотримуючись простого алгоритму. Під алгоритмом побудови графічного зображення ми будемо розуміти послідовність елементарних дій, які необхідно виконати на етапі підготовки до малювання й безпосередньо в процесі створення зображення.

У рамках нашого дослідження навчання основ комп'ютерної графіки передбачає набуття майбутніми вчителями початкової школи досвіду з алгоритмізації створення графічних композицій, тобто використання визначеної послідовності дій при роботі з графічними електронними посібниками. Графічна алгоритмізація є системним поєднанням аналізу і синтезу зображення. Причому, спочатку відбувається структурно-якісний аналіз зображення, а потім – узгоджено-послідовний одинично-груповий синтез зображення. Структурно-якісний аналіз зображення передбачає спочатку виявлення його ієрархічної структури і елементного та/чи елементно-групового складу (виділення простих і складених графічних примітивів). А потім – якісний аналіз зображення, що полягає у виявленні геометричних властивостей (симетрія, подібність, дотик, паралельність, ортогональність, взаємне розташування тощо) елементів зображення та його окремих фрагментів.

Розроблений нами практикум має сформувати у майбутнього вчителя початкової школи цілісний науково-практичний світогляд з комп’ютерних графічно-інформаційних технологій та можливого їх ефективного застосування під час розв’язання різноманітних задач майбутньої педагогічної діяльності, надати необхідні знання та сформувати певні вміння та навички з комп’ютерної графіки.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Дорошенко Ю.О. Комп'ютерна графіка у старших класах: Навчально-методичний посібник / Ю.О. Дорошенко. – К. : Вид. дім “Шкільний світ”: Вид. Л. Галіцина, 2005. – 128 с.



Харченко Дарина,

cтудентка 2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: А.М.Крамаренко,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ КУРСУ ПРИРОДОЗНАВСТВО: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
У період шкільного дитинства, за сприятливих умов життя, інтенсивно розвивається інтелектуальна й емоційно-вольова сфера дитини, закладаються основи правильного відношення до предметів і явищ навколишнього середовища. Курс “Природознавство” в початковій школі відіграє особливо важливу роль в становленні особистості, розвитку та вихованні учня, а відтак, важливим є завдання добору доречних методів навчання для зацікавлення та активізації пізнавальної діяльності молодших школярів. У початковій школі діти вперше знайомляться зі світом знань про природу, і майбутнє їхнє ставлення до неї залежить від того, наскільки вони оволодівають цими знаннями, як у них буде виховано шанобливе та бережливе ставлення до природи [1, c. 176].

З даної проблеми важливими є дослідження учених-класиків (О. Герд, М. Скаткін, І. Лернер, К. Ягодовський та ін.) та вчених сучасності (Т. Байбара, О. Біда, П. Підкасистий, В. Паламарчук, В .Паламарчук та ін.).

Метою цієї роботи є висвітлення теоретичного підгрунття засобів навчання, які використовуються при вивченні природознавчого курсу. Для втілення поставленої мети використовуються такі методи дослідження, як теоретичний аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної, аналіз навчально-методичної літератури.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. На сучасному етапі розвитку шкільної практики при вивченні курсу “Природознавство” розроблені і широко використовуються різноманітні методи навчання. В сучасній дидактиці виділяють кілька класифікацій методів. Найбільш поширеною у викладанні курсу “Природознавство” є класифікація методів за джерелом передачі і сприймання інформації, до неї відносяться: словесні, наочні та практичні методи [2, c. 203].

Словесні методи застосовують з метою розвитку пізнавальної активності, логічного мислення школярів і засвоєння ними інформації, що викладає вчитель, до них належать: бесіда, розповідь, опис, пояснення.

Мета застосування наочних засобів – збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів. Наочні методи включають ілюстрування (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми) та демонстрування (демонстрація дослідів, натуральних об’єктів тощо) [3, c. 168].

Використання практичних методів пов’язане з активною діяльністю органів чуття, трудовою діяльністю учнів, з розвитком їхньої загальної трудової активності. Серед практичних засобів навчання виділяють роботу на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці, роботи пов’язанні з розпізнаванням природних об’єктів, спостереження з наступним реєструванням явища, проведення експерименту (розв’язання питання за допомогою досліду).

Отже, виконанню різноманітних навчально-виховних завдань, формуванню позитивних рис особистості молодшого школяра, вихованню любові до природи, праці сприяє використання різних методів навчання. У практичній діяльності педагога словесні, наочні та практичні методи тісно взаємопов'язані, тому завданням вчителя початкової школи при викладанні природознавства є пошук оптимального поєднання цих методів, не припускаючи необґрунтованого превалювання одних і нехтування іншими.


ЛІТЕРАТУРА

1.Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: навч. посіб. [для вчителів почат. класів і студ. пед. ф-тів] / Т.М. Байбара – К.: Веселка, 1998. – 246 с.

2.Біда О.А. “Я і Україна” та сільськогосподарська праця: методика викладання (теоретичні основи): навч.-метод. посіб. [для студ. пед. ф-тів вищ. навч. закл. та класоводів] / Біда О.А., Прокопенко Л.І., Бугакова Л.О. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – Черкаси: Вид-во ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2007. – 516 с.

3.Крамаренко А.М. Методика викладання освітньої галузі “Людина і світ”: навч. посіб. [для студ. вищ. пед. навч. закладів напряму підготовки 6.010102 “Початкова освіта"] / А.М. Крамаренко. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – Донецьк: вид-во “Ноулідж” (донецьке відділення), – 2010. – 296 с.



Чайка Анжела,

студентка 3 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Ніконенко Т.В.,

старший викладач (БДПУ)


ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Впровадження ігрової технології у практику початкової школи має важливе значення, оскільки через гру дитина засвоює найрізноманітніший пізнавальний зміст, вона дає змогу виходити за межі засвоєного, набувати нових знань, самоудосконалюватися, творити власну особистість.

Положення про гру як метод навчання й виховання учнів, виняткову її цінність для дитини та необхідність цілеспрямованого використання в школі знаходимо в працях таких видатних педагогів, як П. Блонський, М. Демков, Л. Коваль, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Швацький та ін. [1, с. 111].

Великий педагог А. Макаренко розглядав гру як могутній засіб навчання і виховання волі, колективізму і практичних навичок:"... Дитяча організація повинна бути проникнута грою. Врахуйте, що мова йде про дитячий вік, у нього є потреба в грі і її потрібно задовольнити, як дитина грає, так вона і буде працювати" [2, с. 98].

В. Сухомлинський підкреслював: "Без гри нема і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається животворний потік уявлень, понять про оточуючий світ. Гра – це іскорка, яка запалює вогник допитливості і зацікавлення" [3, с. 177].

Мета дослідження. Проаналізувати можливості використання дидактичної гри, як засобу навчання математики в початковій школі.

У навчально-виховному процесі початкової школи найбільш поширеними є дидактичні ігри, які є творчою формою навчання, виховання й розвитку школярів. Вони розвивають спостережливість, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати в процесі навчання.

У початковій школі дидактичні ігри впроваджуються на уроках різних типів та в їх системі. Так, на уроці пояснення нового матеріалу в процесі ігрової діяльності можна практикувати дії дітей з групами предметів або малюнками. На уроці закріплення матеріалу використовувати ігри на відтворення набутих знань, елементарних умінь. На уроках математики доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не вимагає від учителя великих затрат часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів – запам’ятовування громіздких правил та записів у зошитах [3, с. 116].

Крім того, перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь кожного учня класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Наведемо приклад. Гра "Намалюй більше" ( 1 клас )

Програмний зміст: розпізнання геометричних фігур, порівняння форми оточуючих предметів з відповідними геометричними фігурами як еталоном.

Обладнання: набір геометричних фігур, картки з зображенням предметів, аркуші білого паперу, прості олівці.

Хід гри. Учитель дає кожному учневі геометричну фігуру. Діти мають знайти на картках предмети схожі на отриману геометричну фігуру, й намалювати їх. Хто більше намалює предметів, той одержить приз. Діти виконують завдання на папері простими олівцями. Аналогічну гру можна провести усно. Для ускладнення її варто запропонувати школярам, щоб вони пригадали й намалювали предмети, не демонструючи їх малюнків. Ця гра спрямована на розвиток спостережливості учнів, вона вчить їх розпізнавати геометричні фігури в їхньому оточенні.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації бажано на кожному уроці. Це особливо стосується першого класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притупляється їхня увага, набридає одноманітність. У цьому випадку доречно буде використовувати ігрові ситуації, віршовані математичні задачі.



Отже, гра – це засіб пізнання дитиною дійсності. Дидактична гра робить математику цікавою, легкою, доступною, показує її практичну значимість в побутовому житті дитини, активізує її пізнавальну діяльність. Математичні ігри – це той інструмент, за допомогою якого відточується розум дитини, розвиваються його пізнавальні сили, нахили і здібності. В ігровій діяльності найповніше розкриваються індивідуальні особливості кожного учня. Вони дають змогу вчителю привернути увагу учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Коваль Л.В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч. – метод. посіб. / Л. В. Коваль. – Донецьк : ТОВ "Юго – Восток, Лтд", 2006. – 225 с.

  2. Сайт Вчитель вчителю, учням та батькам [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://teacher.at.ua/publ/14-1-0-611

  3. Сухомлинський В. Вибрані твори : в 5 т. / Василь Олександрович Сухомлинський ; ред. кол. О.Г. Дзеверін, В. З. Смаль, М. М. Грищенко та ін. – К. : Рад. шк., 1977. – 280 с.



Шандрацька Катерина,

студентка 3 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. н., доцент


ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
У процесі роботи, навчання чи отримання потрібних відомостей з Інтернету все частіше виникає потреба опрацювання текстів іноземною мовою. До недавнього часу проблему перекладу практично неможливо було вирішити без втручання фахівця – перекладача. Сучасний же ринок програмного забезпечення пропонує для автоматизації перекладу різні програми – словники та перекладачі.

Метою нашого дослідження є аналіз існуючих електронних перекладачів на предмет доречного і методично правильного їх використання вчителями початкової школи.

Проблема автоматичного перекладу з’явилася майже одночасно з появою перших ЕОМ і донині залишається актуальною. Інтерес до машинного перекладу постійно зростає практично прямо пропорційно росту обсягів повідомлень і всеможливих матеріалів, які доводиться читати іноземними мовами. Різні описи, інструкції, електронна пошта, Інтернет-сайти, – все це потрібно перекладати якісно та швидко. Саме для вирішення цих завдань існують програми-перекладачі. Тут доречно відзначити, що часто виникає плутанина, і перекладачем називають будь-яку програму для перекладу слів. Разом з тим за допомогою системи машинного перекладу перекладається весь текст, на відміну від електронних словників, за якими отримується тільки переклад окремих слів [1].

Більшість програм-перекладачів і електронних словників є ліцензійними. Якщо потреба у перекладі виникає доволі рідко, то купувати та встановлювати на свій комп’ютер спеціальне ліцензійне програмне забезпечення недоцільно. В таких випадках можна використовувати безкоштовні он-лайн словники та служби перекладу текстів. До популярних програм-перекладачів та систем автоматичного перекладу належать:



Prompt XT http://www.promt.ru, http://www.e-promt.com.ua, http://perevod.uaportal.com

Pragma http://www.trident.com.ua, http://translation.trident.com.ua/uk

Proling Office – http://www.prolingoffice.com

Google перекладач – http://translate.google.com.ua/

Google Translate – це сервіс компанії Google, за допомогою якого можна автоматично перекладати слова, фрази та web-сторінки з однієї мови на іншу. В системі Google використовується власне програмне забезпечення для перекладу на основі статистичного машинного перекладу. З вересня 2008 підтримуються й переклади українською мовою. Користувач вводить текст, поданий мовою оригіналу, та вказує мову, якою цей текст потрібно подати.

Що стосується програмних засобів для перекладу, які використовуються в Україні, то до найбільш поширених відноситься програма Pragma. Більшість урядових установ в Україні, великі індустріальні та фінансові компанії, загальноосвітні школи, а також приватні особи в Україні є користувачами цієї програми. Багаторічний досвід досліджень і розробок в галузі машинного перекладу втілено в останньому проекті Pragma версії 6.х. Оцінити якість перекладу можна за матеріалами web-сайту (http://www.trident.com.ua/uk/translation/on-line/) на вкладинці Переклад відповідно обравши Онлайн перекладач.

У разі, коли потрібно здійснювати переклад переважно з української мови на російську і навпаки, зручно користуватися програмою Плай, яка є складовою пакета ПроЛінг Офіс. Крім самого електронного перекладача, до складу пакета входить програма Рута – програма перевірки правопису в українських та російських текстах, а також українсько-російський та російсько-український словник Уліс. Програма легко вбудовується у стандартні додатки пакета Microsoft Office та надає можливість перекладати безпосередньо у вікні документа текстового процесора MS Word.

Разом з тим, жодна програма-перекладач не компенсує повною мірою брак власних знань. На сьогодні знання іноземних мов вже не є привілеєм людей, які навчаються у спеціалізованих школах, відвідують курси чи стажуються за кордоном. Комп’ютерні технології допомагають опанувати іноземну мову та сприяють її практичному застосуванню. Вони дають можливість поглиблювати свої знання самостійно, а не лише на уроках іноземної мови; використовувати додаткові можливості навчання, зокрема за допомогою дистанційних курсів; отримувати додаткові навчальні матеріали мовою оригіналу; користуватися програмами-перекладачами, електронними словниками, зокрема, в режимі он-лайн; обговорювати різні питання через індивідуальне спілкування електронною поштою або на електронних форумах відповідною іноземною мовою.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Франчук Н.П. Комп’ютерний переклад // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наук. праць / Редрада. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – № 8(15) – С. 164-168.



Шатіло Дар’я,

студентка 2 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: А.М. Крамаренко,

к. пед. н., доцент (БДПУ)


ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ І ПОНЯТЬ ПРО ПРЕДМЕТИ

ТА ЯВИЩА ПРИРОДИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
Сучасний рівень вимог суспільства до початкової школи обумовлює необхідність якісного покращення навчально-виховного процесу. Одним із напрямків у розв’язанні цього завдання є формування дієвих природничих знань молодших школярів в умовах сучасних перетворень.

Даний процес є складним і багатогранним, який передбачає взаємозв’язок сприймання, осмислення, запам’ятовування і застосування засвоєного матеріалу.



Проблема формування і розвитку понять як у теорії методики, так і в практиці навчання природознавства – одна з найскладніших. Спроби вирішити її ми знаходимо в ряді методичних робіт таких авторів як Т. Байбара, О. Біда, С. Василенко, М. Войцехівський, І. Грущинська, Т. Нарочна та ін.

Уявлення – відтворення пам'яттю образів, сприйнятих у минулому предметів і явищ [2, c. 118]. Дані уявлення в молодших школярів можуть утворюватися на основі словесних описів учителя або власного попереднього чуттєвого сприймання.

За Т. Байбарою, етапами утворення уявлень є: чуттєве сприймання ознак, властивостей, взаємозв’язків об’єкта, усвідомлення його суті та словесне вираження; запам’ятовування змісту й відтворення за допомогою пам’яті [1, c. 65].

Поняття являють собою більш складні узагальнення, які відбивають найістотніші ознаки і властивості цілої групи предметів або явищ, тобто їх сутність [2, c. 118].

Так, у розвитку наукових понять виділяються два етапи.

Перший – від чуттєво-конкретного сприймання до абстрактних понять, а другий – від абстрактного до загального в мисленні.

Даний етап здійснюється за схемою: відчуття – сприймання – уявлення – абстрактне поняття.



Сутність його полягає у тому, що пізнання молодшими школярами предметів і явищ навколишнього світу розпочинається суб'єктом із чуттєвого сприймання їх зовнішніх властивостей, сторін і зв'язків. При цьому спочатку відбувається виявлення постійних ознак і відволікання від тимчасових, випадкових. Далі здійснюється аналіз емпірично-чуттєвих (зовнішніх) характеристик і виділення серед них суттєвих. Це один важливий бік цього етапу. Наступний – полягає в синтезі зовнішніх безпосередньо сприйнятих, але суттєвих ознак і утворення абстрактного поняття.

Другий етап являє собою перехід від окремих емпіричних понять до конкретних загальних.

Головне у цьому процесі – це не повернення до чуттєво-конкретних об'єктів, а утворення конкретного загального поняття в мисленні, тобто теоретичного поняття [1, c. 71].

У процесі формування найпростіших уявлень і понять у шестиліток на уроках з курсу “Природознавство’’ необхідно застосовувати такі логічні операції, як порівнювання, узагальнення, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Доцільно використовувати й дидактичні ігри.

Слід відзначити, що цей процес формування уявлень і понять має продовжуватися й під час прогулянок та екскурсій. Лише за такої умови у молодших школярів можливо сформувати предметну природознавчу компетентність.

Отже, уявлення і поняття про предмети та явища природи у молодших школярів є основою набуття ними ґрунтовних знань з курсу “Природознавство’’. Саме тому важливим є питання методики їх формування в умовах модернізації початкової освіти.
ЛІТЕРАТУРА

1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: навч. посіб. [для вчителів почат. класів і студ. пед. ф-тів] / Тетяна Миколаївна Байбара. – К. : Веселка, 1998. – 246 с.

2. Крамаренко А.М. Методика викладання освітньої галузі “Людина і світ’’: навч. посіб. [для студ. вищ. пед. навч. закладів напряму підготовки 6.010102 “Початкова освіта’’] / Алла Крамаренко. – [2-е вид. перероб. і допов.] – Донецьк: вид-во “Ноулідж’’ (донецьке відділення), 2010. – 394 с.

Шмаргальова Ганна,

магістрантка Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,



к. пед. н., доцент
ЕЛЕМЕНТИ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ

В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
У зв'язку з інтенсивним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) тема автоматизації документообігу стала однією з найважливіших для навчальних закладів різних рівнів. Нині документообіг в Україні має наростаючу тенденцію переходу від паперової до електронної форми. Все більша кількість електронних документів здобуває офіційний статус і стає повноцінною заміною фізичних джерел. Ефективність такого переходу очевидна: крім спрощення техніки виготовлення, копіювання й редагування документа, прискорюється й сам процес документообігу, якщо підключити до цього сучасні комп’ютерні комунікації [1]. Будь-яка освітня установа постійно стикається з великим потоком документообігу. Вчителі щодня виконують десятки маніпуляцій по відбору й упорядкуванню потрібних даних, складанню всілякої звітності. Актуальність переходу на безпаперові технології роботи, впровадження систем електронного документообігу (СЕД) зумовили вибір теми магістерської роботи. В межах нашого дослідження розглядаються методико-технологічні аспекти забезпечення електронного документообігу в початковій ланці освіти. Метою цієї публікації є виділення елементів документообігу в діяльності вчителя та технологій їх електронного представлення.

Документи підготовки і проведення уроків. Урок є основною формою організації навчальної діяльності в сучасній початковій школі України. Кожен педагог має володіти загальними підходами до моделювання уроків різних типів. На допомогу йому прийдуть засоби ІКТ, які дозволять технологізувати та інтенсифікувати даний процес. Поурочний план-конспект уроку за формою може бути довільним, але згідно традиційних вимог має відбивати: мету уроку, його структуру, методи, організаційні форми і дидактичні засоби, які використовуватимуться на уроці, необхідний навчальний матеріал, домашнє завдання. Для автоматизації створення конспектів уроків можливо використовувати шаблони, створені заздалегідь. Замість того, щоб створювати структуру конспекту уроку з нуля, можна використати заготовки-шаблони із наперед визначеними макетом сторінки, шрифтами, полями та стилями. Залишиться відкрити шаблон і заповнити його текстом та інформацією, які мають міститися в цьому документі. Демонстраційні, роздаткові, контролюючі матеріали оформлюють у вигляді окремих файлів з обов’язковим посиланням на них в тексті конспекту уроку. За допомогою гіперзв’язків здійснюється поєднання за тематичною чи календарною ознакою розрізнених файлів у єдиний електронний посібник з гіпертекстовою структурою.

Документи оцінювання і контролю навчальних досягнень. Контроль та оцінювання стимулює навчання і впливає на поведінку учнів. Впроваджувані нині інтенсивні методи навчання ведуть неминуче до нових пошуків у галузі підвищення якості й ефективності педагогічного оцінювання навчальних досягнень і удосконалення його існуючих форм і методів. Використання засобів ІКТ дозволить реалізувати систему контролю успішності і оформлення його результатів, розвантажуючи при цьому роботу вчителів. На сучасному просторі освіти вже з’явилися різні реалізації електронних журналів вчителя і щоденників учня. Ведення цих документів у електронній формі – це спроба прийти до єдиного інформаційного простору школи, у якому були б об’єднані вчителі, адміністрація, учні та їхні батьки. Основною перевагою електронного журналу є: автоматизація рутинних обчислювальних процесів (обчислення підсумкових балів, рейтингу); виконання об’єктивного тематичного і підсумкового оцінювання; складання і друк відомостей відвідуваності, успішності, рейтингу; графічна візуалізація будь-яких даних журналу; можливість прогнозування успішності окремих учнів і класу в цілому; надання доступу учнів, батьків і адміністрації до результатів навчання в ході педагогічного процесу; високий рівень захищеності всіх даних журналу за умови дотримання правил інформаційної безпеки. Для оцінювання навчальних досягнень молодших школярів з урахуванням специфіки кожного навчального предмета може використовуватися комп’ютерний тестовий контроль знань. В електронному варіанті зручно представляти будь-які види тестових завдань: вибір відповіді із набору запропонованих варіантів (єдиного або кількох); вписування (введення з клавіатури) відповіді (чисте або заповнене текстом поле) – відкрите тестове завдання; встановлення відповідності між елементами двох списків; встановлення правильної послідовності (дій, операцій, дат тощо); вибір фрагмента запропонованої графічної ілюстрації і т. ін. Оформлення всіх зазначених типів електронних документів здійснюється засобами пакету MS Office, зокрема, в середовищах текстового процесора MS Word і табличного процесора MS Excel.
ЛІТЕРАТУРА

1. Матвієнко О. В. Основи організації електронного документообігу: навч. посіб. / О. В. Матвієнко, М. Н. Цивін. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 112с.


ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
Авєтіс’янц Наталя,

студентка 7 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник:О.В.Мартиненко,

к.пед. н., доцент (БДПУ)
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ

НА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХОРЕОГРАФІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У сучасних умовах модернізації національної освіти і науки, реалізації Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, реформування вищої школи відповідно до положень Болонської конвенції особливого значення набувають питання підготовки висококваліфікованих фахівців різних галузей. У зв’язку з цим зростають вимоги до процесу розвитку й удосконалення професійно важливих якостей студентів у період їх навчання у вищих навчальних закладах.

Проблема підвищення рівня підготовки випускників вищої школи є предметом досліджень А. Алексюка, В. Андрущенка, М. Євтуха, І. Зязюна, Н. Ничкало, О. Падалки, Л. Сущенко та інших. Наукові дослідження вказують, що результатом цілеспрямованого процесу підготовки є готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності, сутність якої трактується вченими як цілісний прояв особистості, комплекс необхідних знань, умінь, навичок і здібностей, результат професійної освіти й виховання, соціальної зрілості особистості.

Останнім часом опубліковано низку наукових праць, що висвітлюють проблеми формування готовності фахової підготовки майбутніх педагогів-хореографів, керівників хореографічних колективів (Л. Андрощук, О. Бурля, С. Забредовський, О. Таранцева, Т. Средюк, М. Рожко, Ю. Ростовська). Досліджуючи проблеми професійної підготовки фахівців з хореографічного мистецтва, науковці наголошують на важливості теоретико-методичного і фізичного (виконавського) аспектів, професійно-педагогічної спрямованості, психолого-педагогічних основ навчання, розвитку професійно важливих здібностей, використанні диференційованого підходу, активізації самостійної роботи студентів. Так, Т. Сердюк вивчала проблему формування художньо-естетичного досвіду майбутнього учителя хореографії в дослідженнях С. Забредовського та О. Таранцевої розкривалися особливості формування фахових умінь майбутніх учителів хореографії засобами українського народного танцю. О. Бурля зробила змістовну характеристику основних компонентів професійно-педагогічної діяльності керівника дитячого хореографічного об’єднання та розробила практичні рекомендації щодо вдосконалення педагогічно-хореографічної підготовки майбутніх вчителів хореографії. У науковому дослідженні Л. Андрощук визначено умови формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії (демократичний характер педагогічного процесу, застосування інтерактивних технологій навчання, творча атмосфера, креативний стиль діяльності викладача, створення моделі індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії, застосування методики реалізації процесу формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії; наявність позитивної мотивації, професійних здібностей, віри студента в себе, особистісної свободи, творчої самоактуалізації, професійних знань, умінь і навичок); обґрунтовано класифікацію стилів діяльності (емоційно-творчий, творчо-індивідуальний, творчо-інтелектуальний, творчо-імпровізаційний стилі). Наукові праці М.Рожко присвячені обґрунтуванню педагогічних умов, спрямованих на удосконалення процесу формування пластичної культури майбутніх вчителів хореографії.

Не зважаючи на досить широкий спектр наукових досліджень, присвячених проблемі формування готовності майбутніх учителів хореографії (керівників дитячих хореографічних колективів) до професійної діяльності, питання застосування інтерактивних методів та форм розкриваються авторами поверхово.



Мета дослідження: на основі аналізу наукової та навчально-методичної літератури визначити інтерактивні підходи (форми, методи) до підготовки спеціалістів у ВНЗ, виділити та експериментально перевірити інтерактивні методи педагогічного впливу на формування професійної підготовки майбутніх учителів хореографії.

Результатом цілеспрямованого процесу підготовки студентів спеціальності “Хореографія” є готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності вчителя, яка розглядається дослідниками (О.Бурля, Т.Сердюк) як складне соціально-психологічне утворення, основу якого складають позитивне ставлення до професії, наявність професійно важливих якостей особистості, певна структурність професійних знань, умінь та навичок, а також почуття відповідальності за результати своєї діяльності.

Результати психолого-педагогічних досліджень (О. Вербицький, О. Дубасенюк, П. Щербань) свідчать про ефективність інтерактивного навчання, спрямованого на активізацію пізнавальної діяльності студентів за допомогою організації взаємодії і спілкування між студентами, студентами і викладачем, студентами і вчителем хореографії (керівником дитячого хореографічного колективу). Застосування інтерактивних технологій, що дійсно передбачають суб’єкт-суб’єктну взаємодію допомагає підготувати студентів до творчої роботи, виступає засобами розвитку й корекції будь-яких психологічних властивостей та якостей особистості [1]. До активних методів навчання науковці відносять: інтерактивні, проблемні, методи імітаційно-рольового моделювання, аналіз професійних ситуацій.

На основі аналізу різних підходів до інтерактивного навчання студентів, ми визначили методи, які, на наш погляд, могли значно підвищити рівень професійної підготовки студентів спеціальності Хореографія. До них ми віднесли: роботу в малих навчальних групах, дискусії, навчальні ігри, педагогічні тренінги та ін. Дані методи навчання виконують дидактичні (формування теоретичних знань, практичних умінь і навичок), виховні (формування навчальної діяльності ініціативності, почуття групової єдності, відповідності за власний внесок і розв’язання загальногрупових завдань), розвивальні (формування логіки педагогічних доказів, особистісних якостей майбутніх фахівців), професійні функції (становлення професійної позиції професійно-педагогічного мислення, спілкування, творчості майбутніх педагогів).

З метою активізації навчання майбутніх вчителів хореографії, ми застосовували педагогічні технології групової і колективної взаємодії, до яких відносяться навчальні ігри. Науковці визначають навчальну гру як системний спосіб моделювання різних управлінських і виробничих ситуацій, що має за мету навчання особи і групи прийняттю рішення, як спосіб відтворення в навчальній діяльності рольових функцій і установок для моделювання процесу прийняття рішень, можливих взаємовідносин, характерних для конкретної професійної діяльності майбутнього фахівця.



Аналіз наукових джерел з історії та теоретичних аспектів використання навчальних (дидактичних, ділових, рольових) ігор дозволив визначити їх класифікацію за різними ознаками: за цільовою спрямованістю; за ступенем закритості або відкритості; за наявністю або відсутністю у сценарії конфлікту; за ступенем участі студентів у підготовці ділової гри; за тривалістю; за способом створення та подолання проблемних ситуацій; за дидактичними цілями у сфері використання [3]. У сучасній педагогіці застосовуються різні модифікації навчальних ігор: імітаційні (імітується конкретна діяльність), операційні (допомагають розв’язанню педагогічних задач), рольові (розробляється модель ситуації, розподіляються ролі). Характерними особливостями навчальних ігор є відсутність шаблону (імітаційна природа гри), мобілізація творчого потенціалу студентів у процесі реалізації різних ігрових ситуацій, умовність уявленої ситуації і реальність дій по вирішенню конкретних завдань; моделювання актуальних життєвих і професійних ситуацій, які потребують від студентів швидких конкретних дій, реальних емоцій і прагнення до змагання; рольова детермінованість мовної поведінки студентів; привабливість ролі і її соціальної значущості в суспільстві, орієнтація на майбутню професійну діяльність. При проведенні начальної гри ми використовували основні принципи її організації, які були сформульовані О. Вербицьким [2].

Навчальні ігри для студентів-хореографів ми розділити на соціально-побутові та професійні. Метою використання в процесі підготовки студентів спеціальності “Хореографія” соціально-побутових ролей є розвиток комунікативних вмінь та навичок, організаторських здібностей, ініціативності, відповідальності та інших якостей особистості, удосконалення культури поведінки у соціально-побутовій сфері життєдіяльності. Тобто, вміння вести діалог, презентувати свої творчі роботи, популяризувати хореографічне мистецтво серед населення тощо.

Професійні навчальні ігри спрямовані на формування у студентів навичок і вмінь професійної хореографічної та педагогічної діяльності. Наприклад, вміння методично грамотно та доступно пояснити дітям виконання того чи іншого руху, своєчасно застосувати той чи інший метод навчання, вирішити конфліктну ситуацію в колективі (між дітьми, батьками, дітьми і батьками), вміння обґрунтовано підійти та пояснити колективу вибір солістів, вміння вести діловий діалог з адміністрацією та батьками вихованців.

Ми також визначили, що в процесі підготовки майбутніх вчителів хореографії доцільно використовувати педагогічний тренінг, який є проміжною ланкою для переведення педагогічної теорії в інструмент практичної діяльності. Ми розробили систему вправ для набуття педагогічних умінь, навичок, розвитку педагогічних здібностей і застосовували її у відповідності до рівня професійної готовності студентів, їх індивідуальних можливостей, якостей, здібностей та умінь. Під час асистентської практики ми поетапно включали розроблені нами вправи у зміст практичних занять з Теорії та методики сучасного танцю. Даний метод забезпечив розвиток у студентів професійного та творчого мислення, діалогічного спілкування, аналітичних вмінь, здатності розв’язувати завдання, максимально наближені до професійних.

Висновки: У процесі експериментального дослідження ми довели, що в професійній підготовці студента-хореографа педагогічного вузу актуальним є використання інтерактивних методів навчання (ігрового моделювання у вигляді системи професійно спрямованих навчально-рольових ігор, а також ситуацій та епізодів з проблемами реальної дійсності). Ми визначили, що для успішного впровадження в навчальних процес навчальних ігор та педагогічного тренінгу доцільно дотримуватись наступних організаційно-педагогічних умов: наявність банку ділових ігор та вправ педагогічного тренінгу; наявність відповідного ігрового поля; володіння викладачем (керівником гри, тренінгу) методикою їх організації та проведення; позитивна взаємодія учасників гри (тренінгу) та їх активна творча позиція; відповідність гри (тренінгу) тематиці курсу та дидактичним цілям практичного заняття.


Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> stud tez
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів
stud tez -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   23




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка