Міністерство освіти І науки України Департамент освіти І науки Полтавської облдержадміністрації Полтавське територіальне відділення ман україни Миргородське районне наукове товариство учнів «Мала академія наук»


РОЗДІЛ 2. ГАСТРОНОМІЧНІ ДЕТАЛІ В ГОГОЛІВСЬКІЙ ПОЕМІ «МЕРТВІ ДУШІ»



Скачати 97.82 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації19.11.2018
Розмір97.82 Kb.
#64979
1   2

РОЗДІЛ 2. ГАСТРОНОМІЧНІ ДЕТАЛІ В ГОГОЛІВСЬКІЙ ПОЕМІ «МЕРТВІ ДУШІ»
2.1.Деталі їжі та напоїв у творі

Образи їжі традиційні для всієї світової літератури. Розмову про них можна починати, звернувшись до стародавньої літератури, в якій вони відігравали важливу роль. У біблійних сюжетах ми також зустрічаємо образи їжі. Пройшовши через століття дані мотиви знайшли продовження в творах Н.В.Гоголя.

У критичних відгуках В. Бєлінського читаємо: «Я нітрохи не дивуюсь, так як дехто, що Гоголь майстер робити все з нічого, що він уміє зацікавити читача пустими, зовсім незначними подробицями...» [6]. У А. Бєлого зустрічаємо подібне зізнання: «Але Гоголь же як ніхто вживав багато зусиль на опорядження кожної деталі, кожної дрібниці. Нема в його тексті жодної випадкової подробиці, жодної даремно виголошеної персонажами репліки» [7, 424].

Г.А. Гуковський писав про зв’язок середовища і характеру в реалістичному мистецтві загалом і про важливу роль деталі в створенні образу в творчості Гоголя зокрема. Інші дослідники творчості письменника (А. Білецький, В. Прозоров, Ю.Манн та інші) також згадували про образи їжі.

У свою чергу, Ю.В. Манн в монографії «Поетика Гоголя» робить декілька зауважень: «Обращает на себя внимание полная необычность еды» , «Гоголь серьезно пользуется гастрономическим сравнением… Сравнение направлено против пиршественного максимализма, причём не в его исторической, первобытной, «богатырской», а в современной «помещичьей» форме в пределах «образа еды» есть своё развитие масштаба, есть своя эволюция, когда более цивилизованный, развитый, утончённый уровень противопоставляется уровню неразвитой и первобытной жизни» [35, с. 9, 14].

Аналізуючи художню деталь у поемі Гоголя неможливо не звернути увагу на таку яскраву деталізацію їжі у творі. Уже з перших сторінок твору нам стає зрозуміло, що образам їжі автор відводить важливе місце в поемі.

Художня деталізація їжі є одним з лейтмотивів поеми. Гастрономічні смаки і нахили гоголівських поміщиків з «Мертвих душ» є важливою характеристикою, засобом розкриття характерів, одним із способів авторської оцінки та «інструментом» символізації їх образів. Починаючи з перших сторінок, у творі детально описується, що їли й пили персонажі твору. Уже в першому розділі поеми читач дізнається, які страви зазвичай подавали в трактирах, адже своє прибуття в губернське місто NN Чічіков починає саме з відвідування одного з таких закладів, тут йому на обід були подані: «разные обычные в трактирах блюда, как-то: щи с слоёным пирожком, нарочно сберегаемым для проезжающих в течение нескольких недель; мозги с горошком, сосиски с капустой, пулярка жареная, огурец солёный и вечный слоёный сладкий пирожок, всегда готовый к услугам»[14, с. 45]. Автор так смачно перераховує страви, ніби сам чекає того моменту, коли Чічіков почне їх куштувати. Але позиція автора явно іронічна, занадто вже багате меню, навіть для дуже голодної людини. Близький до народних уявлень про їжу, Гоголь ставиться до неї з повагою, але різко відокремлює ситість і об’їдання. Герой же, настільки ситно пообідав, закінчив день, «накушавшись чаю», «порцией холодной телятины, бутылкою кислых щей»[14, с. 55].

Подорожуючи від одного поміщика до іншого, головний герой в першу чергу опиняється за столом. Дана художня деталь може свідчити як про гостинність людей на Русі, так і про перебільшену роль їжі в житті гоголівських героїв. Діловим переговорам з купівлі-продажу передує пишне застілля. Розповідь будується таким чином, що кожна виокремлена автором «їстівна» деталь відображає риси характеру того поміщика, з яким обідає Чічіков.

Об’єктом зосередженості уваги в поемі Гоголя неодноразово стає їжа та напої. За словами Ранчіна А.М., «У гастрономічному пласті «Мертвих душ» виділяються пари персонажів: Манілов – Плюшкін і Коробочка – Собакевич» [41].

Тільки в гостях у Манілова і у Плюшкіна Чічіков не проявляє інтересу до обіду. У будинку Манілова їжа наче замінена словом, бесідою –Павло Іванович обмежується сумнівної якості «духовною їжею»: «Господар дуже часто звертався до Чичиковаі з словами: «Ви нічого не їсте, ви дуже мало взяли». На що Чичиков відповідав щоразу: «Красно дякую, я ситий, приємна розмова краще всякої страви». У дійсності страви на обіді подаються, і їжа згадана: дружина Манілова Лізонька «сіла за свою супову чашку», син Фемистоклюс жує хліб і ледь не упускає краплю з носа в суп, другий син, Алкід, «почав ... гризти баранячу кістку, від якої у нього обидві щоки лисніли жиром». Однак меню не деталізовано, а куштування їжі гостем не описано.

В експозиційній характеристиці подружжя Манілових куштування їжі присутнє. Незважаючи на те, що минуло більше восьми років їх подружжнього життя Гоголь пише: «… из них всё еще каждый приносил другому или кусочек яблока, или конфетку, или орешек …» [14, с. 85], і говорив зворушливо-ніжним голосом, що виражало досконалу любов: «Разинь, душенька, свой ротик, я тебе положу этот кусочек» [14, с. 85].

У Плюшкіна ж Чічіков їжею погребував. Якщо Коробочка, Ноздрьов і Собакевич не цураються тілесного, задоволень плоті і їх хвороба полягає в нерозвиненості та відсутності духовного начала, то у Манілова духовне начало здрібніло, а у Плюшкіна воно жахливо перекручено .

Однак за ознаками їжі, Плюшкін не тільки співвіднесений з Маніловим, але і протиставлений йому, як, втім, і всім іншим поміщикам першого тому. Перша з двох деталей, нижче аналізованих, − не їжа, а знак їжі.

У Плюшкіна і реальна їжа, будучи зіпсована, набуває суто віртуальні, семіотичні властивості. У нього є «мармуровий позеленілий прес з яєчком нагорі» і паска, яку колись привезла Плюшкіну старша дочка Олександра Степанівна і якою він хоче почастувати Чічікова. Протухле яйце виступає як знак гріховності. А паска перетворилася на сухар. Отже, деталі, пов’язані з символікою Воскресіння, поставлені в семантичний ряд гниття, вмирання. У зв’язку з цим істотно, що прізвище гоголівського персонажа може бути зрозуміле як похідна від лексеми «плюшка»; відповідно, сам Плюшкін представлений як подоба засохлої паски, як «сухар», омертвілий душею. Цікаве використання при характеристиці Плюшкіна гастрономічної метафорики, не випадково Гоголь підбирає такі слова: «Одинокая жизнь дала сытную пищу скупости, которая, как известно, имеет волчий голод и чем более пожирает, тем становится ненасытнее ...»[14, с. 156]. «Плюшкин в этой характеристике — единственный из помещиков, который «не ест», но которого «едят», «съедают» его собственные пороки», − зауважує Ранчин А.М. у своїй роботі [41].

  Навідміну від попередньої пари Коробочка і Собакевич істинні і навіть надмірні гурмани (особливо Собакевич). Відповідно, якщо вади перших двох мають скоріше духовний характер, то в інших скоріше «плотський» характер.

Коробочка  запропонувала Чічікову «грибки, пирожки, скородушки, шанишки, прягли, блины, лепешки со всякими припеками: припекой с луком, припекой с маком, припекой с творогом, припекой со сняточками» ;«Чичиков подвинулся к пресному пирогу с яйцом и, съевши тут же с небольшим половину, похвалил его. И в самом деле, пирог сам по себе был вкусен…



- А блинов? – сказала хозяйка.

В ответ на это Чичиков свернул три блина вместе и, обмакнувши их в растопленное масло, отправил в рот, а губы и руки вытер салфеткой»[14, с. 123].Було б спокусливо співвіднести частування млинцями зі словянською ритуальної трапезою по покійнику, причому в ролі небіжчика («мертвої душі») може виступати як господиня, так і гість або обидва персонажі. Перелік страв у даному випадку свідчить про хазяйновитість і винахідлиівість поміщиці. Під час чаювання Чічіков сам наливає «фруктовую» в чашку з чаєм. Дана сюжетна деталь говорить нам про те, що герой вирішив не церемонитися з хазяйкою.

Собакевич теж хлібосол і гурман, але він також і ласун. Застілля у Собакевича свідчить про те, що їжа є головним задоволенням і сенсом його життя. Описуючи закуску, що передувала обіду, автор наголошує натому, що гість і хазяїн закусили так, «как закусывает вся пространная Россия по городам и деревням»[14, с. 254]. За допомогою цієї деталі узагальнення, автор декількома словами неначе дає вичерпну характеристику всій Росії. Після закуски герої перейшли до їдальні, і тут у межах авторської уваги опиняється не стільки кількість і якість страв, стільки те, як їсть герой і як він розхвалює свою домашню кухню: «Щи, моя душа, сегодня очень хороши!»[14, с. 248]. Поглинається Собакевичем за обідом і старанно пропонована Чічікову «няня, відоме блюдо, яке подається до щів і складається з баранячого шлунка, начиненого гречаною кашею, мозком і ніжкам» − це контекстуально напівгротескний образ, фактично метафоричне зображення самого Собакевича, в якому шлунок складає все, а душа і думка заховані надзвичайно глибоко. Ранчин А.М. зазначає, що «шлунок немов огортає всього Собакевича, будучи його покровом, шкірою» [41].

Здатність Собакевича до поглинання їжі представлена ​​як риса воістину епічна. Пізніше, на прийомі у місті, Собакевич миттю з’їв осетра.

Вельми красномовне ставлення під час обіду Собакевича до дружини «серденько» і «душа». Слово, що позначає душу, ставиться в гастрономічний контекст, що створює ефект комічного оксюморона та має комічний ефект: душа Собакевича, в тілі самого господаря немов відсутня.

Показово і внутрішнє (не усвідомлюване самим Михайлом Семеновичем) протиріччя між гріхом обжерливості, якому він підкооряється, і ритуальної чистотою в їжі і перехрещенням рота. Однак ставлення до Собакевича ніяк не зводиться до сатири, відчуженості. Раніше, у зв’язку з обідом Чичикова в придорожньому трактирі, Гоголь зауважував, що «автор повинен зізнатися – дуже заздрить апетиту і шлунку такого роду людей». В описі обіду у Собакевича Гоголь активно використовує прийом гіперболізації і безліч подробиць. Незважаючи, що автор не вживає слова «куча», читачу зрозуміло, що своя «куча» є і в Собакевича – це «куча» їжі, різноманітних страв, кожна з яких вирізняється великими розмірами[20, 219].

До Гоголя ніхто в російській літературі не описував так детально розмаїття напоїв за обідами. Він також одним із перших зачіпає тему пияцтва та його результатів.

Характерну функцію виконують подробиці пригощання, запропонованого Ноздрьовим. Описуючи обід в його домі, автор підкреслює, що їжа не мала в його житті особливого значеня: «кое-что и пригорело, кое-что и вовсе не сварилось» [14, с. 223]. Однак довжелезний перелік напоїв, які підносилися до столу в домі Ноздрьова, далеко не випадковий: «Еще не подавали супа, он уже налил гостям по большому стакану портвейна и по другому госотерна, потому что в губернских и уездных городах не бывает простого сотерна. Потом Ноздрёв велел принести бутылку мадеры, лучше которой не пивал сам фельдмаршал»; «В непродолжительном времени была принесена на стол рябиновка, имевшая, по словам Ноздрёва, совершенный вкус сливок, но в которой, к изумлению, слышна была сивушища во всей своей силе»[14, с. 275].

Усі деталі в даному випадку говорять про пристрасть Ноздрьова до спиртних напоїв. В.І. Мацапура зазначає : «Разгаворы о винах занимают важное место в монологах Ноздрева, который любит рассказать о том, как он «покутил»[37, с. 36]. Розповідає він своєму гостю, мабуть, чи не найулюбленішу історію: «как начали мы, братец пить…»;«Веришь, что я один в продолжение обеда выпил семнадцать бутылок шампанского!»[14, с. 278] − вихваляється Ноздрьов Чічікову.

Слова чиновників перемішуються з їжею. Незрозуміло, вони говорять, заїдаючи, чи їдять, говорячи, «заедая дельное слово рыбой или говядиной, обмакнутой нещадным образом в горчицу»[14, с. 256]. Якщо напочатку поеми описи їжі викликають іронічну насмішку, то у фіналі – відразу. Яскраво передають настрій фіналу твору слова Ранчина: «Насыщающиеся герои мерзки, и особенно жутко становится оттого, что эти «свиные рыла» имеют право казнить и миловать, покупать и продавать крестьян, которые в большей мере достойны называться людьми, чем эти чревоугодники» [41].

Але зображення рясної трапези в «Мертвих душах» не зводиться до іронічного трактування і до зображення гріха обжерливості, хоча об’їдання Собакевича − це, звичайно, порок і гріх. Кожна художня деталь в зображенні обідів, їжі та напоїв, підібрана автором надзвичайно обережно, розкриває найменші тонкощі характерів головних героїв, дозволяє нам глибше заглянути в їхні душі, щоб зрозуміти, чому ж ці душі «мертві».



ВИСНОВКИ

Отже, дослідивши й узагальнивши необхідну інформацію з теми наукової роботи, зробимо наступні висновки.

Створення поеми «Мертві душі» Гоголь вважав найважливішою справою свого життя. Він працював над твором з великою вірою в свої творчі сили сімнадцять років. «Мертві душі» є вершиною його творчості. У поемі знайшли відображення найважливіші питання сучасності. Саме тому «Мертві душі» − завжди актуальний твір.

Поняття «поетичного» в поемі «Мертві душі» Гоголя не обмежене безпосереднім ліризмом і постійною присутністю автора в процесі дії, розповіді. Гоголь вказує на більше – на об’ємність задуму в цілому, на його універсалізм.

Автор залишився вірним ключовим властивостям свого генія, схильного до гіперболи, до поєднання реальної, низької правди з великою фантазією. На всіх сторінках поеми то тут, то там проглядають риси миколаївської Росії. В поемі б’є сильним струменем високої напруги жива діалектика Гоголя, його постійна потреба протиставляти життя смерті – мертвим паскудникам – глибоко заховане в них живе начало.

Словосполучення «мертва душа» для Гоголя – те, чого не може і не повинно бути, тому що якщо душа є, значить вона жива. Але назва поеми має елементи гри з читачем. Вона може бути роз’ясна як в переносному, так і в прямому значенні. В прямому – як своєрідний художній засіб (оксиморон – поєднання непоєднуваного), коли мова іде про «мертві душі» Коробочок, Ноздрьових, Плюшкіних…; в прямому – як найменування душ кріпаків, які за ревізькими списками залишились живі.

Отже, поема перетворюється в осуд вад гоголівських героїв. Ця ідейна спрямованість поеми розкривається насамперед в системі образів.

В цілому, Гоголь зумів надзвичайно майстерно зобразити кожну рису зовнішності та характеру поміщиків, виражаючи і своє власне ставлення до них. Уся галерея образів відповідає тогочасному життю, порядкам, світогляду; образи доповнюють один одного, надають цілісності та яскравості.

У «Мертвих душах» є карикатурні і гротескні образи, комічні і сатиричні ситуації. Але поряд з пафосом заперечення присутній пафос ствердження. Задум поеми давав можливість намалювати широкомасштабне полотно, зобразити найрізноманітніші людські «портрети», які характеризуються дивовижною життєподібністю. Саме завдяки цьому поема М.В.Гоголя «Мертві душі» залишається безсмертною і завжди актуальною.

Поема Гоголя «Мертві душі» − твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм.У «Мертвих душах» Гоголь хотів показати хоч би з одного боку, але всю Русь.

Гоголь, завжди докладно описує побут героїв, не забуває згадати про їх чини. Чин особливо важливий. Визначення чину дійової особи підкреслює його характеристика. Що стосується деталі, то деталізація сцен у Гоголя особливого роду. Гоголь не прагне до деталізації побутових описів і епізодів. Гоголівський «побутовізму» дуже лаконічний. Швидкий гоголівський «малюнок», словесний живопис висловлював особливу гостроту бачення автора. Описи в поемі близьку до ефекту репортажу, створюють відчуття безпосереднього зіткнення з естетично необробленими реаліями. Отже, Гоголь у поемі «Мертві душі» постає перед нами майстром художньої деталі, яка різко підкреслює особливості персонажів, їх характеру, долі.

Деталі інтер’єрів у описах маєтків поміщиків вказують на ступінь їхньої «мертвотності». Функції даних деталей в поемі різноманітні: це і функції призупинення дії, функції конкретизації часу і місця дії, створення відповідного тла подій, функції психологічної характеристики героїв. Предмети у нашому розумінні відіграють роль своєрідних деталей, які, безумовно, необхідні для розуміння не тільки руху сюжету, а й розгадування тих символічних знаків-натяків, якими завуальована творчість Гоголя. Ми можемо спостерігати, якою задушевністю автороточує деталь, яка інколи постає як рівна по відношенню навіть до центрального образу. Та чи інша побутова деталь чи деталізаціяобставин, підвищуючись до рівня сюжетного елементу, створює нові можливості розвитку подій.

Геніальна сила портретних зображень, створених М.В. Гоголем, полягає в тому, що портрет для нього є ключем до внутрішнього світу героїв. Намагаючись випукло намалювати діючих осіб поеми, зробити так, щоб вони запам’яталися, Гоголь майстерно вимальовує зовнішні риси героя, його жести, манеру поведінки. Часте звернення Гоголя до деталей їжі та напоїв не випадкове, воно несе надзвичайне смислове навантаження. Разом з портретами, історіями життя, описами садиб, будинків, інтер’єрів, особливостями мови і манерами, образи їжі відображають риси характерів героїв. «Їстівні» деталі слугують для створення образів, а через них – розумінню ідеї поеми.

Для автора їжа, що заповнює не тільки шлунки героїв, але і все оточуюче їх середовище, є засобом зображеннядушевної пустоти персонажів, котрі зайняті тількизадоволенням своїх фізичних потреб. І саме тому вони достойні називатись«мертвими душами» значно більшою мірою, ніж ті, кого вони купують і продають.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Алексеев П. П. Эволюция жанра в «Мертвых душах» Н.В.Гоголя. Статья II [Текст] / П. П. Алексеев // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2009. – №2. – с. 3–13.

  2. Анненков П. В. Литературные воспоминания / Вступ. статья В. И. Кулешова; Коммент. А. М. Долотовой и др. – М.: Худож. лит., 1983. – 694 с.

  3. Андрієвська І. Д. Образ скнари в зарубіжнй та українській літературах. 10 клас [Текст] / І. Д. Андрієвська // Зарубіжна література в школі. – 2010. – № 20. – с. 32–35.

  4. Антокольский П.Г. Мертвые души: Вступительная статья к произведению Н.В. Гоголя «Мертвые души». – М.: Художественная литература, 1972. – 399 с.

  5. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М.: Искусство, 1986. – 445.

  6. Белинский В.Г. Собрание сочинений / Под ред. С.А.Венгерова [Электронный ресурс]/В. Г. Белинский. – Режим доступа: http://lib. ru/ LITRA/BELINSKIJ/ S_ VENGEROV. txt

  7. Белый Андрей. Мастерство Гоголя. – М.: МАЛП, 1996. – 315 с.

  8. Бочаров С. Г. О стиле Гоголя // Типология стилевого развития нового времени: Классический стиль. Соотношение гармонии и дисгармонии в стиле / АН СССР. Ин-т мировой лит.им А. М. Горького; Отв. ред. Я. Э. Эльсберг. – М.: Наука, 1976. – с. 409 – 445.

  9. Виноградов В. В. Язык Гоголя и его значение в истории русского языка // Виноградов В. В. Язык и стиль русских писателей. От Гоголя до Ахматовой: Избранные труды / РАН. Ин-т рус.яз. им. В. В. Виноградова; Отв. ред. А. П. Чудаков. – М.: Наука, 2003. – с. 54 – 96.

  10. Воропаев В. «Замкни речь пословицей»: Народно-поэтическая стихия в «Мертвых душах» Н.В. Гоголя [Текст] / В. Воропаев // Литературная учеба. – 1981. – №4. – С. 172–179.

  11. Гамаль Л. Екзистенціали М. Гоголя (Про душі мертві і живі) [Текст] / Л. Гамаль // Зарубіжна література. – 2003. – №11. – с. 2–4.

  12. Герасименеко О. У світі гоголівських героїв [Текст]/ О. Герасименеко // Комсомолець Полтавщини. – 1986. – № 2.

  13. Гетьманець М.Ф. Словник літературознавчих термінів /Гетьманець М.Ф. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2000. – 456 с.

  14. Гоголь Н. В. Мёртвые души: [поэма] / Николай Гоголь. – Москва: Художественная литература, 1969. – 388с.

  15. Гоголь Н. В. Собрание сочинений: В 7 т. – М.: Худож. лит., 1985. – Т. 5. Мертвые души: поэма / Коммент. С.И. Машинского. – 527 с.

  16. Гоголь Н. В. Статьи и материалы / Редкол. М. П. Алексеев и др. – Ленинград, 1954. – 395 с.

  17. Гоголь Н. В. Письма / Ред. В. И. Шенрока. – СПб.: А. Ф. Маркс, 1901. – с. 1- 4.

  18. Гуляєв Н. А. Теория литературы. Учебное пособие для ВУЗов / Н. А. Гуляев. – Владивосток: АСТ, 1985. – 271 с.

  19. Гуляк А. Деякі аспекти аналізу літературного твору / А. Гуляк. – Київ, 2000. – 161 с.

  20. Добин Е. Герой. Сюжет. Деталь. – М.: Советский списатель, 1962. – с. 215 – 305.

  21. Добин Е. Сюжет и действительность. Исскуство детали. – Л.: Советский писатель, ЛО 1981. – с. 311 – 363.

  22. Дудников А. В. Лингвостилистический анализ поэмы Н.В. Гоголя «Мертвые души» [Текст] / А. В. Дудников // Русская речь. – 1973. – №6. – с. 64–68.

  23. Збарский И. С. Внеклассная работа по литературе: пособие для учителя / И. С. Збарский, В. П. Полухина. – М.: Просвещение, 1980. – 208 с.

  24. Золотусский И. Горизонт без конца: К 175-летию со дня рождения Н.В. Гоголя [Текст] / И. Золотусский // Новый мир. – 1984. – №4. – с. 238–248.

  25. Егоров И. В. «Мертвые души» и жанр плутовского романа [Текст] / И. В. Егоров // Известия АН СССР. Сер. литература и язык. – 1978. – Т. 37, №1. – с. 31–36.

  26. Канигін Ю. «Мертві душі» й Україна [Текст]/ Ю. Канигін // Дніпро. – 1997. – № 1 – 2. с. 123 – 124.

  27. Карпенко О. І. Про зривання всіх і всіляких масок [Текст] / О. І. Карпенко // Радянське літературознавство. – 1984. – №4. – с.19.

  28. Кирилюк З. В.Гротескная картина российской действительности:О поэме Н. Гоголя «Мертвые души» [Текст] / З. В. Кирилюк // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2000. – № 4. – с. 37–39

  29. Кораблев А.А. Системология фольклорних и физиогномических аллюзий в «Мертвых душах». Гоголь и традиционная славянская культура. Двенадцатые Гоголевские чтения: Сб. статей по материалам Междунар. науч. конф., Москва. – Новосибирск: Новосиб. изд. дом, 2012. – с. 148 – 157.

  30. Кораблев А.А. История литературы в «Мертвых душах». Н.В. Гоголь и русская литература. К 200-летию со дня рождения великого списателя. Девятые Гоголевские чтения: Сб. докл. Междунар. науч. конф., М.: АНО «Фестпартнер» 2010. – с. 239 – 247.

  31. Купреянова Е. Н. «Мертвые души» Н.В. Гоголя. (Замысел и его воплощение) [Текст] / Е. Н. Купреянова // Русская литература. – 1971. – №3. – с. 62–74.

  32. Кожинов В. К проблеме литературных родов и жанров /В. Кожинов// Теория литературы: Основные проблемы в историческом освещении: Роды и жанры. – М., 1964. – Т. 2. – с. 39.

  33. Курилов А. С. Мертвые ли души у героев «Мертвых душ» [Текст] / А. С. Курилов // Русская словесность в школах Украины. – 2010. – № 5. – с. 48–52.

  34. Манн Ю. Как построены «Мертвые души»: [Из цикла «Уроки класики»] [Текст] / Ю. Манн // Литературная учеба. – 1984. – №3. – С. 157–166.

  35. Манн Ю. О жанре «Мертвых душ» [Текст] / Ю. Манн // Известия АН СССР. Сер. литература и язык. – 1972. – Т. 31, № 1. – С. 7–17.

  36. Манн Ю. Заметки о поэтике «Мертвых душ» [Текст] / Ю. Манн // Литература в школе. – 1967. – №1. – с. 8–16.

  37. Мацапура В. «Мертвые души» Гоголя: правильно ли мы понимаем их? [Текст] / В. Мацапура // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2001. – № 4. – с. 35–38.

  38. Мацапура В.И. Н.В. Гоголь: художественный мир сквозь призму поэтики. – Полтава: Полтавський літератор, 2009. – с. 266 – 284.

  39. Мацапура В.И. О роли ифункциях «мелочей» в поэме Гоголя «Мертвые души» Н.В. Гоголь и русская литература. К 200-летию со дня рождения великого списателя. Девятые Гоголевские чтения: Сб. докл. Междунар. науч. конф., М.: АНО «Фестпартнер» 2010. – с. 239 – 247.

  40. Машинский С. Художественный мир Гоголя. – М.: Глобус, 1971. – 342с.

  41. Ранчин А.М. Что и почему едят помещики в поэме Н.В. Гоголя «Мертвые души» // Коды повседневности в славянской культуре: Еда и одежда. // Режим доступа:www. portal-slovo.ru

  42. Cмирнова-Чикина Е.С. Поэма Н.В. Гоголя «Мертвые души»: Комментарий: Пособие для учителя. – Л.: Просвещение, 1974. – 318 с.

  43. Теплінський М. В.Гоголівський сміх крізь сльози, матеріали до уроку за поемою «Мертві душі» [Текст] / М. В. Теплінський // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 4. – с. 27–37.

  44. Терц Абрам (Андрей Синявский). В тени Гоголя// Абрам Терц. Собрание сочинений: В 2 т. – М.: Старт, 1992. – Т. 2. – с. 3 – 336.

  45. Флоринский С. М. Учебное пособие для средней школы/ С. М. Флоринский. – М.: Просвещение, 1968. – 247.

  46. Халабаджах И. М. «Будьте не мертвые, а живые» [Текст] / И. М. Халабаджах // Русская словесность в школах Украины. – 2010. – № 2. – с. 29–34.

  47. Чалый Д. В. Из наблюдений над поэтикой «Мертвых душ» [Текст] / Д. В. Чалый // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. – 1984. – №4. – с. 20–25.

  48. Черных Ю.Н. Роль вещи в прозе Н.В. Гоголя// Микола Гоголь і світова культура (Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 185-річчю з дня народження письменника). – Київ – Ніжин, 1994. – С. 55 – 57.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс

Скачати 97.82 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка