Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад



Сторінка6/13
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Основні поняття та їх визначення


Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на використанні інформації, наданої експертами.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об’єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

Прогностиказагальнотеоретична наука, яка вивчає закономірності розроблення прогнозів, методи і способи прогнозування.

Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Учасники державного прогнозування економічного і соціального розвитку України – органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні документи (Кабінет міністрів України, Міністерство економіки України, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).
Тема 9. Програмування національної економіки

Сутність поняття «програма». Системний підхід у соціально-економічній політиці. Принцип емерджентності. Синергетичний ефект. Структурно-логічні елементи системного аналізу: ціль; методи досягнення цілей; визначення потреб у ресурсах і їхній розподіл; модель; критерії. Сутність стратегії соціально-економічного розвитку. Етапи формування стратегії: визначення суспільних потреб та інтересів; обґрунтування цілей; ранжування цілей; дерево цілей; концепція со­ціально-економічної політики. Державні пріоритети. Класифікація цілей. Стратегічні, тактичні, оперативні цілі. Соціально орієнтована ринкова економіка. Стратегія економічної та соціальної політики України.

Програмування національної економіки як явище в системі державного управління. Співвідношення понять «програма» і «план». Директивне та індикативне планування. Сутність реформування макроекономічного планування в Україні. Система програмних документів економічного і соціального розвитку в Україні. Сутність програмно-цільового методу планування. Державна цільова програма (ДЦП). Класифікація ДЦП. Зміст етапів програмно-цільового планування: відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню; формування та видача вихідного завдання на розроблення ДЦП; розроблення проекту ДЦП; затвердження ДЦП; реалізація ДЦП; звіт про виконання ДЦП. Організаційно-економічний механізм реалізації ДЦП.

Принципи розроблення програм економічного і соціального розвитку: цілісності, об’єктивності, науковості, гласності, самостійності, рівності, дотримання загальнодержавних інтересів. Система показників макроекономічних планів. Методи планово-економічних розрахунків. Система балансів, норм і нормативів. Схема балансів.

Державна програма економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР) як форма макроекономічного планування. ДПЕСР України в системі прогнозних, програмних та інших державних документів. Структура ДПЕСР України. Розділи і розрізи ДПЕСР України. Зміст ДПЕСР України на середньо- та короткостроковий періоди. Послідовність розроблення ДПЕСР.

Основні поняття та їх визначення


Балансовий метод планово-економічних розрахунків — метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується взаємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державна цільова програма — документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв’язання певних соціально-економічних проблем).

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаманний змішаній економіці.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Критерії ознаки або умови, за якими при порівнянні альтернатив розвитку одній з них надається перевага.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.

Нормативний метод планово-економічних розрахунків — метод, заснований на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів.

Принцип емерджентностіпринцип, відповідно до якого сукупний об’єкт аналізу має якості, непритаманні кожному з його складових, якщо їх розглядати ізольовано один від одного.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.

Синергетичний ефект ефект, що породжується не окремими складовими системи, а їхнім взаємозв’язком, спільними діями.

Системний підхід у соціально-економічній політиці цілісна методологія, сутність якої полягає у розгляді об’єктів будь-якої природи як багатокомпонентної системи, сукупності взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, що забезпечують свій внесок і вплив на результат функціонування.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

Ціль – бажаний стан системи або результат її діяльності.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка