Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка7/55
Дата конвертації20.09.2018
Розмір12.28 Mb.
#50034
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   55

6. Закріплення вивченого матеріалу.

Вправа «Бліц-ревю»

Вправа проводиться вчителем або заздалегідь підготованим учнем. Питання готуються до уроку. Модератор вправи (ведучий) ставить запитання з переліку (можливо не всі), жоден учень не залишає питання без короткої миттєвої відповіді. Після того, як учні відповіли, аудиторія проводить голосування, чи були відповіді цікавими, повними, відвертими тощо. Результати голосування залишаються на дошці.

  • Яким ти бачиш розвиток духовності людей на сучасному етапі?

  • Чи вважаєш ти, що суспільство деградує?

  • Стосовно кого або чого людина відчуває відповідальність?

  • Чи впливає духовний стан окремої людини на духовний стан загалу? Як? Наведи приклад.

  • Чи може духовний стан суспільства відбитися на окремій особі?

  • В чому проблема духовного занепаду людини?

  • Чи повинен бути взірець для наслідування, щоб відбувався розвиток?

  • Назвіть, хто є для тебе взірцем для наслідування? Чому?

ІІІ. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Підведення підсумків уроку

2. Рефлексія

Вправа «Гарячий мікрофон»

Сьогодні на уроці

  • я був здивований тим, що…

  • і дізнався про те,що…

  • мені сподобалося….

  • я зрозумів, що….

  • я відчув, що…

  • я думаю, що і надалі я…

3. Домашнє завдання.

Кожен учень отримує цитату відповідно до теми уроку. Завдання: підготувати невеликий твір-роздум до змісту цитати.

Людина людині – підтримка, якщо знає свої обов’язки. Стацій Цецилій

Добро існує там, де його постійно творять. Владислав Гжещик

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром. Апостол Павло (Рим, 12, 21)

Добро за вказівкою – не добро. Іван Тургенєв

Щоб повірити в добро, треба почати робити його. Лев Толстой

Дві речі наповнюють душу усе більш новим і усе більш сильним здивуванням і благоговінням – це зоряне небо наді мною і моральний закон в мені. І. Кант

Урок 7

Мета уроку: Обов’язки людини щодо ближнього.

Справедливість. Лояльність і коректність.

Християнська справедливість.

Мета уроку: навчити учнів розуміти важливість обов’язків людини щодо ближнього; поширити зміст понять «справедливість», «лояльність» і «коректність»; заохотити до роздумів над способами прояву християнської справедливості; розвивати в учнях вміння аналізувати зміст Біблійних, літературних джерел з огляду на актуальність проблеми; виховувати бажання чинити морально і прагнути до самоудосконалення .
Тип уроку: комбінований
Очікувані результати:

Після цього уроку учні повинні знати і вміти:

  • визначати необхідність і душевну корисність виконання обов’язків людини щодо ближнього;

  • наводити приклади прояву справедливості, лояльності та коректності у стосунках між людьми та протилежні їм дії в стосунках;

  • розуміти зміст поняття «християнська справедливість» (на прикладах зі Святого Письма);

  • давати належну оцінку власним думкам, прагненням, діям, що відображують відношення до прояву християнської справедливості.

Біблійна основа: «За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти Краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі» (Повт.Зак 16,20); «Люди лихі справедливості не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють» (Припов.28,5); «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мф.22,39)

Обладнання: Біблія, словник, картки з текстами.

Міжпредметні зв’язки: історія, література, мистецтво.

Література до уроку:

Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Київ: Ірпінь, 2003.

Кузик Б.М., Литвин Л.І. Благовіст – православна етика. Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2009.

Рогова О.Г. Основи благочестя (електронний підручник). – Діпропетровськ, 2009.

Самарянка (публіцистичне видання) №№ 3-4 \ 2013.

Собори наших душ. 6-й випуск. – Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2004.

Янушкявічус Р., Янушкявічене О. Основи благочестя: бесіди з етики для старшокласників. – Київ: 2005.



Хід уроку

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

1. Організаційний момент:

Привітання. Створення доброзичливої психоемоційної атмосфери в класі.



Слово вчителя

Вітаю вас, шановні учні, в нашій лабораторії. Саме так можна назвати цей клас, який під час уроку перетворюється на місце для пошуку відповідей на складні питання, а їх перед нами ставить життя. А воно є не рівною дорогою або накресленою прямою лінією – ні, життя можна порівняти з мереживом, в якому перетинаються дивним чином, людські долі, взаємовідносини, емоції, почуття. Уявіть собі майстриню, яка плете це мереживо: скільки уваги та часу вона приділяє тому, аби її витвір став гарним, вишуканим. Чи стала майстриня одразу майстринею, звісно, що ні – потрібно було багато часу і терпіння, уваги та пошани до того, хто знається на справі краще… Так, і ми з вами є тими майстрами, хто створює своє життя, неначе мереживне плетіння. Що ж є важливим у цій справі? Дізнаємося з ваших роздумів за актуальними цитатами минулого заняття.


ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

  1. Перевірка домашнього завдання

Учні зачитують твори-роздуми за поданими цитатами.

Слово вчителя

Ваші роздуми добре ілюструють, що неможливо жити, не виконуючи моральний обов’язок. Ми не можемо не визнати необхідність і душевну корисність виконання обов’язків щодо ближнього. А тому у стосунках із людьми маємо виявляти і справедливість, і лояльність, і коректність.



  1. Актуалізація опорних знань

Вправа «Власний погляд»

Учням пропонується об’єднатися в кілька груп, які визначать коло актуальних питань уроку. Матеріалом для роботи є картки з підготовленими текстами за тематикою заняття. Завдання: висловити власне ставлення до поданої якості (потрібно\не потрібно, маю в собі\не маю в собі)

Жертва – добровільна відмова (за власним бажанням, без примусу) від чогось свого на користь іншого.

Самопожертва – готовність пожертвувати самим собою, своїм життям, своїм здоров’ям, своїми інтересами, заради того, щоб допомогти іншим. Людина жертовна відмовляється від гарного і доброго для себе, щоб зробити добре іншому. Особу ніхто не примушує так робити, вона сама визначає, що це треба робити на користь і на благо іншого.

Герой – людина, яка скоїла хоробрий вчинок заради іншого. Герою не лячно ані за себе, ані за своє здоров’я. Він знає, що його життю загрожує небезпека, і тим не менш він допомагає.

Подвиг – дуже сміливий вчинок заради інших, вчинок героя. Серце героя має жевріти добротою, співчуттям, сміливістю і любов’ю до ближнього.

Піклування – це така поведінка, коли людина прагне зробити іншому краще через увагу та турботу.

Піклуватися (про когось) - це означає, уважно і дбайливо ставитись до іншого, доглядати за ним і робити так, щоб йому було б добре.

Почуття обов’язку – людина із середини відчуває і розуміє, що вона має зробити потрібне і корисне для інших. Людину ніхто не примушує поводитися красиво, але почуття обов’язку із серця підказує їй, що вона має для інших зробити важливе, потрібне і гарне.

Відповідальна людина – така, в якій сильно розвинуте почуття обов’язку. Вона завжди самостійно (без примусу і нагадувань) намагається виконати свій обов’язок перед іншими. Завдяки своєму почуттю обов’язку вона всіма силами прагне чинити правильно, гарно, добре.

Чуйність – прояв особистості, коли людина гарно розуміє і відчуває настрій і бажання іншого. Чуйна людина уважно, з переживанням і співчуттям ставиться до інших. Чуйна людина одразу відчуває, що комусь важко і погано, розуміє, приймає близько до серця його турботи і біди.

Ввічливість – це доброзичлива риса, що виявляється у спілкування людини з іншими. Ввічливі слова і вчинки потрібні для того, щоб люди менше сварилися, ображалися і гнівалися один на одного. Ввічлива людина пропонує мирне співіснування. Ввічливість примиряє людей. Ввічливими словами людина демонструє, що вона миролюбна і вважає за краще добрі стосунки.

Щирість – слова і поведінка людини відповідають її внутрішнім почуттям, думкам, бажанням. Щиро (думати, говорити, бажати) – це чинити без обману, по-справжньому. Поруч з щирістю – прямота й відвертість: людина не хитрує, не приховує правду, а діє чесно і прямо.

Справедливість - правильне, об'єктивне, неупереджене ставлення до когось, чого-небудь. Людські стосунки, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам.



Лояльність – прояв такої поведінки, при якій людина тримається в межах законності, терпимо, коректно, доброзичливо.

Коректність – прояв поведінки і ставлення особистості, що тактовно та ввічливо поводиться з людьми.

Вправа «Визначаємо головне»

Учням пропонується прочитати невигадану історію з життя та визначити, як у цій оповіді відобразилися якості із попередньої вправи.

Маленькі історії великого життя

Письменник і лектор Лео Бускаглія одного разу розповідав про змагання, яке він мав судити. Метою змагання було знайти найлюблячу і дбайливу дитину. Переможцем став 4-річний хлопчик, чий сусід, людина похилого віку, нещодавно втратив дружину. Коли хлопчик побачив, як дідусь плаче, він прийшов до нього у двір, сів до нього на коліна і просто сидів там. Коли мама потім спитала його, що він сказав дідусеві, хлопчик відповів: «Нічого. Я просто допомагав йому плакати».

3. Мотивація навчання

Слово вчителя

Неможливо жити разом із ближніми і не визнавати необхідність і душевну корисність виконання обов’язків людини щодо ближнього. Дії хлопчика із «Маленьких історій великого життя» - яскраве тому підтвердження. Цікаво було б дізнатися, якими діями, словами і думками ви наповнили б наступні поняття та категорії.



Вправа «Під практичним кутом»

Учням пропонується наосліп вибрати ту чи іншу якість і проілюструвати історією з життя її прояв. «Банк цінностей» можна оформити як скриньку із кольоровими папірцями з назвами якостей. У банку – коректність, лояльність, щирість, справедливість, тактовність, ввічливість, чуйність, піклування, відповідальність, почуття обов’язку, дбайливість, жертва, самопожертва.
4. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів.

5. Засвоєння та усвідомлення нових знань.

Слово вчителя

Ми прекрасно розуміємо, які якості чинять співіснування людей мирним і доброзичливим. Це – правила життя. Але ці правила людство отримало у Заповідях Божих.

Вправа «Біблійна мудрість»

Учні мають пояснити, як вони розуміють окремі заповіді.

Обов’язки людини щодо ближнього

5-а заповідь: «Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі»
(П'ята заповідь вимагає від дітей не тільки поваги, покірності і слухняності у ставленні до батьків, але також любові, ніжності, турботи про батьків, збереження їх репутації; вимагає, щоб діти були для них допомогою і розрадою в похилому віці).

6-а заповідь: «Не вбивай» (Вихід 20:13).
Бог є джерелом життя, тільки Він Один може дати життя, воно є святим даром Божим. (Людина не має права забирати його, тобто вбивати. Творець має певний задум про кожну людину, відібрати життя ближнього - значить втручатися в Божий план. Позбавити себе життя або іншого - значить спробувати стати на місце Бога.
Всі дії, що скорочують життя, дух ненависті, помсти, злісні почуття - є також вбивством. Такий дух, поза всяких сумнівів, не може приносити людині щастя, свободу від зла, волю до добра. Дотримання цієї заповіді передбачає розумне шанування законів життя і здоров'я. Той, хто скорочує свої дні, веде нездоровий спосіб життя, звичайно, не здійснює прямого самогубства, але робить це непомітно, поступово.
Життя, яке було дароване Творцем, є великим благом, і його не можна бездумно марнувати і скорочувати. Бог бажає, щоб люди жили повнокровним, щасливим життям).


7-а заповідь: «Не чини перелюбу»
(Шлюбний союз - початкове встановлення Творця Всесвіту. Започатковуючи його, Він мав певну мету - зберегти чистоту і щастя народу, прославити фізичні, розумові і моральні сили людини. Щастя у взаєминах можна досягти тільки тоді, коли увага зосереджена на особі, якій віддаєш себе, свою довіру і відданість протягом усього життя.
Забороняючи перелюб, Бог сподівається, що ми не будемо шукати нічого іншого, крім повноти любові, надійно захищеної шлюбом).


8-а заповідь: «Не кради»
(Ця заборона має на увазі як явні, так і таємні гріхи. Восьма заповідь засуджує викрадення людей, работоргівлю і загарбницькі війни. Вона засуджує крадіжку і грабіж, вимагає безумовної чесності в самих незначних життєвих справах. Вона забороняє шахрайство в торгівлі, і вимагає справедливого розрахунку з боргами, або ж у видачі заробітної плати. Ця заповідь говорить про те, що всяка спроба отримати вигоду за рахунок чийогось невігластва, слабкості або нещастя записується в небесних книгах як обман).

9-а заповідь: «Не свідчи неправдиво на ближнього твого»
(Всяке навмисне перебільшення, натяк чи наклеп, розраховані на те, щоб зробити помилкове або уявне враження, або навіть опис фактів, що вводять в оману - є брехнею. Цей принцип забороняє всяку спробу зганьбити репутацію людини необґрунтованими підозрами, лихослів'ям або плітками. Навіть умисне замовчування правди, яке може зашкодити іншим, є порушенням дев'ятої заповіді).

10-а заповідь: «Не жадай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого... нічого, що у ближнього твого»
(Бажання придбати власність сусіда - означає зробити перший самий страшний крок до злочину. Така людина ніколи не може знайти задоволення, бо завжди хтось буде володіти чимось таким, чого у нього немає. Людина перетворюється в раба своїх бажань й використовує людей і любить речі, замість того, щоб любити людей і використовувати речі.
Десята заповідь вражає корінь усіх гріхів, застерігаючи від себелюбних бажань, які є джерелом несправедливих вчинків. «Велике надбання - бути благочестивим і задоволеним» (1 Тим 6:6).


Екскурс в історію і філософію

Інформацію надають старшокласники, які заздалегідь опрацювали матеріал і підібрали до нього коментар з тематики уроку. Завдання для решти класу: законспектувати ті частини доповіді, в яких є ілюстрації прояву обов’язків людини до інших людей, їх необхідність та душевну корисність.

Спаситель говорив своїм слухачам: «Будьте досконалі, як досконалий Отець Ваш Небесний!» (Мф. 5:48). Згідно цим словам істинний християнин все своє життя повинен мати бажання до духовного зростання. Але для цього недостатньо тільки вірувати в Бога та Його Одкровення, тому що «… і демони вірують та тремтять» (Іак. 2:19). Життя християнина повинне узгоджуватись з його вірою, тому він повинен мати в собі ще й любов, і робити добрі справи. Без цього віра, за словами ап. Іакова, буде подібною мертвому тілу (2:14,26). Як тіло, яке втратило душу, втрачає життя, так і віра, не осяяна любов’ю, втрачає всякий сенс, Як душа оживляє тіло, так і любов, або добрі справи оживляють віру. Ці справи, за словами Христовими (Іоан. 7:17), переконують християнина в тому, що вчення Божественного Одкровення, є вчення істинне, тому він повинен вірити йому.



Але, якщо любов, або християнські справи оживляють віру, то з іншого боку, віра надає любові силу. Без віри любов не зможе бути постійною, і ніколи не підніметься до самопожертви, яка з’являється тільки завдяки вірі в Спасителя.

Є люди, яким невідомі внутрішні компроміси, вони не опустять планку вимог – ні до себе, ні до інших. Євангельський ідеал вони готові відстоювати будь-якою ціною, навіть своїм життям…

Таким був Іоанн Златоуст.

Ще в четвертому столітті у святителя було враження, що він проповідує людям, для яких християнство – лише модний одяг. З гіркотою говорив він про благополуччя християн: «Ніхто не розуміє, не відчуває небезпеки – безпека породжує недбалість, розслаблює й присипляє душі, а диявол умертвляє поснулих… З числа стількох тисяч не можна знайти більше ста таких, що прагнуть спасіння, і навіть у цьому я сумніваюся». Ніби про наш час говорить святий! Його слово, прекрасне і владне, з глибини століть звернене до кожного з нас. І найчастіше це слово – про вічну красу добра, про моральне благородство і духовну досконалість.

Про життя й безкровне мучеництво святителя – мова окрема. Зараз же пропонуються фрагменти бесід про любов до ближнього:

«Ніщо так не ображає Бога, як недбальство про спасіння ближніх. Тому Він ознакою учнів Своїх поставив любов. Бо той, хто любить, обов’язково піклується про добробут того, кого любить. Отже, будемо триматися цього шляху, бо шлях цей – що нас, робить наслідувачами Христовими й по можливості – подібними Богу. Господь запропонував нам такі умови стосовно ближніх, які не є складними. То ж усе, чого тільки бажаєте, - каже Він – щоб чинили вам люди, те саме, чиніть їм і ви (Мв. 7, 12). Хочеш, щоб у тебе не крали? Не кради сам. Хочеш бути в почестях? Поважай інших сам. Хочеш отримати милість? Чини милосердя сам. Хочеш, щоб тебе любили? Люби сам. Хочеш не чути про себе поганого? Не говори нічого такого сам.

Нехай кожен поміркує із самим собою, як він чинить по відношенню до самого себе, - так само нехай чинить по відношенню до ближнього. Будьмо піклуватися про спасіння. Це – не нижче мучеництва: не відмовлятися від жодних страждань для спасіння багатьох, ніщо так не бажане Богу. Як ганьблення ближніх повертається передусім на самих ганьбителів, так і добро, зроблене ближнім, приносить радість передусім тим, хто його чинить. Будемо любити один одного, щоб таким чином показати любов до Бога, Котрий любить нас. У людей так буває, що коли ти полюбиш когось, то інший озброюється проти тебе. А Бог, навпаки, вимагає щоб ти разом із Ним любив подібних собі. Любов людська сповнена заздрощів і ревнощів, а любов Божа вільна від усіх пристрастей. Тому Бог хоче, щоб хтось розділяв із Ним любов. Люби разом зі Мною, каже Він, тоді і Я ще більше любитиму тебе. Ось слова того, хто безмежно любить! Якщо ти, каже, любиш тих, кого Я люблю, то з цього я бачу, що й Мене ти любиш щиро.

Ми можемо уподібнитися Богові тим, що будемо любити всіх, навіть ворогів, а не тим, що здійснюватимемо знамення; тому що й Богу ми дивуємося хоча й тоді, коли Він творить чудеса, але набагато більше тоді, коли Він являє любові милосердя. Якщо ми любимо Христа, то не будемо робити нічого, що може образити Його, але доведемо свою любов дієво. Нагодуємо Його голодного, напоїмо Його спраглого. Подай Йому лише чашу холодної води – Він і це прийме, тому що Він любить тебе; дарунки тих, кого любиш, якими б малими вони не були, видаються великими тому, хто любить. Любов, яка має Христа за свою основу, тверда, постійна, непереможна, ніщо її розірвати не здатне: ні наклепи, ні небезпеки, ні смерть, ні щось інше подібне. Хто любить таким чином, хоча б і терпів тисячу поразок за свою любов, не залишить її. Бо хто любить за те, щоб його любили, той – якщо трапиться з ним прикрість – розірве любов свою; а хто поєднаний тією любов’ю, ніколи не залишить її. Тому що апостол Павло сказав: ніколи любов не перестає (1 Кор. 13,8).

Тому хто так любить, той не зважає ні на рід, ні на батьківщину, ні на багатство, ні на взаємну любов до себе, ні на інше щось подібне. Але хоча б його ненавиділи, ображали, умертвляли, - не перестає любити, маючи достатню причину для любові – Христа. Бо і Христос такими же чином любив ворогів невдячних, кривдників, ганьбителів, ненависників, котрі не хотіли дивитися на Нього, віддаючи перевагу дереву й камінню - любив їх найвищою любов’ю, подібної до якої не можна знайти. Бог говорить: ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх (Ін. 15,13). Дивися, як Він піклується і про тих, котрі розіп’яли Його й котрі стільки люті виявили над Ним! Так казав Він про них Отцю: відпусти їм, бо не знають, що чинять вони (Лк.23, 34), - і після цього послав іще до них учнів. Отже, подбаємо й ми про таку любов і будемо дивитися на неї, щоб зробившись наслідувачами Христовими, удостоїтися й тутешніх, і майбутніх благ благодаттю й людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа.

Чи можливо, скажеш ти, любити ближнього, як самого себе? Якби цього не здійснювали інші, то ти справедливо міг би думати, що це неможливо, якщо ж здійснювали, то вочевидь, що в нас не буває цього через нашу недбалість».


Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя

Скачати 12.28 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   55




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка