Міністерство освіти І науки України Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису савченко людмила леонідівна


ДОДАТОК Б.2 Конспект заняття з українознавства



Сторінка13/14
Дата конвертації11.09.2018
Розмір2.48 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

ДОДАТОК Б.2
Конспект заняття з українознавства

«Український національний одяг.

Сорочка – вишиванка»

(старша група)

Мета: поглибити і розширити знання дітей про український національний одяг, розвивати інтелектуальний і творчий потенціал дошкільнят, виховувати позитивне ставлення та повагу до національних традицій, звичаїв, культури України, формувати почуття громадянськості та бажання глибше вивчати і берегти надбання культурно-духовної спадщини нашого народу.

Учити створювати аплікативні візерунки за мотивами оздоблення національного одягу вишивкою. Удосконалювати вміння складати геометричні форми способом обривання і розривати одержані кружечки навпіл. Формувати вміння бачити красу виробів народних майстрів. Виховувати інтерес до мистецтва рідного краю.



Матеріал: вірші, пісні, легенди, зразки вишиванок, форма «сорочки» білого кольору, кольоровий папір, олівці, фарби, пензлі, клей, серветки, ножиці.

Хід заняття

Діти йдуть, співаючи пісню «Справжній друг»

Дружба віддана не зламається

Не розклеїться від дощу і хуг.

Друг в біді не полишить

Щирим словом втішить

Ось такий він незрадливий

Справжній друг

Ми посваримось і помиримось

«Не розлий вода» - кажуть всі навкруг.

В день чи в ніч негожу

Друг мені допоможе.

Ось такий він незрадливий

Справжній друг

Вихователь. Зараз, люба дітвора,

У нас цікава буде гра.

І дівчатка, і хлоп’ята

Дуже люблять мандрувати

Вирушаємо ми нині

У подорож до бабусиної скрині.



Діти. Добридень, бабусю!

Бабуся. Добридень, діточки мої милі! А куди це ви йдете?

Діти. Ми хочемо довідатися чимало цікавого про свій край, народні традиції та звичаї.

Бабуся. То сядьте відпочиньте трохи.

Діти. Дякуємо. А що це ви робите?

Бабуся. Оце чепурю оселю, – зараз онуки прийдуть Тарасик і Даринка.
(Бабуся повагом підійшла до скрині)

Бабуся. Це мій найдорожчий скарб. Його подарувала мені мати, а матері її мати, а тій у спадок привіз батько. У нас здавна існує звичай: дівчина, перш ніж вийти заміж, має розжитися на скриню, наготувати рушників, сорочок, вишиванок, тому матері й бабусі привчали дітей змалку до праці, рукодільництва.
Стукають у двері. З’являються онуки Тарасик і Даринка в українському вбранні, вітаються. Тарасик і Даринка пропонують дітям розповісти про свій одяг.

Вихователь викликає кількох дітей, і ті розповідають, у що діти вдягнені, називають предмети, порівнюючивбрання и зі своїм
Вихователь підсумовує:

- Молодці, діти. На нашій Даринці святковий національний одяг:



Сорочка-вишиванка – це довга сукня з довгими широкими рукавами, оздоблена вишивкою. Вишивкою оздоблюється горловина (комір), перед (пазуха), верхні частини рукавів (вставки), вузенькою смужкою облямівкою вишивають рукава біля зап’ястків. Обов’язково вишивають у сорочці нижній край сорочки – поділ.

Про сорочку можна сказати: «Рукава як писанка, а личко як маків цвіт», «У наших хазяйок по сто сорочок, а у мене одна та й біла щодня»



Запаска– буває двох видів.

1. Це чотирикутний шматок тканини із зав’язками на верхніх кутах. Такі запаски одягають по дві зразу: одну спереду, другу ззаду, але щоб з обох боків було видно сорочку.

2. Суцільний шматок тканини, яким обгортається стан, але так, щоб кінці його сходились спереду.

Поверх запаски одягають попередницю – поясний жіночий одяг, пошитий з декоративної тканини з мереживом, обшитий шнурком.



Плахта – верхня спідниця, кольорова, вишита, краї її по боках розходяться.

Намисто – найкраща прикраса у шість ниток.

Взуття – червоні (святкові) та чорні (буденні) чобітки, черевики.

Жіноче вбрання голови – для дівчат – вінок, для жінок – хустки. Хустки та вінок оберігали від негоди, палючого сонця, від хвороб і пристрітів.

Красиво, правда? Здавна славилися українські матері вмінням вишивати. І їхні діточки були, як квіточки – гарні та веселі.



Даринка. Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні –

Одягайся, дочко.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму.

Швидко одягнуся.

Підійду і обніму

Я свою матусю.



Вихователь. Та хіба тільки сорочка прикрашає українських дівчаток? Як надінуть наші дівчатка нову спідничку, барвистий віночок із гарними яскравими стрічками, то заграє усмішка і підуть вони у веселий танок.
Танець зі стрічками

Вихователь. Якщо принесли стрічки, то подивимося, які дівчата вправніші в руках.
Гра «Хто скоріше складе стрічку»

Вихователь. А чому засумував Тарасик? Так, ми ще не роздивилися його вбрання. Погляньмо, у що ж він вдягнений. Так, і в нього Сорочка-вишиванка, яка заправляється у широкі сукняні або шовкові шаровари яскравого кольору (червоні, сині, зелені). Поверх сорочки одягався жупан. Взуття – чоботи. Пояси, які носили чоловіки, були шовкові. Головні убори: шапка, картуз, капелюх. Тарасик декламує віршик про себе.

Я українець!

Всім говорю сміло

І любити свій народ –

То велике діло.

Сорочку одягаю, тата і маму звеселяю,

Кожен день її ношу і здоров’я бережу.

Вихователь. Так, діти, споконвіку тому, хто носить вишиту сорочку, вона дає сили, оберігає від злого ока. Діти, а чому дитячу сорочку прикрашають яскравими барвистими кутасиками.

– Не знаєте… А я вам розкажу легенду, яку мені розказувала старенька бабуся.



Легенда

Давним-давно в одному селі жила страшна люта відьма. Дуже вона не любила дітей. Як погляне на когось своїм нечистим оком, відразу відбирає здоров’я, дитині робиться погано. І жила у тому селі бабуся, у якої був унучок Тарасик. Дуже вона його любила. І своїми роботящими, дбайливими руками з великою любов’ю вишила для Тарасика сорочку вишиванку. І прикрасила її барвистими, різнокольоровими кутасиками. Дуже сподобалася хлопчикові сорочка.

І ось одного разу в неділю вбрався Тарасик в сорочечку і вийшов з хати. І зустрівся віч-на-віч із злою відьмою. Поглянула вона на нього своїм нечистим оком, і ніщо не врятувало б дитину, коли б спершу не впав би погляд на барвисті кутасики… І сталося диво – розтанув її недобрий погляд, втратив свою злодійську силу, не дійшов до дитини. І лишився Тарасик веселий і здоровий. Побачили це люди, і відтоді ваші сорочки оздоблені гарними барвистими кутасиками і не страшні вам ніякі сили і нечисті очі.

Вихователь. Діти, давайте пограємо в українську гру «Відьма». Діти, міцно взявшись за руки, утворюють коло. «Відьма» в центрі кола.

На слова: «Ходить відьма по бору, по бору.

І рве траву лободу, лободу.

Ой, що нарве, в оберемки кладе

Ой, ти, відьмо,

Ой, ти, відьмо, геть від мене йди!»


Відьма ходить по колу. При останніх словах падає на зчеплені руки, щоб розірвати їх. Як розірве, то тікає, всі її ловлять. Хто впіймає, той стає «відьмою».

Вихователь. Ну що, діти, нам тепер не страшна відьма, так, вишита сорочка – оберіг. Вона оберігає нас від усього злого. А ще діти, щоб ви знали, вишивають сорочки рослинним, геометричним орнаментом, гладдю, хрестиком, це наше славне минуле, це наше коріння. Одягати вишиванки останнім часом стало дуже модно. У багатьох школах дівчатка та хлопчики вбираються у них, крокуючи до першого класу, одягають на свята. Нерідко вишиванки є не лише у малечі, а й у батьків. У деяких сім’ях, на щастя, ще залишилися сорочки, які вишивали пра- та прапрабабусі. Тому стався до своєї вишиванки з повагою. Краще зрозуміти цінність цього найпатріотичнішого вбрання допоможуть наступні вірші.

Подивіться, які гарні вишиванки є у вас.

Це дбайливі, щирі руки вишивали їх для нас.

Це коріння наше славне не загинуло в віках

І сьогодні в вишиванках Україна ожива.

Дівчата співають піснюНаталії Май «Мамина сорочка».

Вихователь. Діти, давайте намалюємо сорочки.

Лунає пісня «Вишиванка»,

сл. О. Вратарьова, муз. О. Злотника

Діти малюють або роблять аплікацію

ДОДАТОК Б.3
Конспект свята

«Державні та народні символи України»

(старша група)

Мета:розширювати знання про те, що наша Батьківщина – Україна, люди, які живуть в Україні – українці, український народ; продовжувати формувати знання  про державні (герб, прапор, гімн, символічне значення кольорів прапора та тризуба) та народні  символи (верба, калина, український віночок, мак); правила поведінки при використанні державної символіки. Розвивати національну свідомість, самосвідомість, мислення. Виховувати громадянські почуття, любов до своєї Батьківщини, гордість за неї, повагу до державних символів.

Словник: держава, Україна, Батьківщина, незалежність, символи, прапор, герб, тризуб, гімн.

Попередня робота: бесіди з дітьми «Моя країна – Україна»; «Народні символи України». Розучування прислів’ів, віршів, народної гри «Подоляночка» та приказок до теми. Історичне віконце: з історії прапора, гімну, тризуба. Вивчення віршів: Н. Поклад «Прапор»; Д. Павличко «Наш прапор»; Н. Поклад «Наш герб – тризуб», знайомство з картою України, виготовлення атрибутів до ігор «Склади віночок», «Священні символи».

Обладнання: презентація «Державні та народні символи України», комп’ютер, карта України, прапор, герб, гімн, загадки, вірші, прислів’я, легенди, дидактична вправа «Додай слівце», мовленнєва вправа «Що таке Батьківщина?», дидактична гра «Склади віночок», дидактична гра «Священні символи», штучні квіти, стрічки, скриня, емблеми сонечка, фарби, пензлики, демонстраційний матеріал «Моя країна – Україна», атрибути музею «Українська світлиця», свічка.
Хід свята

Оргмомент  (1-2 хв)

Привітання до гостей «Доброго ранку»

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, в небі пташки!

Доброго ранку, маленькі дубки!

Я вас вітаю, люблю, пізнаю!

Бо живемо ми в одному краю!

 

Вихователь  загадує дітям загадку: 



На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті

І скажу, до речі, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, і про синє море,

Про людей і квіти, то скажіть же, діти,

Що це за країна? — Наша славна Україна!

Вихователь.

Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, під час якої ми ознайомимося з  державними і народними символами України, скарбами, святинями  нашого народу.  Ці  скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо їх.  Під час подорожі будемо збирати скарби та святині, якими багата наша Україна, ось в цю скриню.

Мандрівку готові  почати? (так)

Один, два, три мандрівку почни.
Лунає музика

Перша  зупинка, яку ми зробимо, буде називатися«Наша Батьківщина – рідна Україна».Чому вона так називається, ви зараззрозумієте.

Україна — рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Моя Україно, ти земле єдина.

Ти у світі найрідніша,

І для нас ти наймиліша.

Тут усім веселка грає,

Хліб на ниві достигає.

Гай дубовий зеленіє,

Тут душа наша радіє.

Бесіда про Україну. Україна – це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Батьківщина – це найкраще і найдорожче місце у світі. Пригадайте, що сказали поети про Батьківщину.  Дитина читає вірш М. Познанської.

Про нашу Україну

Ми дуже любим весь наш край,

І любим Україну.

Її лани, зелений гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками

Та й ми співаємо пісні, -

Змагається він з нами!

Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається вона з окремих країв, які мають свої назви: (показ на карті) Полісся, Поділля, Волинь, Галичина, Слобожанщина. А які ви знаєте великі міста України? Назвіть великі ріки. Народ склав багато приказок і прислів’їв про нашу Батьківщину. Давайте зберемо зерна народної мудрості в маленьку скриньку.



Дидактична вправа «Додай слівце»

Вихователь читає прислів’я, хто правильно вставив слово в прислів’я, отримує емблему сонечка. І кладе прислів’я в скриньку.



Прислів’я:

  • Рідний край – земний … / рай.

  • Кожному мила своя … / сторона.

  • Що країна, то … / родина.

  • Людина без вітчизни, як соловей без … / пісні.

  • Добре тому, хто у своєму … /домі.

Вихователь. Діти, давайте пригадаємо, що  таке Батьківщина і розкажемо про це гостям.

Мовленнєва вправа «Що таке Батьківщина?»

  • Вихователь запитує у дітей :

  • Що таке Батьківщина?

  • Діти по черзі відповідають:

  • Під віконцем калина?

  • Тиха казка бабусі,

  • Ніжна пісня матусі,

  • Дужі руки у тата,

  • Під тополею хата,

  • Під вербою криниця,

  • В чистім полі пшениця!

  • Батьківщина — це ліс осінній,

  • Це домівка моя, і школа,

  • І гаряче сонячне коло.

  • Батьківщина — це труд і свято,

  • Батьківщина — це мама й тато.

  • Це твої найщиріші друзі

  • І бджола на веснянім лузі.

Друга наша зупинка – «Державні символи України». Тут ми дізнаємося про три основні державні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду. Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Розглядають герб України. Тризуб – це герб України. Він золотий на блакитному тлі. Відображає триєдиність життя: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. На ньому можна прочитати слово Воля. Дитина читає вірш В. Паронова.
Тризуб

Тризуб – немов сім’я єдина,

де тато, мама і дитина

живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

 

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами він прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.



Діти розглядають прапор України. Прапор – символ незалежної держави. Прапор України – блакитно-жовтий. Його кольори означають синє небо та золоту ниву. Кольори на прапорі «читають» згори донизу. Дитина читає вірш Н. Поклад
Прапор України

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх ознака сили, це для всії ознака слави.

Синьо – жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знаєм всі ми.

 

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейчин спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів ім’я Гімн.



Розповідь про Державний гімн. Державний Гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Називається він «Ще не вмерла України і слава, і воля…».  Слова гімну написав поет Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький. Коли звучить Державний гімн, треба обов’язково встати, цим ми виявляємо особливу пошану до наших державних святинь (Звучить Гімн).

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб уважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  – неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи.

Ось ми і вивчили державні символи України.

Тепер перевіримо, які державні символи ви запам’ятали.

 

Дидактична гра «Священні символи».

Діти об’єднуються у дві команди. За сигналом вони повинні скласти герб та прапор України, розповісти, що вони означають. Перемагає команда, яка швидше впорається із завданням.

Вихователь збирає дітей навколо карти України та пропонує прикрасити її квітами, щоб наша Батьківщина стала ще красивішою, ще багатшою, ще мальовничішою. Погляньте, яка краса!



Фізкультхвилинка

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Україною крокуєм.

Ось побачили Карпати,

Як вершину нам дістати?

Заглядаємо в озерця,

Не торкнутися нам дна!

 Так ми довго-довго йшли,



І до групи знов прийшли!

Вихователь: Крім держаних існують і народні символи.  Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Народні символи – це наші святині.
Ось  і третя зупинка, яку ми зробимо, вона називається «Без верби й калини – нема України».

І одним із таких скарбів є верба. Чим же заслужило це дерево таку шану? Вербу українці висаджували біля ставків та криниць, вона оберігала річки та джерела від замулювання. У народі кажуть: «Там, де живе верба, – жили і річки».

З верби плетуть кошики, гілочкою верби вітають зі святом вербної неділі перед Великоднем.

А зараз відгадайте загадку



У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

(Калина)

Калина ще одна  улюблена рослина українців. Здавна говорили:«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

– Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, пломеніють, як жар. На що схожа?

– А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною? Ось послухайте легенду. Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи і натрапили на криницю. Задивилась Калинонька на свою вроду, а з  криниці голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалась дівчинка і перетворилась на кущ. Зашуміла листям,потягнулась гілочками до людей, до сонечка, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її не почув. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і вкрилась калина червоними ягодами.

Про калину складено багато віршів,пісень, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

(Діти називають прислів’я).



Без верби і калини –  немає України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчина у вінку – мов калина у цвіту.

Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною коли росте.

Заливається, як соловейко на калині.

Дівчина, як у лузі калина.

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.

У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.

Пишна та красива, мов червона калина.

Щоки червоні, як кетяги калинові.

Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт (калина квітне білим цвітом).

Стоїть у дворі дівонька, як червона калинонька.

Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитини.

 У народі цінують калину за її цілющі властивості.  З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною. Існувало повір’я, що калину нівечитт не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали: «Не ламай калину, бо накличеш морози!»

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.
Наступна наша зупинка цікава, таємнича. Щоб дізнатися, яка це зупинка, треба відгадати загадку:

Стебельце – шорстка дробинка,

У серединці – чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак

Це квітує червоний…(Мак).

Молодці! Наша зупинка присвячена маку і має назву «Червоніє,  маків цвіт». Мак – одна з найяскравіших квітів на світі, що привертає багато уваги. Це однорiчна трав’яниста рослина. Листки дрібненькі зеленого кольору, квіти великі яскраво-червоні. Цвiте у травні, червні місяці. Це магічна квітка-загадка, що символізує як красу життя, так і жах смерті. Алая зірка, яка розпустилася у світі для розділення добра і зла. У народі кажуть, що дорога життя викладена зернятками маку. І кожна людина, проходячи по ній, сам вибирає – у рай чи в пекло вона його приведе. Вважалося, що квіти маку належать самому богу сну Гипносу.



Мак – символ безконечності й незчисленності Всесвіту і, водночас, сну і забуття.

  • Макова голівка – символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік – на Маковея і на Спаса, в серпні. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

  • Цей образ символізує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності, має велику силу.

  • Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і легко обсипаються. Вінок із червоних маківто символ дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.

  • Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла – і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай.

  • Мак – символ пам’яті полеглих у війні.

У народній медицині його застосовують як сироп проти кашлю.
Наступна наша зупинка «Віночок вити – життя любити».

Ой віночку, мій віночку,

В нього я вплету, що схочу:

Ружі, маки і барвінок,

І стебельця материнок.

Ще вплету казки чудові,

Пишні грона калинові

І пісні про Україну.

Я віночок свій надіну

На голівоньку русяву –

Хай красується на славу.

В. Паронова

У сього в українському віночку 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг.

Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети, як плести і коли, як зберігати квіти у віночках.

Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають: хто вміє віночок вити – той вміє життя любити. Який вінок – такий голосок.

Плести стрічки теж треба вміти, символи їх знати. Наприклад, найпершу у віночку – посередині – плетуть світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці. Пообіч неї – жовті стрічки – символ сонця; за ними світло-зелені – символ краси й молодості. Потім блакитні, сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі плетуть жовтогарячу – символ хліба, фіолетову – символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку.

У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки, маки, волошки, безсмертник, цвіт яблуні, любисток. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

Дидактична гра «Склади віночок» (діти викладають віночок з квітів).

Віночок в нас готовий. Увага діти.



Фізкультхвилинка:

Відпочиньмо, дітвора.

Нам  пограти вже пора.

Часу, дітлахи, не гайте,

Гру веселу  починайте.

Діти грають в українську народну гру «Подоляночка».

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

О тут вона впала,

До землі припала.

Личка не вмивала,

Бо води не мала

Ти устань, устань, подоляночко,

Ти устань, устань, молодесенька

Вмий своє личко,

Личко невеличко,

Поставь руки в боки,

Покажи нам скоки.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.

А які ви знаєте прислів’я?

(Діти називають прислів’я, читають вірші).



Гарний віночок – краса дівчини.

Віночок на голові для здоров’я.

У віночку калина – гарна дівчина.

Який віночок – такий голосочок.

Мандрівка закінчилась, давайте пригадаємо, чи запам’ятали ви щось для себе? Запитання до бесіди:

Чи сподобалося вам подорожувати?

Які ви знаєте улюблені рослини українців?

Які ви знаєте скарби нашого народу?

Назвіть національні та державні символи України?

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками. Свої враження давайте відобразимо в художньо-творчій діяльності. Завдання: «розфарбувати державні  на народні символі України».

Діти разом з вихователем розглядають свої роботи та милуються ними.



Підсумок: Наша рідна земля, країна, наша Батьківщина – це  Україна. Тож любімо, шануймо, бережімо її та будьмо гідними її синами та доньками. Давайте зараз  ми  запалимо свічечку, яка буде символом нашої любові до рідної Батьківщини. А у ваших сердечках запалає маленький вогник гордості за те, що ви українці. Ви цей вогник повинні пронести крізь усе життя. Тож будьте чесними, розумними, гордими, любіть свою матінку Україну.

Вихователь запалює свічку.
ДОДАТОК В

ДОДАТОК В.1

Виховна година: «Ми нація єдина, твої ми діти, Україно!»
Мета: розширити знання про фрагменти з історії України; донести необхідність збереження культурної спадщини Батьківщини; розкрити важливість збереження патріотичного духу у кожного громадянина; виховувати культуру взаємовідносин між людьми у щоденному житті, повагу до традицій і звичаїв; сприяти розвитку пізнавального інтересу.

Завдання: сформувати знання про історію, природні ресурси, культуру України; стимулювати прагнення до глибшого і детальнішого вивчення унікальності нашої держави; мотивувати розширення світогляду, уміння чітко і лаконічно висловлювати власні думки, самостійно знаходити необхідну інформацію; виховувати вміння підтримувати колектив, прагнення до кращого у житті; розвивати почуття патріотизму.

Обладнання: стіннівки, зал прикрашений повітряними кульками, національними символами України, національні костюми, прапор України, проектор, комп’ютер, записи музики, записи фільму, екран, мультимедійна презентація, відеоролики.

Місце проведення: аудиторія

Час проведення: 45 хвилин

Хід заходу

І. Організаційний етап (1 хв.).

Лунає пісня «Лише у нас на Україні»



ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності студентів. Оголошення теми заходу (3 хв).

Ведучий 1

Доброго дня!



Ведучий 2

Ми раді вітати Вас у цьому залі. Сьогодні у нас незвичайний захід. Ми зібралися тут, щоб краще пізнати нашу Батьківщину.



Ведучий 1

Тема сьогоднішньої виховної години – «Ми нація єдина, твої ми діти, Україно!». Хочемо розпочати наш захід наступними рядками про Україну.



Моя Україна
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.


Ти з давніх віків непокірна була 
І волю свою боронила невпинно. 
Нарешті збулося – її здобула 
Звитяжна моя Україна.


На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.


В садах і дібровах в вечірні часи 
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна 
І чути співочі дівчат голоси, –
Пісенна моя Україна.


Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.


Квітуй, мов калина, на плесами вод, 
Будь в дружбі і праці міцна та єдина. 
Хай буде щасливим твій вільний народ, 
Прекрасна моя Україно! 



ІІІ. Основна частина заходу (35 хв)

Ведучий 2

У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль країни у світі.



Ведучий 1

Ми свідки історії, історія – це ми…

Події в Україні, починаючи з листопада 2014 року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін.

Революція, яка відбулася нещодавно у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.



Ведучий 2

Але, як це не сумно говорити, жодна революція не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».



Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»

Ведучий 1

Вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.



Ведучий 2

Навіть ті, хто ніколи не чув про існування України, або був лише знайомий з назвою нашої країни, скажуть: «Аааа! Так я знаю Україну!». Чим же особлива наша Батьківщина? Що так звеличує її серед інших країн світу?



Ведучий 1

Україна – це рідна земля, рiдний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкi i чарiвнi простори, прекраснi села i мiста. Могутньо котить до Чорного моря сивi хвилi найбiльша рiчка України – Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, лiси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця. Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української землi. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас гори – Карпатські й Кримські.



Ведучий 2

Простір землі, заселений українським народом, великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км. Про етапи становлення України, її історію вам розкаже історикознавець.



Історикознавець:

Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктом української державності та культури вважається Київська Русь ІХ-ХІІІ століття.

Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави – Війська Запорозького.

У ХVІІІ столітті козацька автономія була ліквідована Російським царатом. Під час української революції початку ХХ століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка, Кубанська народна республіка.

У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського союзу. Сучасна держава Україна утворилась в результаті розпаду Радянського союзу 1 грудня 1991 року.

Україна – унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Вона складається з 24 областей та автономної республіки Крим.

Ведучий 1

Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно вона для вас обмежувалася рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство – і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша – Україна, велика і прекрасна.

Про різноманіття природних ресурсів Ви довідаєтесь від природознавця.

Природознавець:

Природно-ресурсний потенціал України поєднує у собі колосальні запаси корисних копалин і природно-рекреаційних ресурсів. Найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни представлені:



  • кам’яне і буре вугілля – запаси 45,5 мільярдів тонн;

  • нафта і газ – 307 родовищ;

  • торф – 1,5 тисячі родовищ;

  • залізні руди – 27,5 мільярдів тонн;

  • марганець – 2,3 мільярди тонн.

Україна багата на такі корисні копалини: нікель, ртуть, титан, боксити, кухонна сіль, сірка, каолін, вогнетривкі глини, облицювальне каміння та інші.

Більша частина території України розташована у західній частині Східноєвропейської рівнини. Завдяки теплому клімату, гарному рельєфу і чорноземам, що є третиною світових запасів в Україні, тут надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва.

В Україні нараховується понад 70 тисяч річок та 20 тисяч озер. 9 мільйонів гектарів країни вкрито лісами, що становить 15% від її площі.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення. Понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більше 600 тисяч відпочивальників.



Ведучий 2

Україна – одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2016 року в Україні проживало42,760мільйонів осіб. За цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у нiй люди різних національностей, загалом понад 100 націй.



Демонстрація відеофрагменту «Україна єдина»

Ведучий 1

Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже, чинять вплив на нас із вами. Вчені давно дійшли висновку, що найкращі рослинні продукти для людини – ті, які виросли в її країні. Таку їжу людський організм засвоює значно краще, аніж закордонну. Те саме можна й сказати про мову, а детальніше про цікавинки розповість група лінгвістів.



Лінгвісти

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.

Однак найголовнішою ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід».Народ без мови не існує, отже, плекаючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу.

Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну та літературні мови. Адже вільне творче слово – це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову».

Чи задавали ви собі коли-небудь питання, коли почала формуватися українська мова? Першооснови сучасної української мови були закладені кілька тисяч років тому, приблизно одночасно зі становленням латинської мови.

Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів. Та наразі наша мова – одна з найрозвиненіших та найбагатших мов світу, чим ми не можемо не пишатися.

Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність! Вам, певно, доводилося помічати, що людина, яка довгий час живе поза межами батьківщини, стає зовсім не схожою на себе.

Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження дійшли висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.

Один давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов’ю до рідної мови. Українська мова – це святі скрижалі української нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам’ятаючи про її значення, її рятівну, цілющу відроджувальну силу:


Ми з нею відомі усюди,

Усе, що треба, нам є

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

В.Сосюра

Ведучий 2

Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги над ворогом.

А зараз Вашій увазі пісня «Як у нас на Україні»(Номер художньої самодіяльності).
Ведучий 1

Слава країни – це не лише її територія, мова, природні багатства, а головне – люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з-поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам'ять, у душу народу українського. Про них Вам розкаже група учнів-соціологів.



Учні-соціологи

Тарас Григорович Шевченко – український поет, філософ, письменник, графік, художник, політик, громадський діяч, і, як кажуть самі українці, духовний батько сучасного українського народу.

Григорій Сковорода – педагог, поет, просвітитель, філософ, автор трактатів, байок, пісень.

Микола Лисенко, український композитор, автор опер «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», автор дитячих опер і оперет, народився в 10 березня 1842 році в Полтавській губернії.

Михайло Грушевський – історик, організатор української науки, професор, автор ілюстрованої історії України.

Борис Патон всесвітньо відомий учений у галузі металургії та технології металів, академік, президент Національної АН України, автор технології зварювання тканин.

Микола Амосов – видатний український лікар, учений у галузі серцево-судинної хірургії, біокібернетик.

Відомі українські спортсмени:

Сергій Бубка (стрибки з жердиною) і Лілія Подкопаєва (спортивна гімнастика) із Донецька, Оксана Баюл (фігурне катання) із Дніпропетровська, Яна Клочкова (плавання) із Сімферополя, Олег Блохін і Андрій Шевченко (футбол), Ірина Дерюгіна і Анна Бессонова (Київ) (художня гімнастика).

Відомі українці в мистецтві:

Із сучасних зірок в усьому світі стала відомою українська співачка Руслана (Руслана Лежичко), яка в 2004 році виборола перемогу на конкурсі співаків Євробачення.

Ольга Куриленко, остання дівчина Джеймса Бонда, яка сьогодні мешкає в Лондоні, також народилася в Україні в місті Бердянськ. Вона відома ролями в кіно і участю в рекламі кави Сarte Noire.

Ще одна всесвітньо відома красуня, акторка, модель і модельєр Міла Йовович народилася в Києві. Відома ролями в кіно і участю в рекламі Revlon i l’Oréal.

Ведучий 2

Україна славиться не тільки видатними постатями, а й неповторним культурним різноманіттям. Про особливості українських ремесел Вам розповість група культурознавців.



Культурознавці

У кожного народу є свої національні здобутки. Вишивка, будучи, мабуть, одним із найдавніших способів оздоблення, нітрохи не втратила своєї чарівної привабливості й актуальності сьогодні. Придивіться уважніше і Ви побачите вишиванку хрестиком в інтер'єрі, вишиті сорочки в гардеробах відомих акторів, телеведучих, спортсменів.

Уважається, що основне призначення вишивки — прикрашання одягу, та насправді вишивка несла і несе більш сакральний характер. Вишивки — це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя та інших чар зловмисних людей. Розміщення вишивки було невипадковим. Наприклад, в одязі орнамент розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме — унизу рукавів, на горловині або комірі, подолі одягу. Кожен колір, кожна фігура у вишивці має своє значення, свою ауру, енергетику.

Разом із вишиваними рушниками, сорочками писанка є однією з найдавніших галузок нашого народного ужиткового мистецтва. Чудові, чарівні, прекрасні – такими епітетами нагороджують шанувальники оригінальні зразки народного мініатюрного розпису писанки.

Майстерність художнього вивершення української писанки, багатство сюжетних й орнаментально-декоративних композицій, неповторність кольорових гам – усе це поєднує давнє, традиційне і вічно молоде рукодільництво, котре не поступається знаменитим китайським та японським малярським мініатюрам.

Традиції українського гончарного виробництва не тільки продовжують існувати. Останнім часом вони одержали новий імпульс до розвитку, що відбилося у відродженні старих і створенні нових промислів. У наш час кожна господиня має глиняний посуд, що є не лише модно, але й корисно.



Ведучий 1

Український танок посідає значне місце серед культурних надбань нашого народу. Широка популярність українського танка в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту.

А зараз Вашій увазі пропонується сучасний танок (Номер художньої самодіяльності)

Ведучий 2

А зараз, для справжніх патріотів своєї Батьківщини вікторина «Чи знаєте Ви Україну?» Вам необхідно визначити правдивий вислів, чи ні.



  1. Одним з українських символів є булава (+).

  2. Перший президент незалежної України Леонід Кучма ( Кравчук ).

  3. В Україні знаходиться єдина пустеля Європи (+).

  4. В Україні розташований географічний центр Європи (+).

  5. Чи правда, що Україна моє сухопутній кордон з 9 країнами світу?(сім).

  6. Чи правда, що в Україні близько 30% світових площ чорноземів (+).

  7. Перша столиця України – Київ? (Харків).

  8. Озеро Ялпуг – найбільше в Україні? (+).

  9. Найбільше боліт на Поліссі? (+).

  10. Найглибше озеро України – Ялпуг. (Світязь).

  11. Найвища гора України – Говерла (+).

  12. Україна розташована в 4 природних зонах? (+).

  13. Яким кольором забарвлений герб Харкова? (Зеленим).

  14. Які плоди наповнюють ріг достаткуна гербі? (Червоні яблука, жовті груши та сливи, помаранчеві абрикоси та синій виноград)

  15. Україна – найкраща країна (+).

ІV. Підбиття підсумків виховного заходу (6 хв).

Ведучий 2

Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина. Пам’ятаємо, не забуваємо й цінуємо нашу Батьківщину.



Ведучий 1

Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.



Демонстрація відеофрагменту «Україна прекрасна».

До нових зустрічей!

ДОДАТОК В.2
Усний журнал: «День Соборності України»

Мета: Поглибити знання учнів про історію виникнення свята Соборності України. Пригадати ст. 20 Конституції України. Ознайомити з цікавими фактами про Україну. Виховувати патріотичні почуття та повагу до державної атрибутики. Викликати інтерес до вивчення історії України.
Обладнання: Державна символіка, Конституція України, комп’ютер.
Хід усного журналу

Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.


Історія свята

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Так вже сталося, що впродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали деякі політичні свободи і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя.

З початком Першої світової війни у Галичині було створено Головну Українську Раду (пізніше – Загальна Українська Рада), що відстоювала інтереси українців. Євген Петрушевич, Євген Левицький, Кость Левицький, Семен Вітик – одні з перших виступили з ідеєю соборності України. На їх думку, ця дія відповідала б найвищому ідеалові української нації. У численних їхніх промовах відкрито пропагувались ідеї злуки всіх українських земель. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР К. Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С. Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.

Підвищений інтерес до соборності серед громадсько-політичних діячів Галичини був невипадковий. Передбачаючи швидкий занепад Австро-Угорщини, українці боялися, щоб Галичина не відійшла до складу Польщі. Тому 18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з’їзд політичних і громадських діячів українських земель у складі Австро-Угорської імперії, на якому було створено Українську Національну Раду. З’їзд від імені Ради видав постанову, яка окреслювала українську етнічну територію в Австрії та зазначала, що «...ця українська національна територія стає українською державою». На жаль, така заява не мала практичного значення, і важлива лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини.

У середині листопада 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалась під впливом революційних подій у країні. І вже 1 листопада війська Української Національної Ради захопили Львів, проголосивши створення Української держави. А 13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тож одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об’єднання усіх українських земель в одну державу. Але поки гетьман Павло Скоропадський володарював у Києві, ця мета була недосяжною.

Ситуація змінилася, коли на зміну гетьманату до влади прийшла Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її закони. Як можна було сподіватись, Директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності. Як наслідок ініціатори об’єднавчого руху представники Державного Секретаріату ЗУНР – Дмитро Левицький, Лонгин Цегельський, члени Директорії Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас Андрієвський, Федір Швець 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об’єднати населення і території обох утворень в одній державі. Обидва уряди зобов’язувалися в найкоротший час здійснити це об’єднання. Цей договір, викликавши схвалення українського загалу, став, по суті, першим і основним актом соборності. Після нього значно активізувалася боротьба за ідейно-політичну і територіальну консолідацію українців усіх земель. Перше рішення у цьому напрямі зробила Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918 – початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився в столицю УНР. Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв’ю, присвячені об’єднанню українських республік.

Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась са­мостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності й Соборності.

І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід з Володимирської  вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію «одного нерозривного тіла» від Володимира Великого до «великих гетьманів». Держсекретар Лонгин Цегельський оголосив вірчу грамоту президії Української Національної Ради й передав її голові Директорії Володимиру Винниченку, який привітав галицьких делегатів, наголосивши на непересічному значенні Акта соборності. Представник Директорії Федір Швець виголосив великі слова:

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну…

Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу»

Усвідомлюючи суспільно-політичне значення цієї події, керівництво Директорії подбало, щоб прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави. Сценарій урочистостей розроблявся під керівництвом міністра освіти Івана Огієнка, а режисурою опікувався корифей українського театру Микола Садовський. Особливої значущості події надавала присутність усього керівництва УНР, представників ЗУНР, делегатів Трудового конгресу, духовенства, військової старшини, іноземних дипломатів та великої кількості людей.  Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками. З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьому велика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року.

Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.

На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об’єднання порізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину – румуни, а Закарпаття – Чехословаччина. Великої шкоди соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін.

Так, тоді, в 1919-му, Україна не змогла відстояти свою незалежність. Однак, незважаючи на невдале завершення об’єднання двох республік, значення Акта надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. Перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський зазначав: «Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи Української Центральної Ради і її акти зостануться великою епохою їх розвою, твердою підставою національного будівництва».

Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ось як описував ті події один із учасників: «Живий ланцюг справив на мене неповторне враження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи».

Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 % виборців.

День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня – день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.



Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.
22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.


Робота з Конституцією України

Стаття 20

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України– стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтою кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України– національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Вікторина

1. Назвіть один із найдавніших знаків, який є гербом України.



(Тризуб)

2. Коли було прийнято постанову про Державний прапор України і якого він кольору?



(28 січня 1992 p., жовто-блакитний)

3. Як називається Гімн України?

(«Ще не вмерла Україна»)

4. Хто є автором слів Гімну України?



(Павло Чубинський)

5. Назвіть український Національний герб.



(Тризуб)

  1. Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці.

(Гімн)

  1. Назвіть композитора, який вірш П. Чубинського поклав на музику, а потім цей твір невдовзі став гімном.

(Михайло Вербицький)

  1. Назвіть пісні, які виконують як Гімн України.

(«Ой, у лузі червона калина», «Боже великий, єдиний..,»)
Цікава Україна

Найстародавнішим істориком на території України вважається один із античних науковців Сириек. У 1908 році на землях античного міста Херсонеса археологи знайшли стелу з текстом III ст. до н.е. Напис вдалося розшифрувати і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.


Найдавніші згадки про пересилку вістей з території України належать до І тис. до н.е. Грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, скіфів та сарматів.
Найбільшою битвою з XVII ст. до середин XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчі Посполитою – з іншої. У ній брало участь 600 тис. воїнів. Тільки битви Другої світової війни, зокрема на Курській дузі, біля Москви та Берліна мали більші масштаби.
Поняття «Украйна» і «Русь» є тотожними Русь– давня назва України із столицею в Києві.

Перша конституція України була створені І710 року гетьманом України Пилипом Орликом.



ДОДАТОК В.3
Година пам’яті: «Моя славна Вітчизна»

Мета: формування в учнів уявлення про обов’язок, мужність, героїзм, почуття захоплення подвигами українських людей, здійсненими в роки війни та в мирний час, гордості за них; виховання моральної стійкості, мужності, почуття обов’язку та відповідальності перед Вітчизною; прагнення виховувати в собі волю, цілеспрямованість, моральну красу.

Обладнання: карта України, портрети захисників України, магнітофон.

Хід заходу

Вступне слово ведучого.

Протягом усієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ більше за все цінував вірність Вітчизні, мужність і відвагу героїв, які боролися за премогу та справедливості.



У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини...

Міні-диспут

Ведучий. А що для вас означає Батьківщина?

1-й учасник. Для мене Батьківщина – це вулиця, де живу я і живуть мої рідні.

2-й учасник. Батьківщина – це моє село, у якому я народився тавиріс.

3-й учасник. Батьківщина – це та стежина, яка впродовж багатьох років веде мене до рідної школи, це поле, річка і гай, де я відпочиваю й насолоджуюся спілкуванням із природою.

4-й учасник. А для мене Батьківщина це поля широкополі, пісні дзвінкоголосі, сади пишноквітні, пшениці ряснії.

Ведучий. Усі ви народилися в найпрекрасніших куточках планети Земля. Але всіх нас об’єднала одна географічна назва, усіх нас об’єднало одне слово – Україна! Україна... Що стоїть за цим словом? Які асоціації виникають у вас із цим словом, коли ви його промовляєте?

1-й учасник. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці...

2-й учасник. Україна – це розкішний вінок із рути, барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі...

3-й учасник.

Українська земля...

Де є краще? Де є миліше?

Як не на Вкраїні? Тут городи і сади,

Тут яблука і гарбузи, тут олія й буряки,

Тут ягоди червоні, тут пшениці золоті,

Ріки молочні, кавуни червоносочні,

Худоба і птиця, всяка пашниця.

Ведучий. Наша Україна –чудовий куточок планети. У нас який, помірний клімат, родючі землі, великі ліси, могутні ріки й моря. Широкі лани прикрашають нашу привільну країну. І тому-то на наш край, на наші любі «тихі води, ясні зорі» неодноразово зазіхали вороги: турки й татари, поляки. Вони хотіли підкорити собі нашу Батьківщину, володіти її безмежними просторами. Вони руйнували, палили села й міста, забирали в полон красивих українських дівчат, які славилися на весь світ своєю вродою, міцних хлопців, яких потім продавали на невільницьких ринках, а старих людей просто безжалісно вбивали. Плач і стогін стояли над рідною землею. Але український народ не корився лихим нападникам, мужньо боровся проти них. У цій боротьбі особливо відзначилось козацтво.

Розповіді про козаків і визволителів українського народу.

4-й учасник.Хто ж такі козаки? Козаків Січі називали в народі «святими лицарями», їх оспівували в народних думах, піснях, легендах. Завзяті й мужні парубки ставали героями. Розповіді про їхні подвиги передаються з покоління в покоління.

1-й учасник.Багато фольклорних творів присвячено і визвольній війні українського народу 1648-1654 років, її героям. Особливе місце серед них займають думи про Богдана Хмельницького та його соратників – Івана Богуна, Максима Кривоноса. Всевидющі кобзарі у своїх піснях звеличують сміливість і безстрашність перед ворогом народних улюбленців, «які рубали мечем голову з плечей, а решту ляхів топили водою...».

2-й учасник.Українська дума – то пісня про героїчну боротьбу за волю запорізького козацтва. Знати нашу історію, дбати про її збереження й учитися на прикладах мужніх народних героїв любові до Батьківщини та волі – то наше основне завдання.

Міні-диспут. Декламація вірша «Пам’ятай»

Ведучий. А ви згодні з тим, що кожному українцю потрібно знати й поважати історію своєї держави? Чому?

3-й учасник.Герої багатьох народних дум учать нас завжди пам’ятати, хто ми і чиї ми діти, любити й шанувати славну історію нашого народу, бути чесними, сміливими та мужніми, беззавітно любити свою Вітчизну, а якщо буде в тому потреба, то, не вагаючись, віддати за неї навіть своє життя.

4-й учасник.

Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.
Бесіда про рідний край, Україну, Другу Світову війну.

Ведучий. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна... які це прості й разом із тим прекрасні та святі слова для нас. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе й житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.

Україна – це наша споконвічна прадідівська земля. Вона відома світові рясними щедротами: хлібом-сіллю та піснею, чесною воєнною звитягою в обороні своїх прав і милосердям до скривджених.



1-й учасник.

Згадаймо хоча б січовиків-полководців, мудрихдержавних полководців, організаторів народного війська: Северина Наливайка, Петра Сагайдачного, Байду Вишневецького, Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та ще багато мільйонів простих українців, які, можливо, не були героями, проте віддавали нашій Батьківщині свої серця й життя.



Учитель. Здавна народження сина вважали великим щастям у сім’ї, бо народився помічник, який допоможе працювати на полі. Однак із перших днів матір огортали сум і тривога за майбутнє своєї дитини, адже його чекали війни, муштри, повернення калікою. А деякі й зовсім не поверталися, поклавши десь голови в битвах.

Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Поминальний дзвін і тепло від свічки.



2-й учасник.Велика Вітчизняна... Давно заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі, яка колись горіла та стогнала. А люди... Людям досі болять завдані війною рани.

3-й учасник.Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років. Не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг нашого народу його битва та його перемога над фашизмом. Хіба можна забути тих, хто поліг у полях, хто віддав своє життя за щастя інших?

4-й учасник. 4 роки! Тисяча чотириста вісімнадцять днів і ночей! 34 тисячі годин! 127 мільйонів загиблих людей...

1-й учасник. Якщо по кожному з них оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати 46 років.

Ведучий. Ветерани відстоювали право на життя не лише свого покоління, а й тих, хто мав прийти згодом – синів, онуків, правнуків. Ота страшна куля, що свистіла по всьому величезному простору Європи, мала ще й фантастичну, дику, фанатичну силу – уціляла й убивала людей у майбутньому: 62 млн загиблих у роки війни... 62 млн ровесників – щонайменше! Вони повинні входити в буйноцвіт життя разом з вами, молоддю третього тисячоліття. А їх немає... через десятиліття їх убили кулі війни.

2-йучасник. 22 червня 1941 року. Ця дата розділила життя чорною смугою на дві половини: перша – перед війною, а друга – війна. Війна розбила надії, обірвала багато життів.

3-йучасник.



Мирное небо над крепостью Бреста,

В зале просторном знакомые лица.

Вальс... Политрук приглашает невесту...

Новенький кубок блестит на петлицах...

4-й учасник. На захист Вітчизни піднявся весь народ, від малого до великого. Багато пішло добровольцями на фронт. Молоді люди дописували собі роки, тільки б потрапити на передову воювати з ворогом, щоб не дозволити йому топтати рідну землю.

Ведучий. Страшними видіннями починалося дитинство народжених у роки війни. Кострища хлібів. Дерева, що ростуть корінням у небо. Розломи кам’яних скель... Що може бути страшнішого? Що впало дитині в сон? Яке перше слово прийшло до них – «мама» чи «війна»?

1-й учасник. Чи є містечко у Європі, де не було б безіменної могили – могили Невідомого солдата? Його ім’я загубилося на фронтових шляхах Великої Вітчизняної, його біографія – єдине слово – солдат.

Декламація вірша «Вічна слава солдату-герою»

2-й учасник.

Вічна слава солдату-герою

І солдатові без нагород –

Хто загинув хоробро між бою,

Захищаючи рідний народ.

Вічна слава бійцю рядовому,

Як і маршалу слава оця.

Хто поліг біля отчого дому

Смертю мужності, смертю бійця.

Скільки їх полягло серед бою!

І однаково боляче нам,

Бо в бійців рядових і героїв

Смерть оцінена рівно – життя!

Ведучий. Пройдуть роки. Не буде в живих і нашого покоління, але хтось із вдячності йтиме сюди... Бо пройдуть роки, століття, але вічний вогонь пам’яті не погасять вітри змін, не зітруть століття. І в Україні не було сім’ї, яку б не торкнулося горе, що несла війна. Згадайте села, що згоріли, стерлися з лиця землі, міста знищені, але не підкорені, згадаймо про кожну вулицю, про розбиті мрії та нездійснені надії.

Солдати Великої Вітчизняної війни на смерть стояли за кожен метр своєї землі, горіли в танках, ішли під лід, везучи хліб блокадному Ленінграду, помирали в концтаборах, але не вторгалися на чужі території, а несли визволення країнам Європи. Крізь дощі та сніги, крізь роки й лихоліття говорять із нами ті, хто не усміхнеться сьогодні, не зустріне весну.



3-й учасник. Ветерани! Скільки горя випало на їхнє покоління! Але вони мудрі, уміють прощати й любити. Спасибі, що вистояли і перемогли. Аби не вони, не було б і нас сьогодні.

Ведучий. І наш із вами обов’язок – не тільки у свята згадувати про ветеранів, а й кожного дня намагатися пам’ятати про них, допомагати, приділяти увагу бабусям і дідусям.

Розповідь про загиблих у Афганістані

Ведучий. Далекий грудень 1979 року... Далека та чужа країна Афганістан... Безглузда війна... Скільки смертей, скільки горя за 10 років! Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, у афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати. Пройти це випробування судилося 160 тисячам наших земляків. 3383 з них повернулися додому в цинкових гробах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть але з невиліковними хворобами.

Посивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, ставали вдовами жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за мужність і героїзм – право бути похованими на рідній землі.



1-й учасник. Падали хлопці на чужій землі, а в них на долонях лінії життя були такі довгі та прекрасні... Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їх ненароджені діти. Але вони живуть у пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатися зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих, палких материнських серцях.

Виконання пісень про Афганістан

2-й учасник.

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі ранив і скалічив.

Ведучий. У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але ця дата особлива – цього дня закінчилася нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану.

3-й учасник.

Народе мій! Ти пережив немало

Страшних, буремних лихоліть.

Щоб не страждали в рабстві Роксолани,

Щоб за синами не тужили мами,

Солдат на варті миру і добра стоїть.

Розповіді про батьків, братів, які служили в армії

Ведучий. Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2014 року, тривожать і не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану та заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

На знак ушанування світлої пам’яті всіх тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилимо голови.



Хвилина мовчання

І зараз тривають бої за відновлення цілісності нашої держави та встановлення миру. Заслуговує поваги героїзм українських військових і добровольців, їх вірність Присязі, готовність віддати життя за мир і спокій в Україні, а також героїзм простих громадян, які з перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати війська захисним спорядженням, ліками, продовольством і, незважаючи на ризик, вивозять із захоплених міст і сіл мирних жителів. Варто згадати про українців, які приймають у себе родини, що вимушені покинути свої рідні домівки.



Вірш В. Симоненка «Виростеш ти, сину...»

Ведучий. Зараз я хочу звернутися до всіх словами українського поета Василя Симоненка:

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги,

Можеш вибирати друзів та дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завди будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Пам’ятайте завжди ці слова. І якщо виникне потреба, то слід, не задумуючись, віддати всі свої сили задля того, щоб твою Вітчизну не підкорили, не поставили на коліна. Присвятити своє життя захисту Батьківщини – це честь для кожного юнака.



Підсумки Години пам'яті

Ведучий. Протягом сьогоднішньої зустрічі ми згадали героїчну історію нашої держави, імена людей, які, не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю. Так було, є і буде, поки існує світ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні Сили, потрібні їй захисники? Може, хтось із вас мріє в майбутньому стати воїном чи офіцером?

Хлопчики, пам’ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, банкіри, але й воїни. Змалку готуйте себе до військової служби, будьте витривалими, терплячими, не бійтеся труднощів. Будьте благородними в дружбі. Залишити товариша в біді – ганьба. Відмовитися від друга, якщо той допустив помилку, – безчесно. Якщо ви зустрінете людину з орденами та медалями на грудях – поклоніться їй. Завдяки цій людині ви живете на світі – вільні, щасливі та спокійні. Якщо ви зустрінете офіцера, воїна України – поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою та щастя. Армія – могутній щит і меч нашої Вітчизни, який завжди зможе дати відсіч нападникам і ворогам.




ДОДАТОК В.4
Година спілкування: «За рідний край життя віддай»

Мета: виховання любові та поваги до Батьківщини, її історичного минулого та сучасного, до українського народу, людей, які визволяли Україну від фашизму та відстоюють цілісність держави сьогодні; розвиток почуття патріотизму та національної самосвідомості, відповідальності, гідності, мужності.

Обладнання: державні символи України, карта України, свічка, дитячі малюнки.
Хід заходу

Вступне слово ведучого:

Щороку, у травні, ми відзначаємо День Перемоги, бо це велике свято. А у серпня є день, який відзначає тільки Харків. Це День його визволення від німецько-фашистських загарбників.

Днем Перемоги є 9 травня 1945 року, офіційним Днем визволення України вважається 28 жовтня 1944 року, а Харків звільнили ще раніше – 23 серпня 1943 року.

Якою ж ціною дісталася нашому народу перемога?



1-й ведучий. 22 червня 1941 року о 4 годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, вчинила напад на нашу Вітчизну. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї...

2-й ведучий. Тільки на території України в руїни і пожарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Жорстока і бездушна війна забрала життя мільйонів людей, принесла біду і горе в кожну сім’ю.

3-й ведучий. Для простих людей напад виявився несподіваним. Але всі народи об’єдналися для того, щоб дати відсіч загарбникам. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ми не повинні забувати тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

4-й ведучий. Урок мужності, присвячений 71-й річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, – це лише маленька часточка великої данини й пошани полеглим.

Читці:

1-й.

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

2-й.

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою.

Застигли в тузі обеліски

В гранітнім кам’янім строю.

3-й.

Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку.

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм.

Квітами устелим їх тернистий шлях.

(Запалюють свічку пам’яті.)

1-й ведучий. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Читець.

Сонце палило нестерпно, гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень, глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди, всюди гриміла війна,

Падали скошені люди, їх не щадила вона.

2-й ведучий. Мільйони людей у всьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних і художніх фільмів. Усе менше залишається тих, хто пам’ятає злочин фашистів зі свого трагічного досвіду. Нам, наприклад, уже нікому про це розповісти, бо на території нашої сільської ради не лишилося жодного живого свідка тих страшних подій, усі ветерани давно спочили вічним сном.

Читець.

Героїв мало вже лишилось.

Покрила скроні сивина,

А щастя у серцях з’явилось,

Лише в душі гримить війна.

На грудях ордени, медалі,

В строю їх чутно тихий дзвін.

Нам ветерани спасли долі –

За це їм наш низький уклін.

Хвилина мовчання

Ведучий. Про війну можна говорити багато, але не можна не торкнутися дуже болючої теми – дітей війни. Війна забрала в них батьківський дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство та юність. А скільки останків дітей, їх іграшок було розкопано після війни. Перехоплює подих, коли читаєш у літературі про ці страшні звірства фашистів.

Слухання оповідання В. Сухомлинського «Чтобы гнев в сердце не угас»

Среди села зеленеет лужайка. С ранней весны до поздней осени на лужайке играют дети. Да и взрослым приятно посидеть на траве.


Но вот кому-то пришло в голову: зачем среди села лужайка?.. Ведь это слишком все просто и старомодно, трава – и все. Не лучше ли заасфальтировать здесь площадку? Чтобы ровненько, гладенько было. Стали уничтожать траву, расчищать место для того, чтобы песком и камнем засыпать, а потом асфальтом залить. Среди лужайки увидели два толстых пня. Попробовали выкорчевать – ничего несделаешь, глубоко сидят в земле. Кто-то два столба закопал здесь...

Стали припоминать: что же это за столбы здесь были? Разве зто хорошо, если среди заасфальтированной площадки два пня будет торчать? Старые люди вспомнили: во время фашистской оккупации здесь виселица стояла. На ней молодую партизанку повесили немцы. От виселицы пни в земле и остались.

Маленькие дети стали рыться в земле у пней и нашли крохотную ручку от куклы. Вспомнили старики: когда вешали партизанку, привели к виселице ее шестилетнюю дочь. Вот здесь стояла она у столба и держала в руках куклу. Ходили тогда глухие слухи: ночью фашисти расстреляли девочку вот здесь, у столба. Многие не верили: да разве же они и на это пойдут? Но теперь, когда нашли эту крохотную ручку от куклы, вспомнили те страшньїе дни, и в каждом сердце с новой силой вспыхнуло пламя ненависти.

Сошлось на зеленой лужайке все село – от стариков столетних до маленьких детей. Решили люди: пусть вечно будет здесь Зеленая Лужайка. Пусть вечно останутся в земле пеньки от виселицы. Не деревянньїе, а каменные – пусть на веки вечные окаменеют зти обрубки столбов.

Так и сделали. Зеленеет трава на лужайке, среди нее из земли обрубки столбов окаменевшие выглядывают. А между столбами – гранитный постамент. Взывает он к помощи, напоминает, что такое прощать нельзя.

Слухання оповідання В. Сухомлинського «Недописанное письмо»

Девятнадцатилетний Василий Верба пошел добровольцем на фронт.

В темную осеннюю ночь его подразделение подошло к передовой и заняло позицию. Василий вырыл окоп, приготовил гранаты. Командир сказал, что на рассвете враг будет наступать, надо готовиться к бою.

Молодой боец думал о маленьком селе на Украине, где оставалась у него мать. Много ласковых душевних слов хотелось ему сказать в зти минути матери. Он нашел конверт и написал на нем мамин адрес. Потом достал большой чистий листок бумаги и написал:

«Дорогая моя, родная мамочка! Через несколько часов будет бой с фашистами. Это мой первый бой... Перед боем хочу я сказать тебе, мама...»

Над полем опустились сумерки. Командир предупредил: нельзя ни фонариком, ни спичками светить... «Напишу па рассвете»... – решил Василий и положил листок бумаги с начатым письмом в конверт.

Среди ночи на горизонте вспыхнули тысячи огоньков. Вражеская артиллерия открыла огонь по нашим позициям. Командир приказал: ждать окончания вражеского огня, а как только покажутся фашистские танки, идти в наступление на врага, встречать его гранатами.

Прекратилась канонада. Василий услышал гул танков. Вот показался черный силуэт фашистского танка. Молодой солдат выпрьыгнул из окопа, и, взяв несколько противотанковых гранат, пополз навстречу вражескому танку.


Он бросил связку гранат, попал в башню. Танк запылал, завертелся на месте. Василий поднялся, чтобы бросить еще одну связку, но в тот же миг упал, сраженный фашистской пулей.

Бой закончился нашей победой.

Товарищи похоронили Василия, а ненаписанное письмо долго ходило из рук в руки. Воины решили послать его матери, а от себя написали о героической смерти сына.

Прошло много лет. Стала бабушкой мать Василия. Как святыню хранит она недописанное письмо сына. В тот час, когда старой матери становится особенно тяжело, раскрывает она синий конверт, кладет на стол листок бумаги с тремя строчками. И тихо шепчет:

Что же ты хотел сказать мне, сынок?

Творча робота. Продовжити лист солдата.

Читці:

1-й.

ВІЙНА

Під дощем осипалась калина.

Відлетіли пташки вже давно.

Проводжала свого, мати сина,

На війну, обійнявши його.

Та тоді і сама ще незнала,

Яка доля, жорстока вона.

Що в останьне живим обіймяла.

Її сина, забере війна.

2-й.

Майже рік,для неї, як вічність.

Зажурина мати, стала сумна.

Така материнська ця вірність,

Накрила волося її, сивина.

Від страждань вона постаріла.

Від болю, заклякла душа.

Без сина стара оніміла,

Бо звістки і досі нема.

3-й.

Не поверниться син,вже ніколи.

Ні живим,ані мертвим з війни,

Та не вірила мати у горе.

Прийде син, на грудях ордени!

Не одна минула вже осінь,

Її сина і досі нема.

Вийде мати та там на дорозі.

На свого сина чека.

Ведучий. Пройшло багато років із часів визволення Харківщини. Наша країна давно залікувала рани війни. Заколосилися хліба, ожили ліси. З руїн піднялися міста, уже не одне покоління народилося й виросло в мирні часи.

Але ми з вами є свідками страшних подій, які точаться зараз на сході України. Страшно навіть уголос говорити це страшне слово «війна». Вона ніким не оголошена, але ллється кров, гинуть мирні жителі, вийшли з ладу заводи і фабрики, у містах майже не лишається продуктів харчування, проблеми з водопостачанням, опаленням, освітленням, зруйновані сотні помешкань, є навіть невинні жертви серед малолітніх дітей. Став поширеним волонтерський рух.



3-й ведучий. Війна на сході України – збройний конфлікт на території Донецької та Луганської областей між незаконними збройними формуваннями Донецької та Луганської «народних республік», визнаних терористичними організаціями, з одного боку, та Збройними Силами України, Національною гвардією та добровольчими з’єднаннями – з іншого. Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи бойовиків почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції в містах Донбасу (зокрема, у Слов’янську, Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних Сил. Поступово протистояння переросло в масштабний воєнний конфлікт.

Ведучий. Учасниками війни на сході є і наші земляки (зачитуються їхні прізвища). Ми молимося за них.

Хлопці, повертайтеся скоріше додому. Політики, військові, зупиніть війну! Ми хочемо миру в усьому світі, не тільки в Україні.



Читці.

У війни переможців нема …

Схід налився кривавим багрянцем.

Нескінченна холодна зима.

І виводять скоцюблені пальці: -

У війни переможців нема.

Розповзлися по закутках гади

І Донбас у обіймах трима .

Та ревуть реактивні снаряди –

У війни переможців нема.

У підвалі залякані діти,

А навколо тривожна пітьма ,

І немає де правди подіти:

У війни переможців нема.

Не заслониш Донбас корогвами.

У війни переможців нема.

Ведучий.

Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це посмішка в очах матусі.

Мир – це лани золотаво-русі.

Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

ДОДАТОК В.5



Усний журнал: «Герої нашого часу».

Мета: формування почуття патріотизму, любові до свого народу, України; формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі героїзму українських солдат, які воюють у зоні АТО; виховання поваги до мужності та самовідданості сучасних борців за незалежність і цілісність держави.

Обладнання: світлини подій із зони АТО; свічка, папір, олівці.


Хід заходу

I.Організаційний момент

ІІ. Основна частина



Ведучий. Доброго дня, запрошую вас на незвичайну зустріч. Сьогодні ми будемо говорити про мужність і героїзм в ім’я свободи, незалежності та цілісності нашої держави. Тема нашого заходу: «Герої нашого часу».

  • Що ж означає бути героєм?

(Відповіді)

Ведучий. Бути героєм – це віддавати своє життя за друзів, коли ти ризикуєш і дивишся в очі смерті. Це вміти сказати «Ні!» несправедливості, побороти власний страх, бути надійним, подивитися в очі майбутньому з надією, яка просвічує всяку темряву!

1-й учасник.

Герой це не слово в дипломі.

Герой не табличка на дверях.

Герой це не кубок у домі,

Герой не прикраса в оселях.

Героєм не можна назвати

Всіх тих, хто з екранів киває.

Героя не важко впізнати.

Він долю за руку тримає.

Ведучий. Кожен усередині свого серця є Героєм! Ми часом навіть не уявляємо, скільки в нашому серці є добра, здатності допомагати, жертвувати своїм життям заради інших! А хто знає, чому ми сьогодні говоримо про героїв?

(Відповіді: вони припускають, що це пов’язано із ситуацією в Україні.)

Ведучий. Нелегкі часи переживає зараз наша країна. За вікном XXI століття. А наша рідна незалежна велична Україна омилася потоками червоної крові ні в чому не винних людей, котрі просто прагнули кращого майбутнього для своїх нащадків і збереження суверенності рідної Батьківщини.

А почалося все з непідписання угоди про входження України до Євросоюзу та побиття мирних студентів. Після цього тисячі людей, обурившись такими діями влади, вийшли на Майдан у Києві, тим самим висловивши свій протест. І тепер не просто захищаючи побитих студентів, а борючись за власну незалежність та не даючи Україні впасти на коліна. Немає нації патріотичнішої та сильнішої духом, ніж українська! Але в дні з 19 по 22 лютого все досягнуло своєї критичної позначки. Кривава стрілянина забрала життя майже сотні майданівців, ще декілька сотень було важко поранено. Кожен із загиблих поклав своє життя за нашу волю, за наше світле майбутнє. Загиблих героїв названо «Небесною сотнею», бо вони, мов сотня ангелів, вознеслися на небеса берегти Україну.



2-й учасник.

А сотню вже зустріли небеса...

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза.

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий...

І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...

Ведучий. А ті, хто залишилися живими, зараз у складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави. Стаття 65 Конституції нашої держави говорить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком кожного громадян. За незалежність, мир, волю, справедливість померло багато наших українців. Але герої не вмирають! Давайте хвилиною мовчанні пом’янемо всіх тих, хто віддав своє життя за нашу єдину країну.
Хвилина мовчання

3-й учасник.

Війна ця показала, на що спроможні люди:

Один радіє з того, що віддає останнє,

Другий – широкий долар сує в свої кишені.

Це ж наша Україна і ми у ній єдині!

Куди ж це все поділось, що ми в ній розділились?!

Родичі з Росії не дзвонять і не пишуть,

Фашистською зробили нашу Україну.

Виходить так, що ніби бандерівці рубають сокирою всім шиї,

У немовлят стріляють, бомблять міста і села.

А ми ж були єдині в колишньому Союзі,

Переплились корінням, створили нові сім’ї.

Чого ж тепер воюєм, чого не поділили?

І що ж ми за народ такий, що маємо терпіти?

Ми не маєм злоби, в душі не носим помсти.

Прокиньтесь, росіяни, вам треба відповісти!

За те, що убивали й калічили життя.

Ми ж з заходу й до соду, з півночі й до півдня,

Будемо єдині в рідній Україні!

Ведучий. Ці герої були справжніми патріотами нашої держави. А чи знаєте ви, що таке патріотизм?

(Відповіді)

Повага до своєї держави, до її історії, прагнення зробити свою країну кращою, берегти й цінувати Батьківщину – зазвичай у цьому проявляється патріотизм кожної людини.

Нам є з кого брати приклад і в наш час.

Такими людьми є українські солдати, які воюють на Сході України з терористами, захищаючи незалежність, територіальну цілісність і єдність нашої держави. Присягають на вірність народу України, вони готові віддати життя за мир і спокій внашій державі. Багато з них воюють у складі добровольчих батальйонів. Вони – справжні герої.

Але є й інші герої. Це прості українці, які з перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати війська захисним спорядженням, ліками, продовольством та, незважаючи на ризик, вивозять із захоплених міст і сіл мирних громадян. Їх називають волонтерами, тому що роблять вони це безкорисливо.

Багато українців приймають у себе родини, що вимушені покинути свої рідні домівки. Вони теж герої і патріоти.

А українські лікарі! Яку важливу справу роблять вони! Лікують і рятують бійців у зоні АТО, у госпіталях інших міст, куди відправляють поранених. До кожного пораненого вони ставляться по-батьківськи, роблять усе можливе, щоб вилікувати їх, урятувати та повернути до родини, до дітей.


  • А що ви можете зробити для поранених?

(Відповіді)

Ви також можете долучитися до Всеукраїнської акції «Лист пораненому».



(Усі пишуть листи солдатам, малюють малюнки.)

Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка