Міністерство освіти І науки України Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису савченко людмила леонідівна



Сторінка14/14
Дата конвертації11.09.2018
Розмір2.48 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

4-й учасник.

Мамо, чуєш, повертаюсь!

Мамо, чуєш, повертаюсь!

Скоро буду в рідних я краях,

Бачиш, я – живий, я посміхаюсь!

Мамо, вже закінчилась війна!

Вже не буде більше сліз і горя,

Вже не буде поминальних молитов,

Пролили за перемогу ми багато крові,

І не хочу я, щоб це іще колись було…

Так, не всі тепер повернуться додому…

Декого навік прийняла вже земля,

Стали у шеренгу Зниклі й Невідомі –

Ті, чиїх навік згубились імена…

Покалічених багато нас зосталось,

Милиці навік, візок, протез – рука,

Але ми живі! Ми силу духу не втрачали,

Сила духу покаліченою не бува!

Знаю, час назад не можна повернути…

І немає більше у минуле вороття,

Але Ми повинні, мусим, маєм далі жити!

І прожить життя за тих, кого уже нема!

Ми всі змогли! Ми вистояли в битвах!

Захистили Україну – рідний край!

Лине хай у небо лише радісна молитва!

Мамо, я прийшов, закінчилась війна!

Ведучий. А зараз уявімо, що ви даєте інтерв’ю і ваші слова почують ті, кому вони адресовані. Кількома словами висловіть вдячність українським солдатам за їх мужність і героїзм у зоні АТО, а також іншим людям, яким не байдужа доля нашої країни.

Вправа «Мікрофон». Вправа «Коло патріотів»

  • Хто такий патріот? (На половині стікера у вигляді сердечка записують і озвучують свою точку зору).

  • Чи вважаєте ви себе патріотом України? (Патріот –віддана своєму народу та рідній землілюдина, яка ставить свої інтереси не вище інтересів народу, яка духовно пройнята любов’ю до своєї мови, культури та історії.)

  • Я думаю, що всі ви погодитеся з тим, що доля України залежить від кожного з нас! Подумайте, чи могли б ви сприяти розвиткові єдиної України? Що є виявом патріотизму в повсякденному житті, з чого він починається? (Відповіді)

Ведучий. Любов до нашої країни починається з любові до малої Батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів’я, пісні. Ми називаємось українцями. У якому б куточку нашої Батьківщини не жили, ми любимо свій рідний край, своє місто.

Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, та мови. А тому на території нашої держави проживають росіяни, молдовани, поляки, гагаузи, вірмени та ін. Не треба ділити та Схід і Захід, не треба визначати, чи це російськомовне чи україномовне місто. Ми – єдина Україна!

І хочеться вірити, що Крим, який зараз є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією, до нас повернеться!

Пригадайте соціальну рекламу, яку випустив канал «1+1» під час анексії Криму. У цьому ролику зірки телебачення закликають до миру та єдності.

Але їхню думку хочу продовжити і я, бо народилася і живу на Харківщині. І незалежно від того, де буду перебувати: на півночі чи півдні, заході чи сході, це моя Україна. Так, як єдина вона і для тих, хто її захищає.

Та, на жаль, боротьба за єдність України забрала життя багатьох наших співгромадян: і військових, і цивільних. Сьогодні офіційна цифра загиблих – близько 3000 осіб, та ми не знаємо, наскільки вона відповідає дійсності.



Хвилина мовчання

  1. Підбиття підсумків

Віримо, що страхіття нинішньої війни для українців скоро закінчаться.

А слова П. Тичини «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була...» такі влучні й актуальні сьогодні, бо серед нас стільки відданих людей своїй Батьківщині.



Рефлексія

Я – українець, а це значить, що... (пропоную записати на другій частині стікера-сердечка й утворити своє сердечко, з’єднавши з першою частиною).



(Відповіді)

Заключне слово ведучого.

Ось і завершується наша зустріч. Любов до України житиме у ваших серцях вічно! Адже це – наша країна!

Сьогодні ми доклали свою часточку до збереження миру та єдності в Україні. Усі ми сподіваємося, що найзаповітніше бажання українців сьогодні – жити під мирним небом і не допустити війни – здійсниться обов’язково. Яким буде майбутнє країни – залежить від кожного з нас. Батьківщина, як мати, одна. Ми повинні дбати про неї, щоб вона була багатою, квітучою, яскравою. А для цього нам треба любити її, плекати, захищати. Ви повинні рости розумними, роботящими, щоб перетворити рідну державу на країну ваших мрій.
ДОДАТОК В.6
Усний журнал: «Історичні постаті у визвольній

боротьбі українського народу»

Мета: формування самосвідомості та національної свідомості, уміння аналізувати вчинки людей, формулювати й висловлювати власні думки; виховання почуття патріотизму, гідності, любові та поваги до історичного минулого українського народу.

Обладнання: мультимедійний проектор; презентації «Іван Богун», «Василь Капніст», «Володимир Антонович», «Микола Міхновський».

Підготовчий етап. Учасників заздалегідь розподілити на 4 групи. Кожна група отримує випереджальне завдання: ознайомитися з біографією, діяльністю історичного діяча:


  1. група – Івана Богуна;

  2. група – Василя Капніста;

  3. група – Володимира Антоновича;

  4. група – Миколи Міхновського.

Підготувати презентацію роботи групи.


Хід заходу

Учасники розсаджуються групами. На партах кожної групи розміщена табличка з прізвищем історичного діяча.

Ведучий. Доброго дня. Сьогодні ми з вами проведемо незвичайну зустріч – урок Мужності. І розпочати його мені хотілося б такими рядками:

Коли ти муж будь мужнім,

Знайди життєву путь,

А лялькою на шворках

В руках долі не будь.

(Шандор Петефі)

Як ви розумієте, що таке мужність?



Учасники уже можуть висловити свої думкийдати аргументовану відповідь. Але, звичайно, кожен із них по-своєму розуміє, що таке мужність.

Перший блок

Ведучий. Познайомтеся з висловами відомих людей про мужність. Оберіть один, який, на вашу думку, відповідає діяльності цих особистостей. Обґрунтуйте свій вибір.

Лихо дає привід до мужності. (Сенека)

Бути мужнім і бути правим - не те ж саме. (Януш Васильківський)

Найбільше випробування мужності людини – зазнати поразки і не пасти духом. (Роберт Інгерсолл)

Громадянська мужність і мужність військова виникають з одного початку. (Оноре де Бальзак)

Намагайтесь Вітчизну мужністю прославити! (Михайло Ломоносов)

Є особливого роду мужність, яка походить із того ж джерела, як і добросердя, – зі здатності пізнавати себе в інших майже так само чітко, як і самого себе. Мужність випливає звідси з того, що людина, обдарована здатністю пізнавати себе в інших, мало прив’язана до свого особистого буття, живе здебільшого життям загальним, і тому мало піклується про власне благополуччя. Звичайно, це не єдине джерело мужності, бо воно є наслідком багатьох причин; але цей рід мужності найблагородніший.(Артур Шопенгауер)

Істинна мужність виражається в спокійному самовладанні та в незворушному виконанні свого обов’язку, незважаючи на жодні лиха й небезпеки. (Джон Локк)

Істинна мужність готова зустрітися з будь-якою небезпекою і залишитися непохитною, яке б лихо не загрожувало. (Джон Локк)

«Піднімаючись угору, май мужність пройти по стрімчастій стежці. Йдучи по снігу, май мужність пройти по слизькому мосту». У слово «мужність» покладено найглибший зміст. Якщо на небезпечних поворотах життя та на вибоїнах мирських шляхів тобі не вистачає мужності, ти неодмінно застрягнеш у якій-небудь ямі, що заросла бур’яном. (Хун Цзичен)

Істинна мужність полягає не в тому, щоб кликати смерть, а в тому, щоб боротися проти негараздів. (Луцій Анней Сенекамолодший)

Мужність виховується кожен день у завзятому опорітруднощам. (М.О. Островський)

Не той мужній, хто лізе на небезпеку, не почуваючи страху, а той, хто може придушити найдужчий страх і думати про небезпеку, не підкоряючись страху. (К.Д. Ушинський)

Май мужність помилятися! (Анатолій Рахманов)

Успіх – не остаточний, поразка – не фатальна, мужність продовжувати – ось що має значення. (Уїнстон Черчілль)

Ледарство більше всіх пороків послаблює мужність. (Шарль Луї Монтеск’є)



Відповіді.

Другий блок

Ведучий. Япропоную вам підготуватися до презентації випереджального завдання (5 хв.).

Робота в групах. Кожна група отримує роздруковані уточнюючі питання до своїх завдань.

  1. групаІван Богун.

Політичний портрет Івана Богуна.

Бойовий шлях.

«Хитрий лис», майстер оборони міст.


  1. група – Василь Капніст.

Політичний портрет Василя Капніста.

Творчість, ідея «Оди на рабство».

Діяльність Новгород-Сіверського гуртка.

«Козацький проект та пруська місія В. Капніста».



  1. групаВолодимир Антонович.

Біографічна довідка про Володимира Антоновича.

Наукова діяльність.

В. Антонович – «батько» багатьох істориків України.

Суспільна діяльність.



  1. групаМикола Міхновський.

Політичний портрет Миколи Міхновського.

Суспільно-політична діяльність до 1917р.

Микола Міхновський – член УЦР, лідер самостійників.

Збройний виступ самостійників, доля М. Міхновського.



Ведучий. Ми згадали з вами про життєвий шлях чотирьох історичних постатей, які жили в різні століття, займалися різними справами, мали різну вдачу, здібності... А чи вбачаєте ви щось спільне в діяльності цих людей? (Висловлюються власні думки, відбувається обговорення точокзору.)

Кожен із цих діячів зробив певний внесок в історію, навіть, у долю свого народу. Кожному з них довелося в дуже складний момент зробити свій вибір між власним благополуччям, іноді життям, і служінням народу, ідеї національного чи соціального визволення українців. Методи та засоби боротьби були різними (зброя, організація війська, винахідливість, дослідження, наукова та просвітницька діяльність). Вони змогли вийти за традиції, правила, прийняті в певні часи. Заради народної справи вони не боялися піти проти більшості, доводити свій вибір справами.



Ведучий.Любов у нас до Батьківщини

Іде із серця глибини.

Ми патріоти України,

Її ми дочки і сини.

Хоч за походженням людини

Й тече у жилах інша кров,

Ми громадяни України,

До неї вірна в нас любов!

Палку любов в серцях несемо

Ми українці, я і ти!

Ми патріоти України

І кращої нема ніде!

Нам наймиліша і єдина

Вітчизна за усі світи!

Чарівна, рідна Україна,

Ми українці, я і ти!

Надія Красоткіна

Рефлексія

1. Яке значення для визвольної боротьби українського народу мала діяльність історичних осіб?

2. Що вам дала ця зустріч?

У кінці можна запропонувати учням написати твір-роздум на тему «Чи є місце мужності в сучасному житті?»

ДОДАТОК В.7

Година пам’яті: «Сьогодні дзвони б’ють знову...»

Мета: формування ціннісного ставлення до держави та суспільства, національної гідності, відчуття себе громадянином України; розвиток національної самосвідомості – особистої ідентифікації зі своєю нацією; виховання почуття любові до Вітчизни, приналежності до її долі, відповідальності за її стан і розвиток.

Обладнання: карта України; відеоролик «Україна»; пісня О. Пономарьова «Повертайся живим».
Хід заходу

Моя Вкраїно, ти мене прости,

Що захистить тебе не в силах від розбою.

Мені на муки й злигодні іти,

Але навіки залишатися з тобою!

С. Травнева

Шановні присутні! Запрошую вас до спілкування, присвяченого сьогоднішнім подіям в Україні.



Перегляд відеоролика «Україна»

1-й учасник.

Війна і смерть – дві сестри, ніби пара,

Які крокують разом уже віки...

Це – ніби чиясь невблаганна кара,

Що слід лишає на усі роки.

Війна... Ти був там? Ні? То ти щасливий,

Бо ти не бачив сльози, біль і кров,

Не бачив ти, як погляд свій зрадливий

Кидала смерть на юних знов і знов.

Чи бачив ти, як проводжає мати

Свого єдиного, не воїна – дитя,

І молить Бога, щоби дочекати,

Або за нього дать своє життя?

Чи чув ти тихий плач дівчини,

Коли почула вість, що вже нема

Того, до кого серцем лине,

І що тепер вона уже одна?

А може, ти вдовиний погляд бачив,

Тої вдови, що на руці дитя,

Що ще недавно тато сина няньчив,

Сьогодні ж – сирота оце маля?

Чи хоч у сні до тебе приходила

Ота проклята усіма війна...

(У повній тиші лунає передзвін)

Ведучий. З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, використовувалися і як набат для сповіщення про якесь лихо, біду. Били на сполох під час пожежі, ворожого нашестя. Сьогодні дзвони б’ють знову...

(Лунає передзвін)

У квітні 2014 року в життя українців увірвалися тривожні слова – антитерористична операція (АТО). На сході країни з’явилися самопроголошені народні республіки, майже щодня гинуть люди. Харківський регіон уже заплатив за мир і спокій у країні життями наших хлопців. Аби не даремно.



2-й учасник. «У них тепер немає тата»

Дружина благала залишитися. Але він не послухав – обов’язок військового змушував іти на ризик. Наш земляк і не підозрював, що в одну мить його родина залишиться без годувальника. Саме в «чорний вівторок» 18 лютого прапорщик, музикант-концертмейстер оркестру внутрішніх військ України Олексій Іваненко загинув під час протистоянь у Києві.

Для Олексія сім’я була на першому місці. «Головне, аби діти були ситі, одягнуті, взуті, а потім уже мої потреби», – завжди казав чоловік. Якщо на першому місці родина, то друге розділяли музика та риболовля. З дитинства Олексій полюбляв грати на трубі й уже в юності опановував ноти – закінчив музичну школу, училище, а згодом і Харківську академію культури. Він завжди мріяв грати в оркестрі, за словами дружини, сольна кар’єра його не цікавила. Саме в музиці чоловік знайшов своє покликання, став музикантом– концертмейстером оркестру управління Східного територіального командування внутрішніх військ України.

«Льоша любив експериментувати в музиці, завжди хотів спробувати щось нове зі своїм оркестром. Не встиг...», – каже Олена.

Життєрадісний, завжди усміхнений і готовий прийти на допомогу – саме таким запам’ятали Олексія товариші по службі та жителі містечка Дергачі, де жив прапорщик.

(Демонстрація фото «Олексій Іваненко з дружиною та дітьми».)

3-йучасник. «Не встиг стати батьком»

Серед тих, хто зараз у складі української армії перебуває в Донецькій і Луганській областях, бійців із Харківщини, на щастя, небагато. У гарячих точках нині переважають чоловіки з центральної та західної України: Львова, Житомира, Дніпропетровська. Серед бійців «Альфи» найбільше мешканців Сумської та Житомирської областей. У нас же на Харківщині розташована механізована військова частина, яка не задіяна в АТО, – ці військові охороняють кордон.

Проте й Харківський регіон не оминули похоронки: 16 травня в селищі Кулиничі Харківського району прощалися з 20-річним десантником Олександром Якимовим, а 21 травня в Близнюках поховали 40-річного вертолітника Миколу Топчія.

За два тижні в молодшого сержанта Олександра Якимова має народитися син. Та хлопцю не судилося стати батьком, він загинув 13 травня під Краматорськом. Того дня колона військових везла підкріплення на блокпости в Слов’янськ і Краматорськ – техніку та зброю. На вузькій ділянці дороги на бійців чекала засідка. Колону обстріляли з гранатометів... У результаті семеро військових загинули.

4-й учасник. «Пройшов Ліберію, загинув на Батьківщині»

На похорон 40-річного вертолітника Миколи Топчія прийшли, здавалося, усі жителі Близнюків. Попрощатися із загиблим приїхало й командування Харківського військового гарнізону, а також особовий склад Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де колись навчався чоловік. Коли траурна процесія під звуки оркестру йшла до кладовища, у небі пролетів вертоліт. Так колеги віддали останню шану своєму загиблому товаришеві по службі. Над могилою люди тримали прапор України та скандували: «Слава Україні! Герої не вмирають!».

Бортовий авіаційний технік капітан Микола Топчій загинув 2 травня під Слов’янськом. О четвертій ранку його вертоліт МІ-24, що патрулював територію, збила ворожа «зенітка». П’ятеро військовослужбовців загинули на місці. Усі хлопці служили у вертолітній ескадрильї армійської авіації, що дислокується у Бродах і на Львівщині.

Тіла обгоріли так сильно, що їх неможливо було впізнати. Довелося відправляти на ідентифікацію ДНК до Запоріжжя. Довгих 17 днів чекали на результати цієї страшної експертизи.

Однокласники згадують загиблого як дуже скромну, тиху, добру людину. Він із дитинства мріяв літати, через це над ним навіть трохи підсміювалися. Микола Топчій знав, що таке війна, як ніхто інший. Не раз бував у гарячих точках, їздив у складі миротворчої місії до Ліберії, а загинув на Батьківщині. 1 липня йому мав виповнитися 41 рік. Вертолітник планував вийти на пенсію та назавжди повернутися в рідні Близнюки.



Ведучий. Українські війська звільнили ще один населений пункт на Донбасі. Та позитивні новини не перестають затьмарюватися кривавою статистикою – під кулями терористів і далі гинуть мирні люди та військові. Поховали ще трьох бійців і на Харківщині.

5-й учасник. На Харківщині знову прощалися із земляками, що загинули в зоні АТО. На 34-му році обірвалося життя мешканця Дергачівщини Кудайназара Саіпова, який відправився воювати добровольцем. Під час проведення АТО 31 липня загинув боєць 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, мешканець села Плоске Великобурлуцького району Дмитро Посохов. Йому було 24 роки. А потім поховали мешканця села ІІІелестове Коломацького району, уродженця Зміївського району, Геннадія Тому.

Ведучий. Не тільки військові бережуть простори рідної України, дбають про її міцні кордони, піклуються про тих, кому потрібна допомога. Хто ці люди? (Відповіді)

Питання для обговорення:

  • Так що ж такі патріотизм?

  • 3 якого віку можуть виявлятися патріотичні почуття?

  • Чи може людина несвідомо бути патріотом?

  • Так що ж таке патріотизм – це мода чи самосвідомість нації, що прокидається?

  • Чи пов’язаний патріотизм із героїзмом, як саме?

Ведучий. Героїзм наших військових стає масовим явищем.

Хочеться згадати нещодавній геройський вчинок командира танкової роти капітана Олександра Лавренка. Підпорядкована йому рота виконувала важливе завдання з деблокування аеропорту в Донецьку. На командирському танку він, уміло поєднуючи вогонь і маневр, знищив техніку та живу силу противника. Терористи зосередили ураганний вогонь на бойовій машині командира – від вибуху фугасу танк утратив хід. Незважаючи на це, екіпаж продовжував бій до останнього снаряда. У бою геройськи загинули члени екіпажу танка - сержант Вахромєєв і солдат Кулягін, був тяжко поранений Олександр. Командир не здався терористам, підпустив злочинців, які намагалися взяти його в полон, ближче і підірвав себе разом із ними. Танкова рота виконала бойове завдання. Командування представило героя до вищої державної нагороди.

Наші льотчики з особливою теплотою згадують підполковника Костянтина Могилка, командира екіпажу літака АН-ЗОБ, спокійну, врівноважену й авторитетну людину, льотчика від Бога. Під час польоту над Слов’янськом його літак був обстріляний терористами переносним зенітно-ракетним комплексом. Ракета влучила в двигун. Літак почав утрачати висоту та керованість. Командир міг вистрибнути з парашутом і зберегти життя, але некерований літак рухнув би на житлові квартали міста, забравши сотні життів цивільних людей, матерів і дітей. Він зробив інший вибір – до останнього тримав штурвал у своїх міцних руках, чим відвів загрозу від міста, дав можливість більшості екіпажу вистрибнути з парашутом. За виняткову мужність і героїзм, незламність духу в боротьбі за незалежну Українську державу Костянтину Могилку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Є справжні герої у ВДВ, спецназі, інших родах військ і спеціальних військ. У військах шанують подвиги Тараса Сенюка, Вадима Ігнатенка, Павла Чорного, Дениса Матюшка та багатьох інших. Вони – цвіт Української Нації. Уклін і вічна пам’ять загиблим Героям! Слава мужнім і міцним воїнам - захисникам України!

Хвилина мовчання

1-йучасник.

Ми будем думати про вас,

Хто не вернувся з битви.

Ми будем пам’ятати вас і через гони літ.

Ми будемо за вас свій отчий край любити

І на землі своїй лишати добрий слід.

2-й учасник.

Любіть Україну, як матір любіть!

Чи в радості то, чи у горі.

У бій вирішальний за неї ідіть!

Бо зрадник панує на крові.

3-й учасник.

Вставайте з колін та кайдани порвіть,

Врятуйте від смерті Державу

Вона незабаром віддячить в ту мить,

Як тільки звільниться від клану.
4-й учасник.

Країна рідненька, ще трохи – терпи,

Невдовзі твоя Перемога.

У бій йдуть сьогодні одні козаки,

Вони немов воїни Бога.

5-й учасник.

За Неньку встає України народ,

Та іншого шляху немає.

В набат знову б’є захисник-патріот,

Людей він у бій піднімає.

Звучить пісня О. Пономарьова «Повертайтесь живими».

Творча робота «Поділись думками»

Ведучий. Що б ви хотіли побажати собі, іншим людям?

Ведучий.

Живіть у мирі й злагоді, –

Життя завжди прекрасне,

І будьте вдячні тим,

Хто дав вам таке щастя.




ДОДАТОК В.8
Година пам’яті:«За рідний край життя віддай»

Мета: формувати почуття патріотизму, національної гордості, любові до Батьківщини; спонукати їх до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі, захищати Батьківщину.

Обладнання: вислови про патріотизм; фонограми пісень К. Бужинської «Україна», Т. Петриненка «Україна»; відеофільми: «Небесна сотня», «Видатні Українці».
Хід заходу
Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею.

В. Сосюра

І.Організаційна частина

ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності

Ведучий.Перш ніж розпочати наш урок, пропоную вампослухати пісню.(Звучить пісня К. Бужинської «Україна»)

Чи зрозуміли ви, про що ми будемо з вами сьогодні говорити? Так, про нас і нашу любов до рідної Батьківщини. Сьогодні, як ніколи, це питання є досить актуальним.



Робота в парах. Скласти сенкан «Україна».

Оголошення теми, епіграфа уроку.



ІІІ.Основна частина

Ведучий. Усе починається з любові – любові до матері, малої батьківщини, традицій, історії та Батьківщини.

Ми – українці! Нам є чим пишатись. У нас багата держава, і багатий народ – не лише матеріально, а й духовно. Ми співучі, щедрі, розумні, віддані, рішучі...

Будь-яка країна розсиплеться на попіл, якщо її громадян не об’єднує прихильність до землі, на якій вони живуть.

Вправа «Відкритий мікрофон».

Запитання:



  1. Що таке патріотизм?

  2. Як ви можете виявити свої патріотичні почуття зараз і в майбутньому?

  3. Чи можна пишатися своєю країною? Коли ви відчували це почуття?

  4. Що ти можеш зробити, щоб жителі нашої країни частіше відчували гордість за неї?

Ведучий. Патріоти́зм (грец. πατριώτης співвітчизник, patrís батьківщина, Вітчизна) це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає земля батька, предка.

Патріотизм передбачає гордість за матеріальні й духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання зберегти її характерні особливості, культурне надбання та необхідність захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.

Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання тендітній берізці, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо й пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку-Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті. Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать і не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану та заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня.

(Перегляд відеофрагмента «Небесна сотня».)

Дівчина – Україна.

Я Україна,

Я – страдниця-мати,

Яка споконвіку була у ярмі.

Турецькім, російськім...

Та всіх не назвати,

Бо зайди є різні, а муки одні.

Не тільки чужинці мене шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани.

Вони видавали укази й закони,

Тому і загинуло всіх нас мільйони.

Немов маля, що в муках народилось,

У долі, радості і різних неладах,

Так я з неволі відродилась

І намагаюся стояти на ногах.

Ще зовсім молода і непокірна,

А на чолі – блакитно-жовтий стяг,

Прошу мені служити вірно,

Нехай Господь благословить мій шлях.

Ведучий. У статті 65 Конституції нашої держави говориться, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни.

Зараз нашій країні обов’язково потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході України з терористами та сепаратистами, відвойовують і захищають кордони нашої держави.



Робота в групах. Написання листа до вояків у межах акції «Лист пораненому».

Ведучий. Символічним є те, що, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стоять пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська й Харкова, Львова та Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси й Севастополя. Хвилиною мовчання вшануємо пам’ять героїв України, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність і єдність нашої держави, тих, хто віддав життя за рідний край.

Хвилина мовчання.

Ведучий. Після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей змушені були покинути свої домівки в пошуках безпеки. Їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.

Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки в пошуках безпеки.



(Усі записують свої побажання, слова підтримки на голубах із паперу та прикріплюють їх на дошці).

Ведучий. Рідну землю неможливо уявити без мудрих і талановитих людей, які своєю невтомною працею підносили та звеличували її. Про це говорив український педагог Василь Сухомлинський: «Батьківщина відкривається перед нами і в квітучих садах, і в зелених луках, і в ключі птахів, що летять у вирій у блакитному небі. Але найголовніше, найяскравіше, що на все життя западає в серце патріота і що втілює в собі Батьківщину, це люди». Тільки людина з добрим і чуйним серцем, працьовита й вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити й захищати, відстоювати її інтереси та приносити велику користь.

(Перегляд відеофрагмента «Видатні українці»)

Ведучий. Любов до Батьківщини. Вона є, тому що є країна, у якій народила тебе мати, де народилися й спочивають із миром на цвинтарях твої предки. Саме в цій країні, а не в іншій. І невидимі нитки зв’язують тебе із твоїм родом, отже, і з батьківщиною. Тому ти й любиш її тією любов’ю, яку пояснити важко: бачиш усі її недоліки, але все-таки любиш. Є рідна мова, яку ти чуєш із дитинства, якою ти вимовив перші слова. Прочитав першу книжку рідною мовою – і вона тобі дуже сподобалася. Багато книжок ще прочитаєш у майбутньому. Може, й іншими мовами. Але рідною буде мова твоєї мами, мова, якою говорять усі навколо у твоїй країні. І рідне слово, рідна мова – це теж частина твоєї Батьківщини.

Наша Україна – молода держава, доля якої не зовсім щаслива. Український народ знайде в собі сили й волю, щоб подолати всі труднощі, розумно синтезувати найкращі національні надбання та світовий досвід на шляху розбудови своєї держави.


1-й учасник.

Сьогодення нам дивиться в очі

І зове молодих у майбуття,

Де сіяють нам гасла пророчі,

Де достойне і світле життя.

Нам за нього боротись, долати

Всі загати, йдучи до мети.

Щоб тобі, наша рідна мати,

Більш ніколи не знати біди.

2-йучасник.



Ми тебе заквітчаєм любов’ю,

Ми добром тобі встелемо шлях,

І усе, що освячено кров’ю,

Ми уславимо в наших ділах.

3-йучасник.



Щоб пишалась ти нами у світі,

Щоб за нас тебе сором не пік,

Ми клянемось тобі, твої діти,

Що віднині стоять Україні!

Що віднині цвісти Україні вовік!

4-йучасник.Дівчина – Україна.

Не розчаровуйсь в Україні.

Немає єдності у нас –

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні.

Вона – свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра!

IV. Підсумок



Ведучий. Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками створимо її культуру, своїми досягненнями прославимо її. Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережімо волю та незалежність України, будьмо готові захистити рідну Батьківщину, поважаймо свій народ і його мелодійну мову.

5-й учасник.

Не кажіть«Навіщо жити, 
І в журбі отак згасати?», 
Треба колосом незмитим 
Рідні ниви засівати. 

Де ви, лицарі й гетьмани, 
Уставайте, відгукніться! 
В бур'янів колосся в'яне, 
А в пшениці- золотиться. 

Хай з нас кожен прокладає 
Щастя зоряні дороги, 
Чорний вітер не здолає 
Наші рідні перелоги. 

Українці! Рідні браття! 
Ще прийде весела днина. 
Хай живе в серцях багаття 
І квітує Україна!
(Звучить пісня Т. Петриненка «Україна».)

Ведучий.

Світ прекрасний навколо тебе...

Сонце ясне і синє небо,

Птахи і звірі, гори і ріки,

Нехай він буде таким навік!

Нехай людина добро приносить,

Бо світ навколо миру просить.

ДОДАТОК В.9

Година пам’яті:«Ціною життя»

Мета: формування у молодого покоління уявлень про обов’язок, мужність, громадянську позицію, повагу, толерантність до інших народів, віру в краще майбутнє України, почуття захоплення подвигами українських людей; виховання патріотизму, почуття причетності до історії країни.
Обладнання: комп’ютер, мультимедійна дошка, проектор; презентація «Україна і українці»; відеоролик «Пам’ять про харків’ян, які загинули, захищаючи Україну»; відеокліп пісні Анатолія Матвійчука «На варті»; фонограми пісень «На світі є одна країна», «Все буде добре».
Хід заходу

«Єднайтесь, люди, в кого ще живе в душі

любов до рідної країни...»

Г. Акулов

Організаційний момент

(Звучить пісня «На світі є одна країна»,

на тлі пісні презентація «Україна і українці»)

Вправа «Асоціативний кущ».

Ведучий. Із чим у Вас асоціюється Україна? (Батьківщина, рідна земля, європейська країна, мова, історія, родина, герой та ін.)

Ведучий. Для мене Україна асоціюється з ніжною й тендітною дівчиною, благословенною та обдарованою Богом, з наймилозвучнішою мовою, солов’їним співом й унікальною вродою. Але в першу чергу Україна – це могутня та сильна держава. Її історія та велич творилися віками людьми, чиї імена викарбувані в серці кожного українця. Наша країна пройшла сходами еволюції, від хиткої та слабкої території до величної та незалежної держави. Україна може пишатися своєю давньою величною історією.

Виходить юнак у військовій формі, касці, обгорнутий прапором України, із безсмертниками в руках. Читає вірш:

Яприйшов з піднебесся, з пекельної вирви,

Крізь вогонь і залізо проніс я любов

До Вкраїни, що всіх нас, як мати, зростила,

За яку я жертовно пролив свою кров.

Юні друзі, послухайте воїна-брата:

Тільки в єдності сила і міцність буття,

Тільки разом ми зможем недолю здолати,

Пам’ятайте: за це віддали ми життя.

Ведучий. Погодьтеся, коли мова йде про честь і гідність твоєї країни, коли ворог посягає на територіальну цілісність, коли раптом виникає гурт зрадників країни, ми не можемо вести дискусії, кому йти воювати. Це – обов’язок кожного! Це не залежить від того, де ти живеш, де служив, ким працюєш! Тому всі ми повинні бути вдячними тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає нас із вами. Жах лише в тому, що гинуть наші співвітчизники.

(Перегляд відеоролика «Пам’ять про харків’ян,

які загинули, захищаючи Україну»)

Ведучий. Вшануймо наших героїв хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

(Демонстрація відеокліпа пісні Анатолія Матвійчука

«На варті»).

Ведучий. Цих людей гордо називають патріотами своєї Батьківщини.

Вправа «Коло патріотів»

  • Як ви вважаєте, хто такий патріот? (Патріот – людина, яка віддана своєму народу та рідній землі, яка ставить свої інтереси не вище інтересів свого народу, яка духовно пройнята любов’ю до своєї мови, культури та історії).

  • Чи вважаєте ви себе патріотом України?

  • А що для вас означає «бути патріотом»?

Ведучий. Дорогі мої, уже дорослі діти! Ядумаю, що всі ви погодитеся з тим, що доля України залежить від кожного з нас окремо! Завтра вам іти в самостійне життя, вибирати життєвий шлях. Ви мусите стати гідними подвигу своїх співвітчизників, ваших старших братів, які принесли свою молодість, своє життя на вівтар боротьби за волю та єдину Україну.

Політико-мистецьке шоу.

Ведучий. Шановні присутні! До нас завітали гості. Це народні депутати України від Заходу та Сходу, відомі українські політологи та історики, поети. Вітаємо всіх у нашій студії.

(Звучить пісня «Все буде добре»)

Ведучий. Герой роману французького письменника А. Камю «Чума» священик Панлю, звертаючись до жителів зачумленого міста, говорив так: «Нас спіткало лихо, брати мої, і ви його заслужили, брати».

Дійсно, лихо приходить тоді, коли люди втрачають пильність. Ми забули, що існує загроза війни. Ми були безпечно спокійними та впевненими, що війна – це не в нас. І головне – ми забули, що наша сила – у єдності. Тож давайте у форматі нашого шоу поговоримо про ті цінності, які роблять нас сильнішими, зміцнюють та об’єднують нашу державу. Отже, до розмови, шановні! Деякі українофоби стверджують, що такої держави, як Україна, ніколи не було і вона не має права претендувати на цілісність і самостійність.

Чи так це? Попросимо шановних істориків дати відповідь на це запитання.

1-й історик. Звичайно, що це черговий міф тих, кому не до вподоби шлях України до демократії, самостійності та європейськаої орієнтації. Державне будівництво українці розпочали дуже давно. Паростки української державності зародилися й виросли в далеких предків українського народу – антів. Держава антів проіснувала три століття (з кінця IV до початку VII). На жаль, здобутки наших предків були знищені навалою азіатської орди.

2-й історик. Погоджуюсь зі своїм колегою, що процес українського державотворення був складним і болючим, але вже в середині IX століття була утворена нашими предками нова могутня держава – Київська Русь. Таким чином, українці мали власну державу у ІV-VІІ, ІХ-ХІІІ, ХV-ХVІІ, XVIII та XX століттях.

Україна мала своє військо, власну економічну й адміністративно-територіальну систему, гроші, проводила самостійну внутрішню та зовнішню політику.



1-й історик. Отже, це доводить, що український народ уперше у світовій історії створював демократично-правову державу в той час, колив інших країнах про це ще й не мріяли.

Політолог. Хочу тільки додати, що в багатьох політичних питаннях Україна завжди була попереду.

Ще тільки мали з’явитися французькі просвітники, які висунуть несміливі ідеї щодо конституційного обмеження «освіченого монарха», а український гетьман Пилип Орлик, перебуваючи у вигнанні, запропонував ще не знані у світі демократичні засади у створеній ним Українській Конституції. Конституція Пилипа Орлика – це модель єдиної, вільної, незалежної держави у формі демократичної республіки, заснованої на визнанні природного права людини на свободу та самовизначення.



Народний депутат від Заходу. До речі, хочу зазначити, що європеїзація для П. Орлика була тим засобом, що мав привести Україну до самостійності.

Ведучий. Безперечно, українська держава має давню історію й будується не на голому місці, а на вікових державних традиціях.

Народний депутат від Сходу. Самостійність, про яку українці мріяли віками, дісталася нам без краплини крові.

Ведучий. Скажіть, шановні, що для кожного з вас означають слова «Я українець»? (Думки учасників шоу).

Ведучий. Хочеться вірити, що Україна для кожного з нас – найрідніша, найкраща країна. Вона була, є і буде унітарною, неподільною, завжди єдиною. Ми її любимо, як діти люблять матір – і коли вона здорова, і коли вона хворіє. Ми мріємо та віримо в часи зміцніння й розквіту України як незалежної держави. Ми з вами цілком свідомі своєї причетності до розбудови нашого спільного дому й відповідальності за нього.

1-й поет.

Скажу, брати, вам наостаннє,

Що сила наша лиш в єднанні,

Єднаймось, браття українці,

Щоб не загинуть поодинці.

2-й поет.

Єднайтесь люди, в кого ще живе

В душі любов до рідної країни,

Бо у дитини мати лиш одна,

Одна у нас єдина Україна.

Написання листа солдатові

Ведучий. Україна потребує вашої енергії та молодечого запалу, вашої праці та любові. Сьогодні ви – ще школярі, але вже в цю мить ви є громадянами, які не байдужі до всього, що відбувається в рідній домівці, громаді, Батьківщині. Думаю, кожному з вас є що сказати нашим солдатам, які стоять на варті та захищають нас із вами. Ми напишемо листи й передамо їх волонтерами нашим захисникам. (Написання листів солдатам).

Поет.

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце – щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони – солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трішки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких

І без імен вони для нас герої.

Заключне слово ведучого. Ось і завершується нашазустріч. Але вірю, що любов до України житиме у вас вічно!

Моя Україно, народ мій коханий, 
Брати-українці, мої земляки! 
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни, 
Добробуту, миру на довгі роки! 

(Звучить пісня «Все буде добре»

Слова і музикаСвятослава Вакарчука)
ДОДАТОК В.10
Історична подорож: «Історія Збройних сил України»

Мета. Ознайомити зі славними традиціями українського війська, що бере початок ще з часів Київської Русі та Запорозької Січі, із героїчними сторінками періоду XX ст.; виховувати почуття патріотизму, людяності, любові до своєї Батьківщини.

Хід заходу

Ведучий: Політичний, економічний, духовний розвиток України можливий за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Гарантом національної безпеки України виступають боєздатні Збройні Сили, побудовані за принципом оборонної достатності. Вониє необхідним атрибутом держави й виконують її найголовнішу – захисну – функцію.

Сьогодні строкова військова служба відповідно до Конституції та Закону України «Про загальний військовий обов’язок» є почесним обов’язком кожного громадянина (чоловічої статі). Хоча, потрібно зауважити, що багато службових посад в армії обіймають жінки і їх кількість з кожним роком зростає. Тому це свято стосується всіх, це свято України!

Ніщо не виникає на порожньому місці. Має свою предісторію й українська армія.

1-й учасник.

На початковому етапі східнослов’янської цивілізації військова організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та військове спорядження, забезпечував охорону осель, міст від ворогів. Усі важливі військові справи вирішувались на вічі. Не було жодних рангів чи ступенів. Керував вояками воєвода або князь.

У ІІІ-ІV століттях давньослов’янське військо мало примітивну організацію, просту зброю, слабку дисципліну. Однак, слов’янські вої дивували всіх своєю сміливістю.

2-й учасник.

У часи Київської держави військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили їм грішми, давали землі.

Другою частиною війська було народне ополчення – вої. До ополчення приймали міський люд, селян-хліборобів. При цьому до боротьби з ворогом залучали всіх, незважаючи на вік, озброєність, досвід.

3-й учасник.

За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сопирд. Стрільці – лук і стріли.

Головною ударною силою виступала важко озброєна піхота. Кінноту вперше використали князі Олег та Ігор у Х столітті в походах на Візантію, на греків.

Бій з ворогом починав князь, першим кидали спис. Коли списи ламалися, бій продовжували мечами. Лучники із-за мурів міста обстрілювали ворога. З часом піхота поступилася місцем кінноті. Після того, як кіннота здобувала перемогу, піхота закінчувала битву: розбивала залишки ворога, захоплювала бранців у полон, забирала здобич, зброю.

Збиралося військо за наказом князя, оскільки не було на той час постійним. Спеціальні військові навчання у війську не проводились.

4-й учасник.

6 грудня 1240 року закінчилась історія княжого Києва, поховавши під руїнами Десятинної церкви останніх захисників свого міста. Могутня Київська Русь перестала існувати, а для її народу почалася епоха двохсотлітнього татарського рабства. Після цього Київська Русь втратила свою державність.Хоча спроби відновити суверенітет були неодноразовими. Згадаймо хоча б Галицько-Волинське князівство і славного Данила Галицького.



5-й учасник.

Україно!

Сивий степ – моя колиска.

І спасибі, що його ти зберегла.

Я вклонюся цьому степу низько-низько,

Поцілую чисту воду джерела.

 

Я приляжу серед літа, серед віку,



Припаду чутливим серцем до трави

І почую: десь підкова плаче гірко

І тупоче тьма лихої татарви.

 

Я почую: розмовляють між собою



Скромний горбик і запорошений курган.

Ох, чимало костомахою-косою

Накосила тут розлючена карга!

 

Україно! Чую голос недалеко:



Ти могил не обмини, не обмани!

Я не знаю – джерело чи око предка

Пильно дивиться на мене з глибини.

6-й учень

Страшна епоха Золотої орди, Кримської орди.

Щороку з України забирали в орду кожного десятого хлопця й десяту дівчину…

За річкою вогні горять:

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатства розграбили,

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

У долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть;

Коло шиї аркан вється,

А по ногах ланцюг б’ється…

Ведучий.

Од татарських нападів народ почав тікати з пограничних місць у глиб України, а на межі з татарщиною залишилось вільне Дике поле, яке сягало аж по сучасну Київщину.

А коли в Україні почалися польські порядки, багато сміливців почали тікати на вільні землі Дикого поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі від можливих набігів татар.

 

5-й учасник.

Життя на «вольниці» без пана і холопа дедалі більше вабило молодих людей. А коли їм вдавалося відбити бранців і награбований товар – щастю не було меж. Отож поступово самоорганізовані козаки ставали захисниками рідного краю. І в ХVІ столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хортиці фортецю – перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність.

1-й учасник.

Над Хортицею хмари, як віки…

Дніпро біжить за ними у погоню.

Сивіючі, обпалені боки,

Як на дніпровській переправі – коні…

Давай уяву пустим до води.

Які вона таїни перекаже.

Іди на клич, козацький кінь іди

Ти не придуманий, ти справжній.

Я виріс тут і знаю, що трава,

Коріння переплівши, вкрила тайну –

Гетьманський скарб, де мерзне булава,

Де царгородський меч мовчить причайно.

2-й учасник.

Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, яка боронила свою землю і український народ від загарбників. Запорізька Січ уславилась іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка, Сірка, Виговського…

Найбільшу славу здобув Богдан Хмельницький. Ціла доба в історії України називається Хмельниччиною.

3-й учасник.

Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою. Навіть ті матері, що зазвичай благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого походу самі виряджали дітей у військо.

З суботи на неділю загадали на війну;

Загадали на війну, хто сина має;

А хто не має, нехай наймає.

Мала ненька одного сина Івана,

Та й та вислала, та научала:

«Ой їдь, сину, та на війноньку!»

6-й учасник.

Після приєднання України до Московщини права і «вольності» війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Чорна хмара наступає,

Либонь дощик буде.

Вже ж нашого Запорожжя

Довіку не буде.

Бо цариця, наша мати,

Напуст напустила:

Славне військо запорозьке

Та й занапастила…

Ой із-за гори, з-за Лиману

Вечір повіває:

Кругом Січі Запорозької

Москаль облягає…

5-й учасник.

Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити.

Але пам’ять про славне козацтво, його традиції, пам’ть про Січ не вмерла.

Ведучий.

На теренах нашого краю наприкінці ХІХ століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва.

З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією за визволення України.

(Звучить пісня «Ой у лузі червона калина»)

4-й учасник.

У 1918 році війська Української Центральної Ради були знищені разом зі спробою побудувати Українську державу. І знову, не зумівши себе захистити, Україна втратила незалежність.



2-й учасник.

Під час другої світової війни українці прославили себе і як оборонці рідного краю, і як патріоти, що боролися за незалежність України. І які б зараз не були суперечки, і збройні формування (УПА-ОУН), і бійці Радянської Армії та партизанських загонів робили все можливе, а інколи і неможливе, для того щоб ми могли жити з вами на своїй землі в мирі. Кожне серце і сьогодні повинно берегти пам’ять про тих, кого немає більше з нами, хто поліг на полі бою.



5-й учасник.

В нас клятва єдина і воля єдина.

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

 

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна



Розтрощимо вщент ворогів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

 

Вкладає меча в руки вірного сина



Наш край, щоб цей меч пламенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

6-й учасник.

Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні на Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній – справа честі та обов’язку…

У традиціях українського народу проводи в армію – велике свято, особливо в селі. Люди всім селом проводжають юнака до війська,бажають йому добре відслужити, повернутись і відгуляти весілля. Кожна жінка по-материнськи поплаче, ніби розділить долю матері юнака.

Співає вулиця святкова,

В солдати проводжає хлопця,

Веселий сміх, жива розмова

У бризках вранішнього сонця.

 

Луна на всі лади співучі



Дзвінка мелодія баяна.

І поруч ніжна і присмучена

Із хлопцем дівчина кохана.

 

Ще буде зустріч, наче спалах



Нової радісної зірки.

І губи солодко підпалить

Весільне веселисте “гірко”

 

А зараз вулиця святкова



В солдати проводжає хлопця,

Веселий сміх, жива розмова

У бризках вранішнього сонця.

 

В душі схвильованій юначій



Кружля земля і небо синє,

А мати схлипне – та й заплаче

І не надивиться на сина.

Ведучий.

Україна, проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. Однак, нині не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил.



А з 1993 року цей день офіційно вважають Днем Збройних Сил України. Ще раз зі святом вас і дякуємо за увагу.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка