Міністерство освіти І науки україни дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка войтович анна юріївна “19”(091)(043. 5) Екологічне виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи



Сторінка1/2
Дата конвертації15.02.2019
Розмір204 Kb.
#82329
ТипАвтореферат
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка

ВОЙТОВИЧ АННА ЮРІЇвна

УДК 373.03:502 “19”(091)(043.5)


ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук



Дрогобич – 2016

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.



Науковий керівник

доктор педагогічних наук, професор

Пантюк Микола Павлович,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки

та методики початкової освіти, завідувач.


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент

Коновальчук Іван Іванович,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка, кафедра дошкільної освіти

і педагогічних інновацій, завідувач;







кандидат педагогічних наук

Кравець Надія Степанівна,

ДВНЗ “Прикарпатський державний університет

імені Василя Стефаника”,

кафедра теорії і методики дошкільної

та корекційної освіти, доцент.


Захист дисертації відбудеться 29 червня 2016 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. І. Франка, 24, 2-й поверх, к. 20.



З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2.

Автореферат розісланий «26» травня 2016 р.






Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Пантюк


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і доцільність дослідження. Людина була і залишається невід’ємною часткою природи, тому її життєдіяльність цілком залежить від благополуччя природного середовища. Гармонійні стосунки людини і природи є запорукою життєздатності і здоров’я людської цивілізації. XXІ століття, проте, характеризується різким порушенням рівноваги природного середовища, що зумовлюється некерованою науково-технічною діяльністю, хижацьким природокористуванням, забрудненням середовища, неконтрольованим землекористуванням, розширенням рамок урбанізації, порушенням норм експлуатації природних ресурсів, переважанням матеріальних потреб над духовними, відсутністю контролю з боку відповідних державних органів за дотриманням норм природокористування тощо. Причини такого стану довкілля – відсутність сформованого екологічного світогляду людини, недосконалість природоохоронних компетенцій усіх верств населення, недостатність і затеоретизованість екологічного виховання на всіх рівнях освіти і, як результат, складна екологічна криза. В умовах сьогодення реальними є ознаки екологічної катастрофи, які стосуються не лише окремо взятої країни, а й всього людства.

Науковість, логічність і послідовність у розв’язанні питань екологічного виховання передбачає закладання його підвалин з раннього віку з компетентним залученням сім’ї, дошкільних закладів і школи, у якій початкова школа виступає першою обов’язковою та системною інституцією і окреслені питання розв’язуються педагогами-фахівцями з урахуванням наукових, методичних та технологічних здобутків. Для цього мають бути залучені всі складові освітнього процесу: навчання, розвиток і виховання. Останнє володіє особливим потенціалом для становлення особистості, оскільки реалізується не лише в рамках регламентованих занять, а розширює спектр позаурочної та позашкільної виховної роботи у всьому різноманітті її організаційних форм, методів, технологій, засобів. Молодший школяр перебуває у тому віковому періоді, коли для дитини питання взаємодії з природою є важливими, необхідними, цікавими і значущими. Власне крізь призму цієї взаємодії відбувається процес гармонійного становлення особистості – її успішного розвитку, навчання, виховання й соціалізації. У сучасній педагогічній науці зазначені проблеми сформували окремий напрям – екологічне виховання.

Актуальність і важливість розв’язання екологічних проблем на етапі навчання дитини у початковій школі детермінується низкою суперечностей, а саме між:


  • наявністю серйозних і значущих для життя дитини екологічних та валеологічних проблем і недостатністю шляхів та засобів для їхнього розв’язання;

  • достатнім методологічним і теоретичним підґрунтям екологічного виховання та недосконалістю прикладного та діяльнісного аспекту їхньої реалізації;

  • масштабністю екологічної проблематики та звуженням сфери сприймання світу учнем початкових класів через його навчальну перевантаженість і впливом сучасних ЗМІ.

Комплекс питань, пов’язаних з екологічним вихованням, був предметом різнобічного осмислення вітчизняними та зарубіжними ученими. Значний внесок щодо дослідження природоохоронної діяльності молодших школярів було зроблено науковцями у другій половині ХХ століття. Саме у цей час уведено до наукового обігу термін “екологічне виховання”, сформовано концепцію та модель екологічного виховання молодших школярів, створено його науково-методологічне та методичне підґрунтя, що дало змогу чітко визначати завдання, мету екологічного виховання та природоохоронної діяльності молодших школярів.

Проблема екологічного виховання молодших школярів у другій половині ХХ століття науково оформилася в достатньо чітку концепцію, яка має впроваджуватися у практику роботи сучасної школи і тих інституцій, які реалізують педагогічну взаємодію з учнями початкової школи. Так, її педагогічний інструментарій став предметом дослідження вітчизняних науковців, серед яких: В. Вербицький, С. Дерябо, О. Киричук, Г. Прошанський, А. Сидельковський, І. Суравегіна, В. Танська, В. Ясвін та ін. Міжпредметний аспект екологічної освіти молодших школярів досліджували М. Гриньова, Г. Мегалінська, Д. Трайтак, А. Волкова, Т. Литвинова, Л. Немець, В. Ніколіна, О. Плахотнік, А. Сиротенко та ін. Теоретико-методичні аспекти екологічного виховання розкриті у науковому доробку Д. Мельник, І. Павленко, І. Коновальчука, Н. Кравець, О. Плешакова, Н. Пустовіт, Л. Стахів, Л. Іщенко, Н. Лисенко, З. Плохій, Г. Тарасенко та ін.

Наголошуємо, що питання екологічного виховання були актуальними завжди, проте на сьогодні існує тенденція до їхнього загострення і глобалізації, у зв’язку з чим вони стають надважливими і потребують компетентного розв’язання. Такі виклики сучасного світу як глобалізація, технізація, урбанізація, інформатизація, міграційні та демографічні процеси та ін., ускладнюють її, вимагаючи пошуку інноваційних підходів та модерних технологій.

Отже, актуальність обраної теми зумовлена: недосконалістю сучасної системи екологічного виховання молодших школярів як за змістом, так і за формою та необхідністю її удосконалення на основі інтердисциплінарного і ціннісного осмислення; потребою формування екологічно вихованої й компетентної особистості на основі її включеності до “світу природи”, необхідністю впровадження суб’єктного характеру сприйняття природних об’єктів і спрямування до непрагматичної взаємодії зі світом природи. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Екологічне виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи (друга половина ХХ століття)”.



Метою роботи є розкриття особливостей розвитку теорії і практики екологічного виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи другої половини ХХ століття.

Відповідно до мети визначаємо такі завдання дослідження:



  • здійснити ретроспективний аналіз проблеми екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку в другій половині ХХ століття;

  • з’ясувати аксіологічні засади та зміст екологічного виховання молодших школярів загальноосвітньої школи України зазначеного періоду;

  • обґрунтувати педагогічні умови, зміст та методичний інструментарій екологічного виховання молодших школярів;

  • дослідити специфіку підготовки вчителя початкових класів до реалізації завдань екологічного виховання школярів;

  • розкрити значення та практичні можливості екстраполяції кращих зразків екологічного виховання учнів початкових класів досліджуваного періоду у роботі сучасної загальноосвітньої школи України другої половини ХХ століття.

Об’єктом дослідження є екологічне виховання у загальноосвітній школі України.

Предмет дослідження – теоретико-методичні аспекти екологічного виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи України другої половини ХХ століття.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ століття.

Нижня межа (1950 – 1951 н.р.) вказує на час, коли в основному був виконаний Закон про загальне обов’язкове початкове навчання, а природоохоронні питання актуалізувалися й загострилися з огляду на повоєнну розбудову народного господарства. У цей час порушуються питання щодо удосконалення навчальних планів, підручників, посібників; розробляються нові форми та методи природоохоронної роботи. Поширюється рух під гаслом “Перетворимо школи в парки і сади!”. Початковій школі у цьому сенсі належала важлива роль.

Після постанов пленумів ЦК КПРС (1953 – 1955 рр.) розпочинається практична робота щодо створення пришкільних ділянок, шкільних садів, городів, оранжерей, парників, ферм. На підставі рішень Республіканської наукової конференції (червень 1956 р.) у 1957 році було запроваджено нові навчальні плани для початкових шкіл України. У 1958 році було прийнято закон “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР”. У 1960 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про охорону природи.

Верхня межа дослідження – кінець ХХ століття – визначається часом, коли екологічні проблеми набирають нового змісту з огляду на суспільні процеси екологічної кризи, мілітаризації, технізації, розвитку новітніх технологій, міграції, урбанізації, які поряд із користю несуть значну загрозу природі та людині. З огляду на це визначилася тенденція до перегляду екологічного виховання молодших школярів, формування якого має базуватися на екологічній культурі та екологічній компетентності особистості з раннього віку.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки та методики початкової освіти у рамках наукових тем: “Динаміка комплексної теоретичної і практичної підготовки вчителя початкових класів відповідно до професіограми і перманентної модернізації початкової освіти” (протокол № 1 від 25.01.2011 р.) та “Стратегії формування професійних компетентностей майбутнього вчителя початкової освіти України з урахуванням світових освітніх тенденцій (№ 0116U003881) (протокол № 1 від 22.01.2016 р.) Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 13 від 22.11.2012 р.) та узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 10 від 18.12.2012 р.).

Методологічною основою дослідження слугують: теорія наукового пізнання; наукові ідеї про сутність людини, взаємозалежність та взаємозумовленість соціальних і природних явищ, про зв’язок науки й природи; діалектичне співвідношення соціального і біологічного в людині; екоцентричний підхід до формування особистості.

У роботі пріоритетними визначені положення діяльнісного підходу (К. Альбуханова-Славська, О. Вишневський, В. Давидов та ін.); розвитку особистості (Л. Виготський, Г. Костюк, С. Рубінштейн та ін.); філософсько-психологічні засади сучасної освіти (В. Андрущенко, Г. Васянович, М. Євтух, Н. Калініченко, В. Кемінь, М. Савчин, В. Скотний та ін.); аксіологічні основи навчання й виховання (І. Козловська, О. Невмержицька, Н. Скотна та ін.); положення про розвиток національної системи освіти і педагогічної думки (Л. Березівська, В. Галузинський, І. Зязюн, А. Вихрущ, О. Вишневський, О. Квас, Н. Мукан, М. Пантюк, О. Сухомлинська, М. Чепіль та ін.); розуміння індивідуального здоров’я як невід’ємної складової повноцінного життя українського суспільства (О. Волошин, О. Дубогай, М. Лук’янченко, В. Оржеховська, Н. Пустовіт та ін.).



Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано комплекс методів наукового дослідження: пошуково-бібліографічний (для виявлення і систематизації джерельних матеріалів); проблемно-хронологічний (для вивчення еволюції проблеми екологічного виховання в українській школі); структурний (для структурування і класифікації педагогічного інструментарію, педагогічних та суспільних умов екологічного виховання учнів початкової школи); порівняльно-аналітичний (для зіставлення розвитку різних підходів, цінностей та суспільних викликів щодо екологічного виховання учнів початкової школи); феноменологічний (для з’ясування особливого та загального в питаннях екологічного виховання).

Джерельну базу дослідження становлять фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського; Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника НАН України; Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського; бібліотеки Дрогобицького державного університету імені Івана Франка; а також нормативно-правові документи України; дисертаційні дослідження; статистичні дані; історико-педагогічна література; монографії; матеріали освітянської і науково-педагогічної преси (“Радянська школа”, “Радянська освіта”, “Початкова школа”, “Рідна школа”, “Педагогіка і психологія”, “Шкільний світ”, “Рідна природа”, “Освіта України”, “Практична психологія та соціальна робота”, “Шлях освіти”, “Освіта”, “Початкова освіта”, “Палітра педагога”, “Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР”, “Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР”, “Педагогіка і психологія професійної освіти”, “Світ виховання”, “Екологічний вісник”, “Екологія”, “Паросток” та ін.); праці педагогів, екологів, філософів, соціологів, психологів, медиків; публікації з проблем екологічного виховання у науковій вітчизняній та зарубіжній літературі; навчальні програми, підручники, посібники, методичні рекомендації для початкової школи; довідникові видання (енциклопедії, антології, словники); електронні ресурси.

Наукова новизна полягає у тому, що:

  • уперше цілісно досліджено систему екологічного виховання учнів початкової школи у другій половині ХХ століття та з’ясовано основні детермінанти й тенденції його розвитку;

  • визначено теоретичні засади, аксіологічне підґрунтя та педагогічні умови екологічного виховання учнів початкової школи; досліджено генезу екологічного виховання учнів початкових класів у другій половині ХХ століття;

  • уточнено й деталізовано зміст та принципи екологічного виховання учнів початкових класів; з’ясовано суспільно-економічні умови їхньої зміни та удосконалення;

  • проаналізовано та обґрунтовано ефективність використання форм, методів, прийомів та засобів екологічного виховання та природоохоронної діяльності в початковій школі досліджуваного періоду; визначено педагогічні умови успішної реалізації завдань екологічного виховання учнів початкових класів;

  • досліджено зміст, методику та технології підготовки вчителя початкової школи до реалізації завдань екологічного виховання учнів; здійснено аналіз навчальних планів, програм, посібників і підручників для вищої школи задля з’ясування їхнього еколого-виховного потенціалу;

  • уведено до наукового обігу невідомі та маловідомі факти, джерела і документи з окресленої проблеми;

  • на основі аналізу історичного досвіду запропоновано шляхи удосконалення екологічного виховання учнів початкової школи в умовах сьогодення; представлено сучасну концепцію та шляхи оптимізації екологічного виховання учнів початкових класів.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його матеріали можуть бути використані в навчально-виховному процесі початкових шкіл, у процесі підготовки навчальних підручників, посібників, методичних матеріалів; у роботі вищих навчальних педагогічних закладів різних рівнів акредитації для підготовки вчителя початкової школи; будуть корисними для вчителів, вихователів і батьків у процесі організації різних форм роботи з природоохоронної діяльності. Матеріали дослідження доцільно використовувати при підготовці лекцій і семінарських занять з курсів “Методика природознавства”, “Основи природознавства”, “Екологія”, “Теорія та методика виховання”, “Дитяча література”, “Методика навчання природознавства”, “Методика навчання суспільствознавства”, “Методика навчання основ здоров’я”, “Основи природознавства з методикою навчання в ДНЗ”, “Основи валеології” та навчальній (польовій) практиці.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорено на науково-практичних конференціях:

міжнародних: “Aktualne naukowe badania. Od teorii do praktyki” (Bialystok, 2014), (“Актуальні наукові дослідження. Від теорії до практики” (Білосток, 2014); “Pedagogika. Problemy, osiągnięcia, innowacyjność, praktyki, teoria” (Lodź, 2015), (Педагогіка. Проблеми, досягнення, інновації, практика, теорія (Лодзь, 2015); “Сучасні тенденції розвитку освіти і науки в інтердисциплінарному контексті” (м. Дрогобич, 24 – 25 березня 2016 р.); “Виховання у контексті цивілізаційних процесів: вітчизняний і зарубіжний досвід” (м. Дрогобич, 30 – 31 березня 2016 р.); “Актуальні проблеми початкової освіти та інклюзивного навчання у світлі євроінтеграції” (м. Львів, 12 13 травня 2016);

всеукраїнських: “Дитинство в соціально-педагогічному дискурсі” (м. Дрогобич, 2015); “Актуальні проблеми початкової освіти та інклюзивного навчання у світлі євроінтеграції” (м. Львів, 2015);

регіональній: “Розвиток особистості в системі неперервної освіти” (м. Дрогобич, 2015 р.).

Упровадження результатів дослідження. Основні результати дисертації впроваджено у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (довідка № 31 від 12.01.2016 р.), ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” (акт № 01-15/03/156 від 01.02.2016 р.), Львівському національному університеті імені Івана Франка (акт № 94 від 18.01.2016 р.), Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (довідка № 44-33/03 від 18.01.2016 р.), Комунальному вищому навчальному закладі “Херсонська академія неперервної освіти” (довідка 01-23/09 від 13.01.2016 р), Житомирському державному університеті імені Івана Франка (довідка № 408 від 01.02.2016 р.), Луцькому педагогічному коледжі (акт № 42 від 01.02.2016 р.), НДЛ культури лідерства Київського університету імені Б. Грінченка, Пустомитівській ЗОШ № 2, Медвежанській ЗОШ І – ІІ ступенів (довідка № 4 від 2.02.20116 р.).

Публікації. Матеріали дослідження висвітлено в 11 публікаціях, з них – 7 статей у фахових науково-педагогічних виданнях; 2 – у закордонних періодичних виданнях; 2 – у збірниках наукових праць і матеріалах конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (375 найменування), 3 додатків (на 29 сторінках). Загальний обсяг дисертації – 271 сторінка, з них 198 – основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, аргументовано її актуальність і доцільність; сформульовано об’єкт, предмет, мету та завдання; здійснено вибір методів дослідницької роботи, розкрито теоретичну основу, джерельну базу; визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів; подано відомості про апробацію, впровадження, публікацію основних положень і висновків дисертації.

У першому розділі – “Становлення екологічного виховання учнів початкових класів у другій половині ХХ століття” – розглянуто ґенезу становлення розвитку та удосконалення екологічного виховання школярів початкової школи у досліджуваний період; проаналізовано формування його теоретичного і прикладного підґрунтя; визначено специфіку інтерпретації та дослідження пріоритетних положень природоохоронної та еколого-виховної роботи у початковій школі.

У розділі доведено, що проблема екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку була і залишаться актуальною як для науковців – представників різних галузей знань, так і педагогів-практиків. Її дослідженню присвячені праці педагогів, філософів, психологів, екологів, медиків, гігієністів, соціологів та ін. Серед них: О. Варакута, Г. Волошина, Н. Горобець, І. Жаркова, С. Жупанин, Г. Ковальчук, Н. Ковальчук, О. Крюкова, Д. Мельник, Л. Нарочна, І. Павленко, Л. Різник, Л. Салєєва, Л. Селюкова, Г. Тарасенко, Т. Тарасова, Г. Ткачук, Л. Чистякова, Л. Шаповал, Н. Щокіна та інші. Палітра напрямів дослідження у царині екологічного виховання різноманітна. Серед них: питання формування та розвитку екологічної свідомості, екологічного світогляду, екологічної поведінки, екологічної освіти, еколого-аксіологічні аспекти, особливості організації процесу екологічного виховання у системі початкової освіти, формування екологічних компетентностей, взаємозв’язку екологічного та валеологічного виховання тощо.

З метою створення цілісної картини сучасних досліджень, що стосуються екологічного виховання дітей, проаналізовані роботи К. Магрламова, Г. Ковальчук, І. Кушакової, К. Шевчук, О. Колонькова, Н. Карпенкової, Л. Малинівської, О. Мамешина, Н. Немченко, Г. Пустовіта, С. Скрипник, І. Сяської, І. Ярити та інших. У полі зору дослідників перебувають екоцентрична та біоцентрична концепції екологічного виховання.

У розділі проаналізовано ключові категорії проблеми: екологічна свідомість, екологічна культура, екологічна поведінка, екологічна відповідальність, засобом яких проектується розуміння екологічного виховання.

У роботі обґрунтовано, що виходячи з сучасного розуміння сутності виховання та його складових екологічна виховна система повинна будуватися на розумінні її як соціокультурного феномену, що забезпечує вільний розвиток інтелектуальної і духовної культури школярів. Усе це вимагає перебудови виховної діяльності школи, оскільки необхідно перейти від виховання усіх до виховання кожного.

Доводимо, що, екологічне виховання є інтегрованим на різних етапах становлення особистості в інші види виховання: естетичне, правове, економічне, трудове, моральне, трудове тощо. Саме тому екологічне виховання молодших школярів розглядаємо в контексті комплексного підходу до виховання особистості і безперервності її розвитку. Такий підхід є концептуальним для становлення системи екологічного виховання в закладах освіти, зокрема початкової.

На підставі широкого аналізу наукових праць та архівних матеріалів виділено й проаналізовано нормативно-правові чинники, які визначають специфіку екологічного виховання молодших школярів у другій половині ХХ століття. У процесі аналізу організаційно-методичних засад екологічного виховання молодших школярів встановлено, що цілісної системи забезпечення вчителів шкіл методичною літературою не існувало протягом усього досліджуваного періоду.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури висновуємо, що питання екологічного виховання, природоохоронної діяльності, натуралістичної роботи молодших школярів у 50 – 70 рр. ХХ століття перебувають на периферії теорії і практики виховання. Реалізація завдань екологічного виховання відбувалася фрагментарно як елемент морального, атеїстичного, трудового виховання, а також у співпраці сім’ї і школи. Доведено також, що жодних спеціальних нормативно-правових актів, які б стосувалися організації екологічного виховання у зазначений період, прийнято не було.

У 80-і роки спостерігається активізація проблем екологічного виховання, утверджується термін «екологічна освіта», розробляються зміст, принципи, методи і форми екологічної освіти. Однак екологічна освіта, як і раніше, здійснювалася у складі окремих навчальних дисциплін.

Доводимо, що у 90-і роки змінюється і нормативно-правова, і науково-педагогічна парадигма екологічного виховання. На перший план виходять ідеї екоцентризму, гуманізації, екуменізму. Україна активно співпрацює з міжнародними організаціями екологічного спрямування. Українські вчені досліджують процес екологічного виховання на суто наукових засадах, вільних від ідеологічних догм. У ці роки початкова школа, як і дошкільна та середня, отримала якісно іншу методологічну базу виховання, екологічного зокрема, яке враховує передовий досвід світової науки, національну специфіку, сучасні загрози цивілізації

В умовах сьогодення екологічна освіта й виховання розглядаються як складова частина гуманізації шкільної освіти, що передбачає засвоєння суспільних духовних цінностей, формування екологічних та валеологічних компетентностей.

У другому розділі – “Теоретичні засади екологічного виховання учнів початкових класів у другій половині ХХ століття” – на основі всебічного і цілісного аналізу обґрунтовано ціннісні та змістові аспекти досліджуваної проблеми. Доведено, що поряд з когнітивним і діяльнісним компонентами в структурі екологічної культури особистості вченими виділяється як необхідна її аксіологічна складова. У контексті проблеми нашого дослідження актуальними стали праці, що торкаються проблеми формування в школярів ціннісного ставлення до природи в усьому її різноманітті (Л. Безрукова, Г. Волошина, Л. Іщенко, О. Колонькова, Н. Кондратьєва, О. Король, О. Лабенко, О. Лазебна, С. Лебідь, Н. Левчук, Г. Марочко, В. Маршицька, Р. Науменко, С. Ніколаєва, З. Плохій, О. Пруцакова, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, Л. Різник, Л. Шаповал).

У розділі аналізуємо сутність екогуманітарної парадигми, яка іманентно поєднує екологічне і гуманістичне, тенденцію екологізації науки і культури з тенденцією їхньої гуманізації, біоцентризм із антропоцентризмом як світоглядні орієнтири збалансованого соціоекоцентризму.

Доводимо, що формування ціннісного ставлення молодших школярів до проблем екології дає змогу акцентувати увагу на вивченні сутнісної сторони освітнього процесу і розглядати ціннісні стосунки як внутрішній механізм формування якісно нового розуміння взаємин у системі людина – природа – суспільство на засадах духовності, толерантності й гуманізму.



Стверджуємо, що аксіологічний підхід в екологічному вихованні утверджує особистість школяра як носія базових національних цінностей, як вищу цінність, як суб’єкта, здатного до організації своєї діяльності у світі на основі духовних ідеалів, моральних установок і моральних норм і, отже, протистоїть моральному релятивізму соціального середовища, водночас усвідомлюючи взаємозалежність, паритетність, суб’єктність стосунків з природою, суспільством.

На основі аналізу наукової літератури визначено, що формування ціннісного ставлення в процесі екологічного виховання являє собою стійке особистісне сприйняття людини, природи, соціуму як суб’єктів непрагматичної взаємодії. Вважаємо, що екологічне виховання молодших школярів повинне здійснюватися не лише через його організацію як певного напрямку виховання, а шляхом екологізації усіх сфер життя і діяльності загальноосвітньої установи, колективу класу.

Ціннісне ставлення молодших школярів до природи передбачає сформованість таких понять та уявлень про довкілля як: усвідомлення краси природи як унікального явища та її функцій в житті людини; пізнавального інтересу до природи; необхідності гармонійного співіснування людини та природи, відповідального ставлення до неї; дбайливе ставлення до природи в традиціях українського народу; ставлення до рослин та тварин на засадах біоетики.

У розділі проаналізовано принципи та засоби екологічного виховання учнів початкових класів і доведено, що у досліджуваному періоді на різних його етапах підходи до формування принципів виховання кардинально відмінні з огляду на панування авторитарного чи демократичного підходу до виховання, зокрема екологічного. Якщо у радянський період виховна парадигма концентрувалася на комуністичному вихованні, то, відповідно, і змістові модулі цих принципів наповнені ідеологічною риторикою. В умовах незалежності Української держави в діяльності освітніх установ спостерігається тенденція до впровадження гуманістичного підходу в освіті, тому увага акцентується на екоцентричному і дитиноцентричному світоглядах.

Окремо акцентуємо увагу на педагогічних умовах успішної реалізації завдань екологічного виховання учнів початкових класів. Доводимо, що у його процесі важливо вибудувати систему успішного функціонування всіх компонентів освітньої системи, залежної від цілей, завдань, змісту, форм і методів цієї системи, тобто забезпечити необхідні педагогічні умови ефективного процесу екологічного виховання учнів. Такими педагогічними умовами, як показує аналіз теоретичного матеріалу, є: забезпечення успішності учіння молодших школярів; поєднання учіння з різноманітною позакласною діяльністю; формування у молодших школярів екологічних уявлень і первинних понять в пізнавальній діяльності; індивідуальний і диференційований підхід до молодших школярів; використання ігрової діяльності в екологічному вихованні молодших школярів; методична робота з учителями щодо забезпечення ефективності педагогічного процесу в початкових класах; взаємодія вчителя і сім’ї в екологічному вихованні; виховання любові до природи рідного краю.

Дослідженням доводимо, що для ефективності екологічного виховання школярів необхідна продуктивна і діяльнісна взаємодія сім’ї, родини, позашкільних закладів, громадських організацій.

У третьому розділі – “Методичні аспекти організації екологічного виховання учнів початкових класів у другій половині ХХ століття” – проаналізовано методичний інструментарій організації екологічного виховання учнів початкових класів у другій половині ХХ століття; обґрунтовано особливості форм і методів екологічного виховання учнів початкових класів. З’ясовано специфіку ґенези проблеми екологічного виховання молодших школярів протягом досліджуваного періоду. Так, для 50 – 60-х років ХХ століття характерні навчальні екскурсії, діяльність первинних організацій товариств охорони природи і відділень охорони природи факультетів громадських професій; спостерігається тенденція до створення учнівських ланок, виробничих бригад.



Доведено, що для 70 – 80-их років пріоритетними формами стали комплексні польові практики, діяльність народних університетів охорони природи, загонів, дружин і клубів охорони природи, фенологічні пункти екологічних знань. Основними формами екологічного виховання молодших школярів виступали екологічні маршрути, екскурсії, походи, робота щодо озелененню вулиць, скверів, парків, прибирання територій освітніх установ.

Для кінця XX століття характерним стало удосконалення традиційних форм і методів екологічного виховання молодших школярів, а також запровадження інноваційних технологій. Яскравою тенденцією в розвитку екологічної освіти у сучасних умовах є варіативність її форм, методів і прийомів з урахуванням впливу інформатизації, технізації, урбанізації, загрози екологічної кризи тощо. До популярних методів відносимо бесіди, диспути, лекції, зустрічі за “круглим столом”, батьківські конференції, огляди-конкурси, шкільні олімпіади, природоохоронні проекти. Популярними стають форми роботи: гуртки, виставки, конкурси, свята, факультативні заняття, позакласне читання художньої та науково-популярної літератури, організація роботи «живих куточків», шкільних краєзнавчих музеїв, зустрічі тощо.



Активно розвиваються і популяризуються нетрадиційні методи екологічного виховання учнів. Серед них нами досліджено такі: екологічна лабілізація; екологічна асоціація; художня репрезентація природних об’єктів; екологічна ідентифікація; екологічна експектація; екологічна емпатія; екологічна рефлексія; екологічна ритуалізація.

Детальний аналіз наукових джерел дав можливість зробити висновок про те, що в досліджуваний період величезного значення в організації екологічного виховання молодших школярів надавалося особистості вчителя, вдосконаленню його професійної майстерності. У розділі ми розглядаємо процеси підготовки і готовності учителя до екологічної діяльності. Доводимо, що готовність майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів початкових класів передбачає високий рівень оволодіння екологічними знаннями, сформованим мотиваційно-ціннісним ставленням до навколишнього середовища і людей та активною життєвою позицією щодо розв’язання екологічних проблем сьогодення.

Здійснений аналіз навчальних програм з дисциплін загальнокультурного, психолого-педагогічного, предметно-спеціального блоків показав, що ці предмети мають великий арсенал можливостей для розв’язання завдань розвитку екологічної культури студентів і оволодіння ними способами виховання екологічної культури у молодших школярів.

У розділі зроблена спроба створити модель сучасної концепції та визначити шляхи оптимізації екологічного виховання учнів початкових класів в умовах сьогодення. Доведено, що для ХХI століття характерна зміна ставлення до природи від утилітарно-прагматичного до соціально-історичного, екоцентричного. Дослідженням доводимо, що основними напрямами екологічної освіти і виховання на сучасному етапі суспільного розвитку є: вироблення національних концепцій інтеграції соціально-економічного розвитку і охорони довкілля; зміна свідомості людини і стереотипів поведінки; заохочення соціальної зацікавленості суспільства щодо збереження навколишнього середовища.

Наголошуємо, проте, що у змісті сучасної екологічної освіти молодших школярів не відтворена вся сукупність чинників взаємодії природи і людини. Природа аналізується лише як довкілля, а не як основа, що визначає естетичні, етичні і духовні потреби особистості; не розглядається залежність історичного розвитку суспільства від природних умов, в які воно поставлене; не простежується зв’язок природознавства з історико-культурним спадком українців та людства загалом тощо.

Таким чином, у кінці XX століття виникла суперечність між потребою у формуванні екологічної свідомості у молодого покоління, здатного здійснювати екоцентричний підхід у взаєминах з іншими членами соціуму і природними об’єктами, і недостатністю результативного підходу до організації такої освіти та виховання.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка