Міністерство освіти і науки України Маріупольський державний університет «Актуальні проблеми міжкультурної комунікації, перекладу та порівняльних студій»



Сторінка6/8
Дата конвертації09.11.2017
Розмір1.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. М.: Советская Энциклопедия,1966. - 608 с. 2. Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского язика / Т.М., Беляева. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 224 с. 3. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь / В.Д. Девкин. – М.: Международные отношения, 1979. - 254 с. 4. Кожина М. Н. Стилистика русского языка / М. Н. Кожина. – 1-е изд.– Москва: Просвещение. – 223 с. 5. Скляревская Г. Н. Метафора в системе язика / Г. Н. Скляревская. – СПб.: Наука, 1993. – 151 с. 6.  Скребнев Ю.М. Введение в коллоквиалистику /Ю.М. Скребнев. Саратов: Изд-во Саратовского Ун-та, 1985. – 146с.


НА ПЕРЕХРЕСТІ КІНО ТА ЛІТЕРАТУРИ

Катерина ДАЦЕР (Маріуполь, Україна)

Тези присвячено дослідженню функціональних особливостей екранізації літературного твору з точки зору семіотики. Зіставне вивчення знакових кодів літератури та кіно проведено на основі екранізації творів англійського письменника і філолога Дж.Р.Р.Толкіна «Володар Перснів» та «Гобіт, або Туди і звідти». Певний акцент зроблено на виділенні спільних та відмінних рис цих мистецтв.

Ключові слова: компаративістика, семіотика, знак, текст, кіно, семіосфера, міжсеміотичний переклад.

The theses under consideration deals with the investigation of functional peculiarities of film versions of works of literature. Theoretical basis for this kind of research includes scientific works in the theory of semiotics, developed by R. Barthes, Yu. Lotman, Yu. Tynianov. Great attention is also given to the definite statements from theory of translation, classification of types of translation offered by R. Yakobson in particular. The great success of “The Hobbit” and” The Lord of the Rings” caused Tolkien to be popularly identified as the "father" of modern fantasy literature.

Key words: comparative studies, semiotics, sign, text, film, semiotic sphere, intersemiotic translation.

В контексті сучасної компаративістики дедалі більше поширюється ідея про зв‘язок різних дисциплін в дослідженні тієї чи іншої наукової проблеми, що має міждисциплінарну природу. Відчуваючи дедалі сильніший вплив міждисциплінарних підходів, компаративістика поступово змінює свій статус: перетворюється зі складника літературознавства на метатеорію і плюралістичну методологію, яку застосовують до зіставного вивчення різних сфер культурного життя, серед яких література є важливим, але не винятковим предметом дослідження [2: 280]. Кінематограф – це відносно молодий вид мистецтва, що за якихось 100 років стрімко підкорив багатомільйонні аудиторії. Його називають синтетичним чи інтермедіальним, оскільки поєднує воно можливості театру (гра акторів), живопису і фотографії (рухливі картинки − кадри, які динамічно змінюються на екрані, створюючи ілюзію руху), музики (музичний супровід має велике значення в сучасному кіно), літератури (з екрана звучить слово, мовлене персонажами).

Відомий мовознавець, член Празького лінгвістичного гуртка Роман Якобсон виділив три типи перекладу на основі семіотичного підходу: внутрішньомовний переклад, або перефразування, тлумачення вербальних знаків за допомогою інших словесних знаків тієї ж мови (наприклад, прозовий переказ поетичного твору або переклад давніх творів сучасною мовою); міжмовний, або власне переклад, тлумачення вербальних знаків іншої мови (переклад творів Толкіна українською мовою); міжсеміотичний переклад, або трансмутація, інтерпретація вербальних знаків за допомогою невербальних знакових систем (передача повідомлень азбукою Морзе, словесний переказ знаків дорожнього руху або ж екранізація літературного твору) [4: 362].

Екранізація літературного твору – це завжди інтерпретація, специфічний переклад у формі міжсеміотичного переміщення знаків однієї системи в іншу. Українська дослідниця О. Довбуш називає такий тип перекладу інтракультурним або внутрішньокультурним, тому що він відбувається в межах однієї семіосфери [5: 3]. Як відомо, поняття семіосфери було введено в науковий обіг семіотиком і культурологом Ю. Лотманом. Семіосфера всеохоплююча і поза нею все, що належить до даної культури, існувати не може. Вона виступає «і результатом, і умовою розвитку культури» [1: 166]. Семіотичними знаками літератури є слова, відповідно, знаками кінематографу – кадри.

Головним інтерпретатором виступає режисер фільму (в багатьох випадках режисер та сценарист). Так склалося в практиці кінематографа, що режисер фільму не скований межами літературного твору і в процесі екранізації намагається більше показати свою власну оригінальність у передачі цього культурного повідомлення, ніж прагнути до точності. Деякі ідеї, мотиви, образи можуть бути невикористаними або й заміненими іншими, які режисер вважає доцільнішими.

Світ Толкіна, в якому наявні ознаки міфу, легенд, фольклорних і літературних казок, виростає з інтегральних першоджерел людської сутності й архетипових сюжетів та образів, що складають основу світової культури. Одним із художніх досягнень режисерської кіноінтерпретації як «Володаря перснів», так і «Гобіта» є, на наш погляд, яскрава візуалізація хронотопів вказаних літературних творів. Вони є виразно умовними, не позначуючи реальний час та місце подій, бо події та персонажі є продуктом міфотворчості Толкіна.

Загальновідомо, що головне завдання перекладача – не втратити інваріантну суть першоджерела. На наш погляд, Пітер Джексон створив адекватну кінематографічну інтерпретацію творів Дж.Р.Р. Толкіна, передавши «дух» першотвору – класичну опозицію добра і зла. Епізод, де зображено протистояння світлої королеви ельфів Галадріелі і втілення мороку й зла Саурона, є символічною квінтесенцією цієї боротьби.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Барт Р. Система моды. Статьи по семиотике культуры / Ролан Барт. – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2004. – 304 с. 2.Будний В., Ільницький М. Порівняльне літературознавство / Василь Будний, Микола Ільницький. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 430 с. 3.Гарбовский Н. Теория перевода / Н. Гарбовский. – М: Изд-во Московского университета, 2007. – 543 с. 4.Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы киноэстетики / Юрий Лотман. – Таллинн: Ээсти Раамат, 1973. – 480 с. 5.Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода / Избранные работы // Р. Якобсон. – М.: Прогресс, 1985. – С. 361-368.


поняття КОНЦЕПТу як основної ОДИНИЦІ

КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ картини світу

Неллі Гайдук (Маріуполь, Україна)

У статті зроблено огляд еволюції лінгвістичних поглядів вітчизняних та зарубіжних мовознавців на поняття концептуальної і мовної картин світу, концепту. Розглянуто основні та неосновні виміри перетину концепцій концептуальної та мовної картин світу. Запропоновано узагальнене трактування понять «концептуальна картина світу», «мовна картина світу», «концепт».

Ключові слова: концептуальна картина світу, мовна картина світу, мовна модель, концепт.

The article reviews the evolution of linguistic views of national and foreign linguists on the notion of conceptual and linguistic picture of the world, concept. Basic and non-basic conceptual point of intersection of the concepts and language pictures of the world are considered. A generalized interpretation of the notion of "conceptual picture of the world", "language world", "concept" is offered.

Key words: conceptual picture of the world, language picture of the world, language model, concept.

Багатоаспектність концепту, можливості його використання сприяли посиленню уваги мовознавців до утворення та специфіки функціонування названої лінгвістичної категорії, починаючи з кінця ХХ століття. Проблемами теоретичного обґрунтування картини світу загалом та концептів зокрема в різних аспектах займалися такі мовознавці, як Я. Анусевич, Н. Арутюнова, Є. Бартмінський, І. Бодуен де Куртене, Г. Брутян, Л. Вайсгербер, А. Вежбицька, Р. Гжегорчикова, В. Звегинцев, Ю. Караулов, О. Кубрякова, А. Кожибський, Д. Лихачов, П. Лозовський, М. Мазуркевич-Бжозовська, В. Маслова, І. Мачкевич, Р. Павільоніс, Г. Палмер, З. Попова, В. Постовалова, Т. Радзієвська, Е. Сепір, Й. Стернін, В. Телія, М. Толстой, Б. Уорф, Т. Цив’ян, Н. Шведова та інші.

Відсутність чіткого тлумачення понять «концепт», «мовна картина світу» та «концептуальна картина світу», наявність неодностайних поглядів на класифікацію концептів свідчать про складність досліджуваного явища. Необхідність ґрунтовного вивчення концептуальної картини світу в цілому й концептів зокрема зумовлюють актуальність дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі лінгвістичних поглядів на концепт як одиницю концептуальної картини світу, з’ясування кваліфікаційних та диференційних ознак мовної та концептуальної картин світу.Основні завдання полягають у простеженні еволюції лінгвістичних поглядів на концепт як елемент картини світу, розгляді основних / неосновних вимірів перетину концепцій мовної та концептуальної картин світу.

Вивченню мовної картини світу (МКС) присвячено багато досліджень. Проте й досі немає чіткого визначення цього терміна. І саме поняття дослідники називають по-різному: «мовна картина світу», «мовна модель світу». Найчастіше дослідники не розмежовують ці терміни та використовують їх як синоніми. Ми послуговуватимемося терміном «мовна картина світу» як таким, що є найбільш сталим у лінгвістичній традиції.

Уперше поняття МКС увів у науковий ужиток німецький лінгвіст Л. Вайсгербер, що визначав МКС як картину, що міститься виключно в мовних структурах, а конкретніше – у структурах мовного змісту, які, як предмети мислення, організовують і впорядковують зовнішній світ і надають узагальнені знання про цей світ. Ю. Караулов, наприклад, під картиною світу розуміє два різні аспекти розгляду семантики: або загальна, інтегральна картина, сукупність усього мовного змісту, відносно постійна і така, що повільно еволюціонує в часі; або специфічні риси семантики цієї мови, що диференціюють її від усіх інших мов [5: 245].

Загальним компонентом даних тлумачень поняття МКС виступає зв’язок з процесом пізнання. Отже, трактуємо МКС як відносно статичну, таку, що користується певними правилами, має оформлений та завершений вигляд і відбиває реальний світ у мовних знаках, виступає сферою експлікації елементів концептуальної картини світу. Більшість сучасних дослідників не ототожнюють мову і мислення й тому розглядають МКС як частину концептуальної картини світу (ККС), виражену особливим кодом – вербальними засобами. Наразі ККС розглядається як особлива структура, що включає всі людські знання про навколишню дійсність. Терміни «концептуальна картина світу» (ККС), «картина світу» (КС) і «модель світу» (МС) ми, слідом за більшістю дослідників, вважатимемо синонімами.

Термін «картина світу» відноситься до міждисциплінарних понять, а уперше був запропонований фізиками наприкінці XIX – початку XX століття. Спочатку термін використовувався для позначення досягнутих і доведених наукових результатів. Надалі ця проблема стала центром культурологічних і лінгвосеміотичних робіт. У мовознавстві проблема ККС вивчається у відношенні до МКС. З урахуванням цього МКС відповідає сфері значень, а ККС – сфері понять.

Отже, наразі у мовознавстві існує безліч достатньо розроблених концепцій ККС та МКС. Загальним елементом усіх цих концепцій є трактування ККС як динамічної складної системи індивідуальних, особистих уявлень, які мають загальноприйняті відображення в мові, тобто утворюють мовну картину світу, яка є статичною, має певні правила, оформлений, завершений вигляд і відбиває реальний світ у мовних знаках. ККС ґрунтується на спільності законів людського мислення, забезпечує можливість адекватного перекладу з однієї мови на іншу, а МКС робить можливим збереження і передачу національної специфіки сприйняття дійсності. Услід за іншими дослідниками, ми визнаємо зв’язок МКС з ККС, а конкретніше, із її ненауковим варіантом. Структурними одиницями ККС виступають концепти, МКС – семантичні поля.

Не зважаючи на значну кількість наукових розвідок, питання співвідношення ККС та МКС, проблема визначення структурних одиниць мовної та концептуальної КС наразі залишаються актуальними, відкритими та дискусійними та потребують подальших досліджень.

БІБЛІОГРАФІЯ


  1. Арутюнова Н. Д. От редактора // Логический анализ языка : Культурные концепты / Отв. ред. Н. Д. Арутюнова. – М. , 1991. – С. 3–4. 2. Брутян Г. А. Языковая картина мира и ее роль в познании // Методологические проблемы анализа языка. – Ереван : Изд-во АН Арм. ССР, 1976. – С. 57–62. 3. Караулов Ю. Н. Общая и русская идеография. – М. : Наука, 1976. – 355 с.

Мiфонiми в сучасній грецькiй комунікації

Ольга ГАРГАЄВА, (Маріуполь, Україна)

В статті аналізується місце міфонімів у сучасній грецькій комунікації. Охарактеризована прецедентність міфонімів як класу безеквівалентної лексики новогрецької мови та описана їх роль у збагаченні мовного лексикону.

Ключові слова: безеквівалентна лексика, міф, міфонім, прецедентність, афоризм.

The article analyzes the place оf mythonims in modern Greek communication. Mythonims are characterized as a class of non-equivalent vocabulary of Modern Greek and described their role in enriching of the linguistic lexicon.

Key words: non-equivalent vocabulary, myth, mythonim, aforizm.

Міфоніми – надзвичайно потужний пласт безеквівалентної лексики, оскільки давньогрецька міфологія була родючою персоніфікованою світоглядною системою. У словнику ономастичної лексики дається таке визначення міфонімiв: «Міфологічна власна назва (мифонiм) – назва вигаданого об'єкта будь-якої сфери ономастичного простору в міфах і казках, в тому числі міфоантропоніми та теонiми» [1: 125]. Наприклад: ο Θησέας – Тесей (у грецькій міфології син афінського царя Егея, центральна фігура аттичної міфології і один з найвідоміших персонажів всієї грецької міфології), ο Ορέστης – Орест (герой давньогрецьких епічних переказів троянського циклу, син Агамемнона і Клітемнестри. Цар Мікен і Аргоса), η Ἀριάδνη – Аріадна (у грецькій міфології дочка критського царя Міноса й Пасіфаї, сестра Федри. Коли Тесей вирішив вбити мінотавра, якому афіняни на вимогу батька Аріадни посилали щорічно ганебну данину з семи юнаків та семи дівчат, і таким чином позбавити вітчизну від чудовиська, він отримав від закоханої в нього Аріадни клубок ниток, що вивів його з лабіринту, де мешкав Мінотавр; ο Έκτορας – Гектор (герой, старший син троянського царя Пріама. За «Іліадою», найхоробріший воїн у троянському війську, який загинув від руки Ахіллеса; ο Ήφαιστος – Гефест (кульгавий син Зевса й Гери, бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів не цурався фізичної праці); ο Ορφέας – Орфей (уславлений співець і поет. Син річкового бога – фракійського царя Еагра (за іншими міфами – син Аполлона) та музи Калліопи, спів якого та гра на золотій арфі, зачаровували не тільки людей, а й звірів, дерева, скелі. Орфей – учасник походу аргонавтів, який своєю чудовою грою на кіфарі та співом багато чим допомагав їм у скрутні хвилини; οι σάτυροι – сатири (у давньогрецькій міфології – лісові й гірські божества нижчого рангу, які уособлювали первісну, грубу силу природи, що знаходить вияв у тваринних атрибутах їхнього зовнішнього вигляду; демони родючості, постійні супутники Діоніса) та багато інших.

Для того, щоб віднести мовну одиницю до міфоніма, необхідно дивитися на неї поза її міфу. Наприклад, для сучасної свідомості сонце – зірка, тому, наприклад, o Ήλιος (Гелiос, бог сонця) – це, безперечно, мiфонiм.

Слід зазначити, що більшість міфонімів характеризуються прецедентністю. Прецедентнiсть мiфонiма – це перехід його з простору міфу в простір мови. У мові мiфонiм стає символом, знаком якої – небудь властивості. Так, Геракл в сучасних контекстах стає символом сили, Нарцис – себелюбства. Пенати стали символом рідного дому – і для нашого сучасного свідомості вони вже не міф, вони не представляються у сучаснiй свідомості якимись реально існуючими духами.

Прецедентний міфонім може як вживатися сам, позначаючи певне явище або предмет у мовнiй комунікації, так i бути частиною афористичних висловлюваннь, свого роду формул з використанням прецедентних імен, що образно вiдображають найвеличнiшi національні ідеї, Наприклад: ο Γόρδιος δεσμός, η Πύρρειος νίκη, το Σισύφειο έργο, η Δαμόκλειος σπάθη, η Αχίλλειος πτέρνα.

Деякi з таких висловлювань стали крилатими, активно вживаються у грецькому мовному середовищi та збагачують мовний лексикон. Наприклад Οιδίποδας – Едип, фіванський цар, який вбив батька та одружився з матір'ю (Οιδιπόδειο σύμπλεγμα – Едипів комплекс), Ηρακλής – Геракл – символ міці та мужності (οι άθλοι του Ηρακλέους – подвиги Геракла), Ταντάλος – Тантал – символ страждань (τα μαρτύρια του Ταντάλου – муки Тантала), Αριάδνη – кмітлива жінка (ο μίτος της Αριάδνης – нитка Аріадни), Θωμάς – Фома – недовірлива людина (΄Απιστος Θωμάς – Фома невіруючий), Αχιλλέας – Ахілес (η Αχίλλεος πτέρνα – Ахілесова п’ята), Γόρδιος – Гордій (Γόρδιος δεσμός – Гордіїв вузол), Κέρβερος – Цербер – жорстока людина, Πηνελόπη – Пенелопа – символ подружньої вірності (Ιστός της Πηνελόπης – пряжа Пенелопи), Πανδώρα – Пандора – біда, нещастя (κουτί της Πανδώρας – скринька Пандори), ΄Ηλεκτρα – Електра (σύμπλεγμα της ΄Ηλεκτρας – комплекс Електри, надмірно сильна любов дочки до батька з одночасним ворожим ставленням до матері),

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що міфоніми відіграють значну роль у сучаснiй мовній комунікації. Це обумовлено величезним інтересом до міфу, що пов'язаний зі змінами в свідомості суспільства, а також зростаючою увагою до історичного минулого та традицій, в тому числі – як до джерела моральних норм.

БІБЛІОГРАФІЯ


  1. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии / Н.В. Подольская. – М., 1978. – 233 с. 2. Кун H.A. Легенды и мифы Древней Греции / Н.А. Кун. – М., 1954. – Часть 1. – 210 с. 3. Αδαμ Λ. Η μαγική γλώσσα των Ελλήνων – Εννοιολογική κατηγοριοποίηση των ελληνικών ιδιωματικών φράσεων: Συνώνυμα – αντώνυμα / Λ. Αδαμ. – Αθήνα: Εκδ.: Γεωργιαδης – Ελληνικη αγωγη, 2003. – 462 ς.


LE PARTICOLARITÀ LINGUISTICHE DEI FRASEOLOGISMI CON IL COMPONENTE VERBALE BASE

Аліна ГРАЧОВА (Маріуполь, Україна)

У статті ґрунтовно опрацьовані характерні особливості італійських фразеологізованих сталих виразів з дієслівним домінантом з метою їх класифікації, систематизації та наукової лінгвістичної оцінки. Зокрема, автором була запропонована власна версія поділу цих мовних сполук за національно-культурними особливостями семантики, за емоційно-експресивним забарвленням і за структурою.

Ключові слова: фразеологізм, дієслівний домінант, сталі сполучення, класифікація, національна особливість, емоційна забарвленість.

In the article there are thoroughly worked out the characteristics of Italian phraseological units with verbal dominant for the purpose of their classification, systematization and scientific linguistic evaluation. In particular, the author has proposed his own version of separation of these linguistic combinations by national and cultural characteristics of semantics, by emotional and expressive coloration and by structure.

Key words: phraseological unit, verbal dominant, expressions, classification, national characteristic, emotional coloration.

Per lo studio approfondito delle lingue si dovrebbe esplorare accuratamente tutte le sue parti integranti. In particolare, la scienza linguistica attuale deve analizzare le unità fraseologiche, di cui il componente dominante è un verbo.

Prendendo in considerazione il fatto che la categoria dei fraseologismi è molto variegata e complessa e che essa fa un ruolo significativo nel discorso linguistico di molti paesi, il problema del funzionamento delle unità linguistiche e della loro interpretazione, in particolare di quelle caratterizzate dalla presenza dell'elemento verbale base, è una delle questioni attuali. La mancanza degli studi scientifici su questo tema, sulla base della lingua italiana lascia considerare il nostro lavoro innovativo.

Il problema dei gruppi fraseologici ha attirato attenzione dei scienziati competenti sia stranieri che ucraini. In particolare, i loro contributo importante alla teoria della scienza fraseologica hanno fatto gli studiosi eccellenti dell’Ottocento e dell’inizio del Novecento, come Charles Bally, Aleksandr Potebnja, Ferdinand de Saussure. Tra gli autori moderni che hanno studiato dettagliamente le unità fraseologiche possiamo nominare Nikolaj Alefirenko, Jaroslav Bylytsa, Larisa Skripnik, Tamara Cherdantseva.



L’oggetto di questo studio è quello di analizzare i fraseologismi italiani con il componente verbale dominante.

Il raggiungimento di questo obiettivo sottindende la soluzione dei compiti conseguenti: in primo luogo, presentare il giudizio scientifico equilibrato dei fraseologismi con il componente verbale base, visti i risultati raggiunti dagli scienziati eminenti; in secondo luogo, offrire delle classificazioni originali delle unità linguistiche secondo le caratteristiche nazionali, secondo il taglio espressivo e secondo la struttura, basandosi sul materiale preso nel “Dizionario fraseologico della lingua italiana” a cura di Jakov Retsker.

I fraseologismi, com’è noto, rappresentano delle combinazioni di parole caratterizzate da livelli variabili di ristrettezza e di idiomacità. Le unità fraseologiche verbali sono un complesso dei segni liguistici, l’elemento base dei quali è il verbo all’infinito, accompagnato dai suoi complementi. È da notare che la quantità dei “verbi base” in unità idiomatiche è molto limitata. Si riferisce principalmente ai verbi comuni, il cui soggetto è la persona.

Infatti è assiomatico che la classificazione dei fraseologismi è un componente indispensabile per la loro comprensione profonda.

Quindi, prendendo come base le caratteristiche strutturali delle unità fraseologiche verbali, proponiamo tale principio di separazione di questi elementi linguistici:

1) La classificazione per le caratteristiche nazionali. L'apparizione di questo criterio è dovuto al fatto che tali unità linguistiche sono testimonianze di tradizioni, costumi, saggezza, storia e cultura del popolo italiano.

2) La classificazione per il taglio emotivo ed espressivo, basata sul fatto indubbioso che gli italiani è una nazione, caratterizzata dal grande temperamento, il che è riprodotto brillantemente nella lingua. Dapprima per tale analisi dettagliata scegliamo quei fraseologismi di cui il verbo possiede precisamente il valore negativo o positivo. È importante sottolineare che l’interesse linguistico particolare destano delle unità fraseologiche dove il componente base ha il valore espressivo neutrale. Tali verbi possono acquisire la direzione espressiva sia positiva che negativa.

3) Infine, la classificazione strutturale-grammaticale, che si basa sulla suddivisione delle unità fraseologiche secondo la loro costruzione. Lo studio ha rivelato che la forma più comune in senso grammaticale e strutturale - è un verbo, accompagnato dal complemento diretto.

I fraseologismi verbali danno colore alla lingua poiché, come esponenti del linguaggio figurato, utilizzano metafore e immagini che colpiscono la fantasia dell’ascoltatore. Essi, in questo modo, possono essere utili per sdrammatizzare, divertire o infondere una particolare carica espressiva all’enunciato. Tali locuzioni hanno radici profonde, storiche e letterarie, e solo scavando dietro al loro uso standardizzato ci si può addentrare nella conoscenza di una lingua, comprendendo meglio le tradizioni, la storia e la cultura di un popolo.


Каталог: Nauch -> Konf
Nauch -> Інститут тваринництва степових районів
Nauch -> Робоча програма навчальної дисципліни «педагогіка вищої школи з основами педагогічної майстерності»
Nauch -> Програма підготовки аспірантів до кандидатського іспиту з філософії
Nauch -> План проведення наукових конференцій та семінарів з проблем вищої освіти І науки в системі Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України на 2013 рік
Konf -> Міністерство освіти І науки україни маріупольський державний університет рада з науково-дослідної роботи студентів, аспирантів, молодих вчених дебют збірник тез доповідей студентів
Nauch -> Методичні рекомендації щодо підготовки аспірантів до кандидатського іспиту з англійської мови Маріуполь 2016 ІІ.Ііі (073)
Nauch -> Методичні рекомендації щодо підготовки аспірантів до кандидатського іспиту з англійської мови Маріуполь 2017 ІІ.Ііі (073)
Konf -> Міністерство освіти І науки України Маріупольський державний університет двнз «Приазовський технічний університет»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка