Міністерство освіти І науки україни національна металургійна академія україни всеукраїнська науково-технічна конференція студентів І молодих учених “молода академія 2014” Дніпропетровськ


BUSINESS PROCESSES APPROACH: MAIN CONDITIONS



Сторінка8/24
Дата конвертації23.03.2019
Розмір2.3 Mb.
#85088
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24

BUSINESS PROCESSES APPROACH: MAIN CONDITIONS


Karpenko Ja.G, scientific adviser Ph.D. Karpenko T.V.

National metallurgical academy of Ukraine
Because of intensification of competition between organizations, processes of globalization in a world economy are the main reasons of necessity of creation of effective control system of organization, which are based on implementation of processes approach. Such approach is basis on creation of the effective business process system.

The process approach is associated with scholarly works of Henri Fayol, which was the founder of the school of administrative management, although the first mentions about a "management of processes" existed before.

The business process approach was offered by Michael E. Porter in 1985 at first. His theory was presented as a value chaina like a sequence of "strategically important types of activity".

This approach became popularity in 90th of XX-th century in the USA and countries of Western Europe. Today a process management actually is a management standard.

The principles of process approach are bases of creation and introduction of business processes of the organization. However, it is expedient to creating the system of business processes of the organization after an assessment of readiness of the company in the context of technological and organizational maturity.

The analysis of a process maturity of organization make understandably what kind of business processes are important to introduce in that kind of organizational structure. The generalized model of introduction of the business processes is a step-by-step model divided into stages which allow to study, describe, prescribe, control and improve the processes.

In modern conditions of development of market economy, creation of an effective control system by the organization comes to the forefront. One of the basic directions in creation of such system is application of process approach.
ЕТАПИ ПОБУДОВИ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ОРГАНІЗАЦІЇ

Волкова Н.А., керівник ас. Карпенко Т.В.

Національна металургійна академія України
В сучасних умовах розвитку ринкової економіки, створення ефективної системи управління організацією виходить на перший план. Одним з базових напрямів в створенні такої системи, є побудова бізнес-процесу організації.

Узагальнена модель побудови бізнес-процесів є поетапна модель, яка розділена на етапи, котрі дозволяють вивчити, описати, регламетувати, контролювати і вдосконалювати процеси.

Найбільш узагальнено виділяють наступні етапами побудови бізнес-процесів:

1) визначення (ідентифікація) складу процесів, виконання яких необхідно для перетворення ресурсу, що відповідає вимогам споживачів; 2) опис процесів, який має враховувати всі компоненти, необхідні для належного функціонування бізнес-процесу; 3) поетапне проектування мережі процесів і створення процесної моделі, яка повинна стати ланцюгом основних бізнес-процесів, кінцеві результати яких забезпечують задоволення вимог споживачів і визначають комерційний успіх організації; 4) регламентація управління бізнес-процесом; 5) формування системи показників, які дають можливість оцінити ефективність процесів; 6) управління процесами; 7) безперервне вдосконалення.

Таким чином, застосування на практиці концепції бізнес-процесу вимагає кардинальних змін у діяльності організації, залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів, проте, та концепція дозволяє підвищити ефективність діяльності організації, її конкурентоздатність та фінансові показники.
ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЦЕСНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇЄЮ

Малиновська С.С., керівник ас. Карпенко Т.В.

Національна металургійна академія України
Одним з основних напрямків у створенні ефективної системи управління організацією за сучасних умов розвитку економіки є застосування процесного підходу. Процесний підхід до управління полягає у виділенні системи процесів організації, навколо яких має бути організована діяльність на всіх рівнях управління.

Проте, побудову системи бізнес-процесів організації доцільно проводити після оцінки готовності компанії з точки зору технологічної та організаційної зрілості.

В останні роки відзначається все більш широке використання моделей зрілості управління проектами для оцінки фактичного стану організації порівняно з її потенційними можливостями і досягненнями інших компаній у конкретних аспектах управління. На практиці використовують безліч моделей зрілості управління проектами. За результатами порівняльного аналізу моделей зрілості, як правило, існують наступні етапи зрілості: 1) процеси не визначені; 2) процеси визначені частково на рівні робочої групи; 3) більшість процесів визначено; 4) процеси знаходяться під управлінням; 5) процеси безперервно вдосконалюються.

Аналіз процесної зрілості дає об'єктивне розуміння, які етапи впровадження бізнес-процесів актуальні саме для цієї організаційної структури.

Таким чином, впровадження процесного підходу і побудова системи бізнес-процесів в організації є завданням, яке необхідно вирішувати комплексно. Необхідно враховувати готовність компанії до застосування процесного походу і ступінь керованості процесами всередині організації.
ПІДСЕКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТ ЗЕД
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Криворот Ю.Д., керівник доц. Квасова Л.С.

Національна металургійна академія України
На сьогоднішній день в банківському секторі України спостерігається тенденція до значного скорочення кількості банків, яка за прогнозами банкірів, буде продовжуватися приблизно до 2015р. Зменшення основних гравців на фінансовому ринку України спричинено значним імпульсом до створення фінансових груп шляхом відкриття угод щодо купівлі банків, особливо тих, які перебувають в кризовому становищі, або ж повною ліквідацією банку.

Варто зазначити той факт, що всі банки, які були виставлені на продаж, мали значний збиток, або різке скорочення доходів на протязі декількох років. Причиною негативних фінансових показників стало: різке підвищення ризикованих активів, зменшення пасивів, збільшення фінансування резервів під заборгованості за кредитами та неконтрольоване зростання адміністративних витрат. Такий результат банківської діяльності свідчить про відсутність стратегії та сталої моделі розвитку банку, недостатній розвиток клієнтської бази та постійне метушіння серед різних сегменті ринку, які здаються прибутковими лише тимчасово. Всі ці проблеми породжені, як некомпетентністю та недбальством ТОП-менеджерів, так і відсутністю глибокого розуміння справи з боку акціонерів. Саме ця ситуація яскраво висвітлює весь спектр проблем, породжених з обох боків основних суб’єктів корпоративного управління.

Недбальство ТОП-менеджерів було породжено невдоволенням розмірами власних доходів в порівнянні із прибутками акціонерів та відсутністю ризику втрати власних коштів. Надмірне застосування компенсацій та винагород порушило основне правило: «Встановлення таких розмірів винагороди, які виправдають сподівання, а не перевершать їх». Отже, ядро вирішення проблеми корпоративного управління криється у відсутності системного підходу щодо ефективного управління як топ-менеджментом, так і банком в цілому.

В свою чергу, основний орган впливу на топ-менеджмент – акціонери, при спостеріганні збитків, допускають ряд наступних помилок: по-перше – заміна діючих топ-менеджерів на експатів, по-друге – неконтрольоване зростання розмірів винагород і повне ігнорування штрафів для вищого керівництва, по третє – зниження фонду оплати праці завдяки оптимізації ОСУ, шляхом звільнення молодших спеціалістів, а не перегляд пакетів топ-менеджменту.

Отже, з метою вирішення виявлених проблем корпоративного управління пропонується застосовувати системний підхід з боку наглядового комітету банку, який включає:


  • встановлення конкретних одиниць виміру ефективності діяльності ТОП-менеджменту, особливо у кризовий період. Однак варто враховувати психологічний аспект впровадження даної системи, який знаходить тяжкий відбиток на Его ТОП-менеджерів;

  • поєднання винагород у вигляді акцій, та штрафів у вигляді облігацій;

  • максимальне збільшення періоду володіння облігаціями;

  • відмову від залучення експатів на найвищих керівних посадах банку, так як варто враховувати різний менталітет, відсутність досвіду роботи з українськими клієнтами, незнання маневреності фінансового ринку та не розуміння специфіки законодавства України.


ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ (РИНОК МОРОЗИВА)

Ширяєва К.С., керівник доц. Квасова Л.С.

Національна металургійна академія України
Формування маркетингових стратегій – один з найсуттєвіших та найскладніших етапів процесу маркетингу. Основне призначення маркетингової стратегії полягає у взаємоузгодженні маркетингових цілей фірми з її можливостями, вимогами споживачів, використанні слабких позицій конкурентів та своїх конкурентних переваг.

Недосконалість методичного інструментарію розробки маркетингових стратегій в харчовій промисловості України та забезпечення процесу їх реалізації визначили необхідність проведення наукового дослідження.

У залежності від поставлених цілей та засобів їх досягнення виділяють декілька видів ринкових стратегій, які застосовуються у діяльності передових підприємств-виробників морозива: стратегія завоювання або розширення долі ринку, стратегія диференціації, стратегія інновацій, стратегія глибокого впровадження, стратегія вертикальної, горизонтальної і змішаної інтеграції.

Здатність товаровиробників створювати продукти з унікальним набором цінностей дозволяє йому засвоювати нові сегменти ринку та створювати бар’єри для потенційних конкурентів. Споживацькі вподобання сьогодні зміщуються в сторону нових видів морозива, особливо екологічних, збагачених вітамінами та природніми мікроелементами, функціональних видів морозива зі зниженою енергетичною цінністю та зі стабілізуючими добавками.

Стратегія диференціації представляє собою процес розробки ряду суттєвих модифікацій товару, які роблять його відмінним від товарів-конкурентів. Метою диференціації виробу є збільшення його конкурентоспроможності, підвищення привабливості товару за рахунок обліку особливостей окремих ринків або сегментів ринку, вподобань потенційних споживачів. Ефективність диференціації продукції безпосередньо пов’язана з відносно невеликими витратами, а унікальність продукту зможе забезпечити великий обсяг продажів.

Впровадження грамотної маркетингової стратегії дає можливість підприємствам-виробникам морозива збільшити кількість споживачів своєї продукції, в тому числі й за рахунок залучення цільових аудиторій потенційних конкурентів, підвищити ефективність ведення бізнесу та відкриває їм перспективи до виходу на нові міжнародні ринки морозива або до розширення долі компаній на вже засвоєних.


УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЩО ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Куйовда О.В., керівник доц.Сивопляс Ю.В.

Національна металургійна академія України
Система менеджменту призначена для керівництва та управління підприємством. Сучасний шлях розвитку охоплює не тільки проблему якості, а й самого управління. Тобто необхідно вдосконалення системи менеджменту на підприємстві ЗЕД. Для цього потрібно впроваджувати систему менеджменту на ранній стадії виробництва.

Удосконалення системи менеджменту на підприємстві відбувається з урахуванням конкретної діяльності підприємства та особливостей ринку споживання. Тобто вдосконалення системи менеджменту охоплює наступні стадії виробництва:

- маркетинг;

- пошук і вивчення ринків;

- розробка товарів;

- виробництво ;

- контроль;

- реалізація.

Тому, керівники підприємства повинні проявити ініціативу сформувати базові вимоги по відношенню до вдосконалення системи менеджменту, вирішити питання про доцільність розробки нововведень, створити комітет, який буде займатися всіма заходами з удосконалення.

Удосконалення системи менеджменту на підприємстві враховує кілька принципів управління якістю, а саме:

- орієнтація на споживачів ;

- залучення співробітників для застосування їх навичок ;

- системний підхід до менеджменту;

- постійне вдосконалення ;

- прийняття рішень .

Таким чином, для підвищення якості системи менеджменту, потрібно розглядати кожен окремий вид роботи як процес. А також розглядати підприємство як ланцюжок пов'язаних процесів та взаємопов'язаних видів діяльності.


МОДЕРНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВИХ СУЧАСНИХ КОМПЛЕКСІВ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Окунь Л.М., керівник доц.Сивопляс Ю.В.

Національна металургійна академія України
Швидке виснаження запасів природного газу і нафти в останні роки сприяло істотному подорожчанню енергетичних ресурсів у всьому світі. За останніми підрахунками в земній корі залишилося близько 920 трлн кубометрів приходнього газу. При нинішніх об'ємах його вжитку в світі, такої кількості вистачить приблизно на 300 років. Але це лише за тієї умови, що об'єм вжитку газу не зросте, а процес видобутку удосконалюватиметься. Проте зараз видобуток ведеться, в основному, з пористих гірських порід, де запаси невеликі – при тих же показниках здобутого в такий спосіб газу вистачить лише на 120 років. Така негативна тенденція призвела до серйозних проблем в усіх галузях України, в тому числі в житлово-комунальному господарстві (ЖКГ), яке споживає до 70% органічного палива в країні, 80% якого - природний газ.

Інші проблеми обумовлені значним зносом котельного обладнання. На підприємстві "Дніпропетровські міські теплові мережі" ведеться інтенсивна робота з пошуку, вивчення та впровадження нового технологічного обладнання та енергозберігаючих технологій, з метою зниження вартості послуг теплопостачання та зниження споживання енергоресурсів, які так важливі для усього людства.

Модернізація котла заміною пальника має дві позитивні сторони: по-перше, заміна застарілих пальників на нові дозволяє вирішити проблему модернізації без руйнування існуючої інфраструктури котельні, по-друге, в майбутньому, при заміні котла на новий аналогічної потужності, можливе повторне використання пальника. Паралельно із заміною пальника пропонується оснастити котельні сучасними приладами обліку та автоматизації, що дозволяє економити електроенергію при експлуатації основного і допоміжного обладнання. Ще однією позитивною стороною є те, що пальник саме фірми SAACKE екологічний, не має великих викидів у атмосферу. Враховуючи досвід фахівців МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі», можна зробити висновок, що конструкція котла ПТВМ-30 дозволяє істотно збільшити ККД за умови модернізації пальникового пристрою.
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКСПОРТНОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ»

Кошляк К.С., керівник доц. Сивопляс Ю.В.

Національна металургійна академія України
Конкурентоспроможність фірми є результат її конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління компанією. Випуск продукції, що спрямована на зовнішній ринок, зумовлений посиленням конкуренції у більшості галузей економіки України, прискоренням політичних і соціальних змін, що обумовлює необхідність забезпечення підприємствам стійких ринкових позицій.

Конкуренція − економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин − свобода вибору − реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Конкуренція означає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Широке розсіювання економічної влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею.

Серед напрямів, що потребують дослідження, доцільно виділити шляхи покращення конкурентоспроможності підприємства, що суттєво впливає на розроблення стратегії і тактики діяльності підприємств на ринку. Тому необхідність та перспективність підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах сучасного конкурентного середовища вважається актуальною і вимагає подальших досліджень.



ОСОБЛИВОСТІ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ПРОСУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ

Гаспарян Е.В., керівник доц. Сивопляс Ю.В.

Національна металургійна академія України
Посиленням конкуренції на зовнішніх ринках, конкуренція з боку іноземних виробників, і з боку найбільших вітчизняних виробників, і навіть із боку численних малих підприємств зумовило гостру проблему просування українських товарів.

Під поняттям просування мають на увазі різноманітні тактичні і стратегічні заходи для прямого або непрямого зміцнення на ринку позицій підприємства, товарів, які воно пропонує, і активізації продажу їх шляхом систематичного інформування споживачів, формування у них обізнаності.

Існують основні та додаткові виду просування товарів. До основних видів просування відносяться реклама і особистий продаж, а до додаткових – пропаганда (реклама, зв'язки з громадськістю) і стимулювання збуту.



Таким чином, просування продукції – це комплекс заходів, який повинен включати в себе:

  • створення образу престижності фірми, її продукції і послуг; 

  • формування образу інноваційності для фірми і її продукції; 

  • інформування про характеристики товару; 

  • обґрунтування ціни товару; 

  • впровадження в свідомість споживачів відмінних рис товару; 

  • інформування про місце придбання товарів і послуг; 

  • інформування про розпродажі

  • створення сприятливої інформації про фірму в порівняння з конкурентами.


РИЗИК В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Волкова Н.А., керівник ст.викл. Сидоренко Л.Ю.

Національна металургійна академія України
Фінансова діяльність підприємства пов’язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки.

Під ризиком, ми розуміємо, ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуації невизначеності умов здійснення фінансової діяльності підприємства.

Під час проведення досліджень ризику ми знаємо,що за планований період визначаються фактичні доходи, витрати і прибуток, що випадково і з рівною можливістю можуть відхилятися від найбільше ймовірних значень як у менший, так і у більший бік. Відхилення фактичних значень від запланованих включають крім випадкових відхилень також і помилку планування. Таким чином, фактичний прибуток може виявитися або нижче запланованого (на розмір втрат), або вище (тоді будуть отримані непередбачені додаткові доходи в результаті більш сприятливого збігу обставин). Розмір випадкового перевищення прибутку позначимо терміном “бонус”). Збитками будемо називати від’ємний (негативний) прибуток.

Ризик – економічна категорія, пов’язана з подоланням часткової непевності у виробничо-економічних відношеннях, що базується на ймовірносних оцінках досягнення як позитивного, так і негативного результату.

Я вважаю,що вивчення економічного ризику продиктовано необхідністю його використання в якості інструмента регулювання економічних відношень при ухваленні рішення в умовах ринку.

Наявність чинника ризику виконує важливі функції в економіці. Одна з головних – аналітична. Підприємець аналізує всі можливі проекти вкладення інвестицій, обираючи найбільше рентабельні і найменш ризиковані.

Стимулюючи пошук нетрадиційних рішень, ризик виконує тим самим інноваційну функцію. Ризик веде до економії коштів, сприяє повному розкриттю творчої активності людини.
ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ІННОВАЦІЙНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

Малиновська С.С., керівник ст. викл. Сидоренко Л.Ю.

Національна металургійна академія України
Прийняття рішень в процесі управління інноваціями являє собою циклічний процес, в якому вихідна інформація про стан діяльності інноваційного підприємства трансформується в спрямовані дії на об'єкт управління з метою приведення його у бажаний чи потрібний стан. Інноваційний менеджмент в кожній з його функцій і процедур передбачає використання різноманітних специфічних прийомів і методів, що забезпечують обґрунтування і прийняття раціональних управлінських рішень. Сукупність цих методів і прийомів, специфічних для різних функцій управління, становить методологію та методичний апарат сучасного інноваційного менеджменту. Методи інноваційного менеджменту – це система правил і процедур виконання різних завдань управління інноваціями з метою вироблення раціональних управлінських рішень. Методи, як правило, з'являються в результаті теоретичних досліджень і стають надбанням широкої практики після масштабних експериментальних апробацій .

В сучасному інноваційному менеджменті найчастіше використовується метод сценаріїв, що методично рекомендується в якості обов'язкового при складанні техніко-економічних обґрунтувань проектів, по яких передбачається пряме державне (регіональне) чи місцеве, або непряме (у вигляді гарантій, субсидій, субвенцій, податкових пільг, податкових інвестиційних кредитів, пільг по прискореної амортизації матеріальних і нематеріальних активів тощо) фінансування проекту. У випадку використання цього методу як ставки дисконту для інноваційного проекту застосовується номінальна безризикова ставка позикового відсотка. Ризики ж індивідуального проекту позначаються на зміні величини закладаються в розрахунок очікуваних за проектом грошових потоків.

Ефективність інновацій є одним з найбільш суперечливих і проблемних аспектів інноваційного менеджменту. У контексті проведення дослідження методи оцінки ефективності інноваційного проекту поділяються на дві групи, засновані на дисконтованих та облікових оцінках. Так, методами оцінки ефективності проекту, заснованими на облікових оцінках (без дисконтування), є період окупності (pay back period, РР), коефіцієнт ефективності інвестицій (average rate of return, ARR) і коефіцієнт покриття боргу (debt cover ratio, DCR). Методи оцінки ефективності проекту, засновані на дисконтированних оцінках, значно більш точні, так як враховують різні види інфляції, зміни процентної ставки, норми прибутковості і т.д. До цих показників відносять метод індексу рентабельності (profitability index, PI), чисту вартість, інакше звану "чистий дисконтований дохід "(net present value, NPV), і внутрішню норму дохідності (internal rate of return, IRR).
ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ

Новікова А.Ю., керівник ст.викл. Сидоренко Л.Ю.

Національна металургійна академія України
Інвестиції в будь-який інноваційний проект передбачають оцінку їх доцільності з урахуванням передбачених проектом витрат та доходів. При оцінюванні ефективності проекту, як і інших форм інвестицій, потрібно виходити з того, що майбутній капітал завжди дешевше сьогоднішнього. Це пов’язано не тільки з інфляцією, але й з тим, що вкладаючи кошти в інноваційний проект , інвестор отримає дохід тільки в майбутньому, а якщо б він вклав гроші в банк під відсоток, то й отримав би дохід раніше. Втрачений банківський відсоток – також фактор знецінення капіталу. З урахуванням цих обставин, визначаються ставка дисконту та коефіцієнт дисконтування. Різниця між ними дає чистий дисконтований дохід, який і є головним критерієм доцільності відтворення проекту.

Розглянемо, як визначається чистий дисконтований дохід відповідно до запропонованої формули:



 ,
де NCF (Net Cash Flow) – чистий грошовий потік;

Investment – це сума інвестиційних вкладень в інноваційний проект;

r - ставка дисконтування;

n - період аналізованого інвестиційного проекта;

i - шаг розрахунку (місяць, квартал, рік), i=1, 2, ...,n.
Існують різні методи визначення ставки дисконтування, найбільш відомими з яких є: модель оцінки капітальних активів (САРМ), модель середньовагової цінності капіталу (WACC), метод кумулятивного будування.

Іноді в якості дисконтної ставки використовується величина ставки рефінансування Національним Банком України. Якщо грошовий потік коштів абсолютно надійний, ставка дисконтування дорівнює ставці відсотків по банківським депозитам. Ставка з депозитних вкладів та позиченим коштам часто є базою при визначенні норми дисконту. Звичайно дохідність інвестицій вище, ніж банківська ставка.


Каталог: file
file -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
file -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
file -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
file -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
file -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
file -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
file -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка