Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова



Скачати 232.5 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір232.5 Kb.
ТипПрограмма
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
Факультет філософської освіти і науки


Затверджено”

на засіданні Приймальної комісії

НПУ імені М.П. Драгоманова

протокол № від “__”березня 2016 р.

Голова Приймальної комісії

____________ Андрущенко В.П.



Рекомендовано”

Вченою радою

Факультету філософської освіти і науки

протокол № 5 від “20” січня 2016 р.

Голова Вченої ради

____________ Дробот І.І.





Программа вступного фахового випробування (співбесіди)
з дисципліни „Філософія”


для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства,

при вступі на навчання для здобуття ступеня магістра

на базі здобутого ступеня бакалавра/

освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста


спеціальність 033 – Філософія


Київ - 2016



1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ВСТУПНОГО ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ (СПІВБЕСІДИ)

В програмі визначені основні питання теорії, методології та методики загального курсу філософії як навчальної дисципліни і як базового курсу філософської освіти, який спрямований на розширення та поглиблення знань студентів у галузях історико-філософської науки, а також філософських концепцій і теорій. Отже, в програмі представлений широкий обсяг матеріалу як в історичному й культурологічному плані, так і розглядаються проблеми метафізики, гносеології, натурфілософії, філософської антропології, філософії історії, філософії освіти, соціальної філософії, важливі соціально-політичні, методологічні, а також етичні та естетичні питання.



У абітурієнтів мають бути сформовані наступні практичні навички:

  • вони повинні оволодіти спеціальною філософською термінологією, категоріально-понятійним апаратом;

  • опанувати методику прочитання спеціальної філософської літератури, оригінальних філософських текстів;

  • засвоїти вміння вести філософський діалог та філософський дискурс в цілому;

  • розвинути особистісну потребу у філософуванні як способі світопізнання і світорозуміння;

  • осягнути потребу в реалізації філософської культури в процесі професійної діяльності.

При цьому абітурієнти  мають знати наступне:

  • об’єкт, предмет, методи та наукові завдання філософії;

  • розуміти філософію як теоретичну форму світогляду, спрямовану на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем;

  • основні історичні етапи та теоретичні рівні розвитку світової філософії;

  • сучасні тенденції у розвитку світової філософської думки;

  • основні філософські концепцій і теорії.

На основі цих знань у абітурієнтів повинні бути сформовані наступні вміння:

  • виокремлювати особливості та характерні риси філософського мислення;

  • порівнювати між собою провідні ідеї окремих філософських шкіл;

  • осмислювати та розрізняти філософську проблематику основних етапів розвитку філософської думки;

  • аналізувати різні філософські системи у межах одного історико-філософського періоду;

  • опанувати знання про основні філософські концепції і теорії, проводити між ними розрізнення і зв’язки;

  • самостійно опрацьовувати матеріал і проводити критичну роботу з філософськими текстами.

2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ АБІТУРІЄНТА НА ВСТУПНОМУ ФАХОВОМУ ВИПРОБУВАННІ

(ТІЛЬКИ ДЛЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ)

За шкалою університету

Визначення

Характеристика відповідей абітурієнта

на питання теоретичного змісту

100-123 бали

Низький

Абітурієнти, які виявили прогалини в знаннях основного програмного матеріалу, припустилися принципових помилок у виконанні завдань, передбачених програмою. Як правило, оцінка “незадовільно” виставляється слухачам, які не здатні продовжувати навчання або розпочати професійну діяльність по закінченні навчання без додаткових занять за відповідною програмою.

124-149 балів

Задовільний

Абітурієнти, які виявили знання основного програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і професійної роботи, здатні виконувати завдання навчальної програми і знайомі з основною літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка “задовільно” виставляється слухачам, які допустили незначні огріхи у відповідях при складанні іспиту чи при виконанні екзаменаційних завдань, але мають необхідні знання і спроможні з допомогою викладача виправити допущені помилки. Оцінка «задовільно» виставляється студентам, які за умов ознайомлення із загальними положеннями дисципліни допускають логічні помилки у висвітленні її проблемних аспектів, але при цьому виявляють здатність виправляти допущені помилки за допомогою викладача.

150-174 балів

Достатній

Абітурієнти виявляють повне знання програмного матеріалу, успішно виконують завдання навчальної програми, засвоїли зміст основної рекомендованої літератури. Абітурієнти виявляють систематичний характер знань з теми іспиту, здатен самостійно їх поповнювати та оновлювати в процесі подальшої навчальної роботи та професійної діяльності, це абітурієнти які в повному обсязі оволоділи навчальним матеріалом бакалаврату з відповідних програмних блоків, здатні вільно оперувати базовими поняттями та категоріями, здійснювати порівняльну характеристику основних концепцій та методологічних напрямів, але при цьому відчувають труднощі в творчому переосмисленні засвоєних знань, синтезуванні повних самостійних висновків та узагальнень.

175-200 балів

Високий

Абітурієнти розуміють взаємозв’язок основних понять теми, їх значення для професії викладача, філософа, релігієзнавця і виявили творчі здібності у використанні програмного матеріалу, демонструють грамотне посилання на джерела та вихід на рівень теоретичних узагальнень та критичного аналізу.

Тривалість підготовки до усної відповіді на фаховому випробуванні може становити 30-40 хвилин.


  Максимальна кількість набраних балів при фаховому випробуванні та правильних відповідях на всі завдання – 200.

Студентам забороняється заходити до аудиторії, в якій проводиться екзамен, після 30 хвилин з початку його проведення. Студентам не дозволяється залишати екзаменаційну аудиторію протягом перших 30 хвилин іспиту, за винятком, якщо вони завершили всі передбачені іспитом процедури і на цій підставі отримали дозвіл екзаменатора.

Студентам забороняється брати до екзаменаційної аудиторії будь-які книжки, зошити, папери, а також портфелі, сумки, інші речі, в яких ці книжки або папери можуть знаходитися.

Будь-який студент, який здійснив:

а) спробу занести ці речі до екзаменаційної кімнати або ж скористатися цими матеріалами під час іспиту

б) спробу отримати безпосередньо чи опосередковано допомогу іншого слухача, або допомогти іншому студентові буде позбавлений права складати іспит. На вимогу екзаменатора студент повинен терміново залишити екзаменаційну аудиторію.

Під час проведення іспиту студентам забороняється спілкуватися одним з одним. Всі питання з’ясовуються через екзаменатора.

Оцінювання рівня знань абітурієнтів проводиться кожним із членів предметної комісії окремо, відповідно до критеріїв оцінювання. Загальний бал оцінювання рівня знань абітурієнта виводиться за результатами обговорення членами комісії особистих оцінок відповідей абітурієнтів. Бали (оцінки) вступного фахового випробування виголошуються головою предметної комісії усім абітурієнтам, хто приймав участь у випробуванні після закінчення іспиту.




  1. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ СПІВБЕСІДИ

Фахова комісія аналізує результати співбесіди методом експертної оцінки й колегіально приймає рішення: про «рекомендовано до зарахування» або «не рекомендовано до зарахування», з урахуванням співбесіди з мови (української, російської).


  1. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ (СПІВБЕСІДИ)

4.1. Вступ  до філософії, її понять, проблем і розділів.
4.1.1. Філософствування і філософія. Значення терміну „філософія”, попереднє уявлення про його зміст. Філософія як умонастрій (смисл φιλεω ), розумова діяльність, сукупність світоглядних знань. Світогляд, його типи і ознаки. Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства. Головні риси і виміри міфу. Консерватизм міфологічного світогляду. Трансформація міфу під впливом суспільних змін. Соціальні, політичні і пізнавальні передумови філософського світогляду. Феномен філософствування, уявлення про його витоки (подив, сумнів, страх, страждання, свобода, вина, стрес тощо). Відкриття метафізичної реальності, становлення предмету та лексикону філософії. Суб’єкт філософствування; інтенціональність, рефлексивність, герменевтична здатність. Засоби та цілеспрямування філософської діяльності. Специфіка результатів філософствування ― філософських знань.

4.1.2. Традиційні проблеми і розділи філософії. Природа філософських проблем, їх зв’язок з основоположними питаннями людського буття. Узагальнене відображення ними пограничних ситуацій, зна­чимих дім індивіда та суспільства. Смисложиттєвий сенс філософської пробле­матики. Головні групи смисложиттєвих питань і відповідні розділи філософії. Пи­тання про позафізичні, незмінні, надійні підстави сущого (Метафізика і її під­розділи: онтологія, спекулятивні теологія, психологія, космологія). Про зміню­ваність і плинність сущого та закономірності змін (Діалектика), Про пізнава­ність метафізичних і діалектичних реалій, умови істинності знань (Гносеоло­гія). Про здатність людини пізнанням і практичною діяльністю змінювати і стабілізувати суще (Праксеологія). Природа як підстава і сфера існування лю­дини (Натурфілософія). Про природні і метафізичні виміри людини, умови її існування, сутність і призначення (Філософська антропологія). Про підстави суспільства, його стабільності і змінюваності (Соціальна філософія). Питання про рушійні сили історії, її закономірності, спрямованість і сенс (Філософія іс­торії). Про можливості і межі наукового і філософського пізнання природи, людини, історії, метафізичних реалій, та про ефективні методи отримання іс­тинних знань (Філософія науки і філософська методологій). Особливості феноменології, логіки осмислення і розв’язання філософських проблем. Плюралізм і взаємосуперечливість розв'язків. Необхідність діахронного, історичного підходу до їх вивчення і засвоєння. Особистісна значимість знань про наявні варіанти розв’язання смисложиттєвих питань.

4.1.3. Філософія в системі культури. Функції філософії. Соціокультурний сенс філософії. Її загальні особливості у порівнянні з мі­фом, релігією, мистецтвом і наукою. Суспільна значущість філософії. Світогля­дна, методологічна, пізнавальна, ціннісно-орієнтаційна, прогностична, критич­на функції. Умови функціонування філософії в соціокультурній системі. Аку­муляція і трансляція світоглядного досвіду. Роль освіти. Місце філософії у ви­щій освіті, її значення для формування творчої особистості фахівця. Повнофун­кціональна особистість. Базові і актуалізуючі потреби. Роль фахових дисциплін у підготовці фахівця до задоволення базових потреб. Роль філософії в актуалі­зації його зверхпотреб. Риси повнофункціональної особистості, формуванню яких сприяє засвоєння філософії. Самостійність мислення і незалежність від ав­торитетів. Глибока самосвідомість і рефлексія. Гнучкість і здатність до самоперебудови у відповідності зі зміною обставин життя. Концептуалізована система ціннісних уявлень. Здатність до герменевтичної діяльності і розуміння. Здат­ність до творчості, смислонаповнення власного життя, стійкість щодо абсурду.

4.2. Історична еволюція проблем і розділів філософії.

4.2.1. Філософія Стародавнього світу. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності. Перед філо­софія в Стародавній Індії. Веди, Упанішади, Араньяки. Махабхарата і Рамаяна. Особливості ведичної релігії, ЇЇ трансформація під впливом суспільних змін в епоху, "бродіння умів". Ортодоксальні даршани; санкх'я, йога, ньяя, вайшешика, міманса, веданта. Неортодоксальні філософсько-релігійні вчення: чарвака-локаята. джайнізм, буддизм. Зародження філософії у Стародавньому Китаї. Давньокитайська міфологія та епос. Епоха "царств, що борються". Конфуцій про підстави суспільного порядку. Мудрість і суспільна гармонія. Даосизм про начала буття та ідеал мудреця. Метафізика, праксеологія і антропологія даоси­зму. Школа моїстів. Роль освіти в Стародавньому Китаї. Антична філософія, її витоки та особливості. Міф і логос. Соціальні передумови еволюції міфу до ло­госу. Досократична філософія. Мілетська школа (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен). Піфагор та піфагорійська школа. Філософія Геракліта Ефеського. Елейська школа (Ксенофан, Парменід, Зенон, Мелісс). Філософські погляди Змпедокла і Анаксагора. Атомістична школа (Левкіпп, Демокріт та інші). Софістика. Сократ та становлення античної філософської класики. Класика як соціокультурний феномен. Сократичний переворот в філософії, його зміст. Сократичні школи. Головні проблеми і розділи філософії Платана. Принцип софійності. Ді­алог і діалектика. Антропологія, психологія і соціологічні погляди. Платонівська Академія. Філософська система Аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія. Епістемний принцип. Метафізика і формальна логіка. Лікей, Елліністична та римська філософія. Епоха еллінізму, її особливості. Го­ловні школи елліністичної і римської філософії. Стоїцизм: Зенон Кітіонський, Хрисіпп із Сол, Патеній, Посідоній, Сенека, Епіктет, Марк Аврелій. Епікуреїзм: Епікур, Лукрецій Кар. Скептицизм: Піррон, Тімон Фліунський, Енесідєм, Агріппа, Секст Емпірик. Неоплатонізм: Плотін, Порфирій, Ямвліх, Саллюстій, Прокл, Іоанн Дамаський, Вплив неоплатонізму на розвиток християнської серед­ньовічної філософії. Антична освіта І головні типи навчальних закладів. Місце філософії в античній освіті.

4.2.2. Філософування в епоху Середньовіччя. Середньовічна культура, її релігійні і світські виміри. Релігійний грунт се­редньовічної філософії. Особливості ЇЇ проблематики. Монотеїзм і креаціонізм. Тринітарна проблема. Час і вічність. Одкровення і знання. Віра і розум. Про­блема теодицеї. Антропологічна проблематика. Есхатологічні питання. Особ­ливості методологічних пошуків. Про періодизацію середньовічної філософії. Апологетика, її філософський зміст. Іустин Мученик, Татіан Сірієць, Квінт Тертуліан, Іринєй Ліонський, особливості їхнього бачення метафізичних і антро­пологічних проблем. Александрійська катехітична школа. Александрійські апо­логети - Климент і Оріген. Доктрина трьох смислів Біблії. Боротьба апологетів проти єресей (гностицизму, маніхейства, докетизму, субординаціонізму, аріянства). Східна та західна патристика у пошуках філософських засад. Каппадокійські отці церкви - Василій Великий, Григорій Нісський, Григорій Назіанин. Звернення до неоплатонізму як засобу розв'язання теологічних питань. За­хідні патристи - Амвросій, Ієронім, Аврелій Августин, їхні філософські знахід­ки. Псевдо-Діонісій Ареопагіт і містична теологія. Філософські орієнтації ранньої схоластики. Роль Іоанна Дамаскіна, Марціана Капелли, Северина Боеція у становленні середньовічної освіти, Каролінгське відродження. Феномен школи. Філософські питання організації освітнього процесу. Схоластика. Уні­версальні поняття як начала систематизації знань і їх викладання. Алкуїн Йоркський, Фредегізій Турський і загострення проблеми універсалій. Реалізм (Іоанн Скот Еріугена, Ансельм Кентерберійський). Номіналізм (Іоанн Росцелін, П'єр Абеляр). Ісламські та іудаїстські впливи на схоластичну філософію. Аль-Кінді. Аль-Фарабі, Ібн-Сіна, Аль-Газалі, Ібн-Рушд, Філон Александрійський, Саадіа бен Іосиф, ІзраелІ, Соломон ібн Гебіроль, Ієгуда Галеві, Мойсей Маймонід. Арабський та єврейський аристотелізм. Розквіт та криза схоластичної філософії. Феномен університету, його особливості у порівнянні з Академією, Ліцеєм, Школою. Сігер Брабантський і "латинський" аверроїзм в Сорбонні.

Розповсюдження аристотелізму в Оксфорді (Роберт Гроссетест, Роджер Бекон). Паризькі дискусії щодо аверроїзму і аристотелІзму . Етьєн Тамп'є, Джованні Бонавентура, Альберт Великий. Фома Аквінський,, його погляди на головну проблематику схоластики. Реакція на томізм. Іоанн Дуне Скот, ВІльям Оккам та інші. Пізньосередньовічна містика. Спекулятивні і морально-практичні течії в релігійній містиці. Сутність містики. Західна містика пізнього середньовіччя (Іоганн (Мейстер) Екхарт, Генріх Сузо, Іоганн Таулер, Ян ван Рюісбрук). Схід­на Пізньосередньовічна містика, як наслідок разчарування схоластикою. Григо­рій Палама: ісихазм та синергія. Вплив Ісихазму на Візантійську церкву та схі­днослов'янське православ'я. Філософська проблематика в культурі Київсь­кої Русі. Особливості світогляду давніх слов'ян. Східні та західні впливи на києворуську культуру і філософствування. Метафізичні, гносеологічні, натурфі­лософські, антропологічні і філософсько-історичні уявлення. Головні літерату­рно-філософські пам'ятники, їх автори.



4.2.3. Філософія Відродження. Ренесанський гуманізм та індивідуалізм. Дайте, Петрарка, Салютаті, Бруні, Альберті, Манетті - їх роль у популяризації античної культури. Концепції "громадянського гуманізму". Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відро­дження. Спроба Л. Валли відродити епікуреїзм та гедоністичний індивідуалізм. Неоплатонізм, піфагореїзм та ареопагітика у творчості М.Кузанського. Флорен­тійська Академія. Гімназія. Платонізм Плітона, Фічіно і Мірандоли. Аристотелізм П.Помпонацці. Реформація, її ідеї. Феномен протестантизму, його течії та зв'язок з середньовічною містикою, Соціальні теорії (М.Маккіавеллі, Т.Мор, Т.Кампанелла та ін.). Гуманістичні ідеї Еразма Роттердамського. Природознавчі досягнення М. Коперніка, Й.Кеплера, Парацельса, Тіхо де Браге. Злам серед­ньовічного уявлення про Землю як центр універсуму і про людину як царя при­роди, Пантеїзм Дж. Бруно. Скептицизм М. Монтеня. Значення національних мов і традицій у становленні нового світобачення. Розповсюдження передренесанських ідей на території України. Неоплатонізм, ареопагітика, ісихазм та арістотелізм, роль київських книжників в їх асиміляції. Популяризація гуманісти­чних ідей (Ю.Дрогобич, М.Русин, Ст.Оріховський та Ін.). Острозька школа. Полемісти раціоналістичного спрямування (М.Смотрицький, С.Зизаній, Л.Зизаній). І.Вишенський як полеміст, його протестантсько-містичні орієнтації. Філософствування в братських школах, Львівська, Київська, Луцька школи. Кисво-Печерська гімназія.

4.2.4. Філософські пошуки Нового часу. Особливості епохи. Новий час і Бароко. Формування нової парадигми фі­лософствування. Наукова революція XVII ст. та проблема методу пізнання. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм. Натуралістична антропологія Фр. Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розкриття причин помилок у пізнанні. Механістичний матеріалізм Т.Гоббса, його вчення про державу. Р.Декарт про самосвідомість як сутнісну властивість людини, про метод пі­знання, Психофізична проблема. Раціоналізм Декарта, його послідовники. Б.Паскаль про можливості та межі розуму. Поняття субстанції в філософії Б.Спінози. Структура світу і структура розуму. Розум і пристрасті. Необхід­ність, творчість, свобода. Монадологія В.Лейбніца. проблема несвідомого. Осо­бистіший вимір буття. Свобода, вибір, теодицея. Лейбніц і Ст.Яворський. Х.Вольф, Х.Баумайстер їх вплив на філософську освіту в Київській академії. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей Декарта. Людська душа і про­блеми її виховання. Філософія Локка і освіта. Суб'єктивно-ідеалістичні теорії XVIII ст. П.Бейль, Д.Берклі, Д.Юм. Проблема людини в філософії Просвітницт­ва. Монтеск'є, Вольтер, Руссо. Французькі матеріалісти XVIII ст. про людину як складну машину. Ламетрі, Дідро, Гельвецій, Гольбах. Особливості механістич­ної методології в гуманітарних та природничих науках.

Українське просвітництво і Києво-Могилянська академія. Загальноосвітні і філософські курси. Вплив КМА на філософську думку українського та інших народів (Ф.Прокопович, С.Яворський, Г.Кониський, І.Гізель та Ін.). Г.Сковорода, його життя та філософія. Співвідношення теорії і практики. Са­мопізнання. Тлумачення Біблії. Антитетичний метод у філософії Г.Сковороди. Теорія пізнання. Світ, матерія, Бог. "Філософія серця". "Внутрішня людина". Концепція "сродної” праці. Есхатологічні погляди Г.Сковороди.



4.2.5. Розквіт та криза класичної філософії. Просвіта, романтизм, класицизм в європейській культурі. Передумови зародження класичної філософії. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шіллер, Гете. Лейбніцеанство і вольфіанство. Роль середньовічної містики і протестантизму. Романтизм, його вплив на філософствування. Специфіка і мі­сце німецької класичної філософії в історії філософської думки. І.Кант, два пе­ріоди його творчості. Сутність "коперніканського перевороту". Головні питан­ня, що цікавили Канта в критичний період. Метафізика і наука. Межі метафізи­ки. Гносеологія і антропологія. Людина як громадянин світів природи, свободи і краси. Теоретичний і практичний розум, здатність судження. Агностицизм І .Канта. Українські студенти І.Канта: І.Хмельницький, Ф.Туманський, Я.Рубан. Суб'єктивний ідеалізм Й.Г.ФІхте, його полеміка з Кантом. Три підстави "Науковчення", Діалектика Фіхте. Проблема "іншого Я". Ф.В.Й.Шеллінг, головні проблеми та періоди його творчості, Натурфілософія і об'єктивний ідеалізм Шеллінга. Система трансцендентального Ідеалізму, її підрозділи і проблеми. Полеміка з Фіхте і Регелем. Філософія одкровення. Роль пізнього Шеллінга у загостренні кризи класичної філософії. Абсолютний Ідеалізм Г.В.Ф.Гегеля, його "енциклопедія філософських наук". Гегель як освітянин. Метафізичні під­стави "Енциклопедії". Діалектика і діалектична логіка. Натурфілософія і філо­софія духу. Антропологічні погляди Регеля, його філософія історії. Система і метод; критичні зауваження Шеллінга щодо їх співвідношення. Полеміка Шопенгауера з Гегелем, Л.Фейербах як критик гегельянства. Антропологічний ма­теріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія. Людина як природна, чуттєво-тілесна істота. Чуттєвість і розум. Спілкування та існування людської сутності. Любов як основа спілкування, Універсальність людини, Л.Фейєрбах і криза класичної філософії.

Романтизм в Україні, його стосунки з класикою. Проникнення ідей німе­цької класичної філософії в Україну в першій половині ХІХ ст.: ГГ.Лодій, Й.Шад, Д.Велланський (Кавунник), А.Дудрович, М.Максимович, та інші. Кла­сична освіта в Україні і Росії, її вплив на становлення класицизму в філософії. Два напрями професійної (класичної) філософії в Україні ХІХ-ХХ ст. - духовно-академічний і університетський. І.Скворцев, М.Карпов, Й.Міхневич, П.Авсенєв, О.Новицький, С.Гогоцький, П.Юркевич, П.ЛіницькиЙ, О.Гіляров, Г. Челпанов, О.Козлов, М.Трубецький, В.Зеньковський, Г.Шпет. Філософська твор­чість українських письменників та вчених. Т.Шевченко, М.Драгоманов, І.Франко, Л.Українка, В.ВернадськиЙ та інші.



4.2.6. Посткласична філософія XIXXX ст. Криза класицизму як соціокультурного явища. Нігілізм. Особливості кризи класичної філософії. Філософська класика як передумова прсткласичних філо­софських доктрин, або філософії модерну, А.Шопенгауер як критик гегельянства і фундатор філософії життя. Світ як воля і уявлення. Ірраціоналізм і песимізм. Імморалізм, переоцінка цінностей, нігілізм, воля до влади у творчості Ф.Ніцше. Ідеал надлюдини. Ідея вічного по­вернення. Інтуїтивізм, А.Бергсона, його "Творча еволюція". Віталізм і філосо­фія історії О.Шпенглера. Ідеї філософії життя у творчості В.Дільтея,. Позитивізм О.Конта, Г.Спенсера, його антиметафізична спрямованість; Розповсюдження позитивізму в Україні (М.Драгоманов, В.Лесевич); і Росії (Д.Писарєв, М.Чернишевський). Позитивізм і пост позитивізм; "реальна" освіта як антиподи класицизму. Другий позитивізм на рубежі ХІХ-ХХ ст. Неопозитивізм. Віденський гурток (М.Шлік, РЛСарндп,.Ф.франк,;О.Нейрат). Львівсько-Варшавська школа (К.Твардовський, О.Айдукевич,-А.Тарський) Роль Б.Рассела і Л.ВітгенштеЙна у розвитку позитивізму, Постпозитивізм (М.Бунге, Д.Армстронт, У.Солларс, К.Поппер, Т.Кун, І.Лакатос, П.Фейерабевд, С.Тулмін та ін.). Передумови становлення марксизму та його філософії. Проблема відчу­ження людини, її пригноблення, І свободи, ідея самозвільнення індивідів. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії. Нова концепція соціаль­ного буття, Категорія практики. Ідея принципової відмінності буття та свідомості. Два типи суспільних відносин. Поняття ідеології та перетвореної форми свідомості. Суспільний поступ як природно-історичний процес, його закони та суб'єкт. Походження людини. Матеріалістичне розуміння історії. Революцій­ність практики як засобу досягнення комуністичного ідеалу. Концепція матері­алістичної діалектики, її зміст. Роль Г.В.Плеханова і російських марксистів у пропаганді марксистської філософії. Бачення філософії марксизму В.І.Леніним. діалектична методологія пізнання. Вплив марксистської філософії на інші філо­софські доктрини. Сучасна марксистська філософія про людину, її сутність та буття. Л.Альтюссер про антропологічну орієнтацію "молодого" Маркса. Марк­сизм і Франкфуртська школа. (М.Хоркхаймер, Т.Адорно, Г.Маркузе, Ю.Хабермас, Е.Фромм). Особливості онтології людського буття за Д.Лукачем. Розвиток діалєктико-матеріалістичної філософії в сучасних умовах. Зародження екзистенціалізму. Екзистенціалізм С.К'єркегора як заперечен­ня зведення людини до часткового моменту абсолютної ідеї. Людина як духов­на істота, здатна до вибору і самовизначення. Проблема екзистенціальної Істи­ни. Екзистенціалізм М.Хайдеггера, Ж.-П.Сартра, А.Камю, К.Ясперса. Головна антропологічна проблема екзистенціалізму. Людина в загальній структурі бут­тя. Сенс існування. Трансценденція. Проблема свободи. Екзистенція і комуні­кація. Російськомовний екзистенціалізм. Екзистенціальні тенденції Київської філософської школи (Л.Шестов, М.Бердяєв та ін.). Проблема синтезу екзистен­ціалізму з марксистською філософією. Неокантіанство і Кант. Марбургська школа неокантіанства (Г.Коген, П.Наторп), розробка логіки і філософії науки. Баденська (Фрайбургська) школа (В.Віндельбанд,Г.Ріккерт). Розрізнення наук і проблема методології. Неоканті-анські ідеї в Україні (Г.Челпанов). Ідея несвідомого і психоаналіз З.Фрейда, Структура психіки за Фрейдом. Психоаналітична антропологія людського буття. Феноменологія несвідомого. Психоаналіз і проблема антропосоціогенезу. Неофрейдизм. А.Адлер про суспі­льну природу підсвідомого. Проблема душі сучасної людини, психіка з енерге­тичної точки зору, структура і архетипи колективного несвідомого у філософії К.Юнга. Поняття "соціального характеру" в філософії Е.Фромма. Любов як найвища цінність. Антропологічна філософія. М.Шелер про природу людини та її місце у Всесвіті, Послідовники Шелера в пошуках сутнісних рис людини (Г.Плеснер, А.Гелен). Феномен людини в християнському еволюціонізмі П.Тейяра де Шардена. Структурна антропологія К.Леві-Строса. Еволюція релігійної філософії у XX ст. Неотомізм, його антропоцентрична переорієнтація. (Я.Бохенський, К.Войтила, Е.Жільсон, Д.Мерсьє та ін). Про­блема співвідношення віри, знань і цінностей у житті людини. Персоналізм. Особа як унікальна суб'єктивність, шляхи ЇЇ самореалізації. Філософські погля­ди П.Флоренського та С.Булгакова. "Діалектична теологія". "Інтеграційний гу­манізм" Ж.Марітена. Метафізика Е.Корета. Прагматизм. Ч.Пірс про діяльнісну активність. Принцип фанероскопії, Ра­дикальний емпіризм У.Джеймса. Досвід, віра, істина. Критерії істини. Метафі­зика прагматизму. Принцип меліоризму. Інструменталізм Дж. Дьюї. Прагма­тизм, марксизм, герменевтика. Зародження феноменології (Ф.Брентано). Феноменологічна філософія про світ як основу суб'єктивності. Вплив феноменології на філософську антрополо­гію (М.Шелер, М.Бубер), неотомізм, персоналізм, екзистенціалізм, герменевти­ку, Філософські погляди Г.Шпета, С.Франка, Д.Чижевського, Особливості фе­номенологічної методології. Філософська герменевтика, її витоки. Ф.Шлейермахер про природу розу­міння. В.Дільтей про герменевтику як методологію історичного пізнання. Х.Г.Гадамер, його "Істина і метод". Герменевтика як практика осмислення. Складові герменевтичної практики. Герменевтичні погляди К.Апеля, П.Рікера. Структуралізм. К.Леві-Строс про несвідомі структури розуму. М.Фуко: від археології знання до генеалогії влади. Еволюція структуралізму. Пост-структуралізм і філософія "постмодерну" (Х.Блум, Ж.Делез, Р.Барт, Ж.Дерріда, Ж.Ліотар та ін.).

4.3. Теоретичні узагальнення історичних здобутків філософії в її головних розділах.

Каталог: images -> pk-2016 -> Programu
images -> Гостра дихальна недостатність
images -> Програма вступного випробування з іноземної мови (англійська, німецька, французька) за професійним спрямуванням
images -> Розвиток вітчизняної системи електронних наукових видань
images -> Програма м. Івано-Франківськ, 2011 міністерство охорони здоров’я україни
Programu -> Програма додаткового вступного випробування
Programu -> Програма додаткового вступного випробування
Programu -> Програма вступного фахового випробування з дошкільної педагогіки та фахових дисциплін для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня
Programu -> Програма вступного фахового випробування (співбесіди)
Programu -> Програма вступного фахового випробування (співбесіди) з хімії для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства
Programu -> Програма вступного фахового випробування (співбесіди)

Скачати 232.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка