Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова


Впродовж останніх років сфера освіти набуває значних змін



Сторінка10/19
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.44 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   19

Впродовж останніх років сфера освіти набуває значних змін. 1999 р. прийнятий Закон України про «Загальну середню освіту», у закладах освіти впроваджується чимало вітчизняних і зарубіжних

технологій, спостерігається зростання мережі навчально-виховнпх комплексів як у містах, так і в селах, збільшується кількість сту-лспгів [2].

Водночас, значна кількість дітей та підлітків неохоплена систематичним шкільним навчанням. Зараз приблизно ЗО тис. дітей шкільного віку не відвідує школу. Частина випускників 9-х класів щороку припиняє навчання. У 1998 р. їх було понад 4%. І хоча в 1999 р. ця кількість зменшилась удвічі, у деякггх областях цей показник залишається високим (у Чернівецькій — 6,7%, Рівненській -4,2%). Відчуваються значні проблеми із забезпеченням навчальних закладів необхідною навчальною літературою: у 5-10-х класах є 59% літератури, яка потрібна, а в 11-х — лише 34% [4]. Особливо в тяжких умовах працює сільська школа через незадовільний матеріальний стан та погані комунікації. У більше, ніж 3,5 тис. сіл, де проживають діти 6-15 років, шкіл взагалі немає. Тому небажання пов'язувати своє життя з селом молоді люди пояснюють не лише незадовільними умовами проживання. За даними соціологічних досліджень Українського інституту соціальних досліджень, 82% респондентів, які мають дітей, хотілгг б, щоб їхні дітгг навчалися в місті [7].

Хоча мережа вищих навчальних закладів розширюється швидкими темпами, це істотним чином не впливає на доступність вищої освітгг для широкого загалу молоді. Адже, незважаючи на те, що здійснюється певна регіональна та фахова оптимізація, потенціали мережі вищих навчальних закладів за регіонами суттєво диференційовані. Аналіз ситуації свідчить про наявність міграційних потоків молоді за освітнім фактором у так звані «освітні регіони»: м. Київ, Дніпропетровську, Донецьку, Львівську, Одеську, Харківську, Тернопільську області, що, безумовно, вимагає додаткових організаційних і матеріальних затрат з боку молоді. Слід також зазначити, що впродовж останніх років зростає кількість студентів, які змушені вирішувати питання оплати за своє навчання у вузі. Так, у 1997-1998 навчальному році за кошти юридичних та фізичних осіб навчалися 44% першокурсників, а 1999-2000 навчального року — більше половини.

Незважаючи на те, що серед всіх витрат на молодіжну політику найбільше коштів припадає на освіту (у середньому 90% загального обсягу), їх катастрофічно мало і вони покривають лише потреби на фінансування заробітної плати, стипендій, харчування, що спричиняє поступове руйнування матеріальної бази навчальнггх закладів. Слід додати, що скорочуються загальні обсяги фінансування освіти: якщо 1997 р. на утримання закладів та установ освіти з Державного та місцевих бюджетів було спрямовано 5 033,7 млн. грн., то 1998-го — 4 506 млн. [4].

Останнім часом молодь стала дещо активніше займатися фізкультурою. На нашу думку, ця тенденція є реакцією, з одного боку, на підвищення цін на послуги, пов'язані з організацією інших форм дозвілля, а з іншого, — зазначене, очевидно, свідчить про сприйняття фізичної культури як засобу поліпшення здоров'я.

За даними Держкомспорту України, упродовж 1998 р. на 31,7 тис. осіб збільшилася частка тих, хто займається фізкультурою і спортом. На 1 січня 1999 р. вони становили 3683,9 тис. осіб. Отже, на сьогодні спостерігається припинення відтоку населення від заняття фізкультурою і спортом (рис. 2.1). Особливо виразно ця тенденція проявляється у Дніпропетровській, Кіровоградській та Одеській областях.



1 992р. 1 995р. 1 998р. 1 999р.



Рис. 2.1. Кількість населення, що займається фізкультурою і спортом (за даними Держкомспорту України, тис. осіб станом на 1.01)
Для занять фізкультурою і спортом у державі є непогана спортивна база. Так, станом на 1 січня 1998 р. в Україні налічувалося 1139 стадіонів, 42250 спортмайданчиків і полів, 17096 спортивних залів, 513 плавальних басейнів. Порівняно з 1992 р. збільшилася кількість стадіонів — на 83 (переважно за рахунок завершення розпочатого раніше будівництва в райцентрах); спортивних залів — на 1445 (переважно за рахунок введення в дію нових середніх навчальних закладів та палаців культури з власними спортзалами).

Але разом з тим через зношення стаціонарного спортивного обладнання майданчиків та в зв'язку із забудовою відведених ділянок іншими спорудами без відповідної компенсації зменшилася більше, ніж на на 8,5 тис. кількість спортмайданчиків [4].

Проте, упродовж останніх років внаслідок соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні, зокрема, через спад виробництва, зниження рівня життя, значна частина населення не в змозі приділяти належної уваги фізичній культурі і спорту.

Зменшується кількість підприємств, установ, організацій, де проводиться фізкультурно-оздоровча і спортивна робота. На початок 1998 р. вони становили 41,5 тис, що на 1,3 тис. менше, ніж у 1992 р. Лише в 15% трудових колекгивів є фахівці з організації фізкультурно-масової і оздоровчої роботи. За останні п'ять років відзначається згортання фізкультурної роботи за місцем проживання населення через систему дитячо-підліткових фізкультурно-спортнвних клубів. Особливо загрозливі тенденції до згортання фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи спостерігаються в селі. Кількість тих, хто регулярно займався фізкультурним оздоровленням 1998 p., зменшилася на 59,4 тис. осіб порівняно з попереднім роком.

Хоча фінансування сфери фізичної культури і спорту з Державного бюджету України у 1998 р. дещо збільшилося, все ж таки має місце неповне фінансування, яке останнім часом не перевищує 75% необхідного [4].

Складна соціально-економічна ситуація в Україні є підґрунтям для поширення асоціальних проявів у поведінці, правопорушень і злочинів серед дітей та молоді, що є невід'ємною частиною загальної криміногенної ситуації в країні й збігаються з її генеральними тенденціями та напрямами. Необхідно зазначити, що ще з початку 60-х років спостерігалося невпинне зростання злочинності. Така ситуація тривала і на початку 90-х років. Якщо 1990 р. в Україні було зареєстровано 369,8 тис. злочинів, то 1996-го — уже 617,3 тис. Це стосується антигромадських проявів і серед молоді та неповнолітніх. Зокрема, рівень злочинності неповнолітніх впродовж 1986-1996 pp. зростав в середньому на 8,5% щорічно. Кількість неповнолітніх, засуджених за окремі види злочинів, з 1992 по 1996 р. збільшилася з 11,6 до 19,0 тис. осіб, або на 63,8%.

Організаційні й практичні заходи з боку державних органів, громадських об'єднань дещо призупинили цей процес, а за останні два роки рівень злочинності навіть знизився. Так, у 1997 р. кількість злочинів, зареєстрованих органами внутрішніх справ, скоротилася порівняно з 1996 р. на 4,5% і становила 589,2 тис, а у 1998 р. ще менше — 576,0 тис. Змінилася тенденція на краще щодо засуджених: за даними Міністерства юстиції впродовж 1996 р. набрали чинності вироки судів щодо 242,1 тис. осіб, 1997-го -237,8 тис, а 1998-го — 232,6 тис. Подібна тенденція спостерігається і в молодіжному середовищі (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Кількість виявлених осіб віком 16-29 років, які підозрювались у скоєнні злочину (за даними Держкомстату України)





Виявлено осіб

% до загальної кількості виявленю-

1990

1995

1997

1998

1940

1995

1997

1998

Всього з них:

97279

163(145

157886

153846

52,1

47,9

46,7

46.6

Умисні вбивства та замахи на вбивство

1070

1556

1650

1805

40,8

38.9

40.7

42,3

Умисні тяжкі

тілесні


ушкодження

1518

2032

2363

2169

38,4

35,1

39.9

40.5

Зґвалтування та замахи на зґвалтування

2365

1228

931

960

81,0

75.0

72.8

74.5

Крадіжки

31830

70487

65568

66592

63,4

50,6

52,3

53,4

Грабежі

5175

8792

8773

8251

74,4

70,5

69,9

67.2

Розбійні напади

2534

3651

4209

4385

74,4

73.9

74,4

74,5

Шахрайство

719

1172

2035

2000

54,2

55,7

46,0

44,3

Хуліганство

10284

16317

18328

15869

71,3

53,3

53.1

56,5

Каталог: docs
docs -> Основні вимоги до реферату
docs -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
docs -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   19


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка