Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка



Сторінка12/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Використана література:

  1. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта. М., 1982.

  2. Олимпийская энциклопедия. М., 1980.

  3. Хавин Б. Все об Олимпийских играх. М., 1979.



Остапова О. О. (Полтава)
«ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МАЛОГО…»

Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Хельсінкі. Та вже починаючи з цього часу спортивне керівництво постійно приділяло увагу розвитку спорту в регіонах країни. Особливо це стосувалося олімпійського руху, адже саме участь в Олімпіадах якнайбільше показує всі спортивні досягнення кожної країни світу. Це приносило свої плоди, особливо на території нашої Батьківщини: з 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в Києві.[1,c. 108-109] Коли розпад країни Рад став неминучим гостро постало питання про збереження спортивних здобутків України, особливо забезпечення достойної участі нашої збірної в Олімпійських змаганнях Тому 22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.[4, c. 275] НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту. Основні завдання НОК України на регіональному рівні - організація пошуку, підготовки та участі спортсменів в Олімпійських іграх завдяки роботі відповідних представництв, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення населення кожного регіонального утворення. З цією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об'єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має відповідні 24 відділення у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є близько 80 організацій. [4, c. 284] Першим президентом НОК України був обраний олімпійський чемпіон Валерій Пилипович Борзов (Ігри ХХ Олімпіади в Мюнхені, легка атлетика 100 м та 200 м). У 1994 році В.П.Борзов був обраний членом Міжнародного олімпійського комітету в Україні та перевибраний президентом НОК в грудні цього ж року. 10 грудня 1998 року ІХ Генеральна асамблея НОК України обрала президентом Івана Никифоровича Федоренка. Генеральні секретарі НОК України: · 29 вересня 1991 року - пан Володимир Кіба;· 13 березня 1992 року - пан Борис Башенко;· 19 квітня 1997 року - пан Володимир Геращенко.[3, c. 98 – 101] Вперше НОК України представляв самостійну національну команду на Іграх XVII Олімпіади в Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1 бронзову медалі і посіли 13 місце в неофіційному командному заліку. На іграх ХХVI Олімпіади в Атланті національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9 загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано 1 срібну медаль. Завдяки чітко виробленій регіональній структурі підготовки до олімпійських змагань 959 атлетів України приймали участь в Олімпійських іграх. Ними завойовано 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей. Це надзвичайно велике досягнення для молодої країни. НОК України брав участь в 4 зимових (1993 - 1999 роки) та 3 літніх (1993 - 1997 роки) Європейських юнацьких олімпійських днях. Учасники завоювали всього 60 медалей (зимові дні: 4 срібних та 1 бронзова медаль, літні дні: 19 золотих, 15 срібних та 21 бронзова медаль). Також НОК України має угоди з відомими у світі фірмами "Adidas", "Coca-Cola", "Samsung", оператором мобільного зв'язку "UMC", українською правничою фірмою "Юріс", яка надає постійну юридичну допомогу в діяльності організації. Офіційним Інтернет-провайдером НОК є компанія "Relcom-Ukraine". В 1995 році НОК україни почав випускати свій офіційний (квартальний) журнал, який виходить кожних три місяці, під назвою "Олімпійська арена", а з 1997 року видає щомісячний бюлетень "Олімпійські новини від НОК України". НОК України має широкі зв'язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськими організаціями. 16 представників НОК України є членами різних міжнародних організацій і об'єднань. Тісні зв'язки НОК України має з українськими спортивними осередками за кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у США, Канаді, Австралії. [2, c.138-139] . Отже треба сказати, що в розвитку олімпійського руху кожної країни величезну роль відіграє саме регіональний, найнижчий рівень спортивної діяльності. Адже саме так у великий спорт потрапляють талановиті спортсмени, які не раз доводили свою май1стерність та професіоналізм в усьому світу. «Все починається з малого», - справедливо каже народна мудрість. Вдивляючись у зростаючу зацікавленість спортивною діяльністю молоді, завдяки старанням НОК, можна сказати – нашу країну чекає славне майбутнє на всесвітніх спортивних змаганнях - Олімпійських іграх.

Використана література:
1. Кукушкин В.В. Все о спорте т.3, Москва, 1978, стр.107 - 109
2. Максаковский В.П. Западная Европа, изд - во Мысль, стр. 138 - 139
3. Павлов С.П. Олимпийская энциклопедия, Москва, 1980 г.
4. Энциклопедический словарь юного спортсмена, Москва, 1979г. стр. 275, 284

Остапова О.О. (Полтава)
ВЗАЄМОЗВЯЗОК КУЛЬТУРИ СПОРТУ З НАЦІОНАЛЬНИМИ ТРАДИЦІЯМИ ФІЛОСОФІЇ ТА ВИХОВАННЯ

З сивої давнини йде звичай чутливого відношення до джерела чи криниці. Кожна країна, кожен народ має багато своєрідних криниць та джерел духовності, моралі, культури. Саме вони i роблять багатовікову життєдiяльнiсть людей часткою світової культури.

Безперечним та істинним джерелом гуманізму є олімпійська ідея, яка була винайдена у стародавній античній Елладі, протягом 15 століть об’єднувала греків та римлян у святах та змаганнях, припиняла хоч на якийсь час воїни, спрямовувала на найвеличезнiшi досягнення атлетів, музик, митців.
Час, землетруси, війни, здавалося, навіки поховали олімпійську ідею, залишивши нащадкам туманні згадки у вигляді міфів та легенд. Після розкопок у Олімпії став зрозумiлим духовний потенцiал еллiнського олiмпiзму. На наше щастя барон П’єр де Кубертен повернув не тiльки саму iдею, але й розпочав столiття тому разом з однодумцями роботу по створенню сучасного олiмпiзму. I нам у сьогоднішній спецi та пилу становлення України зовсiм не завадить ковтнути з олiмпiйського джерела. [3, c 3]

Але ж за всякою криницею потрiбний догляд, її необхiдно укрiплювати та вичищати. Ось чому сьогоденне тлумачення олiмпiйської iдеї на Українi потребує змiни розумiння сутi та цiнностей олiмпiзму у багатьох верств населення. Та й сам сучасний олiмпiзм далеко не той за змiстом, спрямованiстю, складом, яким його бажали бачити батьки-засновники у 1894 роцi на першому Олiмпiйському конгресi у славетнiй Сорбоннi, чи пiд час 1 Олiмпiйських iгор на iломармуровому афiнському стадiонi у 1896 роцi.

Сьогоднi багатьма олiмпiзм сприймається перш за все як обов'язкова перемога саме наших атлетiв, як демонстрацiя сили нацiї чи країни. Якщо не вимовляється, то мається на увазі, що ціна перемоги така велика, що способи її досягнення мають другорядне значення, особливо з моральної точки зору. При цьому якось затуманюється те, що i у еллінів, i в Олімпійській Хартії передбачається перш за все поєднання, гармонія красоти та сили народних обрядів з чіткими правилами змагань, з лицарством та повагою до всіх.

На жаль, i далеко не на користь олiмпiзму засоби масової інформації прискiпливо зосереджуються на пiнi безчесних прикладiв порушень цієї гармонiї. Але у тiй пiнi і провина педагогiв, фiлософiв, тренерiв. Треба аналiзувати та розкривати як пiдвалини олiмпiзму, так i його особливостi, протирiччя, що останнiми роками набули помiтної плиностi.

Нам тодi стануть бiльш близькими iсторичнi та нацiональнi традицiї духовностi, рухової культури багатьох народiв та поколiнь людей, що жили на територiї України. Ми зможемо дійсно вважати українців та українську культуру спорідненою олімпійським ідеалам, наприклад, через культуру мiст-колонiй на березі Чорного моря.

На цьому шляху буде корисним хоча б у першому наближенні виявити проблеми та напрями становлення та розвитку олiмпiзму в Українi, його взаімозв'зок із національно-культурним освіченням. Тенденції розвитку спорту в Україні.


Серед напрямів розвитку олiмпiзму дуже важливо всебiчно зберiгати iсторичнi зв'язки та хiд розвитку спорту в Українi. Дійсно у справжній родині син не відмовляється від тата чи бабусі. Так вчив великий Василь Сухомлинський. I нам не до вподоби навiть думку мати про те, щоб вiдмовлятися вiд успiхiв та культурних здобуткiв українського спорту лише тому, що це було досягнуто у складах збiрних колишнього СРСР. Доволi нам суперiдеологiзованого погляду, що ми бачили в "Iсторiї мiст та селищ України", коли лише декiлька рядкiв було про тисячолiтню iсторiю Гадяча чи Стрия, зате десятки сторiнок - про керiвну роль партiї в останнiй п'ятирічці.

Якщо реалiзовувати сьогоднi культурно-iсторичний пiдхiд, то тiльки за рахунок урiвноваженого розгляду всiх ярких сторiнок народного спорту у прийдешнi та стародавнi часи, олiмпiйського спорту в Українi, сучасних напрямiв оздоровчої роботи, виробничої фiзкультури, фiзичного виховання молодого поколiння, а також iндивiдуальних стилiв здорового способу життя, народних розваг, iгор, рекреацiї та багато чого iншого. Нам нема чого соромитися, ми маємо у всiх цих напрямках свiтовi здобутки.

Саме такий доброзичливий аналiз, порiвнення рiзних оцiнок та поглядiв вiдкриі нам не тiльки яскравi сторiнки культури України, доробкiв до свiтових тенденцiй, але й пов'яже культуру спорту з нацiональними традицiями фiлософiї та виховання. Крiм того ми не просто подовжимо, але й знайдемо шляхи впровадження культури засобами спорту.

Не можна не зупинитися у цьому зв'зку на кiлькох визначних або типових прикладах пiслявоєнного часу. Славнозвiсний киянин Микола Амосов не тiльки автор, але й визначний пропагандист всесвiтньо вiдомої системи "Режим обмежень та навантажень" з обов'язковими щоденними тисячами активних рухiв. Одночасно розвивалася українська науково-практична школа оздоровчого руху, що також має свiтове визнання i сьогоднi. Досить назвати прiзвища Станiслава Душанiна чи Iгоря Муравова. Вагомим вкладом до сучасного олiмпiзму стали емпiричнi та теоретичнi наробки сотень тренерiв та науковцiв. Недарма ж їх запрошують на роботу iз збiрними країн, для доповiдей, видають за кордоном нашi українськi методичнi доробки. Вiдомо, що такi видання були до Олiмпiйських iгор в Сеулi та Барселонi.

Зупинимося,наприклад, на культурологiчних аспектах виробничої фiзкультури в Українi. Найдивовижнiше було в тому, що похибною була вихiдна гiпотеза: принудити людину за рахунок використання фiзичних вправ бiльше виробляти продукцiї. Крiм того ненауковим було i припущення про те, що саме таким чином можна пiдвищити продуктивнiсть працi чи не на десять процентiв. До того ж i методи були суто радянськi: обов'язковiсть для усiх галузей вiд сiльского господарства до транспорту. Але робили справу чеснi люди, якi вкладали душу, проводили пошук можливостей у реальних умовах (особливо при роботi на конвейерах). I народжували безсумнiвно народнi своєрiднi форми спорту, його поіднання з культурою. Досить назвати прiзвища Йосипа Ворони з Херсону, Валентини Мальцевої з Харкова. До речi, серед гiлок цих пошукiв були групи жiночої гiмнастики, з яких пiзнiше народилася аеробiка.
[1,192c]
З того, що ми маємо у нацiональному спортi здобутки свiтового рiвня, стає зрозумiлим, що у майбутньому нам треба ставати на мiжнароднi рейки розвитку спорту. Здобутки минулих десятирiччь нами майже не оцiнювалися як здебiльше нацiональнi. На те було багато причин, серед яких чи не найвагомiша - загальносоюзне мислення. Тому ми спорт, культуру, фiлософiю сприймали виходячи лише з замкненого осередку, межi якого спiвпадали з кордоном СРСР.Але ж у цей самий час iснувала та розвивалася свiтова наукова думка, свiтовий прогрес, вiд яких ми здебiльше були чи не насильно вiдокремленi. Як висновок - свiтовi тенденцiї якщо i доходили, то у iдеологiчнiй переробцi. Або ще про термiнологiчнi багаторiчнi баталiї навколо часто надуманих термiнiв та понятть. Весь свiт десятки рокiв вживає термiн спорт у дуже широкому значеннi, вiдносячи до спорту чи не всi можливi прояви рухової активностi. Та нi. Хтось, десь на початку радянської влади запровадив ще й фiзичну культуру. I йдуть сперечання що до чого вiдносити. Сама по собi проблема класiфiкаiї явищ дiйсно існує. Але право науковця - вибирати ту чи iншу термiнологiчну абетку з якихось логiчних перепущень. Для практики це не має принципового значення. Так чи не час i нам виходити на свiтовi погляди, спростити сприняття спорту фахiвцями та вболiвальниками, проводити його культурологiчний аналiз з поглядом на сучаснi свiтовi досягнення. Святкування у 1994 роцi сторiччя олiмпiйского руху дало змогу Мiжнародному Олiмпiйському Комiтету (МОК). Огляд тем для дискусiї та поставлених у них питань дозволяє стверджувати, що олiмпiзм не стоїть осторонь вiд найгострiших питань та намагається залишатися модерновим та вiдповiдним переважаючим гуманiстичним тенденцiям розвитку у їхньому конкретно-сучасному розмаїттi.

Так, головними на сьогоднi МОК визначив 4 теми:


- ДОРОБОК ОЛIМПIЗМУ ДО СУЧАСНОГО СУСПIЛЬСТВА.

  • АТЛЕТ, ЩО ЗМАГАЄТЬСЯ.

  • СПОРТ У ЙОГО СОЦIАЛЬНОМУ КОНТЕКСТI.

  • СПОРТ ТА ЗАСОБИ МАСОВОЇ IНФОРМАЦI.

Зупинимося бiльш детально саме на темi 1. Серед питань, що мають бути обговоренi позначена етика олiмпiзму, спорт та навколишнє середовище, майбутнє та програма Олiмпiйських iгор, вплив олiмпiйського руху на мiжнарородне взаєморозумiння. Тобто можна казати про спадкоємнiсть олiмпiзму з урахуванням жагучих сьогоденних проблем суспiльства. До того ж у органiзацiйному планi МОК поєднує традицiї засновникiв (проведення Олiмпiйських iгор, сесiй, окремих заходiв) з модернiзацiією згiдно вимог сучасностi. Саме цим можна позначити принципову постiйну взаємодiю з визнаними мiжнародними спортивними федерацiями, нацiональними олiмпiйськими комiтетами (НОКами), засобами масової iнформацiї, визнаними органiзацiями, що сприяють розвитку олiмпiзму. Такi мiжнароднi органiзацiї (їх десятки) останнiм часом вносять все бiльший доробок. Дуже цiкавий їхнiй дiапазон: наука, фiзичне виховання, спортивна медицина, преса, хронометрування, туризм, фiзична рекреацiя, фiлателiя, кiнематограф, ферплей та iншi.
В Українi було б корисним творчо використати цей досвiд. На всiх напрямах олiмпiзму у нашiй країнi i ентузiасти, i фахiвцi. Так, найголовнiший елемент - участь наших спортсменiв у Олiмпiйських iграх вже і реальнiстю. Однак iншi елементи або тiльки-тiльки з'являються, або ще вiдсутнi. Проблеми, на наш погляд, у значнiй мiрi iснують у тому, яких органiзацiйних форм прийме приєднання до свiтового олiмпiзму, скiльки знадобиться на це часу, як довго триватиме "автономний" режим розвитку багатьох напрямiв олiмпiзму в Українi. Зрозумiло, що головний внесок повиннi зробити фахiвцi спорту, але потрiбна допомога митцiв та iнженерiв, медикiв та менеджерiв, фiлософiв та соцiологiв. Мова йде перш про громадян та громадськi огранiзацiї, якi поєднують свої загальнокультурнi iнтереси з олiмпiйською тематикою. Найдоцiльнiшими кроками можна вважати заходи на мiсцевому рiвнi (школа, осередок, гурток, органiзацiя). Потiм - сполучення в країнi з однодумцями, установлення контактiв з нацiональними органiзацiями iнших країн, мiжнародними федерацiями чи об'єднаннями. Увага засобiв масової iнформацiї до сторiччя олiмпiзму додає у цiй справi нових можливостей. [ 2, c. 221]

Свiтовий досвiд та окремi тенденцiї розвитку олiмпiзму у країнах Азiї, Америки, Європи потребують глибоко висвiтлити питання про вiдношення в Українi до олiмпiйських iдеалiв. Спинимося, зокрема, на результатах представницького дослiдження спортивно-гуманiстичного та олiмпiйського виховання дiтей та молодi. Мова йде про те, що треба не тiльки проаналiзувати з фiлософсько-соцiологiчних аспектiв напрямки виховного впливу спорту, але й, виходячи з психолого-педагогiчних можливостей сучасного етапу, запропонувати конкретнi методики чи програми для педагогiв, тренерiв, молодi. Методологiя дослiдження розроблялась нами пiд керiвництвом визнатного свiтового авторитету у спортивнiй науцi професора Владислава Столярова, обговорювалася з провiдними фахiвцями Польщi, Болгарiї, Сербiї. Але саме Україна була мотором цього дослiдження. Що ж виявилося? В усiх країнах олiмпiйська iдея сприймається, як i ранiше, здебiльше лише як сам процес змагання. Тому один з висновкiв (а потiм ми вже дiзналися, що це - свiтова тенденцiя) полягає у тому, що потрiбно поширити культурологiчне наповнення олiмпiзму, повернутися у нас на Українi до олiмпiських iдеалiв у тому їх змiстi, що мав на увагi славетний барон П'єр де Кубертен рiвно сто рокiв тому. Ми пишаємося тим, що чи не найперша наукова збiрка НОКу України вийшла саме пiд цiєю назвою (мiжнародна наукова збiрка "Возвращение к олимпийским идеалам", Харкiв, 1992р.).[5,391c]


Певною протидiєю подiбнiй "чутливостi до завад" у професiйнiй культурi може стати, на наш погляд, висока загальна культура фахiвця. Ми вважаємо потрiбним у зв'язку з цим торкнутися фiлософських аспектiв пошуку нових рiшень для розв'язання iдейних протирiччь та труднощiв, з якими зiткнувся Олiмпiйський рух на сучасному етапi. Похiдною гiпотезою у такому пошуку стає необхiднiсть формування свiтогляду на рухову активнiсть як на частину гармонiйного буття людини. Iдея гармонiї фiзичної та духовної культури присутня у рiзних проявах та трактуваннях у всi часи, у всiх народiв, в бiльшостi iдеологiй. Вона увiйшла i до принципiв олiмпiзму.
Це знайшло вiдповiдне вiдображення у багатьох редакцiях Олiмпiйської хартiї - головного документу сучасного олiмпiзму:

- безпосередня вказiвка про сприяння розвитку фiзичних i моральних якостей, якi і є засадою спорту. Президент МОК маркiз Хуан Антонiо Самаранч у 1992 роцi, зокрема, пiдкреслював: "...нiколи не треба забувати,що замiсть заохочування шовiнiзму Олiмпiйський рух i спорт взагалi повиннi сприяти прагненню до вмiння володiти собою та поважати iнших". - положення про те, що Олiмпiйськi iгри являють собою змагання окремих осiб або команд мiж собою а не змагання мiж країнами.

- при викладеннi цiлей дiяльностi МОКу робилися акценти на тому, щоб направляти та пiдтримувати розвиток спорту у дусi олiмпiйського iдеалу, розвиваючи та укрiплюючи тим самим дружбу мiж спортсменами всiх країн.

Деяке роз'яснення дає фраза про те, що необхiдно постiйно клопотатися аби Олiмпiйськi iгри були все бiльше гiднi їх славної iсторiї та благородних iдеалiв, якi надихали барона П'єра де Кубертена та його споборникiв при вiдродженнi Iгор. Чи не найпривабливiшими проявами цих iдеалiв дiйсно стали олiмпiйський прапор та олiмпiйський символ (єднiсть п'яти континентiв та зустрiч у дусi чесних i товариських змагань);

- абсолютна цiннiсть саме участi у змаганнях навiть у порiвняннi з перемогою у них. На жаль сучасний олiмпiйський рух при реалiзацiї одного з своїх принципiв зустрiвся з деякими труднощами.

У той же час можна вважати, що і деяка суперечнiсть мiж iдеєю гармонiї фiзичної та духовної культури - з одного боку, та змагальною iдеєю вияву "найсильнiшого, найскорiшого, найспритнiшого" - з iншого.

Справа в тому, що процедура виявлення переможця сама по собi обмежує можливостi прояву зазначеної гармонiї за рахунок необхiдностi дотримання правил змагань у всiх їхнiх тонкощях. На перше мiсце небезпiдставно ставиться формулювання умов змагань. Але цi тонкощi постiйно вводяться аби поставити спортсменiв у рiвне положення. Тим самим перед органiзаторами спортивних змагань виникає завдання за рахунок звуження дозволених способiв дiяльностi у досягненнi мети виявити найкращих у строго регламентованих умовах. Таке урiвнювання є двобiчним фактором: дозволяє забезпечити чеснiсть проведення змаганнь, але й не дозволяє спортсмену виявити якiсь особистi морально-психiчнi можливостi (не маючи власного намiру припустити безчестя). Можна, таким чином, казати про "вузьке" розумiння олiмпiзму як iдеї чесної спортивної перемоги. Поряд з цим можна казати про олiмпiзм у "широкому" контекстi як гуманiстичного соцiального руху, що дає можливiсть сприяти розвитку гармонiйних вiдносин мiж народами.

Таким чином потрiбен пошук шляхiв узгодження обох розумiнь олiмпiзму. Перш за все заслуговує подальшої уваги постiйна робота по формуванню вдачi олiмпiйцiв, морального (з їх боку та з боку глядачiв) вiдношення до вартостi перемоги в Олiмпiйських iграх. Iнший принциповий напрямок (також помiтний у зусиллях МОК) здається нам не менш самостiйним i важливим. Мова йде про заходи, змагання, конкурси типу "довiльний стиль". Викажемо думку про олiмпiйське визнання змагань за програмами, що включають найбiльш властивi орiєнталiстським філософiям здоров'я форми прояву гармонiї руху, дихання, свiдомостi (особливо для людей середнього та старшого вiку). Таке залучення, в свою чергу, збагатить спорт взагалi, вiдкриє резерви у психiчнiй та iнших видах пiдготовки, дасть змогу шукати новi спортивнi дисциплiни, якi б вiдображали вiдповiднi запити великої кiлькостi людей, еволюцiйнi процеси людської свiдомостi.


З метою пошуку нових рiшень у подоланнi цих труднощiв ми торкнемося фiлософських аспектiв. Мова йде про те, що саме розумiння спорту або фiзичної культури потребує на сьогоднiшнiй день дискусiї про пiдходи, притаманнi рiзним нацiональним чи iсторичним традицiям. Мається на увазi перш за все розгляд рухової активностi не тiльки як самоцiлi вищого досягнення у спортi. Мабуть бiльш глибокого розгляду серед проблем олiмпiзму потребує фiлософський змiст поєднання руху iз внутрiшньою та зовнiшньою гармонiєю буття людини. Тодi цiльовi настановлювання занять спортом повиннi включати не тiльки педагогiчнi та психологiчнi компоненти, але ще й компоненти безперервного особистого самоудосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, iсторичної, екологiчної культури.

Значна галузь людської культури, пов'язана з Китаєм, Iндiєю, Японiєю, створила (в рядi випадкiв навiть ранiше античного олiмпiзму) фiлософiю здоров'я, що походила з найбiльшої вагомостi гармонiї руху, дихання, свiдомостi (психiки). Тому цiльовi настанови рекомендували цiле коло засобiв, ефективнiсть яких сполучається одночасно з фiзичною пiдготовкою, моральною виправданністю, особистими характеристиками стилю життя. Звiдси - особлива увага до взаємозв'язку роботи всiх систем органiзму з зовнiшнiм середовищем, а також результату дiяльностi - з системою особистих цiнностей.

Пропонується для обговорення теза, що випливає з таких поглядiв: внутрiшня мiра самооцiнки успiху у спортивному змаганнi повинна розширюватися за рахунок усвiдомлення частковостi такого успiху вiдносно загальних цiнностей для спортсмена. Звiдси можна перейти i до суспiльної оцiнки окремого спортсмена. Такий перехiд формував би дещо iнше уявлення про чемпiона. Вiд деякої фетишизацiї (як вiдображення нацiонального досягнення) до сприймання успiху особи чи команди як ступеня гармонiйного розвитку (особливо серед народiв та в країнах, якi за тими чи iншими причинами не можуть постiйно прославлятися великою кiлькiстю олiмпiйських нагород). Таким чином престиж перемоги, рекорду повинен порiвнюватися з гармонiію всiх життевих проявiв. Якоюсь мiрою при такiй постановцi питання без протирiччя повертаємось до вказаного вище положення Олiмпiйської хартiї про перемогу перш за все на особистому рiвнi, в даному випадку - перемогу у гармонiї з станом особи, багатогранiстю проявiв цiії гармонiї. Нарештi, при розв'язаннi протирiччя, що дискутується, можна говорити про необхiднiсть своєрiдного "мозкового штурму" методичних проблем спорту. Стосовно спорту вищих досягнень це означало б перш за все поглиблювання iндивiдуальних напрямкiв вдосконалення з урахуванням свiтогляду спортсмена. Нам здається можливим поставити на обговорення групу питань про реальнiсть рiзних шляхiв досягнення рiвноцiнно високих результатiв.

Необхiднiсть розробки та впровадження проектiв пов'язана перш за все з досить суперечливими свiтовими тенденцiями розвитку спорту. З одного боку спорт володiє величезним гуманiстичним потенцiалом. Особливо це має вiдношення до руху "Спорт для всiх" або народного спорту, бо саме в цих рiзновидах сучасного спорту мiстяться величезнi сили впливу не тiльки на здоров'я та фiзичну досконалiсть, але ще й на духовний свiт та культуру людини, його свiтогляд, моральнi принципи, естетичнi смаки. Та й спорт вищих досягненнь або великий спорт має сучаснi гуманiстичнi цiннощi, тому що дозволяє розкрити можливостi та виявити лiмiти фiзичного вдосконалення людини. Крiм того, доказано, що спорт в усiх його проявах має майже безмежнi комуникативнi можливостi.

З iншого боку, реальна практика доводить, що спортивнi змагання, особливо у рамках великого спорту, можуть вельми заперечливо впливати на здоров'я людини, її особистсi якостi. Серед негативних проявiв спорту широко вiдомi жорстокiсть, грубiсть, агресивнiсть, почуття уявної переваги над iншими, вживання допiнгу, порушення моральних норм, принципiв та таке iнше. Крiм того, спорт може використовуватися як засiб запаморочування мас, вiдвертання їх вiд пекучих соцiально-полiтичних проблем, манiпуляцiї громадською думкою, розпалювання мiжнацiональних конфлiктiв, досягнення вузькокорисливих полiтичних цiлей. Виявилося, що при сприятливих соцiальних умовах саме цi сторони сучасного спорту можуть вiдтиснути на заднiй план його гуманiстичнi цiнностi.
Стiльки ж суперечливим виявилося i вiдношення рiзних людей до спорту. Для одних вiн є сферою для прояву естетики, моралi, культури, неформального спiлкування, гуманного вiдношення до iнших, до природи та навколишнього свiту. В останнiй час поширилася точка зору на спорт як на таку сферу, де можна заробити грошi або iнший матерiальний добробут, здобути славу, пiдняти свiй престиж. Таким чином, постає питання про iснування, тенденцiї розвитку, шляхи вдосконалення своєрiдного виховного процесу, пов'язаного iз формуванням у людини об'єктивного погляду на можливостi гуманiзацiї свiтогляду засобами спорту, що за концепцiєю В.Столярова i і спортивно-гуманiстичним та олiмпiським вихованням.

Все це лягло до пiдвалин дослiдницького проекту, який був розроблений у вiдповiдностi до планiв багатобiчного наукового спiвробiтництва вчених рiзних країн з фiлософсько-соцiологiчних проблем спорту. Названий як "Спортивне-гуманiстичне та олiмпiйське виховання молодi: стан та шляхи активiзацiї (комплексний соцiологiчний аналiз)", вiн був започаткований як анкетування студентської молодi у бiльш, як у 40 регiонах країн Європи та Азiї. При цьому були залученi представники самих рiзних майбутнiх спецiальностей "технарi","гуманiтарiї", фахiвцi з проблем спорту.

Головна мета дослiдження - одержання та накопичення соцiальної, педагогiчної та кiлькісної iнформацiї про стан спортивно-гуманiстичного та олiмпiйського виховання молодi та на пiдставi цього пошук шляхiв його активiзацiї.
У спецiально розроблених пакетах анкет "Спорт, олiмпiзм та ми" найбiльш цiкавими для аналiзу проблеми були питання:

- чи і спорт в рiзних його проявах особистою цiннiстю?

- чим спорт приваблює та якi цiнностi з ним пов'занi?

- в якiй мiрi молодь орiєнтується на естетичну, моральну, екологiчну, комунiкацiйну та iншi гуманiстичнi цiнностi спорту та на якi з них - в першу чергу?


- якi питання, пов'язанi iз спортом та олiмпiзмом, приваблюють молодь в першу чергу?
- що знають рiзнi верстви населення про олiмпiйський рух, Олiмпiйськi iгри, в чому полягає їхня мета та якi завдання вони вирiшують?

- яку думку має молодь щодо олiмпiйських iдеалiв та цiнностей?


- яка конкретна робота з спортивно-гуманiстичного та олiмпiйського виховання проводиться в учбових закладах?

Узагальнення результатiв дозволило перш за все розробити теоретико-методологiчнi засади для наступних конкретних програм, що мали упоряджуватися та почали здiйснюватися, починаючи з 1991 року. Як нарiжний варiант рекомендована програма "СпАРТ" - багатогранне поєднання спорту та мистецтва. Практична реалiзацiя таких програм показала, що найважливiше значення має урахування нацiональних, регiональних, вiкових та цiльових особливостей молодi. Бiльш того, навiть форми спортивно-гуманiстичного та олiмпiйського виховання повиннi перш за все спиратися саме на суттєвi традицiї роботи з молоддю, чи не найперше враховуючи у них нацiональнi вiдмiни.


У рiзних країнах практично незалежно вiд особливостей соцiального устрою олiмпiський рух i олiмпiйськi iдеали та цiнностi сприймаються лише як змагання спортсменiв, хоча самi по собi цi iдеали приваблюють абсолютну бiльшiсть тих, що були опитанi. Немає ще системи спортивно-гуманiстичного та олiмпiського виховання навiть у закладах, що готують фахiвцiв спорту. Перспективними на майбутнє можна безсумнiвно вважати теоретичнi курси та практичнi програми роботи з школярами, студентами. Цей висновок обгрунтовується результатами вже реалiзованих регiональних та часткових проектiв спортивно-гуманiстичного змiсту. Такi проекти мають стати постiною практикою спортивно-гуманiстичного та олiмпiського виховання молодi. [4, c 480]

Каталог: doc
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов’язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
doc -> Основні вимоги до реферату
doc -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
doc -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
doc -> Правила прийому на навчання до аспірантури Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського
doc -> Положення про аспірантуру Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського І загальні положення
doc -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
doc -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка