Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка



Сторінка3/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Література:

1. Кукушкин В.В. Все о спорте т.3, Москва, 1978, стр.107 - 113

2. Кудрявцев В.Г. Спорт мира и мир спорта.- М.: Молодая гвардія, 1987

3. Вацеба О.М. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. -Івано-

Франківськ: Лілея - НВ, 1997. - 232 с.

4. Павлов С.П. Оллимпийские дни Украины.- К.: Здоровья- 1982.

5. Черкаський О.Й. Хроніка олімпійських ігор. - К.: Молодь, 1987.

Воєнчук М.М. (Полтава)
ОЛІМПІЙСЬКА ОСВІТА В УКРАЇНІ

Постановка проблеми: Метою Олімпійської освіти є реалізація ідеології олімпізму, як філософії життя, сутність якого полягає в поєднанні в єдине ціле якості тіла, волі, розуму, спорту, як засобу гармонійного розвитку людини, формування гармонійного суспільства.

Мета дослідження: Вивчити еволюцію розвитку олімпійської освіти та визначити її місце в системі олімпійського руху України.

Олімпійські ігри - наймасштабніше спортивне свято нашої планети, про яке, на сьогодні, знають всі люди цивілізованих країн. Усім нам знайомий неймовірний магнитизм та азарт цього спортивного дійства. Ігри олімпіад охоплюють величезну кількість країн світу, цим самим торкаються політичної, економічної, суспільної, наукової та багатьох інших сфер діяльності людини.

Завдячуючи барону П'єру де Кубертену були закладені підвалини Олімпійського руху та його поширення. Серед соратників П'єра де Кубертена потрібно виділити визначну постать, нашого співвітчизника генерал-лейтенанта Олексія Бутовського, який родився і виріс на Полтавщині. Будучи відомим педагогом у галузі фізичного виховання Олексій Дмитрович з 1894 по 1900 р. входив до складу Міжнародного олімпійського комітету, вніс вагомий внесок у відродженні ідеалів олімпізму та олімпійського руху [1]. Саме тоді вперше була сформована доктрина, що включала філософські, педадогічні, етичні, правові та

політичні принципи. Вона базувалася на загальнолюдських морально-етичних цінностях, що й привабило ряд країн, а згодом і всю планету.

Звісно, що для поширення та популяризації Олімпійських ігор потрібні були додаткові зусилля, які породили: Олімпізм, МОК, Олімпійський рух, Олімпійські музеї. Олімпійська освіта, міжнародні спортивні федерації та безліч спортивно-просвітницьких організацій, що займаються проблемами сучасних Олімпійських ігор, розвитком багатьох видів спорту та поширенням знань про Олімпійський рух.

Сьогодні в системі МОК існує дві спортивно-просвітницькі організації, що займаються олімпійською освітою, а саме Міжнародна Олімпійська Академія(МОА) та олімпійський музей. МОА відкрилась влітку 1961 року в м.Олімпії неподалік стародавнього олімпійського стадіону та інших спортивних об'єктів давнини. Метою МОА, згідно статуту є: „створення міжнародного культурного центру для збереження і поширення олімпійського духу, вивчення та реалізація громадських та виховних принципів ігор, наукова консолідація, навколо олімпійських ідей, відповідно до принципів висунутих давніми греками і відродження сучасного олімпійського руху за ініціативою барона П'єра де Кубертена"[1, с. 388].

Олімпійський музей як центр наукових досліджень, у галузі олімпійського спорту та освіти, був відкритий в Лозані 23 червня 1993 року.

Усі експонати музею розташовані за принципом поєднання спорту та культури. Олімпійський музей має найпотужнішу науково-дослідницьку бібліотеку, в якій знаходиться 15 тис. книг, а також відділи архівів та публікацій, аудіо, відео та фотодокументів. У центрі олімпійських досліджень є унікальні архіви МОК, тисячі документів, кореспонденція Кубертена, понад 20 тис. фотографій, сотні архівних фільмів [1].

Міжнародна олімпійська академія проводить активну роботу щодо створення національних олімпійських академій(НОА).На сьогоднішній день існують понад 80 таких академій.

У 1991 році в Україні була створена Олімпійська Академія України(ОАУ). Першим її президентом став В.О. Запорожанов, з 1995 року її очолював А.О.Єфимов і вже з 1996 року нею керує М.М.Булатова.

Формування цілісної системи олімпійської освіти з усіма її перспективами та цільовими програмами в Україні розпочалося в складний політичний, економічний та соціальний момент, коли Україна здобула незалежність. Але не дивлячись на перешкоди ОАУ спільно з Національним університетом фізичного виховання і спорту м.Києва розробляють багаторічну програму науково-дослідної, освітньої та видавничої діяльності, яка у 1992-1993 pp. була обговорена з президентом МОК, після чого отримала всебічну організаційну та матеріальну допомогу цієї організації. В основу цієї програми було покладено два найважливіші принципи:

олімпійська освіта в Україні розвивається разом з діяльністю у цьому напрямку МОК, МОА, МФ та з іншими спортивно-просвітницькими організаціями, які пропагують олімпійські ідеї;

концентрується основний обсяг діяльності НУФВСУ та ОАУ у середній та вищій школі, а особливо у системі спеціальної фізкультурної освіти для посилення знань майбутніх фахівців даної галузі з питань олімпійської освіти [1].

Першим серйозним кроком у реалізації програми була підготовка та видання першого у світі офіційного підручника „Олімпійський спорт " у двох книгах, для вузів фізичного виховання і спорту. Це видання було представлене на Олімпійському конгресі століття, проведеному в Парижі у серпні 1994р., який був найбільш представницьким за усю історію сучасного олімпійського руху.

Президент МОК Хуан Антоніо Самаранч організував презентацію книги і вніс пропозицію щодо видання цієї книги англійською мовою, а також використання її в різних країнах світу.

На сьогодні ОУА, спортивні організацій та вищі навчальні заклади фізичного виховання та спорту пройшли складний шлях розвитку олімпійської освіти в Україні. Олімпійська Академія заснувала 14 регіональних відділень в різних областях країни, завданнями яких є впровадження олімпійської освіти в першу чергу в систему освіти України.

Як і будь-яка система навчання олімпійська освіта має свої завдання:

-гуманістичний та всесторонній розвиток особистості;

-збереження миру та формування дружніх відносин між країнами;

-розвиток молодіжної субкультури та обмін культурними цінностями;

-формування етичних цінностей в олімпійському русі та спорті.

Серед оздоровчих аспектів олімпійської освіти можна виділити наступні:


  • формування знань та впровадження здорового способу життя;

  • формування знань про екологію та навколишнє середовище;

  • використання сил природи та особливостей організму для самооздровлення;

- забезпечення пересічної особистості знаннями засобів та методів профілактики негативних впливів виробництва.

Отже, олімпійська освіта є досить потужним засобом поширення олімпійських ідей, що всебічно впливає на розвиток особистості. Тому доцільною сьогодні є науково-практична діяльність в галузі олімпійської освіти, сприяння розробці програм впровадження олімпійської освіти в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, у вищій школі усіх рівнів. Це дало б змогу поглибити знання молоді про олімпійські ідеї, олімпійський рух, олімпійські ігри давнини та сучасності, про важливість розвитку духовної та фізично розвинутої особистості. Такий підхід дав би змогу попередити такі небезпечні негативні явища, як тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія та прищеплювати дітям любов до навколишнього середовища і формувати звичку вести здоровий спосіб життя. Крім цього зацікавити молодь в спортивній діяльності, що суттєво покращить, здоров'я нації а згодом і демографічний стан країни.

Олімпійська Академія України зробила перші кроки щодо впровадження олімпійської освіти у середній та вищій школах, розробивши ряд підручників що містять інформацію про олімпійський рух:



  • Твій олімпійський підручник "

  • Олімпійський підручник студента "

  • Твоя перша сходинка на Олімп "

  • Не залишили без уваги і дошкільнят. Для них було розроблено та підготовлено цікаву гру — „ Олімпійські перегони ".

Отже, системний аналіз розвитку олімпійської освіти в Україні та реалізація окремих її елементів підтверджує гіпотезу, що олімпізм може стати одним із системоутворюючих факторів загальної системи виховання та навчання молоді. Використання філософії олімпізму, сприятиме посиленню гуманістичної спрямованості процесу навчання та виховання, всестороннього розвитку особистості.

Спорідненість спорту з мистецтвом, культурою, філософією та наукою, створює можливість для формування соціально-культурного способу життя, спираючись на, регіональні традиції та етнічні особливості суспільства.



Висновки. Олімпійська освіта є головним засобом поширення Олімпійського руху та ідей, що розвивають в молоді етичні та естетичні переконання.

Олімпійська освіта сприяє покращенню відносин між державами, а також виховує патріотичний дух суспільства.

Для розширення знань молодого покоління слід активно впроваджувати Олімпійську освіту в систему освіти України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Олимпийская энциклопедия / Под ред. СП. Павлова.- М.: Советская энциклопедия, 1980.

2.Олимпизм в системе образования и воспитания.- Челябинск: ЮУрГУ, 2000. Монография.

З.Платонов В.М. Енциклопедія Олімпійського спорту в Україні. Видавництво НУФВСУ, "Олімпійська література".- 2005р.

4.Тягур Р.С. Історія фізичної культури і спорту: Курс лекцій.- Івано-Франківськ: Лік, 1999.

5.Тягур Р.С. Історія олімпійського руху: базові терміни, таблиці, схеми.- Івано-Франківськ: Місто- НВ, 2002.

6.Столбов В.В. История физической культуры.- М., 1989.

Гилюн Л. В., Філенко В. М. (Полтава)
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ ЧЕРЕЗ ВІДПОВІДНІ СТРУКТУРИ:

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Анотація: досліджено особливості зародження і діяльності олімпійських структур у Європі в їх історичному аспекті, основні напрямки їх діяльності та перспективи розвитку.

Ключові слова: олімпійський рух, Міжнародний олімпійський комітет (МОК), національні олімпійські комітети (НОК), Асоціація Національних олімпійських комітетів (АНОК), Європейський олімпійський комітет (ЄОК).

Annotation: the features of origin and activity of olympic structures in Europe in their historical aspect, basic directions of their activity and prospect of development are investigational.

Keywords: olympic motion, International olympic committee (IOC), national olympic committees (NOC), Association of the National olympic committees (ANOC), European olympic committee (EOC).

Постановка проблеми. Історія олімпійських ігор, що зародилися у Стародавній Греції, сягає у глибину століть, віддалену від наших днів більш ніж на 27 століть. Історія ж сучасних Олімпійських ігор набагато коротша: тільки нещодавно було урочисто відзначено100-річний ювілей відродження олімпійськогоруху— знаменної події, що відбулася в Парижі влітку 1894 року. Незважаючи на значні зміни, яких зазнали за минулі 100 років олімпійський спорт і олімпійський рух, незмінними залишилися принципи, засновані Кубертеном: рівноправність, рівні можливості для всіх, відмова від дискримінації, демократія, справедливість, миролюбство, вшановування переможців і повага до тих, хто програв.[5, с.17]

Сучасний олімпійський рух, що має надійні підвалини, закладені П’єром де Кубертеном, і відроджені ним Олімпійські ігри — суспільне явище, перед яким виявилися безсилі спроби політичного втручання, війни, терористичні акти і бойкоти.

Відроджений олімпійський рух за столітню історію зазнав не лише тріумфи. У його минулому були й лихоліття, пов’язані із трагічними для миру і людства подіями двох світових воєн, протистоянням двох соціальних систем і породженими цим протистоянням спробами деморалізувати олімпійський рух, бойкотувати Олімпійські ігри тощо. Однак з усіх важких випробувань олімпійський рух виходив ще міцнішим, загартованішим і стабільнішим, порівняно швидко оговтуючись від воєнних, соціальних та інших наслідків. Причиною такої дивовижної життєздатності є велика привабливість світлих ідей олімпізму— і тих, що дійшли до нас від олімпійських ігор Стародавньої Греції, і сучасних олімпійських ідеалів і принципів.

Сучасному світу необхідний олімпізм як життєвий філософський план, що може стати основою для створення способу життя, побудованого на повазі до загальних етичних принципів і сприятливого виховання, що поєднає спорт із культурою і мистецтвом.

Спортивні, виховні й освітні аспекти сучасного олімпійського спорту тісно переплелися з філософськими, соціальними, політичними та економічними. Тому він став явищем універсального характеру і одним з найяскравіших прикладів ефективного й плідного розвитку людини і поваги до людської особистості, зміцнення миру, дружби та взаєморозуміння між народами й державами.

Олімпійський спорт здобув величезний престиж у світі й нині відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку людського суспільства. Олімпійський рух зажив високого авторитету, впливовості та стабільності, завдяки чому воно в сучасних умовах всіляких політичних, економічних, демографічних, екологічних та інших загострень зумів домогтися всесвітньої підтримки переважної більшості світового співтовариства.

Завдання олімпійського руху — зберігати значення і єдність ігор не тільки як найбільшої спортивної події, а й як найважливішого всесвітнього фестивалю дружби, солідарності та миру, зберігати й у майбутньому принципи універсальності Олімпійських ігор, а також єдність часу й місця їх проведення.[2, с.23-24]

У сучасних умовах помітно зросла роль олімпійського руху, етнічних цінностей олімпізму і його основних принципів у розвитку сучасного суспільства.

Міжнародний олімпійський комітет (МОК) та національні олімпійські структури є важливим елементом міжнародного олімпійського руху, роль і значення яких в останні роки істотно зростає. Щодалі підвищується роль у повсякденній діяльності МОК і керованого ним олімпійського руху екологічних, природоохоронних аспектів. Повага до навколишнього природного середовища є одним з основних принципів Олімпійської хартії.

Біля витоків олімпійського руху сучасності були європейці. Сьогодні саме на європейському континенті зберігаються багаті традиції олімпізму, а НОКи цих держав у сучасній структурі міжнародного олімпійського руху є одними з найвпливовіших. Наприкінці ХХ ст. в окремих країнах Європи національні олімпійські комітети перебрали на себе функції керівництва усіма громадськими спортивними організаціями (спортивними федераціями, асоціаціями, клубами) у державі. Зокрема, у 1993 році Спортивна федерація Нідерландів об’єдналася з національним олімпійським комітетом; у 1996 році НОК Норвегії об’єднався з Конфедерацією спорту цієї країни. В 1997 році Датська спортивна конфедерація та Датський Олімпійський комітет об’єдналися у нову організацію – Національний олімпійський комітет і Спортивна конфедерація Данії. У цьому ж році Ісландська спортивна федерація об’єдналася з НОКом цієї країни утворивши Національну олімпійську і спортивну асоціацію Ісландії.

Іншою сучасною тенденцією функціонування національних олімпійських комітетів окремих європейських країн є широке залучення позабюджетних коштів для їх функціонування. Зокрема, в Угорщині на підготовку до Олімпійських ігор держава надає 35-40 % необхідних коштів, решта отримується за рахунок реалізації маркетингової програми.

Інколи з метою залучення додаткових коштів до складу керівництва НОК обирають заможних осіб або представників влади. Так, у 1990 році президентом Австрійського олімпійського комітету було обрано Лео Варнера, генерального менеджера компаній ”Casino Austria AG” і ”Austrian Lotteries”. За його сприяння було прийнято закон згідно якого АОК отримував чималі кошти з доходів національної лотереї. У 1997 році президентом Азербайджанського НОКу було обрано Ілхама Алієва, віце-президента Державної нафтової компанії, сина тодішнього президента Азербайджану. У 1997 році президентом НОК Білорусі обрано президента цієї країни О. Лукашенка.[1]

Тривалий час реальні стосунки МОК і НОКів не сповна відповідали Олімпійській Хартії. МОК обмежувався епізодичними нарадами виконкому з делегатами НОКів. Такі зустрічі були не регулярними, носили інструктивний характер, проблеми розвитку міжнародного олімпійського руху, які цікавили НОК не обговорювалися, МОК ухвалював свої рішення не консультуючись з НОКами. Особливо незадоволені таким станом були країни, які не мали свого представника в МОК.[3, с. 56, 68]

Ще в 60-х роках ХХ ст. помітними були прагнення НОКів до якісної зміни своєї ролі і пошуку ними нових форм роботи. З метою координації діяльності по розвитку олімпійського спорту та впливу на політику МОК НОКи об'єдналися в різні асоціації, сформовані на всесвітньому чи континентальному рівнях.

Організацією всесвітнього рівня є Асоціація Національних олімпійських комітетів (АНОК), утворена в 1968 р., після проведення серії заходів щодо налагодження співробітництва між НОК у справі розвитку олімпійського спорту.

Після утворення АНОК зв'язки між МОК і НОКами активізувалися. Національні олімпійські комітети стали активніше впливати на розвиток олімпійського руху. Основними напрямками роботи АНОК є: забезпечення тісного співробітництва між МОК і НОК, поширення передового досвіду роботи й інформації, розробка і внесення на розгляд МОК проектів і пропозицій, спрямованих на удосконалювання олімпійського руху, посилення ролі НОКів у спортивному русі країн, надання в різній формі різноманітної технічної допомоги НОКам в сфері організаційних питань, підготовки кадрів, будівництва спортивних споруд тощо.

Вперше ідею об’єднати європейські олімпійські комітети було висловлено у 1967 році в Тегерані. Створення континентальної асоціації НОКів європейських країн відбулося у 1968 р. Але тільки у 1975 у Лісабоні було прийнято статут і затверджено назву – Асоціація Європейських національних олімпійських комітетів (АЄНОК).

АЄНОК регулярно організовує конгреси для президентів і генеральних секретарів НОКів. У 1989 президентом АЄНОК став Жак Рогге. У 1995 році АЄНОК було перейменовано у Європейський олімпійський комітет. Загальна кількість НОК європейських країн, що входять до ЄОК складає 48. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у Лозанні. ЄОК одна з найвпливовіших асоціацій НОКів у світі, оскільки її члени були біля витоків олімпійського руху.

Органами ЄОК є Генеральна Асамблея, Виконком. При ЄОК створено такі комісії:


  • Технічна співпраця і розвиток спорту;

  • Підготовка до Олімпійських ігор;

  • Зв’язки з Європейським Союзом;

  • Європейський юнацький олімпійський фестиваль;

  • Медицина і наука;

  • Комісія атлетів.

Варто зауважити, що першим головою комісії атлетів ЄОК був представник України, Олімпійський чемпіон Сергій Бубка, котрий залишив цю посаду, коли його було обрано головою комісії атлетів МОК.

Також при ЄОК створено дві спеціальні робочі групи: ”Нові контакти” і ”Спорт і навколишнє середовище”.

ЄОК організовує семінари за напрямами: технічна співпраця, маркетинг, спортивна журналістика, конференції для атлетів високого рівня, спортивних організацій.

У 1999 році було створено Європейський освітній центр, який збирає і обробляє інформацію про розвиток спорту у країнах Європи.

ЄОК активно співпрацює з організаторами континентальних ігор (Середземноморські, Балканські, Ігри малих країн Європи).

Завданнями діяльності ЄОК є поширення олімпізму у Європі; виховання молоді засобами спорту в дусі взаєморозуміння, дружби і поваги до навколишнього середовища; сприяння співпраця, обмін досвідом, захист інтересів НОКів європейських країн; розвиток програми Олімпійська солідарність” у Європі.

МОК визнає також інші континентальні об'єднання НОК, що покликані сприяти розвитку олімпійського спорту на континентальному і регіональному рівнях. Основною задачею цих організацій, статути яких відповідають Олімпійської хартії і схвалені МОК, є розвиток олімпійського спорту на різних континентах і в різних регіонах світу. В даний час МОК визнав асоціації НОКів, що сформовані на континентальному або світовому рівнях, а саме такі олімпійські структури:


  • Асоціація національних олімпійських комітетів (АНОК);

  • Асоціація національних олімпійських комітетів Африки (АНОКА);

  • Олімпійська рада Азії (ОРА);

  • Панамериканська спортивна організація (ПАСО);

  • Європейський олімпійський комітет (ЄОК);

  • Національні олімпійські комітети Океанії (НОКО). [4, с.59,63,74].

Таким чином, серед новітніх тенденцій розвитку національних олімпійських комітетів зазначимо посилення впливу НОКів на розвиток міжнародного олімпійського руху; закріплення за НОКами функцій керівництва та координації діяльності громадських організацій спортивної сфери в межах країни; активізацію маркетингової політики та істотне залучення позабюджетних коштів для виконання статутної діяльності; співпраця НОКів для вирішення глобальних проблем розвитку олімпійського руху.

Олімпійський рух, спираючись на концепцію олімпізму, перетворився нині на найбільший соціальний рух, що охоплює світове співтовариство у дусі взаємного визнання і співробітництва, чесної й відкритої конкуренції, коли найвищою цінністю є людська особистість, її здібності та досягнення, без дискримінації за расовими, національними, політичними або економічними ознаками.

Література


  1. www.eurolympic.org.

  2. Ким Ун Ен. МО , Олимпийское движение и международные отношения // Междунар. спорт. и олимп. движение. — М., 1993. — С. 20–30.

  3. Платонов В. Н., Гуськов С. И. Олимпийский спорт: Учебник [в 2кн., т.1] – К.: Олимпийская литература, 1994 – 496 с.

  4. Романов А.О. Международное спортивное движение (Учебное пособие для институтов физической культуры).– М.: Физкультура и спорт, 1973.– 255 с.

  5. Романов Н. Н. Международные спортивные движения. — М.: ФиС, 1973. — 256 с.

  6. Саввин В. И. Современное олимпийское движение. — М.: Знание, 1970. — 32 с.

Голуб Л.О. (Полтава)
ВПЛИВ СУСПІЛЬНИХ ФОРМАЦІЙ НА ЕВОЛЮЦІЮ РЕКРЕАЦІЙНИХ ІГОР РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Актуальність. В III тисячолітті у період глобалізації суспільства і техногенних катастроф особливо великого значення набуває проблема відновлення здоров'я населення засобами рекреаційної діяльності як складової частини фізичної культури. Однією з форм такої діяльності є „рекреаційні ігри", які в цьому навчальному році включені до навчальної програми вищих навчальних закладів: „Університетів фізичної культури, здоров'я і спорту". У сучасних суспільних формаціях різних країн світу особливо актуальною стає проблема пропаганди, розвитку і впровадження рекреаційних ігор в усі суспільні сфери різних верств населення.

Рекреаційними іграми люди займалися протягом всієї історії існування цивілізації від первісного ладу до наших днів. Не дивлячись на те, що термін „рекреація" був відомий ще у рабовласницькому суспільстві Стародавнього Риму, його свідомо почали використовувати стосовно ігор тільки в кінці ХГХ на початку XX століть [2]. Існує дуже мала кількість публікацій [1], присвячених історії виникнення рекреаційних ігор та впливу суспільних формацій на їх еволюцію різних соціальних груп від первісного суспільства, через тисячоліття, до наших днів.



Каталог: doc
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов’язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
doc -> Основні вимоги до реферату
doc -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
doc -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
doc -> Правила прийому на навчання до аспірантури Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського
doc -> Положення про аспірантуру Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського І загальні положення
doc -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
doc -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка