Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка



Сторінка8/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

ВИСНОВКИ

1. Всебічний аналіз наукової літератури вітчизняних і зарубіжних вчених, різноманітних правових та інших офіційних документів, сучасних інформаційних джерел та матеріалів періодичних видань дає підстави стверджувати, що проблематика діяльності національних олімпійських комітетів висвітлена в науково-методичній думці недостатньо, незважаючи на чималу кількість фундаментальних досліджень в теорії олімпійського спорту і важливість олімпійського руху в суспільному житті держави. Бракує ґрунтовних досліджень з історії розвитку олімпійського руху в Україні, особливостей формування організаційних економіко-правових та інших основ функціонування олімпійського спорту, праць, у яких би висвітлювалися ідейно-філософські аспекти олімпійського руху, олімпізму, олімпійської освіти тощо.

2. Перші Національні олімпійські комітети почали виникати наприкінці ХІХ століття після відродження олімпійського руху. Їх діяльність була тимчасовою і полягала, насамперед, у представництві спортсменів певної країни на Іграх Олімпіад. Після завершення Ігор НОКи в кінці ХІХ – поч. ХХ ст. припиняли свою діяльність. Формування національних олімпійських комітетів як елементу міжнародної олімпійської системи завершилося в період між світовими війнами.

Розвиток національних олімпійських структур у межах країни в першій чверті ХХ ст. залежав від активності окремих осіб (у малих країнах Європи ця тенденція збереглася до другої половини ХХ ст.). Упродовж усього періоду розвитку сучасного міжнародного олімпійського руху на діяльність національних олімпійських структур у країнах Європи великою мірою впливали геополітичні інтереси найвпливовіших держав континенту. Великі європейські країни – Австро-Угорщина, Росія, СРСР – визначали розвиток олімпійського руху народів, які належали до їх складу. У країнах Європи з тоталітарним режимом – Італії, Німеччині, СРСР та його державах-сателітах національні олімпійські структури використовувалися у системі пропаганди пануючого устрою.

На сучасному етапі розвитку олімпійського руху значення Національних олімпійських комітетів зросло як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях. Після утворення континентальних та світових об’єднань НОКів вдосконалилась співпраця олімпійських комітетів із вирішення проблем олімпійського руху, покращилася координація їх діяльності, збільшився вплив на Міжнародний олімпійський комітет. В окремих країнах Європи (Голландія, Данія, Норвегія, Ісландія) НОКи перебирають на себе керівні та координуючі функції у громадській сфері розвитку спорту. Зберігаються тенденції залучення на керівні посаді в НОКах членів королівських родин, посадових осіб державного управління, влади, бізнесменів, політиків.

3. Важливою подією в історії олімпійського руху стало проведення Асамблеї засновників НОК України, де ухвалено рішення про його створення 22 грудня 1990 року. Ця подія відбулася за сприятливих суспільно-політичних обставин і за підтримки української громадськості, спортсменів, тренерів, функціонерів. Україна не була лідером у творенні національних олімпійських структур серед республік колишнього СРСР. НОКи до 1990 року було створено в Естонії, Латвії, Литві, Грузії, Російській Федерації. Остаточне визнання з боку Міжнародного олімпійського комітету НОК України отримав у 1993 році. З 1994 року спортсмени України виступають самостійною командою на Олімпійських іграх.

4. Формування організаційної структури НОК України тривало упродовж перших десяти років його діяльності. З 1990 по 2004 роки відбулося чотири звітно-виборні асамблеї. Кількісний склад НОК становить 130 – 150 осіб. Специфікою діяльності НОК України було поєднання президентами найвищих посад у громадській і державній гілках керівництва спортивною галуззю.

За перше десятиліття функціонування НОК України окреслилися різноманітні напрями діяльності цієї важливої як для сфери спорту, так і для державного розвитку структури. Серед найуспішніших напрямків діяльності НОК відзначимо такі: міжнародне співробітництво, співпраця із засобами масової інформації. Зазначимо, що НОК України наприкінці 90-х років ХХ ст. вдалося сформувати вдалу систему фінансового забезпечення своєї діяльності. Налагоджено співпрацю з групою постійних спонсорів, НОК активно бере участь у більшості фінансових програм і проектів “Олімпійської солідарності”.

Зазначимо, що на початку 90-х рр. ХХ ст. сформовано олімпійську атрибутику НОК України, з’явилися національні олімпійські ритуали і традиції.

Виконання освітніх і виховних завдань олімпійського руху в Україні покладено на Олімпійську академію України.

5. Утворення Національного олімпійського комітету України мало неабияке історичне значення для українського спорту. Наслідком утворення цієї організації стала можливість самостійного керівництва розвитком олімпійського руху в країні, безпосередніх контактів з Міжнародним олімпійським комітетом, Міжнародними спортивними федераціями та участі самостійними командами в Олімпійських іграх. Переважна більшість українських спортсменів одержала змогу виступати на міжнародних змаганнях найвищого рівня. Україна отримала право самостійно розпоряджатися коштами, отриманими за програмою “Олімпійської солідарності”, укладати контракти зі спонсорами, а одержані кошти спрямовувати на розвиток спорту в державі.

Самостійна участь України в Олімпійських іграх є одним із атрибутів сучасної незалежної країни. Успішна участь збірних команд України в олімпійських змаганнях має велике політичне значення, оскільки є гідною міжнародною презентацією молодої Української держави.



Утворення Національного олімпійського комітету України є прикладом об’єднання провідних громадських, спортивних та політичних діячів навколо ідеї незалежності українського спорту. А в сучасних умовах діяльність НОК України є одним із важливих чинників подальшої розбудови Української держави.

Використана література

  1. Зайдовий Ю. Особливості входження України в міжнародний олімпійський рух (на прикладі участі в Іграх ХХV Олімпіади 1992 року) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. – Х.-Л.: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. ‑ №15. – С. 159-163.

  2. Зайдовий Ю. Історичні аспекти формування національних олімпійських комітетів у країнах Європи в кінці ХІХ – поч. ХХ ст.// Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л.: Українські технології, 2004. – Вип. 8. – Т. 4. – С.145 – 149.

  3. Вацеба О., Зайдовий Ю. Роль Західної української діаспори в розбудові системи олімпійського руху в Україні // Спортивний вісник Придніпров’я: Зб. наук. праць за ред. В.Г.Савченко. – Д.: ДДІФК, 2003. – С. 6 – 8.

  4. Зайдовий Ю. Національні олімпійські комітети як важлива складова структури сучасного олімпійського руху // Фізична культура, спорт та здоров’я: Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. – Харків: ХДАФК, 2003. – С. 7.



Кириленко Л.Г. (Полтава)
Роль олімпійської освіти у процесі фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл
Актуальність. Олімпійська освіта є одним з дієвих та ефективних засобів пропаганди олімпійських ідеалів, поширення знань про олімпійський рух, його історію та сучасність.

Основи олімпійської освіти заклав засновник сучасного олімпійського руху французький барон П'єр де Кубертен у праці "Спортивна педагогіка" (1919), а значного поширення у багатьох країнах світу вона набула в середині XX - на початку XXI століття.

В Україні, яка є потужною спортивною та олімпійською державою Європи, за роки державної незалежності зроблено чимало для формування вітчизняної системи знань про історію зародження та розвитку олімпійського руху, про філософські, методологічні засади й принципи олімпізму (Борзов В.Ф., 1997; Попеску І.К., 1999; БакаМ.М, 2000; Федоренко І.Н., 2000; Булатова М.М., Платонов В.М., 2001; Герци М.С, Вацеба О.М., 2001; Лабскир В.М., Любиев А.И., Юшко А.В., 2005 та ін.).

Виконано чималу кількість дисертаційних та науково-популярних праць з історії фізкультурно-спортивного та олімпійського руху в Україні (Кулик Я.Л., Костюк СА., ПетренкоМ.І., 1997; Гречанюк О.О., 2000; Римар О.В., 2002; Олійник М.О., Грот Ю.І., 2002, 2005; Цьось А.В., 2005; Лозовський І.Р., 2005); про діяльність НОК України (В.В. Кулик, 2000; Ю.В. Зайдовий, 2004); про окремих видатних діячів, тренерів, олімпійців України (Галинский В., 2002; БубкаСН., 2004; Антонець Н.В., 2005; Драга В.В., Зубалій М.Д., 2006; Хромаєв З.М., Волошин А.П., 2006); про виступи українських атлетів на окремих Олімпіадах (Сорока М.М., 2000, 2002); про розвиток окремих олімпійських видів спорту: тенісу (Борисова О.В., 2000), волейболу (Єрмаков С.С., 2004), спортивної гімнастики (Рахлін Б.А., 2004), гандболу (Ивахин А.Е., Белокопытов Г.Е., Гончарук А.А., 2005), баскетболу (Хромаев З.М., Волошин А.П., 2006).

Водночас наукових праць, які стосувалися б організації та змісту олімпійської освіти дітей та молоді, виразно бракує.

Мета статті - обґрунтувати організаційно-методичні основи олімпійської освіти учнів середнього шкільного віку загальноосвітніх шкіл України.

На підставі того, що філософія олімпізму пропагує ідеї, правила та принципи, базовані на цінностях, притаманних людському суспільству (взаєморозуміння, взаємоповага, дружба, честь, гідність), втілює прагнення людства до гармонійного розвитку особи, гуманістичний потенціал олімпійського руху може слугувати ідейною і моральною основою концепції освіти та виховання сучасної молоді. При цьому важливу роль відіграє олімпійська освіта, мета якої полягає в залученні різних верств населення, насамперед школярів, до фізичної активності. Олімпійська освіта посідає важливе місце у системі фізичного виховання: з одного боку сприяє обізнаності у питаннях олімпійського руху, з іншого - сприяє підвищенні зацікавленості до фізичної культури, пропагує загальнолюдські ідеали та цінності.

Загалом у доступній вітчизняній науково-методичній літературі, не зважаючи на значущість олімпійської освіти та актуальність її впровадження у навчально-виховний процес, помітно бракує відповідних праць.

Аналіз науково-методичної літератури дозволив визначити стан досліджуваних питань щодо олімпійської освіти в Україні та низці зарубіжних країн.

Методи теоретичної інтерпретації дали змогу: 1) виокремити та вивчити складові предмета дослідження (організація, зміст і методичне забезпечення олімпійської освіти школярів) та взаємозв'язок між цими частинами; 2) вивчити чинні програми олімпійської освіти для дітей і молоді в окремих зарубіжних країнах та обґрунтувати зміст і форми олімпійської освіти серед учнів середнього шкільного віку загальноосвітніх навчальних закладах України; 3) окреслити шляхи впровадження олімпійської освіти для дітей середнього шкільного віку у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Шляхом анкетування вивчали ставлення школярів до фізичної культури, їхню обізнаність в олімпійському русі та ставлення вчителів фізичного виховання до поширення інформації олімпійської тематики серед учнівської молоді. Опитування передбачало підготовку двох видів анкет: для учнів і для вчителів фізичної культури. Також використовували анкету, розроблену міжнародною науково-дослідницькою групою в рамках міжнародного проекту „Здоров'я, спортивний стиль життя і олімпійські ідеали: на перехресті культур і освіти молоді в Європі". Таку олімпійську анкету вже понад п'ять років використовують у країнах Європейського Союзу для визначення олімпійської обізнаності учнівської молоді різних країн Європи.

Метод часткових статистичних спостережень дав змогу дослідити сукупності вибірки 12-річних школярів та вчителів фізичної культури м. Полтави.

До експерименту було залучено 179 учнів восьми 7-х класів: чотирьох класів двох міських шкіл і чотирьох класів чотирьох сільських шкіл. Після анкетування з учнів цих класів було сформовано два контрольні та два експериментальні класи (по два класи у міській і сільській школах). Експериментальні класи (п=86) та контрольні класи (п=93), які займалися за чинною програмою з фізичної культури.

Педагогічний експеримент тривав один навчальний рік і полягав у тому, що на уроці вчитель фізичної культури, протягом 3-5 хвилин повідомляв учням інформацію олімпійської тематики про цікаві факти з історії Олімпійських ігор, вказуючи, що детальніші відомості можна отримати з певного розділу авторського навчального посібника "Олімпійський всезнайко". Стимулом для вивчення матеріалу було підвищення оцінки з предмета. Показники рівня сформованості суб'єктів вимірювання визначали на початку і в кінці педагогічного експерименту.

Під час педагогічного експерименту в експериментальних класах було проведено спортивно-театралізоване свято "Малі Олімпійські ігри". Після вивчення матеріалу посібника "Олімпійський всезнайко" з учнями експериментальних класів проводили вікторину "Що Ти знаєш про Олімпійські ігри?". Вибір цих заходів зумовлений тим, що вчителі-практики фізичної культури визначили їх як найефективніші на етапі формування національної системи олімпійської освіти школярів.

Проаналізовано зміст та особливості впровадження олімпійської освіти у загальноосвітніх навчальних закладах різних країн. Вивчено досвід окремих пострадянських країн, окремих держав Європи, Азії, Австралії, в яких активно впроваджуються різноманітні програми олімпійської освіти. Зокрема, в Англії, окрім теоретичних уроків з фізкультурної освіти, вирішувати завдання олімпійської освіти покликані заочні клуби юних олімпійців. У Греції олімпійська освіта реалізується на основі впровадження комплексної програми, що охоплює різні вікові групи школярів і підготовку викладачів з числа студентів. У Республіці Білорусь введено у шкільний навчально-виховний процес учнів спецкурс "Олімпізм і сучасне суспільство".

Особливу увагу приділено Російській Федерації, у якій віддавна й дієво реалізуються завдання олімпійської освіти серед учнівської молоді. У Російській Федерації створено державно-громадську модель олімпійської освіти, що базується на тісній співпраці Олімпійського комітету Росії, регіональних олімпійських академій та органів державного управління освітою, фізичною культурою і спортом. Саме в Російській Федерації вперше серед колишніх радянських республік було розроблено програму олімпійської освіти для школярів середнього шкільного віку (1989), спільно видано з Олімпійським комітетом Росії наказ Міністерства освіти Російської Федерації "Про організацію вивчення питань олімпійського руху та Олімпійських ігор у навчальних закладах різних рівнів" (1994). Інтенсифікація процесу формування російської системи олімпійської освіти сприяла тому, що було ухвалено рішення про введення олімпійської освіти самостійним предметом у навчальні плани вищих закладів освіти фізкультурного профілю.

Сучасні програми олімпійської освіти, що впроваджуються в загальноосвітніх школах Російської Федерації, спрямовані на вдосконалення системи знань з питань олімпійського руху, формування мотивації до активних занять фізичними вправами. У загальноосвітніх навчальних закладах та у вищій школі Російської Федерації діє типовий розподіл навчальних годин з дисципліни "Олімпійська освіта", який передбачає від 40 навчальних годин у дошкільних закладах до 300 годин для школярів (початкова школа - 80, неповна середня школа - 120, середня школа - 20, старша школа - 80) та 100 годин для студентів І—II курсів. Питання олімпійської тематики введено в екзаменаційні білети з фізичної культури для учнів 9-і 11-х класів.



Вважаємо, що вивчення зарубіжного досвіду, і зокрема аналіз програмних, організаційно-методичних, кадрових основ олімпійської освіти школярів загальноосвітніх навчальних закладів, дозволить покращити національну систему шкільної олімпійської освіти.

Проаналізовано обізнаність учнів 12-річного віку в олімпійському русі та виявлено їхнє ставлення до фізичної культури до та після педагогічного експерименту. Також ми з'ясували ставлення вчителів фізичної культури до поширення знань олімпійської тематики.



Під час педагогічного експерименту для учнів експериментальних класів було запропоновано заходи олімпійської освіти, які передбачали: введення навчального посібника "Олімпійський всезнайко", серії плакатів, виданих з ініціативи Олімпійської академії України (видавництво "Олімпійська література", м. Київ); проведення спортивно-театралізованого свята "Малі Олімпійські ігри" за нашим сценарієм та розробленої нами вікторини "Що Ти знаєш про Олімпійські ігри?".

Після проведення педагогічного експерименту з використанням запропонованих організаційно-методичних заходів олімпійської освіти учні експериментальних класів показали значно кращу обізнаність у питаннях олімпійської тематики (таблиці 1,2).

Результати опитування після педагогічного експерименту свідчать, що у 12-річних школярів Олімпійські ігри почали викликати різні асоціації. До педагогічного експерименту у більшості учнів (67,5%) не виникало жодних асоціацій щодо Олімпійських ігор. Після впровадження заходів олімпійської освіти у школярів значно збільшилася кількість асоціацій, пов'язаних з Іграми.

Таблиця 1

Відповіді 12-річних українських школярів експериментальних класів на питання олімпійської тематики до та після педагогічного експерименту (% правильних відповідей, п=86)

Питання

До експерименту

Після експерименту

а<

Чи відомо Тобі щось про Олімпійські ігри?

13,6

86,0

0,01

Чи відомо Тобі щось про Олімпійські ігри Стародавньої Греції?

3,5

56,9

0,01

Чи відомі Тобі олімпійські ідеали?

10,5

39,5

0,01

Де були проведені перші Олімпійські ігри сучасності?

18,6

68,7

0,01

Коли були проведені перші Олімпійські ігри сучасності?

16,3

56,9

0,01

Де були проведені останні зимові Олімпійські ігри?

19,8

61,6

0,05

Де були проведені Олімпійські ігри 2004 року?

25,6

76,8

0,01

Чи знаєш Ти символ олімпійських кілець?

15,1

52,3

0,05

Хто президент Міжнародного олімпійського комітету?

0

27,9

0,01

Чи відомо Тобі щось про П'єра де Кубертена?

20,9

59,3

0,05

Чи знаєш Ти олімпійських чемпіонів?

30,2

84,9

0,05

Чи знаєш Ти щось про Паралімпійські ігри?

12,8

67,5

0,01

Чи захоплюєшся Ти кимось із олімпійських чемпіонів?

17,4

39,5

>0,05

Чи хотів (-ла) би Ти стати олімпійським чемпіоном (чемпіонкою)?

37,2

60,5

>0,05

У переважної більшості учнів Ігри асоціюються з видами спорту (57,0%), змаганнями (53,5%), спортсменами (46,5%). Серед інших асоціацій називали також олімпійський вогонь, медаль, перемогу, єдність усіх людей та ін. Важливим є те, що у 12-річних школярів Олімпійські ігри почали асоціюватися з олімпійськими принципом - чесною грою. Під час анкетування ми не виявили жодного учня, у котрого б не виникали асоціації щодо Олімпійських ігор.

Певний інтерес викликають відповіді вчителів фізичної культури. На запитання анкети "Чи вважаєте Ви, що поширення знань з олімпійської тематики могло б підвищити зацікавленість школярів фізичною культурою?" 58,9% учителів відповіли, що олімпійська освіта могла б стати одним з дієвих чинників залучення учнівської молоді до занять фізичними вправами. Разом з тим 41,1% учителів вважають, що такий напрямок може бути реалізованим тільки за певних умов, а саме: забезпечення відповідними методичними матеріалами, уведення додаткових годин, введення окремого розділу у навчальну програму тощо.

Таблиця 2.

Асоціації 12-річних українських школярів, пов'язані з Олімпійськими іграми до та після педагогічного експерименту (% відповідей, п=86)

Асоціації

До експерименту

Після експерименту

Види спорту

15,1

57,0

Змагання різних країн

10,5

53,5

Спортсмени

19,8

46,5

Дух Олімпійських ігор Стародавньої Греції

немає

27,9

Олімпійська медаль

немає

20,9

Олімпійський вогонь

немає

17,4

Перемога

немає

13,6

Єдність усіх людей

немає

10,5

Слава

7,1

9,3

Сила

немає



Чесна гра

немає

7,1

Здоров'я

немає

7,1

Немає асоціацій

67,5

0

Каталог: doc
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов’язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
doc -> Основні вимоги до реферату
doc -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
doc -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
doc -> Правила прийому на навчання до аспірантури Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського
doc -> Положення про аспірантуру Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського І загальні положення
doc -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
doc -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка