Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка



Сторінка9/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16


Для визначення ставлення школярів контрольних та експериментальних класів до предмету "Фізична культура" ми провели анкетування учнів до і після педагогічного експерименту (таблиця 3).

Результати анкетування свідчать, що загалом у 12-річних школярів знижується зацікавленість предметом "Фізична культура", але під впливом експериментального фактора вдається досягти як 100% позитивного ставлення до уроку, так і збільшення кількості учнів, котрі відвідують секції з виду спорту.

Дослідження обізнаності 12-річних школярів у питаннях олімпійської тематики та вивчення їхнього ставлення до фізичної культури вказує на необхідність розробки сучасних підходів до формування системи олімпійської освіти з використанням різноманітних форм.

Таблиця 3

Ставлення 12-ти річних українських школярів до предмету "Фізична культура" до та після педагогічного експерименту




До експерименту

Після

експерименту

Питання

Учні

Контрольних класів,

% (n=93)


Учні експериментальних класів. % (n=86)

а

Учні контрольних

класів, %(n=93)



Учні експериментальних

класів, % (n=8б)



а

Чи подобається урок фізичної культури?

86,0

90,7

0,33

80,6

100

0

Чи відвідував би урок, якщо б він був не обов'язковий?

82,8

87,2

0,41

79,6

100

0

Чи відвідуєш секції з виду спорту?

40,8

35,0

0,42

33,3

45,3

0,03

ВИСНОВКИ

1. Аналіз науково-методичної літератури та практики фізичного виховання з обраної теми свідчить про таке:



  • олімпійська освіта все частіше стає предметом наукового аналізу вчених, котрі досліджують науково-педагогічні, нормативно-правові, організаційні основи, навчально-методичне, кадрове забезпечення та перспективи розвитку системи олімпійської освіти різних верств населення;

  • поняття "олімпійська освіта", "олімпійське виховання" різні автори трактують неоднаково та визначають з різних точок зору: філософської, культурологічної, суспільно-історичної, педагогічної та ін.;

в українській науково-методичній літературі малодослідженими залишаються питання щодо формування та розвитку системи шкільної олімпійської освіти.

  1. Важливе значення для формування системи олімпійської освіти в Україні має зарубіжний досвід, зокрема тих країн, які віддавна й ефективно впроваджують різноманітні форми олімпійської освіти у шкільний навчально-виховний процес. До таких країн належать Австралія, Англія, Греція, Естонія, Латвія, Російська Федерація та ін. У цих країнах активно впроваджуються різноманітні програми олімпійської освіти в навчальних закладах різних рівнів та типів.

  2. Олімпійська освіта посідає важливу роль у процесі фізичного виховання школярів і має вагоме практичне значення. Використання олімпійської тематики значно розширює знання школярів про культурно-виховні можливості олімпізму, його гуманістичний потенціал, сприяє формуванню загальнолюдських цінностей, розвиває почуття взаємодопомоги, взаємоповаги, дружби, втілює прагнення до гармонійного розвитку особистості. Засвоєння культурно-виховних ідеалів і цінностей олімпізму в навчально-виховному процесі позитивно й цілеспрямовано впливає на формування духовної, моральної, естетичної культури особистості дитини.

Важлива роль у формуванні олімпійської освіти належить учителю фізичної культури. Проведене у процесі нашого дослідження опитування засвідчило, що вчителі фізичної культури позитивно ставляться до поширення знань олімпійської тематики і вважають, що вона може стати одним з дієвих засобів залучення підлітків до занять фізичними вправами. Водночас лише 16,7% учителів забезпечені відповідними навчально-методичними матеріалами. Переважна більшість учителів фізичної культури інформують школярів про олімпійський рух нерегулярно та безсистемно.

4. Результати проведеного нами анкетування засвідчують низьку
обізнаність українських 12-річних учнів загальноосвітніх шкіл з питань
олімпійської тематики. Підлітки фактично нічого не знають про історію
Олімпійських ігор, видатних олімпійців та діячів спорту, олімпійську
символіку, олімпійські ідеали, роль та значення Ігор Олімпіад для світового
співтовариства, дружби та миру між народами.

Впровадження запропонованих організаційно-методичних заходів позитивно вплинуло на обізнаність школярів щодо олімпійського руху. Це підтвердили результати педагогічного експерименту: обізнаність учнів в олімпійській тематиці покращилася в середньому на 45,9%, а, наприклад, у питанні "Чи відомо Тобі щось про Олімпійські ігри?" кількість правильних відповідей зросла на 72,4%. У чотирнадцяти питаннях "Олімпійської анкети" результати відповідей школярів покращилися з різним рівнем істотності: у восьми питаннях - на рівні а=0,01, у чотирьох - на рівні ос=0,05 і у двох - рівень істотності не достовірний (о>0,05).



У школярів 12-річного віку загальноосвітніх шкіл України виникають різні асоціації щодо Олімпійських ігор. До проведення педагогічного експерименту у 67,5% учнів Олімпійські ігри не викликали жодних асоціацій. Після річного педагогічного експерименту не було виявлено жодного учня, у котрого б Олімпійські ігри не викликали будь-яких асоціацій. У переважної більшості школярів Олімпійські ігри асоціюються з видами спорту (57,0%), змаганнями (53,5%), спортсменами (46,5%), Олімпійськими іграми Стародавньої Греції (27,9%). Серед інших асоціацій є також олімпійський вогонь, олімпійська медаль, перемога, єдність усіх людей тощо.

5.Нашими дослідженнями підтверджено, що саме з 12-річного віку серед школярів починає знижуватися інтерес до уроку фізичної культури та зменшуватися кількість учнів, котрі відвідують спортивні секції. На початку педагогічного експерименту ми не виявили статистичних розбіжностей між учнями контрольних та експериментальних класів: урок фізичної культури подобався 86,0% учням контрольних та 90,7% учням в експериментальних класів (а=0,33); відвідували б заняття якщо це було б не обов'язково 82,8% школярів контрольних та 87,2% - експериментальних класів (а=0,41); додатково займалися в спортивних секціях 40,8% учнів контрольних та 35,0% Після проведення педагогічного експерименту у контрольних класах зменшилася кількість учнів, котрі відвідували спортивні секції з 40,8 до 33,3% -експериментальних класів (ог=0,42). З упровадженням організаційно-методичних заходів олімпійської освіти в експериментальних класах досягнуто 100% позитивного ставлення учнів експериментальних класів до уроку фізичної культури і збільшення кількості підлітків, котрі відвідували секції з виду спорту (з 35,0 до 45,3% відповідно). Після педагогічного експерименту ми встановили статистичну відмінність контрольних і експериментальних класів на рівні істотності <х=0 і гх=0,03.

  1. Після завершення педагогічного експерименту статистично підтверджено ефективність запропонованих нами організаційно-методичних заходів олімпійської освіти задля підвищення обізнаності 12-річних учнів з олімпійського руху, залучення їх до занять фізичними вправами та зміни на позитивне й активне їхнього ставлення до предмету "Фізична культура".

Наше дослідження не висвітлює всіх аспектів зазначеної проблеми. Серед подальших перспективних напрямів відзначимо дослідження змісту, структури, завдань, принципів олімпійської освіти дошкільнят, учнів та студентів, підготовки кадрів для реалізації програм олімпійської освіти, пропаганди олімпізму та ідеалів олімпійського руху; залучення олімпійців, ветеранів спорту до виховної роботи серед дітей та молоді тощо.

Використана література



  1. Юхимук В. Олімпійський всезнайко: Навч. посіб. для учнів середнього шкільного віку. - JL: Ліга-Прес, 2007. - 128 с

  2. Юхимук В. Олімпійська освіта школярів в діяльності Міжнародної олімпійської академії // Спортивна наука України. - 2007. - № 3 (12). -С. 36-43.

  3. Юхимук В. Аналіз навчальних програм олімпійської освіти школярів загальноосвітніх навчальних закладів Російської Федерації // Молода спортивна наука України: 36. наук. пр. з галузі фіз, культури та спорту. - Л., 2007. - Вип. II.- Т.2. – С.1-204

  4. Юхимук В. Актуальні питання навчально-методичного забезпечення олімпійської освіти школярів України // Молода спортивна наука України: 36. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2006. - Вип. 10. — Т. 3. -С 414-419.

  5. ВацебаО.М., Юхимук В.П. Уявлення та знання українських школярів про цінності олімпізму // Спортивна наука України. - 2005. - №1. - СІ 5 -23.


Кіприч С.В. (Полтава)
ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Актуальність. Становлення професійного спорту в Україні опирається на світовий досвід, в першу чергу США і країн Європи, про що свідчить порівняльний аналіз американської, європейської і української моделей професійного спорту. [3,4]

Історичний аналіз показав, що витоки професійного вітчизняного спорту, що одержав офіційне визнання в кінці 80-х pp. XX сторіччя, знаходяться в середині XIX ст., коли в царській Росії починають формуватися капіталістичні відносини і прокидається інтерес до різних аспектів фізичної культури. Його розвитку сприяла діяльність учених і ентузіастів спорту, а також вплив західної культури. Професійний спорт на всій території дореволюційної Росії опирався на народну любов до спортивних ігрищ, де демонструвалися сила і спритність. Змагання професіоналів зіграли значну роль в популяризації спорту в цілому. Атлети користувалися авторитетом в народі, підтримкою у представників багатих шарів суспільства. До початку XX ст. професійний спорт зайняв міцне положення в системі суспільних цінностей. [1,3,4]

Після подій 1917 року розвиток професійного спорту сповільнився. На початку 1930-х pp. негативне відношення держави до спорту змінюється. Вихід країни з міжнародної ізоляції активізував цей процес. З 1945 р. стали застосовуватися заходи, що заборонені статутами міжнародних спортивних організацій, і в першу чергу МОК (учбово-тренувальні збори, премії за перемоги, рекорди країни, світу). Вони, будучи порушенням статусу любителя, зіграли значну роль в розвитку спорту в СРСР. [4]

Спортивне керівництво дотримувалось формальних правил стосовно статусу аматорства, а представники країни в міжнародних організаціях проводили активну наступальну політику. Положення СРСР в світовому спорті було достатньо міцним, щоб зуміти відкинути звинувачення або висунути контрзвинувачення в різного роду порушеннях своїм опонентам. Відсутність офіційного статусу робила спортсменів, не дивлячись на, шану і славу, багато в чому безправними. Державна політика відносно професійного спорту не дозволяла у той час створити законодавчу базу професійного спорту. І тільки кінці 80-х pp. XX ст. в СРСР були закладені передумови для формування правових основ професійного спорту. Стимулом для початку цього процесу стало рішення МОК (1986 р.) про допуск на Олімпійські ігри професіоналів.

Суспільно-політичні реформи, що почалися через деякий час, дали нові імпульси для становлення і розвитку професійного спорту. З 1991 р. починається процес утворення професійних спортивних об'єднань. Модифікувалися функціональна орієнтація, організаційні, економічні, правові, педагогічні основи професійного спорту. Економічна самостійність його суб'єктів привела до створення юридично самостійних федерацій, зміни статусу клубів. Таким чином професійний спорт, що встав на економічні рейки розвитку, починає перетворюватися на товар.[5]

Перехід до ринкових відносин відобразився в ухваленні відповідних статутів, засновницьких угод, у встановленні професійних правил проведення змагань, у вступі до міжнародних федерацій професійного спорту. Поряд з тим на шляху професіоналізації спорту виникли ряд труднощів, що були успадковані від минулої системи, так і нові, що виникли в процесі будівництва ринкової економіки. Слабка матеріальна база вітчизняного спорту, недостатнє фінансування спортсменів високого класу і тренерів, поява можливості виступу за іноземні клуби, посилення криміналізації і інші причини, сприяли від'їзду спортсменів за кордон. Зміни також торкнулися ціннісних орієнтацій спортсменів і системи оплати їх праці. До кінця 1990-х pp. хворобливий процес реформування основ професійного спорту в основному був завершений.



Останні дослідження. Аналіз процесу становлення професійного спорту з 1991-2006 pp. дозволяє визначити основні тенденції його розвитку в цей період. Ними є [3,4]:

  • адаптація українського спорту до світового професійного спорту;

  • американізація;

  • криміналізація;

  • послаблення впливу державних структур;

  • залучення легіонерів (спортсменів і тренерів);

  • розвиток спортивного спонсорства;

  • участь великих політиків і бізнесменів в керівництві професійним спортом;

- формування союзу великого капіталу і держструктур, як фінансової основи
професійних клубів;

  • трансформація організаційно-правових форм суб'єктів професійного спорту;

  • підвищення ролі ефективного спортивного менеджменту;

  • залучення відомих спортсменів до політичних компаній;

  • підвищення комерційного інтересу з боку телебачення.

Велике значення для розвитку професійного спорту має його правове забезпечення. На сьогоднішній день визріла необхідність розробки закону про професійний спорт. [4] Ця робота повинна вестись за такими основними напрямами:

  • суб'єкти професійного комерційного спорту;

  • їх державна підтримка (пільги) на державному і регіональному рівнях;

  • соціальна захищеність спортсменів;

  • оподаткування суб'єктів професійного спорту;

  • трансферти спортсменів і тренерів;

- управлінські відносини професійного клубу - ліги - національної федерації

-міжнародної федерації;



  • спортивні лотереї і тоталізатор;

  • компенсації спортивним організаціям за підготовку спортсменів;

  • взаємостосунки клубу, ліги, федерації із спонсорами, телебаченням.

У світовій практиці сформувалось два основних підходи до розвитку професійного спорту: комерційно-константний і комерційно-ротаційний. Перший є характерним для США і полягає у прагненні до максимальних доходів, при цьому спортивна діяльність і її результати розглядаються як засіб досягнення прибутку. Врівноваження спортивних сил і фінансових можливостей клубів, що об'єднані в Лігу, вирішує система «драфту». Для європейського професійного спортy більш характерним є підхід, що базується на тому, що спортивне суперництво є пріоритетним чинником і обов'язковою умовою ведення бізнесу.

Порівняльний аналіз американської, європейської і української моделей розвитку професійного комерційного спорту

Характери

стики

Регіони

США

Європа

Україна

Види спорту

Акцент на національні види спорту(бейсбол, баскетбол, американський футбол); розвиток традиційних

професійних видів спорту (бокс, автогонки, хокей і ін.)



Розвиток традиційних

професійних видів спорту(баскетбол, бокс,

автогонки, футбол, хокей і ін.)


Так, як і в Європі

Основний принцип

проведення

змагань

Константний (акцент на економічні інтереси клубів, видовищність змагань)

Ротаційний

Так, як і в Європі

Менеджмент

Відокремлені від любительського спорту економічно могутні ліги (НБА, ПФЛ і ін.), акцент на соціальні цінності американського суспільства

Об'єднання в одній федерації з любительським спортом, великий вплив МСФ

Так, як і в Європі

Правові основи

Відсутність спеціального федерального законодавства, опора на статутні документи спортивних організацій

Наявність спеціального законодавства, що базується на правових національних нормах

Тенденція до створення власної правової бази

професійного

спорту


Відношення держави

Надання допомоги (пільги з оренди, оподаткування, зацікавленість і підтримка політиків). Професійний спорт - частина державної ідеології

Держава сприяє розвитку, економічна допомога муніципальних порад

Держава сприяє

розвитку через



регіональні місцеві

структури, надає

фінансову

допомогу


Фінансування

За рахунок спортивної діяльності, що приносить прибуток. Набір джерел схожий з тим, що в Європі, але різна їх пайова участь. Провідна роль телебачення.

Набір джерел схожий з тим, що в США. Але в значно більшій мірі спостерігається участь спонсорів і надання фінансової підтримки з боку державних структур

Спортивна діяльність не окупає витрат.

Акцент на надходження від

неспортивної

діяльності. Значна

роль бюджетних асигнувань



Основні форми власності

Приватна і корпоративна

Корпоративна у вигляді акціонерних товариств,

приватна


Розмаїття форм: державні, відомчі, муніципальні

підприємства, акціонерні

товариства, громадські і



Некомерційні організації

Система відбору



Через шкільний і студентський спорт за допомогою системи драфту

Через сферу спорту вищих

досягнень



Через систему

спеціалізованих



спортивних шкіл і

олімпійський спорт



Ступінь

інтернаціоналізації

Відносно закрита система

Широка участь легіонерів, високий ступінь

Високий ступінь інтернаціоналізації

Система змагань організована таким чином, що щорічно відбувається ротація команд: слабкі клуби покидають більш вищий дивізіон, а на зміну їм приходять команди-переможниці з низького дивізіону. Особливістю європейського спорту є економічна допомога муніципальних рад і спонсорів та широке використання акціонерної форми володіння професійними клубами. [1,6] Порівняльний аналіз різних моделей світового комерційного спорту свідчить про спрямованість українського спорту до європейської моделі (таблиця 1).

Слід відмітити, що в професійному спорті, разом із спортивним результатом, в першу чергу цінується комерційний успіх, який залежить від ставлення до нього глядачів, спонсорів і телебачення. Професійний комерційний спорт має загальні і специфічні відмінності від інших різновидів спорту. До числа перших відносяться: виражений комерційний характер технології проведення змагань; орієнтація на розвиток видів спорту, що приносять прибуток; створення системи змагань, яка спрямована на використання досягнутої майстерності в умовах жорсткої конкуренції; інші джерела фінансування; організаційні відмінності; інша винагорода спортсменів. До другої групи відносяться: відмінності в календарях і правилах змагань; в класифікації спортсменів; у співвідношенні підготовчої і змагальної діяльності; в особливостях тренувального режиму. [3,4]

Каталог: doc
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру
doc -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов’язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
doc -> Основні вимоги до реферату
doc -> Уточнення щодо оформлення документів та питання, які вступники до аспірантури задають найчастіше
doc -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
doc -> Правила прийому на навчання до аспірантури Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського
doc -> Положення про аспірантуру Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського І загальні положення
doc -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
doc -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка