Міністерство освіти і науки України Полтавський національний педагогічний університет



Сторінка6/26
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.31 Mb.
#12371
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

ОБ’ЄКТНА СИТУАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ


ЇЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ В РЕЧЕННЯХ ІЗ ПРЕФІКСАЛЬНО- ПРИЙМЕННИКОВОЮ КОРЕЛЯЦІЄЮ
Стаття є спробою аналізу умов уходження об’єктного поширювача на засадах облігаторності в речення з префіксально-прийменниковою кореляцією, особливостей репрезентації в цих синтаксичних структурах об’єктної ситуації.

Ключові слова: префіксально-прийменникова кореляція, дієслівний предикат, правобічний поширювач, об’єктні відношення.
Проблема функціонування префіксально-прийменникової кореляції в реченнях із об’єктними поширювачами знайшла належне висвітлення в працях багатьох мовознавців [3; 5], однак про остаточне розв’язання її не може бути й мови. Актуальними на сьогодні постають спроби аналізу умов уходження об’єктного поширювача на засадах облігаторності в речення з префіксально- прийменниковою кореляцією, особливостей репрезентації в цих синтаксичних структурах об’єктної ситуації.

Об’єктна ситуація, яку описують речення з узгодженням префікса й прийменника, передбачає двох учасників – суб’єкт і об’єкт, базується на семантичній категорії об’єктності й представляє об’єктні семантико- синтаксичні відношення. Критерієм для виділення в реченні цих відношень, що встановлюються на рівні валентної рамки предикат + об’єктний поширювач, тобто між дією та предметом, на який її спрямовано або якого вона стосується, слугує передусім лексичне значення дієслівного предиката. В українській мові окремий тип становлять так звані об’єктні вербативи, які інтенційно зорієнтовані на сполучуваність із об’єктними поширювачами. Найтиповішим репрезентантом значення об’єктності виступає безприйменникова відмінкова форма, облігаторність якої мотивована транзитивністю дієслова-предиката, тобто здатністю дії, вираженої ним, поширюватися, спрямовуватися на об’єкт – конкретний предмет, особу чи іншу якусь істоту, що виступають у валентно зумовленій правобічній позиції [2, с. 247–248]: Ониська відкинула на покуть вишивання(В. Симоненко); Щоб не стояти зараз без роботи, Федір відігрібає руками пісок (В. Яворівський). Обов’язкове функціонування прийменниково- відмінкових об’єктних конкретизаторів також зумовлене значеннєвою структурою предиката. Наприклад, облігаторна валентність характерна для дієслів зі значенням “віра” (вірити), “опіка” (упадати), “прохання” (просити, вимолювати), “узгоджена дія” (брататися, взаємодіяти, дружити, контактувати) тощо: Іван Франко віриву свій народ (П. Тичина);Я хліба не цураюсь І з добрими людьмибратаюсь (І. Котляревський). На прогнозування в



позиції справа об’єктного поширювача, вираженого іменною формою з прийменником, може впливати й морфемна структура дієслівного предиката: Сіверяни накидалися наглібівців, як на своїх найлютіших ворогів, топтали кіньми, рубали мечами, кололи списами, в’язали арканами (В. Малик); Недарма збіднілі народи відверталися від держав, що мали багато золота, й простягали руки до тих, що мали багато хліба (В. Земляк).

Основний масив предикатів у реченнях із об’єктним типом префіксально- прийменникової кореляції утворюють дієслова зі значенням різноманітної активної фізичної дії: “напасти, кинутися на когось, на щось” (накинутися, налетіти), “відділити частину від цілого або один предмет від іншого” (відбити, відломити), “додатково виконати дію, доповнити до чогось” (додати, дошити), “зібрати разом, докупи, з’єднати в одне ціле” (з’єднати, склеїти) тощо. Периферію ж формують предикати стану (закохатися, залюбитися), процесу (відвертатися, ухилятися), якості (відрізнятися, відходити). Префікс у складі таких предикатів не вступає в “природну реакцію” з дієслівною основою, не використовує повною мірою свій локативний потенціал і прямує в бік об’єктної семантики. Наприклад: pref[від-/віді-/відо-/од-/оді-] (локативне значення “рух від початкової точки”) pref[від-/віді-/відо-/од-/оді-] (об’єктне значення “відокремлення від чого-небудь, узяття частини”), pref[на-] (локативне значення “рух у кінцеву точку”) pref[на-] (об’єктне значення “приєднання до чогось”), pref[до-/ді-] (локативне значення “рух до кінцевої точки”) pref[до-/ді-] (об’єктне значення “додатково провести якусь дію”) тощо. Отже, транспонування просторового семантичного типу префіксально- прийменникової кореляції в об’єктний залежить від значеннєвої структури префіксального дієслова-предиката.

У функції предиката, орієнтованого на експлікацію об’єктного конкретизатора, можуть виступати й дієслова руху, переміщення, каузально- моторної дії, префікс яких семантично підпорядкований кореневому елементові. Основним репрезентантом об’єктності в такому разі виступає правобічний поширювач. Іменники, які функціонують у позиції справа від аналізованих предикатів, можна диференціювати на дві групи. Першу з них утворюють локативні субстантиви, ідентифікувальною семою для яких є “дво-, тривимірний простір”. Це передусім найменування природних об’єктів, спеціалізованих територій, ландшафтів, покритих рослинністю, акваторій, сторін світу, континентів, країн, населених пунктів та їхніх частин тощо: ... [Олег і Роман] увійшли у смужку рідкого лісу над угорською межею (У. Самчук); З-поза морів висувається вечір (Б. Лепкий). Другу групу формують нелокативні іменники – назви конкретних предметів, для яких сема “дво-, тривимірний простір” є індиферентною: О, вже і горобці прилетіли до столу, – хіба я вас просив? (В. Яворівський); [Семен Магазаник] Скрадаючись, добрів до борсучих нір (М. Стельмах). Вони мають “майже не втрачені ознаки предметності” [6, с. 142].Актуалізація власне-просторового значення в реченні з префіксально-прийменниковою кореляцією пов’язана з функціонуванням у позиції справа від предиката іменників першої групи. Якщо ж правобічний

компонент утворюють іменники другої групи, виникають синкретичні об’єктно-локативні або локативно-об’єктні відношення: І кора дерева, і рука людини однаково темні і потріскані, однаково взморшки кори і руки до самої крові в’їлася земля (куди? у що?) (М. Стельмах); Хто ж натягнув такі скажені струни на цю, таку струнку, віолончель (куди? на що?)(Л. Костенко). Наближення до лівого або правого значеннєвого полюса синкретичної зони “об’єкт – простір” інколи встановити доволі складно. Функцію семантичного маркера часто виконує макроконтекст, як, наприклад, у реченні Єлька забилася під брезент, зробивши з нього щось дуже схоже на курінь, закуталась, щоб швидше зігрітись(куди? під що?  куди?) (О. Гончар). Слушною в цьому зв’язку видається процедура визначення об’єктного чи адвербіального характеру прийменниково-відмінкової форми за Р. Мразеком: “... якщо ... позиція “проблемного” поширювача може бути еквівалентно зайнята хоча б одним виразно непроблемним поширювачем, то останній і визначає характер першого” [4, с. 55]. Відповідно до його концепції речення з префіксально- прийменниковою кореляцією, у яких можливою є альтернативна заміна прийменниково-відмінкової форми прислівниками туди, звідти, слід інтерпретувати як такі, у яких зреалізовані адвербіальні семантико-синтаксичні відношення. В осібний тип виокремлюють синтаксичні структури, у яких функцію припредикатного члена виконують назви істот. Їхньою специфікою є репрезентація об’єктних відношень, хоч інколи вони виявляють спроможність актуалізувати й адвербіальні відношення, що залежить від типу префіксально- прийменникової кореляції, пор.:... скрикнеш – знай, не долетить Уже твій скрик тоді до мене (О. Олесь) (об’єктні відношення) і Табуни цих білих скакунів часом і зараз з тукотомпролітають повз Баглая, жене їх його буйна уява... (О. Гончар) (обставинно-об’єктні відношення).

У контексті аналізу семантики іменника правобічного конкретизатора варто звернути увагу й на лексеми – абстрактні назви, що, поєднуючись із прийменником, “створюють дисгармонію між вимогами мовної системи та її мовленнєвої реалізації” [1, с. 215], призводять до переосмислення значення дієслова, яке внаслідок метафоризації втрачає експліцитну сему “рух”: Ілюзія того, що зміна місця внесе зміни у суть життя, тримала мене, як на прив’язі (М. Матіос); Ти – горда дівчина – серед глухої ночі Врізаєш в вічність огненні, пророчі Слова з прийдешніх соняшних віків (В. Симоненко). У таких реченнях іноді важко ідентифікувати тип семантико-синтаксичних відношень, оскільки переносне вживання дієслова засвідчує нівелювання локативного компонента, трансформацію локативних семантико-синтаксичних відношень в об’єктні. Крім того, помітною є тенденція до часткової або повної фраземізації конструкцій із префіксально-прийменниковою кореляцією, у яких конкретні семантико-синтаксичні відношення опиняються поза увагою: ... із директором він [Іван] часом вступає в суперечки, особливо за оті протяги в цеху (О. Гончар); Ви вліпили прямо в десятку, мем(В. Симоненко).

Отже, у реченнях із префіксально-прийменниковою кореляцією, які описують об’єктну ситуацію, облігаторне входження правобічного поширювача мотивоване морфемною будовою дієслова-предиката активної фізичної дії,



стану, процесу, якості. Якщо ж функцію основного носія валентності виконують дієслова руху, переміщення, каузально-моторної дії, формування об’єктного значення синтаксичної структури залежить від семантики правобічного поширювача.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови / І. Р. Вихованець. – К.: Наук. думка, 1980. – 286 с.

  2. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1983. – 219 с.

  3. Войцехівська В. Г. Придієслівне керування в сучасній українській мові (Словосполучення з префіксально-прийменниковою кореляцією) : дис. ... канд. філол. наук / Войцехівська Віра Григорівна. – К., 1969. – 342 с.

  4. Мразек Р. Синтаксическая дистрибуция глаголов и их классы / Р. Мразек // Вопросы языкознания. – 1964. – № 3. – С. 50–62.

  5. Степаненко Я. М. Диференціація об’єктного значення в семантико-синтаксичній структурі речення : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 – українська мова / Я. М. Степаненко. – К., 2008. – 24 с.

  6. Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові /

Г. М. Удовиченко. – К. : Наук. думка, 1968. – 216 с.
SUMMARY

The author makes an attempt to analyze conditions of entry of obligatory object of the sentence with prefix-prepositional correlation, features of the representation of the object situation in syntactic structures.

Key words: prefix-prepositional correlation, verbal predicate, right-side spreader, objectrelation.



УДК 373.3.016:81–028.31:[51]

Ольга Гришко

(Полтава)





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка