Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Національний авіаційний університет погоджено: затверджую



Сторінка1/86
Дата конвертації09.11.2017
Розмір7.32 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   86


УДК 657.07
Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Національний авіаційний університет

ПОГОДЖЕНО: ЗАТВЕРДЖУЮ:
Директор ІЕМ Проректор з наукової роботи
______________________ В.Матвєєв ________________В.Харченко

“____”________________2012 р. “____”________________2012 р.



ЗВІТ

з науково дослідної роботи 57/11.02.03 (кафедральної)

номер держреєстрації 0110U005800
ЯКІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АВІАТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

(заключний)


Декан ФМЛ

к.е.н., доцент О. Ільєнко

Завідувач кафедри

менеджменту ЗЕДП

к.е.н., професор В. Новак
Наукови керівник

к.е.н., професор В. Новак




Київ - 2012



Список авторів


Посада

Підпис

ПІП

Науковий керівник, проф.




Новак В.О

Відповідальний виконавець, доц.




Давиденко В.В.

ПНС, проф.




Мостенська Т.Л.

ПНС, проф.




Марченко В.М.

ПНС, проф.




Подрєза С.М.

С.Н.С., доц.




Родченко В.В.

С.Н.С., доц.




Макаренко Л.Г.

С.Н.С., доц.




Ільєнко О.В.

С.Н.С., доц.




Гуріна Г.С.

С.Н.С., доц.




Гаврилко Т.О.

ПНС, проф




Гуртовий Г.А.

С.Н.С., доц.




Отліванська Н.В.

С.Н.С., доц.




Шевченко Ю.В.

С.Н.С., доц.




Кузнєцова Т.В.

С.Н.С., доц.




Теплінський Г.В.

С.Н.С., доц.




Скібіцький О.М.

С.Н.С., доц.




Скібіцька Л.І.

Н.С




Передерій В.В.

Н.С




Литвиненко Л.Л.

Н.С




Данілова Е.І.

Н.С




Вольвач М.М.

М.Н.С.




Лисенко А.О.

М.Н.С.




Лотоцький В.А.

М.Н.С.




Тарнавський В.В.

М.Н.С.




Андрійчук І.М.

М.Н.С.




Сокольвак Я.Ю.

М.Н.С.




Свірідова Є.А.

М.Н.С.




Євстігнєєва М.А


Реферат
Заключний звіт з науково дослідної роботи № 57/11.02.03 номер держреєстрації 0110U005800 «Якість інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України» мітить:: 154 стор., 37 рис.,19 табл., 252 літературних джерела.
Метою виконання кафедральної НДР є обґрунтування методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо поліпшення якості інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств, формування і вибір критеріїв якості інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств.
Зміст досліджень полягає у здійсненні: системного аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України, оцінки якості інвестиційно-інноваційної діяльності та розробленні механізму оцінки якості інноваційно-інвестиційної діяльності; розробці методики оцінки ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності.
При виконанні НДР були використані методи обгрунтування ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності та методи оцінки якості діяльності підприємства, а також методи сучасної теорії і практики оптимального управління.


Результатами роботи є пропозиції щодо підвищення ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України шляхом визначення якісної складової даної діяльності.

Зміст


Вступ


5

1.

Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України

8


2.

Аналіз та оцінка якості діяльності підприємств України


20

3.

Дослідження процесів здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності на авіатранспортних підприємствах


47

4.

Узагальнення аналітичних питань щодо здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України


69

5.

Розробка механізму оцінки якості інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України


97

6.

Формування критеріїв та показників оцінки якості інвестиційно-інноваційної діяльності


103

7.

Практичні рекомендації щодо впровадження механізму інвестиційно-інноваційної діяльності на авіатранспортних підприємствах


129

Висновки


138

Перелік літературних джерел

140


ВСТУП
Актуальність теми. Інтеграційні процеси у світі, вводять сучасну Україну в світове господарство, розширюють її торгівельно-економічні зв’язки з країнами колишнього СРСР та країнами Західної Європи, Америки і азіатського регіону. Дані зв’язки призводять до розвитку галузей економіки, що безпосередньо відзначається на збільшені перевезень усіма видами транспорту – особливе місце в перевізному процесі відходить авіації.

На даний час на долю авіації припадає 1,6 млрд. чол. у рік. Така динаміка вимагає покращення якісних показників діяльності транспортної сфери, зокрема покращення можливостей авіатранспортного комплексу, що призводе до збільшення обсягів інвестування.

Сталий розвиток сучасного підприємства неможливий без постійного залучення інвестиційних ресурсів, так як розвиток технологічних інновацій призводить до необхідності оновлення, що в свою чергу викликає нестачу власних коштів і вимагає додаткового фінансування.

Довгостроковість і велика вартість авіаційної техніки розглядає окупність інвестиційних проектів не менш ніж за 10 років, що мало зацікавлює сучасного інвестора вкладати інвестиційні ресурси на український авіатранспортний ринок. Також відсутність чіткого управління інноваційним процесом, невизначеність з власниками сучасних авіапідприємств, стримує інвесторів від вкладання інвестицій в цю галузь.

Перехід від планової до ринкової економіки змінив „правила гри” на інвестиційно-інноваційному ринку, на перший план основним інвестором виходить не держава, а комерційні установи, які вимагають виконання чітких правил у інвестиційній діяльності. Основною умовою вдалої інвестиційної діяльності в авіатранспортній галузі стає інноваційна складова, що надає змогу приймати і використовувати нові зразки авіаційної техніки. Відпадають принципи радянських часів, коли вкладалися інвестиції, а на кінець інвестиційного проекту, сам проект потребував вдвічі більше інвестицій.

На даний час, стратегія розвитку сучасних вітчизняних авіатранспортних підприємств повинна формуватися на умовах переходу від анклавного утворення в рамках національних границь з абсолютним домінуванням держави в активах і орієнтацією переважно на бюджетні інвестиції, до моделі відкритої галузі, яка розширює зв’язки з провідними авіаційними корпораціями світу.

Проблема залучення інвестицій різними суб’єктами господарювання економіки досліджувалась у роботах таких видатних вчених як А. Маршала, Ф. Нота, Й. Шумпетера, К. Маркса, П. Массе, сучасних економістів – В. Бернса, І. Бланка, В. Бочарова, В. Іноземцева, Л. Абалкіна, В. Шарпа, Т. Хачатурова, В. Новожилова та українських науковців, таких як А. Пересада, В. Пономаренко та інших; в сфері організації і підвищення ефективності роботи авіаційного та інших видів транспорту необхідно виділити наукові праці – Сича Є.М., Ю.Кулаєва, О.О. Бакаєва, В.Г. Коби, В.П. Ільчука, В.В. Матвєєва, В.М. Загорулько, Г.М. Юна, В.І. Щелкунова, І.П. Садловської та інших.

Водночас, на сьогоднішній день науковим і практичним аспектам з залучення і управління інвестиційними ресурсами суб’єктами авіатранспортної галузі, які б відповідали ринковим вимогам і задовольняли потреби сучасної економіки, до цього часу не приділялося достатньої уваги. Практично всі вчені у своїх розробках зводять оцінку інвестиційної діяльності підприємств до оцінки її економічної ефективності. Але економічна ефективність інвестиційної діяльності виступає лише однією з головних складових якості інвестиційної діяльності авіатранспортних підприємств, так як на інвестиційну діяльність підприємства впливає ряд критеріїв, які не пов’язані з економічною (фінансовою) діяльністю підприємства - це соціальні, екологічні, управлінські та інші критерії.

На даний час, залучення інвестицій авіатранспортними підприємствами відбувається за рахунок ресурсів комерційних фінансових установ як вітчизняних, так і іноземних, та за участі міжнародних урядів та держав. Але використання і управління інвестиціями на вітчизняних авіатранспортних підприємствах здійснюється з грубими помилками, що призводе до не раціонального використання інвестиційних ресурсів.

Мета і задачі дослідження. Метою науково-дослідної роботи є обґрунтування методичних підходів та розробки практичних рекомендацій щодо оцінки якості інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств, формування і вибір критеріїв якості інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств, які мають вплив на інвестиційну діяльність.

Основними задачами, що потребують вирішення для реалізації мети дослідження, є:

- аналіз економічної сутності та змісту інвестицій, інвестиційної діяльності;

- аналіз економічної сутності та змісту інновацій, інвестиційно-інноваційної діяльності;

- аналіз економічної категорії - «якість», та змісту управління якістю на підприємстві;

- визначення методів впровадження і розробки систем якості на підприємстві;

- формування понятійного апарату: „якість інвестицій”, „якість інвестиційно-інноваційної ”, „якість інвестиційного процесу”, «якість результату інвестиційно-інноваційної діяльності»;

- дослідження авіатранспортної галузі як суб’єкта інвестиційно-інноваційної діяльності;

- дослідження основних напрямів залучення інвестиційних ресурсів авіатранспортними підприємствами;

- розробка методичних підходів до оцінки якості інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства;

- дослідження основних критеріїв якості та методик оцінки якості: інвестиційно-інноваційного, бізнес-процесів та процесів з управління якістю на підприємстві;

- розробка механізму оцінки якості інвестиційно-інноваційної діяльності;

- розробка методики оцінки економічної ефективності інвестицій без врахування дисконту.



Об’єкт дослідження — процес управління інвестиційно-інноваційною діяльністю та якістю авіатранспортного підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні методи вибору і формування системи критеріїв оцінки складових діяльності авіатранспортного підприємства, які визначають рівень якості інвестиційно-інноваційної діяльності.

Методологічну основу науководослідної роботи визначають системний, комплексний і процесний підходи, закони та закономірності інвестиційно-інноваційної діяльності, також наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних та зарубіжних вчених в області інвестиційної, інноваційної діяльності та управління системою якості на підприємстві, а також національні закони, міжнародні правові акти, періодичні видання України, країн СНД, Західної Європи і Америки.

Методами, що застосовані для вирішення поставлених задач у науково-дослідній роботі є теоретичні та емпіричні методи дослідження, такі як, наукове абстрагування, аналіз і синтез, аналогія, факторний, ситуаційний, сценарний та графічний аналізи, економіко-математичні підходи.

Практичне значення сформованих наукових положень полягає у можливості визначення якості інвестиційно-інноваційної діяльності на авіатранспортних підприємствах.

Матеріали науково-дослідної роботи використовуються в навчальному процесі Національного авіаційного університету при вивченні дисциплін «Основи менеджменту», «Інвестиційно-інноваційний менеджмент», «Міжнародний менеджмент».



Апробація результатів. Основні теоретичні положення і практичні результати науково-дослідної роботи висвітлювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми менеджменту» (2009 - 2012 рр.), Міжнародній науково-технічній конференції «Авіа-2009» (2009 р.), «Авіа-2010» (2010 р.), «Авіа-2011» (2011 р.), «Авіа-2012» (2012 р.), Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених «Політ» (2010 р., 2011 р., 2012 р.).


  1. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

АВІАТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Авіатранспортна галузь є однією з складових світової транспортної системи. Основними відмінностями її від інших транспортних галузей є здійснення перевезень пасажирів, вантажів у повітряному просторі, зручність і швидкість перевезень на великі відстані.

Авіатранспортна галузь складається з усіх видів підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на використання повітряного транспорту для здійснення авіаційних перевезень пасажирів, вантажів та пошти. Регулювання діяльності авіатранспортної галузі здійснюється за рахунок внутрішньо-фірмових нормативів, внутрішнього законодавства країни та міжурядових угод з іншими країнами.

Функціонування авіатранспортної галузі дозволяє кожній країні здійснювати ряд завдань крім перевезення пасажирських вантажів та пошти, це обробка сільгоспугідь, аерофотоспостереження, гасіння пожеж в важкодосяжних місцях та ін.

Розвиток авіаційної галузі тієї чи іншої країни залежить від наявності в ній циклу виробництва повітряних суден, а також при відсутності даного циклу наявності фінансових можливостей придбання і фінансування авіатранспортної галузі.

“Ядром” авіатранспортної галузі – є авіакомпанія, основна діяльність якої спрямована, на надання авіатранспортних послуг юридичним і фізичним особам країн в яких вона функціонує. Інші суб’єкти авіатранспортної галузі тісно пов’язані з нею. Інші галузі виступають обслуговуючими, забезпечуючими, або координуючими ланками у діяльності авіатранспортної галузі.

Функціонування авіатранспортної галузі здійснюється, як єдиний технологічний процес, тобто не розривний процес між усіма суб’єктами авіатранспортної галузі і іншими супутніми галузями.

Авіатранспортна галузь складається з 2-х основних елементів “ядра” і доповнюючої оболонки, а ткож двох супутніх оболонок.

До “доповнючої оболонки” можна віднести наступні суб’єкти галузі:



  • аеропорти (АП) та аеродроми;

  • компанії наземного обслуговування (хендлінгові компанії);

  • компанії навігаційного обслуговування;

  • управління повітряним рухом (УПР)

Тобто компанії які безпосередньо впливають на те, щоб авіакомпанія могла здійснити авіатранспортну послугу.

Іншою ланкою є “супутня забезпечуюча оболонка”, яка спрямована на задоволення потреб авіатранспортної галузі у висококваліфікованих спеціалістах, техніиці, у забезпеченні продажу послуг авіакомпанії та ін. Основні суб’єкти даної оболонки:



  • авіаконструкторське бюро (АКБ);

  • вищі навчальні заклади та науково-дослідні інститути (ВНЗ і НДІ);

  • авіавиробники підприємства (АВП);

  • авіаремонтні підприємства (АРП);

  • лізингові компанії (ЛК);

  • туристичні компанії;

  • страхові компанії;

  • агенти з продажу білетів;

  • інформаційно технологічні компанії (ІТК)

  • кредитно-фінансові установи.

І четвертою макроланкою є „суптня регулююча оболонка”, яка створює і дозволяє існувати авіаструктурі в тій чи іншій країні, а також надає авіакомпанії дозвіл у вигляді “свободи повітря” для здійснення своєї послуги у повітряному просторі:

  • уряд держави;

  • закордонні уряди;

  • міжнародні організації;

Розгялнемо детальніше найбільш важливі з наведених вище суб’єктів, виходячи з проходження процесу інвестування. У даному розділі наведено можливі варіанти проходження інвестиційно-інноваційного процесу.

Авіакомпанія.

Як було зазначено вище авіакомпанія є “ядром” авіатранспортної галузі будь-якої країни. Основною функцією авіакомпанії є надання авіатранспортних послуг, тобто перевезення пасажирів, вантажів та почти, між пунктами призначення (аеропортами), згідно встановлених вимог до безпеки, швидкості перевезення та інших спеціальних вимог.

Авіакомпанія надає авіатранспортні послуги за допомогою повітряних суден, що належать авіакомапії, чи взяті в аренду у інших авіакомпаній, або у лізингових фірмах.

Придбання, утримання та експлуатація повітряних суден, потребує від авіакомпаії значного фінансування.

Інвестиційні ресрси на придбання, аренду і лізинг повітряних суден надходять з наступних джерел це:


  • власні кошти авіакомпанії після розподілу прибутку і виплати податкових зборів;

  • вкладення інвестиційних ресурсів кредитно-фінансовими установами у діяльність авіакомпанії. Які є співласниками авіакомпаії, або допомогають реалізувати, заявлений авіакомпанією інвестиційний проект з придбання авіаційної техніки;

  • інвестиційні ресруси засновників компанії – дуже часто використовуються у так званих транснаціональних компаніях (наприклад “Ейр Африка” (Чад, ЦАР, та ін.), “САС” (Данія, Норвегія, Швейцарія);

  • невелика доля інвестицій у авіакомпанії спрямовується з боку держави. Загалом, як відомо з інвестиційної теорії (А.А.Пересада) держава здійснює державне інвестування у державні підприємства, або у галузі, які потерпають від недофінансування [198]. Тому основні державні інвестиції належать державним авіакомпаніям, авіа-виробничим, і ремонтним підприємствам.

Але світова практика вказує, що усі авіакомпанії тієї, чи іншої країни можуть отримати інвестиційну допомогу, при виникненні раптової кризової ситуації на ринку авіаперевезень. Такий приклад можна навести, після подій 11 вересня 2001 р. Урядом США було надано фінансову допомогу у розмірі 15 млрд.дол. на покриття частини небувалих збитків внаслідок терористичних подій (фінансування було розділено на дві частини 5 млрд. у вигляді прямих субсидій, 10 млрд. дол. у вигляді гарантій за кредитами). При цьому уряд отримав право на придбання акцій будь-якої авіакомпанії[17].

Так використовуючи кризові ситуації, деякі авіакомпанії можуть використовувати фінансову допомогу для покращення власних фінансових позицій. Така ситуація відбулася з бельгійською компанією Salena, яка після “вересневих” подій отримала від уряду 115 млн. євро, що покращило її фінансовий стан і похитнуло правила честної конкуренції на ринку авіаперевезень в даній країні[17].

Спеціфічним інвестором для авіакомпанії є закордонні уряди, які надають авіакомпаніям «свободи повітря», що обмежують або розширюють діяльність даною компаніїї на території даної країни, що неодмінно впливає на економічні результати авіакомпанії та її престиж.

Аеропорти.

Аеропорти являють собою функціональні комплекси, основною метою яких є обслуговування авіатранспортних послуг авіакомпаній і замовників даних послуг.

Представимо основні функції аеропортів:


  • забезпечення взльоту і посадки ПС;

  • забезпечення стоянки ПС під час експлуатації та під час відсутності попиту на них;

  • наземне обслуговування;

  • посадка та висадка пасажирів з проведенням усіх митних правил;

  • завантаження, розвантаженння літаків;

  • заправка ПС паливно-мастильними матеріалами;

  • забезпечення ПС борт-харчуванням;

  • зберігання вантажів;

  • сервісне обслуговування вантажів та ін.

Регулювання діяльності аеропорту відбувається в зашлежності від підпорядкування. Аеропорт у більшості випадків належать місцевим або регіональним владам. В більшості розвинених країн світу управління АП здійснюється за двох ланковою схемою: міністерство (відомство) авіації – аеропрт; або за трьох ланковою схемою: міністерство — регіональне управління аеропортів – аеропорт. Як відмічено експертами IKAO трьох ланкова система підвищує якість управління і фінансову стійкість АП[21].

Великі аеропрти являють собою транспортні конгломерати, які володіють власним парком літаків, центрами технологічного обслуговування літаків, готелями, залзницями, автобусами міжміського сполученняі т.і.

Але все ж таки, як показує світовий досвід, великі аеропорти, належать до муніціпального господарства.

Основними статтями прибутку аеропорту є:

- аеропортові збори з повітряних суден;

- аренда території приміщень аеропортів авіакомпанніями;

- також не основна господарська діяльність аеропортів.

Як було зазначено вище, в основному аеропорти відносять до муніціпальної власності, тому основними інвесторами для аеропортів є муніціпалітети. Але так як, майже не можливо створення у одному місці декількох аеропортів (виникає так званий технологічний монополізм), тому авіакомпанії здійснюють інвестування у розвиток аеропортів, що дозволяє їм мати власні виходи на посадку, стійки реєстрації та термінали та ін.

Розвиток авіаційної техніки, підвищення категорійності аеропорту, а також збільшення пасажиропотоку і вантажопотоку спрямовуюють основні інвестиційні ресурси у такі напрямки розвитку аеропортів:

- розширення та вдосконалення льотно-посадкових смуг;

- розширеня пропускної спроможності за рахунок створення нових терміналів обслуговування;

- побудова та розбудова додаткових льотно-посадкових смуг, що дозволяє приймати літаки різних типів і зменьшує простої літаків;

- вдосконалення системи управління аеропортів та ін.

Основними інвесторами для аеропортів є:

- муніціпальні органи управління через підтримку аеропортів, які належать до їх власності;

- закордонні уряди;

- кредитно-фінансові установи різних країн;

- безпосередні учасники у діяльності аеропортів авіакомпанії;

- а також власники аеропортів, якщо він не належить до державних.

Науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади (НДІ і ВНЗ), виступають основними інвесторами інтелектуального капіталу авіатрранспортної галузі.

Вони готують людські інвестиції для галузі і займаються науково-технічним розвитком для авіатранспортної галузі – наданням інноваційних розробок.

До основних напрямків інвестиційно-інноваційної діяльності у науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади є:

- розвиток материально-технічної баз;

- фінансування дослідницьких програм;

- розвиток і підтримка талановитих вчених.

Основні інвестиційні ресурси залучаються з наступних джерел:

- державні та місценві бюджети;

- власна комерційна діяльність;

- фінансування установ замовників програм дослідження;

- створення благодійних фондів;

- комерційне навчання студентів;

- фінансування закордонних урядів.

Лізингові компанії.

Відіграють важливу роль у діяльності авіатранспортній галузі, так як авіаційна техніка має велику вартість і великий строк окупності і тільки великі авіакомпанії мають змогу придбати нові повітряні судна за власний рахунок. Більш росповсдженою схемою придбання авіаційної техніки авіакомпаніями є взяття повітряного судна в аренду у більш розвинутих авіакомпаній, або взяття повітряних суден у спеціалізованих лізингових компаній. Великі компанії можутть також використовувати літаки придбанні у лізинг або взяті в аренду, у випадку відсутносту у компанії того чи іншого літака для здійснення умов перевезення того чи іншого замовлення.

Загалом спеціалізовані лізингові компанії створюються за рахунок державних коштів і коштів авіавиробників, ними розроблюється спеціалізована схема проведення лізингових платежів і інвестування авіакомпанії.

Компанії забезпечуючи розвиток інформаційних технологій на транспорті.

Авіатранспортна галузь одна з перших розпочала використовувати розвиток компютерних (інформаційних) технологій у власній комерційній діяльності. Багато років існує технологія оформлення безпаперових віртуальних квитків.

Для здійснення продажів через використання інтернет ресурсів перевізники створюють власні сайти, а також використовуюють незалежні веб-портали (наприклад, Expedia чи Travelocity) і інформаційні ресурси, які створюються групами авіакомпаній.

Також інформаційні технології використовуються для проведення інтерактивних досліджень попиту і потреб споживачів.

Для пассажирів доступ до інформації через інтернет надає можливість вибрати найкращі умови для задоволення власних потреб у авіаперевезенні.

Нововведенням останього часу є організація стойок самостійної реєстрації в аеропортах. Також можливості інтернет ресурсів господарські субєкти авіатранспортної галузі використовуюють для придбання послуг інших підприємств, для контактів з ними. Особливості через інтернет придбаються комплектуючи, організується співпраця з фірмами технічного обслуговування і ремонту.

Розвиток авіатранспортних підпрємств власних інформаційних технологій вимагає значного фінансування:

- впровадження, розробка і експлуатація власного веб-сайту, або фінансування спільного сайту з іншими авіатранспортними субєктами;

- підготовка і найм високваліфікованих ІТ-робітників;

- впровадження і розробка нововведень у діяльність авіатранспортних підприємств повязаних з використанням ІТ-технологій, під час задаволення потреб у авіатранспортній галузі.

Авіаконструкторські бюро, авіавиробничі підприємства і авіаремонтні підприємства.

Відносяться, як зазначалось до забезпечуючої оболонки діяльності «ядра» (авіакомпанії). В теперішній час тільки девять країн на своїй території мають повний замкнутий цикл виробництва авіаційної техніки.

Найбільш провідними авіавиробниками виступають Boeing, Airbus, КБ Туполева, АКБ ім. Антонова.

Проектування і розробка авіаційної техніки є дорогокоштуючою роботою, тому для її здійснення авіавиробники потребують постійного вливання інвестиційних ресурсів.

Іноді авіавиробники йдуть на отримання сінергічного ефекту у виробництві того чи іншого типу літака, шляхом утворення виробничих кооперацій, що надає можливість більш скорішого отримання інвестиційних ресурсів. А також зменьшує фінансовий ризик і допомагає втриматися у конкурентній боротьбі на ринку авіавиробників.

Як бачимо із розгляду вищеперерахованих основних субєктів авіатранспортної галузі, інвестування будь-якого авіатранспотрного субєкту призводить до розвитку і покращення якості надаваємих авіатранспортних послуг.

Тому на нашу думку, інвестиції у авіатрспортну галузь мають сквозний характер, тобто інвестування одного субєкта у підсумку призводить до розвитку «ядра» авіатранспортної галузі. Основними донорами, як показує аналіз, виступають:

- держава;

- закордонні уряди;

- кредитно-фінансові установи;

Меньша частка приходиться на власні інвестиційні ресурси субєктів авіатранспортної галузі.

Основні суб’єкти і об’єкти інвестування представлені на рисунку 1.

Згідно загальною теорією інвестування, інвестиції у кожний об’єкт інвестування здійснюються у двох основних формах – це реальні (які в свою чергу поділяються на матеріальні і не матеріальні) і фінансові[73]. Проведемо ідентифікацію об’єктів інвестування авіатранспортної галузі з точки зору двох основних форм інвестування і зазначимо основних суб’єктів інвестування.



Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   86




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка