Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Національний авіаційний університет погоджено: затверджую


Рис. 24 Ефективність як основний критерій якості



Сторінка34/86
Дата конвертації09.11.2017
Розмір7.32 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   86

Рис. 24 Ефективність як основний критерій якості
Інвестиційний менеджмент є складовою частиною менеджменту компанії — науково-обґрунтоване управління компанією і кожною організацією[39]. Сучасний менеджмент істотно складніший і відрізняється від традиційного менеджменту, що багато десятиліть застосовувався у всіх галузях і сферах життя суспільства[39] .

Як показує проведений вище аналіз, інвестиції являють собою вкладення ресурсів у сферу виробництва й у невиробничу сферу з метою:

• одержання доходів на вкладений капітал;

• рішення проблем підвищення конкурентноздатності;

• росту економічної, екологічної і соціальної ефективності.

Інвестиційні ресурси надаються організаціями, юридичними особами, компаніями, фірмами, банками, іншими організаціями і фізичними особами, акціонерами, підприємцями, менеджерами, іншими працівниками у вигляді[126]:

• фінансових ресурсів (вільних фінансових коштів компаній, організацій, капіталів приватних і юридичних осіб і населення, цінних паперів);

• матеріальних активів (устаткування, транспортні засоби, будинки і спорудження, земля);

• інтелектуальних активів (технології know-how, патенти, винаходи, різні інновації);

• людського капіталу (інтелект, моральність і мораль, знання, навички, досвід, кваліфікація й інші складові);

• інших нематеріальних активів (товарних знаків, іміджу компанії на ринку, інші).

Фінансування інвестиційних проектів може здійснюватися шляхом використання власних і залучення позикових фінансових ресурсів.

Зворотний процес вивільнення коштів, вкладених у матеріальні і нематеріальні активи (за допомогою їхнього продажу, лізингу, передачі іншим власникам), тобто перетворення матеріальних і нематеріальних активів у грошові кошти, називається процесом дезінвестування. У результаті вивільняються раніше інвестовані кошти, що знову можна направити на інвестування.

Як показує досвід, диверсифікованість інвестицій означає стратегію розміщення інвестицій у різних не залежних або мало залежних одна від одної галузях або в різних незалежних проектах, що є ефективним засобом зниження ринкового ризику і підвищення фінансової стійкості, забезпечення припливів додаткових доходів[91]. Однак непродумана диверсифікованість капіталу може призвести до розпилення інвестицій замість їхньої концентрації на найбільш важливих напрямках.

У сучасних умовах жорсткої конкуренції на світових ринках, високої мобільності капіталів, глобальної фінансової нестабільності багато компаній і великі корпорацій воліють вибирати шлях фінансування різних проектів на основі альянсів та пайової участі[87]. Одна з нових форм диверсифікованості, заснована на стратегії часткового інвестування проектів, пов'язаної з забезпеченням основної діяльності компанії. Наприклад, розробка нових методів зниження енергоспоживання у виробництві, нових або модернізованих продуктів.

Головними напрямками інвестування компаній-лідерів, як засвідчує світовий досвід є [73]:

• зростання конкурентноздатності. Це головний напрямок інвестування, тому що неконкурентоспроможні компанії стають банкрутами. Ціль конкурентноздатності так і не стала дотепер головною для більшості українських компаній. Йде орієнтація на ненасичені сегменти ринку і вибір зон зі слабкою конкуренцією, що дозволяє робити і збувати дешеву і низькоякісну продукцію.

• зростання прибутковості капіталу, що інвестується. Принцип ефективного менеджменту говорить: якщо ваші невеликі проекти неефективні, той і великі проекти не можуть бути ефективними. В ефективних компаніях розраховують буквально все.

розвиток виробничого, кадрового й економічного потенціалів компанії. Передбачає інноваційну заміну устаткування, включає інвестування коштів у людський капітал, інтелектуальні технології, банки і бази даних, зростання фінансового й інвестиційного потенціалів.

Неефективне використання інвестицій — це одна з головних причин банкрутства, як за кордоном, так і в Україні[75]. Дотепер багато українських керівників розділяють поняття реальних грошей і капіталовкладень. Але результати капіталовкладень — це лише відстрочені в часі прибутки або збитки (при помилках інвестиційного планування і контролю). Інвестиційний менеджмент являє собою процес управління реальними, а не умовними фінансовими потоками. У загальному випадку він містить у собі проблеми управління капіталом компанії, її активами, ліквідністю на основі ефективних інвестицій, систем інвестиційного планування, бізнес-проектів, розробки портфельних сценаріїв інвестування, мінімізації ризику.

Основним принципом розробки і ведення інвестиційного менеджменту є управління інвестиційними проектами.

Як визначають, інвестиційні проекти — це програми залучення і формування фінансових і інших ресурсів (власних і позичкових), їх вкладення в різні виробничі, невиробничі, транспортні і соціально-економічні об'єкти для забезпечення росту ефективності, конкурентноздатності, доходів і рентабельності організацій, у які вони вкладаються[92].

В міру глобалізації світових ринків, вирівнювання рівня якості різних виробників, стандартизації устаткування і технології на перший план стали виходити інші критерії ринкового успіху.

У сучасних умовах ключовими критеріями життєздатності компанії є її конкурентноздатність і здатність залучити й ефективно використовувати інвестиції для розвитку[79].

Прибутковість інвестицій — один з показників інвестиційної діяльності — входить для багатьох компаній у число пріоритетних. Залучення інвестицій — це питання їх життєзабезпечення, тому що без інвестицій будь-яка компанія швидко втрачає темпи розвитку[106] .

Як показує критичний аналіз, у сучасній економіці конкуренція з залучення інвестицій різко зростає, одночасно електронні платежі дозволяють капіталам практично протягом хвилин перетікати з одного континенту на іншій. Залучити інвестора стає все складніше. Тому ряд сучасних закордонних фахівців вважає прибутковість власного капіталу (відношення прибутку після сплати податків до власного капіталу) «найважливішим з усіх показників, використовуваних у бізнесі»[39].

На нашу думку, пріоритетними принципами розробки інвестиційного проекту є: стратегічна конкурентноздатність, можливість забезпечення його всіма ресурсами, збереження його ефективності в умовах несприятливих відхилень від плану, впровадження проекту (наприклад, зростання цін на енергоносії, зниження попиту на продукцію або послуги, поява нових конкурентів та інших факторів-загроз).

Процеси залучення інвестицій вимагають різних витрат компанії в залежності від того, які джерела фінансування використовуються.

Якщо джерелами фінансування є власний (нерозподілений) прибуток компанії, амортизаційні відрахування, доходи від інших видів діяльності, включаючи володіння цінними паперами, непрофільну діяльність, то їх відносять до внутрішніх ресурсів і резервів компанії. При використанні коштів інших організацій, кредитів банків джерела фінансування є зовнішніми.

Як показав аналіз, однією з першочергових і найбільш складних задач інвестиційного менеджменту є вибір варіанта сполучення зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування. Для фінансування проекту недостатньо визначити загальний обсяг фінансових коштів, матеріальних і інших ресурсів, що необхідні для його реалізації[61].

Для більшої частини закордонних компаній типова структура фінансування, складається з власного фінансування. Укрупнене співвідношення обсягів зовнішнього і внутрішнього фінансування багатьох компаній складає близько 30% : 70%, істотно змінюючись за галузями і в залежності від загальної ситуації на ринку[23].

В останні роки ряд компаній, прагнучи максимально використовувати переваги кредитної системи й одержати більш високі доходи, збільшили частку зовнішнього фінансування до 70-80%, хоча це значно знизило їх стійкість і збільшило ризики інвестування [23].

Багатьма закордонними вченими визначено, що фінансування спрямоване на зростання стійкості компанії і її інвестиційних проектів, характеризується застосовуванням наступних стандартних показників[44].

1) Коефіцієнт самофінансування компанії:



(4.1)

де, PR— прибуток компанії, що направляється на її розвиток; AM— амортизація; VF— загальний обсяг фінансування з усіх джерел.

2) Показники рівня позикових коштів компанії:

2.1) Коефіцієнт власності. Цей коефіцієнт при його досить високому рівні гарантує захищеність інтересів акціонерів і кредиторів компанії. За кордоном надійним значенням даного показника вважається 60% і вище:



(4.2)

де, K— власний капітал компанії; У — підсумок балансу.



2.2) Коефіцієнт рівня позикових коштів відбиває частку позикових коштів у загальному підсумку балансу.

(4.3)
де Кз - коефіцієнт, що відбиває ступінь позикового капіталу («важіль»);

ZS-загальна короткострокова заборгованість компанії;

ZL— загальна довгострокова заборгованість компанії;

A — акціонерний капітал компанії.

На нашу, думку, однією з важливих задач у якості інвестиційних рішень є вибір стратегії сполучення власних і позикових коштів. Стратегію компанії на вибір співвідношення між власними і позиковими коштами називають «важелем капіталу» (capital gearing). Важіль капіталу являє собою відношення позикових коштів до власного капіталу[23].

Економічна сутність проблеми полягає в тому, що, збільшуючи «важіль капіталу» (частку позикових коштів), менеджери тим самим збільшують фінансовий ризик. У цьому випадку акціонери і кредитори вимагають більш високих виплат, що компенсують їх інвестиційний ризик або премію за ризик, тому що компанія може стати банкрутом через нездатність розрахуватися з борговими зобов'язаннями, що дійсно часто відбувається при високому рівні цього показника.

Однак занадто низьке значення цього коефіцієнту теж невигідно. Збільшуючи «важіль» (позикові засоби), можна в ринкових умовах одержати значний виграш, у залежності від ринкової кон'юнктури, що безупинно міняється.

Структура коефіцієнта важеля змінюється в залежності від ринкових умов і економічного росту. Середні значення, отримані з аналізу провідних компаній світу приведені в таблиці 11 [36]:



Таблиця 11

Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   86




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка