Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Національний авіаційний університет погоджено: затверджую


Рис. 26 Структурна модель процесу розробки і реалізації



Сторінка36/86
Дата конвертації09.11.2017
Розмір7.32 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   86

Рис. 26 Структурна модель процесу розробки і реалізації

інвестиційних проектів
У ході реалізації проекту виникає безліч ситуацій, що вимагають зміни дій менеджерів або планів.

Менеджери заздалегідь повинні підготувати альтернативні плани і рішення про можливі зміни в керуванні проектом, фінансуванні, графіках виконання робіт, а також зміни у взаєминах з інвесторами і кредиторами проекту.

Після виходу на реалізацію проекту необхідні його супровід і контроль ефективності процесів і результатів, повернення інвестицій, розподілу прибутків від проекту.

Інвестиційний менеджмент організації передбачає постійне прийняття інвестиційних рішень. Теорія інвестиційних рішень являє собою особливу сферу загальної теорії прийняття рішень у менеджменті[271]. Як виділяють основні види інвестиційних рішень приймаються в сфері прямих, фінансових і нематеріальних інвестицій[250]. Відповідно до цих областей можна виділити наступні види інвестиційних рішень (рис. 27).

В останні роки багато українських компаній стали створювати у своїй структурі самостійні виробничі бізнес-одиниці, які також називаються центрами доходів або прибутку, керівникам яких надана велика господарська самостійність[78].

На сучасному етапі в умовах ринкової економіки у вітчизняній і зарубіжній практиці відомий цілий ряд методів оцінки ефективності інвестицій. Найбільше розповсюдження отримали наступні методи: період окупності, коефіцієнт ефективності, чистий приведений дохід (NPV, індекс рентабельності і внутрішня норма рентабельності інвестицій. Перераховані методи мають як позитивні, так і негативні сторони, які необхідно враховувати при аналізі (табл. 12)[71].



Таким чином, перераховані методи оцінки якості інвестицій мають певні недоліки, а існуюча методологія передбачає вибір найбільш ефективного проекту на основі одного показника. Це суттєво ускладнює вибір якісного варіанту інвестицій, що вимагає розглянути систему менеджменту якості з врахуванням інвестиційних процесів.


Рис. 27 Сфери прийняття інвестиційних рішень

Таблиця 12

Переваги та недоліки існуючих методик оцінки ефективності інвестиційної діяльності на підприємстві

Назва методу, короткий опис

Зміст методу

Умовні позначення

Переваги

Недоліки

1

2

3

4

5

1. методи які застосовуються в умовах планової економіки

1. Абсолютна ефективність капітальних вкладень

1.1 Для прибуткових підприємств

1.2 Для збиткових підприємств

ЕП= /К

ТОК=К/∆П
ЕП=(С1-С2)*У2

ТОК=К/(С1-С2)*У2

Якщо ЕП≥ЕПН, ТОК≤ТОК, то інвестиції обґрунтовані


ЕП - коефіцієнт ефективності інвестицій,

∆П – приріст прибутку за рахунок вкладення інвестицій;

С1, С2 собівартість одиниці продукції до і після вкладення інвестицій;

К- капітальні вкладення;

ТОК – строк окупності;

ЕПН - нормативний коефіцієнт абсолютної ефективності.



Простий у застосуванні, так як передбачає порівняння з нормативними величинами

1. Величина нормативних коефіцієнтів в сучасних умовах значно занижена, так як, не враховує рівень інфляції і процентної ставки.

2. Показник для збиткових підприємств враховує не прибуток, а собівартість продукції до і після вкладення інвестицій. Однак не завжди реалізація яких-небудь дій призводить до ліквідації збитковості підприємства, хоча витрати при цьому знижуються. Для умов ринкової економіки таке положення не є прийнятим



2. Порівняльна ефективність капітальної вкладень:

2.1 Мінімізація приведених витрат

2.2 Річний економічний ефект від реалізації найкращого варіанту інвестицій

2.3 Порівняльний коефіцієнт ефективності



Зііні→min

Е=(З1-З2)=(С1-С2)-Ен*(К2-К1)


Еср=(С1-С2)/ (К1--К2);

Ток=(К2-К1)/(С1--С2)

Якщо Еср≥ Ен, то інвестиції обґрунтовані


Сі – собівартість продукції за варіантами;

К – капітальні вкладення за варіантами;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

З1, З2 – приведенні витрати за варіантами;

С1,С2 – собівартість продукції за варіантами;

К1,К2 – капітальні кладення



Легкість розрахунків і вибору оптимального варіанту інвестицій шляхом співставлення з нормативним коефіцієнтом

1. Критерієм для визначення кращого варіанту є приведені витрати, а не прибуток.

2. В класичному розумінні метод не враховує часову вартість грошей.

3. Не може бути використано для економічного обґрунтування інвестицій, спрямованих на покращення якості продукції.


Продовження табл. 12

Методи які застосовуються в умовах ринкової економіки

1. Період окупності (РР) – мінімальний часовий інтервал, необхідний для відшкодування інвестиційних витрат з чистих грошових потоків. Відбираються проекти з мінімальним РР

Якщо величина грошових потоків стала в кожному періоді реалізації інвестиційного проекту, то формула розрахунку:

РР= Іо /СF,

Якщо СF нерівнозначні за часом, значення РР визначається сумою цілої і часткової складової. Ціле значення РР=SCF за відповідні періоди часу до того, доти отримана сума не наблизиться до величини Іо, чи перевищить її. Дрібна частина РР. Визначається за формулою:

D=(Io-[CF1+CF2+…+CFt])/CF+1




Іо- величина початкових інвестиційних витрат;

СFt – чистий операційний грошовий потік;

j,d – цілі і дрібні складові строку окупності


1. Дозволяє розглядати ліквідність і ризикованість проекту, так як довгострокова окупність означає:

а) довгострокову іммобілізацію коштів (низьку ліквідність проекту);

б) підвищену ризикованість

2. Простота застосування



1. Не розглядає доходи від інвестицій за межами періоду окупності.

2. Ігнорує можливості реінвестування і вартість грошей у часі (тому проекти з рівними строками окупності, але з різною часовою структурою є рівноцінними).

3. Не має властивості аддитменості.

4. При ізольованому використанні методу окупності загальну рентабельність проекту виміряти не можливо.



2. Коефіцієнт ефективності інвестицій (метод простої норми прибутку, ARR) – середня за період життя проекту ARR порівнюється з середніми інвестиціями (витратами основних і оборотних коштів) у проект.

Вибирається проект з максимальним ARR.



ARR=(∑Pt/n)+((Io+[Io-Sat])/2)

Якщо по закінченню проекту передбачається отримати ліквідаційний CF, то його прогнозована величина (Af) повинна бути виключно з початкової суми капіталовкладень.



Pt – проектний прибуток;

n – строк реалізації капіталовкладень.



Легкий для розуміння і містить не важкі розрахунки.

1. Не враховує часову вартість грошей і можливість реінвестування отримуваних доходів.

2. Ігнорується надійний (прихований) характер деяких видів витрат (типу амортизаційних відрахувань) та пов’язана з цим податкова економія.

3. Надає можливості альтернативності вибору одного з проектів, що мають однакову ARR, але різні величини середніх інвестицій.


Продовження табл. 12

3. Метод чистого приведеного доходу (NPV) - різниця між загальною сумою дисконтова них грошових потоків і початковою величиною інвестиційних витрат.

NPV= PV- Io чи t.

NPV=[∑СFt/(1+r)]-Io


Якщо NPV > 0, то проект слід прийняти; якщо NPV < 0, то проект слід відвернути; якщо NPV = 0, то проект ні є прибутковим чи неприбутковим.

PV – загальна накопичена величина дисконтованих доходів;

r – проектна дисконтна ставка;

t – тривалість проекту.


1. Облік часової вартості грошей.

2. Адитивність у часовому аспекті, тобто NPV різних проектів може складатися.

3. Орієнтація на досягнення головної мети фінансового менеджменту – збільшення доходів акціонерів.


1. NPV ні є абсолютно вірним критерієм за:

а) вибору мі проектами з більшими Io та меншими Io при однакових PV;

б) вибір між проектом з більшим NPV та довгостроковим PP й проекти з меншим NPV та короткостроковим PP. Тобто метод не дозволяє розглядати межу рентабельності й запасу фінансової стійкості проекту.

2. Необ’єктивізує вплив змін вартості нерухомості й сировини на NPV проекту.

3. Трудомісткість розрахунків та складність прогнозування й ставки дисконтування, чи ставки банківського проценту.

4. Дозволяє оцінити ефект прийняття проекту в абсолютному вираженні (як зростання ринкової оцінки), але не вказує наскільки реальна дохідність від проекту перевищує вартість капіталу. Рішення з інвестування в проекти неможливо порівняти з варіантом портфельних інвестицій відомої дохідності



4. Індекс рентабельності інвестицій (РІ) – дохід на одиницю витрат

PI = PV/ Io

PV = ∑ [СFt/(1+r)]



Якщо PI > 1, то проект слід прийняти; якщо PI < 1, то проект слід відвернути; якщо PI = 1, то проект неприбутковий та не збитковий

Є відносним показником тому зручний при виборі одного проекту з низки альтернативних за однокового NPV

Не може бути застосовано у випадку аналізу неординарних проектів які передбачають значний відтік грошових коштів у ході реалізації чи по завершенню.



Продовження табл. 12

5. Внутрішня норма рентабельності інвестицій (IRR) – така дисконтна ставка яка враховує приведену вартість очікуваних надходжень від проекту та зроблених інвестицій, тобто

NPV = 0


Даний показник визначається з наступного рівняння

NPV=-Io+[∑СFt/(1+r)] = 0

Існують чотири способи знаходження IRR: - метол спроб та помилок, розраховує NPV для різних значень дисконтної ставки до того значення доти поки NPV не зміниться від додаткового до від’ємного; - з використанням спрощеної формули:

IRR = r2+(r1-r2)*NPV2/(NPV2-NPV1), при цьому повинні дотримуватися наступні нерівності:

r2 < IRR

- за допомогою фінансового калькулятору чи фінансових функцій програми калькуляцій електронних таблиць;

- застосовує стандартні значення фактору поточної вартості ануїтету (PVIFAr, n) при постійному значенні чистого грошового потоку.


r1 – значення табульованого коефіцієнту дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV;

r2 – значення табульовуного коефіцієнту дисконтування, що максимізує від’ємне значення показника NPV;

СС – ціна інвестованого капіталу.

Якщо IRR>CC, то проект слід прийняти; якщо IRR


Метод у цілому не дуже важкий для розуміння і добре пов’язується з головною метою фінансового менеджменту – збільшення доходів акціонерів

1. Складність розрахунку.

2. Не завжди вибирається най прибутковий проект.

3. Передбачає нереальну ситуацію реінвестування усіх проміжних грошових надходжень від проекту за ставкою внутрішньої дохідності. У житті частина коштів може бути виплачена у вигляді дивідендів, частина - інвестована у низько доходні, або надійні активи.

4. Не вирішує проблему множини внутрішньої ставки рентабельності за не конвенційних грошових проектів; іноді у таких випадках внутрішня ставку рентабельності взагалі не піддається визначенню, бо протиріч канонам математики.

5. Не враховує розмір проекту, а виходячи з цього абсолютну величину підвищення благоустрою компанії (фірми, підприємства).



5. РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АВІАТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
У практиці вважається, що якщо інвестиційний проект підкріплений розгорнутим бізнес-планом і масою фінансових показників, що обґрунтовують його ефективність, то цього достатньо для прийняття інвестиційного рішення і цей проект буде якісним.

Оцінка якості інвестиційної-інноваційної діяльності повинна будуватися на трьох основних компонентах, це якість інвестицій, якість інвестиційно-інноваційних процесів і якість результату (рис. 28)




Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   86




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка