Містичне місто бога божественна історія І життя пречистої діви марії


Глава 2. МИЛА СКРОМНІСТЬ МАРІЇ СУПРОТИ МУЖА



Сторінка13/32
Дата конвертації20.03.2017
Розмір5.09 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   32

Глава 2.
МИЛА СКРОМНІСТЬ МАРІЇ СУПРОТИ МУЖА


По отриманні повідомлення про тайну Воплочення святий Йосиф перетворився в цілком нову людину. Визнаючи себе слугою Володарки Неба і землі, він ні разу не пройшов мимо Неї чи заговорив, не прикло­нивши коліно. Тепер він не дозволяв Їй прислужувати йому, чи робити порядки, мити посуд і тому подібне. Усе це щасливий супруг забажав виконувати сам, щоб не було пониження для Її гідності Цариці. Але найпокірніша із покірних не могла змиритися з такими знаками пошани. Вона благала святого Йосифа не приклоняти колін; бо хоч таке вшанування належиться Господеві, Котрого Вона носила, це вирізнення ще не є потрібне, доки Він невидимий замешкує в Її лоні. Переконаний таким доказом, він відтепер віддавав шану Воплоченому Богові і рівночасно - Божій Матері, - лише тоді, коли Вона не бачила. А щодо домашніх праць, то він не бажав уступати Їй, пораючись в домі, коли Вона ще була зайнята молитвами і розважаннями. Пресвяту Марію дуже засмутили ці старання святого Йосифа взяти на себе всі клопоти. Вона смиренно поскаржилася Господеві, що муж відбирає Їй нагоду вправлятися в покорі, просила, щоб йому це було заборонено робити. Господь почув Її прохання і приказав ангелу-хоронителю святого Йосифа передати йому такі слова: "Не ударемнюй скромних бажань Тої, що є начальною над всіми сотворіннями Неба і землі. Позволь Їй назовні служити тобі, а в душі стався до Неї з найбільшою повагою; і в усі часи і повсюдно вшановуй Воплочене Слово. То є Його Воля і воля Небесної Матері, щоб Вони служили, а не - щоби Їм служили, для того, щоб дати світові знання про життя і про вищість покори у ньому. У деяких заняттях ти можеш помагати Їй, але завжди поважай у Ній Господа усього творіння."

Одержавши такий наказ Найвищого, святий Йосиф дозволив нашій Цариці вправлятись у покорі. І так вони обоє пожертвували Богові свою волю: Марія, -виявляючи послух і покору свому мужові, а він, -послухавши Найвищого, хоч йому було дуже прикро приймати услужування від Матері його Бога й Сотворителя. За своє підкорення Божій Волі в усіх, без винятку, речах він дістав більше благословень, ніж дім

Оведедома, де кілька місяців перебував Божий Ковчег Старого Завіту (II Сам. 6, 11).

Ось так вони обоє проживали в своєму скромному трикімнатному домі, не тримаючи жодної прислуги. В одній кімнаті святий Йосиф мав свій нічний відпочинок, в другій - столярував і тримав інструменти праці, а третя - була в повному розпорядженні Пресвятої Марії; в ній було ложе, змайстроване руками Йосифа. Поки Йосиф не знав про гідність своєї Дружини, він рідко відривався від праці без крайньої потреби: щоби зайти порадатись із Нею. Але потім він став шукати тої радості, щоб стрінутися із Дружиною, прийняти до уваги Її бажання. Але при цьому виявляв надзвичайну уважність, щоб не перешкоджувати Їй у молитовних заняттях. Він мав велику ласку спостерігати акти молитовного єднання нашої Цариці з Богом: то - бачив Її в екстазі у сяйві, піднесеною над землею, то - ставав свідком Її розмов з ангелами, то знову ж - заставав, як Вона лежить хрестом на долівці, говорячи до Господа. Небесна музика, яку він часом чув, або прекрасні неземні аромати наповняли тоді захопленням його святу душу.

Пречиста Діва рідко виходила з дому, хіба у крайніх випадках: для служби Богові чи ближнім. Звичайно ж усі господарські справи залагоджувала їх сусідка, спокревнена із святим Йосифом. Ця старша пані вже раніше виручала Пресвяту Марію на господарстві, коли Цариця Неба перебувала три місяці у святої Єлисавети. Марія нераз відвідувала ту святу жінку, коли вона нездужала; весь її дім отримував щедрі благословення із Небес.

Повсякденна скромність Марії була понад всяке людське поняття, як і личило гідності Божої Матері. Ніколи не бачив святий Йосиф, як спить його Дружина, не знав, чи взагалі Вона спить, хоч турбувався, аби Вона відпочивала, коли носила у лоні Дитя. А в дійсності сон у Неї був дуже коротким і повним духових Боголюбивих актів, як у нікого із смертних. Неподібно до всіх смертних Пречиста Діва, відходячи до сну, не потребувала міняти своєї натільної одежі - щось в роді бавовняної туніки, - яку Вона носила, відколи покинула храм; та туніка ніколи не зношувалась і не забруднювалась, бо закривала непорочне тіло, звільнене від наслідків гріха Адама, - що не виділяло поту чи інших занечищень. Навіть святий Йосиф ніколи не бачив тої туніки. Як і прочі люди, він звиджував лише Її верхню одежу і головне накриття, що також чудесним способом не брудились. Їх то Вона мусіла міняти час від часу, щоб не привертати уваги посторонніх до надприродних прикмет Її одежі. Усе Її поведення було чистим і досконалим. Навіть коли Вона займалася одягом і другими буденними потребами свого мужа.



Споживала дуже мало, але щодня товаришувала святому Йосифові у трапезі; для нього готувала мясо. Сама ж Марія мяса ніколи не вживала, тільки - овочі, хліб, варену городину і рибу. І - рідини вживала небагато, хоч Її запальні молитовні акти любові до Бога вимагали понадлюдського напруження. Цього правила поміркованості в їжі Божа Матір дотримувалась завжди, хоч у різних обставинах життя Вона могла і пристосуватись до місцевих звичок харчування.

Слова Цариці


Моя доню, в науці смиренності, яку тобі подає ціле Моє життя, Я хочу, щоб ти була старанною і пильною; і це повинна бути твоя перша і головна турбота, якщо бажаєш втішатися солодкими обіймами Господа, запевнити собі Його ласку, заволодіти скарбами світла, що є сховані від гордих (Мат. 11, 25). Бо без надійного фундаменту покори жодній людині не можна довірити таких цінностей. Нехай єдиним твоїм прагненням буде поскромити себе у своїй власній оцінці, так аби твої зовнішні вчинки правдиво відображали покору в твоєму нутрі. Тебе і всі душі, що мають Господа за свого Батька і Обручника, мусить бентежити і насторожувати факт, що самовпевненість і гордість світської мудрості у її поклонників виростає в далеко більшій степені, ніж покора і самопізнання - у дітей світла. Візьми лишень під увагу пильність, невтомну науку і завзяття често­любних і цілеспрямованих людей. Глянь на їх боротьбу за їхнє визнання у світі, на їх непогамовані прагнення, котрі такі пусті і безвартісні; - як вони назовні ведуть себе відповідно до своєї хибної переоцінки; - як вони вдають, що є тим, чим вони насправді не є; - і як вони витужуються, щоб через це неправдиве удавання дістати багатства, хоч би земні, котрих вони не заслуговують. Ось це мас бути причиною для збентеження і сорому добрих: що лож сильніше підштовхує до дії синів загибелі, ніж істина - вибраних; що число тих, хто в світі прагне боротися на службі свого Бога і Сотворителя, є таким маленьким в порівнянні з кількістю таких, що служать марноті; що так мало буде вибраних, хоч покликані усі (Мат. 20,16).

Глава 3.
ПОДОРОЖ ДО ВИФЛЕЄМУ


Незмінна Воля Всевишнього споконвіку визначила, що Єдинородний від Отця має народитися в містечку Вифлеєм; і так заповідали Святі і пророки давніх віків (Міхей 5, 1). Сповнення цього Божого декрету було забезпечено указом кесаря Августа для цілої Римської імперії. В ньому наказувалось провести загальний перепис населення; кожен глава сім'ї мав зареєструватись із своїми в місцевості свого на­родження. Указ теж був оголошений в Назареті, якраз тоді, коли Йосиф виходив до міста. Він повернувся додому зажурений, що мусить подорожувати до свого родинного містечка Вифлеєм у пору, коли його Небесна Дружина найбільш потребує опіки, і поділився тою новиною з Нею. Премудра Діва потішила його словами: "Нехай цей указ нашого тимчасового правителя не тривожить тебе, мій пане і мужу; бо все, що стається з нами, є призначено Господом і Царем Неба і землі. І у всіх випадках Його Провидіння буде помагати нам і керувати нами. Ось, віддамо себе в Його руки, і не заведемося на тому."

Пресвята Марія пам'ятала про пророцтва, що Єдинородний від Отця має народитися у Вифлеємі, нікому незнаний, але Йосифові про це не сказала; бо без Господньої вказівки Вона ніколи не виявляла Божих тайн. Марія покладалась повністю на Божу Волю, не наслідуючи тих, що у своїй самовпевненості вважають себе мудрими (Прип. З, 7).

Турбуючись про Марію, святий Йосиф сказав: "Царице Неба і землі, і моя Пані. Якщо Ти не маєш іншого наказу від Всевишнього, то мені здається, що я мушу піти один. Але хоч це розпорядження стосується лише голів родин, я не посмів би лишити Тебе без моєї помочі, ані не міг би жити без Тебе, ні не мав би хвилини спокою далеко від Тебе; бо моє серце не спочило би, не бачивши Тебе."

Спільно вони вирішили їхати разом, і Йосиф почав шукати в Назареті за верховою твариною, щоб посадити на неї Дружину. Тяжко було щось знайти, бо маси людей з усіх сторін теж спішили до місць своєї реєстрації. По великих трудах святий Йосиф знайшов маленького ослика. Зібрали речі у дорогу, що мала тривати п'ять днів. Одяг був той самий, що у недавній подорожі до дому святих Захарії і Єлисавети. Запаслися хлібом, овочами й рибою. А Пречиста Діва долучила до своїх речей в тайні від святого Йосифа (аби його деремно не тривожити) дитячу білизну, потрібну для новонародженого Божого Сина. Дім свій залишили під опіку сусідів.

Здавалось би, вони від'їхали самітні, убогі й упосліджені в очах тих, що їх перестрівали.Але в очах Предвічного Отця вони були варті найбільшої любові й почитання. Вони несли із собою Небесний Скарб -саме Божество. Небесні духи вшановували їх, уся природа пізнавала живий і істинний Кивот Нового Завіту. Їх свиту складали десять тисяч ангелів, призначених самим Богом. Цариця Неба і землі їх бачила, і йшла під їх охороною посередині сяючих ангельських загонів. А ще незліченна кількість інших Небесних духів низходила на землю і возносилася з землі, підтримуючи безперервну лучність між Єдино-родним і Його Небесним Отцем.

Але ці надзвичайні ласки не мали на меті звільнити Пресвятої Марії і Йосифа від труднощів і невигод звичайного життєвого шляху. Розмови відвідувачів у придорожних тавернах принижували невинний слух пресвятого подружжя. Через бідність і скромність їх стрічали дуже негостинно. Знов і знов вони мусіли вислуховувати згірдливі зауваги від негідних людей; часами їм відмовляли в притулку, як найбільш нік­чемним подорожнім. Кілька разів у заїжджих домах нашій Цариці відводили лише куток в коридорі. Бувало, що вони були змушені спочивати у ще гірших місцях. Але де би їх не заводили обставини, Небесний Двір розташовувався навколо свого верховного Царя і всевладної Цариці. Їх якби замикали непроникною стіною, хоронячи від нічних небезпек. При виді такої надійної охорони для його найближчих святий Йосиф спокійно відходив до сну. А його Дружина продов­жувала свої бесіди з Небесним почетом.



Прибули наші подорожники в містечко Вифлеєм на п'ятий день, у суботу, о четвертій годині дня. Тоді у зимову пору сонце вже хилилось до заходу і скоро западала ніч. Пройшли багато вулиць, шукаючи нічного притулку; стукали у двері знайомих і близьких кревних. Ніде їх не прийняли, ще й часом ображали. Ніжна по природі Цариця була змушена пробиватися за мужем через товпи людей, що роїлися на вулицях.

Хоч Вона знала наперед, що перед ними мають замкнутися серця і двері людей, хоч Її боліло, що зустрічні цікавляться Її вагітністю в такому юному віці, - Вона постановила не відставати від святого Йосифа, пере­терпіти цю неславу і незаслужений встид. По дорозі вони вступили до бюра перепису населення, записались і заплатили належний податок. І - далі шукали нічлігу. Ось так вони обійшли намарно більш, як півсотні місць. Аж о дев'ятій годині вечора святий Йосиф з гіркотою звернувся до своєї вірної Дружини: "Моя найсолодша Пані, моє серце мліє з болю, що я не лише не зміг надати Тобі захисту, якого Ти заслужуєш, а я бажаю, але навіть - не зумів дати Тобі хоч якогось виду захорони від негоди чи місця відпочинку, тобто - речі, якої не віднімають навіть найбіднішим і упослідженим у світі. Без сумніву, Небеса, що дозволили людським серцям так затверднути і відмовити нам нічного при­тулку, приховують якусь таємницю. Я зараз пригадав собі, Пані, що неподалік міських мурів є печера, що служить захоронком для пастухів і Їхньої худоби. Давай, пошукаємо її; може вона незайнята і ми діждемося якоїсь помочі із Неба, бо від людей ми не дістали жодної." Премудра Діва відказала: "Мій мужу і володарю, нехай твоє ласкаве серце не переживає через те, що ти негоден здійснити твого сильного бажання, яке Господь у тобі запалив. Тому, що я ношу Його у моїм лоні, давай, подякуємо Йому, що так устроїв справи. Місце, про яке ти мовиш, мені найбільше підійде. Хай твої сльози журби обернуться у сльози радості; і нумо ж, навесело приймем бідність, що є безмірним і цінним скарбом мого пресвятого Сина. Він зійшов із Неба, щоб її шукати. То ось, дамо Йому можливість вправлятись в ній у радості наших душ. Напевно ніщо не втішить мене більше, ніж побачити, що ти її для мене знаходиш. Тож охоче підем всюди, куди би нас Господь не повів."

Святі ангели супроводили Небесну пару, присвічуючи їм дорогу. І за міськими мурами вони знайшли ту відлюдну печеру. Вона була порожня. І повні радості, вони подякували Господеві за ту ласку.

Слова Цариці


Моя найдорожча доню. Якщо ти лагідного й вразливого серця, то ці тайни, що їх ти зрозуміла й записала, розбудять в тобі ніжні почування любові і признання для Автора таких великих див. Бажаю, щоб з думкою про них ти з цього дня і надалі з великою приємністю сприймала погорджування і нехтування світу. І скажи мені, найдорожча: якщо взамін за це забуття і зневагу з боку світу Бог гляне на тебе очима найсолодшої любові, чому б тобі так дешево не придбати те, що має безконечну вартість? Що може дати тобі світ, навіть якщо він дуже тебе вшанує і похвалить? І що ти втратиш, коли погордиш ним? Чи його ласка не є марнотою й обманом (Пс. 4, 3)? Чи те все не є короткотривалою і проминаючою тінню, котра вислизає з долонь тих, що за нею спішать? Отже якщо би навіть ти заволоділа усіми багатствами світу, чи то було би так незвичайно - погордити ними, як чимось нікчемним? Роздумай, як мало ти чиниш, щоби все це відкидати задля любові Бога, Моєї і всіх ангелів. І якщо світ не нехтує тобою настільки, наскільки ти повинна цього хотіти, то ти сама погорджуй ним, щоб могти вільно і безперешкодно, на повну силу втішатися Найвищим Добром з обильністю Його найніжнішої любові і спілкування.

Мій пресвятий Син є таким вірним приятелем душ, що настановив Мене, як учительку і живий приклад любові до покори і - справжньої зневаги до світської пустоти і гордості. Також Він призначив для своєї власної слави, як і заради Мене, те - щоб Я, Його слугиня і Матір, осталась без притулку і була відкинута смертними; щоб потім Його улюблені душі мали більшу заохоту запрошувати Його, зобов'язуючи таким жестом любові прийти і залишитись з ними. Так само Він: прагнув нестатків і убожества не для досконалішого вправляння чеснот, але щоби навчити смертних найко-ротшого і найпевнішого шляху до висот Божественної любові і поєднання з Богом.

Ти добре знаєш, Моя найдорожча, що Божественне просвічення неустанно навчало й приваблювало тебе, щоб ти забула про земне і видиме, і оперезалася мужністю (Прип. 31, 17), щоб піднеслася до насліду­вання Мене, щоб копіювала в собі, відповідно до своїх здібностей, - труди і чесноти, які були тобі виявлені із Мого життя. Це найперша ціль того знання, яке ти одержуєш при писанні твого звіту. Бо в Мені ти маєш бездоганний зразок, при помочі котрого можеш переобладнати своє життя, подібно, як Я уложила своє, наслідуючи Мого найсолодшого Сина. Мусиш побо­роти той страх, що виник через наказ Мене наслідувати, нібито він - понад твої сили. Мусиш заохочувати себе словами Мого пресвятого Сина у Євангелії від святого Матея: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий." (Мат. 5, 48). Цей наказ Найвищого, адресований Його святій Церкві, є можливим для виконання; і якщо Його вірні діти з свого боку відповідно себе настроять, Він жодному із них не відійме ласки уподібнюватися до Небесного Отця. Все те заслужив для них Мій Найсвятіший Син. Але руйнуюча непам'ятливість і недбалість людей не допускають, щоб в них дозрівали плоди його Відкуплення.

Особливо від тебе чекаю Я такої досконалості, і запрошую тебе до неї солодким правилом любові, що супроводить все Моє повчання. Розваж і досліди при Божественному світлі той обов'язок, який Я накладаю на тебе; і трудись, як вірна і чуйна дитина, щоб Йому дорівнювати. Хай жодні перешкоди чи труднощі не турбують тебе, не відвертають від будь-якої вправи по чеснотах, хоч би як це було важко Ані не вдоволяйся пошуками Божої любові і спасення лиш для себе. Бо щоб бути бездоганним в наслідуванні Мене і в сповненні усього, чого вчить Євангеліє, ти мусиш працювати для спасення других душ і прослави святого Імені Мого Сина; - вчинити з себе знаряддя праці в Його мудрих руках для здійснення величних звершень, заради Його приємності і слави.


Глава 4.
ХРИСТОС, НАШ СПАСИТЕЛЬ, НАРОДИВСЯ ВІД ДІВИ МАРІЇ У ВИФЛЕЄМІ ЮДИ


Палац, який Цар над царями і Господь над волода­рями вибрав для прибуття у світ свого предвічного і воплоченого Сина, був лишень нужденною печерою. Ніхто не зайняв її на нічліг тої ночі, хоч Вифлеєм тоді роївся бездомними подорожніми. Рапаві нетесані стіни і брудна від худоби долівка з покинутими в куті яслами для корму освітилися ангельським сяйвом, коли Пресвята Марія і святий Йосиф увійшли в її нутро у супроводі свого почету.

Не гаючись, святі мандрівники впали на коліна, дякуючи Господеві за Його ласку. Марія сповнилась радісним натхненням і благала Бога благословити щедрою рукою всіх мешканців міста, бо завдяки їх негостинності Вона тепер могла сподіватись великих Божих ласк.

Небесна міліція, всі десять тисяч ангельських духів, вишикувались бойовими лавами, як сторожа при королівському дворі. На цей раз вони показали себе і святому Йосифу, і для того, щоб розвіяти його смуток, і - щоб провістити йому про наближення торжественних подій.

А Пречиста Діва при ангельському сяйві не забари­лася використати нагоду, аби упокорити свою особу Цариці Неба і землі, - почала чистити яскиню своїми руками, щоб гідно стрінути прихід у світ свого Божественного Сина. Святий Йосиф поспішив Їй помагати. Подивляючи запал святої пари, ангели теж рушили навипередки вичищати цей забутий людьми вертеп. Скоро печера була чиста і наповнена благо­вонним ароматом. Тоді святий Йосиф розпалив вогнище з підручного палива, бо було дуже зимно; і вони бадьоро сіли підкріпитися своєю скромною вечерею. Марія брала участь у трапезі тільки з послуху для мужа, бо думки Її витали навколо вже близького Рождества.

По вечері вони знову, як звичайно, подякували Господеві. Помолившись, Пречиста Діва попросила мужа відійти на спочинок, бо вже була пізня ніч, і Вона почула наближення благословенного Різдва. Марія помістилась на лежанці в глибині печери, яку Йосиф спорудив із ясел для сіна, а він приліг біля входу і почав молитись. Господь навів на нього сон більш глибокий і щасливий, ніж у Адама в Раю (Буття 2,21). І в тому сні під діянням Святого Духа він переживав всі події, що сталися вночі.

Голос Найвищого покликав Царицю всього сотвореного у місці Її спочинку. Божа сила сповнила Марію; впав серпанок, що закриває надприродний світ ... І Вона ясно звиділа Бога Самого в такій славі і розкоші, що ні люди, ні ангели не в стані їх описати, чи досконально зглибити. Було поновлене у Неї все раніше надбане знання про Божественність і людську природу Її пресвятого Сина. І зверх того, Їй тепер були довірені нові тайни з невичерпних Божих архівів. Мені позволили побачити ці тайни, але забракло слів їх висловити в людській мові.

Найвищий об'явив Непорочній Діві, що настав час Його приходу в світ, і те - як звершиться тайна самого Рождества. Марія припала ниць перед Троном Бога, воздала Йому хвалу, звеличання і подяки за себе і всі сотворіння, як і належалось невимовному милосердю і вибачливості Божественної любові. І в той же час Вона просила у Всевишнього нового світла й ласк, щоб гідно виконати поручену Їй службу Матері Воплоченого Слова. Пречиста Діва і зараз вважала себе невартою такої надзвичайної честі. Його Величність підніс покірну Діву з долівки і наново підтвердив Її звання Божої Матері з усіми належними правами й обов'язками.

Видіння тривало понад годину. Вийшовши з нього, Пресвята Марія зразу ж відчула, що Немовлятко Бог почало рухатися в Її лоні. Воно не тільки не причиняло Їй жодних болів, як це має місце в грішних дітей Адама і Єви, а навпаки - доставило неймовірну радість і захоплення. Її постать перемінилась в ангельську, обличчя променіло світлом, палаючи саможертвенною любовю. У яслах - на колінах; очі - піднесені до Неба; ручки - злучені на грудях ... Велична і обожествленна!



Немовлятко Бог вийшов від своєї Матері не дорогою інших новонароджених, а - навпростець, через стінку лона, не нарушаючи Її дівичності, неначе промінь світла, що пронизує кришталь. Вийшов, коли Марія клячала в молитовному захваті. Народився Син Єдинородний від Отця і Непорочної Діви, плоть від Її плоті, наш Спаситель, правдивий Бог і правдивий чоловік.

Ця подія звершилась опівночі в неділю (після суботнього дня) 25 грудня (за грегоріанським календарем; - прим. наша), рівно 9 місяців по Непорочнім Зачаттю, в році пять тисяч сто дев'ятдесять девятому (5199) від Сотворення світу; ця дата була мені потверджена Небесами, як правдива і певна.

Прийшов Господь на світ у Божественній славі, із повною Божою премудрістю, сяючий і прекрасний, як згодом на горі Тавор перед Апостолами (Мат. 17, 2). Це була Божа Воля на те, щоб перший погляд Марії впав на прославленого Богочоловіка-Немовлятко, щоб вина­городити Її за самовіддану любов і уділити нових ласк.

Євангелист, святий Лука говорить, що Діва Марія народила свого Єдинородного Сина, сповила Його та поклала в ясла; він не входить у подробиці відповідно до мети його оповідання. А насправді там були ще два помічники: святі Архангели Михаїл і Гавриїл. Вони стояли у видимій формі на шанобливій віддалі, і прийняли Дитятко на руки, як тільки Воно прийшло на світ. А потім, немов священники, що підносять вгору Святі Тайни у церкві перед людьми для поклоніння, -передали Його в руки Божій Матері. І в цю ж мить, як погляди Їх стрінулись уперше, ніжна любов Немовляти зранила і захопила Її. А Дитя промовило до Неї: "Матінко, стань, як я. Бо взамін за людське існування, яке ти дала мені, я дам тобі інше, більш взнесле існування в ласці, що уподібнить тебе, звичайне сотворіння до мене, хто є Богом і чоловіком". Премудра Мати відповіла словами із "Пісні Пісень" царя Соломона: "Піднеси мене, Господи, і я побіжу по слідах Твоїх пахощів." Вони обмінялися ще багатьма іншими подібними словами.

Тоді Божественне Дитя зупинило чудо свого першого Преображення (друге мало статись на горі Тавор; - прим. наша), і усмирило себе до безпомічного стану звичайної людської новонародженої дитинки.

У ході бесіди Марія знов відчула присутність Пресвятої Тройці. Пролунав голос Бога Отця: "Це Син Мій улюблений, в котрому Моє уподобання." Негайно Пречиста Діва відповіла: "Предвічний Отче і преславний Боже, Господи і Сотворителю вселенної! Дай мені Твоє нове позволення і благословення обіймати в моїх руках Желанного народів; і навчи мене, як Твою безвартісну матір і останню рабиню, сповняти Твою пресвяту Волю." І знов промовив голос Господа: "Прийми твого Єдинородного Сина, наслідуй Його і викормлюй; і пам'ятай, що будеш мусіти пожертвувати Його, коли Я вимагатиму цього від тебе." Повний покори був одвіт Божої Матері: "Ось сотворіння Твоїх рук; прикраси мене Твоєю ласкою, щоб Твій Син, а мій Бог взяв мене за свою рабиню. І якщо Ти прийдеш мені на поміч Твоєю всемогутністю, я буду вірною в служінні Йому. І не почисли зарозумілістю у Твоєму нікчемному сотворінні, що воно носитиме в своїх руках і годуватиме грудьми свого власного Пана і Сотворителя."

Перебуваючи весь цей час навколішках, любуючись чарівністю свого маленького Сина, Марія промовляла до Нього: "Моя найсолодша любове, світло моїх очей, і душенька моя! У добру годину Ти прибув у цей світ, як Сонце Правди, щоб розігнати тьму гріха і смерті! -Правдивий Бог від правдивого Бога! Спаси Твоїх слуг; і хай вся плоть звиджує Того, хто привів її до спасення

(Ісая 9, 1). Прийми мене, Твою слугу, за рабиню, і надолужи мої недотягнення, щоб я могла достойно Тобі служити. Зроби мене такою, мій Синочку, яку Ти хочеш бачити на службі у Тебе."

Премудра Матір ще раз звернулася до Бога Отця, вказуючи на свого Сина: "Преславний Сотворителю вселенної! Ось - Вівтар і Офіра, милі для Твоїх очей (Малахія 3, 4). З цієї години, о Господи, глянь милосердно на людський рід! І поскільки ми заслужили на Твій гнів, тепер пора, щоб Ти був умиротворений в Твоєму Синові і моєму. Нехай Твоя Справедливість зараз відпочине, а милосердя - буде прославлене! Бо ж для цього Слово зодягнуло себе в подобу грішної плоті (Рим. 8,3), і стало Братом смертних і грішників (Филип. 2, 7). У цьому праві я визнаю їх за братів, і заступаюся за них із глибини моєї душі. Ти Господи вчинив мене Матірю Твого Єдинородного без жодної моєї заслуги, бо така гідність є вище всіх заслуг сотворіння. Але частинно людям я завдячую це незрівнянно благодатне щастя; бо через них я є матірю Слова, що стало чоловіком і Відкупителем їх усіх. Я не відійму їм моєї любові, ні не опізню мою поміч і увагу для їхнього спасення. Прийми, предвічний Боже, мої побажання і прошення як такі, що є тобі приємні і годяться із Твоєю Волею."

Матір Милосердя заговорила і до смертних: "Будьте утішені, ви - недужі, і возвеселіться ви, засмучені; піднесіться ви, упавші; відпічніть ви, стривожені. Нехай праведні задоволяться і Святі - возрадуються.! Хай Небесні духи наново возликують; хай отримають нову надію Патріярхи і Пророки в аді! І нехай усі покоління хвалять і величають Господа, Котрий поновлює свої чуда! Прийдіть, прийдіть ви, убогі; підступіть без страху ви, маленькі; - бо в Моїх руках Я ношу Льва, що став Ягнятком, - Всевишнього, що зробив себе слабеньким; Непобідимого, що усмирив себе. Прийдіть, щоб взяти життя; спішіть, щоб дістати спасення; наближтеся, щоб мати вічний мир ... Бо Я маю це все для всіх, і воно дасться вам задаром, і перейде до вас без зажалування. Не будьте повільні і отяжілі серцем ви, людські діти! І Ти, о найсолодша радосте моєї душі, позволь мені дістати від Тебе той поцілунок, якого прагнуть усі сотворіння. " Тут преблагословенна Мати підставила своє невинне личко, щоб прийняти пестощі від Божого Дитяти, котре також бажало їх від своєї Непорочної Мами.

Небеса ніби спорожніли від своїх мешканців, бо весь Небесний Двір вибрався до Вифлеємської печери, щоб поклонитися Воплоченому Сотворителю: "Слава Богові на Небі і мир на землі - людям Його уподобання" - дзвеніло в вишині новим Ангельським гимном.

Вже був найвищий час, щоб пробудити святого Йосифа від сну, повного Небесних видінь. Бо як Богом вибраний Опікун Воплоченого Слова, він мав право першим наблизитись до Божого Дитятка. Він впав на коліна перед Ним, обцілував маленькі ніжки із сльозами радості й захоплення і, напевно був би відійшов з життя, якби Бог не додав йому сил. Тоді Марія вперше попросила дозволу у свого Сина підвестися з колін, і з поміччю святого Йосифа сповила і одягнула

Немовлятко. Його поклали на постіль із сіна і соломи в тих самих кам'яних яслах для худоби. Згідно із Божим призначенням із сусіднього поля прибіг віл, що не гаючись, причвалав в печеру, де вже був ослик, яким Свята Родина прибула з Назарету. Цариця Неба і землі віддала їм наказ по своїх силах вшанувати їхнього Сотворителя. Смирні тварини послухали свою Володарку і лягли біля ясел, огріваючи Дитятко своїм диханням. Ось так сповнилося древнє пророцтво: "Віл знає господаря свого, а осел - ясла пана свого. Ізраїль же не пізнав Мене, і нарід Мій не зрозумів."

Слова Цариці


Моя доню, якщо би люди тримали свої серця свобідними, і якшо би вони справедливо і серйозно застановились над цим великим таїнством ласкавості Найвищого до людей, це був би потужний засіб, щоб вивести їх на стежку життя і піддати діянню любові з боку їх Сотворителя і Відкупителя. Бо оскільки люди мають здатність мислити, (щоб тільки захотіли ужити свою волю для шанобливого обходження з цим великим таїнством), - яким треба бути закаменілим, щоб не розчулитись при виді того, як їх Бог стає людиною, упокореною в нужді, погордженою, незнаною, - як Він приходить в світ у печері, лежить в яслах в оточенні примітивних тварин, захищений тільки убогою Матірю, відкинутий глупою зарозумілістю світу? Хто ж тоді посмів би любити марноту і гордість, що їх своїм поведенням Сотворитель Неба і землі явно зневажає і осуджує? Ніхто не може погорджувати покорою, бідністю і злиднями, котрі Господь полюбив і вибрав для себе, як найбільш придатні засоби для навчання вічного життя. Мало є таких, що зупиняться, щоб розважити цю істину і приклад. І по вині цієї негідної невдячності тільки нечисленні люди пожинають плоди цих величних таїнств.

Проте, якщо такою великою була поблажливість Мого пресвятого Сина, що так обильно наділив тебе своїм світлом і знанням про ці безмірні благословення, обдумай добре, як тісно тобі треба співпрацювати із цим світлом, щоб ти могла дорівняти цьому зобов'язанню, Я пригадую тобі і умовляю тебе: забудь все, що від землі, і згуби її із свого поля зору; не шукай нічого і не в'яжися нічим, за винятком того, що поможе тобі відійти і відлучитися від світу і його жителів. Так щоб із серцем, звільненим від усякого земного прив'язання, ти нагнула себе до прославляння в ньому таїнств убожества, покори і Божественної любові Воплоченого Слова. Із Мого приміру навчись пошани, страху і уважності, з якою ти мусиш трактувати Його, пам'ятаючи, як діяла Я, коли Його носила на руках. Іди за Моїм прикладом кожного разу, коли приймаєш Його у твоє серце в Пресвятій Тайні Євхаристії, де міститься той самий Богочоловік, що народився з Мого лона. У цій Пресвятій Тайні ти одержуєш і посідаєш Його так само реально, і Він перебуває в тобі так само правдиво, як і Я посідала Його і бесідувала з Ним, тільки - іншим способом.

Бажаю, щоб ти навіть доходила до крайності у цьому вшануванні і святому остраху. І хочу, щоб ти прийняла до відома і переконалась, що вступивши в твоє серце у Пресвятій Тайні, твій Бог просить тебе тими ж словами, котрі ти записала, як звернуті до Мене: "Стань, як я." І Його прихід із Неба на землю, і Рождество в покорі і бідності, і Його життя і смерть у них, що дають такий рідкісний зразок зневаги до світу і його облуди; і знання, які ти дістала про Його поведінку і зглибила завдяки Богом дарованій тяму­чості, - всі ці речі повинні бути для тебе живими голосами, які ти маєш слухати й записувати в нутрі твого серця. Всі ці привілеї були даровані тобі, щоб ти сумлінно і вичерпно ужила свої природні благословення, і щоб ти зрозуміла, якою вдячною ти мусиш бути Моєму пресвятому Синові і Господеві, і як ти мусиш змагати до того, щоб відплатити за Його доброту з таким переконанням, як ніби Він зійшов із Неба лише, щоби тебе одну відкупити, як ніби лише для тебе одної Він встановив всі свої тайни і доктрини в святій Церкві.


Каталог: media -> files
files -> Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку… С.Єфремов
files -> Проект Художній світ Т. Г. Шевченка. Автопортрети Кобзаря
files -> Пояснювальна записка Варіативний модуль розроблено до навчальної програми «Технології. 10-12 класи»
files -> «Методика навчання природознавства та основ здоров’я»
files -> Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
files -> Формування ключових компетентностей учнів на уроках математики
files -> Методичний кабінет Коломийської сш І-ІІІ ст. №5 імені Т. Г. Шевченка
files -> Прокатування Волочіння В. Гащак зош №7
files -> Схвалено комісією з економіки Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   32




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка