Містичне місто бога божественна історія І життя пречистої діви марії


Глава 9. МАРІЯ - НАСЛІДНИЦЯ ЗАСЛУГ ХРИСТА



Сторінка23/32
Дата конвертації20.03.2017
Розмір5.09 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   32

Глава 9.
МАРІЯ - НАСЛІДНИЦЯ ЗАСЛУГ ХРИСТА


Серед таїнств, зв'язаних з діяннями Ісуса Христа, є Його молитва на Хресті, до Бога Отця. Молитва була звершена ще перед сімома висловами страждучого Спасителя, котрі записали Євангелисти. Насправді ця молитва представляла собою послідню волю чи тестамент, що їх складає правдивий і мудрий Батько, коли відписує маєток своїй сім'ї, то значить - усьому людському родові. У цю смертну годину наш Господь розпорядився всіми духовними скарбами і багатствами, які Він зібрав для людства на протязі своєї земної подорожі. Спаситель на хресті точно вказав, хто буде законним спадкоємцем, а хто буде позбавлений наслідства і чому. Все те чинив Він на підставі повного узгіднення із Волею Його Предвічного Отця, як верховного Господа і найсправедливішого Судді всіх сотворінь. Ця остання воля була закрита і запечатана для людства. Про неї знала тільки Божа Матір, бо Бог Її призначив вселенською Наслідницею всього сотвореного і виконавцем тестаменту. Бо як Предвічний Отець передав все сотворене Синові, так і Божий Син, вмираючи для нашого спасення, вручив всю спадщину своїй Пресвятій Матері за Її надзвичайні заслуги. Так було мені повідомлено з метою більшої прослави нашої Цариці, і - щоби грішники шукали порятунку в Неї, як у Хранительки всіх скарбів Відкуплення. Уся необхідна поміч і підтримка для людства знаходяться в руках Пречистої Діви Марії, і Вона управнена роздавати їх відповідно до своєї найсолодшої доброти і щедрості.

Отже, коли святе дерево Хреста було піднесене на Голгофті, зносячи з собою вгору розп'яте Воплочене Слово, Спаситель так промовив в духу до Бога Отця: "Мій Отче і Предвічний Боже! Визнаю і величаю Тебе із дерева цього Хреста, і жертвую Тобі офіру хвали у моїх Страстях і в смерті. Бо благодатним об'єднанням з Божественною сутністю Ти возвисив мою людськість до найвищої гідності, гідності Христа Богочоловіка, миропомазаного Твоєю власною Божественністю. Я визнаю Тебе за повноту усіх можливих ласк і слави, які

Ти надав моїй людській природі від першої миті мого Воплочення, і за те, що з-перед віків аж по нинішню годину Ти ввіряв мені всю повновласть над всесвітом, як в чинах благодаті, так і - природних діянь. Ти учинив мене Господом Небес і стихій (Мат. 28, 18), сонця, місяця і звізд; -вогню, повітря, суходолів і моря, і всіх сотворінь у них, живих і неживих. Ти зробив мене Рядителем пір року, дня і ночі, із повним пануванням й володінням по моїй вільній волі. І Ти настановив мене, як Голову, Царя, і Господа всіх ангелів і людей (Ефес. 1, 21), щоб керувати і розпоряджатись ними, карати злих і нагороджувати добрих (Йоан 5, 22). Ти владу й силу дав мені усіми речами рядити: від Небес найвищих аж до проваль найглибших пекла (Одкр. 20, 1). У мої руки положив Ти вічне усправедливлення людей, імперій, царств, князівств, великих і малих, багатих і убогих, і всіх отих, що визнати спосібні Твою ласку й славу. Ти вчинив мене Оправдувачем, Відкупителем і Прославителем, всевладним Господом усього людського роду, життя і смерті, і святої Церкви: її дорогоцінностей, законів і благословень ласки. Все те, мій Отче, Ти довірив в мої руки, піддав під мою волю й постанови! І за це я визнаю, славлю і величаю Твоє пресвяте Ім'я."

"Тепер, мій Господи і Предвічний Отче, у хвилю, коли я вертаюсь з цього світу під Твою Правицю через оцю смерть на Хресті, якою завершив я задачу Відкуплення людей, мені доручених, - бажаю, щоби цей самий Хрест став трибуналом правосуддя Нашого і милосердя. Прибитий до нього цвяхами, бажаю судити тих, за кого я віддав моє життя. Оправдавши моє діло, хочу розділяти скарби із мого приходу у світ, і теж - із моїх Страстей і Смерті, - між праведних і між негідних, кожному у відповідності з заслугами його трудів: любові чи ненависті. Я старався, щоб здобути усіх смертних, і запросив їх мати частку у моїй дружбі й милосердю. Із першого моменту мого Воплочення я неустанно працював для них, переносив невигоди, утому, образи, безчестя, наруги, бичі, терновий вінець, а тепер ось терплю гірку смерть на Хресті. Я виблагав для них усіх Твою безмежну доброзичливість; чував в молитві, постив, мандрував кругом, навчаючи їх дороги до вічного життя. Наскільки від мене це залежало, я старався забезпечити вічне щастя для усіх людей, поскільки я заслужив його для всіх, не виключаючи нікого. Я заснував і розбудував закон милосердя, і твердо, і назавжди заснував Церкву, в котрій усі людські істоти можуть бути спасені."

"Але у Нашому знанні і предвидінні Ми свідомі є того, що через їхню злість і бунтівничу впертість не всі люди хочуть погодитись на Наше вічне спасення для них, чи скористати із Нашого милосердя й дороги, яку я відчинив для них моїм трудом, життям і смертю; але -багато з них будуть воліти слідувати своїми грішними шляхами у загибель. Справедливий Ти є, мій Господи і Отче, і найправедніші є Твої суди! (Пс. 69, 17). І тому, оскільки Ти вчинив мене Суддею живих і мертвих, добрих і лихих (Діянія 10, 42), правильним є, щоб я давав добрим нагороду за те, що послужили та пішли за мною, а грішникам - покарання за їх розбещену упертість; - щоб праведні дістали частку в моїх добрах, а лихі - були позбавлені спадщини, котру вони відмовляються прийняти.

І ось тепер, мій Предвічний Отче, в моїм і Твоїм Імені і для Твоєї прослави я чиню мій останній заповіт згідно із моєю людською волею, що співпадає із Твоєю предвічною Божественною Волею. Найперше маю я згадати про мою Пречисту Матір, що дала мені людське існування. її я призначаю моєю єдиною і повноправною Наслідницею всіх дарів природи, ласки й слави, що є моїми. Вона має бути Господинею і Власницею їх усіх. Дари і ласки, які Їй личать, як людському сотворінню, Вона отримала вже тепер; а ті, що стосуються слави, -я їх обіцюю надати Їй у свою пору. Я бажаю, щоб Вона була Владичицею ангелів і людей, перебрала їх у повне власництво і панування, і діставала службу й послух від усіх. Демони мають Її боятись і підкорятись Їй. Усі творіння нерозумні - небо, зорі, планети, стихії з усіми живими істотами, птахами, рибами й тваринами, що в них містяться, - так само мають Їй піддатись і визнати Її, як свою Пані, воздаючи хвалу і прославляючи Її зі мною. Бажаю також, щоб Вона була Скарбником і Розподільником всіх дібр у Небі й на землі. Все, що Вона призначить і виділить у моїй Церкві для моїх дітей і синів людських, має бути затверджено Трьома Божими Особами. І на все, що Вона попросить для смертних тепер, опісля і завжди, - Ми маєм погодитись відповідно до Її волі і бажань."

"Святим ангелам, що послухались Твоєї святої і справедливої Волі, я призначаю на помешкання найвищі Небеса, як їх належне і вічне місце проживання, і - з радостями користання із вічного споглядання і щедрот нашої Божественності. Я бажаю, аби вони втішалися своїм непроминаючим посіданням укупі з Нашим товариством і приятелюванням. Ухвалюю, щоб вони визнали мою Матір, як їхню законну Царицю і Пані, щоб Їй служили, супроводжували, опікувались Нею, носили Її на руках в усі місця і часи, слухаючи Її в усьому, що Вона ухвалить і прикаже."

"Демонів, збунтованих проти Нашої досконалої і святої Волі, я відкидаю і позбавляю Нашого споглядання і товариства. Я присуджую їх знову до Нашої неприязні, до вічної втрати Нашої дружби і слави, до усунення від споглядання моєї Матері, Святих і моїх друзів - Праведників. Я призначаю і приписую їм на їх віковічне помешкання місце, найбільш віддалене від Нашого Царського Трону, а іменно - пекольні печери - центр землі, позбавлені світла і повні жаху моторошної тьми (Юда Тадей 6). Я ухвалюю, що це буде їх частка і спадщина, вибрана ними в їх гордості й упертості супроти Божественної Істоти і Божих постанов. У тих вічних темницях мороку вони будуть мучені непроминаючим і невигасним вогнем."

"Із множини людей у повноті Моєї доброї волі - я кличу, вибираю і відділюю всіх праведних і загодя вибраних, що через мою ласку спасуть себе, мене наслідуючи, творячи мою волю і слухаючись мого святого Закону. Їх, безпосередньо після моєї Пречистої Матері, - Я визначаю, як спадкоємців всіх моїх таїнств, моїх благословень, скарбів моїх Святих Тайн, тайн, що містяться у Святому Писанні; - моєї покірності, лагідності серця, чеснот: віри, надії, любові, розсудливості, справедливості, стійкості і стриманості; - моїх Божественних дарів і ласк; - мого Хреста, трудів, погорди, вбогості і обнаженості. Це має бути їхня частка в цьому теперішньому смертному житті. Поскільки вони їх мусять вибирати, щоби хосенно трудитись, я призначую їм випробування, які я вибирав в цьому житті для себе, - як запоруку моєї дружби, щоб вони їх зносили із радістю. Я пропоную їм мій захист й оборону, моє святе натхнення, мої ласки і потужну поміч, мої благословення й оправдання відповідно до постави кожного і степені його любові. Обіцюю бути для них Батьком, Братом і Приятелем, а вони мають стати моїми вибраними і любими дітьми. І як таких, я їх призначую наслідниками всіх моїх заслуг і скарбів без всяких обмежень. Бажаю, щоб усі, що будуть згідні, користали з дібр моєї святої Церкви, та із Святих Тайн; і - щоб у випадку втрати моєї дружби вони були спосібні себе відновлювати і відзискувати назад мої ласки й благословення через очищення моєю кровю. Для них усіх має бути відчинене заступництво моєї Матері і Святих; і Вона їх ви'знає за своїх дітей, оберігаючи їх і тримаючи, як своїх власних. Мої ангели будуть їх обороняти, вести, захищати, і на руках носити, щоб не спіткнулися вони; а якщо вони упадуть, - мають помогти їм встати (Пс. 91, 11-12)."

"Подібно ж, така є моя воля, щоб мої праведні і вибрані стояли високо понад осудженими і демонами, так щоб мої противники їх боялись і слухали; щоб всі розумні і нерозумні сотворіння їм служили; щоб усі діяння небес, планет і зірок були сприятливі для них і давали їм життя; щоби земля, її стихії і тварини їх удержували; щоб всі сотворіння, що є моїми і служать мені, були їхніми і також служили їм, як моїм дітям і приятелям (І Кор. З, 22); і їх благословення буде в росі із неба і овочах землі (Буття 27,28). Бажаю з ними мати мою втіху (Прип. 8, 31), відкривати їм мої тайни, задушевно з ними розмовляти, і жити з ними у воюючій Церкві під видами хліба і вина, як ревна і неомильна запорука вічної щасливості і слави, що були їм обіцяні. У цьому я чиню їх учасниками і наслідниками, щоб вони могли втішатись цим зі Мною в Небесах за довічним правом і в незмінній красі."

"Даю згоду, щоби приреченим і осудженим, (хоч вони були сотворені для іншої і набагато вищої мети) було позволено посісти, як їх долю і спадщину, - пожадання плоті і очей (Йоан 1,16), гординю у всіх її проявах; - аби вони їли і були задоволені порохом землі, тобто -багатством; - збудженням і зіпсуттям плоті, і її потіхами, пихою і зарозумілістю світу. Бо для таких маєтків вони трудились і прикладали всю вправність свого ума і тіла. На ці заняття вони витрачали свої сили, здібності і благословення, які Ми їм дарували. А вони по своїй власній свобідній волі вибрали обман, погорджуючи правдою, якої я навчав їх у святому Законі (Рим. 2, 8). Вони відкинули закон, який я записав у їхніх серцях, і -ось цей, натхненний моїм милосердям. Вони зневажили мої науки і мої благословення, послухали моїх і своїх власних ворогів; вони прийняли їх обман, полюбили марноту (Пс. 4, 3), творили кривду, йшли за своїми амбіціями, шукали вдоволення в помсті, гонили убогих, принижували праведних, висміювали простих і невинних, прагнули, щоб виносити себе, бажали піднести себе вище усіх кедрів Лівану, йдучи законами несправедливості.

Поскільки вони творили все це всупереч Нашій Божественній доброті і залишились впертими у своїй злобі, і поскільки вони зреклися прав синівства, заслужених мною для них, я позбавляю їх моєї дружби і слави. Так як Авраам відокремив дітей рабині, відклавши для них якесь майно, і застерігши право первородства для Ісаака, сина свобідної жінки Сари (Буття 25, 5), так і я усуваю їх претензії на мою спадщину, даючи їм дочасні добра, котрі вони самі вибрали. Відлучуючи їх від товариства Нашого і моєї Матері, ангелів і Святих, я присуджую їх до вічних темниць і вогню пекла в компанії люцифера і його демонів, котрим вони добровільно служили. Я позбавляю їх назавжди усякої надії на полегшу. Це є, о мій Отче, присуд, котрий я об'являю, як Начальник і Суддя людей і ангелів (Ефес. 4, 15; Кол. 2, 10); і це є Тестамент вчинений при моїй смерті. Це є наслідок мого Відкуплення, при котрому кожен винагороджується тим, що він справедливо заслужив відповідно до його трудів, і згідно із Твоєю незбагненною (для смертних, -прим. наша) мудрістю при безсторонному відмірюванні Твого найбільш докладного правосуддя."

Такою була молитва Христа, нашого Спасителя на Хресті до Його Предвічного Отця. Вона була запечатана і вкладена на зберігання у серце Пресвятої Марії, як тайний і святий Тестамент. Це - для того, щоби через Її посередництво і прошення він був виконуваний у святій Церкві.

Глава 10.
ПЕРЕМОГА ХРИСТА НАД ПЕКЛОМ


З жавніх-давен люцифер знав, що Бог має прийняти на себе людську природу, але поняття не мав, як має статися Воплочення. Відповідно до своєї запеклої гордості і зарозумілості він був повний суперечливих припущень і висновків. Позбавлений Божої ласки він часом вірив, що Христос - це Бог, задля Його великих чудес; а іншим разом - відкидав цю думку, бо бачив Його таким убогим, покірним, терплячим і втомленим. Ці сумніви морочили його аж до години Ісусової смерті на Хресті, коли він був остаточно звитяжений Спасителем.

Отже, лишень Господь прийняв на свої зранені святі плечі свій неймовірно тяжкий Хрест, люцифер і його чорти відчули, що смерть цього невинного Мужа, котру вони підготовляли, грозить їм самим великою руїною. Налякані, вони вже перестали підбурювати жидів і римських вояків проти Ісуса, і намагалися чимдуж втекти назад у пекло. Але наказ Пречистої Діви заморозив їх на місці, зв'язав ніби чудесним ланцюгом, присилував поплентатись з процесією на сам вершок Голгофти. Властю Її Божественного Сина кінець оцього ланцюга був вкладений в руки Пресвятої Матері.

Намарно видиралися і бісилися демони, - невидимі окови міцно тримали їх в покорі. Оскаженілі з болю, люцифер і його пекольні духи у безсилій люті налітали один на одного і дерлися поміж собою, мов рій стривожених шершенів, чи кубло паразитів, що кишать в безладді, втікаючи від світла в темне місце.

Для древнього змія прийшла пора, щоб розгромив його Пан всякого життя. У цю годину повного розчарування не міг оцей отруйний гад навіть затулити собі вух, щоби не чути голосу Чародія (Пс. 58, 5-6). Бо наш Спаситель якраз почав промовляти із свого Хреста тих сім знаменних слів. Ними Господь бажав тріюмфувати над пеклом, над гріхом і смертю, позбавити дияволів їх смертоносної влади над людським родом.

Першим було слово: "Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять." (Лука 23, 34). Ось тут диявол зрозумів, що Христос говорить до Предвічного Отця, що Він - Його істинний Син і правдивий Бог разом з Отцем і Святим Духом, що Він добровільно вмирає для спасення людського роду, що зараз Він жертвує свої безконечно дорогоцінні заслуги для прощення гріхів усіх тих дітей Адама, що захочуть спастися, не виключаючи навіть негідників, що Його розп'яли. Знесамовитівши при цій новині, люцифер з підручними напружились, щоби метнутися назад у пекло. Але в'язь в руках Цариці їх втримала на місці.

Із другого слова до розкаяного розбійника: "Істинно кажу тобі - нині будеш зі Мною в Раю" - дияволи зрозуміли, що Відкуплення не кінчається тільки на прощенні грішників, а йде далі - аж до прослави праведних. Нечисті духи усвідомили, що від цієї години заслуги Христа почнуть діяти з новою силою, відчинять двері Раю, що були замкнені через перший гріх; - що відтепер люди входитимуть у вічне щастя, займати призначені їм Небесні місця, раніше недоступні. Вони відчули Христову силу, щоб кликати гріщників, •оправдувати і вибілювати їх, і - той тріюмф, котрий Ісус здобув над ними через досконалу терпеливість, покору, лагідність і всі інші чесноти Його життя. Люцифер не міг більше знести своїх мук і розчарування, упокорився аж до тої міри, що став благати Пречисту Діву їх відпустити назад до пекла. Але Цариця не дала згоди, бо ще не прийшов назначений час.

Аж при третьому слові Господа - до його Матері: "Жено, ось твій син", - стало ясно бісам, що ця Пані, котра тримала їх на прив'язі, була правдивою Матірю Богочоловіка, Тією Жінкою, подобу і знак Котрої їм показали в Небесах по їх сотворенню, тою самою, що мала стерти голову дияволу, як провістив їм Бог. Тоді ж їм об'являли про гідність і вищість тої Пані понад всі прочі сотворіння і про Її міць, яку вони відчули вже тепер. А вони ж Її шукали від початку світу, від сотворення першої жінки; всю свою проникливість вживали, щоб знайти і знищити оцю загрозу! І щойно лиш виявили, що це - Марія, яку нечисті переочили... Не описати словом, як вони самі на себе вивергли оту тисячекратну лють, що була безсила супроти Богородиці. А зверх того, демони второпали, що святий Йоан, призначений Ісусом на опікуна Богоматері, рівночасно став наділений властю священства. Люцифер вже предвиджував, що панування над пекольними силами, внутрішньо притаманне священству Йоана, тепер буде привілеєм всіх священників, бо вони мають свою частку у безмірній гідності і всемогутності нашого Відкупителя; - і що решта праведних, навіть - не священників, теж перейдуть під особливий захист Господа і стануть сильними сопроти пекла.

Четверте слово Христа було звернене до предвічного Отця: "Боже, мій Боже, чому Ти мене покинув?" Нечисті духи пізнали із цих слів, що Боже милосердя для людей було безмежним і непроминаючим; - що для його здійснення Ісус на час Страстей відрікся від усякої полегші з боку Його Божественної природи, щоб Його людське тіло відчуло найбільші страждання, і щоб Відкуплення людей дало найбільший урожай. У своїй всеобіймаючій любові Спаситель нарікав, що частина людства вимкнеться з-під ласки спасення і піде на вічну загибель, що Він ще більше би терпів, аби спасти і тих, коли б Йому лише Отець на це позволив. Розм'яждженою стала самовпевнена злоба дияволів при виді такої нестримної любові Бога до смертної людини; вони знемагали від зависті до людського щастя і почуття безсилля йому перешкодити; - якщо тільки людина захоче те щастя мати.

П'яте слово Христа: "Прагну", - потвердило Його тріюмф над дияволом і прислужниками сатани. Вони ще більш оскаженіли, бо усвідомили із Господніх слів свою нищівну поразку. Бог ніби дав їм остереження:

"Якщо те, що Я вистраждав для людей і Моя любов до них здаються вам завеликими, то знайте, що вона невичерпна і буде змагати до їх вічного спасення; і повінь мук і страждання її не згасили. Багато більше Я за них терпів би, якби було треба, аби тільки врятувати їх від вашого рабства, зробити їх потужними і сильними супроти злоби вашої і гордині."

Шостим словом: "Звершилося!" - Господь дав знати нечистим духам, що Таїнства Воплочення і Відкуплення вже здійснились, як того вимагало Боже Провидіння. Бо Христос, наш Відкупитель послушно сповнив Волю Предвічного Отця; бо Його покора і послух надолужили вповні за їх гордість і непослух, проявлені ще в Небесах. Тоді вони Йому не підчинились, не захотіли визнати за свого Голову Того, хто мав стати у призначений час Богочоловіком. Тепер же згідно із Божою премудрістю їх справедливо упокорив і переміг той сам Господь, котрого вони зневажили. Годилося, щоб саме в цю годину Христос здійснив ту власть Судді над ангелами і людьми, що була дарована Йому Отцем Небесним.

І Він її застосував, сказавши сьоме слово: "Отче, в Твої руки віддаю мого духа!" (Лука 23, 46). Це був сигнал для скинення аж на пекольне дно присуджених до вічного вогню люцифера з підручними його. Пречиста Божа Матір у співділанні з цією волею Христа своїм наказом очистила від них гору Голгофту. Дияволи всі були зметені в пекольну пропасть ще блискавичніше, ще більш болючо, ніж під час скинення з Небес. І - по дорозі свою ярість виміщали на душах проклятих.

Коли минуло їх запаморочення, коли Бог позволив їм оговтатись по якомусь часі, люцифер в своїй гордості надумав кнувати проти Неба нові лихі замисли. Він скликав разом всіх дияволів, усівся на найвищім місці і забалакав до них так: "Вам, отим, що йшли за мною на протязі стількох віків, що далі за моїми приписами йдуть, щоби за мою кривду відомстити, відома та шкода, яку тепер отримав я з рук цього Богочоловіка;

- і як за тих тридцять і три роки Він вводив мене в оману, скриваючи свою Божественність, приховуючи діяння своєї душі; - і як тепер Він заторжествував над нами через оцю саму Смерть, що напровадили її на Нього ми. Ще нім прийняв Він плоть, я вже Його ненавидів, й відмовився признати, що Він є більш від мене вартий, щоби дістати поклоніння від решти сотворінь. Хоч через спротив той мене із вами скинули із Неба, і звели до оцього огидного стану, так недостойного моєї величі й колишньої краси, мене ще більше мучить те, що мене заміг так і пригнобив цей Чоловік і Його Матір. З того же дня, як перша людина була сотворена, я невгаваючи шукав, щоб їх знайти і знищити; або якби я не зміг їх знищити, то щонайменше

- я бажав навести погибель на Його всі сотворіння, і спонукати їх Його не визнавати за свого Бога і - щоб ніхто ніколи навіть користі не мав з Його трудів. Такий мій намір був; на це я скерував зусилля всі мої і клопотання. Але намарно! Бо Він подолав мене покірністю і бідністю своєю, роздавив своєю терпеливістю, а накінець - обібрав із панування над цим світом своїми Страстями і страшною Смертю. Це спричиняє мені такий нестерпний біль, що навіть, коли б я преуспів, щоб скинути Його з Правиці Його Отця, де Він сидить тепер звитяжно, що навіть, якби потягнув униз в це пекло усі душі, Ним відкуплені, то все одно, -не вгамувалось би моє обурення, не втихомирилась би моя лють."

"Чи це терпимо, щоб та природа людська, настільки нижча від моєї, так возвеличеною стала понад усі сотворіння?! - Що аж так полюбили її та облагодіяли, щоб воз'єднати із Сотворителем в особі предвічного Слова?! - Що Він війною спершу піде проти мене, перш нім сповнити оцю працю, а потім - так приголомшливо розіб'є? Від початку це людство я вважав моїм найбільшим ворогом; воно завжди мене огидою непереносною повнило. О люди, так вашим Богом обдаровані, обласкані, що я ненавиджу Його; так сильно ним люблені! Як перешкодити вашому доброму трафунку? Як нещасливість мою мені на вас навести, бо існування те, що ви отримали, я знищити не в силі? Як нам бути далі, помічники мої? Як панування ми своє відновим? Як поновити нашу владу над людьми? Як подолати їх? Бо якщо люди віднині і надалі виявлять хоч трохи здорового глузду й вдячності, якщо не настрояться ще більше від нас супроти цього Богочоловіка, що так самовіддано їх відкупляв, то ясно є, що всі за ним підуть! Й уваги на обдурювання наше не зверне ніхто: відштовхувати будуть їх всі почесті, які підступно ми їм підсуваєм; сподобається їм погорда світу, умертвлення тілесного шукати стануть, і небезпеку розпізнають в дозвіллях і утіхах плотських. І скарбами й багатством погордують, замилування знайдуть в бідності, котру їх Пан так вшанував... Наслідуючи свого істинного Відкупителя, вони відвернуться від всього, що можем ми для апетитів їхніх дарувати. Отак панування наше буде знищене, бо не прибавиться ніхто до нашого числа в цім місці мук і безнадії. Усі осягнуть щастя, яке ми втратили, всі аж до землі себе усмирять, страждати схочуть терпеливо. А мої обурення й погорда мені нічого не дадуть."

"О горе мені, що за муку мені ця помилка дає! Коли я спокушав Його в пустині, єдиний вислід був, що Він дістав можливість лишити людям приклад для побіди цеї, щоби вони могли тим легше мене перемагати. І переслідування мої лише ще ліпше прояснили його науку цю покори і терпіння. До зрадництва штовхнувши Юду, підмовивши жидів, щоб на хресті замучили Його, я просто приспішив мою руїну, а для людей - спасення; а навчання, яке я стерти захотів, якраз противно - вкоренилось ліпше. Як міг же той, хто Богом є, себе так сильно принизити? Як зміг Він стільки перенести від тих людей, що є лихими? Як я себе дозволив звести, що ще поміг оте спасення вчинить привабливим і щедрим? Хіба Богоподібною є міць отого Чоловіка, що вимучив мене ось так і ослабив? А як же так, що ця Жінка, Його Матір, а ворог мій, - була так сильна і непереможна супроти мене? Невидана у простім сотворінні сила! І не сумніваюсь, що почерпнула ту міць Вона в Божественного Слова, коли вдягла Його у людську плоть. Через Жінку ту Всевишній без утоми вів війну зі мною, а я ж ненавидів Її з тої миті, коли пізнав у тому образі чи знаку в Небесах. Але доки не заспокою мого возвишеного гніву, я не бачу ніякої користі від неустанної війни з цим Відкупителем, Його Матірю і людьми. І ось тепер ви -демони, що ходите зі мною! Тепер прийшла пора, щоб вивільнити нам обурення своє супроти Бога. Зійдімся всі, щоби обрадити, що маєм ми чинити; бо хочу я почути ваші міркування."

Почали декотрі найвищі демони давати свої ради, як шкодити Відкупленню людей. Бо всі зійшлись на гадці, що немає сил, щоби самій Особі Спасителя кривду заподіяти, затьмарити Його заслуг незмірну вартість, чи знищити відроджуючу силу святих Тайн, або усунути науку, котру Христос лишив. Але дияволи прийшли до висновку, що всі атаки націлювати треба на сам новий порядок надавання людям Небесних помочі і ласк, який Господь установив для людського спасення. А найспритніші з-поміж бісів так рекли: "Дійсно тепер люди мають у своїм володінні нові і дуже сильні науку і закон, нові дієві святі Тайни, новий зразок для поступу в чеснотах і - їх Учителя, потужного Заступника і Оборонця - у тій Жінці. Але ж природні нахили і плотські пожадання лишаються ті самі; а чутливі і лакомі створіння своєї вдачі не змінили. Тому давайте, спожиткуємо цю ситуацію як мога більш проникливо, щоб звести нанівець, оскільки це можливо, ті плоди праці Богочоловіка для людей. Ось розпічнем війну затяту проти людства, підказуючи їм нові забаганки, штовхаючи, аби за пристрастями йшли, і забували про все інше. Тоді, заплутані у небезпечних речах, подбати люди не зуміють вже про те, що зовсім протиставне."

Нараявшись так, вони розподілили працю поміж себе, щоб кожен рій чортів трудився лиш над ширенням пороків, в яких вони найбільшу мають вправність. Тож порішили далі ідолопоклонство розвивати, щоб люди не пізнавали правди ні про Бога, що у Небесах, ні про Відкуплення. А як провалиться ота затія, то - насаджати єресі і секти; а у проводирі та учителі їм надавати схиблених осіб. Якраз на тому зборищі нечистих найбільш метикуваті із злих духів обмислили в подробицях майбутні секти, такі, як - Магомета, Арія, Пелагія і Нестора; - також - всі другі, що виклюнуться від перших віків святої Церкви аж дотепер, і на запас, -котрі іще повстануть. Люцифер радів з усіх цих старань підопічних, хвалив найретельніших, місця пекольні вищі надавав.

Були дияволи, що взялися до немовлят, щоби їм нахили псувати і збоченців із них творити вже при самих зачатті і народженні. Знов інші мали клопотатись, щоби батьки не дбали про дітей, не вчили їх нічого доброго через байдужість чи любов надмірну, щоб до батьків ненависть їм впоїти. А деякі пропонували, щоби між мужем і женою ненависть плодити, аби їх до невірності штовхати. Всі були однозгідні в тім, щоб розповсюджувати між людьми незгоду, мстивість і ненависть, пихатість, хтивість, жадобу гонорів, багатства, - усе те, що протилежне до чеснот, котрих Ісус навчав. А зверх того - обміркували так обплутати людей земними клопотами і шуканням вигоди для тіла

(сучасний науково-технічний прогрес; - прим. наша), щоби їм часу не лишалось, ані охоти подумати про свою душу і її спасення.

Люцифер вислухав всі ради і наостанку так сказав: "Я дуже вдячний всім за ваші розважання. Схвалюю і приймаю їх усіх. Їх буде легко запустити в рух відносно тих, хто в Відкупителя не вірить і в той закон, що Він подав. А от це буде тяжча справа з тими, що йдуть за Ним. Але я весь мій гнів і лють на цей закон обрушу, та й проти тих, що поспішать за ним. Я безпощадно переслідувати стану тих, що приймуть Відкупителя науку і вчиняться Його учениками; супроти них ми поведем безжалісну війну, аж доки не скінчиться світ. У Церкві тій новій я буду кукіль розсівати (Мат. 13,25), амбіції, жадобу, хтивість, ненависть смертну і усі пороки, якими управляю я. Бо як лише оці гріхи множитись стануть серед вірних, то Бог розсердиться на них за їхню злобність і невдячність; і по заслузі від людей забере поміч милосердя, котру заслугами своїми їм Відкупитель залишив. А лиш вони себе обберуть із засобів для їх спасення, побіда нашою буде. Також ми мусим натужитись, аби побожність ослабити і все, що з Неба і духове; - так щоби сила Святих Тайн для них була незрозуміла, щоби приймали їх вони лише в гріхах своїх смертельних, чи - байдуже, із холодком. Бо Тайни ці духові є , і щоб отримати з них плід, відкрити волю свою слід. А лиш вони лікарством своїм погордують, то знидіють в недузі своїй, спокус не витримають наших, обману також не помітять; із пам'яті пропаде в них їх Відкупитель, Його Матір із заступництвом своїм. Ось так, їх брудна невдячніть учинить їх невартими ласк Божих, і так розгнівить їх Бога і Спасителя, що Він позбавить їх своєї допомоги. У цьому всьому я бажаю, щоб ви мені ретельно помагали, не гаючи ні часу, ні оказій, щоби сповнить мої команди."

Такі диявольські наради тривали в пеклі майже рік. В подробицях обсуджувались плани, як зводити людей аж до часів грядущих. Плоди трудів люцифера ми бачимо тепер, коли так многі слухають його, приймають весь його обман; так рідко хто поставить йому опір, так забувається про вічну смерть душі, з якою на людей диявол чигає так злобно і підступно.

Слова Цариці


Коли перші діти Церкви наслідували пильно і активно копіювали Христа, демони так сильно їх лякались, що не сміли до них навіть підступати, стрімголов втікали від апостолів і праведників, натхненних науками Мого Божественного Сина. Найвищому із їхніх душ були пожертвувані перші плоди милосердя і Відкуплення. Те, що в ті часи було назовні видно у Святих і других досконалих християн, могло би здійснюватися і зараз з усіми католиками, якби вони не марнували Божу ласку, а її приймали, і з нею працювали, шукали би дороги Хреста. Бо люцифер боїться цього нині в тій самій мірі, що і в часи, про які ти пишеш. Але на ділі скоро почали в вірних остигати запал, побожність, милосердя, і вони забули про благодаті Відкуплення. Вони уступили своїм тілесним похотям і пожаданням, полюбили суєту і пожадливість, допустили, щоб їх захопили і звели ложні розумування люцифера, що притемнюють славу їх Спасителя, заманюючи в смертоносну сіть. Ця чорна невдячність вкинула світ у сучасний стан. Вона ж заохотила демонів піднестися в своїй гордині проти Бога, задумати зухвалий намір загребти собі усіх дітей Адама. Вони насмілюються думати про знищення цілої Церкви, одних спонукуючи від неї відходити, а інших -нехтувати плодами Крові й Смерті їх Відкупителя. Найбільшим нещастям є те, що багато католиків не розпізнають цю велику шкоду і не замислюються про лікарство, хоч можуть помічати, що прийшли часи, про які Ісус остерігав жінок Єрусалиму, а іменно: що ті, неплідні, будуть щасливі, і що багато будуть запрошувати гори і горби, щоб впали і накрили їх, щоб їм не видіти спустошень злоби, котра синів загибелі стинає - усохші дерева, позбавлені плодів чеснот.


Каталог: media -> files
files -> Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку… С.Єфремов
files -> Проект Художній світ Т. Г. Шевченка. Автопортрети Кобзаря
files -> Пояснювальна записка Варіативний модуль розроблено до навчальної програми «Технології. 10-12 класи»
files -> «Методика навчання природознавства та основ здоров’я»
files -> Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
files -> Формування ключових компетентностей учнів на уроках математики
files -> Методичний кабінет Коломийської сш І-ІІІ ст. №5 імені Т. Г. Шевченка
files -> Прокатування Волочіння В. Гащак зош №7
files -> Схвалено комісією з економіки Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   32




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка