Містичне місто бога божественна історія І життя пречистої діви марії


Глава 5. СВЯТИЙ ГАВРИЇЛ ПРИНОСИТЬ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ЗАКІНЧЕННЯ ЇЇ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ



Сторінка31/32
Дата конвертації20.03.2017
Розмір5.09 Mb.
#12763
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

Глава 5.
СВЯТИЙ ГАВРИЇЛ ПРИНОСИТЬ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ЗАКІНЧЕННЯ ЇЇ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ


При дочитуванні історії земного життя Пречистої Діви Марії, нашого єдиного і Небесного Фенікса, що возстав із земного праху для царювання у Небі, ци маємо право розчулюватися аж до сліз при виді її подвижництва. Але я повинна настоювати на тому, щоби побожні вірні не розглядали Її чудних діянь, як давню бувальщину; бо потужна чеснота Віри може їх представити в умі, як сьогодення. Тоді, без сумніву, ми для душі зберем найкращі овочі; наші серця потішаться добром, яке очі є нездібними побачити.

Пресвята Богородиця приблизилась до віку шістдесять сім років, не сповільнюючись, не зупиняючи польоту, не вгамовуючи полум'я любові і жагу до придбання нових заслуг, цілком так само, як і в першій хвилі Її Непорочного Зачаття. Господь зробив Її зовсім одухотвореною й Богоподібною. Дух Її нестримно линув до Божественності, і кайдани плоті ставали надокучливими. Та й сама земля через гріхи смертних ставала невартою затримувати в себе Небесний скарб. Предвічний Бог Отець вже бажав мати при собі свою Єдину і правдиву Доню; Бог Син - свою улюблену і ніжну Матір; і Бог Дух Святий - чарівну, вибрану Дружину. Ангели тужили за Царицею, Святі - за своєю Повелителькою.

Небесна консисторія (згідно із людським способом мислення) нараджувалася, як прославити і винаго­родити Преблагословенну Божу Матір за самовіддане сповнення всіх накреслень Божого милосердя стосовно дітей Адама. Отож Всевишній вирішив потішити Її повідомленням про точний час закінчення Її земної подорожі. Пресвята Тройця відправила з посольством до Марії архангела Гавриїла із багатьма другими достойниками Небесної ієрархії.

Святий князь зійшов з почетом до дому Тайної Вечері в Єрусалимі, і увійшов в капличку, де Пречиста Діва якраз лежала хрестом на долівці, вимолюючи прощення для грішників. При звуках ангельської музики Вона підвелась на коліна щоби з пошаною прийняти Небесних післанців. У своїх білих сяючих одежах вони оточували свою Царицю із радістю і почитанням. Усі в руках тримали пальмові віти і корони - у кожного інакша, невиданої краси і вартості: для передання Їй заслуженої нагороди.

Архангел привітав Її Богородичним славнем і повів таку мову: "Наша Повелителько і Пані. Всемогутній і

Святий із Святих посилає нас від свого Небесного Двору, щоби в Його Імені об'явити Тобі про найщасливіший кінець Твого паломництва і добро­вільного вигнання на землі у смертному житті. Незабаром, о Пані, надходять оті день і година, в котрі, згідно із Твоїми прагненнями, Ти перейдеш через природну смерть до посідання вічного і безсмертного життя, яке на Тебе жде у славі і праворуч Твоєго Божественного Сина, нашого Бога. Точно за три роки, рахуючи від цього дня, Ти будеш взята і прийнята в непроминаючу радість Господа, де всі мешканці ждуть, не діждуться Твоєї присутності."

З невимовним ликуванням духа прийняла Пресвята Марія цю вістку. І припавши знову до землі, дала відповідь у тих самих словах, що й при Зачатті Слова: "Ось Я, Господня слугиня; нехай зо мною станеться по Твоєму слову." (Лука 1,38). Тоді Вона попросила святих ангелів і служителів Найвищого допомогти Їй подякувати за цю довгожданну і радісну новину. Божа Матір навперемін із серафимами і другими ангелами виводила подячні наспіви на протязі двох годин. Скінчивши спів і усмиривши себе знову, наша Цариця поручила Небесним духам, аби благали Господа приготовити Її до переходу від смертного до вічного життя, і теж - щоб другі ангели і Святі у Небі молились за ту ласку. Ангели прирекли послухати Її у всьому і повернулись до Небес.

Цариця і Пані цілої вселенної із сльозами тихої радості припала до землі, так промовляючи до неї: "Земле, Я дякую тобі, бо так годиться, бо без Моєї на те заслуги ти дотепер Мене удержувала. Прошу тебе зараз допомогти Мені у час останку Мого проживання на тобі: щоб так само, як Я перед тим була сотворена із тебе і на тобі, - тепер Я стала піднесена через тебе і від тебе для благословенного споглядання Мого Сотворителя."

Перед майбутнім відбуттям до Неба Пречиста Діва побажала відвідати усі святі місця життя і Страстей Її Сина, попередньо спитавши дозволу в апостола Йоана. Вони обоє, і тисяча ангелів з ними, відправились в мандрівку. Ангели цього разу променились яркішим світлом і красою, ніж звичайно. Ніби тішилися, що скоро будуть в Небі із своєю Панею. На кожнім пам'ятнім місці Божа Матір проливала щедрі сльози, жалібно згадуючи, що витерпів Ісус, просила Божих ласк для вірних, що з шаною і почитанням посітять оці святі місця в віки грядущі. На Голгофті - залишалася довше, благаючи, щоб Божественний Її Син уділив спасенним душам всі, до останку, блага від своєї відкуплюючої Смерті. І знов - таким великим було зворушення Її душі, що тіло було би загинуло, якби Божа сила не вдихала у нього життя.

Вкінці Пресвята Богородиця попросила благо­словення в ангелів, що стерегли святі місця, і - у апостола Йоана, і повернулась до Вечерника. Там знов Вона лицем припала до долівки з усильними молитвами за Церкву. І - не підносилася, аж доки сам Господь Її запевнив у внутрішнім видінні, що Він почув і вислухав Її прохання на Троні Його милосердя. А щоб завершити найдосконаліше свої святі земні труди, Пречиста Діва

Марія спитала у Господа дозволу попрощатись із свя­тою Церквою на землі: "Хвальний і Найвищий Боже, Відкупителю світу, Начальнику Святих і вибраних, Оправдателю і Прославителю душ! Я - дитя святої Церкви, засадженої і придбаної Твоєю Кровю. Дай мені, о Господи, позволення попрощатися з такою люб­лячою Матірю, і з усіми Моїми браттями, Твоїми діть­ми, що належать до неї." Господь дав згоду і Вона розчулено звернулась з мовою до містичного тіла Церкви: "Свята Вселенська Церкво, котра назветься Римською в прийдешні століття, Моя Мати і Настав­нице, істинний скарбе Моєї душі! Ти - єдина утіха в Моєму заточенні, прибіжище і дозвілля у Моїх трудах, Мій спочинок, Моя радість і надія! Ти утримувала Мене в Моїм поході; в тобі жила Я, як подорожуючий до своєї Батьківщини. І ти Мене викормлювала після того, як Я прийняла Моє існування у ласці через твого Голову, Ісуса Христа, Мого Сина і Мого Господа. У тобі є скарби і багатства Його безконечних заслуг. Ти станеш для Його вірних дітей безпечною дорогою до обіцяної землі, і ти їх встережеш в їх небезпечній і трудній мандрівці. Ти станеш учителькою народів, котрих всі поважають. У тебе є багаті і безцінні само­цвіти тривог, трудів, образ, злиднів, мук, хрестів і смер­ті, котрі усі освячені є тими терпіннями, які мав Мій Господь, твій Батько, твій Господар, твій Вождь; і вони є застережені для Його більш вирізнених слуг і найдо­рожчих приятелів. Ти прикрасила й збагатила Мене своїми самоцвітами, щоб Я могла увійти у весілля Супруга.Ти вчинила Мене багатою, успішною і щасли­вою. I - ти містиш у собі твого Автора у Пресвятій Тайні. Моя щаслива Матір - воююча Церкво! Багата ти і обильна скарбами! Для тебе Я завжди берегла Моє серце і Мою дбайливість. Але тепер пора розстатися з тобою і полишити твоє любе товариство, щоб дійти до кінця Мого походу. Вчини Мене учасницею твоїх великих дібр; щедро скупай Мене в солодкому вині - в Крові Ягняти, яку ти бережеш, як могутній засіб для освячення багатьох світів. Тисячу разів ціною Мого життя Я приводила би до тебе всі народи і племена смертних, аби вони могли втішатись твоїми скарбами. Моя кохана Церкво, Моя честь і Моя славо! Я готуюсь залишити тебе у смертному житті, але у вічному житті Я знайду тебе задоволеною у благодатнім існуванні. Із того місця з любовю глядітиму на тебе, і усе молитись буду за твій ріст, добробут, поступ."

Так прощалася Пречиста Діва Марія з містичним тілом святої Вселенської Римської Церкви, щоби всі вірні пізнали, як Божа Матір любить і шанує її. А тоді Пресвята Богородиця перейшла до складання свого Заповіту і Останньої волі. Вона представила таке своє бажання Господеві, і Він соблаговолив його схвалити своєю царською присутністю. Для цього всі Три Божі Особи Пресвятої Тройці зійшли до Неї в супроводі неозорого числа ангелів. Цариця віддала належні честь і славу безконечній Істоті Бога, і тоді почула голос, що промовляв до Неї: "Наша вибрана Дружино. Вчини свою послідню волю, як бажаєш, бо Ми її затвердимо і виконаєм в цілості Нашою неограниченою властю." Премудра Матір дещо розгубилась у глибині власної покірності і ждала, щоби найперше Волю Найвищого пізнати. Господь пішов назустріч Її смиренному бажанню, і Бог Отець так відповів: "Моя доню. Твоя воля буде для Мене сприйнятна і приємна; не бракує же тобі заслуг у добрій праці, щоб Я не вдовольнив твоїх бажань." Ту ж саму заохоту дав Їй Син і Дух Святий.

Тоді Преблагословенна і Непорочна Марія вчинила свою волю у такому виді: "Найвищий Господи і споконвічний Боже! Я, негідний червячок землі, визнаю і кохаю Тебе з усім почитанням із надра моєї душі, як Отця, Сина, і Святого Духа, - Три відмінні Особи в одній нероздільній і вічній сутності, з одним вмістом, в одній безмежній величі якостей і досконалості. Я визнаю Тебе, як єдиного та істинного Сотворителя і Хоронителя всього, що має буття. У Твоїй Царській присутності я заявляю і говорю, що моя Остання воля є такою: "З усіх дібр смертного життя і світу, в котрому проживаю, я не володію нічим, що можу залишати; бо ніколи я не посідала, ані ніщо не любила, окрім Тебе, Хто є моїм добром і всім моїм посіданням. Небесам, зорям і планетам, стихіям і усім сотворінням, що в них, - я виношу подяку, бо згідно із Твоєю Волею вони утримували мене без моєї заслуги. І я хочу і ласкаво прошу їх, щоб вони служили Тобі і хвалили Тебе в призначених їм урядах і службах, і щоб вони продовжували утримувати і спомагати моїх братів і ближніх. Щоб вони могли робити це багато краще, я зрікаюсь того посідання і відписую його людству, а також, наскільки це можливо, - зрікаюсь зверхності над ними, котру Ваша Величність мені передали над цими немислячими сотворіннями, так щоб тепер вони могли служити моїм ближнім і їх утримувати. Дві туніки і плащ, котрі служили для мого покриття, я залишаю в розпорядження Йоана, бо вважаю його сином. Моє тіло, я прошу, щоб земля прийняла знову для Твоєї служби, бо вона є спільною матірю і служить тобі, як І твій витвір. Мою душу, вивільнену з тіла і всіх видимих речей, я віддаю у Твої руки, щоб вона могла любити Тебе і величати усю вічність. Мої заслуги і всі скарби, котрі я придбала при Твоїй ласці через мої труди і вправи, я залишаю святій Церкві, моїй матері і господині, як моїй кінцевій спадкоємниці; і з Твого дозволу я їх там вкладаю, бажаючи, щоб були вони далеко більшими. І желаю, щоби передусім вони сприяли возвеличенню Твого святого Імені, і причинилися до сповнення Твоєї Волі на землі, так як це має місце в Небесах, і щоб всі народи дійшли до пізнання, любові і почитання Тебе, правдивого Бога."

"У другу чергу. Я жертвую оці заслуги за моїх господарів - апостолів і священників, тепер і у віках майбутніх, так щоби, зглянувшись над ними, Твоя невимовна милосердність вчинила їх придатними служителями, вартими їх уряду і стану, повними мудрості, доброчесності і святості, через які вони могли би будувати і освячувати душі, відкуплені Твоєю Кровю. У третю чергу, я жертвую їх за духове добро моїх відданих слуг, що прикликають і звуть мене, щоб вони отримали Твій захист і ласку, а потім - вічне життя. У четверту чергу, я бажаю, аби мої служби і труди порушили Тебе до милосердя над усіми согріша­ючими дітьми Адама, щоб вони змогли покинути свій гріховний стан. З цієї години і надалі я предкладаю і бажаю продовжити мої за них молитви у Твоїй присутності так довго, як триватиме світ. Ось це, мій Господи і Боже, є моя Остання воля, завжди підвладна Твоїй." На завершення зложення Царицею свого Тестаменту Пресвята Тройця його одобрила і затвер­дила. А Христос, наш Відкупитель засвідчив право­сильність того Заповіту, виписавши в серці Матері такі слова: "Хай вчиниться, як Ти бажаєш і визначаєш."

Ось скільки ми, діти Адама, завдячуємо нашій Небесній Неньці. Ми неспроможні звернути нашого довгу, навіть жертвуючи життям і переносячи терпіння найбільших мучеників і Святих.

Слова Цариці


Серед безглуздих помилень, впроваджених демоном у світ, жодне не є більшим і згубнішим, ніж непам'ятання про годину смерті і про те, що станеться на суді строгого Судді. Подумай, Моя доню, що через ці ворота гріх увійшов в світ; бо змій намагався переконати першу жінку головно у тому, що вона не вмре і не потребує про цю річ думати (Буття 3, 4). Ось так, безперервно обманювані животіють незліченні немудрі люди, що живуть, не мислячи про смерть, і умирають, не підозріваючи, яка нещасна доля їх чекає. Щоб не втягнула тебе та людська збоченість, відтепер почни себе переконувати, що невідклично мусиш вмерти; - що ти одержала багато, а заплатила мало; - що розрахунок буде ще більш строгим, якщо Суддя перед тим ще більше розщедрився для тебе на дари і таланти в твоїй ділянці. Я прошу тебе ні більш, ні менш, лиш те, що завинила ти своєму Обручникові і Господеві, котрий завжди творить все найліпше у всіх місцях, часах і нагодах, не допускаючи ні забування, ні перерви чи недбальства.

Глава 6.
СЛАВНЕ УСПЕННЯ ДІВИ МАРІЇ


Три дні перед Успенням нашої Цариці апостоли і учні всі зібрались в домі Тайної вечері. Першим прибув св. Петро, котрого ангел переніс із Риму на руках. Цариця світу, вже трохи ослаблена фізично через постійне надлюдське напруження своїх духових сил, зустріла Намісника Христа при вході до Її помешкання. Вона клякнула перед ним, прийняла благословення і так сказала: "Я приношу подяки і хвалу Всевишньому, що привів до мене святого Отця для спомагання у годину Моєї смерті." За ним прибув св. Павло, котрому Божа Матір виявила таку ж пошану. Апостоли Її вітали, як Матір Бога, свою Царицю і Повелительку усього сотвореного, але з великим смутком, що дорівнював їх благоговінню перед Нею. Пізніше прибули інші апостоли і ученики. Пречиста Діва розпорядилась, щоби св. Йоан разом з апостолом Яковом (сином Алфея) примістили і обслужили всіх гостей.

Лиш деякі апостоли, як св. Петро, були сповіщені ангелами про причину їх мандрівки до Єрусалиму. Інші з них. особливо учні, тільки на місці довідалися про смутну новину від святого Намісника Христа. Глава

Церкви зібрав всіх разом, і так до них промовив: Мої найдорожчі діти і браття! Господь покликав і привів нас до Єрусалиму з віддалених місцевостей не без причини, найбільш невідкладної і жалібної для нас. Найвищий бажає тепер піднести до трону вічної слави свою Преблагословенну Матір, нашу Повелительку, нашу потіху і охорону. Такий Його Божественний декрет, щоб ми усі були присутні при Її щасливому і славному відході. Коли наш Учитель і Відкупитель вознісся одесную свого Отця, то хоч Він лишив нас позбавленими Його любої присутності, ми все ж затримали Його преблагословенну Матір. А тепер, як наше Світло покидає нас, що будемо діяти? Яку ми маєм поміч чи надію для заохоти в нашому паломництві? Я не знаходжу нічого, окрім сподівання, що ми всі підемо за Нею у належний час."

Святий Петро замовк, бо його душили мимовільні сльози і зітхання. Так само довго не могли прийти до себе решта зібраних. Нарешті Христовий Намісник оволодів собою і додав: "Мої діти. Давайте, підем у присутність нашої Матері і Пані. Ось проведем останок часу Її життя в Її товаристві, і попросимо Її поблагословити нас." Усі рушили до світлиці Пресвятої Богородиці. Вона клячала на своїй лежанці, прекрасна, сяюча, в оточенні цілої тисячі святих ангелів з Її постійної варти.



Її тілесні вид і постава від тридцять третього року життя залишалися незмінними, не піддавались жодному старінню. Не так, як у решти дітей Адама, що з віком старіються і гублять привабливість молодечої чи дівочої свіжості. Така незмінність була привілеєм одинокої Пречистої Діви Марії, дякуючи сталості і непохитності Її пренепорочної душі, і непідвладності наслідкам первородного гріха Адама. Апостоли, учні, і деякі з інших вірних згромадились в Її кімнаті, зберігаючи повний порядок. Святі Петро і Йоан зупинились при узголів'ї лежанки. Божа Матір скромно глянула на них і заговорила: "Мої найдорожчі діти. Позвольте вашій слугині мовити у вашій присутності і виявити мої покірні бажання." Св. Петро озвався, що всі уважно слухають і у всьому Їй підчиняться; і - ще благав, щоб не клячала, а сиділа на лежанці, як буде говорити. Йому здавалось, що від довгого клячання при молитві до Господа Вона вже вичерпала сили і - що годиться, щоб Цариця промовляла до них сидячи.

Але Учителька покори й послуху аж до самої смерті відповіла, що охоче дасть їм своє благословення, лиш, щоб вони дозволили Їй на цю приємність. За дозволом св. Петра Вона зійшла з лежанки і, ставши на коліна перед ним, сказала: "Мій Пане. Я молю тебе, яко вселенського священника і главу святої Церкви, дати Мені благословення від твого і її імені. Прости, Мене, твою прислугу, за малість служби, яку Я уділила у Моєму житті. Позволь, щоб Йоан розпорядився Моїм одінням - двома туніками, віддавши їх двом убогим дівицям, що зобов'язали Мене своєю добродійністю." Тоді Вона схилилась до землі і поцілувала ступні св. Петра, до сліз зворушуючи апостола і всіх присутніх. Далі, Вона клякнула перед св. Йоаном із такою мовою: "Прости, Мій сину і господарю, що Я не сповнювала обов'язків Матері супроти тебе, як личить, і як Господь Мені наказував, коли з Хреста Він призначив тебе, як Мого сина, а Мене, як твою Матір (Йоан 19, 27). Я смиренно і від серця дякую тобі за ласкавість, яку ти виявив Мені. Як син, дай Мені твоє благословення, щоб увійти Мені у споглядання і товариство того, Хто сотворив Мене."

Прощаючись, Пречиста Діва промовляла до кожного апостола зокрема, як і до деяких учнів. Тоді, піднявшись із колін, звернулася до всіх присутніх: "Найдорожчі діти і Мої Панове. Завжди Я берегла вас у душі, і маю вас записаних в Моєму серці. Я полюбила вас із тою ніжною любовю і милосердністю, яку дав Мені Мій Божественний Син; Його Я бачу в вас, Його вибраних друзях. У послушенстві до його святої і предвічної Волі Я йду тепер до вічних палат, де обіцюю, як ваша Матір, що буду чувати над вами при найясні­шім світлі Божественності; її спогляданням моя душа надіється і прагне заспокоїтись. Я поручаю вам Мою матір - Церкву, возхваляння Імені Всевишнього, ширення Євангельського закону, пошану і благоговіння до слів Мого Божественного Сина, пам'ять про Його Страсті і Смерть, практикування Його науки. Мої діти. Любіть Церкву і любіть один одного із тою мило­сердністю, котру ваш Учитель постійно вам прищеп­лював (Йоан 13, 34). Тобі, Петре, святий Наміснику, Я поручаю Мого сина Йоана і всіх прочих."

Слова Преблагословенної Марії, як стріли Божественного вогню, проникли в серця апостолів і других слухачів. Коли Вона замовкла, присутні вибухнули плачем. І кинувшись з розпачем на землю, ридали невгамовно і зітхали. Заплакала і Божа Матір при виді їх великого горя. Через якийсь час Вона попросила їх помолитись у мовчанці із Нею і за Неї.

У наступившій тишині Воплочене Слово зійшло з Небес на троні слави у супроводі всіх Святих і незліченних ангелів, і дім Вечерника засяяв. Пречиста Діва Марія припала до землі з найбільшим смиренням і поцілувала стопи Господа. Її Божественний Син уділив своє благословення і так до Матері промовив: "Моя найдорожча Мати, яку Я вибрав на Моє помешкання. Надходить година, в якій Ти маєш перейти від цього життя світу і смерті у славу Мого Отця і Мою славу, де Ти займеш трон, приготований Тобі праворуч Мене, і радуватимешся ним усю вічність. І поскільки Я своєю властю спричинив, щоб Ти, як Моя Матір, ввійшла у світ вільною і вийнятою з-під гріха, тому й смерть не повинна мати ні права, ні позволення торкнутися Тебе при виході Твоєму з цього світу. Якщо Ти не бажаєш пройти через неї, приходь зі Мною зараз, щоб мати участь в Моїй славі, котру Ти собі заслужила."

Пречиста Матір, приникши біля стіп Христа, із радісним обличчям відповіла: "Мій Сину і Мій Господи! Благаю Тебе, позволь Твоїй Матері і слугині увійти у вічне життя через звичайну браму природної смерті, подібно до інших дітей Адама. Ти, Хто є моїм правдивим Богом, переносив смерть, хоч не мав обов'язку робити цього. Тому так личить, що коли Я йшла за Тобою у житті, то так само піду за Тобою і у смерті." Наш Спаситель схвалив рішення і посвяту своєї

Пречистої Матері і дав згоду на їх сповнення. Тоді ангели заспівали согласно рядки з пісень царя Соломона, як і новоуложені пісні. Про присутність Ісуса Христа знали тільки деякі апостоли із св. Йоаном; другі відчували лише духове збудження; але ангельську музику почули і апостоли і учні, і багато других вірних. А предивні пахощі з будинку розійшлися аж на вулицю. Дім Тайної вечері сіяв, і товпи людей збиралися на вулицях, як свідки нового Господнього чуда.

Коли ангели починали свою музику, Пречиста Божа Матір прилягла на лежанку. Туніка по боках була розправлена. Наша Матінка з'єднала разом рученята, очі були зведені на нашого Спасителя; Вона згоряла від надлюдської любові. Ледве ангели затягли рядки із соломонової пісні: „Устань, спіши, моя кохана, моя голубко, моя прекрасна, і приходь; зима минула..." -як Цариця вимовила ті слова Її Сина на Хресті: „У Твої руки, Господи, я віддаю мого духа." Замкнула очі і -спочила в Бозі. Жодна інша неміч, - одна незмірна любов до Бога забрала Їй життя, як тільки Небо перестало Їй давати надприродну поміч.

Музика ангелів почала затихати вдалині. Душа Цариці у супроводі Христа Царя, ангелів і Святих полинула до Неба. А священне тіло преблагословенної Марії, той храм і святилище Бога при житті, променіло ясним світлом, виділяючи неземний аромат. Її варта із тисячі ангелів лишилася при тілі на сторожі. Апостоли і учні, розчулені до глибини душі і ще в сльозах, проспівали багато славнів і псальмів в честь Пресвятої Богородиці.

Славне Успення мало місце точнісінько у пору, в якій умер наш Відкупитель - о третій годині пополудні в п'ятницю, тринадцятого серпня. Двадцять шість днів наша Цариця не дожила до скінчення семидесяти років життя - до восьмого вересня, дня Її народження. По Христовій смерті Вона ще була на землі двадцять один рік, чотири місяці і дев'ятнадцять днів. Попутно пригадаєм інші віхи Її славетного життя. Рождество Божого Сина відбулося, коли Його Пренепорочна Матір мала всього п'ятнадцять літ, три місяці і сімнадцять днів. Господь прожив на землі тридцять три роки і три місяці. Так що у пору Його Страсної смерті Пресвята Богородиця лічила собі сорок вісім років, шість місяців і сімнадцять днів.

Великі чуда й дивні речі трапились у час смерті Цариці Неба і землі. Було затемнення сонця на кілька годин. Прерізні види птиць зібралися біля Вечерника з жалібним гомоном, наводячи тужливий настрій на прохожих. Багато мешканців Єрусалиму збуджено товпилися на вулицях, голосно визнаючи могутність Бога. Недужі, що прийшли, всі були оздоровлені. Виходили душі із чистилища. Але найбільшим чудом було те, про що тут буде мова. У ту ж годину, що й Цариця, померли три особи в Єрусалимі: мужчина і дві жінки - сусіди Вечерника. Померли в гріхах і нерозкаяні... На вічне прокляття... Але коли їх справа прийшла перед трибунал Христа, Його солодка Матір заступилася за них. Їх повернули назад до життя. Вони поправились, померли згодом в ласці Божій і спаслись. Та привілей цей не був поширений на інших, що сконали в світі у той же самий день.


Слова Цариці


Моя доню. Поряд з тим, що ти зрозуміла й записала про Моє славне Успення, хочу повідомити тебе про ще один привілей, що був дарований Мені в ту годину Моїм Божественним Сином. Ти вже зазначила, що Господь дав Мені вибір увійти в блаженне споглядання, проходячи, або - ні, через врата смерті. Якщо би Я воліла не померти, Найвищий був би дарував цю ласку, бо гріх не мав у Мені жодної частки, а значить - і покарання за нього, що є смертю. Те саме було би із Моїм Божественним Сином, і - з більшим правом, якщо б Він сам не побажав задовільнити Божественне Правосуддя відносно людей через свої Страсті і Смерть. Тому Я добровільно вибрала смерть, аби наслідувати Його і йти за Ним, як Я чинила вже у пору Його скорбних Страстей. Тому що Я бачила, як умирає Мій Син і правдивий Бог, Я не сплатила би за любов, котру Йому завинила, якщо б відмовилась від смерті. Я залишила би велику прогалину в наслідуванні Мого Господа і Богочоловіка, - у однозгідності із Ним; а Він хотів від Мене великої подібності до Нього в Його пресвятій людській природі. Оскільки потім Я ніколи не змогла би поправити такий недолік, Моя душа не втішилась би повнотою насолоди, що Я померла так, як Мій Господь і Бог. Тому Мій вибір, щоб померти, був для Нього таким приємним; а Моя завбачлива любов у тім зобов'язала Його до тої міри, що у відповідь Він негайно дарував Мені виняткову ласку для блага дітей Церкви, і - згідну із Моїм бажанням. Було постановлено, що всі віддані Мені, котрі закличуть до

Мене у годині смерті, вибираючи Мене своєю Покровителькою в пам'ять Мого щасливого Успення і бажання наслідувати Його в смерті, - будуть в ту годину під Моїм особливим захистом, матимуть Мене, як оборону проти демонів, як поміч і охорону; Я їх представлю перед трибунал Його милосердя, і там матимуть Моє заступництво. У наслідку Господь дав Мені нову власть і поручення, і обіцяв надати великі ласки для доброї смерті і більш чистого життя всім тим, хто закличе Мою поміч, почитаючи цю тайну Моєї благословенної смерті. Ось тому Я бажаю, щоб ти, Моя мила доню, із цього дня і надалі тримала в глибині твоєго серця віддану і люблячу пам'ять про цю тайну, щоб благословила, хвалила і величала Всемогутнього, бо Він вчинив такі святі чуда для Мене і для смертних. Таким старанням ти зобов'яжеш Господа і Мене, щоб Ми прийшли тобі на поміч в ту останню годину.



А оскільки смерть слідує за життям і звичайно є подібною до нього, то найпевнішою запорукою доброї смерті є добре життя, життя, в котрому серце є звільнене і відлучене від земної любові. Бо це є те, що в останню годину засмучує і гнітить душу, і - ніби тяжкий ланцюг, обмежує її свободу, і не дає їй піднестись понад речі, які подобаються в цьому світі. О, Моя доню! Як дуже смертні не розуміють цієї істини, і як далеко вони схиблюють від неї у своїх вчинках! Господь дає їм життя, щоб вони могли звільнити себе від наслідків первородного гріха, щоб ті не заважали їм в годині їхньої смерті. А темні і нещасні діти Адама витрачають усе своє життя, аби громадити на себе нові тягарі й пута, щоб вмирати бранцями своїх пристрастей і під сваволею своїх пекольних ворогів. Не мала Я ніякої частки у первородному гріху, і жоден з його наслідків не панував над Моїми здібностями. Тим не менше, Я жила у найбільшій стриманості, в убожестві, відчужена від земних речей, найбільш досконало і свято. І цю святу свободу Я насправді досвідчила в годині Моєї смерті. Зміркуй тоді. Моя доню, і віднесись уважно до цього живого приміру. З кожним днем все більше звільняй своє серце, так щоб по мірі збігання літ ти все більше увільнювалась, відчужувалась і відверталась від видимих речей. Тож коли Обручник покличе тебе на своє весілля, ти не намагатимешся даремно шукати потрібної свободи і розсудливості.

Каталог: media -> files
files -> Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку… С.Єфремов
files -> Проект Художній світ Т. Г. Шевченка. Автопортрети Кобзаря
files -> Пояснювальна записка Варіативний модуль розроблено до навчальної програми «Технології. 10-12 класи»
files -> «Методика навчання природознавства та основ здоров’я»
files -> Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
files -> Формування ключових компетентностей учнів на уроках математики
files -> Методичний кабінет Коломийської сш І-ІІІ ст. №5 імені Т. Г. Шевченка
files -> Прокатування Волочіння В. Гащак зош №7
files -> Схвалено комісією з економіки Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка