Мороз дмитро Олександрович


У висновках дисертації підведено підсумки дослідження та сформульовані положення, які виносяться на захист



Сторінка3/3
Дата конвертації04.11.2016
Розмір0.52 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3

У висновках дисертації підведено підсумки дослідження та сформульовані положення, які виносяться на захист:


Трансформаційний процес в країнах Вишеградського блоку відбувався паралельно з підготовкою до вступу в Європейський Союз. Інтеграційний блок не перетворився на економічний центр, а залишився насамперед політичним міжнародним регіональним об’єднанням. Проникнення транснаціональних корпорацій до країн Центральної Європи посилило взаємозв’язок між регіоналізацією та глобалізацією господарства.

На етапі виникнення вишеградського співробітництва мотиви країн-засновниць мали системний характер. Передусім треба було спільними зусиллями мінімізувати зовнішній вплив СРСР, який знаходився в стадії занепаду, зробити безпечнішою регіональну ситуацію в контексті розпаду Югославії. Крім того, слід було створити своєрідний “підготовчий клас”, в якому, наполегливо співпрацюючи між собою, країни Центральної Європи могли не “штовхатись ліктями” на шляху до ЄС, а мати справді партнерські стосунки.

Країни Вишеградського блоку в стратегічному сенсі були об’єднані спільними потребами, інтересами та метою. Вони насамперед були зацікавлені у проведенні активної зовнішньої політики, спрямованої на забезпечення умов для трансформації внутрішнього становища та зміцнення свого міжнародного середовища.

Зрештою, основними чинниками, які обумовили розвиток Вишеградського блоку стали наступні фактори: історичний (спільний спадок Австро-Угорської монархії, потреби консолідації заради відродження центральноєвропейської тотожності), політичний (повернення в об’єднану Європу, забезпечення гарантій незворотності позитивних зрушень та реформ, зміцнення миру, безпеки і стабільності, розбудови стабільного громадянського суспільства та консолідованої демократії), економічний (формування нових ринкових засад конкурентної спроможності регіону в умовах європейської інтеграції та розгортання процесу глобалізації), соціокультурні чинники (відродження центральноєвропейської ідентичності як основи конкурентної спроможності центральноєвропейського регіону в об’єднаній Європі).

Впродовж 1991-2004 років слід виділити два принципово відмінні етапи розвитку вишеградського співробітництва. Перший – становлення і розвиток основ системи співробітництва країн-членів Вишеградської групи з ініціативи глав держав (1991-1997 роки). Його умовно можна ще йменувати “президентським”, так як Вишеград було засновано 15 лютого 1991 року на основі декларації, підписаної президентами Польщі, Угорщини і Чехословаччини в угорському місті Вишеград (звідси й походить назва міжнародного регіонального об’єднання).

Другий етап розвитку вишеградського співробітництва – консолідаційний (1998-2004 рр.). Суттю співробітництва вишеградських країн у ці роки було вирішення основного або і спільного національно-державного інтересу членів регіонального об’єднання на міжнародній арені – солідарне забезпечення вступу РП, СР, УР і ЧР до НАТО і ЄС. Це був якісно вищий рівень регіонального інтеграційного співробітництва на основі взаємодії максимально широкого кола державних структур і представників громадського сектору вишеградської четвірки. Координуюча роль у системі багатосторонньої співпраці з другої половини 1990-х років поступово переходить на центральні органи виконавчої влади країн-членів „Вишеграду”.

Основними напрямами співпраці України і „Вишеграду” може бути наступне: координація зовнішньополітичної діяльності України з Вишеградською четвіркою на багатосторонній основі; забезпечення солідарної підтримки країн „Вишеграду” європейським інтеграційним і євроатлантичним планам України; передача країнами „Вишеграду” досвіду їх європейської інтеграції Україні; розширення програм Вишеградського фонду і на Україну; формування багаторівневого механізму співробітництва України і „Вишеграду”, який включатиме і участь українських представників в засіданнях різних вишеградських структур і комісій хоча б в якості спостерігачів.

Перспективно виглядає налагодження тіснішої взаємодії української дипломатії з дипломатією країн Вишеградської групи в міжнародних організаціях, причому не лише ЄС, а й ОБСЄ, Раді Європі, Організації Чорноморського економічного співробітництва, Балтійсько-чорноморсько-каспійській вісі. Зрештою, від ступеня ефективності такої співпраці значною мірою залежить самоідентифікація об’єднаної Європи в умовах розгортання процесу глобалізації.


Основні положення та висновки дисертації викладені в таких публікаціях автора:


  1. Етапи співробітництва країн-членів Вишеграду // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 13. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. – С. 207-215.

  2. Джерельно-інформаційна база дослідження співробітництва країн-членів Вишеграду // Український історичний збірник (2004). – Вип. 8. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С. 527-534.

  3. Заснування міжнародного регіонального об’єднання Вишеград: передумови і наслідки // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – Щоквартальний науковий журнал. – К., 2005. - № 4. – С.95-100.

  4. Досвід Вишеградського співробітництва в контексті реалізації сучасної євроінтеграційної стратегії України // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 14. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – С.154-161.


АНОТАЦІЯ
Мороз Д.О. Формування системи багатостороннього співробітництва країн-членів Вишеградської четвірки (1991-2004 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. – Національний університет „Києво-Могилянська академія”. – Київ, 2006.

У дисертації досліджено передумови і причини створення Вишеградського блоку та його роль в інтеграції Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини до ЄС і НАТО. Висвітлено основні етапи та проблеми розвитку співробітництва Вишеградської четвірки в контексті процесу європейської інтеграції, особливості становлення й функціонування системи та механізмів багатосторонньої взаємодії країн-членів цього міжнародного регіонального об’єднання. Узагальнено історичний досвід співробітництва країн „Вишеграду”, проаналізовано тенденції розвитку вишеградської співпраці в структурі Європейського Союзу, акцентовано, зокрема, увагу на координації зовнішньої політики та євроатлантичній солідарності РП, УР, ЧР та СР. Розглянуто стан та перспективи зв’язків України з країнами Вишеградської групи.



Ключові слова: Вишеградська четвірка, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, регіональне співробітництво, євроатлантична солідарність, європейська інтеграція, Європейський Союз, Україна.

АННОТАЦИЯ
Мороз Д.А. Формирование системы многостороннего сотрудничества стран-членов Вышеградской четверки (1991-2004 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Национальный университет “Киево-Могилянская академия”. – Киев, 2006.

В диссертации исследованы причины и исторический фон создания Вышеградского блока и его роль в интеграции РП, ВР, ЧР и СР в ЕС и НАТО. Раскрыты основные этапы и проблемы развития сотрудничества Вышеградской четверки в контексте процесса европейской интеграции, особенности формирования и функционирования системы и механизмов многостороннего сотрудничества стран-членов этого международного регионального объединения. В частности, выделены и рассмотрены два принципиально отличных этапа развития вышеградского сотрудничества: первый, т.н. “президентский” - становление основ системы сотрудничества стран-членов Вышеградской группы по инициативе глав государств (1991-1997 гг.) и второй, т.н. “консолидационный” - в ходе которого на основе взаимодействия максимально широкого круга государственный структур и представителей гражданского общества Вышеградской четверки успешно реализовывался основной совместный национально-государственный интерес стран-членов регионального объединения на международной арене – солидарное обеспечение их вступления в НАТО и ЕС (1998-2004 гг.).

Обобщен исторический опыт взаимодействия стран “Вышеграда” как одного из наиболее эффективных международных региональных объединений постсоциалистических стран Центральной и Восточной Европы, проанализированы тенденции эволюции вышеградского сотрудничества в структуре Европейского Союза, акцентировано, в частности, внимание на коородинации внешней политики и евроатлантической солидарности Польши, Венгрии, Чехии и Словакии.

Рассмотрены состояние и перспективы отношений Украины со странами Вышеградской группы как на двухсторонней, так и на многосторонней основе, в частности возможности углубления сотрудничества Украины со странами “Вышеграда” в формате В-4+Украина.

Ключевые слова: Вышеградская четверка, Польша, Венгрия, Чехия, Словакия, региональное сотрудничество, евроатланическая солидарность, европейская интеграция, Европейский Союз, Украина.
SUMMARY
Moroz D.A. Formation of system Vishegrad union (1991-2004). – The Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree the candidate of historical science by speciality 07.00.02 – World History. – National University “Kyiv-Mohyla Academy” – Kyiv, 2006.

In the dissertation research cause making of Vishegrad union. Showed basic stage evolution cooperate of Vishegrad in the context of process European integration. Analysed the place of Vishegrad in the structure of European Union and connected with Ukraine.

Key words: Vishegrad union, the Republic of Poland, the Republic of Hungary, the Czech Republic, the Slovak Republic, region cooperation, euroatlantic cooperate, European integration, European Union, Ukraine.


1 Calendar // www.visegradgroop.org

2 Visegrad Group – Your Partner. – Prague: PP Agency, 2004. – 197 p.

3 Вишеградская группа – ваш партнер. – Прага: РР Agency, 2004. –142 с.

4 Visegrad Yearbook 2003.- Prague. - 2003. – 180 p.

5 International Visegrad Fund // www.ivf.org

1 Арах М. Европейский Союз. Видение политического объединения. – М., 1998. – 467 с.

2 Ash Timothy Garton. Zeit der Freiheit. Aus den Zentren vom Mitteleuropa. (aus dem Englischen). – Mьnchen: Carl Hanser Verlag, 1999. – 504 s.

3 Beichelt Timm. Die Europдische Union nach der Osterweiterung. – Wiesbaden: Verlag fьr Sozialwissenschaften, 2004. – 237 s.

4 Bender Peter. Die „Neue Ostpolitik“ und Ihre Folgen: vom Mauerbau bis zur Vereinigung. – Mьnchen: Taschenbuch Verlag, 1996. – 369 s.

5 Grotz Florian. Politische Institutionen und post-sozialistische Parteiensysteme in Ostmitteleuropa. Polen. Ungarn. Tschechien und die Slowakei im Vergleich. – Opladen: Leske&Budrich, 2000. – 496 s.

6 Gillingham John. European Integration. 1950-2003. Super state or New Market Economy? – Cambridge: University Press, 2003. – 588 p.

7 Jakobsen Hans-Dieter. Die Zukunftige Entwicklung der CEFTA. Institutionalisierung, Vertiefung, Erweiterung? – Mьnchen: Siedler, 1997. – 184 s.

8 Ther Philipp, Sundhausen Holm. Regionalebewegungen und Regionalismen in europдischen Integration. – Marburg: Verlag Herder Institute, 2003. – 297 s.

9 Заболотный В.М. Восточная Европа в концентрической структуре нового мирового порядка // Новое в истории и гуманитарных науках. – М., 2000. – С. 128-157; Задорожнюк Э.Г. Политические процессы в Центральной Европе и становление новой региональной идентичности // Центральная Европа в поисках новой региональной идентичности. – М., 2000. – 164 с.; Евстегнеев Р.Н. Десять лет экономических реформ в странах Центральной и Восточной Европы // Россия и современный мир. – М., 2003. – С. 68-83; Погорельская С.В. “Право на родину” и единая Европа // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. - № 5. – С. 66-73; Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге ХХІ века. Почему не интегрируются страны СНГ. – М., 2001. – 478 с.

10 Борко Ю.А. От европейской идеи – к единой Европе. – М., 2003. – 464 с.; Влияние расширения ЕС и НАТО на Восток на процессы интеграции и дезинтеграции на постсоветстком пространстве. Матеріали міжнародного семінару. 28-29 березня 2003 р. – К., 2003. – 68 с.

11 Волков В.К. Узловые проблемы новейшей истории стран Центральной и Юго-Восточной Европы. – М., 2000. – 480 с.

112 Копиленко С. Регіоналізм і зовнішня політика: система, середовище, структура // Дослідження світової політики. – 1998. – Випуск 7. – С. 62-70.

13 Гойло І. Інтеграційні процеси в Центральній Європі: проблеми і труднощі. Європа: ідеї та процеси // Матеріали наукового симпозіуму. – Чернівці, 1998. – 192 с.

14 Балто-Чорноморське співробітництво: до інтеграції Європи ХХІ ст. без розділювальних ліній. Міжнародна конференція. Ялта 10-11 вересня 1999. – К., 1999. – 63 с.

1


115 Мхитарян Н.І. Чорноморське регіональне співробітництво як геополітичний чинник міжнародних інтеграційних процесів (1990-1998). Автореферат кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – 1999. – 24 с.

16 Історія Центрально-Східної Європи / За ред. Л.Зашкільняка. – Львів, 2001. – 660 с.

1


1


1


1


117 Литвин В.М. Україна: Європа чи Євразія? – К., 2004. – 512 с.

118 Мельникова І.М., Мартинов А.Ю. Розвиток відносин України з країнами Центральної та Південно-Східної Європи (90-ті рр. ХХ ст.) // Україна і Європа (1990-2000 рр.). Частина І. Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Анотована історична хроніка. – К., - с.5-14.

119 Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відноси (1991-2003) / Відп. ред. С.В.Віднянський. – К., 2004. – 616 с.; Нариси з історії дипломатії України. – К., 2001. – 736 с.

220 Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. – Львів, 2002.– 752 с.

221 Приходько В.О. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нової внутрішньої та зовнішньої політики країни. – Ужгород, 1999. – 94 с.

222 Кіцила Л. Трансформація зовнішньої політики Чеської Республіки в контексті європейської інтеграції (1990-2004) // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2004. – Вип.14. – с.22-28.

223 Мотрук С. Головні напрямки зовнішньої політики Чеської Республіки на рубежі ХХ-ХХІ століть // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип.13. – К., 2004. – с.199-207.

224 Юрійчук Ю.А. Національний фактор у суспільно-політичному розвитку Чехії та Словаччини (1989-середина 1990-х рр.). – Чернівці, 2000. – 20 с.; Стативка А. Чехія – Словаччина: нова якість двосторонніх відносин // Політика і час. – 2006. - № 3. – с.3-9.

225 Україна – Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 14-16 квітня 2005) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2006. – 275 с.

226 Див.: Шманько Г.І., Кіш Є.Б. Вишеградський “чотирикутник”. Загальноєвропейська інтеграція східноєвропейських країн // Політика і час. – 1994. - № 1. – С.48-50; Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: Можливості для України: Аналітичні оцінки. – Ужгород, 2003. – 136 с.

227 Кіш Є. Європа у пошуках нової ідентичності: Інституціоналізація процесів інтеграції країн Центрально-Східної Європи // Нова політика. – 1998. - № 3. – с.3-18; Кіш Є. Приклади конструктивної співпраці України з країнами Вишеградської групи // Досвід країн вишеградської четвірки на шляху до ЄС: можливості для України. Аналітичні оцінки. – Ужгород, 2003. – 136 с.; Кіш Є. Новий кордон – нова модель відносин. Інтеграція країн Центральної Європи до ЄС: геополітичні наслідки для України // Політика і час. – 2004. - № 6. – с.65-73; Кіш Є. За програмою сусідства. Транскордонне співробітництво України після східного розширення ЄС // Політика і час. – 2004. - № 12. – с.27-35.

228 Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки). – Львів, 2000. – 68 с.

229 Дікарєв О.І. Єврорегіональний і транскордонний вимір європейської інтеграції. Автореферат дисертації кандидата політичних наук. – 23.00.04. – К.: Інститут міжнародних відносин і світової економіки. – 2000. – 19 с.; Динис Г.Г., Дербак В.І., Сюсько І.М. Транскордонне співробітництво України // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип.. 10 /Відп. ред.. С.В.Віднянський. – К., 2001. – с. 110-127; Устич І., Чучка О., Жулканич О. Інтеграційні процеси в країнах Центрально-Східної Європи // Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. – Ужгород, 1998. – 436 с.; Ткачук М.Д. Місце єврорегіонів в інтеграційному полі Європи: досвід країн Вишеградської групи // Єврорегіони: потенціал міжетнічної гармонізації. Збірка наукових праць. – Чернівці, 2004. – 256 с.

330 Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. – К., 2004. – с. 352.

331 Волович О.Регіональне лідерство України у Центрально-Східній Європі: міф чи реальність? //Актуальні питання євроатлантичної інтрегації України. Збірник наукових праць. – К., 2005. – с. 364 с.; Зеленько Г. Вишеградська четвірка матиме на заході те, що робить на сході // Політика і час. – 2005. – № 2. – с.28-34.

332 Герасимчук Т.Ф. Країни Центральної Європи в політиці Європейського Союзу (1989-2004 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – К., 2005. – С. 14.

333 Буренко Н.М. Еволюція політики ЄС щодо країн Центральної та Східної Європи. Автореферат кандидата політичних наук. 23.00.04. – К.: Національний університет імені Т.Шевченка. – 2004. – 26 с.

334 Горенко О.М. “Європейський фініш” країн Центрально-Східної Європи і проблема економічного суверенітету // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип.13. – К., 2004. – С. 215-237; Горенко О.М. Соціально-політичний вимір європейської інтеграції та Україна. – К., 2002. – 331 с.

335 Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге ХХІ века. – М. – 2001. – 480 с.

336 Вакулич В.М. Політичні детермінанти зближення України з Європейським Союзом. – Автореферат дисертації кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2001. – 15 с.; Годун С.Д. Проблеми інтеграції України до Європейського Союзу. – К., 1999. – 121 с.

337 Ковальова О.О. Стратегії європейської інтеграції: як реалізувати європейський вибір України. – К., 2003. – 340 с.

338 Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна. – К., 2005. – 448 с.; Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. – К., 2002. – 253 с.; Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К., 2001. – 448 с.

339 Малиновська О.А. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. – К., 2004. – 171 с.

440 Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика і безпека України. Людина – Суспільство – Держава – Міжнародні структури – К., 2004. – 352 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка