М’яка іграшка у сучасному декоративно ужитковому мистецтві

Слайд 9. Матеріали для виготовлення м’яких іграшок.

• 
  Штучне хутро з ворсом різної довжини – коротким, середнім, довгим (натуральне хутро можна використовувати в окремих деталях чи для оздоблення).
  
• 
  Різноманітна тканина – з натуральних та хімічних волокон, різна за будовою та оздобленням; бажано, щоб зрізи тканини не сильно осипалися. Розмір клаптиків залежить від розміру деталей – іноді шматочки тканини із сірникову коробочку стають у нагоді.
  
• 
  Шматочки білої, чорної та кольорової шкіри – натуральної та штучної – згодиться пара від загубленої пальчатки, місцями потертий широкий пояс, уцілілі шматочки старої сумки, халяви старих осінніх чобіт, тощо.
  

• 
  Відрізки різноманітних стрічок, мережива, тасьми, резинки, тощо.
  
• 
  Фурнітура – різні ґудзики та намистини; непотрібна біжутерія – кліпси, підвіски, ланцюжки, тощо.
  
• 
  Нитки вишивальні та для в’язання.
  

• 
  Нитки швейні – міцні, краще армовані, різних кольорів (щоб добирати під колір тканини).
  
• 
  Клей – ПВА, плавкий силіконовий клей.
  

• 
  Синтепон, поролон, синтепух, холофайбер (найбільш екологічний матеріал, використовується для наповнення диванних подушок). Можна використати інші об’ємні матеріали – вату, обрізки тканини – але тоді іграшка буде важкою та не такою м’якою на дотик. Перших ведмедиків, взагалі, заповнювали дерев’яними ошурками.
  
• 
  М’який дріт (приблизно 2 мм товщиною) для каркасів – алюмінієвий чи мідний, краще в пластиковій ізоляції.
  

Обираючи матеріали для конкретної іграшки, потрібно визначити вимоги до виробу та обрати матеріали з відповідними властивостями.

Іграшки для маленьких дітей повинні, в першу чергу, бути безпечними – міцними, екологічно чистими, легко пратися; також вони повинні бути естетичними та недорогими. Таким вимогам відповідають натуральні тканини – бавовняні та лляні; наповнювач – холофайдер; очі, носик та ротик іграшки краще вишити нитками (ґудзики та намистинки маля може відірвати); дротяний каркас краще не використовувати взагалі.

Інша ситуація з декоративними та колекційними іграшками – тут головною вимогою є естетичність, далі екологічність та міцність, а вже потім економічність. Для таких іграшок можна використовувати різноманітні матеріали – як натуральні, так і хімічні, доцільне оздоблення та фурнітуру, клейові з’єднання, каркаси.

Для роботи викликаються 4 учениці (2+2).

На столі розложена різноманітна тканина, фурнітура. Кожна пара обирає карточку-завдання, виконує та демонструє класу результати.

Доберіть матеріали та оздоблення для виготовлення м’якої ляльки-засипанки у подарунок маленькій дитині. Обґрунтуйте свій вибір.

Доберіть матеріали та оздоблення для виготовлення м’якого полярного ведмедика у подарунок однокласниці. Обґрунтуйте свій вибір.

При потребі учні класу виправляють неточності.

Вчитель демонструє бавовняну ляльку-засипанку та пухнастого ведмедика.

Начебто, я багато матеріалів перерахувала, але, повірте, майже все у вас вже є. Ось вам і домашнє завдання.

Погляньте навколо, пошукайте гарненько, попитайте маму й бабусю, і ви побачите, скільки різних матеріалів для роботи можна знайти у вашій домівці. Це всякі клаптики — залишки тканин і хутра — та старі речі: непотрібна зимова шапка, комір від потертого маминого пальта. Він хоч і ви­ношений, але з нього ще можна повирізати непогані шматочки. А саме пальто? Це теж чудовий матеріал для іграшок. А батьків фетровий капелюх? Дарма, що він побитий міллю — почистивши і випрасувавши, його цілком можна пустити в діло. А сестриччині рожеві повзунки? З них вийдуть гар­ненькі голівки для ляльок.

Бачите, як багато потрібних речей ви одразу ж розшукали. Тільки це ще не все. Перш ніж узяти їх в роботу, треба трохи потрудитися: як слід все почистити або випрати, випрасувати, розчесати.