Н. С. Вітвицька О. Е. Кузьмінська контроль і ревізія Навчально-методичний посібник



Сторінка2/6
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.26 Mb.
1   2   3   4   5   6
Тематична перевірка — це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.

Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. п. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.



Службове розслідування — це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини.

Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.



Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов’язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями.

Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.

1.3. Методичні прийоми, які застосовуються
при здійсненні контролю фінансово-господарської
діяльності підприємств та організацій

Для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних перевірок використовуються різні методичні прийоми і способи. Їх класифікують за двома групами: а) методичні прийоми фактичного контролю;


б) методичні прийоми документального контролю.


Рис. 3. Класифікація методичних прийомів
контролю фінансово-господарської діяльності
підприємств та організацій

Методичні прийоми фактичного контролю



Інвентаризація — це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату.

У процесі ревізії виконують, як правило, часткові інвентариза-ції, передбачені в програмі ревізії, але при виявленні фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться ще й позапланові повні інвентаризації. Проведення інвентаризації регламентується Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69 (зі змінами). Особливість проведення інвентаризації під час ревізії полягає в тому, що головою інвентаризаційної комісії є ревізор, який визначає перелік номенклатури об’єктів контролю при часткових інвентаризаціях.



Контрольні заміри — прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг.

Наприклад, виконання будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо.



Спостереження (обстеження) — прийоми фактичного контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик.

Наприклад, при контролі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей, умов збереження, порядку видачі матеріальних цінностей у структурні підрозділи підприємства і т. ін.

Експертно-лабораторний аналіз — прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції.

Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисловості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим запитом ревізора направляють у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу лабораторія надає висновок, який ревізор ураховує при визначенні результатів контролю.



Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості.

При цій формі контролю в присутності ревізора та уповноваженого спеціаліста перевіряється весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов’язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому.

Методичні прийоми документального контролю

Для оцінки здійснених господарських операцій на підприємстві використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки документів, облікових реєстрів синтетичного та аналітичного обліку та звітності. Розглянемо основні з них.



Нормативно-правова перевірка належить до основних методичних прийомів здійснення документального контролю під час ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Суть цієї форми контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, установлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів. При виявленні таких порушень робляться розрахунки, складаються аналітичні таблиці, визначаються наслідки та винні особи, обсяги витрат чи збитків, заподіяних неправомірними діями чи бездіяльністю посадових осіб підприємства.

Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.

Арифметична перевірка документів включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.

Наприклад, арифметична перевірка застосовується при здійсненні контролю загальної суми до сплати по рахунках-фактурах постачальників матеріальних цінностей, обсягів витрат — по матеріальних звітах, визначення залишків грошових коштів — за касовими звітами касирів і т. п.



Експертна перевірка документів — це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень.

Експертна перевірка документів доповнює формальну та арифметичну перевірки при виявленні в окремих реквізитах документа ознак підробки. Підроблені документи можуть визначатися сукупністю таких ознак: підчищення, дописування тексту, окремих цифр або букв, цифрових записів, закреслення, часткове чи повне видалення та виправлення написаного тексту. Наприклад, виправлення дати здійснення операції, ціни, кількості, вартості, підроблені підписи відповідальних службових осіб. Документи з ознаками підробки попередньо детально вивчаються для встановлення достовірності здійснених господарських операцій, які вони відображають, застосовуючи методи зустрічної перевірки документальних даних, взаємного контролю змісту різних документів, об’єктивної можливості виконання, здійснення.

Для виявлення додаткових доказів про підроблені документи ревізор направляє їх у спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу, яка готує експертний висновок. Складання підроблених документів класифікується як кримінальний злочин. При виявленні таких документів ревізор повинен терміново довести це до відома правоохоронних органів та вжити заходів щодо їх збереження як доказів порушень.

Зустрічна перевірка документів — один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини.

Наприклад, документи складаються, як правило, у 2-х, 3-х примірниках, один з яких передається іншим взаємопов’язаним організаціям (постачальник — покупець; клієнт, замовник — виконавець). Порівняння даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями в документах ревізованого підприємства окремих реквізитів чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів.



Логічна перевірка документів як методичний прийом контролю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу — у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв’язаними показниками інших господарських операцій на предмет того, чи існувала об’єктивна можливість її виникнення. Наприклад, зіставлення даних про обсяги перевезеного вантажу в дорожніх листках водія автомашини і накладних постачальника сировини чи матеріалів; обсяги випуску готової продукції з виробничою потужністю устаткування.

Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, що застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, видатки окремих сортів, матеріальних цінностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних цінностей, а також, коли аналітичний облік у запущеному стані. Суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншої сторони (залишок на початок + надходження = залишок на кінець + витрати).

Перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у реєстрах бухгалтерського обліку. При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів за здійсненими в облікових реєстрах записами на рахунках бухгалтерського обліку. Допущені порушення можуть виражатися в неправильній кореспонденції рахунків, невідповідності сум у реєстрах бухгалтерського обліку і прикладених до них документах, відсутності бухгалтерських записів по окремих прикладених документах, повторі кореспонденції рахунків у однакових сумах за одним і тим самим документом, необґрунтованих документами додаткових чи сторнованих записах на рахунках бухгалтерського обліку. Тільки досконале володіння методикою здійснення бухгалтерського обліку дозволяє ревізору виявити такі приховані зло-
вживання, як крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей.


Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Суть цього методичного прийому полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного чи податкового обліку. Він застосовується в поєднанні з іншими методичними прийомами і способами контролю та аналізу для дослідження фінансового стану підприємства, фінансових результатів діяльності та взаємовідносин по платежах до бюджету, цільових спеціальних державних фондів, розрахунків з банками по позичках, а також з іншими підприємствами та організаціями.

До основних прийомів аналізу, які мають широке застосування при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності належать: техніко-економічні розрахунки, порівняння даних, відносні та абсолютні величини, групування даних, тематичні обстеження.

При проведенні ревізій контроль документів та облікових реєстрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом. Суцільний спосіб більш ефективний, але має обмежене застосування через високу трудомісткість контрольного процесу. Він застосовується при ревізії грошових коштів по касових та банківських операціях підприємства, а також на тих ділянках діяльності ревізованих підприємств, де викрито зловживання і необхідно встановити повний обсяг матеріальних збитків, реальний оподаткований оборот за видами податків для визначення повноти нара­хування податків до бюджету.

У практичній роботі ревізори використовують різні варіанти вибіркового контролю. Як критерії вибору інформації для контролю, залежно від виду об’єктів, ревізором можуть визначатися:

а) однорідні господарські операції з визначеним інтервалом вибору (наприклад, 100—200 операцій);

б) усі господарські операції підприємства за останній місяць кожного кварталу за різні визначені періоди часу;

в) частина операцій за ревізований період.



Якщо в процесі вибіркового контролю документації буде вста­новлено факти зловживань, то застосовується суцільний контроль.

Здійснюючи контрольні дії, ревізор повинен мати на увазі, що нерідко зловживання та порушення приховано за зовнішньо правильно оформленими документами. Тому при встановленні найнезначніших ознак зловживань ревізор зобов’язаний зосередити свою увагу на їх повному викритті, застосовуючи комплекс методичних прийомів та способів контролю.



1.4. Організація контрольно-ревізійної
роботи в системі Державної
контрольно-ревізійної служби України

Відповідно до вимог Закону про Державну контрольно-реві­зійну службу в Україні всі структурні підрозділи Державної контрольно-ревізійної служби складають піврічні плани контрольно-ревізійної роботи. У цьому плані передбачаються: перелік об’єк­тів контролю (назви підприємств, організацій); підстави для включення до плану; дата, на яку об’єкт попередньо було обревізовано; плановий термін виконання (назва місяця, затрати часу в днях); особа керівника ревізійної групи. Об’єкти для ревізій і тематичних перевірок включаються до планів контрольно-ревізійної роботи за дорученням контрольно-ревізійного управління вищого рівня, поданням правоохоронних органів, дорученням органів державної влади і за власною ініціативою.

При плануванні контрольно-ревізійної роботи треба враховувати, що ревізія підприємства, організації в плановому порядку чи за ініціативою органів контролю може проводитися не частіше ніж один раз на рік, а за поданням правоохоронних органів — незалежно від кількості раніше проведених на цьому об’єкті ревізій і перевірок. Плановий термін проведення ревізії — 30 робочих днів.

Складання плану контрольно-ревізійної роботи передбачає рівномірне навантаження працівників ревізійного відділу, виділення резерву часу для виконання позапланових завдань, перевірки виконання рішень за раніше здійсненими ревізіями.

Державна контрольно-ревізійна служба повинна координувати плани контрольно-ревізійної роботи з іншими контрольними органами. Щоб неплановий контроль ревізованого підприємства, організації здійснювався комплексно, причому одночасно всіма державними контролюючими органами один раз на рік, термін проведення ревізій координує територіальний орган податкової інспекції.

Плани контрольно-ревізійного органу повинні бути складені в установлені строки і передані на затвердження керівникові структурного підрозділу державної контрольно-ревізійної служби вищого рівня. Зміни до планів контрольної роботи можуть вноситися не пізніше ніж за місяць до закінчення поточного півріччя на підставі обґрунтованих пропозицій про необхідність внесення таких коректив.



Права, обов’язки і відповідальність Державної контрольно-ревізійної служби. Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Положенням про Державну контрольно-ревізійну службу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 515 визначено права, обов’язки і відповідальність Державної контрольно-ревізійної служби (див. статті 10, 11, 12).

Отже, Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) має право:

1) ревізувати і перевіряти в міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах та організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей;

2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з’ясування питань, пов’язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових, поточних рахунках у банках операції в разі, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику ДКРС виконувати свої обов’язки;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів дер­жавної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ та організацій до проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на ці цілі коштів;

4) вимагати від керівників ревізованих підприємств та організацій проведення інвентаризацій матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси, склади, архіви, а при виявленні зловживань вилучати необ­хідні документи на термін до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи в справах акт про вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

5) одержувати від банків та інших фінансових і кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються, у тому числі недержавних форм власності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються;

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб ревізованих об’єктів письмові пояснення з питань, які виникають у ході контролю;

7) пред’являти вимоги керівникам ревізованих підприємств та організацій щодо усунення виявлених порушень чинного законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені у ході контролю приховані і занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування в разі порушення ними чинного зако­нодавства;

8) стягувати в дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, підприємствами та організаціями за незаконними угодами, з порушенням чинного законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб ревізованих підприємств та організацій адміністративні стягнення;



10) застосовувати до підприємств, установ і організацій та інших суб’єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені чинним законодавством.

Серед обов’язків ДКРС — суворе додержання положень Конституції України, законів України, дотримання прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, що охо-
роняються законом. Однак основний службовий обов’язок працівників ДКРС, тобто ревізорів, є якісне й своєчасне проведен-
ня ревізій і перевірок. Вони повинні досконало знати чинне законодавство, що стосується діяльності ревізованого підприємства, і безумовно керуватися ним у практичній роботі; володіти всім комплексом методичних прийомів контрольно-ревізійної роботи та вміло їх використовувати в процесі здійснення контрольний дій.


Службові особи ДКРС повинні:

  • об’єктивно висвітлювати виявлені факти порушень та зло­вживань, їх причини, розмір матеріального збитку, винних осіб;

  • пред’являти документ на право проведення ревізії керівним працівникам ревізованого підприємства, установи, організації;

  • у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам;

  • при вилученні документів у зв’язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями негайно повідомляти про це правоохоронні органи. Належно оформляти вилучення документів і передачу їх правоохоронним органам, повернення їх після закінчення ревізії, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів;

  • забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

За невиконання або неналежне виконання службовими особами ДКРС своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності, а саме:

  • несвоєчасність, неповноту та не­належну якість проведеної перевірки чи ревізії;

  • необ’єктивність висвітлення результатів контролю;

  • повне або часткове приховування встановлених порушень і зловживань чи їх заниження; неправильність і необґрунтованість висновків по результатах контролю і неповне встановлення матеріальних збитків;

  • використання службового становища в корисливих цілях;

  • дострокове розголошення матеріалів ревізії, які потім не підтвердилися чи їх розголошення призвело до знищення доказів, а також несвоєчасне і неякісне вивчення господарських операцій.

Обов’язки, права і відповідальність посадових осіб ревізованих підприємств та організацій. Посадові особи, службова діяльність яких контролюється органами державного контролю, повинні на вимогу відповідальних службових осіб ДКРС (ревізорів) пред’являти для перевірки документи, облікові реєстри, грошові кошти, матеріальні цінності, давати пояснення в усній і письмовій формах з питань, які мають відношення до ревізії чи перевірки.

Посадові особи мають право:

  • бути присутніми при інвентаризації матеріальних цінностей, контрольних запусках сировини і матеріалів у виробництво, контрольних обмірюваннях, обстеженнях складів, місць збереження матеріальних цінностей;

  • знайомитися з актами ревізій і перевірок, що стосуються їх службової діяльності, подавати в письмовій формі пояснення і заперечення до них;

  • знайомитися з усіма документами і звітами, які є підставою для висновків про допущені недоліки в роботі, порушення і зловживання, а також з проведеними розрахунками обсягів сум, які належать до відшкодування матеріальних збитків;

  • подавати ревізорам оригінали документів та інші матеріали у виправдання своїх дій.

Посадові особи ревізованого підприємства несуть відповідальність за навмисне викривлення фактів і обставин, у результаті чого для ревізора стало неможливим установити дійсний зміст господарських операцій і розмір заподіяного підприємству матеріального збитку.

1.5. Основні етапи ревізії, їх сутність

Організація ревізійного процесу в системі Державної контрольно-ревізійної служби України регламентована Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженою наказом ГКРУ від 03.10.97 № 121.

Основні етапи ревізії:

1) підготовка до проведення ревізії;

2) проведення ревізії;

3) оформлення матеріалів ревізії;

4) реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень.

На етапі підготовки до проведення ревізії підприємства, організації керівник ревізійної групи знайомиться з матеріалами попередньої ревізії, вивчає дані контролю інших контрольних органів. На підставі цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), в якій визначається період проведення ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.

Треба врахувати, що плани контрольної роботи є документами для службового користування, не підлягають розголошенню, проте за 10 днів до початку планової річної ревізії суб’єкту контролю повинно бути письмово повідомлено про строк її проведення.

На основі затвердженої керівником ревізійного органу програми ревізії (перевірки):

а) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання;

б) готуються наказ про проведення ревізії (на ревізованому об’єкті) і спеціальні посвідчення кожному члену ревізійної групи;

в) проводиться службова нарада з повним складом ревізійної групи з питань організації і методики здійснення програми ревізії.



Другий етап ревізії — безпосереднє її проведення — починається з прибуття ревізійної групи на ревізоване підприємство чи в організацію, пред’явлення повноважень на здійснення ревізії і проведення наради з адміністрацією підприємства, на якій керівник ревізійної групи представляє всіх її членів, повідомляє мету, завдання та програму ревізії, а керівник підприємства, у свою чергу, знайомить ревізорів з керівниками структурних підрозділів. Протягом 1—2 днів члени ревізійної групи як виконавці відповідно до передбачених планом конкретних завдань здійснюють обстеження об’єктів контролю, стану бухгалтерського обліку, уточнюють обсяги робіт, вирішують організаційні питання проведення ревізії, складають індивідуальні робочі плани ревізорів, які затверджує керівник ревізійної групи.

Після проведення такої підготовчої організаційної роботи на ревізованому підприємстві члени ревізійної групи прис-


тупають до безпосереднього здійснення ревізії, застосовуючи методичні прийоми і способи документального та фактичного контролю.

Для збору і систематизації матеріалів проведеного контролю кожний ревізор повинен вести журнал (відомість) ревізора, де реєструються виявлені факти недоліків і порушень з необхідною деталізацією підстав для складання висновку ревізора про суть порушень (назва документа, №, дата, назва облікового реєстру, розрахунки сум, винні службові особи, № пунктів нормативних актів, які порушено, та ін.). Після закінчення перевірки за ревізований період ревізор систематизує зібрану інформацію з журналу ревізора, складаючи для узагальнення однорідних порушень і недоліків за ревізований період довідки, групувальні відомості, розрахунки як додатки до акта ревізії. Щоб мати юридичну силу доказу про суть виявлених порушень і недоліків, вони повинні бути оформлені як документи.

Упродовж проведення ревізії матеріали контролю фактичної наявності грошей та матеріальних цінностей оформляються проміжними актами, які є також додатками до основного акта. Кожен член ревізійної групи результат (звіт) про виконану роботу оформлює як розділ акта ревізії з необхідними додатками до нього і подає його керівникові ревізійної групи. Таким чином, другий етап ревізії закінчується здачею членами ревізійної групи розділів акта ревізії керівнику ревізійної групи.

Третій етапоформлення ревізії — є завершальним в її безпосередньому проведенні. Керівник ревізійної групи вивчає подані йому розділи акта ревізії, перевіряє повноту виконання програми, планів проведення ревізії, їх якість, у разі необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення висновків по суті порушень і недоліків. Потім він складає загальний акт ревізії як документ про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ревізованого підприємства.

Акт складається з двох частин: загальна (вступ) і результативна. У загальній (вступній) частині вказуються: повна назва цього документа (дата, місце складання); підстава для проведення ревізії (дата, № наказу організації, яка призначила ревізію); ревізований період; персональний склад ревізійної групи; керівні посадові особи (керівник та головний бухгалтер підприємства) з визначенням терміну їх роботи за ревізований період; дані про попередню ревізію (ким проведена, за який період); термін проведення даної ревізії. Додатково можуть бути вказані розділи фінансово-господарської діяльності, види, групи господарських операцій, які перевірено вибірковим або суцільним способами. Вступна частина закінчується стереотипною фразою «Ревізією встановлено:».



Результативна частина акта ревізії являє собою систематизований перелік виявлених у ході ревізії порушень і недоліків, зловживань у фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства чи організації.

Систематизація результатів ревізії в акті здійснюється за розділами (ділянками) ревізійної роботи, а всередині розділів — за основними напрямами контролю по цьому розділу.

Таким чином, у результативній частині акта можуть бути виділені такі розділи:

І. Грошові кошти.

ІІ. Розрахункові операції.

ІІІ. Основні засоби, нематеріальні активи.

ІV. Товарно-матеріальні цінності.

V. Виробництво і реалізація.

VІ. Витрати, собівартість.

VІI. Фінансові результати, фонди, резерви.

VIII. Капітальні вкладення.

IX. Бухгалтерський облік і звітність.

X. Виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

XI. Додатки до акта.

Треба зауважити, що структура акта ревізії нормативно не регламентована.

Основні вимоги до змісту результативної частини акта ревізії:

а) до акта ревізії повинні включатися тільки перевірені документально обґрунтовані факти порушень;

б) факти порушень мають викладатися чітко, ясно, доступно для розуміння;

в) стосовно кожного факту порушень, відображеного в акті ревізії, треба стисло викласти суть порушення з посиланням на конкретні нормативні документи уряду, а також докази (додатки до акта, первинні документи, облікові реєстри, суми, посадові особи, які видали неправомірні розпорядження, та особи, які їх виконали);

г) в акті не повинно бути виправлень, підчисток, помарок;

д) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб ревізованого підприємства висловами типу «антидержавна політика», «крадіжки», «розбазарювання коштів», «злочинець», «шахрай», «привласнив державне майно», «зловживання службовим становищем», «безвідповідальне ставлення», «безгосподарність» і т. п.

Акт ревізії складається в трьох примірниках. Його підписують: керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер ревізованого підприємства, організації, які на першому примірнику акта ставлять підписи, дату про одержання акта.

При наявності заперечень або зауважень по акту ревізії (перевірки) керівник чи головний бухгалтер роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через 5 днів з дня їх підписання подають з цього приводу пояснення чи заперечення. Ревізори повинні в 15-денний термін дати по цих документах письмовий висновок, який затверджується керівником контрольно-ревізійного відділу.

У разі відмови посадових осіб від підписання акта по наслідках ревізії або перевірки службові особи Державної контрольно-ревізійної служби засвідчують це відповідним актом та своїми підписами.

Керівник ревізійної групи повинен здати матеріали ревізії керівникові відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби для розгляду і приймання. У разі неякісного проведення ревізії може бути призначена додаткова перевірка чи навіть повторна ревізія. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії (перевірки) керівник контрольно-ревізійного відділу робить запис на останній сторінці акта: «Акт ревізії прийнято» та ставить дату і підпис.

Четвертий етап ревізіїреалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень — є завершальною стадією ревізійного процесу. Реалізація матеріалів ревізії (тематичної перевірки) проводиться, за можливості, у міру виявлення зловживань, істотних порушень та недоліків у діяльності підприємства, організації, що ревізується, не чекаючи закінчення ревізії.

У разі потреби матеріали ревізії (перевірок) виносяться на обговорення в трудових колективах перевірених підприємств, організацій, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Якщо заходами, ужитими у період ревізії, не забезпечено повного усунення виявлених ревізією порушень, ревізори готують за підписом керівника ревізійного органу вимогу про усунення виявлених порушень і вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків, притягнення винних у допущених порушеннях до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, розкрадань грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються правоохоронним органам. Одночасно порушується питання про звільнення від обійманих посад винних у цьому осіб.

Перед керівником ревізованого підприємства чи вищої за підпорядкованістю організації належить висунути вимоги стосовно пред’явлення цивільних позовів до винних службових осіб навіть у тих випадках, коли заподіяні ними матеріальні збитки державі або юридичній особі вчинені діями або бездіяльністю, що не класифікуються як кримінальні.

Крім цього, інформація про наслідки контрольно-ревізійної роботи подається органам місцевої державної адміністрації.

За результатами проведеної ревізії (перевірки) контрольно-ревізійні підрозділи оформлюють рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства. Це рішення вручається під розписку керівнику ревізованого підприємства. При невиконанні його у триденний термін контрольно-ревізійний відділ оформлює документи на безспірне стягнення грошових коштів.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль усунення виявлених недоліків і порушень за виконанням своїх вимог, відшкодуванням збитків у вигляді письмової інформації ревізованих підприємств і організацій з наступною перевіркою на місці достовірності поданих відомостей. У разі невиконання їх у встановлені терміни застосовуються додаткові заходи впливу залежно від суті порушень. Ефективність контролю визначається результативністю заходів з реалізації наслідків ревізії.

1.6. Оперативний облік і звітність
з виконання контрольно-ревізійної роботи

Усі територіальні структурні підрозділи системи Державної контрольно-ревізійної служби України ведуть оперативний облік виконання планів контрольно-ревізійної роботи, на підставі яких складають установлену статистичну звітність.



Оперативний облік здійснює відповідальна особа, призначена наказом керівника контрольного підрозділу (відділу, управління) у спеціальній книзі чи машинограмі (відомості) згідно з показниками статистичної звітності за розділами: ревізії, тематич­ні перевірки, завдання правоохоронних органів.

Основні показники оперативного обліку: перелік суб’єктів контролю; дата закінчення попередньої ревізії; прізвище, посада керівника ревізійної групи; термін проведення поточної ревізії; ревізований період; прізвище, посада керівника ревізійної групи; основні результати контролю (донарахування податків у бюджет, штрафні санкції, найбільш значні порушення чинного законодавства з питань обліку, розрахунків, використання матеріальних і фінансових ресурсів, виявлені нестачі, крадіжки, неправомірне використання державних коштів і т. п.); дата прийняття рішень за матеріалами ревізії; термін подання інформації про виконання цих рішень; відмітки про контроль виконання.

Записи в книзі оперативного обліку вносяться на підставі даних інформаційної карти, яку складає керівник ревізійної групи, використовуючи матеріали з акта проведеної його групою ревізії чи тематичної перевірки. Треба зазначити, що на кожен суб’єкт контролю ведеться справа, де групуються всі матеріали ревізії, прийняті рішення, службове листування за визначений період часу, як правило, 5—10 років. Ця документація зберігається в металевих шафах або сейфах і призначена для службового користування.

Інформація оперативного обліку узагальнюється за півріччя для складання звітності про виконану контрольно-ревізійну роботу та аналітичних таблиць для аналізу ефективності контролю, його результативності.

Систематизація даних звітності дозволяє мати базу даних для розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, а також методичних рекомендацій з напрямів контролю, методики виявлення порушень, що має важливе значення для підвищення ділової кваліфікації працівників, якості та ефективності контрольних дій.



Додаткова література за темою

1. Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.93 № 2939-ХІІ // Галицькі контракти. — 1996. — № 30; Все про бухгалтерський облік. — 1999. — № 68.

2. Положення про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Затв. постановою КМУ від 05.07.93 № 515.

3. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Затв. наказом ГКРУ від 03.10.97 № 121 // Галицькі контракти. — 1997. — № 50.

4. Інструкція про порядок заповнення інформаційної карти про результати ревізії, перевірки: Затв. наказом ГКРУ від 04.03.98 № 46.

5. Інструкція про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами Державної контрольно-ревізійної служби України: Затв. наказом ГКРУ від 03.07.98 № 130 // Все про бухгалтерський облік. — 1998. — № 120.

6. Інструкція про порядок складання звіту про контрольно-ревізійну роботу: Затв. наказом ГКРУ від 18.12.97 № 165.

Завдання для перевірки знань

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Сутність контролю як функції управління.

2. Значення контролю в умовах ринкової економіки.

3. Навести визначення контролю як економічної категорії.

4. Види контролю, їх характеристика.

5. Форми контролю, їх характеристика.

6. У чому полягає відмінність понять «види» і «форми» контролю?

7. Методичні прийоми і способи здійснення документального контролю, їх характеристика.

8. Зміст, порядок складання і затвердження планів контрольно-ревізій­ної роботи.

9. Права, обов’язки і відповідальність службових осіб підприємств, діяльність яких ревізується.

10. Основні етапи (стадії) проведення ревізії, їх характеристика.

11. Вимоги до оформлення акта ревізії.

12. Реалізація матеріалів контролю.

13. Шляхи підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи в системі Державної контрольно-ревізійної служби України.

14. Методика оперативного обліку та складання звітності з виконання контрольно-ревізійної роботи.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

1. Скласти програму ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

2. Підготувати проект наказу на проведення ревізії фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства.

3. Скласти робочий план проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

4. Написати вступну частину акта ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

5. Завести журнал ревізора за формою, наведеною нижче, записи в якому здійснюватимуться відповідно до структури акта ревізії. Для ведення журналу ревізора використати окремі аркуші або загальний зошит.





п/п

Документ

Операція

Зміст порушення

Сума збитку, грн.

Відповідальні за порушення особи

Нормативні акти, вимоги яких порушено (вказати статтю, пункт)

Заходи
щодо
усунення
порушень


назва



дата



короткий зміст

сума, грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12





































Методичні вказівки до виконання задач

Для виконання задач необхідно вивчити теоретичний матеріал за темою «Основи організації системи контролю в Україні», ознайомитися із законодавчими актами, що регулюють діяльність Державної контрольно-ревізій­ної служби в Україні. Для заповнення передбачених задачею документів студенти самостійно обирають умовні назву та місцезнаходження державного підприємства, діяльність якого перевіряється.



Умови задач

1. Скласти програму ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за нижченаведеною формою. Ревізований період — з 1 січня минулого року по 1 січня поточного року. Термін проведення ревізії — з 21 жовтня по 21 листопада поточного року. Для проведення ревізії призначена комісія (склад комісії сформувати самостійно).

ПРОГРАМА РЕВІЗІЇ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА



п/п

Розділи
контрольно-ревізійної
служби


Методичні
прийоми
контролю

Час проведення

Термін
ревізії,
днів


Виконавці

початок

закінчення

1

2

3

4

5

6

7























Розділи контрольно-ревізійної роботи.

1. Грошові кошти, касові і банківські операції.

2. Розрахунково-кредитні операції.

3. Збереження і використання основних засобів.

4. Використання трудових ресурсів.

5. Збереження і використання матеріальних цінностей.

6. Виконання плану виробництва продукції.

7. Витрати на виробництво і реалізацію продукції.

8. Фінансові результати та їх використання.

9. Фінансовий стан.

10. Стан бухгалтерського обліку та звітності, внутрішньогосподарського контролю.

2. Підготувати проект наказу «Про ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства» (див. форму наказу). Інформацію про ревізійний період, строк ревізії, склад ревізійної групи взяти із п. 1.1. Ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства призначена наказом Державної контрольно-ревізійної служби № 34 від 18 лютого поточного року. Посади і прізвища відповідальних за фінансово-господарську діяльність підприємства осіб, посаду і прізвище керівного працівника Головного управління Державної контрольно-ревізійної служби вказати самостійно.

_____________________________________________

(назва міністерства [відомства])


НАКАЗ
_________ ___________________ (№)_____

(дата) (місце видання)

ПРО ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ
(ТЕМАТИЧНОЇ ПЕРЕВІРКИ)
ФІНАНСОВО-ГОСПОДОРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ

_________________________________________________________________________

(назва підприємства)

1. Указати форму контролю, назву підприємства, ревізований період.

2. Склад комісії.

3. Термін проведення, ревізійний період.

Посада, підпис, прізвище, ініціали посадової особи, що видала наказ.



3. Скласти робочий план проведення ревізії фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства. Для написання його доцільно використати інформацію про об’єкти контрольно-ревізійної роботи і методику перевірки з п. 1.1. Розділи контрольно-ревізійної роботи необхідно деталізувати, наприклад, ревізія основних засобів передбачає ревізію:


  • збереження і технічного стану основних засобів;

  • операцій надходження, руху і вибуття основних засобів;

  • нарахування зносу основних засобів;

  • операцій по ремонту основних засобів.

4. Написати вступну частину акта ревізії. Попередня ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства проведена за період з 01.07. м. р. по 01.01. п. р.

Приблизна форма

АКТ
ревізії фінансово-господарської діяльності

____________________

(назва підприємства)

(Дата)


Ревізійною групою в складі

,

(посади, прізвища, ініціали керівника та членів ревізійної групи)



діючих на підставі

(назва документа, ким прийнято, номер, дата)

проведена ревізія фінансово-господарської діяльності

(назва підприємства)

за період .

Особами, відповідальними за фінансово-господарську діяльність за ревізований період, були

.

(посади, прізвища, ініціали керівних осіб підприємства)



Ревізія проводилась у присутності керівника підприємства, головного бухгалтера та інших відповідальних осіб.

За минулий рік ревізія фінансово-господарської діяльності

(назва підприємства)

проводилась ревізійною групою в складі

(посади, прізвища, ініціали керівника групи та інших членів ревізійної групи)

за період .

Ревізію розпочато «___» ___________ _____ р.

Ревізію закінчено «___» ___________ _____ р.

Ревізією встановлено:

(описуються факти порушень і недоліків відповідно до розділів контрольно-ревізійної роботи)




Каталог: library -> 6%20ОБЩЕСТВЕННЫЕ%20НАУКИ -> 65%20ЭКОНОМИКА -> 65.052%20БУХ.УЧЕТ
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Роботи студентів
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Роботи студентів
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Метою дисципліни є засвоєння студентами знань
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань наведені в підрозділі 4
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Бухгалтерського обліку в управлінні а. Концептуальні основи методології бухгалтерського обліку в управлінні Історичні основи
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> 2 Облік коштів на рахунках у банках
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Облік фінансових інвестицій економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій Фінансові інвестиції
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр учбової літератури»
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Тема організація судово-бухгалтерської експертизи
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Об’єктами розробки є інтегрований план рахунків виконання кошторисів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка