Національна академія наук України київський університет права кафедра гуманітарних дисциплін



Сторінка3/7
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
б) дипломатичні відносини:

Посольство Латвійської Республіки в Україні — офіційне дипломатичне представництво Латвійської Республіки в Україні, відповідає за підтримку та розвиток відносин між Латвією та Україною. Надзвичайним та Повноважним послом Латвії в Україні є Аргіта Даудзе.

26 серпня 1991 року Україна визнала державну незалежність Латвійської Республіки, а 4 грудня 1991 року Латвія визнала державну незалежність України. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 12 лютого 1992 року. З 1993 року у Ризі функціонує Посольство України в Латвії, а у Києві діє Посольство Латвійської Республіки. Для поглиблення двосторонніх відносин та розширення співробітництва між країнами у липні 2005 року відкрила Почесне консульство у Львові. У квітні 2006 року відкрито Почесне консульство України у місті Вентспілсі.


  • візовий режим;

Латвія є країною-учасницею Шенгенської угоди, тому громадянам України необхідна шенген віза.

Громадянам Латвії не потрібні візи для в'їзду в США, Канаду, практично у всі країни Європи, Австралію, Нову Зеландію, Гонконг і багато інших. З країн колишнього СРСР вільно можна відвідувати тільки Грузію, Україну та Молдову
Негромадяни Латвії можуть відвідувати без візи країн ЄС, а також Росію, Грузію, Хорватію, Домініку і Самоа
Громадяни третіх країн (в тому числі громадяни Росії), що мають вид на проживання в Латвії (як постійний, так і тимчасовий) можуть відвідувати без візи всі країни Шенгенської зони.
Як правило, перебування на території інших країн, з якими у Латвії існує безвізовий режим, обмежується 90 днями протягом півроку. Це органіченіе не відноситься до громадян ЄС, що прямують в іншу країну ЄС. Детальніше про обмеження перебування в інших країнах дивіться на сайті МЗС Латвії.


  • спільна участь у регіональних та міжнародних організаціях;

ГУАМ, ЮНЕСКО, ОБСЄ, НАТО, СОТ, ООН, Інтерпол, ЮНКТАД, ВООЗ, МАГАТЕ, ЄврАзЕС, Рада Європи, СДВ,


  • міграційні потоки між країнами (трудова та нелегальна міграції);

Відповідно до офіційних реєстраційних даних, починаючи з 2002 року імміграція (зареєстроване перебування протягом 6 місяців і довше) залишалася майже незмінною на рівні близько 40 000 осіб на рік. Однак у 2005 році було зафіксовано позитивне сальдо міграції. Зміна сальдо міграції є, в першу чергу, результатом помітного скорочення темпів еміграції (яка з 2002 року по 2005 рік, за офіційними даними, скоротилась удвоє, з майже 80 тисяч до менш ніж 40 тисяч осіб). Починаючи з 2006 року в Україні імміграція переважала еміграцію. У 2009 році в Україні було зареєстровано 32917 іммігрантів, порівняно з 19470 офіційними емігрантами, чим і пояснюється додатне сальдо міграції у майже 13500 осіб. Позитивне сальдо відзначалось і в перші вісім місяців 2010 року — понад 20000 прибулих проти 10500 вибулих. Аналіз результатів двох переписів населення, проведених в Україні у 1989 та 2001 роках, свідчить, що 1990-і роки були періодом значного зростання різних етнічних груп, які мешкали в Україні. У випадку громадян країн СНД, цей процес був продовженням внутрішніх міграційних рухів усередині колишнього СРСР. Що ж до правового статусу мігрантів, то за переписом 2001 року, в Україні всього 23 перебувало 250 534 негромадян, з яких 168 000 були іноземцями (90% з них мали громадянство країн СНД), а 83 000 були особами без громадянства.У другій половині 1990-х та на початку 2000-х років Україна зберігала додатне сальдо міграції відносно південних країн та регіонів СНД (Молдови, Кавказу та Середньої Азії). Водночас, починаючи з 1992 року постійно спостерігалося від’ємне сальдо міграції відносно Білорусі та Росії (до 2004 року), переважно, з економічних причин. Велика частка міграційного обміну між Україною та прикордонними районами Білорусі, Молдови та Росії відбувається у формі ближніх сезонних переїздів задля поліпшення економічного становища (кругова міграція). Починаючи з 2004 року міграційний рух до України з регіону СНД та країн Прибалтики перекрив рух мігрантів з України до тих країн. Кількість іммігрантів, хоча й залишалася невеликою, певно перевищила кількість зареєстрованих емігрантів. У 2008 до України іммігрувало вдвічі більше громадян із країн СНД та Прибалтики, ніж виїхало українських громадян до країн колишнього СРСР.

Наявні дані Міністерства внутрішніх справ щодо реєстрації іноземців засвідчують усталену тенденцію в розподілі мігрантів, що прибувають до України, за країнами походження. Згідно з цими даними, в міграційних потоках до України домінують вихідці з країн СНД. Ця тенденція пояснюється історичною та культурною близькістю до інших східнослов’янських народів (росіян та білорусів) та стійкими міграційними моделями, сформованими ще за часів СРСР. Після початкового обміну громадянами, який призвів до репатріації етнічних українців з інших республік колишнього Радянського Союзу, інтенсивність переміщення мігрантів з та до інших пострадянських країн поступово спала.

Статус «негромадян» в Латвії присвоєно 15,66% (344 тис. Людина) жителів країни,


  • туристичні потоки між країнами;

Туристичний потік із зазначених країн цілком реально збільшити до 15-20 тис. чоловік за рахунок лібералізації візового режиму в Латвії. Для цього потрібно продовжити розпочаті раніше переговори з даного питання між Україною і країнами Прибалтики, а також домагатися підписання відповідного міжнародного договору.


  • співпраця у науковій, освітній та культурній сферах (конференції, семінари, форуми, фестивалі, обмін студентами тощо).

Міжнародні партнери університету

1.Інститут інформаційних систем менеджменту (м. Ріга)

2.Ризький технічний університет
Євроклуб – форма самоорганізації молодих людей, що сприяє їх творчій реалізації,

залученню до участі в європейських ініціативах, громадській діяльності, інформуванню з питань європейської інтеграції та реалізації проектів неформальної освіти серед однолітків.

Діяльність євроклубів спрямована перш за все на школярів та молодь. Основними

цілями євроклубів є інформування і просвіта молодих людей про Європейський Союз та відносини Україна – ЄС, сприяння встановленню зв’язків з європейськими молодіжними громадськими організаціями, підтримка євроінтеграційних прагнень України.

Перші українські євроклуби були створені в 1995 році за прикладом подібних

організацій в Європі та Росії. В державах-членах Європейського Союзу та країнах-

кандидатах євроклуби відігравали роль одного з важливих джерел інформації та

поширення спільних європейських цінностей серед молоді. В Росії євроклуби діяли лише на рівні середніх шкіл, їх діяльність здебільшого зосереджувалася на обміні інформацією із дітьми з країн ЄС. Євроклуби створюються при середніх школах, університетах, молодіжних та дитячих громадських організаціях, серед працюючої молоді переважним чином як неформальні об’єднання. Проте певна їх частина реєструється згідно з українським законодавством як неурядові неприбуткові організації.
У Дніпропетровську у рамках святкування Дня Європи відбулася друга міжнародна студентська конференція «Модель Організацій Об’єднаних Націй DIPMUN». Вона проходила два дні в Національному гірничому університеті. В урочистому відкритті, яке відбулося в приміщенні Головного управління освіти і науки ОДА взяли участь в.о. начальника ГУОН ОДА Олександр Демчик, ректор Національного гірничого університету Геннадій Півняк, засновники конференції Ксенія Тюхменьова, Євген Федоренко, а також понад 70 осіб студентів-делегатів з різних міст України, Грузії, Румунії, Латвії та Польщі.
«Підтримка молодіжних ініціатив та формування потужного інтелектуального середовища є одним із ключових напрямків реалізації масштабного регіонального проекту «Новій Дніпропетровщині – новий стандарт освіти». В області щорічно проводиться понад 300 наукових конференцій, круглих столів, зустрічей та семінарів. І сьогоднішня міжнародна конференція є одним із яскравих прикладів спільної роботи обласної влади та молоді. Упевнений, що плідний діалог та обмін досвідом між учасниками цього заходу сприятимуть появі нових знайомств, ідей і проектів», – зазначив у своїй промові Олександр Демчиик.
Модель ООН – це поєднання наукової конференції та рольової гри, в ході якої імітується робота основних органів Організації Об’єднаних Націй, згідно з її статутом, офіційним нормам і законам діяльності. Кожен учасник конференції виступає в якості делегата від обраної країни, відстоює інтереси своєї держави в рамках обговорюваної теми. Мета дебатів – знайти компромісне рішення для проблем світового масштабу, яке враховуватиме особливості та потреби всіх країн ООН. Обов’язковим є те, що мова спілкування – англійська. На сьогоднішній день більше 400 тис студентів з усього світу беруть участь в подібних Моделях.
Заключним етапом конференції стало підписання резолюції у кожному комітеті та нагородження найкращих спікерів. В подальшому, затверджені резолюції будуть надіслані в представництво ООН в Україні, а згодом, можливо, і в міжнародну організацію.

Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи Латвії

а) державний устрій:

  • державний (конституційний) устрій (форма правління як форма організації державної влади; територіальна організація державної влади);

Латвія - парламентська республіка. З 1940 р. по травень 1990 р. - Латвійська Радянська Соціалістична Республіка. З 4 травня 1990 - Латвійська Республіка. До 6 вересня 1991 р. офіційно входила до складу СРСР. З 6 липня 1993 р. відновлено у повному обсязі дію конституції "Сатверсме", прийняту 15 лютого 1922 р. із змінами і поправками від 1933, 1994, 1996, 1997, 1998, 2009 рр. (останні набирають чинності восени 2010 р. після парламентських виборів 10-го скликання).

Глава держави - президент, який обирається сеймом строком на чотири роки, але не більше двох термінів підряд закритим голосуванням більшістю не менше 51 голосу членів сейму. Президентом не може бути обрана особа, яка не досягла сорока років. Посада президента несумісна з будь-якою іншою посадою. Якщо особа, обрана президентом, є членом сейму, то вона зобов'язана скласти свої депутатські повноваження. Президент республіки представляє державу у міжнародних відносинах, виконує постанови сейму про ратифікацію міжнародних договорів. Президент є головнокомандуючим збройними силами Литви: у разі війни він призначає Верховного головнокомандуючого. Президент республіки за свою діяльність політичної відповідальності не несе, його акти скріпляються підписом президента міністрів (прем’єр – міністра). У випадку, якщо президент не може виконувати з якихось причин свої президентські обов'язки, його функції покладаються на голову сейму. Президент Латвійської Республіки – Андріс БЕРЗИНЬШ (Andris Bērziņš), обраний 2 червня 2011 р. Приведений до присяги 8 липня 2011 р.


  • характеристика влади (соціально-політичний зміст влади; режим (сукупність методів та засобів здійснення державної влади); соціальний склад угрупувань, які у владі; економічний склад угрупувань, які у владі; політична міць угрупувань, які у владі; співвідношення політичних сил у представницьких органах влади (парламенті, сенаті тощо; вплив у масах);

Сейм Латвії - однопалатний парламент Латвії, що складається з 100 депутатів, які обираються громадянами Латвії по 5 округах - Ризькому, Відземскму, Латгальскому, Земгальскому і Курземському. Встановлена періодичність виборів - раз на 4 роки (до Шостого Сейму - раз на 3 роки), вибори проходять в першу суботу жовтня (крім виборів П'ятого Сейму). Система виборів - пропорційна (до 10 Сейму). Для участі в розподілі місць список повинен подолати 5% бар'єр (до виборів П'ятого Сейму бар'єру не було, при них він становив 4%). Голова Сейму на червень 2011 р. - Солвіта Аболтіня з фракції «Єдність».

28 травня 2011 президент Валдіс Затлерс ініціював процедуру розпуску 10 Сейму. Референдум про розпуск 10-го Сейму відбувся 23 липня 2011 року, за результатами референдуму Сейм був розпущений.


  • форми організації державного апарату (структура державного апарату (співвідношення законодавчої та виконавчої влади, їх взаємини); структура законодавчих установ; структура установ виконавчої влади (міністерства та відомства, управління підприємствами державного сектора, органи місцевого самоврядування);

Латвійський державний апарат - один з найбільших серед усіх країн Європи, частка чиновників становить тут цілих 7,65% від усього економічно активного населення країни (для порівняння, у сусідній Литві - всього 0,93%), а витрати на підтримку гос.аппарата складають цілих 20% всіх коштів державного бюджету (в Естонії - усього 8%).
Латвія - унітарна держава. 1 липня 2009 закінчений перехід від радянської системи місцевої влади (місто республіканського підпорядкування Рига, розділений на 6 районів з обирається самоврядуванням; ще 6 міст республіканського підпорядкування; 26 районів, розділених на сільради та міста районного підпорядкування) до нової.

Першим етапом цієї реформи було перейменування сільрад у волості, перейменування міських рад у думи та ліквідація самоврядування в районах Риги, другим - скорочення функцій і статусу районного самоврядування (районні ради перестали бути обраними органами - їх складали представники "нижчих" волосних, міських і з часом крайових самоврядувань), третім етапом було створення в кожному районі декількох країв шляхом злиття декількох колишніх волостей і міст районного значення в одне самоврядування. Таким чином були ліквідовані районні самоврядування. Волості як територіальні одиниці не були ліквідовані. На місці колишніх волосних рад планується створити центри послуг. Прийняте урядом 4 вересня 2007 рішення про новий адміністративний поділ Латвії - 109 країв і 9 республіканських міст - було введено 1 липня 2009 року з початком роботи нових дум, обраних на виборах в самоврядування 6 червня 2009 року.

Органи влади муніципалітетів (думи) обираються на 4 роки.
Виконавча влада:

Глава держави: Президент Андріс Берзіньш (з 8 липня 2011 року)

Глава уряду: прем'єр-міністр Валдіс Домбровскіс (з 12 березня 2009 року)

Кабінет: Кабінет міністрів призначається прем'єр-міністром і призначаються парламентом

Вибори: президент обирається парламентом на чотирирічний термін (який має право на другий термін); останні вибори відбулися 2 червня 2011, прем'єр-міністр призначається президентом, підтверджений парламентом.
Законодавча влада:

однопалатний парламент або Сейм (100 місць; члени обираються на основі пропорційного представництва за партійними списками популярним голосуванням, щоб відслужити чотирирічні терміни)

Вибори: останні проведені 17 вересня 2011


  • податкова служба;

На сьогодні податкові служби країн Балтії - служба державних доходів в Латвії, яка об'єднує податкову і митну служби, податкова і митна служба в Естонії, державна податкова інспекція в Литві - володіють обширною багаторічної податковою історією своїх платників. Це сприятливо впливає на здійснення оперативного та якісного взаємообміну необхідними даними як в межах країни, так і на території єврозони. Разом з тим платники отримали можливість спілкуватися з податковою службою безконтактно.

У структури податкових служб країн Балтії входить або фінансова, або митна поліції, наділені досить широкими повноваженнями.

У Латвії прибутковий податок становить 25%, а ПДВ - 22%.


  • органи адміністративно-територіального управління та загальний обсяг фінансування на державний апарат (динаміка абсолютних показників та в відсотках до національного доходу, розподіл між гілками та рівнями влади, різними відомствами);

Кабінет міністрів - уряд Латвійської Республіки. Згідно зі статтею 58 Сатверсме йому підпорядковані всі установи державного управління. Кабінет міністрів приступає до виконання своїх обов'язків після того, як Сейм висловив йому свою довіру. Окремим міністрам і державним міністрам, яких Президент міністром призначає пізніше, необхідно особливе рішення Сейму про довіру. Якщо Сейм висловлює недовіру Президенту міністрів, у відставку повинен подати весь Кабінет. Якщо недовіру виражено окремому міністру, він повинен подати у відставку, а Президент міністрів повинен запросити на його місце іншу особу. Недовіру Кабінету міністрів Сейм виражає шляхом прийняття відповідного рішення або відхиливши поданий Кабінетом міністрів проект чергового річного державного бюджету.

Органи місцевого самоврядування мають невеликий вплив на бюджетний процес в державі. Загальна сума бюджету місцевого самоврядування визначається протягом переговорного процесу між Союзом місцевих і регіональних влад та центральним урядом, що представлений міністром фінансів, який прораховує передбачувані надходження від податків.

Контроль за фінансуванням місцевого самоврядування здійснюється Національною Аудиторською Палатою, яка звітує перед Парламентом.


  • структура зайнятих у державному апараті (загальна чисельність; чисельність за ланками: вищі, середні та нижчі урядовці; соціальні джерела формування урядовців за ланками; політичні орієнтації урядовців за ланками; розподіл державних службовців за обсягами платні, доходів; рівень культури, освіченості та компетентності урядовців);

У всі кабінети міністрів Латвії з 1993 р. входили президент міністрів (голова уряду) і власне міністри - політичні керівники міністерств (адміністративними керівниками міністерств - чиновниками, які не втрачають постів при зміні урядів, - є державні секретарі міністерств).

Виконуючи місцеве управління службовці в рамках, визначених законом, являються суб‘єктами громадського права, але в галузі приватного права вони мають права особи.

Місцеве самоврядування діє незалежно в рамках закону. Державні адміністративні інституції та їх службовці наглядають за діяльністю службовців місцевого самоврядування у відповідності до закону і можуть звільнити їх тільки у випадках, передбачених законом.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка