Національна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК «РІДНИЙ КРАЙ РІВНЕНЩИНА»



Сторінка23/29
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.65 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   29

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК «РІДНИЙ КРАЙ РІВНЕНЩИНА»
Серед усіх шкільних наук географія є чи не найромантичнішою і багатоплановою. Сучасний громадянин, не знаючи географії, не зможе орієнтуватися в динамічному світі, що оточує нас, сприймати хоча б елементарну інформацію зі сторінок періодичних видань, радіо і телебачення. Не маючи елементарних знань про закони природи, людина втрачає зв’язок із самою природою, приймаючи руйнівні для обох рішення, знищуючи довкілля, ставлячи під загрозу не лише своє життя, а й життя планети. Саме на уроках географії вчителі можуть навчити і виховати не байдужу людину, а таку, що свідомо планує сьогоднішнє і майбутнє співіснування з природою. Ми живемо у складні часи, тому досить важливо, щоб не згас вогник доброти, відповідальності, любові до рідного краю, своєї Вітчизни.

Дієвою формою зв’язку шкільної географії з життям є краєзнавчий принцип навчання. Педагоги давно оцінили переваги викладання географії на основі вивчення рідного краю. Географію як шкільний предмет учні зможуть знати і любити лише тоді, коли повністю зрозуміють її важливість, необхідність, доступність. Як визначено у програмі з географії для загальноосвітніх шкіл, одним із головних завдань шкільного курсу географії є формування в учнів цілісного географічного образу планети Земля, починаючи від вивчення рідного краю й держави та закінчуючи пізнанням глобальних закономірностей і процесів.

Одним із провідних напрямів реформування освіти в Україні є запровадження профільного навчання. Курси за вибором – це навчальні курси, які доповнюють навчальні предмети і входять до складу допрофільної підготовки та профільного навчання. Курси за вибором створюються за рахунок варіативного компонента змісту освіти. Це — обов’язковий атрибут допрофільної підготовки та профільного навчання, зміст якого вони доповнюють, задовольняють різноманітні пізнавальні інтереси школярів, що виходять за рамки вибраного ними профілю.

Посібник «Рідний край Рівненщина» укладено відповідно до програми курсу за вибором, який передбачено вивчати у 9-му класі.

Мета курсу – ознайомити учнів із природою, населенням, господарською діяльністю людей краю, сформувати в них природничі, соціальні, економічні знання та вміння як необхідні компоненти освіти.

Даний посібник містить розробки уроків з економічної і соціальної географії нашої області, статистичні дані, характеристику підприємств нашої області. До кожного уроку підібрано додатковий матеріал, кольорові фото та відеоматеріали. Методичної цінності посібнику додає те, що представлені розробки уроків є різнотиповими та цікавими за формою проведення: урок-мандрівка, урок-прес-конференція, урок-реклама, урок-експедиція. Проведення таких занять допоможе вчителю зацікавити учнів вивченням питань економічного і соціального розвитку своєї області.

Реалізація даного курсу дає можливість навчити учнів вести краєзнавчу, пошукову та дослідницьку діяльність з використанням знань як з географії, так і з історії, літератури, інших предметів.

Вивчення місцевої природи, населення й господарства робить викладання географії зрозумілішим, переорієнтовуючи його з книжкової сфери на реальне життя.

Відомості про свою місцевість – це та «навчальна лабораторія», яка потрібна географу так само, як фізику чи хіміку – шкільна лабораторія.

Географічні поняття, що засвоюються школярами на прикладі свого краю, є найбільш переконливими, легко запам'ятовуються.

Створення цього посібника мало на меті зробити вивчення географії більш цікавою, доступною справою, допомогти в дослідженні рідного краю з питань економічного розвитку області в умовах перехідної економіки. Посібник має статистичні дані, характеристику підприємств області.

Матеріали посібника вчителі зможуть використовувати і при вивченні розділу «Географія своєї області» у 9-му класі.

Даний посібник допоможе при підготовці до занять керівникам гуртків краєзнавчого спрямування, а також класним керівникам при проведенні позакласних заходів.

Парфенюк Ольга Володимирівна, вчитель географії Млинівської ЗОШ І – ІІІ ступенів №3
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК «ТУРНІР ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З ГЕОГРАФІЇ»
Навчання географії – складний і багатогранний процес, в якому учні не лише здобувають знання, а й оволодівають певними вміннями. У них формуються погляди на навколишній світ, відповідне ставлення до нього, розвиваються здібності й інтереси. Тому процес навчання має бути активним. Отже, необхідно активно зацікавлювати учнів вивченням природничих наук, показувати їм всю їх красу і потужність. Зрозуміло, що зробити це в рамках шкільної програми набором традиційних дидактичних прийомів неможливо. Саме тому нами було обрано дещо нетрадиційні методи роботи з учнями, а саме — турнір з географії.

Турнір як форма учнівського змагання дає можливість проявити себе дітям з ви­соким рівнем креативності, які, у зв’язку з різними причинами, залишаються за «бортом» олімпіад. Турнірна гра — місце для тих, у кого, можливо, «страждає» писемна мова, але розвинене дивергентне мислення, комунікативні здібності і є потреба в колективній інтелектуальній праці.

До участі в турнірах учнів спонукають такі зовнішні і внутрішні чинники:


  • зацікавленість предметом, потреба у поглибленні знань, розширення світогляду;

  • потреба у творчому застосуванні знань;

  • потреба в ігрових формах інтелектуальної творчості, у веденні наукової дискусії;

  • потреба у спілкуванні з однодумцями;

  • потреба у самовираженні, самоствердженні в очах ровесників і вчителів;

  • бажання працювати з улюбленим учителем.

Турнір – унікальна форма, що гармонійно поєднує інтелектуальні потреби учнів і учителя. Бажання грати є природним для дитини. «Гра – це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості» (В.О. Сухомлинський).

Турнір – це гра за конкретними правилами, які команда повинна досконало знати і виконувати. До складу команди входять переважно п'ять учнів (за правилами турнірів – від трьох до п'яти). Бажано, щоб, крім одинадцятикласників, у команді були учні 10-го чи 9-го класів. Це дає можливість зберегти наступність і набути досвіду для майбутніх турнірів.

Під час одного бою розігрується три задачі. Команди по черзі ви­ступають у ролях Доповідача, Опонента, Рецензента. Команда Опонент задає задачу команді Доповідачу, а третя команда виступає у ролі Рецен­зента. Надалі ролі змінюються. Надзвичайно важливо допомогти дітям детально розібратися в особливостях кож­ної ролі. Відповідно до правил, Доповідач викладає суть запитання, звертаючи увагу слухачів на основні ідеї та висновки. Доповідь має бути чітка, конкретна, лаконічна, а представлене питання — аргументованим.

Опонент відзначає позитивні та негативні моменти розв'язання проблеми, робить критичні зауваження до доповіді, ставить за­питання, які характеризують недоліки і помилки у розумінні проблеми і методах її розв'язання.

Рецензент дає ко­ротку оцінку виступу Доповідача та Опонента. Хоча і балів за рецензію команда отримує найменше, але роль Рецензента є найважчою, оскіль­ки потрібно відмітити як негативні, так і позитивні сторони представ­леного розв'язку й опонування, звернувши особливу увагу на те, що не було помічено Опонентом. Надзвичайно важливо націлити учнів на те, що під час бою працює вся ко­манда. Кожен повинен включитися у роботу. Важливо почути і зафіксу­вати всі зауваження (як позитивні, так і негативні), швидко відшукати аргументи, які будуть використані як під час опонування та рецензуван­ня, так і в ході загальної полеміки. Максимально ефективно слід вико­ристати ті хвилини, що даються для підготовки опонування та рецензії.

Тому, відповідно до індивідуальних особливостей, у команді повинні бути: лідер, який уміє мобілізувати команду та приймати стратегічні рі­шення; мозковий центр з глибокою теоретичною базою; психологічний стабілізатор; упорядник ідей; група швидкого реагування, що відшукує теоретичні помилки суперника, коректно і швидко формулює запитання.

Турніри, порівняно з олімпіадами, мають ряд переваг. Найголовніша з них – діти вчаться спілкуватися, отримують неоціненну практику доводити свою точку зору опонентові. Специфіка відбору завдань полягає в тому, що не існує єдиного правильного розв’язку, не існує навіть єдиної правильної відповіді. Звичайно, розв’язок такої задачі важче оцінювати, проте легше виявляти талановитих дітей. У першу чергу, легко помітити аналітичність мислення, глибину знання і розуміння учнями теоретичного матеріалу. Турнір із будь-якого предмета проходить у кілька етапів. Спочатку, за 9-11 місяців до турніру, публікуються його питання, яких може бути близько 20. Навчальний заклад, який хоче взяти участь у турнірі, формує команду учасників від 3 до 5 учнів і одного керівника з числа вчителів чи викладачів ВНЗ. Учні при допомозі наставника розв’язують задачі, оформлюють розв’язки, при потребі — виготовляють моделі, таблиці, демонстраційні експерименти, презентації чи комп’ютерне моделювання.

Звичайно, участь у турнірах, особливо всеукраїнських, – незабутня подія для учнів. Навички та вміння, набуті під час гри, стануть у при­годі не тільки у шкільні та студентські роки. У процесі турнірної роботи багато чого навчається і вчитель.

Перш за все, слід пам'ятати, що робота може бути результативною тільки за умови співпраці вчителя та учнів. До турніру готується вся коман­да, і вчитель у ній – теж член команди, який повинен прислухатися до думок, пропозицій і бажань інших. Головне, мабуть, зацікавитися са­мому, і тоді за вчителем підуть учні. Підготовка до турніру вимагає висо­кого рівня взаємодії, коли відбувається взаємоіндукція «вчитель-учень» у психологічно комфортному середовищі.

Керівнику команди дуже важливо налаштувати дітей на те, що мета турнірної гри не у зайнятому місці (всі не можуть бути першими), а в самому процесі роботи, в самозростанні кожного учасника команди. Турнір – це, перш за все, високий рівень спілкування, причому команди спілкуються не лише між собою, а й із журі. Діти бачать перспективу особистісного розвитку, в них формуються своєрідні ідеали, поглиблю­ється потреба у науковому пізнанні й дослідництві. А це і є метою вчи­тельської праці – внутрішня мотивація учня до навчання, його потреба у саморозвитку і самовдосконаленні.

Отже, участь у турнірах дає вагомі результати. У процесі активної співпраці над складними турнірними завданнями відбувається зростання як учнів, так і вчителя. Мотиваційні поля вчителя та учнів перекри­ваються, що забезпечує ефективну взаємодію творчих особистостей.

Серед результатів можна виділити ряд спільних, найвагомішими з яких є творча самореалізація кожного та посилення потреби в інтелек­туальному самовдосконаленні. Це, у свою чергу, служить мотивацією до подальшого вивчення предмета на вищому рівні та підготовки не лише до турнірів, а й до олімпіад та науково-дослідницької роботи. Крім того, учасникам турнірів легше адаптуватися до навчання у вищих навчальних закла­дах. Як правило, вони вирізняються серед інших студентів глибиною знань, умінням їх застосовувати, аналітичним мисленням і толерант­ністю у веденні дискусії.

Таким чином, значимість турнірів для їх учасників незаперечна. Хоча ця робота вимагає багато зусиль і часу, вона того варта. Навіть учителям-початківцям турнірного руху важливо побачити те раціональне, що несе у собі сам процес підготовки до турніру та використання елементів цієї особливої інтелектуальної гри на уроках та в позаурочній роботі. Біль­шість учнів, на жаль, не мають навичок ведення конструктивної дис­кусії, вміння аргументувати свою точку зору. Вчитель може допомогти дітям вирішити цю проблему, якщо вводитиме елементи турнірної гри в урочну і позаурочну роботу.

Талах Світлана Григорівна,

вчитель географії Кузнецовської ЗОШ І – ІІІ ступенів №3
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

«ВСЕ ДЛЯ ЗАВІДУВАЧА КАБІНЕТУ ГЕОГРАФІЇ»
Східна народна мудрість гласить: «Стиглу полуницю можна подати людям по різному: на брудній долоні чи на сяючій тарілці – і смак у неї буде різний». Ця народна мудрість дуже влучно характеризує необхідність створення в школі спеціально обладнаного навчального кабінету географії. Звичайно, географічні знання може подати вчитель і у звичайній класній кімнаті, але результат засвоєння учнями знань буде зовсім інший. Учитель – не вантажник, і не може носити за собою з класу в клас цілий ряд технічних засобів навчання, демонстраційного матеріалу, карт тощо, а дуже часто на урок, особливо на практичні роботи, потрібен саме комплекс навчального обладнання. Спеціально ж обладнаний географічний кабінет, як свідчить досвід, не тільки підвищує якість навчання географії, а й займає провідну роль у вивченні курсу географії в школі.

Ще в кінці ХІХ століття кабінети географії створювали в привілейованих школах царської Росії. На початку ХХ століття поширюється тенденція до викладання різних предметів в окремих кабінетах, щоб сприяти покращенню якості навчання цих предметів. М.М. Баранський дуже високо оцінював наявність у школі географічного кабінету і вважав його «справжнім штабом» усієї роботи, резервом подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу, підвищення якості знань, умінь і навичок учнів з географії.

Добре обладнаний кабінет географії стимулює мотивацію та зацікавленість учнів до вивчення курсу географії в школі. А все це покладається на завідувача кабінету. Лише знаючий усю кабінетну документацію, вимоги до створення та оформлення такого навчального кабінету вчитель може перетворити шкільний курс географії у справжню казкову країну. Через це й виникла необхідність у створенні невеличкого посібника «Все для завідувача кабінету географії». Він допоможе правильно організувати роботу як початківцю, так і досвідченому завідувачу. Адже вчителі, яких призначають завідувачами вперше, потребують вивчення повного пакета кабінетної документації. Педагоги з досвідом, як засвідчує анкетування, дуже добре обізнані з положенням про кабінет, різноманітними інструкції, проте відчувають прогалини у роботі із сучасними технічними засобами навчання, не бажають, а інколи й просто неспроможні, міняти стереотипи.

У посібнику вміщені всі необхідні для роботи кабінету документи, наведені варіанти оформлення стендів, якими можна обладнати кабінет географії, а також наявна інформація про оформлення картотеки кабінету, папок, представлений опис роботи з приладами, які використовує вчитель на уроках географії.

У розділі І «Кабінетна документація» вміщено Положення про навчальний кабінет географії, Інструкцію з охорони праці, Інструкцію з протипожежної безпеки в кабінеті, Правила роботи в кабінеті географії, а також запропоновані варіанти складання річного та перспективного плану роботи кабінету, оформлення паспорта кабінету та ведення інвентарної книги.

У розділі ІІ «Варіанти оформлення кабінету географії» наведені вимоги до оформлення кабінету географії в школі та запропоновані найрізноманітніші варіанти та способи оформлення стендів, картотеки, папок, дизайну не тільки кабінету, а й лаборантської кімнати.

У розділі ІІІ «Географічні прилади» характеризуються навчальні прилади, які найчастіше використовуються в практиці роботи вчителя географії та описується спосіб їх використання.

Посібник «Все для завідувача кабінету географії» вміщує величезну кількість рекомендацій, адже знання їх вкрай необхідне для завідувачів кабінету географії. Крім рекомендацій представлені зразки положень, інструкцій, правил, які повинні обов’язково бути в кабінеті, тобто, тут зібрано все, що потрібно знати завідувачу, аби бути справжнім професіоналом. Крім того, чітка структуризація матеріалу за розділами допоможе швидко відшукати необхідну інформацію.

Напрацювання, які наявні в посібнику, можуть використовуватися завідувачами кабінетів як міських, так і сільських шкіл. Хочеться вірити, що незабаром у кожній школі з’явиться сучасний кабінет географії, який, у свою чергу, стане справжньою творчою лабораторією для учнів, підвищить їх інтерес до географічних знань.
Марців Ольга Іванівна, вчитель географії Рівненської вечірньої ЗОШ І – ІІІ ступенів
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

«ВЧИМО СТОЛИЦІ ЛЕГКО, ШВИДКО І НАЗАВЖДИ»

З кожним роком у ході вивчення географії зростає кількість інформації, яку необхідно сприйняти. Постає запитання: Як це зробити?

Це запитання я задавала собі неодноразово і довго шукала на нього відповідь. Лише після ознайомлення з методикою ейдетичного (ейдетика – від грецького «ейдос» — вигляд, образ, уява) сприйняття інформації, відповідь прийшла сама собою: спочатку потрібно навчити учнів не лише правильно сприймати нові знання і правильно користуватися ними, а й правильно їх відтворювати. Тобто, навчити школярів уявляти, адже відомо: «Уявив – знаєш, не уявив – не знаєш». Лише після того, як означені слова стали гаслом уроку, результат не завадив себе довго чекати.

Цікавість в очах учнів – це найбільша винагорода за мої пошуки. І ті учні, які ще вчора боялися відкрити атлас, сьогодні спокійно наносять на контурну карту географічні об’єкти, відчули впевненість у собі. Вони із задоволенням виходять до дошки, називають і показують на карті держави, їх столиці та інші географічні об’єкти. І це вже велике досягнення. А якщо порівняти себе сьогоднішнього із собою вчорашнім?

На мою думку, саме впровадження методики ейдетики в освіту дозволить кожному учневі легко, без надмірних зусиль набувати нових знань у будь-якому віці, із будь-якого предмета, отримувати задоволення від результатів своєї праці, підвищуючи свою самооцінку.

Було б добре, аби методи та прийоми ейдетики впроваджувалися комплексно, починаючи з першого класу. Тоді виробиться певна система. Для вирішення цього завдання в сучасній методиці навчання можна застосовувати методи та прийоми, які на сучасному етапі несправедливо забуті.

1. Прийом розміщення або метод Цицерона передбачає:

– ідентифікацію знайомих місць, розташованих послідовно;

– створення образів елементів, що підлягають сприйняттю, поєднання їх з певними об’єктами;

– відтворення матеріалу шляхом «відвідування» певних місць.

Як свідчить Цицерон у своєму творі «Оратор», цей метод згадується у розповіді про грецького поета Сімоніда. Йому доручили написати ліричну поему, де б возвеличувалися деякі шляхетні римляни, і продекламувати її на урочистому бенкеті. Прочитавши поему, Сімонід вийшов на вулицю. У цей час будинок зруйнувався і всі, хто святкував, загинули. відрізнити Тіла були настільки покалічені, що родичі не могли їх розпізнати. Лише Сімонід, прийшовши на руїни, вказав, де чиє тіло завдяки тому, де людина знаходилася в бенкетному залі.

Автор «Школи ейдетики» рекомендує навмисне залишати сліди інформації на стінах класу, власної оселі чи добре відомої місцевості. Наприклад, вивчаючи материк, уявіть, що західна частина – це ваша ліва стіна кімнати, східна – права стіна тощо.



2. Прийом поєднання.

Образи поєднуються парами. Перший образ завжди важливіший за другий і включає в себе другий. «Зачепившись» за другий образ, створюйте поєднання між другим і третім образами. І так далі. При цьому образи в уяві повинні бути виражені чітко.

Пригадування здійснюється аналогічно: потрібно уявити перший образ і одразу з’явиться наступний (звичайно, це залежить від яскравості вашої фантазії, яка обов’язково розвинеться під час виконання вправ) і т.д.

Наприклад: Земля - Океанія - Тихий океан – Соломонові острови.



3. Прийом символізації (метод піктограм).

Прийом символізації застосовується для того, щоб уявляти – сприймати абстрактні поняття, що не завжди мають чітке образне значення. Одне і те ж слово може бути по-різному закодоване в образи. Символи оточують нас з усіх сторін: легенда карти, умовні позначки, піктограми та багато інших.



4. Прийом прив'язки до добре знайомої інформації.

Що таке добре знайома інформація? Це – інформація, яка знаходиться у пам'яті. Прикладами такої інформації можуть бути певні дати, власне ім'я чи ім'я знайомої людини. Приклади кодування слів в образи прийомом прив'язки до добре знайомої інформації: Держава Ірландія – столиця Дублін. Іра знімається в кіно і вже зіпсувала багато Дублів (уявіть вашу добре знайому Іру).



5. Прийом кодування за співзвуччям або метод Аткінсона.

Дуже багато невідомих слів, назв, термінів, прізвищ за своїм звучанням схожі на добре знайомі нам слова. Ці слова легко уявити у вигляді зорових образів: країна Судан — образ риби судак, згадаєш Алжир – згадаєш інжир.



6. Прийом утворення слова зі складів.

Цей прийом застосовується самостійно або в поєднанні з прийомами кодування за співзвуччям, символізації і прив'язки до добре знайомої інформації для запам'ятовування назв держав та їх столиць. Він дає змогу точно сприймати абсолютно безглузді буквосполучення. Наприклад:



Сербія – Бєлград

Сервіз розбитий. Кусочки мов Білий град.

7. Прийом яскравих подій.

Цей прийом пов'язаний із певною яскравою подією.

Наприклад, на аркуші паперу записуємо назви держави Палау і її столиці Корор. Після чого уявно підпалюємо аркуш паперу. В уяві учнів закарбовується ця подія. А написи на аркуші паперу є невід’ємною дією цієї події.

8. Метод навідних асоціацій.

Це універсальний метод запам'ятовування, що дозволяє перетворювати в зоровий образ практично будь-яке слово. Використовується в складі інших методів для запам'ятовування географічних назв, термінів, понять, незнайомих слів. Являє собою комбінацію описаних вище прийомів запам'ятовування.

Для сприйняття списку держав з їх столицями можна використати метод, при якому завдяки фантазії, порівнянням зі схожими словами рідної мови спочатку уявляється назва держави, а для збереження в пам'яті – вигадується сюжет, а потім до назви держави прикріпляється столиця.

Столиця Боснії і Герцоговини – Сараєво.

Босий Герцог живе у Сараї.

Застосування цих прийомів дозволяє ефективно сприймати (запам'ятовувати) й зберігати в пам'яті назви географічних об’єктів, робить можливим не тільки фіксацію в пам'яті послідовності текстового матеріалу, але й дає змогу сприймати будь-яку інформацію, сприяє підготовці фахівця, адаптованого до діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства.




ІНФОРМАТИКА
Яремов В.А., вчитель інформатики комунального закладу «Бугринський агротехнічний ліцей і ЗОШ І-ІІ ступенів» Гощанської районної ради
Яремова З.З., вчитель математики комунального закладу «Бугринський агротехнічний ліцей і ЗОШ І-ІІ ступенів» Гощанської районної ради
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

«ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ МОВОЮ ПАСКАЛЬ»

(ОПОРНІ КОНСПЕКТИ)
У посібнику представлені основні розділи мови програмування Турбо Паскаль у вигляді окремих блоків. Викладені матеріали мають практичну спрямованість. У посібнику поряд з теорією розміщено приклади програм розв’язування задач з математики та фізики, є достатньо вправ для самостійної роботи учнів та вчителів. Електронний додаток до посібника містить презентації, що унаочнюють процес навчання.

Прискорення науково-технічного прогресу поставило перед сучасною психолого-педагогічною наукою важливе завдання – виховати та підготувати молодь, здатну активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, який пов’язаний з інформацією. Впровадження інформатизації у різні сфери діяльності людини потребує прикладання значних зусиль для підготовки високоосвічених спеціалістів.

Поєднання традиційних форм та видів роботи на уроці інформатики дає можливість максимально диференціювати та індивідуалізувати навчання, зробити процес навчання творчим, дослідницьким. Застосування інформаційних технологій, зокрема Microsoft Office PowerPoint, текстових оболонок, сприяє скороченню часу на вивчення теми, підвищенню рівня сприйняття і розуміння учнями матеріалу. Позитивні результати гарантовано, оскільки молодь до використання комп’ютерів ставиться доброзичливо, а отже, треба розумно використовувати це ставлення школярів під час планування навчального процесу.

Іншим важливим завданням школи є виявлення і розвиток здібностей і навчальних можливостей кожного учня. Цього можна досягти не лише завдяки збільшенню кількості годин на вивчення інформатики, вдосконаленню її змісту, а й впровадженню інноваційних форм навчання, технологій, методів. Одним із них є використання опорних конспектів із програмування, в яких систематизовано навчальний матеріал, подано його в стислій формі.

Використання опорних конспектів передбачає широковідома методика В.Ф. Шаталова, яка є актуальною у сучасних умовах комп’ютеризації школи.

Посібник містить довідковий матеріал у формі блоків з програмування мовою Турбо Паскаль, приклади програм, способи розв’язування основних типів завдань з математики, інформатики, фізики.

До посібника також додається диск із презентаціями, що дасть змогу учням працювати з навчальним матеріалом самостійно.

Побережник Ольга Ігорівна, вчитель Острозької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1


Каталог: method kabinet -> biblioteka.php -> %D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Національне виховання учнів: регіональний аспект (з досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів Рівненської області) Частина ІІ рівне – 2012 ббк 74. 200
biblioteka.php -> Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський
biblioteka.php -> Гуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами
biblioteka.php -> Тематичний інтернет-навігатор
biblioteka.php -> Метод проектів: сутність та умови застосування
biblioteka.php -> "Із Кобзарем у серці" (Розвиток інтересу школярів до вивчення життя і творчості Т. Г. Шевченка засобами літературного краєзнавства)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   29




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка