Національне виховання учнів: регіональний аспект (з досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів Рівненської області) Частина ІІ рівне – 2012 ббк 74. 200



Сторінка16/22
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.39 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   22

Методичне забезпечення:Виставка фотографій та репродукцій картин про рідний край.

Сценарний хід диспуту:

Класний керівник: Рідний край…Він асоціюється з золотистим пшеничним колоссям, красою поліських світанків і надвечір’я, різнобарв’ям квітів і трав, яблуневими і вишневими садами, невгамовним пташиним співом, голубоокими озерами, річками і водоймами, засніженими зимами, прекрасними працьовитими людьми…

Там лани золотої пшениці

Щось щебечуть під небом ясним,

І калина пє воду з криниці,

Шелестить своїм листям рясним.
Там струмочок кудись поспішає,

Віддзеркалює спів соловя,

А тополя небес досягає –

Батьківщина там рідна моя.
Там струнка білокора берізка

На галявині тихо росте,

Вітерець їй легенько волосся

У зелену косу заплете.
Там прекрасні галявини квітів,

В кожній з них особливе щось є,

Там веселка в небесній блакиті

Кольорами всіма виграє.
Там вишневі сади, липи й клени…

Там земля споконвіку свята,

І ліси, і гаї – все для мене,

Рідний край…Україно моя…

Неповторну красу рідного краю, як і його історію, творили впродовж віків і творять сьогодні люди. Їх творіння – це той слід на землі, який вони залишать в пам’яті сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Який же слід має залишити людина на землі для майбутніх поколінь? Який слід в житті рідного краю маємо залишити ми? Відповідь на ці запитання спробуємо пошукати сьогодні. Певну підказку до пошуку дасть нам притча:

«Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

- Для чого ти псуєш мою роботу? – сказав з докором Майстер. Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся і побіг собі. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся – ні руками, ні душею.

Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима – ніхто не пам’ятає такого Чоловіка.

- Що ж ти залишив після себе? – питає у старого Чоловіка один дід. – Є в тебе син чи дочка?

- Немає у мене ні сина, ні дочки.

- Може ти дуба посадив?

- Ні, не посадив я дуба…

- Може ти поле випестував?

- Ні, не випестував я поля…

Так, мабуть, ти пісню склав?

- Ні, й пісні я не склав.

- Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? – здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, як наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці – закам’янілий відбиток хлопчикової ніжки.

- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. – Але цього ж мало, дуже мало…Не так треба було жити…».



(В.Сухомлинський)

Орієнтовні питання для обговорення:

- Чи потрібні молодій людині особистісні техніки для побудови та проживання власного життя? Якщо так, то які саме?

- Життя людини має бути присвячене благородному служінню рідному краю та Україні. Це складає його глибинну сутність. Чи згодні ви з цим твердженням?

- Творити власне життя – означає творити історію рідного краю. Чи варто проводити таку паралель?

- Найчастіше в своїх спогадах люди повертаються в дитинство. Що це означає:

= туга за старим чи причетність до землі, на якій народився і вріс корінням в неї;

= причетність до кращих родинних традицій;

= синівський обовязок?

- Про добробут і процвітання рідного краю варто турбуватись ще з шкільної лави. Чи погоджуєтесь ви з цим?

Класний керівник: Підсумувати нашу полеміку мені хотілося б наступними поетичними рядками:

Людині суджено за вік щось збудувати,

Щоб залишити після себе слід,

Щоб правнуків своїх зачарувати

У буйному потоці зим і літ…

Спробуйте продовжити цей поетичний ряд, поклавши в його основу бачення вами власного сліду в житті рідного краю.



Розділ ІІІ. Технології формуванняціннісного ставленняособистості до сім’ї, родини, людей

Технології формування ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей учнів 5-го класу

Година спілкування «Для чого живе людина»

(підготувала Купчик В.П., класний керівник

Томахівської ЗОШ І-ІІІ ст. Гощанського району)

Мета: формувати основи ціннісного ставлення особистості до сім’ї, людей, її сімейно-родинну ментальність; виховувати в дітей шанобливе ставлення до людей та родини, такі чесноти як людяність, чесність, доброзичливість, гуманізм у стосунках; розвивати вміння цінувати справжні людські якості.

Очікувані результати: сформованість засад ціннісного ставлення дитини до родини, людей; соціалізація особистості, розуміння нею життєвих цінностей, сенсу людського життя і визначення свого місця в ньому; розвиток умінь працювати в групі, колективі, формулювати і висловлювати власну думку.

Методичне забезпечення: плакат: «Пам’ятай! Життя – це подарунок, великий подарунок. І хто його не цінує, той цього подарунка не заслуговує».

(Леонардо да Вінчі)



Сценарний хід години спілкування:

Примітка:на годину спілкування доцільно запросити старшокласників, які б допомогли п’ятикласникам відповідати на складні для них запитання і робити їх коментар.

Класний керівник: Ключовим поняттям, яке ми обговоримо на годині спілкування буде поняття «життя». Великий тлумачний словник сучасної української мови (2001 р.) дає наступне визначення поняття «життя» - «існування всього живого…, все пережите, зроблене людиною…, дороге, необхідне, важливе…». А ще про життя кажуть… (Пропонує відшукати роздані учням картки з висловами про життя і прочитати їх. Учні по черзі читають).

«Життя - це можливість. Скористайся нею.

Життя - це краса. Захопися нею.

Життя - це мрія. Здійсни її.

Життя - це виклик. Прийми його.

Життя - це обов'язок твій насущний. Виконай його.

Життя - це багатство. Не розтринькай його.

Життя - це надбання. Борони його.

Життя - це таємниця. Пізнай її.

Життя - це долина сліз. Здолай усе!

Життя - це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя - це боротьба. Стань борцем.

Життя - це безодня невідомого. Ступи в неї без страху.

Життя - це удача. Шукай цю мить.

Життя чудове! Не змарнуй його!

Це твоє життя. Виборюй його!».



(Пропонує п’ятикласникам об’єднатися в пари зі старшокласниками, кожній парі вибрати один вислів і прокоментувати його).

Класний керівник: Кожна людина прагне гідно прожити життя. Такі слова ви чули не один раз з уст ваших батьків. Для чого людина живе на землі? Що вона має зробити, аби гідно прожити життя? Які ідеали і цілі в житті може обрати? На ці одвічно важливі і складні запитання кожен з нас, підліток, дорослий чи людина зрілого віку шукає відповідь впродовж всього життя. Спробуємо і ми знайти на них відповідь. Для цього виконаємо декілька вправ і завдань.

Вправа 1. (класний керівник пропонує знайти картку з вправою 1). Прочитайте поняття, які пропонує вправа і до «трикутника життя» доберіть ті, які, на ваш погляд, є найціннішими для людини в житті («родина», «здоров’я», «щастя», «гроші», «друзі», «робота», «цінність життя», «дружба», «традиції», «милосердя», «чесність», «повага», «правдивість», «милосердя», «працелюбність», «щирість» та ін. Діти вибудовують «трикутник життя» і вмотивовують свій вибір. На дошці малюється «трикутник життя» і до нього вносяться поняття «здоров’я» - «родина» - «робота», найбільш повторювані в «трикутниках життя» дітей).

Бесіда: - Чому, на вашу думку, ці три поняття для людини є найціннішими?

- Вдома обговоріть з батьками запропонований «трикутник життя» і з’ясуйте їх думку стосовно нього.

Класний керівник: Поняття «життя» багатогранне. Вам доводилось чути, що його називають суспільним, індивідуальним, матеріальним, духовним, щасливим, багатим, праведним. А ще його називають неповторним і звичайним, радісним і сумним, сповненим переживань. Людей – мільйони, усі вони неповторні й несхожі. Вони, як зірки на небі, що горять незвичайним світлом. Їхнє життя гірке, як полин, і солодке, як мед. Життя кожного – це дорога, якою тільки йому призначено пройти. І якою буде ця дорога залежить… Як ви вважаєте, від кого? (діти дають відповіді).

Класний керівник : «Не витрачай час на міркування про те, що і заради чого робиться, тому, що життя – це спектакль (драма), план якого складений Богом і не доступний людському розумові»,- сказав римський імператор (його називали і філософом) Марк Аврелій. Але драма укладена не в неминучості долі для людини, а в силі або слабкості характеру, здатності або нездатності реалізувати життєві можливості.

Бесіда: - Чи погоджуєтесь ви з твердженням Марка Аврелія про те, що життєвий шлях кожної людини складений Богом?

- Чи є справедливим твердження: «Моє життя, як хочу, так і живу»?

- Що, на вашу думку, важче: будувати життя чи пристосуватися до нього?

- Чи здатна людина творити власне життя?

Класний керівник: Кожна людина прагне до того, аби прожити щасливе життя. А що потрібно для щасливого життя? Щоб з’ясувати цю важливу істину виконаємо вправу.

Вправа 2: (Клас об’єднується у 5 груп. Кожній групі пропонується одна пелюстка. На ній, після колективного обговорення, записується найважливіша, на думку групи, цінність щасливого життя і прикріплюється до квітки, намальованої на дошці. Діти обговорюють цінності).

Класний керівник: Складними запитаннями для кожної людини є й такі:

- В чому сенс людського життя?

- Для чого я живу?

- Чи комфортно поруч зі мною іншим?

- Чи можу я щось змінити у власному житті?

Яку відповідь на ці запитання дали б ви? (Діти дають відповіді, старшокласники допомагають їх формулювати).



Класний керівник: Багато видатних людей, шукаючи відповіді на ці запитання, дійшли висновку що (пропонує знайти картку з записами тверджень видатних людей та і зачитати їх):

- Жити – це не означає дихати, це означає – діяти. (Ж-Ж. Руссо)



- Наше життя – це те, що ми думаємо про нього. (Марк Аврелій)

- Ключ до життя – служіння людям. (Д.Джексон)

- Найвища із книг – книга життя, яку не можна ні закрити, ні знову відкрити за своїм бажанням. (А. Ламартін)

Бесіда: - Чи згодні ви з такими твердженнями?

- Поясніть вислови і пов’яжіть їх з темою години спілкування: «Людське життя – це найвища цінність», «Дружба повинна бути чесною».

Класний керівник: Кожна людина має розуміти свою життєву мету, намітити шляхи її досягнення і йти до неї, поважаючи оточуючих.

Давайте спробуємо виробити декілька правил, яких, на вашу думку, важливо дотримуватись, аби життя тих, хто нас оточує, було комфортним. (Запропоновані учнями правила класний керівник записує на дошці. Старшокласники допомагають формулювати правила. Орієнтовними правилами можуть бути наступні):



- Сприймай себе і навколишніх такими, як вони є. Поважай усіх.

- В усіх і всьому шукай лише гарне.

- Вірно дружи, вибирай гідних друзів.

- Думай не тільки про себе, але й про тих, хто з тобою поруч.

- Турбуйся про навколишній світ (природу).

Класний керівник:А й справді: для чого людина живе на світі? З якою метою вона прийшла у цей світ? Що є головним у її діяльності. Як ми переконались, на ці запитання люди відповідають по-різному: щоб жити, здобути освіту, працювати; збудувати помешкання; виховати дітей і т.д.

Підсумкова бесіда:

- Поясніть вислів Леонардо да Вінчі «Пам’ятай! Життя – це подарунок, великий подарунок. І хто його не цінує, той цього подарунка не заслуговує».

- Як би вони пояснили своїм старшим сестричкам, братам чи батькам для чого живе людина?

- Спитайте своїх батьків, у чому вони вбачають сенс власного життя?
Свято «Бути гідним сином своєї сім’ї»

(Підготувала Мазур О. Є., заступник директора з виховної роботи Бабинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Гощанського району)

Мета: формувати у школярів сімейно-родинну ментальність, ціннісне ставлення до родини, виховувати повагу до батьків, їх життєвого досвіду, почуття обов’язку перед родиною, синівського та дочірнього обов’язку.

Очікувані результати: сформованість засад ціннісного ставлення до родини, прагнення до збереження сімейно-родинних цінностей, виховання поваги до батьків та інших членів родини.

Методичне забезпечення:виставка-презентація фотоматеріалів за рубриками «Добра родина – славна Україна», «Наші діти день за днем», «На дозвіллі»; епіграф (записаний на дошці):

Ми тут, як одна родина –

Школа, батьки і дитя –

То ж хай квітне наша Україна,

Як єдина і мирна сім’я.

Сценарний хід свята:

(Класна кімната святково прибрана. Парти розміщені по колу. На партах – букетики квітів, виготовлені учнями. В центрі класної кімнати - зображення дерева роду, на якому розміщені прізвища родин учнів класу. На дошці напис «Бути гідним сином своєї сім’ї». На класне свято запрошені батьки, мами, бабусі та дідусі).



Класний керівник: Діти, чи відчуваєте ви тепло і затишок у класній кімнаті? Якщо так, то поясніть чому? (Діти вмотивовують). І справді, нам тепло і затишно в класній кімнаті. А все тому, що поруч з вами сидять ваші батьки чи мами, бабусі чи дідусі – члени ваших родин. Вони зігрівають нас теплом своїх сердець та долонь, лагідними усмішками, щоденною турботою, безмежною любов’ю…

Навряд чи можна назвати сім’ю щасливою, якщо в ній немає дітей. І справді,дитина як сонячний зайчик, як краплина сонця в сім’ї. А може вона багатобарвна веселка? Невимовно чарівна веселка. Можливо, вона – світлячок. А може… Може… - це мудрість природи в сяйві Місяця в тиху солов’їну ніч… Нам не вистачає образів, порівнянь, щоб зрозуміти, ким для батьків є малюк. Тож запитаймо про це у наших тат та мам. (Батьки порівнюють дітей з певними явищами).



Бесіда: - Якими ласкавими словами називають вас ваші бабусі та дідусі?

- Який життєвий досвід вони вам передають? Чому повчають?

- Як ви сприймаєте їх повчання?

Класний керівник: Сім’я (родина) – найбільший винахід людства.

Сім’я – святий вузол, який єднає батьків та дітей.

Сім’я - життєдайний осередок, який плекає найвищу цінність людства – дітей, цвіт родини, нації, майбутнє українського народу.

Сім’я – святиня людського духу, багатьох людських чеснот: любові, вірності, поваги, синівської й дочірньої вдячності, теплоти людських сердець.

Сім’я – берегиня роду і родоводу, совісті і честі минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. Таку місію сім’ї визначає різнопланова література.

(Мати із сином виконують пісню «Українська родина»).

Бесіда: - А яку місію власної родини бачите Ви, батьки, дідусі й бабусі?

- Чи вдалося вам виховати власних дітей такими, яким притаманне почуття синівської (дочірньої) любові? (Батьки та дідусі обмінюються думками).

Класний керівник: У народі кажуть: «Від доброго дерева – добрий пагінець, від добрих батьків – добра дитина».

Відомий український поет Максим Рильський, роздумуючи над майбутнім свого сина, поетично змалював таку картину:




Ким ти хочеш бути, хлопчику в житті?

Серйозний, як усі котигорошки,

Ти на питання це подумав трошки

І відповів: людиною. Дитя!

Благословляючи твоє життя,

І в трудну виряджаючи дорогу,

Яку пораду чи пересторогу

Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?

Будь вірним слову, що усім словам

Із ним одним ніколи не зрівняється!

Хай веселять тебе любов і праця,

Хай дружби непогасної крило

Гірке від тебе відтягає Зло,

І хай у час останній свій про сина

Спокійно я подумаю: «Людина».

Бесіда: - Шановні батьки! А яким Ви бачите майбутнє ваших дітей?

- Якими чеснотами вони мають володіти?(Названі батьками чесноти записуються на дошці).

Класний керівник: В переліку чеснот, які прагнуть виховати у вас ваші батьки, називалась надзвичайно важлива чеснота – синівський (дочірній) обов’язок.

Вірність батьківським і дочірнім обов’язкам український народ з предка-віку розглядав і розглядає як основний закон свого життя. Коли батьки ростять дітей, то разом з цим плекають надію передати своїм синам і дочкам власний набуток, розраховують на спокійну старість. Запитання: «Як ти виконуєш свій батьківський (материнський), синівський (дочірній) обов’язок ставилось постійно, на кожному кроці, скрізь і всюди. Про цю проблему складались легенди, пісні, думи. Одна з таких дум носить назву «Бідна вдова і три сини»:



«Бідна вдова тяжко бідувала, доки виростила трьох синів, грамоти навчила, хати їм побудувала, одружила. Сини розбагатіли, запаніли, а рідну неньку безсоромно вигнали на вулицю. Дали їй притулок чужі добрі люди. Та жодна вчинена кривда для кривдника не минає безслідно. А тим більше синівська невдячність. Впала на синів божа кара за скривджену матір. Просять вони повернутися неньку додому, у відповідь на що вона мовила, обливаючись дрібними сльозами:

Ой то я вас, сини, годувала,

Як камні глодала,

А чого тепер од вас діждала,

Що на чужому подвір’ї проживаю?

То буду на чужому подвір’ї помирати!

Бесіда: - Чому повчає нас дума?

- Чи мають моральне право діти, вилетівши з родинного гнізда, забувати своїх батьків?

(Мами виконують пісню на слова Ю.Рибчинського, музику І.Шамо «Три поради)».

Класний керівник: Щасливі батьки, чиї імена, прославляють у їх дітях! Щасливі й діти, які не тільки не осоромили, а й примножили і звеличили честь своїх батьків. Щасливі ті сім’ї, в яких сини і дочки гідно виконують свій синівський (дочірній) обов’язок, з повагою і шаною ставляться до своїх батьків.

Учениця:(під музичний супровід читає «Молитву за батьків»).

Рідний дім, дорога батьківська хата,

Гостинна, ласкава, до якої серце лине

І трепетно кличе й манить...

Бо в рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки-потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає, як диво,

Її підхопили поля і гаї,

Тут батькове слово правдиве,

Й співають в садах солов’ї.

За маму й тата я дякую Богу

Вони нас навчають на світі як жить.

Як заповіді нам святі любити

Й недоброго в житті нам не чинить.

Благослови їх, Боже всіх здоров’ям,

І радість їм щоденну посилай.

А ми будем рости й навчатись чемно

Всевишній, в цьому нам допомагай!

Класний керівник: Яке свято без гри.Пропоную всій нашій класній родиніпогратися. У мене у руках квітка, на її пелюстках записані запитання. Ви маєте відірвати пелюстку і швидко відповісти на запитання (діти можуть виходити в парі з батьками. Якщо дитина не може відповісти на запитання – відповідь дає батько чи мама. Орієнтовними запитаннями можуть бути наступні):

- Я поважаю батьків за те, що...

- Ми – одна сім’я через те, що...

- Бути справжньою людиною – це ...

- Я допомагаю батькам тим, що...

- Я люблю свою маму за те, що...

- Коли я отримую хорошу оцінку, то ...

- У вільний час я...

- Коли день народження у твоїх батьків (дідуся, бабусі)?

- Які традиції шанують і підтримують у твоїй родині?

- Продовж прислів’я «У дитини заболить пальчик, а у матері ...».

Класний керівник: Чимало учнів нашого класу відвідують фотогурток. Вони для нас підготували виставку-презентацію фотоматеріалів. (Переглядають виставку-презентацію).

Підсумкова бесіда: - Поясніть, чому епіграфом до нашого свята обрані такі поетичні рядки:

Ми тут, як одна родина –

Школа, батьки і дитя

То ж хай квітне наша Україна,

Як єдина і мирна сім’я.

- Як ви поясните своїм старшим братикам чи сестричкам, що означає «Бути гідним сином своєї сім’ї»?

(Свято доцільно завершити музичним твором, який відповідає його темі).
Технології формування ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей учнів 6-го класу

Година спілкування «Твори добро, бо ти Людина»

(підготувала Пєпєляєва О.З., вихователь

Кузнецовської гімназії)

Мета: формувати основи ціннісного ставлення школярів до людей, систему знань про сенс людського життя; розвивати вміння визначати своє місце в ньому; виховувати активну життєву позицію, такі якості особистості як людяність, чесність, милосердя, доброту, вміння подати руку допомоги. Очікувані результати: сформованість основ ціннісного ставлення особистості до людей; розширення системи знань про сенс людського життя; виховання активної життєвої позиції дитини, таких чеснот як доброта, милосердя, людяність, чесність тощо.

Методичне забезпечення: мультимедійна система, магнітна дошка, заготовка до букета «добра», мультфільм «Просто так», фрагмент фільму «Опудало», фотокартки із зображенням щасливих сімей і самотніх літніх людей; епіграф (записаний на дошці): «Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра.

Сценарний хід години спілкування:

Каталог: method kabinet -> biblioteka.php -> %D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Національна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський
biblioteka.php -> Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський
biblioteka.php -> Гуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами
biblioteka.php -> Тематичний інтернет-навігатор
biblioteka.php -> Метод проектів: сутність та умови застосування
biblioteka.php -> "Із Кобзарем у серці" (Розвиток інтересу школярів до вивчення життя і творчості Т. Г. Шевченка засобами літературного краєзнавства)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   22




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка